#болото_мистецтва
Чергова річниця народження чи не найближчого мені в мистецькому плані автора. Юкіо Місіма з'явився на світ 96 років тому.
#болото_ідеологічне
Насправді, вся історія зі стьобом над "мовнюками" пов'язана, радше не з повним несприйняттям їх позиції, а зі специфікою просування самого бренду мовного націоналізму. От класичний приклад - дебати Ніцой і Назарова.
З самого початку ведуча вносить кілька тез, які не піддають сумніву обидва учасники дебатів (а було б треба). Вона говорить, що вся історія української мови - це боротьба. Згадавши "Енеїду", жінка одразу перестрибує на Валуєвський циркуляр. Проте вона забуває, що більш ніж 60-річний період до Валуєвського циркуляру був відносно спокійним для українських культурних діячів.
"Перший цензурний статут", який ввели на початку 19 століття, був чи не найліберальнішим в Європі, і взагалі не передбачав будь-якого тиску на українську літературу того часу. "Чавунний статут" 1826-го, через те, що він був складений вкрай кострубато, теж не сильно змінив ситуацію. Воно і не дивно, адже ледь не до кінця 40-х років українські еліти були вкрай лояльними до центральної влади. Ще в 1861-ому, коли почалося обговорення створення народних шкіл, безліч Спеціальний комітет підтримав ідею викладання в них українською мовою принаймні перші два роки. Міністерство народної просвіти навіть асигнувало якісь кошти на видання українських підручників.
Про Валуєвський циркуляр шановна пані каже, що "він забороняв все українське... українською можна було говорити лише в побуті". Насправді це не так. Циркуляр напряму забороняв лише видання підручників українською для народу, а також видання церковної літератури українською (тоді частково в цьому була обмежена і російська, перший переклад Біблії російською з'явився десь в 1876-ому). І щоб вже геть відкинути закладений до тези ведучої антиросійський запал, треба згадати, що, наприклад, російські консерватори-слов'янофіли, у особі Аксакова відреагували на появу циркуляру радше негативно.
Щодо Емського указу, який вводив жорсткіші обмеження (зокрема до 1881-го не можна було використовувати українську в театрі та під час концертних виступів). Указ був радше сумбурною ідіотською ініціативою царської влади, яку слабко підтримали імперські еліти. Підтримали не тому, що були проукраїнські, а тому, що розуміли, що така жорстка політика призведе до орієнтації національних кіл на Західні країни (так і сталося, інакше б центром українського руху був Київ, а не Львів).
Стосовно уподібнення української російській, про що пізніше каже ведуча, то це дійсно існувало, але, наскільки я розумію, то еталоном української була обрана саме "Енеїда" Котляревського, тобто власне український твір, а не певний "російський варіант".
Слова Ніцой я навіть розбирати не хочу, робити це безкоштовно - гріх проти власних нервів. Там всі гріхи "мовнюків" - "російськомовні добровольці - недостатньо герої", "забороню дітям говорити російською", "російська мова належить РФ" і т.д.
Я от що хотів сказати: українському мовному націоналізму, як релевантній і концепції, яка затребувана в суспільстві, в якому є запит на "антимосковщину", найбільше шкодять не проросійські політики, а, власне, вельми спрощена картина дійсності, яку мовні націоналісти намагаються подати як істину.
Ну бо логіка річ умовна, а ще тому шо ми рідко тусимо з нормальними людьми, які складають 80% етой страни
Читать полностью…Хоча ведуча, до речі, розуміє, що українська мова - це ідеологія. Принаймні, так було з 40-х років 19 століття, про що чекайте мою статтю на "Консерваторі".
Читать полностью…#болото_ідеологічне
Але це не ідеал, звичайно. Глибинний народ має, насправді виглядати так.
З 2014 року працює так званим директором у так званому «Луганському українському драматичному театрі», нагороджений так званими відзнаками і так званими званнями так званої ЛНР.[5].
Читать полностью…