"Ви читали "ГУЛАГ"? Ось туди і вивеземо".
Анастасія Мухіна родом з Луганська. За професією — інженер. Багато років жила на Кіпрі. 2008 року повернулася до України, щоб доглядати за хворою матір'ю.
Її затримали за розклеювання проукраїнських листівок, а згодом у її будинку нібито знайшли вибухонебезпечні предмети. Як наслідок — 16 років ув'язнення.
У в'язниці українка знаходилася серед убивць, наркоманів і алкоголіків. На розмови про Україну співкамерники завжди реагували гостро. Жінка припускає, що за таке могли б і побити.
Ось що також розповідає Анастасія Володимирівна про полон:
"Допитував чеченець, він весь час говорив, що мене вивезуть до Росії. Каже, ви читали "ГУЛАГ"? Ось туди і вивеземо, у вас не буде документів, і ви там загинете, і ніхто про вас не згадає. Один раз мене вивезли. Зав'язали очі і возили містом. Я тоді подумала, що, напевно, в Росію. Але привезли на детектор брехні, я відмовилася давати свідчення".
Українку звільнили 29 грудня 2019 року в рамках обміну полоненими.
Підземний перехід у центрі Києва перетворився на коридор СІЗО.
Для привернення уваги до незаконно ув'язнених Кремлем кримських політв'язнів у рамках арт-проєкту «Підземний безвихід» грузинський художник Давід Кухалашвілі перетворив підземний перехід біля Українського дому у Києві на коридор СІЗО.
Проєкт «Підземний безвихід» організовано КримSOS та тбіліською платформою ARTIФ.
На сторінці КримSOS у Facebook йдеться: «Наша мета — розповісти історії кожного з тих, кого окупаційна влада РФ розлучила з рідними за їхні релігійні та політичні погляди».
Валерій Соколов — житель Донецька. Після початку війни він виїхав з рідного міста. Втім, на окупованій території залишились його родичі, тож Валерій часто їх відвідував. Після одної з таких поїздок повернутися на підконтрольну територію він уже не зміг — його схопили бойовики, коли він гуляв з собакою. Трапилось це у 2016 році. Тоді його звинуватили у співпраці з СБУ. Чоловік нібито стежив за певними машинами з російськими номерами та знімав на відео в'їзд до сумнозвісної "Ізоляції". Туди ж його і запроторили після викрадення.
В "Ізоляції" чоловік провів два роки. Весь цей час його сильно били. Як наслідок — численні травми ніг та забиття ребер.
У червні 2018 року відбувся "суд", вироком якого стало десятирічне ув'язнення Валерія і конфіскація машини.
Зараз Соколова утримують у Макіївській колонії у так званому бараці для шпигунів. Його особливістю є те, що туди ніколи не викликають лікаря, а на прогулянку ув'язнених виводять дуже рідко.
#катування
Андрія Оприска та ще 23 моряків взяли у полон у листопаді 2018 року.
Це трапилось, коли артилерійські катери "Бердянськ" та "Нікополь", і буксир "Яни Капу" виходили із Керченської протоки, дорогою із Одеси до Маріуполя. Тоді росіяни стріляли на ураження по техніці, а моряків взяли у полон.
Андрій Оприско, штурман катера "Нікополь", провів у Лефортово 286 днів.
Разом з іншими полоненими він повернувся до України 7 вересня 2019 року внаслідок обміну.
Після полону військовий адаптувався до життя на волі. Планує стати морським офіцером, про що завжди мріяв.
Ольга Гасин — підпільниця ОУН, зв'язкова Олекси Гасина та Романа Шухевича.
Ольгу Гасин тричі арештовував КДБ: 25 січня, 2 лютого і 13 березня 1949 року. Після смерті чоловіка Олекси її звільнили.
Під час допитів вона зазнавала побоїв та катувань. Зокрема, з неї намагалися вибити свідчення про її чоловіка Олексу Гасина. Це знищило її здоров'я. Під кінець життя вона страждала розсіяним склерозом.
У 1950 році її засудили до 10 років таборів без конфіскації майна, бо майна в неї не було. Вона відбувала покарання в Сибіру та у Тайшеті. Працювала по 18 годин щодня на видобутку слюди. У 1956 році її звільнили з ув’язнення. Вона не підписала прохання на помилування навіть після смерті Сталіна.
Ольга повернулася до Львова, щоб забрати дітей. Їй відмовили у прописці і поставили ультиматум: виступити в пресі із засудженням діяльності ОУН-УПА. Вона відмовилася це зробити, тож була змушена покинути Галичину.
Згодом жінка оселилась у Броварах під Києвом. У 1979 році померла та похована у Броварах. У 2015 році на честь діячки назвали вулицю Ольги Гасин у Броварах.
#ми_не_забули
«Правозахисник Сервер Мустафаєв, який перебуває зараз у слідчому ізоляторі Новочеркаська, вперше за минулий місяць зміг зв'язатися зі своєю родиною. Він подзвонив своїй дружині, Маї Мустафаєвій, по офіційному телефонному зв'язку, що надається ФСВП Російської Федерації. Мустафаєв повідомив про те, що подав позови і планує оскаржити незаконні дії співробітників СІЗО та прокуратури», — йдеться в повідомленні Кримської солідарності у Facebook.
Адвокат Ліля Гемеджі, коментуючи повідомлення про позови Сервера Мустафаєва, розповіла, що перший позов стосується незаконного вилучення машинок для підстригання волосся у підсудних під час переведення з одного СІЗО в інше.
«Перукарське знаряддя не заборонено за правилами СІЗО, без нього ув'язнені не можуть приводити себе в порядок», — зауважила адвокат.
Другий позов, за її словами, був поданий у зв'язку з тим, що політв'язня в алуштинській скандальній справі «Хізб ут-Тахрір» Ельдара Кантимірова запроторили у штрафний ізолятор за проведення намазу під час візиту прокурора в СІЗО.
Мустафаєв також повідомив, що перед розглядом апеляційної скарги він ознайомився з матеріалами своєї «справи», в якій «спостерігається безліч порушень», зокрема є помилки у хронології «справи» і перекручення виступів підсудних.
За словами дружини Сервера, ознайомлення з матеріалами відбувалося не за аудіопротоколом, без адвоката й можливості отримати якісний переклад.
Чоловік переконаний, що його справа є «наочним посібником порушення прав».
Андрій Коломієць - українець, політв'язень РФ, учасник Революції Гідності.
За три роки перебування у російській колонії він понад десять разів перебував у штрафному ізоляторі.
У 2014 році Андрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка мешкає в Кабардино-Балкарській Республіці і поїхав до неї.
15 травня 2015 року співробітники поліції РФ в її будинку затримали українця.
Андрія звинуватили в замаху на вбивство двох колишніх співробітників підрозділу МВС України «Беркут» під час подій на Майдані в Києві.
До нього застосовували жорстокі тортури, щоб вибити зізнання.
10 червня 2016 року вироком суду він був визнаний винним і засуджений на 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Генеральна прокуратура України спростувала участь Андрія Коломійця в атаках на «Беркут».
Адвокат політв'язня зазначив, що співробітники правоохоронних органів надягали Андрію на голову пакет, приєднували до пальців рук дроти та пропускали електричний струм.
За словами захисту Коломійця, з доказів обвинувачення є тільки дві чорно-білі фотографії з купкою попелу нібито обгорілої форми силовиків на фоні.
У результаті перенесених тортур і частого знаходження в ШІЗО, стан здоров'я українця погіршився: його часто мучить сильний головний біль, високий тиск, болі в шлунку, псоріаз, кришаться і випадають зуби.
#нагадай_про_кожного
Свята — прекрасна пора, коли сім'я нарешті може провести час разом. Коли діти з нетерпінням чекають на диво, а батьки втілюють його в життя.
На жаль, в Україні є дітки, чиї бажання можуть не здійснилися, адже їхні батьки зараз перебувають у полоні агресора. Не дочекаються подарунків і ті діти, батьки яких стали жертвами жахливих умов у полоні та катувань.
Ми всіма силами боремось та щодня нагадуємо про них. А поки батьків цих дітей немає з ними поруч, ми вирішили своїми силами подарувати малечі трохи святкового дива.
Ця підтримка та незабутні дитячі емоції стали можливими завдяки Голосіївському ліцею №241, ініціативі Небайдужих, СВК та Блакитному птаху, який уже тривалий час піклується про тих, хто вже на волі, або досі перебуває у полоні.
Сотні дітей ростуть у жорстоких реаліях того, що вони не можуть обійняти когось зі своїх батьків через Росію. Ми цього ніколи не забудемо, ми це ніколи не пробачимо!
В умовах гібридної війни варто розуміти, що бойові дії ведуться не лише на Сході України, а й в інтернет просторі, що окупований не лише Крим, а й голови мільйонів людей.
⠀
Волонтери "Свободу В'язням Кремля" активно нагадують та допомагають політв'язням, полоненим, військовополоненим, зниклим безвісти та їхнім рідним.
⠀
Вся наша діяльність ефективна лише завдяки небайдужим людям, які читають наші сторінки. Чим більше ми маємо підписників, тим більше маємо можливостей допомогти пришвидшити перемогу у цій гібридній війні.
⠀
Наша ініціатива невтомно бореться на чотирьох інтернет-фронтах:
⠀
Instagram: https://instagram.com/remind_everyone?igshid=8ctkzl0b1fk3
⠀
Facebook: https://www.facebook.com/remindabouteveryone/
⠀
Telegram: /channel/RemindEveryOne
⠀
Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZSqJ8JmX/
⠀
Підписуйся!
Бізнесмена назвали «шпигуном» і ув‘язнили до двадцяти років позбавлення волі.
Коли у грудні 2018 року Олександр Марченко повертався з Донецька, де хотів забрати свою автівку, яку лишив на СТО ще у 2014 році, його було затримано бойовиками «ДНР».
⠀
Рідні та близькі не знали нічого про долю Олександра, так як він два місяці не виходив на зв'язок. Як пізніше з’ясувалося, він перебував в ізоляторі «МДБ ДНР», після чого його передали представникам ФСБ Росії. Ще майже два з половиною місяці його утримували у депортаційному центрі Краснодарського краю. Кримінальну справу проти Марченка порушили лише 30 квітня 2019 року.
⠀
Йому інкримінують «підготовку до незаконного переміщення через митний кордон продукції військового призначення, військової техніки і запасних частин до неї, вчинене іноземним громадянином» та «шпигунство», що тягне за собою до 20 років позбавлення волі.
⠀
«Коли його арештувала «ДНР», його відвели у підвал і там катували струмом, підвішували. Після тортур сказали писати свідчення, інакше будуть катувати знову і знову. Погрожували, що його маму посадять поруч, – розповідає дружина Олександра Марченка Катерина. – А коли його перевезли в Росію, то вже там співробітники ФСБ погрожували, що відвезуть його назад в «ДНР», якщо не напише все, що треба».
⠀
Незважаючи на те, що суди проходять у закритому режимі і цілеспрямовано затягуються, вже були проведені перші судові засідання. Проте вироку так і немає, що ускладнює потрапляння Олександра до списків на обмін, якого він так чекає.
#нагадай_про_кожного
Олександра (Леся) Паєвська — зв'язкова, референт пропаганди Окружного проводу ОУН, політв'язень.
У 1939 році на Волинь прийшли радянські “визволителі”. Будинок Паєвських конфіскували. Родині дозволили жити лише в кухні, а в хаті поселився начальник НКВД. У 1940 році Леся Паєвська тікає на Гуцульщину. Там вона відразу почала працювати на ОУН під псевдо «Орися».
Влітку 1944 року, на період приходу “других совєтів”, вона зуміла спорядити при школі конспіративну пошту та забезпечувала зв’язок Окружних проводів Буковини і Гуцульщини.
Олександра також була автором різних статей, листівок і навіть невеликих художніх творів, які друкувалися в підпільних виданнях. Праці свої Леся підписувала шифром М-35.
У 1952 році за доносом зрадника її заарештували, не давши вихопити гранату для самознищення. Було заарештовано і її сина Юрія. Леся була піддана жорстоким тортурам кагебістів, але не видала нікого і не покаялася.
Юрієві Паєвському, як неповнолітньому, присудили 25 років концтаборів, а його матері — розстріл.
У 1953 році Лесю Паєвську розстріляли у Лук’янівській в’язниці. Де поховали її тіло з'ясувати не вдалося.
#ми_не_забули
Бистряков, Титаренко, Мрежук, Мойсеєнко і Данилець просять Медведчука звільнити українців з полону.
"...Нам стало відомо, що мова йде про чотирьох жінок, тож Ви, як шляхетний лицар, не зможете залишитися осторонь повернення їх з полону на Батьківщину. Не слухайте погроз, наклепів та брехні, вони ніколи не заплямують ту важливу справу, що Ви робите для України..."
При цьому на сьомий рік війни ці «культурні діячі» так і не розібрались, чиї війська окупували Крим і Донбас. Це не якийсь особливий вигляд шизофренії, де вони просять звільнення людей у тих, хто їх же заарештував. Це особливий вид цинізму та російської маніпуляції, де лицар ватних романів здатен звільнити наших громадян, а українська держава відмовляється їх повертати.
Понад 350 українців чекають волі. Але впевнені, що не від Медведчука, який до того уже був у групі обміну і саботував процес. Не від того, хто і є окупантом.
Українців має звільняти Україна. Наша держава робила це уже не раз. Головне — мати аргументи у вигляді затриманих російських агентів. Можливо, навіть і самого адвоката Стуса 😌
У 2014 році Ганна Гуцулка опинилась у руках бойовиків через свою відверту проукраїнську позицію.
"У полоні я пробула тиждень. Мене катували. Досить жорстоко", — розповідає дівчина.
Після визволення з неволі та повернення до мирної частини України її випробування не закінчились: поневіряння по винайманих квартирах, відсутність стабільного працевлаштування, фінансові труднощі. Втім, дівчина не опускала рук, займалась волонтерською діяльністю, серед іншого — як арт-терапевт допомагала таким же переселенцям, як сама, і дітям у "сірій" зоні.
Також колишня бранка вела щоденник, у який записувала думки, переживання, вірші. Пізніше він перетворився на книгу "Щоденник дончанки/гуцулки". Усі ілюстрації у книжці авторські.
Наразі дівчина досі відновлюється після психологічних травм.
Терористи так званої "ЛНР" у місті Кадіївка викрали двох громадян України —братів Ігоря та Олександра Борисових. Відомо, що їх перевезли до Луганська і наразі утримують у підвалах будівлі колишньої СБУ.
Варто зазначити, що братів звинувачують у роботі на спецслужби України, їм загрожує довічне ув'язнення. На території псевдореспублік такі звинувачення найпоширеніші.
Ігор та Олександр — звичайні підприємці, які з різних причин залишились жити в окупації.
Родичам Борисових невідомо, що з ними. Доступу адвокатів до них також немає.
Боротьба за звільнення наших громадян триває. Розголос зможе допомогти справі — поділись дописом з друзями! Усі українці мають опинитися на волі!
Нам потрібна твоя допомога!
"Свобода В'язням Кремля" - це ініціатива, що різнобічно допомагає політв'язням, полоненим, військовим та їхнім рідним.
Нам потрібні волонтери, які зможуть допомагати як на постійній основі, так і в окремих акціях.
Перш за все ми шукаємо редакторів, які зможуть виділяти годину на тиждень для написання рубрик. У свою чергу ми навчимо лаконічно писати тексти та працювати у графічних редакторах.
Для нерегулярної допомогти ми шукаємо юристів і журналістів - студентам та гімназистам цих спеціальностей ми також будемо раді!
Окрім цього, ми регулярно проводимо збори листів для політв'язнів. Якщо ти хотів би нам у цьому допомагати, то обов'язково долучайся до команди!
Головний критерій - небайдужість. Якщо ти можеш та хочеш допомогти, обов'язково дай про себе знати!
Заповнюй форму волонтера: https://forms.gle/UEzcqXTLuEzTvFi5A
Юрій Сова — один із "кіборгів", які обороняли Донецький аеропорт від російських бойовиків протягом 242 днів у 2014-2015 рр.
22 січня 2015 року, після того як бойовики підірвали бетонні перекриття аеропорту, Юрій потрапив у полон терористів так званої "ДНР".
У полоні "кіборгів" жорстоко катували: били палками, прикладами та ногами.
Юрій Сова витерпів жорстокі побої та став свідком того, як відомий терорист "Моторола" особисто застрелив його пораненого товариша — Ігоря Брановицького.
Потім "кіборгів" допитували та чинили психологічний тиск, імітуючи розстріл.
Окрім цього, українських військових намагалися змусити застрелити своїх же товаришів.
Ніхто із "кіборгів" не погоджувався стріляти в свого, але знайшовся один, який натиснув на курок. Як виявилося, патронів у пістолеті не було. Тоді бійця, в якого стріляли, Юрія Шкапуру, підняли і сказали: «Дивися, з ким тобі доводиться воювати».
Юрій Сова провів у полоні кремлівських катів близько місяця.
#катування
Михайло Осадчий — український журналіст, письменник, дисидент та політичний в'язень.
У 1965 році заарештований за звинуваченням в «антирадянській агітації та пропаганді». Його засудили до 2 років таборів суворого режиму.
У 1972 році Михайла заарештовують вдруге — звинувачували знову в «антирадянській агітації й пропаганді».
У кримінальній справі значилося: "В 1967-68 рр. Осадчий з метою наклепу на радянську дійсність написав повість під назвою «Більмо», в якій шляхом перекручення фактів та зображення осіб, які відбували з ним покарання за ворожу Радянській владі діяльність, звів злісний наклеп на органи державної влади, на радянський державний та суспільний лад".
На закритому судовому засіданні чоловік був засуджений до 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 років заслання.
Михайлу пропонували співпрацю в обмін на свободу, проте він відмовився. Після того він дізнався, що невідомі побили його матір та вбили брата Володимира. У 1975 році самого Михайла побили й намагались зґвалтувати «кримінальники». Усі ці події призвели до протестного голодування Осадчого, яке тривало 39 днів.
Після заслання він повернувся до Львова.
У 1987 році був одним із ініціаторів створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ).
Того ж року «невідомі» ввірвалися до помешкання й побили чоловіка. Неодноразово по телефону погрожували розправою.
У 1994 році Михайло Осадчий помер у Львові та був похований на Личаківському цвинтарі.
#ми_не_забули
Кримський “терорист”, 62-річний Олег Приходько. Російські спецслужби звинувачують його у намірі підірвати адміністративну будівлю на півострові.
Інтерес до нього з боку ФСБ був з самого початку окупації Криму. Адже Олег один з небагатьох не приховував свої погляди, не зняв жовто-блакитні та червоно-чорні прапори зі свого будинку та авто, не стер напис «За честь, за волю, за козацьку долю. Слава Україні!» на альтанці біля свого дому, не відмовився від портретів українських героїв у своїй домівці. Він не покинув півострів, бо мав тверді переконання, що якщо зробить це, то програє своєму ворогу: дасть можливість Росії говорити, що на цій землі ніколи і не було українців.
До нього неодноразово навідувались так звані “правоохоронці”, тиснули, викликали на допити, погрожували кримінальними справами. Це не вплинуло на позицію Приходька. Врешті-решт у його будівлі раптово "виявили" вибухові матеріали. Думаємо, не варто навіть сумніватись у тому, що опинились вони там не без сторонньої допомоги. Чоловіка затримали, уже більше року він у полоні Кремля.
Тиск на Олега Приходька продовжується і далі. Нещодавно невідомі особи здійснили напад на його сім’ю, яка досі знаходиться на окупованій території та чекає звільнення політв’язня.
- - -
Олегу Приходьку треба наша підтримка. Як саме ми можемо його підтримати?
1. Напишіть йому “живого листа” власноруч та надішліть нам за адресою:
Дух М. М.
0669396182
Укрпошта: відділення 71 (Хорива 15/8)
Нова пошта: відділення 57 (Констянтинівська 24)
2. Напишіть йому у нашу форму і ми обов’язково роздрукуємо ваш лист, і передамо йому через адвокатів.
https://forms.gle/SvtXGGvxzNe7T8Pu6
3. Напишіть ваші побажання для Олега у коментарях і ми теж все передамо через його захисників.
Але є умови. Ваш текст має бути російською мовою і без політики. Така російська цензура, яка може просто не пропустити вашу підтримку.
У листі може бути будь-що. Розкажіть про себе, розкажіть про свою підтримку, про ваше місто чи вашу роботу, про ваш день чи ваші плани. Будь-що, що дасть йому розуміння, що він не один і що на волі є багато тих, хто шанує його позицію і чекає на волі.
Підтримайте українця словом. Воно зараз так багато значить для нього і дає змогу триматись у полоні ворога.
В умовах гібридної війни варто розуміти, що бойові дії ведуться не лише на Сході України, а й в інтернет просторі, що окупований не лише Крим, а й голови мільйонів людей.
⠀
Волонтери "Свободу В'язням Кремля" активно нагадують та допомагають політв'язням, полоненим, військовополоненим, зниклим безвісти та їхнім рідним.
⠀
Вся наша діяльність ефективна лише завдяки небайдужим людям, які читають наші сторінки. Чим більше ми маємо підписників, тим більше маємо можливостей допомогти пришвидшити перемогу у цій гібридній війні.
⠀
Наша ініціатива невтомно бореться на чотирьох інтернет-фронтах:
⠀
Instagram: https://instagram.com/remind_everyone?igshid=8ctkzl0b1fk3
⠀
Facebook: https://www.facebook.com/remindabouteveryone/
⠀
Telegram: /channel/RemindEveryOne
⠀
Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZSqJ8JmX/
⠀
Підписуйся!
Українська делегація в ТКГ критикує роль Медведчука в поверненні 9 українців із ОРДЛО.
«Російська Федерація та народний депутат України Віктор Медведчук спільно намагаються використати полонених у своїх політичних інтересах. З цією метою вони планують завезти до України через Білорусь із Росії декількох осіб (попередньо 9), які утримувалися на тимчасово окупованій території України», — йдеться в повідомленні у Facebook.
Українська делегація називає дії Медведчука та Росії «глибоко аморальною спробою використати долі людей».
«Згідно із державними процедурами, цих осіб після перетину кордону України доведеться помістити в обсервацію та провести через повну перевірку спеціальних служб – фактично, Кремль та Медведчук підставляють цих людей під додаткове навантаження, намагаючись вивезти їх в обхід офіційної процедури звільнення через майданчик ТКГ», — вказано в заяві.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомляє: “За наявною в мене інформацією реалізація рішення керівництва так званих самопроголошених республік «ДНР» та «ЛНР» про односторонню передачу на контрольовану Урядом України територію наших співгромадян, які незаконно утримуються у місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях Донбасу – продовжується, але точна дата їхнього повернення поки що невідома".
Точно невідома і кількість, і кого саме буде повернено, адже серед тих, кого планують передавати, є особи, над якими тривають засідання у так званих судах.
Про попередньо заявлених громадян невідомо і їх місце перебування, а їхні рідні навіть досі ще ні разу не виходили з ними на зв'язок.
Також варто нагадати, що з початку 2021 року кількість бранців, які перебувають у полоні “ДНР/ЛНР”, зросла і наразі складає 267 осіб. З яких 226 – цивільні особи, у тому числі 4 волонтери, 37 – військовослужбовців та 4 добробати.
Звільнений з полону моряк Олег Мельничук: "Коли ти військовий, все може бути".
25 листопада 2018 року катери "Бердянськ" та "Нікополь", а також буксир "Яни Капу" здійснювали плановий перехід з Одеси до Маріуполя. Під час переходу українські кораблі зазнали нападу з боку прикордонних сил Російської Федерації, внаслідок чого судно під командуванням Мельничука було взяте на таран російським катером "Дон".
Разом з іншими полоненими моряками Олег Мельничук був доправлений спочатку до Керчі, а згодом до Білогірського
ізолятору.
Під час судового процесу капітан попросив надати йому перекладача, заявивши, що не розуміє російської і буде відповідати на питання виключно українською. Олег Мельничук не визнав власної провини та зазначив, що готовий відстоювати свою невинуватість будь-де. Незважаючи на це, суд обрав йому запобіжний захід у вигляді двох місяців утримання під вартою.
Повернення з полону відбулося несподівано. О четвертій годині ранку до Олега в камеру зайшли й сказали, щоб збирав речі. Олег зрозумів, що, очевидно, його "забирають" свої, але повірити у звільнення не міг, аж поки не зійшов з літака.
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
Бойовики псевдореспубліки "ДНР" жорстоко побили цивільних.
Це сталось в окупованому місті Зугрес. Причина — порушення комендантської години.
Побиті не чинили жодного опору, але поліцейські все одно використовували задушливі прийоми, били їх у обличчя та залили одного із них газовим балончиком, хоча постраждалий лежав на землі.
Дівчина, що знімала цей інцидент, просила припинити побиття, однак "поліцейські" цього, звісно ж, не зробили.
Попереджаємо, матеріал не для людей зі слабкою психікою!
#катування
Нам потрібна твоя допомога!
"Свобода В'язням Кремля" - це ініціатива, що різнобічно допомагає політв'язням, полоненим, військовим та їхнім рідним.
Нам потрібні волонтери, які зможуть допомагати як на постійній основі, так і в окремих акціях.
Перш за все ми шукаємо редакторів, які зможуть виділяти годину на тиждень для написання рубрик. У свою чергу ми навчимо лаконічно писати тексти та працювати у графічних редакторах.
Для нерегулярної допомогти ми шукаємо юристів і журналістів - студентам та гімназистам цих спеціальностей ми також будемо раді!
Окрім цього, ми регулярно проводимо збори листів для політв'язнів. Якщо ти хотів би нам у цьому допомагати, то обов'язково долучайся до команди!
Головний критерій - небайдужість. Якщо ти можеш та хочеш допомогти, обов'язково дай про себе знати!
Заповнюй форму волонтера: https://forms.gle/UEzcqXTLuEzTvFi5A
Страх та смерть в "Ізоляції". Як катують людей у підвалах Донецька?
"Ізоляція" – тюрма бойовиків "ДНР". Люди, яким пощастило звідти повернутись, називають її катівнею, концтабором та навіть пеклом.
Практично в центрі Донецька терористи не просто знищують в'язнів фізично, а й виснажують морально. Аби отримати зізнання, б'ють, катують електричним струмом, а потім щодня знущаються: змушують важко працювати, імітують розстріли та ґвалтують на очах в інших.
Більшість воліють не згадувати про пережите, але деякі, хоч і анонімно, розповідають правду.
"Заґратовані вікна виходили на вулицю Світлого шляху. Аби ніхто не бачив, що відбувається усередині, скло вкрили білою фарбою. Ліжка – саморобні, зроблені із залізних кутків, накритих дерев'яними дверима та матрацами. Скрізь – відеонагляд. За нами спостерігали 24 години на добу".
Одна з камер знаходилась у підвалі: "Підвал – це страшно. Питної води дають мало, у туалет не виводять. Весь час гудуть величезні вентилятори. Від їхнього шуму та нестачі повітря нестерпно болить голова. Ніколи не знаєш, котра година, і який взагалі день", – розповідає колишній заручник "Ізоляції".
У Тристоронній контактній групі заявили, що Російська Федерація та народний депутат України Віктор Медведчук спільно намагаються використати полонених у своїх політичних інтересах.
Інформація про кількість громадян, яких планують передати на підконтрольну Україні територію, їх місцеперебування та маршрут передачі точно невідомий.
Невідомо навіть, хто ці особи, чи були вони верифіковані у списках на звільнення, які обговорювалися в рамках Тристоронньої контактної групи, та в якому вони стані.
Керівництво Російської Федерації та їхній поплічник пан Медведчук таким чином нехтують домовленостями, які були досягнуті на вищому рівні у Нормандському форматі, та фактично принижують значення відповідних зусиль Німеччини, Франції та ОБСЄ.
Росія та її прихильники заради піару та підняття рейтингів в очах пересічних громадян ніколи не нехтували цинічними та аморальними методами. Життя та здоров'я людей не в їхньому пріоритеті.
Вимагаємо від керівництва держави та спецслужб надати оцінку та прийняти відповідні рішення щодо таких неправомірних дій.
Ігор Брановицький — один із "кіборгів", легендарних захисників Донецького аеропорту.
20 січня 2015 року терористи "ДНР" підірвали бетонні перекриття аеропорту, цим самим завершивши битву, яка тривала 242 дні. Ігор із побратимами намагалися тримати оборону навіть після цієї події, проте бійці були змушені здатися ворогові через відсутність припасів та допомоги.
Полонених відвезли на базу терористів, де сумнозвісні лідери кремлівських бойовиків — "Моторола" та Захарченко — особисто координували їхні тортури.
Ігоря та інших хлопців жорстоко били палками та прикладами, добивали черевиками у голову.
Брановицькому дісталося найбільше, адже чоловік зізнався, що виконував обов'язки кулеметника під час оборони аеропорту. Розлючені через смерть свого друга, якого ймовірно застрелив український кулеметник, садисти почали ще жорстокіше бити Ігоря.
Кати стріляли по ногах з травматичного пістолета. Після пострілів вони кричали: «Бачиш, він стоїть і не падає». Питали у нього: «Ти що — патріот?», а Ігор відповідав: «Так, патріот» і більше нічого — і тоді вони ще більше злилися.
Кремлівські терористи зламали Ігорю багато кісток та залишили лежати під стінкою. Через нестерпний біль чоловік не міг навіть сісти.
Зрештою кати викликали швидку допомогу, аби забрала покаліченого Ігоря. Втім, чоловік так і не дочекався медиків — його холоднокровно, двома пострілами у скроню вбив "Моторола".
Ігор Брановицький отримав орден "Народний Герой України" посмертно.
#катування
В умовах гібридної війни варто розуміти, що бойові дії ведуться не лише на Сході України, а й в інтернет просторі, що окупований не лише Крим, а й голови мільйонів людей.
⠀
Волонтери "Свободу В'язням Кремля" активно нагадують та допомагають політв'язням, полоненим, військовополоненим, зниклим безвісти та їхнім рідним.
⠀
Вся наша діяльність ефективна лише завдяки небайдужим людям, які читають наші сторінки. Чим більше ми маємо підписників, тим більше маємо можливостей допомогти пришвидшити перемогу у цій гібридній війні.
⠀
Наша ініціатива невтомно бореться на чотирьох інтернет-фронтах:
⠀
Instagram: https://instagram.com/remind_everyone?igshid=8ctkzl0b1fk3
⠀
Facebook: https://www.facebook.com/remindabouteveryone/
⠀
Telegram: /channel/RemindEveryOne
⠀
Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZSqJ8JmX/
⠀
Підписуйся!
Марину Чуйкову заарештували на блокпосту "Майорск", коли вона їхала на підконтрольну Україні територію. Звинувачували у "зраді Батьківщини" та "шпигунстві". Забрали всі документи, сумку, ключі від квартири. Одягли мішок на голову, наручники, повезли у "МГБ" у Донецьку.
Жінку кинули "на підвал", де вона провела 30 днів.
Потім Марину перевели до СІЗО Донецька. На початку жінку попередили: "Якщо у тебе стаття "изменника Родины", уяви, що з тобою буде".
Жінку засудили на 11 років з відбуванням покарання у Сніжнянській виправній колонії.
Марина Чуйкова повернулася додому внаслідок обміну полоненими 27 грудня 2019 року.