кожного вечора, як шепоче вітер колискову, стає на носочки на вершечку пагорба, та й знімає Сонце з Неба. а потім, поки ніхто не бачить, швидесенько бере корзинку з лозою і Зірками, та й прив'язує замість Сонця;;
Місяць чіпляє завжди останнім, бо куди ж без хованок.
навчітб(чи нявчіть) її якось не губити постійно гачок будь ласка,..,.,.
Читать полностью…
""*плачу""* по причині живу в містечку де ЛІТЕРАЛЬНО не має ні одної людини з чарівними візерунками. або вони ховаються в землі, або на небі, не знаю /;/ або є ті, які взагалі не плетуть нічого,,, або які взагалі й не дивляться що наплелили. це жа.хіття
в такому колі варитися, всі ниточки розплавляьбся, але її тримають коріння деревець, колискова струмочка, танець з вітерцем і 🙏🙏🌧️🪡🦋🧊🥣🥏🎣🖲🪼🧿🌀
пульсація в якійсь частині тіла – то ембріон почуттів, закутих в кайдани(яких саме – залежить від частини тіла)
Читать полностью…
раз у рік в кінці весни/на початку літа щось клацає в голові і вона починає цілими ночами навстіж слухати лібертанго,, і тільки спробуй влаштувати незаплановану паузу. яке стоп-слово? його немає.
протягуєш руку, щоб відчинити двері – розумієш, що дверей немає
протягуєш руку, щоб зачинити двері – розумієш, що дверей немає
In a Wonderland they lie,
Dreaming as the days go by,
Dreaming as the summers die;
Ever drifting down the stream –
Lingering in the golden gleam –
Life, what is it but a dream?
приходити до ріки, щоб перешіптуватися, співати одне одній пісні і плекати. або плакати, вже як знайдетеся
Читать полностью…
я завжди віддаю душу, навіть коли робити того не мушу
я цілую плечі, воджу пальчиками по краям сутності, але не пірнаю всередину
ти був один і є один на один з собою в колі
між тебе бігають тінисті й кволі
малі ти. одні-однесенькі вони
бігають навколо тебе за ручки тримаючи
мене, себе, тебе ну і всіх інших,
які не знали що такі як вони
бувають лише одні, і є один на один з собою в колі
в рученятках у кожному по цукерці
ти поклав їх туди ще при народженні
і сказав берегти, до поки
не захочеться їх берегти.
і ти захотів. тому ти сів у коло а навколо тебе сіли такі ж як ти тінисті й кволі, малі ти.
в чиїй ти волі? а вони?
цукерка? рученятка? глухий кіт?
чи кут. ніхто вже не знає,
але цукерки в рученятках міцно тримаєш.
та не міцно, щоб не розтовк
ти хочеш її в берег
ти хочеш. може пограєм в хованки?
ти чи цукерки?
не збивай з пантелику,
ми ж бо вже грались
а зараз? до речі, де вони?
.
.
.
хочеш дізнатись, коли ти зник?
коли цукерки викинув у смітник
ще до народження тих самих їх.
твоїх
.
а тепер поклади на землю цукерки
і йди назад не обертаючись
вона: дивується тому, що нічого не пам'ятає
також її нормальний стан, який на цьому тримається: 👏🔨👏🔨👏🔨
закрутитися в сніговичка і замотати ся в харчову плівку під ковдрою снігу в сплячку до зими # (!!||!! !!!|!!!)🙏🙏
не торкайся до мого серця,
бо обпечені пальці заберуть з собою весь біль і сховають десь за реберцем,
за тим самим, з якого мене і зробив.
в дорозі захочеш розгубити і його, і спогади, й себе,,
але єдине, що згубиш, то серце моє.
і ми обоє цього хотіли. чи не так?
попіл в долонях цілуєш і не відпускаш, бо ж не відпустиш.
сліди на обличчі зникають з приходом ночі,
а я з'являюся лише як привід, для згадки, про яку не спитаєш спросоння,
хоч і криком обливається усе навколо,
і навіть в кутку забитім, вся в візерунках пилюки, стоїть навколішках розбита віола.
я в черговий раз прийду серед ночі
і стану збирати ті відбитки нота по ноті,
від такту до такту,, з пауз зберуться репризи,
а ти в черговий раз подивишся у куток й не помітиш її колискової;
яку на вікні змотала у останній клубок.
в останнє прийду, заховаюсь у шторах,
луна простелиться світом на вікні.
і тільки спробуй їй поміж погляду зазирнути,
вмить роздере завісу,, і, звісно ж, твої груди,,
і в останнє полетить змітати сліди з твого лиця зробивши нові чи такі ж самі,
бо кінець не має початку, й початок не має кінця.
бо ж ми обоє цього хотіли. чи не так?
краплі спадають по спині,
то відбитки твоїх перламутрових рук
ти цілуєш на прощання губи мої, що як море сині
і стікаєш у краплі, що спадають по моїй спині
і я забуду про все що є ти, але обрубки крил будуть пам'ятати.
їх піною викинуло на берег очиць
купатися в спиртовім морі і тонути в сипучій барді по причині виноград на голові в цьому році не виріс
Читать полностью…
‹ ...Він загруз у безодні спокус і не знає, що тут правда, а що - ні. ›
Читать полностью…
концентрація слова аромат на триколорний сантимент прорвала дамбу словотвору
,, сьогодні відзнайшлися і сплелися в осьб таких проявах //
< змотала ріки у клубок, покатала під п'ятами і пустила в світ водяним мереживом <
Читать полностью…
зібралася засинати, як тут відчуваю щось доторком, а це три цукерки у ногах. і хто їх там залишив?? , '/
дивина та й годі
а тепер поклади на землю цукерки
і йди назад не обертаючись
закриті очі бачать море рік, а відкриті...
а відкриті нічого не бачать.
ніяке то не межове підземелля з відсутністю кисню, то ртутна хмара з переплавкою крилатих (чи висловів, чи самі знаєте кого /коло\ )
Читать полностью…
скло як сыкылыо йакы
наперед вибачте за якісь витвори кыалыейыдыосыкыопыа, щыосыь гряде любі
