-
Мудрість у влучному слові, відповіді на питання та трансформація світогляду у короткій історії.
Птах
Птах, що сидить на дереві, ніколи не боїться, що гілка зламається, тому що він довіряє не гілці, а своїм власним крилам.
Завжди вір у себе.
@prytcha
Складний іспит
Біля будинку знаменитого вчителя зібралося багато юнаків, спраглих знань. Потрапити в учні до вчителя було важко, але багато хто був упевнений в собі.
— Мене вчитель першим прийме. Я запропоную йому найвищу плату за навчання, — похвалився багатий юнак.
— Учителю потрібна не плата, а знання. Я присвятив своє життя наукам. Учитель допоможе мені впорядкувати і поглибити мої знання, - зарозуміло заявив учений юнак.
— А я привіз вчителю цілу візок гостинців. Перед такими смаколиками ніхто не встоїть, — засміявся юнак з родини торговців.
Один за іншим входили юнаки в будинок вчителя і поверталися розчаровані.
— Я сам не хочу вчитися у того, хто не цінує гроші, — гордо заявив багатий юнак.
— Чому він навіть не перевірив мої знання?! — сердився вчений юнак.
— Я навіть радий, що мене не прийняли, сам з'їм все солодощі, — засміявся купецький син.
Залишився тільки один юнак. Цілий день він просидів перед будинком вчителя, не наважуючись увійти і розмірковуючи про те, як краще пояснити вчителю свою жагу до знань. Раптом учитель відкрив двері і покликав його:
— Заходь, ми беремо тебе учнем.
— Учителю, ви навіть ні про що не запитали мене? — здивувався юнак.
— Вчення приходять зсередини, а не зовні, — відповів учитель. — Я побачив, що ти здатний дивитися всередину себе.
@prytcha
Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
— Чудовий в тебе човен, — сказав мандрівник. — А навіщо такі написи на веслах?
— Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».
Човен почав кружляти на одному місці.
— Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани… Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.
Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.
— Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.
— Ось і зробив напис на веслах, — продовжував човняр, — щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.
А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки поблизу церкви:
— Дивись! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.
@prytcha
Знання
Одного разу до мудреця прийшов його учень і запитав:
— Учителю, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі, як і у тебе, часто не помічаю того, що помічаєш ти.
Учитель вийшов з кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках стародавній рукопис на незнайомій для послушника мові. Розгорнувши його, він сказав:
— Що ти бачиш?
Учень, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
— Я бачу багатовікову мудрість в цьому рукописі.
Тоді мудрець сказав:
— Насправді перед тобою — записка грецького купця, — а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що, я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
@prytcha
Найкрасивіша жінка
Посперечалися якось чоловіки... Як виглядає найкрасивіша жінка?
Один любить карі пекучі очі, інший — блакитні, як небо, а третій — смарагдово-зелені.
Одному подобаються брюнетки, іншому блондинки, а третій у захваті від рудих.
Один захоплюється статною, високою, інший — маленькою, легкою, витонченою, третій каже — ідеал середнього зросту.
І кожному свої ознаки здаються єдино вірними. Усі спроби переконати один одного так ні до чого не привели. Вирішили тоді друзі, що хтось повинен їх розсудити. Прийшли вони до мудрого старця і звернулися із запитанням:
— Довго ми вже сперечаємося, а все не можемо вирішити, яка жінка найкрасивіша. Скажіть, шановний чоловіче!
Подивився на них старець і, посміхнувшись, відповів:
— Найкрасивіша жінка на світі та, яку ти любиш...
@prytcha
Любите читати? Цікавитеся світовою та українською літературою?
Тоді канал "ЛІТЕРАТУРА.UA" для вас!
У нас ви знайдете:
Огляди літератури: дізнайтеся про цікаві книги та знайдіть те, що зацікавить саме Вас.📚
Життєписи поетів та письменників: зануртеся у світ творців та познайомся з їхнім життям та творчістю.📝
Підбірки книг: отримайте рекомендації щодо читання на будь-який смак - від класики до сучасності.📖
Цікаві факти про літературу: дізнайтеся багато нового про світ книг.📖
Приєднуйтеся до "ЛІТЕРАТУРА.UA", запрошуйте друзів та розширюйте світогляд разом з нами!🌍 👫
🇺🇦 Українська культура — це наша сила та фундамент ідентичності
Підпишись на цю файну ТЕКУ — твій унікальний культурний посібник у кишені. Тут зібрані тільки корисні та дійсно цікаві 🇺🇦 канали, які вартують твоєї уваги. Це — скарб! 😎
🎼🏛📚 Культура та мистецтво, історія, мова, література і розвиток, музика та фільми, книжки. Кожен знайде щось особливе на свій смак.
🤗 Щоб підписатися — тицяй СЮДИ
🤝 Підтримуйте український контент! Долучайтеся та розповідайте друзям!
Взаємозв'язок
— Побачу — повірю, — сказала людина.
— Повіриш — побачиш, — сказав Всесвіт.
@prytcha
— Дідусю, як ти думаєш, я правильно тебе зрозумів?
— Ні, онучку...
— Чому ні?
— Тоді — так...
— Нічого не розумію... ні чи так?!
— Ні так, ні ні ні — ти зрозумів "по-своєму"... Так зрозуміло?
@prytcha
Оптимізм і песимізм
Один песиміст після прочитання мудрої книги дізнався про переваги оптимізму для здоров'я, нервів і для спілкування. Набридло йому таке життя, коли все його уникають, не бажаючи слухати його скарги і голосіння, і він вирішив стати оптимістом.
Багато перечитав він літератури про це, завчив різних розумних цитат і прийшов до свого оптимістичного приятеля, заявляючи, що став зовсім іншою людиною і більше ніхто не почує, як він скаржиться на життя. Його друг вирішив перевірити, наскільки той змінився, і, налив півсклянки води, поставив перед ним.
— Скажи, як тобі здається, стакан наполовину порожній чи наполовину повний? — запитав його приятель.
— Наполовину повний, — з посмішкою відповів той, згадавши цей приклад з прочитаних книг.
«Мабуть, і справді він змінився», — подумав приятель. Але не встиг він це додумати, як «колишній» песиміст сказав:
— Шкода тільки, що в склянці всього лише вода.
@prytcha
Тендітні іграшки
В одній далекій країні жив старий чоловік, що дуже любив дітей. Він постійно майстрував для них іграшки. Але іграшки ці виявлялися такими крихкими, що ламалися швидше, ніж дитина встигала ними награтися. Зламавши чергову іграшку, діти дуже засмучувалися і приходили до майстра просити нових. Той із задоволенням дарував їм інші, ще більш тендітні...
Нарешті, втрутилися батьки. Вони прийшли до майстра з питанням:
— Скажи нам, о, наймудріший, чому ти завжди даруєш нашим дітям такі тендітні іграшки, що діти невтішно плачуть, зламавши їх?
І тоді мудрець сказав:
— Пройде зовсім небагато років, і хтось подарує цим колишнім дітям своє серце. Можливо, коли навчаться не ламати тендітні іграшки, вони будуть дбайливіше ставитися до чужого серця?..
@prytcha
Поспішай повільно
— Учителю, чому ви не даєте мені більше завдань, тоді як інші отримують мало не кожен день нові? — запитав учень Вчителя.
— Я відповім тобі, але тільки не зараз. Зараз давай пообідаємо.
Учень погодився, бо ж і він був голодний.
— Тільки дозволь мені самому тебе годувати?
Учневі це здалося дивним,однак, він погодився, думаючи, що так Учитель проявляє до нього більше уваги, ніж до інших учнів.
Принесли частування. Учитель набрав в ложку смачного, ароматного і соковитого плову і підніс її до рота учня, який з апетитом почав їсти казкову страву. Від задоволення він захитав головою, закрив очі і хотів було в захопленні похвалити вміння кухаря, але як тільки він відкрив рот, щоб сказати: «Вай, вай, яке це диво», як чергова ложка опинилася у нього в роті. Він почав пережовувати, але, не встигнувши дожувати, його рот поповнився ще однією ложкою чудової страви. Він жував все швидше і швидше, і, незважаючи на це, ложка з пловом все частіше і частіше виявлялася у нього в роті навіть перш, ніж він встигав прожувати попередню.
Нарешті учень не витримав і з повним ротом вигукнув:
— Ми що, кудись поспішаємо? Чому ви наповнюєте мій рот перш, ніж я встигаю прожувати і насолодитися смаком цього чудового плову? Невже не можна їсти не поспішаючи, за приємною бесідою?
— Можна, але ж тобі так подобається, — сказав учитель.
— Мені? Ви що? Хто вам це сказав?
— Ти сам півгодини тому.
— Я? — здивовано запитав учень.
— Ну не я ж просив давати тобі нові уроки, коли колишні ще не пережовані і не засвоєні тобою. Давати тобі нові завдання, перш ніж ти виконаєш і зрозумієш попередні, все одно, що наповнювати їжею повний рот. Не квапся набирати багато завдань і не поспішай виконувати їх. «Поспішай повільно», говорили древні, щоб не прогавити життя. Виконуй їх з радістю і старанністю, а не з поспіхом. Не перетворюй життя в погоню. Відчуй смак життя і насолоджуйся їм!
@prytcha
Свічка
Старий правитель Пін Гун сказав одного разу своєму міністру:
— У молодості я був дурний і не хотів нічому вчитися. Тепер же вчитися пізно: вчора мені виповнилося сімдесят років.
— І все ж зі свічкою краще, — промовив міністр.
Правитель з подивом подивився на міністра і сказав:
— Я не розумію сенсу твоїх слів. Яке відношення має свічка до того, про що я говорив?
Міністр відповів:
— Знання, які ми купуємо в дитинстві і юності, подібні вранішньому сонцю. Воно сміливо проганяє темряву ночі, щедро сяє і пробуджує всіх до життя. Знання, отримані в зрілому віці, — це сонце перед заходом. Воно не буде вже сяяти, але світить, воно не пече, але гріє і захищає вас від холоду. Знання ж, отримані в старості, подібні світлу свічки. Світло її невелике. Але спробуйте загасити свічку, і на вас опуститься ніч. Краще жити при світлі свічки, ніж в суцільному мороці.
Китайська притча
@prytcha
Метелик
Сів метелик-одноденка на багаторічну брусницю і почав захоплюватися усім, що вмів побачити:
— Сонце ж яке добре і красиве! Роса — ніякі самоцвіти з нею не зрівняються!
А луг же який зелений, небо яке синє! А повітря?
У мене навіть не вистачає слів, щоб описати його!
Одне тільки можу сказати: слава Богу — за все!
«Треба ж — стільки років живу, і нічого цього не помічала!» — подумала брусниця, а вголос сказала:
— Нічого, завтра ти до всього цього звикнеш!
— Завтра для мене вже не буде, — сумно відповів метелик, назавжди закриваючи очі.
А брусниця з соромом зізналася собі, що майже за сто років вона не побачила і, найголовніше, не оцінила всього того, що встиг цей метелик за один єдиний день свого життя.
@prytcha
Притча і персик
Учитель суфійської мудрості завжди розповідав притчу в кінці кожного уроку, але учні не завжди розуміли її суть...
— Учителю. — звернувся до нього одного вечора учень, — ти розповідаєш нам історії, але не пояснюєш їх значення.
— Прошу вибачення за це, — вибачився учитель. — Дозволь мені в знак визнання своєї помилки пригостити тебе смачним персиком.
— Дякую, учителю, — радісно відповів учень.
— Я б хотів зробити тобі приємне і сам очистити цей персик. Ти не заперечуєш?
— Щиро дякую, — відповів учень.
— Хочеш, я поріжу його тобі на шматочки, щоб було зручніше їсти?
— Звичайно... Але я не хочу зловживати твоєю великодушністю, учителю…
— Це не зловживання, адже я сам тобі пропоную. Я лише хочу зробити тобі приємне... Дозволь мені і розжувати його перш, ніж ти його отримаєш...
— Ні, учителю. Я не хочу, щоб ти це робив! — відповів здивований учень.
Учитель помовчав.
— Якби я пояснював суть кожної історії, це було б те саме, що пропонувати вам розжувати фрукт за вас.
@prytcha
Притча про щастя
Одного разу боги, при зустрічі, вирішили розважитися. Один з них сказав:
— Давайте що-небудь заберемо у людей і сховаємо!
Після довгих роздумів інший вигукнув:
— Я знаю! Давайте заберемо у них щастя! Проблема тільки в тому, куди його сховати, щоб вони не знайшли.
Перший сказав:
— Давайте зачинимо його на вершині найвищої в світі гори!
— Ні, пам'ятай, що у них багато сил, хтось зможе піднятися і знайти, і якщо знайде один, всі інші відразу дізнаються, де щастя, — відповів інший.
Тоді хтось висунув нову пропозицію:
— Давайте сховаємо його на дні моря!
Йому відповіли:
— Ні, не забувай, що вони цікаві, хто-небудь зможе сконструювати апарат для підводного плавання, і тоді вони обов'язково знайдуть щастя.
— Сховаємо його на іншій планеті, подалі від Землі, — запропонував хтось ще.
— Ні, — відхилили його пропозицію, - пам'ятай, що ми дали їм достатньо розуму, коли-небудь вони придумають корабель, щоб подорожувати по світах, і відкриють цю планету, і тоді всі знайдуть щастя.
Найстаріший бог, який протягом усієї розмови мовчав і тільки уважно слухав, сказав:
— Я думаю, що знаю, де потрібно заховати щастя, щоб вони його ніколи не знайшли.
— Все повернулися до нього зацікавлені і запитали:
— Де?
— Сховаємо всередині них самих, вони будуть так зайняті його пошуками зовні, що їм і в голову не прийде шукати його в собі.
Всі боги погодилися, і з тих пір люди витрачають все своє життя на пошуки щастя, не знаючи, що воно сховане в них самих.
@prytcha
Усе, що робиться — на краще
Одного разу один чоловік потрапив у корабельну аварію і був викинутий хвилею на безлюдний острів. Він єдиний залишився в живих і безперервно молився про те, щоб Бог врятував його. Щодня вдивлявся він в обрій у надії, що побачить судно, яке пливе на допомогу.
Зневірившись остаточно, чоловік вирішив збудувати собі курінь із дощок, які викинуло на берег після корабельної аварії. Але одного разу, коли плвернувся на берег після пошуків їжі, він побачив, що його курінь охоплений полум'ям: дим стовпом піднімався до неба.
Найжахливіше, що разом із куренем згоріли всі його речі, що залишилися. Він залишився без нічого. Чоловік більше не міг стримувати свого відчаю та гніву:
— Боже, як Ти міг так зі мною вчинити? — ридав він.
Але наступного ранку його розбудив гудок корабля. Корабель плив до острова, щоб врятувати його.
— Як ви дізналися, що я тут? — запитав чоловік матросів.
— Ми побачили димовий сигнал, — відповіли вони.
@prytcha
