Правові позиції Великої Палати

21 Jul 2024 11:38

ВПВС неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи.
Адже зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.
Однак ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396091 від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу, що спірним рішенням міська рада не тільки доручила внести зміни до договору оренди землі, а й змінила цільове призначення земельних ділянок.
Таке рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо).
Зазначене рішення є чинним та породжує відповідні правові наслідки.
Тому вимога про визнання незаконним та скасування такого рішення ради є належною та ефективною.

Правові позиції Великої Палати

21 Jul 2024 09:17

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396091 від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу на помилковість підходу, за якого у справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.
Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.
Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи.
Найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.
Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У цій справі прокурор стверджував, що порушення інтересів держави полягає в незаконній зміні радою цільового призначення земельних ділянок із земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови.
Водночас у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації.
Тобто фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор у таких категоріях спорів може звернутися з позовом в інтересах держави, визначивши відповідачем місцеву раду (яка незаконно змінила цільове призначення землі).
Узагальнюючи викладене ВПВС зробила наступні висновки:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Правові позиції Великої Палати

20 Jul 2024 11:24

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав договір про надання правничої допомоги, яка полягала у підготовці відзиву на касаційну, розмір гонорару встановлено у фіксованому розмірі в сумі 5 000 грн., акт наданих послуг та квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату 5 000 грн.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086 від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, ВПВС дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, за підготовку яких суди першої та апеляційної інстанцій стягнули відповідне відшкодування, а тому заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, був зменшений до 3 000 грн.

Правові позиції Великої Палати

19 Jul 2024 09:23

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086 від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 вказала на обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право (а не обовʼязок) зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Водночас невчинення нотаріусом дій стосовно сповіщення позивача як спадкоємця першої черги за законом про існування заповіту саме собою не створило перешкоди позивачу у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання ним заяви про прийняття спадщини у строк, визначений ст. 1270 ЦК України.
Передбачений законодавством обов`язок нотаріуса роз`яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється лише на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
Також ВПВС відхилила інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить майже рік і два місяці, ВПВС погодилась з тим, що позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Правові позиції Великої Палати

18 Jul 2024 08:20

ВС визнав передчасним звернення позивачки з позовом про визнання протиправними дій ВККС щодо продовження кваліфікаційного оцінювання судді та скасування рішення ВККС від 29.01.2024 про визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді (внаслідок розгляду питання підтримки рішення Комісії у складі колегії від 22.05.2019).
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370729 від 11.07.2024 у справі № 990/51/24 зауважила, що після 30.12.2023 (дня, коли набрав чинності Закон № 3511-ІХ) якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, то суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до п.п. 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України. У цьому випадку оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується ВККС.
При цьому ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення судді зобов`язана визначити стадію, з якої ВККС має продовжити його оцінювання, а якщо ВРП не визначено таку стадію, то Комісія самостійно її визначає.
З огляду на це ВПВС дійшла висновку про наявність підстав для вирішення адміністративним судом питання правомірності оспорюваних позивачкою дій та рішення ВККС, що свідчить про помилковість закриття провадження у справі без встановлення порушених прав, свобод чи інтересів позивачки та підстав, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.

Правові позиції Великої Палати

16 Jul 2024 10:25

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ВПВС вказала, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави, такі позовні вимоги прокурора не підлягають розгляду по суті, оскільки не можна вважати, що позовну заяву за такими вимогами фактично подано від імені та в інтересах держави (постанова ВПВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Отже, здійснювати оцінку обґрунтованості позовних вимог, у тому числі ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права та/або інтересу, суд має після встановлення наявності чи відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, оскільки в разі відсутності таких підстав позов підлягає залишенню без розгляду.
Відповідне обґрунтування міститься в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314141 ВПВС від 09.07.2024 у справі № 910/2876/17 .

Правові позиції Великої Палати

13 Jul 2024 07:41

Непритягнення судді до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП висновків дисциплінарного органу ВРП щодо вчинення ним дисциплінарного проступку не спростовує, оскільки не свідчить про неможливість його притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Процедурні порушення, допущені працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів також не впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки такі недоліки можуть мати значення лише в межах вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120247503 від 04.07.2024 у справі № 11-201сап23 погодилась з наявністю підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (звільнення судді з посади), оскільки його поведінка порочить звання судді та підриває авторитет як самого судді, так і суду загалом
Було враховано наявність публікацій в інформаційному просторі, які свідчили про широкий розголос та резонансність події за участю судді. З опублікованих фото- та відеоматеріалів незалежний спостерігач однозначно мав можливість побачити стан, в якому перебував суддя (у тому числі з урахуванням, що пристрій «Драгер» наочно показав перевищення допустимого рівня алкоголю в його організмі), та серйозність наслідків, до яких призвела неправомірна поведінка судді.

Правові позиції Великої Палати

12 Jul 2024 08:05

КЦС у складі ВС не погоджується з позицією про необхідність стягнення заборгованості, визначеної на дату звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи те, що із часу звернення до суду з позовом або з часу ухвалення судового рішення судом та до часу виконання рішення суду проходить достатньо тривалий період часу, а права позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції за вказаний період не можуть бути захищені нарахуванням інфляційних втрат, КЦС у складі ВС вважає, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові КГСу у складі ВС від 07.04.2018 у справі № 916/1435/17.
Оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень ч. 2 ст. 533 ЦК України ВПВС 03.07.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/120232695 про прийняття справи № 500/5194/16 до свого розгляду.

Правові позиції Великої Палати

10 Jul 2024 09:58

Зазначивши, що положення ч. 4 ст. 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником, КГС дійшов висновку, що застосування положень наведеної норми ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
У той же час КЦС у своїх постановах дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво.
Колегія суддів КГС вважала за необхідне відступити від цього висновку КГС.
Зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, ВПВС 03.07.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/120207418 про прийняття справи № 914/1785/22 до свого розгляду.

Правові позиції Великої Палати

09 Jul 2024 07:58

За висновком ВРП та її дисциплінарного органу, суддя не врахував, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт, а в ухвалі не зазначено, за результатами дослідження яких саме документів або інших матеріалів суддя дійшов такого висновку, не наведено належного обґрунтування правових підстав необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Проте ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088920 від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/2/24 дійшла висновку, що оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП та її дисциплінарної палати процесуального клопотання слідчого.
При цьому було зауважено, що такі висновки мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.
Також, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VІІІ лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя.
У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.
Водночас, стверджуючи про дисциплінарний проступок за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VІІІ , ВРП та її Дисциплінарна палата не конкретизували, яким чином порушення чи неправильне застосування норм процесуального права, допущені суддею при постановлених ним як слідчим суддею ухвал, порушує етичні стандарти поведінки судді.
Відсутність належного обґрунтування рішення ВРП зумовило його скасування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII.

Правові позиції Великої Палати

08 Jul 2024 11:09

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088932 від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/5/24 зауважила, що питання щодо своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124, 130 КУпАП, та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених зазначеними статями, із дотриманням строку, визначеного ст. 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи.
Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати всіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення.
ВПВС погодилася з наявністю підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки під час здійснення правосуддя у 5 справах суддя грубо порушив вимоги статей 1, 245 КУпАП, що унеможливило виконання передбачених цим Кодексом завдань, якими, зокрема, є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності та виховання громадян, зокрема й осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 130 цього Кодексу, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Правові позиції Великої Палати

07 Jul 2024 11:45

ВККС забезпечила право позивачки на участь у розгляді питання щодо порушення нею як учасником іспиту порядку складення іспиту у спосіб відібрання в неї пояснень, які долучено до Протоколу.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088914 від 13.06.2024 у справі № 990/185/23 зауважила, що направлення повідомлення про дату, час і місце проведення засідання Комісії (на якому відбулось затвердження кодованих, декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту) усім особам, стосовно яких має розглядатися питання, не є обов`язком Комісії, а є її правом та вирішується у кожному конкретному випадку індивідуально.
Тож ВПВС погодилась із висновком суду першої інстанції про відсутність проявів дискримінації зі сторони Комісії щодо позивачки.
Аналізуючи оскаржувані рішення ВККС Велика Палата дійшла висновку, що вони є мотивованими та відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, зважаючи на порушення позивачкою чіткої заборони як кандидату на посаду судді на використання під час виконання практичного завдання недозволеного джерела інформації, у цьому випадку відповідного рішення Конституційного Суду України, становить порушення порядку складення іспиту.

Правові позиції Великої Палати

06 Jul 2024 09:42

У правовій доктрині астрент (від лат. аdstringere - примус, фр. l'astreinte - штраф) розуміють як грошову суму, яку присуджує суд за невиконання (несвоєчасне виконання) рішення суду.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088907 від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зауважила, що астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).
Санкція ж ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України) не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки. Їх єдина схожість - пеню чи відсотки суд ухвалює нараховувати на майбутнє - на період після постановлення судового рішення.
Водночас нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення що суд вчиняє лише на вимогу позивача, а не за власною ініціативою.
Також є недопустимою вказівка у судовому рішенні про одночасне нарахування відсотків і пені за весь період до виконання відповідного судового рішення, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України).
Наявність обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру відсотків або пені (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), не може слугувати безумовною підставою для відмови в застосуванні правил щодо нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду.
У господарських зобов`язаннях строк нарахування пені на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України не повинен перевищувати шести місяців, якщо інший строк не встановлений спеціальним законом (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Правові позиції Великої Палати

06 Jul 2024 09:35

Відповідальність за порушення грошового зобовʼязання регулюють приписи ч. 6 ст. 231 ГК України, за змістом якої штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Водночас умовами укладеного договору не було передбачено відповідальності у виді штрафу за порушення виконання замовником зобов`язань з оплати виконаних підрядником робіт.
Натомість договором була передбачена відповідальність для генерального підрядника за невиконання / неналежне виконання ним робіт в погоджений строк, тобто за невиконання зобов`язання, яке має негрошовий характер.
Ураховуючи наведене, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088907 від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин правила абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України та стягнули з відповідача штраф .

Правові позиції Великої Палати

05 Jul 2024 10:06

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088915 від 12.06.2024 у справі № 522/179/16 вкотре вказала на акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання.
Було знову наголошено, що погоджена сторонами умова про чинність зобов`язань за договором поруки до повного виконання позичальником та / або поручителем основного зобов`язання, не є строком, встановленим у договорі поруки, в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
За такої умови договору є підстави для застосування припису речення другого ч. 4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
З урахуванням акцесорного характеру зобов`язань за договором поруки лише після визнання (акцептування) Фондом вимог кредитора такі вимоги можуть бути пред`явлені і до поручителя неплатоспроможного банку. Тому шестимісячний строк на звернення кредитора до поручителя неплатоспроможного банку з позовною вимогою про погашення заборгованості доцільно обраховувати по завершенню процедур тимчасової адміністрації та початку ліквідації банку з моменту акцептування Фондом кредиторських вимог за основним зобов`язанням (прийняття рішення Виконавчою дирекцією Фонду про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів).

Правові позиції Великої Палати

21 Jul 2024 11:36

Держгеокадастр, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель, повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас ст. 152 ЗК України, ст. 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п. 51 Положення від 14.01.2015 №15 визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду.
Зважаючи на це ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396091 від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 , констатуючи відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення з позовом до суду, зауважила, що статусом позивача має наділятись прокурор.
Відповідно прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це міську раду та/або Держгеокадастр.
ВПВС уточнила висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, виклавши його в такій редакції: органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

Правові позиції Великої Палати

21 Jul 2024 09:16

ВПВС неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль (умови якої визначені у ч.ч. 3 та 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»), замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Підсумовуючи зазначене ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396091 від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зауважила, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.
У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені ст. 174 або ст. 226 ГПК України.

Правові позиції Великої Палати

19 Jul 2024 09:30

Нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою.
Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396090# від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 дійшла висновку, що з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати за весь період прострочення з моменту початку застосування рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки, а не про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди.
У цих правовідносинах не є застосовним висновок, викладений у п. 57 постанови ВПВС від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, відповідно до якого, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили.
При вирішенні такого спору суд зобовʼязаний перевірити доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати.
Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили надану позивачем технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ВПВС констатувала наявність підстав для скасування судових рішень.

Правові позиції Великої Палати

19 Jul 2024 09:10

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086 від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 констатувала наявність підстав для відступу від загального правового висновку ВСУ, викладеного в постанові від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Правові позиції Великої Палати

17 Jul 2024 10:35

ВПВС у своїх постановах неодноразово виснувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
В постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314142 від 04.07.2024 у справі № 990/61/24 ВПВС зазначила, що утверджувати і забезпечувати правовий порядок у державі її глава повинен у законний, дозволений йому спосіб. Отже, вимагати від Президента України діяти поза правовим полем відповідно до очікувань позивача означає нівелювати положення Основного Закону України, гарантом додержання якого і є глава держави.
Установивши, що вирішення порушених позивачем у пред`явленому ним адміністративному позові питань не належить до конституційних повноважень Президента України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

…

Правові позиції Великої Палати

15 Jul 2024 08:07

У постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц ВПВС сформулювала правовий висновок, відповідно до якого вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Від цього правового висновку ВПВС не відступала, не спростовувала, а навпаки ще раз підтвердила у постанові від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц. Зазначення апеляційним судом у наведеній справі про встановлення юридичного факту не призвело до неоднозначності у тлумаченні ВПВС свого правового висновку.
За таких обставин Велика Палата не погодилась з колегією суддів КЦС про те, що постанова від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц містить правові висновки, відмінні від тих, що викладені у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, а тому постановила 09.07.2024 ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314139 про відмову у прийняті справи № 127/22428/21 до свого розгляду.
При цьому було акцентовано увагу на сталості підходу ВПВС до вирішення питання щодо ефективного способу захисту прав у справах про поділ майна подружжя.

Правові позиції Великої Палати

12 Jul 2024 09:22

Постановляючи 04.07.2024 ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/120232709 про відмову у прийнятті справи № 360/917/23 до свого розгляду ВПВС зазначила, що ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС в постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23 уже вирішив порушене в ухвалі про передачу на розгляд Великої Палати питання та дійшов висновку про те, що прокурор не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.
При цьому судова палата не вбачала підстав для відступу від правових висновків ВС, за яких прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.

Правові позиції Великої Палати

11 Jul 2024 11:12

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120232704 від 04.07.2024 у справі № 9901/489/21 зауважила, що ч. 5 ст. 205 КАС України сформульована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити.
Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
У цій справі було визнано необґрунтованими доводи щодо поважності причин неявки у судове засідання, зважаючи на порушення приписів ч. 2 ст. 131 КАС України про необхідність завчасно повідомити суд про неможливість прибути до суду з поважних причин.
Водночас жодного доказу про участь адвоката в іншому судовому засіданні цього дня на вимогу суду надано не було. Крім того, як указав суд, у Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні будь-які рішення, які б свідчили про участь цього адвоката у зазначеній ним кримінальній справі.
Долучена до апеляційної скарги довідка слідчого ГУ Національної поліції України не спростовує правильності висновків суду, оскільки ця довідка була видана лише через 10 днів після ухвалення судом рішення, а представник позивача узагалі не повідомляв суд про свою участь у слідчих діях, про які йдеться у цій довідці.

Правові позиції Великої Палати

10 Jul 2024 09:27

Згідно положень ст. 1 Указу № 584/95 (чинного на момент призначення позивача суддею) та п. 3-1 Постанови № 865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку, зараховується період проходження строкової військової служби.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088909 від 06.06.2024 у справі № 990/288/23 зауважила, що календарний період проходження строкової військової служби на момент навчання позивача у Саратовському вищому військовому командному училищі (ст. 13 Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов`язок») становив 2 роки, що виключає можливість зарахування позивачу усього строку навчання у вищому військовому закладі, тобто 3 років 11 місяців, до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
Було відхилені доводи позивача про помилковість застосування законодавства колишнього СРСР всупереч приписам Постанови № 1545-XII та Закону № 2232-ХІІ, який у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді, мав інші положення щодо визначення строку навчання у вищих військових закладах, оскільки на період навчання позивача у вищому військовому командному училищі був чинним саме Закон СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов`язок».

Правові позиції Великої Палати

08 Jul 2024 11:10

З дня відкриття провадження у справі до дня постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду (через подання позову неналежним позивачем) минуло 11 місяців.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088916 від 20.06.2024 у справі № 990SCGC/9/24 зазначила, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Велика Палата погодилась з застосуванням до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Було наголошено, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. Відповідно були визнані необґрунтованими доводи позивачки про те, що ВРП належним чином не перевірила достовірності підпису особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою на її дії.

Правові позиції Великої Палати

07 Jul 2024 11:45

Оскільки з моменту відкриття суддею провадження у справі до ухвалення рішення минуло понад 4 роки, в межах розгляду справи призначались судові засідання зі значним інтервалами, тому ВРП дійшла висновку, що суддя мав усвідомлювати, що подання сторонами численних клопотань зумовить відкладення розгляду справ та, як наслідок, порушення розумних строків розгляду справи.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088911 від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/8/24 погодилась з тим, що у цій справі предметом дисциплінарного провадження є не судове рішення, а поведінка судді, виконання ним професійних обов`язків під час здійснення правосуддя, дотримання відповідних правил і вимог тощо.
У своїй практиці ЄСПЛ виходить з того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії: 1) складність справи; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду.
У свою чергу ВПВС зазначила, що критеріями оцінки належності поведінки судді у зазначеному аспекті можуть слугувати:
- своєчасність призначення справи до розгляду;
- величина інтервалів між судовими засіданнями;
- обґрунтованість їх відкладення чи оголошення у них перерв; обґрунтованість та своєчасність повернення матеріалів для належного оформлення чи повернення додаткових матеріалів;
- повнота підготовки справ до розгляду;
- повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування;
- належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов`язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток / кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.
У цій справі строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, оскільки їх порушено через призначення судових засідань із великими інтервалами, що свідчить про неналежний рівень організації судочинства.

Правові позиції Великої Палати

06 Jul 2024 09:43

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що позивач підтвердив належними доказами заявлений розмір судових витрат, який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088907 від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що суди залишили поза увагою те, що позов було задоволено частково, а за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас Велика Палата погодилась з судом апеляційної інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу були завищеними та нерозумними, оскільки правова позиція позивача не змінювалася, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини, документи й доводи, які по суті є тотожними твердженням, викладеним стороною позивача в суді першої інстанції.
Було зауважено, що особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства.

Правові позиції Великої Палати

06 Jul 2024 09:41

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088907 від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
При цьому було наведено висновок, викладений у постанові ВПВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора.
Водночас у справі № 910/14524/22 відповідач просив зменшити лише розмір пені, й це клопотання суд першої інстанції задовольнив. Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суди не встановили.
З огляду на викладене ВПВС не встановила підстав для зменшення розміру 3 % річних, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правові позиції Великої Палати

05 Jul 2024 10:08

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088915 від 12.06.2024 у справі № 522/179/16 зазначила, що положення п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI лише в сукупності з ч. 5 ст. 45 та ч.ч. 1, 2 ст. 49 цього Закону, якими врегульовано механізм ініціювання кредитором як стороною договору зміни (настання) строку виконання зобов`язання шляхом пред`явлення вимог до боржника та їх подальшого акцепту Фондом як управителем активами та пасивами боржника, є підставою для зміни договору в односторонньому порядку в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме для настання строку виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед кредитором.
Вказуючи, що у Законі № 4452-VI простежується комплексний, а не індивідуальний підхід до виконання зобов`язань неплатоспроможного банку, ВПВС звернула увагу, що за змістом ч. 8 ст. 49 Закону № 4452-VI необхідною умовою для задоволення вимог кредитора неплатоспроможного банку є акцептування його вимог уповноваженою особою Фонду на ліквідацію такого неплатоспроможного банку, а також їх затвердження Фондом, оскільки у протилежному випадку такі вимоги вважатимуться погашеними та не підлягатимуть задоволенню.
Водночас тривалість процедури такого затвердження регламентована Законом № 4452-VI і обумовлена об`єктивними чинниками, зокрема значним комплексом дій та заходів, а також значним обсягом зобов`язань та фінансових операцій банку, й не піддається жодному впливу з боку кредиторів неплатоспроможного банку, які незалежно від дати настання строку виконання зобов`язань (під час тимчасової адміністрації чи ліквідації) зобов`язані очікувати визначених Законом № 4452-VI підстав для звернення з кредиторськими вимогами та, відповідно, затвердження Фондом реєстру акцептованих вимог усіх кредиторів банку.

Правові позиції Великої Палати

05 Jul 2024 10:05

Обґрунтовуючи підставу для перегляду судового рішення, позивач посилався на рішення ЄСПЛ у справі «Копчинський проти України» (набуло статусу остаточного 12.10.2023), в якому Суд констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки як найвищий суд у системі адміністративного судочинства, так і найвищий суд у системі цивільного судочинства закрили провадження у справі позивача без розгляду його вимог по суті.
ЄСПЛ в рішенні не зробив висновку, в порядку якого саме судочинства (адміністративного чи цивільного) мають бути розглянуті позовні вимоги про скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА та рішення ВККА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, вказавши, що це питання належить до свободи розсуду держави.
Аналіз мети створення та кола повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дало ВПВС підстави у постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120112326 від 20.06.2024 у справі № 2-а-460/08/2704 виснувати, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки КДКА та ВККА наділені владними управлінськими функціями відносно позивача, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.