-
Главная редакторка @thedevochki о медиа и феминизме. Для связи: @okpavlenko
Ярослава Магучіх стала найкращою легкоатлеткою Європи 2024 року.
Звернула увагу на кулон «Дніпро» — рідне місто спортсменки ❤️
Але я все ще думаю про купу лідерів/ок думок, які писали, який класний ролик та, здебільшого, працюють з цієї агенцією.
Просто цікаво, як воно працювало, просто з прохання прокоментувати, договору чи щирості.
Жизель Пеліко виступила у суді.
Вчора моя подруга написала мені, що вперше дізналася про цю жахливу історію. А якраз сьогодні жінка, яку 10 років ґвалтував чоловік, додаючи перед цим снодійне в її їжу та напої, а також запрошував додому незнайомих чоловіків для здійснення сексуального насильства над дружиною, виступила у суді.
Жизель Пеліко зараз 70 років, вона дізналася про все після 50 років у шлюбі. Коли заарештували її чоловіка, все життя, що Пеліко будували протягом довгого часу, розсипалося на друзки. До процесу Пані Пеліко була менеджеркою у великій компанії на пенсії, матір'ю трьох дітей і бабусею семи онуків, яка переїхала зі своїм чоловіком, до маленького містечка в Провансі.
Зараз вона щодня приходить до суду та дивиться на чоловіків, які її ґвалтували. Пані Пеліко хотіла, щоб справу було відкрито для громадськості, а відео зґвалтування показали в суді.
Жизель говорить, що робить це заради інших жінок та щоб змінити цей світ. Наразі це дуже гучний процес у Франції, який дійсно змінює розмову про насильство над жінками.
Коли Жизель Пеліко приходить до будівлі суду, десятки прихильниць уже чекають на неї. Коли вона йде, вони аплодують.
Пеліко називають іконою фемінізму, яка дає силу постраждалим та, як говорить безліч жінок, показує, що ґвалтівник не часто не той незнайомець-монстр, що сидить у кущах, чекаючи на жертву.
Підсудним, крім чоловіка, від 26 до 74 років. Це різні чоловіки, але загалом ті, що вписуються у поняття “нормальні”, багато з них одружені та мають дітей. Вони працюють водіями вантажівок, будівельниками, комерсантами, продавцями.
«Я не висловлюю ні свого гніву, ні свого сорому. Я висловлюю бажання змінити суспільство», — говорить вона під час виступу у суді.
«Я хочу, щоб постраждалі від зґвалтувань сказали собі: “Якщо пані Пеліко це зробила, то і ми можемо”. Я не хочу, щоб постраждалі відчували сором, це вони повинні відчувати сором», — сказала жінка, вказуючи на підсудних.
Жизель Пеліко також зазначила, що чула, як дружини, матері та сестри багатьох обвинувачених описували їх як «виняткових чоловіків», які, здавалося, не здатні на зґвалтування.
«У мене вдома було те саме, — запевнила вона, маючи на увазі свого чоловіка, додавши, що вважала його «ідеальним». — Ґвалтівник — це не той, хто [чекає] вночі на парковці».
І я не можу сказати, що він гострий, він просто хамський.
Не погоджуюся, що про серйозні речі треба говорити «скандально», треба все ж працювати, досліджуючи аудиторію.
Мій улюблений кампейн цього жовтня у U-R-SO.
Важкий і такий гострий ролик про рак😢
У ньому Вікторія Скок, яка бореться з раком грудей, стала гостею нічного ток-шоу «В гостях у рака», а рак став ведучим цьому шоу.
Робота створена агентством інфлюенс-маркетингу WhyNot?Enot та Фондом боротьби з раком до Місяця обізнаності про рак молочної залози.
На обкладинці Marie Claire Україна переможниці Паралімпійських ігор в Парижі: Оксана Зубковська, Анна Стеценко, Наталія Морквич.
Знімав Роман Пашковський.
Співзасновниця видавництва «Стилет і Стилос» на Франкфуртському книжковому ярмарку, де цьогоріч представлені і російські видавництва.
📷 @stiletto_stylus
Влітку 2021 року у Кривому Розі вчитель хореографії зґвалтував неповнолітню дівчину на шкільному випускному, проте досі не отримав вирок. Через затягування розслідування та дискримінацію постраждалої її захисниці подали заяву до Європейського суду з прав людини.
Справа фактично зайшла в глухий кут — провадження закривали сім разів. Вперше — 31 серпня 2021 року, через два місяці після зґвалтування.
«Ми стукали всюди, куди могли, аби звернути увагу держави на очевидне свавілля, на очевидне нічогонеробіння у справі. Сумно, що на державному рівні нам так і не вдалось достукатись хоча б до якогось органу. Тому, власне, ми й вирішили, що варто вже звертатись до ЄСПЛ, оскільки інструменти на національному рівні не працювали взагалі. Відправною точкою для нас стала остання постанова про закриття справи, яка була винесена слідством у травні 2024 року. Це була сьома постанова про закриття», — розповіла адвокатка Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Ірина Моргун.
Справедливості заради розкажу, що до презентації я день працювала лежачи та просто лежала, бо моя батарейка на нулі.
Читать полностью…
Бренд жіночої білизни U-R-SO у Всесвітній місяць обізнаності про рак молочної залози разом із художницею Іриною Максимовою запустив проєкт «Подивись на груди!», щоб нагадати українкам про важливість регулярного самообстеження та щорічної діагностики.
Протягом жовтня художниця робила анонімні замальовки оголених грудей героїнь проєкту в авторському стилі. В такий спосіб U-R-S-O заохочує українок приділити увагу своєму здоров’ю, записатися на огляд до мамолога та попіклуватися про себе.
Зображення грудей героїнь проєкту використали для створення благодійного дропу U-R-SO, до якого увійшли листівки, плакати та сумки-шопери. Увесь прибуток від продажів цих виробів бренд передасть фонду Inspiration Family, що збирає 2,5 мільйона гривень на закупівлю ліків для жінок із метастатичним раком молочної залози.
@divochemedia
Памʼятаєте мстудей?
Вони так активно почали працювати з книжковим ринком, що навіть цікаво, що то за новий концепт.
Просто цікаво, хто всі ці медійники, які «на условиях анонимности» говорили з Медузою.
Читать полностью…
Лена наша напсала колонку, отримала порцію хейту, що 35 це не вік.
А я думаю, що між «а дорослі є вдома» та «а чоловіка можете покликати» до «хазяйка, приймай роботу» — десять років та два ремонти.
Я теж рада, що мені не 25, до речі. Класно бути дорослою.
Коли виросту, зроблю курс «як вести книжкові клуби та зберігати любов до читання».
Читать полностью…
Пʼятниця чи що?
а закиньте пару гривень сюди з нагоди кінця тижня.
знаю особисто, хто збирає, прікол дуже треба.
RSF хоче створити Міжнародний фонд реконструкції українських медіа (IFRUM), який збиратиме кошти для медіа та розподілятиме їх. Media Development Foundation запустила Core Media Fund (CMF), який розподілятиме інституційні гранти.
Цікаво-цікаво!
Робочий колаж.
Власний бізнес — це клас, власний медійний бізнес — фестиваль паніки та істерики на емоційних американських гірках.
#можливості #стипендії
👩🏼💼Стипендія для медійниць Global Press Shifting Democracies
У межах дворічної стипендії медійниці отримають до $ 30 000 на рік, щоби працювати над журналістськими розслідуваннями й експлейнерами для висвітлення розвитку демократії у своїх країнах.
Дедлайн подання заявок: 8 листопада 2024 року.
Мені не подобається.
Це неприємно дивитися, проте я думаю, що шукали якийсь новий підхід. Але мені ближче емпатія у комунікації.
В український прокат вийшла стрічка «Субстанція» режисерки Коралі Фаржа — фільм жахів про фітнес-інфлюенсерку «середнього віку», яка намагається повернути собі молодість і популярність. Сатиричний бодигорор про індустрію краси — звучить доволі вузькоспеціально. Але ми ще не раз зустрінемо це формулювання в анонсах.
Раніше будь-який фільм про жахи тіла називали бодигорором; згодом виділився піджанр «хірургічного горору». «Субстанція» кристалізує ще тісніший мікрожанр, який я називаю «б’юті-горором» і впізнаю за трьома характерними відмітинами. По-перше, в ньому йдеться про індустрію краси — а тіло, яке піддається її жахам, належить старшій або неконвенційно привабливій жінці. По-друге, історія має будуватися навколо жіночого варіанту фаустівської (точніше, доріан-ґреївської) угоди. По-третє, історія має подаватися як техносатира в дусі «Чорного дзеркала».
Не тільки «Субстанція»: Краса і старіння в «б’юті-горорі»
Сходила на Донбас медіа форум.
Сподобалося, що другий день — субота та можна було щось послухати без відволікання на роботу.
Якщо коротко, панель про монетизацію — несподівано позитивна, соціальні мережі все ще виклик, зумери дуже класні, а культурній журналістиці потрібні меценати.
Ринку не вистачає медіа менеджерів та менеджерок (проте я розділяла б людей, які вміють аналізувати та людей, які вміють продавати та домовлятися про партнерства на дві окремі позиції в медіа, але то дуже важко для всіх нас).
Захотілося працювати та не панікувати, але то вже завтра.
У Києві триває мій улюблений кінофестиваль, на який я не потрапляю зовсім.
Проте велика радість бути у партнерстві з Тижнем критики.
Поговорили з кураторками кінофестивалю Ганною Дацюк та Дарією Бадьйор про зміни, що помітні як у зображенні жінок, так і у роботі режисерок і кінокритикинь.
Це хороший текст, але мені так сумно, що я зараз не встигаю дивитися кіно. Тож ви можете мене порадувати, якщо почитаєте матеріал на сайті.
«Цього року в основній програмі лише чотири фільми, на відміну від традиційних семи. «У глядача є можливість подивитися всю програму, яка складається з переможців Канн та Венеції: кримінальний мюзикл “Емілія Перес” Жака Одіяра, епічна американська драма “Бруталіст” Брейді Корбета, вбивчо-гарна шотландська трагедія “Жнива” Атени Рахель Цанґарі та моторошно-іронічна історія емансипації “Сестра-Опівніч” Карана Кандагарі», — говорить Ганна.
Також у ретроспективній програмі є культове американське інді «Роби як треба» Спайка Лі, «Шоу жахів Рокі Горора» Джима Шармана, «Секс, брехня та відео» Стівена Содерберґа, «Приголомшені та збентежені» Річарда Лінклейтера.
«Традиційно, будуть найновіші українські фільми, що вже встигли побувати на міжнародних кінофестивалях: “Сірі бджоли” Дмитра Мойсеєва, “Редакція” Романа Бондарчука, “Медовий місяць” Жанни Озірної. Ну і, звісно, спецпоказ нового фільму італійського класика Паоло Соррентіно “Партенопа”»,
Програма тут, до речі.
Ми не працюємо з гральним бізнесом та букмекерськими конторами.
Але вони такі винахідливі.
Після Марія запитала, як вистачає сил вести блог, а я сміялася, як йшла додому, що маю нуль фото з події.
Понесу свої думки про книгу ще на клуб, бо без спойлерів важко обговорювати.
Проте презентація вийшла дуже класною.
Дякую!
На 53-му Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» відбудеться національна прем’єра дебютної документальної стрічки Аделіни Борець «Квіти України». Нині вийшов трейлер фільму.
Стрічка візьме участь у документальному конкурсі, куди зазвичай обирають найцікавіші перші фільми кіномитців з усього світу.
Хоч назва «Квіти України» знайома киянам завдяки історії про однойменну будівлю, яку відстоюють від забудовників жителі міста, у фільмі мова піде про 67-річну Наталю. Вона протистоїть тому самому супротивнику — нечистим на руку забудовникам. Героїня фільму — сильна та незалежна жінка з гострим почуттям гумору. Вона сповнена рішучості захистити власну землю попри всі перешкоди. Боротьба приватна згодом перетворюється на боротьбу національну, коли росія розпочинає повномасштабне вторгнення в Україну.
Фільм «Квіти України» змальовує портрет жінки, яка відмовляється відступати, і надсилає глядачам потужне послання спротиву та надії.
@divochemedia
«Жінка пригадує, як вранці 24 лютого 2022 року навіть не прочитала новини й поїхала на роботу, де в кабінетах панувала незвична тиша. Далі почалися дзвінки, обстріли сусідніх населених пунктів.
Син сповістив, що збирається на фронт. Далі Енергодар окупували, й на АЕС жінка більше не повернулася. Пізніше росіяни дізналися про волонтерську діяльність родини й приїхали в будинок з обшуком, Тетяна з чоловіком потрапили в полон, де пройшли через допити й побиття.
«Я кажу росіянам: “Чого ви нас так ненавидите?” А вони: “Ніхто вас не ненавидить, вас обманюють”. Хіба бити дубинками по голові — це любов? Вони позабирали все, що їм хотілося, — теплий чоловічий одяг, светри сина. Чоловік у полоні був три тижні, а я — два», — розповідає жінка.
Після звільнення родина одразу вирішила покидати рідне місто, Тетяна з чоловіком не хотіли співпрацювати з окупантами й підписувати угоду з «Росатомом». Тож 12 листопада 2022 року, забравши всіх домашніх тваринок — собаку, папугу, кота матері Тетяни й кролика невістки, з мінімальною кількістю речей вони поїхали в бік Запоріжжя через 25 російських блокпостів».
Тетяна зараз шиє одяг для собак, а розповідаємо ми її історію, бо вона пройшла навчання у проєкті Jobs for her, який отримав грант від програми «Само собі ціль», де ми партнери.
Про плакати Третьої Штурмової я почитала різні думки, а що ви думаєте про відео? https://www.youtube.com/watch?v=iGBhsvpOH8I
Читать полностью…
Дивилася сьогодні програму Донбас медіа форуму та щото мені сумно від фрази «це не розваги та не лайфстайл».
Хіба культура не має стати якраз частиною лайфстайлу, а не десь бути поза межами того, що найбільше читається.
Та й таке.
Хто буде, до речі?
Сто років не чула у комунікації «бумери». І це про ейджизм, якщо що.
Так мені продали косметику для собак першим слайдом, але на третьому я передумала.