366
Пишемо про новий та старий стендап. Також не забуваємо про український. Усі питання та пропозиції адресуйте сюди: @george_lighter — Юра @yarekd — Ярослав
💪 Нічого такого, це просто інтерв’ю Сергія Ліпка для Vulture – медіа, яке чи не найкраще в світі висвітлює стендап.
https://www.vulture.com/article/serhii-lipko-ukraine-war-comedy-interview.html
🎤 Навіть не будемо намагатися віджартуватися, що ми випускаємо цей епізод дуже пізно. Просто найкращі спешели 2022 року, українські і закордонні (не тільки американські!). Слухайте тут
Читать полностью…
Обговорюємо один із найкращих стендап-спешлів року – від Ніла Бреннана. Разом із фокусником Дереком Дельгаудіо Бреннан придумав цікаву ідею для візуалізації матеріалу, а основою розповіді робить відверту історію про себе. Багато самокритичності і щирості, не менше класно написаних жартів. Дивіться на Netflix
Читать полностью…
Сергій Чирков записав поки найкращий український стендап-сольник року. Він має назву «Онук мародера»
Сценарист і співведучий «Телебачення Торонто» жартує про стосунки з мамою в Росії під час повномасштабної війни, святкування 9 травня в дитинстві й теракт у російському Беслані – і це поки найкращий український сольник 2022 року.
Ми розпитали українського коміка про комедію під час війни, відповідальність за жарти й перехід на українську мову.
Це інтерв'ю було відредаговане і скорочене для кращого сприйняття, повну аудіо-версію інтерв'ю можна послухати в подкасті «Відкритий мікрофон».
🎤 Дейв Шаппелл – у новому епізоді подкасту «Відкритий мікрофон»
У вас є хвилина, щоб поговорити про бога Дейва Шаппелла? У нас із Юрою знайшлася аж година. Після дивного висловлювання Шаппелла про Україну та його нового відео для Netflix вирішили поговорити про дуже талановиту і дуже суперечливу людину, яка багато в чому визначає стендап XXI століття. Вийшла розмова і про Шаппелла, і про сприйняття коміків філософами, і про «зазіхання на свободу слова».
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
Вітаю, мене звуть Сергій Ліпко, я стендап-комік, юрист за освітою, водій номер обслуги за військовою спеціальністю на срочці, розвідник-кулеметник по мобілізації, бойовий медик підрозділу на війні
У вас можуть виникнути питання стосовно фаху «водія номер обслуги» і його обов’язків, бо звучить як щось вигадане, але, повірте, всі військові спеціальності важливі і почесні, окрім замполіта, звісно. Замполіт - то просто, коли тре якусь людину, яка має звання кудись впіхнуть, а по штатці все, включаючи водія номеробслуги зайнято
Головне, що не зважаючи на всі оті відмітки у військовому квитку, я все ж не військовий, на війні до цього не був.
Настільки далекий, що після першої пригоди на сході спирався не на свої суб’єктивні враження, а йшов до експертних фахівців, що вже були на війноньці і питав «Це лютий піздорєз був?» Кажуть «Так, піздєц лютий», і тільки, тоді, отримавши офіційну сертифікацію піздорєза - розказую, що був в піздорєзі, тож всі мої історії ліцензійні, пройшли перевірку гільдією бувалих вояк, дію згідно літери закону!
Я в відстороненні, не можу писати серьйозно про війну, тож якщо ви читатимете мої пости, стоячи на блокпосту в Києві і через сорок років таки поїдете нас міняти на ротацію - будьте готові до жорсткого розчарування, бо війна то не весело геть, якщо це відсторонення відкинути
А це от буде мій телеграм-канал, де буду писати всяке, бо так багато хочеться розказати, а коли буде можливість зробити це зі сцени не знаю.
Тому знов доведеться освоювати нову соц.мережу, розбиратися які кнопки натискати, фух, багато роботи!
🎤 Новий сольник Білла Бьорра – у 4-му епізоді нашого подкасту «Відкритий мікрофон»
Починали говорити про новий спешл Білла Бьорра, який вийшов на Netflix. В результаті мова зайшла про вплив віку на комедію, ставлення Сергія Притули до українського стендапу і спроби консерваторів та русні взяти гумор на озброєння. Слухайте новий епізод:
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
🎤 2-й епізод нашого подкасту «Відкритий мікрофон» – про Джорджа Карліна
Чому ми раптом згадали про Карліна? Зазвичай про пророка песимістичного стендапу згадують, коли трапляється щось погане. Але цього разу є гарна нагода: Джадд Апатов (так, той, що режисер «40-річного незайманого» та «Суперперців», а ще один із головних сучасних істориків стендапу) випустив документальний фільм про життя та кар’єру Джорджа Карліна. Називається “American Dream”, це дві серії по дві години, і найкраще їх описує сам Апатов: якщо про музикантів і спортсменів уже навчилися знімати великі документалки, то пора віддати пошану й стендап-комікам.
Ми подивилися фільм та розповідаємо, чому його варто не пропускати: по-перше, Карлін у нас один, по-друге, у постійних перевинайденнях себе та різних Карлінах для різних епох насправді багато крутих уроків для українського стендапу.
Бонус: передаємо привіти Шаппеллу та іншим комікам, які чомусь вирішили, що вони філософи.
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
«Вестсайдська історія»: Як і навіщо Стівен Спілберг вривається у мюзикли – ВЧОМПРИКОЛ #6
Стівен Спілберг зробив блокбастер як індустрію зі «Щелепами», сучасну комп'ютерну графіку з «Парком Юрського періоду», вже класичний «Список Шиндлера» (і ще кілька десятків великих фільмів!), а тепер, у 74 роки, зняв перший мюзикл. Ми вже подивилися його версію «Вестсайдської історії» і, як зазвичай буває, розійшлися в оцінках. Але це гарна нагода поговорити про кіномюзикли як жанр, тим більше, що цьогоріч їх було багато – від «На висотах Нью-Йорка» до «Тік-тук... Бум!» та «Аннетт», а також серіалу «Шмигадун» .
А ще цього тижня в нас спеціальний гість – український комік Вася Байдак, якого ми запросили в офіс, нагодували мандаринками і розпитали його новий стендап-концерт.
Крім цього у новому епізоді:
👑 Крістен Стюарт у ролі принцеси Діани;
👠 продовження «Сексу та міста»;
🇺🇦 українська спортивна драма та українська класика;
⚽️ документальний серіал про футбольний клуб «Баварія»;
🤪 німецький стендап;
Слухайте на Apple Podcasts, Google Podcasts, SoundCloud і Spotify
◾️ У віці 94 років помер Морт Сол. Той випадок, коли можна хоч зараз увімкнути монолог про Айзенгауера чи Кеннеді, і все одно буде смішно
Читать полностью…
📺 Ми досі в це не віримо, але найкращий ситком в історії людства (за нашою версією) тепер можна легально переглянути в Україні і з українськими субтитрами. «Сайнфелд». Усі дев'ять сезонів. Уже на Netflix. Кидайте все і дивіться.
Читать полностью…
Пост привернення уваги до стендап-коміків у ролях другого плану в нових блокбастерах. У всіх ролі дуже другого плану, але у всіх є свої моменти. Принаймні я просто радий був більше бачити і Піта Девідсона і Ліл Рела і Джека Вайтхолла.
Читать полностью…
Tig Notaro: Drawn (24.07.2021)
Може, ви помітили, але цього року ми майже не писали про нові стендап-спешли – власне, те, заради чого ми й завели цей канал. Проблема полягала ось у чому: нових спешлів майже не було. Складно, знаєте, записувати і видавати концерти після року пандемії (принаймні якщо ти не Бо Бернем і не придумав щось зовсім інше).
Щось зовсім інше придумала й Тіґ Нотаро. Новий спешл комікеси має назву "Animated" і він повністю анімований. Нотаро адаптувала в анімаційному форматі свій концерт, і через це сприймається він зовсім інакше, ніж власне стендап. На базовому рівні це працює якось так: увесь матеріал авторка будує переважно на візуальних жартах, які доповнюють і роблять ще більш об'ємними анімовані вставки. Грубо кажучи, коли Тіґ розповідає, як вона в дитинстві хотіла вразити Едді Ван Хейлена, то картинка вмить перетворюється на яскраве кислотне шоу.
У найсильніші моменти Нотаро ділиться особистими історіями та проблемами зі здоров'ям, і ці сцени анімація також підсилює. Чи здається це частково чітингом, тому що ми любимо стендап за те, як він вмикає наш мозок візуалізаціями історій, які ми чуємо? Можливо, це дійсно спрощує наратив. Але після цього спешлу думати про це не дуже хочеться, більше це здається цікавим експериментом із форматом, завдяки якому можна якось виплутатися з пастки пандемії.
Трейлер
#новийспешл
Цей пост не мав починатися словами «Я спускаюся в темряву підвалу, неонова вивіска брудним світлом грає на барній стійці» і його, якщо чесно, взагалі не мало бути. Але коли тебе садять за найближчий до сцени столик на відкритті першого київського стендап-клубу, то наслідки передбачити складно.
Тож тепер доводиться передавати особистий привіт Антону Стенюку за його дуже хорошу імпровізацію з глядачами, Ані Кочегурі за супервпевнений розвал на прожарці та Сергію Чиркову за класну зачіску і круту п’ятихвилинку.
І взагалі, тепер хоч щовечора заходьте на жарти «Підпільного» на Золотоворітській. Тут і класичні формати на зразок відкритого мікрофона, і розгони (розвага на поціновувача), і власні формати на зразок «Такі новини».
🔑 Це портрет Луї Сі Кея в Underground Standup Club – новому місці від «Підпільного Стендапу». Засновник Свят Загайкевич каже, що на тріб'ют Луї на стіні закладу поки не скаржилися, а резидентка Настя Дєрская уточнює, що вона наполягала додати до портретів Карліна, Прайора та Брюса когось із жінок. Врешті зійшлися на Сарі Сілверман.
Ось тут трохи більше про відкриття стендап-клубу від «Підпільного» і важливість клубів як майданчиків у бліц-розмові зі Святом, Сергієм Ліпком, Васею Байдаком і Настею Дєрскою
🎤 We're back, baby (J)!
Не могли не поговорити про один із найкращих стендап-спешлів року – новий концерт Джона Мулейні на Netflix. Якщо коротко, то це година відбірного матеріалу найкращого чистого коміка прямо зараз – про залежність від кокаїну, рехаб і найзірковішу із усіх можливих інтервенцій.
Слухайте наше обговорення тут.
🎤 У новому спешлі Хасана Мінхажа дуже багато Хасана Мінхажа. Добре це чи погано? Добре, якщо вам подобалося його шоу Patriot Act на Netflix. Не дуже, якщо вас дістали humble bragging від американських стендаперів. Обговорюємо в новому епізоді подкасту «Відкритий мікрофон»
Читать полностью…
Після вимушеної перерви через йобану русню повертаємося до обговорення стендапу. Спочатку – новий спешл Тревора Ноа, який уже можна переглянути на Netflix. Розповідаємо, чому очікували від південноафриканського коміка значно більше і чому стендап і стендап глобальних турів є двома різними видами спорту.
Читать полностью…
🎤 Новий спешл Сема Моррела – у 8-му епізоді подкасту «Відкритий мікрофон»
Ви могли бачити Сем Моррела в художньому фільмі «Джокер», і через те, що там він грає найбільш стереотипну версію стендап-коміка, враження від цього могло скластися не найкраще. У першому спешлі для Netflix Моррелл показує свої найкращі і найгірші боки, а ми обговорюємо це все, заодно розмірковуючи про те, що відрізняє хороший сольник від поганого.
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
🎤 Двоє чоловіків говорять про жінок у стендапі – у новому епізоді подкасту «Відкритий мікрофон»
Вітні Каммінґс і Ніккі Ґлейзер випустили нові сольні стендап-концерти, ми їх подивилися і вирішили поговорити про жінок у стендапі. Радше навіть про те, що найцікавіший стендап зараз насправді роблять жінки – від Ханни Гедсбі та Марії Бемфорд до Алі Вонг і Тейлор Томлінсон. А Юра ще й докинув історичну довідку про те, як жінки пробивали собі дорогу у патріархальному індустріальному комплексі комедії.
Словом, вийшов епізод про те, що всі ці жарти Рікі Джервейса про жінок у комедії не просто несмішні, а взагалі відірвані від реальності. (І так, ми розуміємо, що обговорювати це все треба було б не двом цисгендерним чоловікам.)
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
🎤 Ні на що не схоже шоу «Репетиція» – у новому епізоді нашого подкасту «Відкритий мікрофон»
Збиралися поговорити про новий проєкт Нейтана Філдера «Репетиція» як підтвердження того, що в 2022 році можна придумати щось нове в комедії. Врешті вийшли на теми про хіти каналу СТБ, «Курган & Agregat» та «Канал Горобина».
Обговорюємо це все із першим запрошеним гостем в історії нашого подкасту, редактором видання Vertigo Микитою Тищенком.
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
🎤 Найкращий стендап першої половини 2022 року – у 3-му епізоді нашого подкасту «Відкритий мікрофон»
Заходять у бар Єгор Шатайло, Сергій Ліпко, Антон Тимошенко, Фелікс Редька, Василь Байдак, Ірина Гіль, Джеррод Кармайкл, Азіз Ансарі, Ронні Ченґ, Алі Вонґ, Тейлор Томлінсон, Мозез Сторм, Норм Макдональд, Рікі Джервейз і Бо Бьорнем, а бармен їх питає: «Це що, новий епізод подкасту “Відкритий мікрофон” про найкращі спешли першого півріччя 2022 року?». Так і є!
Одразу вибачаємося за цю підводку, краще одразу послухайте новий епізод – там багато сольних концертів українських та американських стендаперів, які ви могли пропустити за ці божевільні пів року.
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
🎤 Це «Відкритий мікрофон» і це подкаст про стендап
Запускати подкаст про стендап у час, коли у нашій країні війна, здається дивною ідеєю. Але в першому епізоді ми розповідаємо, чому це виправдано і потрібно.
Якщо коротко, то нещодавні дискусії навколо окремих жартів і коміків, через які чомусь почали звинувачувати увесь український стендап, переконали нас, що цей подкаст потрібен. По-перше, щоб нагадати, що взагалі таке стендап. По-друге, про особливості комедії під час війни. Ну і просто для того, щоб мати платформу для обговорення.
А ще цього разу говоримо про, мабуть, найкращий стендап-спешл року, яким виявилися вирізані дублі із найкращого спешлу минулого року, “Inside” Бо Бернема. Так показуємо, що будемо приділяти час і українським, і закордонним комікам.
Будемо вдячні за фідбек, давайте разом зробимо хороший український і українськомовний подкаст про стендап.
🔹 Слухати на Apple Podcasts
🔹 Слухати не на Apple Podcasts
*Drew Michael: Red, Blue, Green* (04.12.2021)
Дрю Майкл випередив свій час. У своєму першому спешлі колишній сценарист SNL зробив ставку на зйомку без глядачів задовго до пандемії, а деконструювати стендап як жанр почав паралельно із Ханною Ґедсбі. Але, якщо спешл Дрю 2018 року є матеріалом про розрив стосунків, то новий концерт – цього разу вже перед аудиторією – є тим, що з тобою відбувається далі.
Якщо "Red, Blue, Green" і розвіруситься в соцмережах, то, скоріш за все, через атаку Майкла на соцмережі як уособлення зла або повне знищення Джиммі Феллона, що триває ледве не п'ять хвилин. Дістається тут і Майклу Джексону, і Двейну Джонсону, і Джею Лено, і (менш справедливо) Мерил Стріп, але найцікавіше те, що через ці інструменти стендапу (і маркетингу стендапу) Майкл повертається до мета-історії зі своїми непростими стосунками з професією. Якщо людина набирається сміливості виходити на сцену і ділитися думками із незнайомими людьми, то що це про неї говорить? І якщо навіть сприймати це як спробу самоаналізу, то чи не є це насправді намаганням втекти від себе? Понад те – що означає реакція зі сміхом із зали і чи може ця мета виправдати всі засоби?
Майкл занадто хороший стендап-комік, щоб це сприймалося настільки нудно, як я описав; новий спешл написаний і знятий динамічно, а жарти кожні десять секунд тут не лише для мета-бітів, що тут є жарт кожні десять секунд. Але це якраз випадок, коли стендапер перебуває на тому етапі кар'єри, коли панчі його цікавлять менше, ніж спроба встановити емоційний контакт і діалог із аудиторією. Він починає із розповіді про проблеми зі слухом, які почалися з дитинства, та відчуття самотності, далі ставки тільки зростають.
На початку я позичив формулювання однієї розумної людини про випередження часу (подивіться нового Щегеля, якщо ще ні), але врешті треба сказати, що Майклу з таймінгом насправді не дуже щастить. Три роки тому він випустив перший концептуальний сольник, а за кілька місяців вийшов "Nanette" і став визначальним висловлюванням про деконструкцію жанру. Другий сольник Майкла виходить в рік, який визначив "Inside" Бо Бернема, і сперечатися з ним дуже складно. Але є переконання, що, коли з часом ми будемо згадувати про цей період – із тим, що називають «новою щирістю» в стендапі та черговими спробами вивернути цей вид мистецтва назовні – Дрю Майкла ми будемо згадувати нарівні з Ґедсбі та Бернемом (а ще з Майком Бірбіґлією, Джерродом Кармайклом і Нілом Бреннаном).
Трейлер
#новийспешл
Dave Chappelle: The Closer (06.10.2021)
Не минає і п‘яти хвилин нового спешлу Дейва Шаппелла, як ми чуємо перший незручний сміх із зали. Не той сміх, який виникає через ніяковіння чи непорозуміння. А сміх, який з‘являється через те, що не закладав комік зі сцени. Після згадки про злочини на ґрунті ненависті – коли Шаппелл починає розповідати довгий біт про хвилю нападів на людей з Азії в США через коронавірус. Шаппелл каже, що дивився під час самоізоляції відео із побиттям американців азійського походження афроамериканцями, і частина людей у залі починає сміятися. До панчлайну історію про хейт крайм він доводить пізніше, але незручно стає вже тут.
Новий спешл Шаппелл називає “The Closer”, цим матеріалом він закриває багатомільйонну шесттгодинну серію стендап-концертів для Netflix. Як і в попередніх спешлах, найбільше тут Шаппелла визначають стосунки із залом: пряма реакція, відсутність реакції, зручні і незручні паузи, якими упивається комік. Комік, певна річ, який перебуває на піку кар‘єри і впевненості в собі. Власне, передусім впевненості в собі, тому що саме вона робить Шаппелла зразка цих спешлів Шаппеллом (і для когось чомусь – ледве не моральним авторитетом).
І врешті-решт виходить, що найбільше з усього цього набору спешлів запам‘ятовується два види оплесків. Ось ці незручні оплески у відповідь на згадку про злочини ненависті. Та оплески не за жарти, а за правильно озвучені речі у правильний момент у спешлі-не-спешлі “8:46”. Але чи можете ви згадати момент, коли за ці шість спешлів на Netflix ви аплодували Шаппеллу за жарт?
Де дивитися: Netflix
#новийспешл
🤚 У кінотеатрах фільм «Аннетт», у якому Адам Драйвер грає стендап-коміка (так, у такому сценічному образі в халаті). А в титрах персонально дякує Біллу Берру та Крісу Року. Не пропустіть, коротше.
Читать полностью…
Як ви могли помітити, ми тут доволі серйозно ставимося до стендапу (ха-ха). Як результат, поверхнєві висловлювання про цей жанр часом викликають у авторів каналу незадоволене бурчання. А якщо ви хочете побачити, як один з них миттєво згорає на місці, просто скажіть, що «стендап — це жорсткий гумор, який виник, коли коміки в клубах почали матюкатися на сцені». Або щось подібне.
У якості аргументу проти подібної думки, тримайте уривок з книги Вейна Федермана «Історія стендапу» про те, як ще в 1959 році американські консервативні журналісти вже жалілися на те, що «стендап вже не той», коли на сцену вийшло покоління циніків імені Ленні Брюса:
«13 липня 1959 року журнал Time опублікував незрозумілий наїзд на найпопулярніших коміків нового покоління. Під назвою The Sicknicks, стаття об’єднала різноманітних виконавців: Джонатан Вінтерз, Ленні Брюс, Шеллі Берман, Том Лерер та, що цікаво, дует Майка Ніколза та Елейн Мей. Але основна порція гніву дісталася саме Ленні Брюсу. Це було за два роки до того, як його вперше затримали за лайку на сцені.
Ленні формував власну популярність, використовуючи комедію для підкреслення лицемірства та ницості американської культури середини ХХ століття. Ленні використовував раніше табуйовані теми: наркотики, міжрасовий секс, Голокост, вбивства, ампутації, гомосексуальність, бодішейм, матрицид, зґвалтування, мастурбацію та релігію. Не зовсім той стендап, який можна було почути у гірських готелях на зразок The Concord чи Grossinger’s.»
Як бачите, більш ніж 60 років тому стендап вже був на тому рівні, щоб можна було розповідати про те, як молодь все псує. І навіть матюкатися не довелося. А статтю я навіть знайшов.
Можливо перекладу ще кілька більших уривків для каналу, як я це робив з #помираю_зі_сміху Вільяма Ноделзедера. Якщо цікаво почути про якісь конкретні теми — пишіть нам.
🍿 А що, якщо ми скажемо, що один із найкращих серіалів 2021 року – про стендап? Та нічого, бо стендап невід'ємна і багато в чому визначальна частина американської поп-культури. Але дивитися "Hacks" (у перекладі на українському стримінгу – «Хитрощі») все одно порадимо.
Якщо коротко, це історія про комікесу старої школи (щось між Джоан Ріверс, Мідж Мейзел якби-вона-була-реальною і героїнею Джейн Лінч із того ж «Місіс Мейзел»), яка починає працювати з молодою сценаристкою. Але історію будують не лише на конфлікті поколінь, це просто дуже добре написаний серіал про стосунки двох людей, які при цьому є жінками і професійними коміками. І при цьому залишається місце ще для кількох персонажів другого плану з повноцінно прописаними арками.
Тут немає обігрування стендапу як жанру, якими іноді навіть зловживали «Сайнфелд» чи «Луї»; не обов'язково взагалі щось знати про американський стендап, щоб у ньому не загубитися. Але круто, що головний сюжетний хід будують навколо ставлення стендаперки до свого матеріалу.
Ну і це просто дуже приємно дивитися, передусім завдяки крутим акторським роботам Джин Смарт (точно бачили її в «Фарґо» чи «Легіоні», тут вона продовжує викрадати шоу після «Вартових» і «Мейр з Істтауна») та стендаперки Ханни Айнбайндер (подивіться її сет у Колбера).
🏅 Новий спешл Бо Бернема вже номінували на «Еммі». В одній категорії із “8:46” Шаппелла, а також реюніоном «Друзів», «Гамільтоном» та «Американською утопією» Девіда Бірна. «Так, ми теж не знаємо, у які рамки це взагалі заганяти», – ніби каже Американська телеакадемія. Ми теж досі не знаємо, але це й не важливо. Подивіться, якщо досі ні.
Читать полностью…
Ярослав часом розважається тим, що кидає мені матеріал про український стендап і спостерігає за моїм паланням. Востаннє це був матеріал від «Вєстєй» який, та невже, вчергове порівнює наші реалії з російськими. Про цю напасть поговоримо інакшим разом, а поки хочу зупинитися на, без жартів, грандіозному фіналі статті. У ньому автор пише, що фішкою стендапу є «импровизация – практически каждый концерт начинается со знакомства с публикой и довольно жесткого высмеивания зрителей».
Якщо все ваше знайомство зі стендапом — це Камеді клаб, то можливо. А загалом ні, імпровізація це лише один з інструментів, яким може користуватися комік, щоб вивести зал на потрібну «температуру». І цікавий факт — це добіса складний інструмент і він взагалі немає жодного стосунку до «жесткого высмеивания зрителя». Хіба як дуже-дуже хочеться.
Але це не все. Далі більше: «Но у такого жесткого поведения комиков есть объяснение. Для многих из них выступление перед публикой – каждый раз сродни исповеди. Поэтому, чтобы концерт не превращался во встречу грешника и духовника, комик уравновешивает ситуацию. Фактически это золотое правило жесткого юмора, которое лучше всего понятно на примере шоу "Прожарка". Перед тем как высмеять звездного гостя программы, а порой даже унизить, комики обливают ведром "помоев" друг друга. А в конце шоу предлагают еще и гостю нанести ответный удар»
Навіть не знаю, з чого тут почати. По-перше, сприймати стендап як «исповедь» всерйоз можуть лише аматори — професійний стендап може видавати себе за щиру розмову, але здебільшого є ідеально пропрацюваний матеріалом, де каркас власних переживань ідеально заштукатурний відпрацьованими бітами. Більше того, зазвичай у фінальній версії біта власний досвід перекривлений до невпізнаваності необхідністю правильно подати необхідну думку. Особистий досвід — це не більше ніж поштовх до пошуку цікавої теми.
Але навіть якщо комік і вирішив розкритися з якоюсь дуже особистою темою, то він буде дуже обережно вести глядача, адже як не дивно, але особистий травматичний досвід не те, щоб дуже смішний. Для прикладу можна взяти сольник Хасана Мінажа чи, що навіть краще, сольники Деніела Слосса.
І насамкінець, золоте правило «жесткого юмора» — сміятися з кимось, а не з когось. А не «обісри глядача, всіх навколо і себе, щоб ніхто не образився». А «Прожарка» — це не загальноприйнятий стандарт, а дуже специфічна розвага, яка, на секундочку, почалася з закритого клубу Friars, де у 1949 році влаштували «прожарку» для своїх.
