19219
Правові висновки Верховного Суду
КАС ВС висловив позицію щодо чинників, які свідчать про безпечність нехарчової продукції
Фізична особа – підприємець оскаржила до суду рішення і постанови ГУ Держпродспоживслужби про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та накладення штрафних санкцій через невідповідність продукції вимогам, а саме за відсутність на електроприладах інформації про імпортера, а також неповну інформацію про заходи з безпечного користування приладом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність повної інформації, яка вимагається технічними регламентами та державними стандартами, щодо продукції є, за визначених обставин справи та з урахуванням оцінки ризику, підставою вважати, що така продукція становить високий рівень небезпеки для споживачів, а тому відповідач правомірно застосував щодо такої продукції обмежувальні заходи з наданням позивачеві строку для усунення виявлених порушень.
Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки за результатами експертизи встановлено лише незначну невідповідність відібраної продукції нормам ДСТУ в частині відсутності положень про використання продукції дітьми до 8 років та особами з обмеженими можливостями, про попередження про можливі травми від неправильного використання та інформації щодо типу кріплення та заміни шнура, то така продукція не може вважатися небезпечною та, відповідно, застосування відповідачем обмежувальних заходів щодо такої продукції є неправомірним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.
На підставі аналізу статей 1 та 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» Суд дійшов висновку, що нехарчова продукція вважається безпечною, якщо вона не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, зокрема, за умови відповідності такої продукції національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами, технічним регламентам, очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання, у тому числі з урахуванням особливостей використання такої продукції певними категоріями осіб.
Отже, побутова техніка, інша нехарчова продукція, щодо якої відсутня повна та вичерпна інформація щодо безпечності її використання, застереження щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо), а також інформація про інші важливі попередження щодо способу та особливостей її використання, не може вважатися безпечною, оскільки може становити загрозу для життя та здоров’я особи при недотриманні відповідних умов і застережень щодо її використання.
Водночас державним стандартом та технічними регламентами чітко визначено вимоги до обсягу й повноти інформації, яка повинна міститися, зокрема, в інструкції з експлуатації обладнання, тому відсутність такої інформації є підставою вважати, що відповідна продукція не відповідає державним стандартам та технічним регламентам.
Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів не були виконані у визначений термін, зокрема, шляхом співпраці із суб’єктами господарювання в ланцюгу постачання відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Детальніше – https://cutt.ly/VB8gL7n .
Постанова Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21 (адміністративне провадження № К/990/3442/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106116390.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #захист_прав_споживачів
Змінено територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області
Ураховуючи неможливість здійснення правосуддя Артемівським міськрайонним судом Донецької області під час воєнного стану, територіальну підсудність справ цього суду визначено Дружківському міському суду Донецької області.
Про це йдеться в розпорядженні Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61 – https://bit.ly/3SkfRaT.
Із актуальним переліком судів, територіальну підсудність яких було змінено, можна ознайомитися за посиланням – https://bit.ly/3yZ3j1A.
Звільнення від сплати портового збору не має дискримінаційного характеру – КАС ВС
Звільнення від сплати канального збору не має дискримінаційного характеру і не покладає на позивача додаткових обтяжень фінансового характеру.
Такого висновку дійшов КАС ВС, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом судноплавної компанії до Міністерства інфраструктури України. Позивач оскаржив до суду підпункт 2 п. 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 25 червня 2019 року № 459, згідно з яким абз. 2 п. 3.5 розд. ІІІ Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (затвердженого наказом відповідача від 27 травня 2013 року № 316 «Про портові збори») викладено в новій редакції.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, виходили з того, що цим наказом створено дискримінаційні умови для господарської діяльності морських перевізників за ознакою (критерієм) заходу суден до іноземного порту (здійснення міжнародного плавання), необґрунтовано та протиправно встановлено для суден під Державним Прапором України з однаковими технічними характеристиками обмеження щодо заняття певним видом господарської діяльності, а саме – здійснення морського перевезення, що пов’язане з необхідністю заходу до іноземного порту (міжнародне плавання). Суди також дійшли висновку, що наказ відповідача в оскаржуваній частині є таким, що містить ознаки дискримінації суб’єктів господарювання, недобросовісної конкуренції та таким, що обмежує право позивача на здійснення міжнародних перевезень.
Верховний Суд скасував ці рішення та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
В абз. 2 п. 3.5 розд. III Порядку № 316 (в редакції до внесення змін наказом від 25 червня 2019 року № 459) передбачено звільнення від сплати канального збору суден, «які здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України».
Наказом від 25 червня 2019 року № 459 запроваджено звільнення від сплати канального збору для суден, «які здійснюють каботажне плавання». Вимоги щодо осадки та класу суден для можливості звільнення від сплати канального збору змін не зазнали.
У порівнянні з попередньою, нова редакція абз. 2 п. 3.5 розд. III Порядку № 316 запровадила звільнення від сплати канального збору для всіх суден, які здійснюють каботажне плавання, незалежно від того, під прапором якої держави вони плавають (за умови відповідності їх вимогам щодо осадки та класу).
Таким чином, для всіх суден, зокрема і суден позивача, які відповідають вимогам щодо осадки та класу і які здійснюють каботажне плавання, запроваджено звільнення від сплати канального збору.
Водночас передбачений законом обов’язок зі сплати канального збору зберігся для всіх суден, які здійснюють міжнародні перевезення.
Такий поділ суден на ті, які звільняються від сплати канального збору і які не звільняються від його сплати, є чітким, з конкретно визначеними ознаками і свідчить про однакове поводження з боку держави в питанні справляння та звільнення від сплати канального збору.
При цьому таке звільнення стосується конкретно визначеної категорії суден, які належать різним судновласникам, і не стосується окремо взятих підприємців, що могло б поставити їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання.
Детальніше – https://cutt.ly/4BVJvLx
Постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 640/3513/20 (адміністративне провадження № К/9901/18131/21, К/9901/19592/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106716442.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #сплата_портового_збору
Територіальна підсудність судових справ Охтирського міськрайонного суду Сумської області відновлюється з 24 жовтня 2022 року
Враховуючи наявність належних умов для здійснення правосуддя Охтирським міськрайонним судом Сумської області, з 24 жовтня 2022 року відновлюється територіальна підсудність судових справ цього суду, яка була змінена розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22.
Крім того, Шишацький районний суд Полтавської області має забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 23 жовтня 2022 року включно надійшли на його розгляд. Про це йдеться в розпорядженні Голови Верховного Суду від 18 жовтня № 60, ознайомитися з яким можна за посиланням – https://bit.ly/3s5h5Mm
Верховний Суд опублікував огляд судової практики з рогляду справ щодо корпоративних спорів та корпоративних прав
Судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС здійснено вивчення та узагальнення судової практики ВС з розгляду справ щодо корпоративних спорів та корпоративних прав у 2021 році з метою сприяння формуванню сталої судової практики з вирішення згаданих спорів. За результатами проведеного вивчення та узагальнення підготовлено огляд, який ми пропонуємо до вашої уваги - https://cutt.ly/7BEAQY9
Для зручності користування правові позиції ВС, викладені в огляді, систематизовані та деталізовані за окремими групами спорів, пов’язаних з виникненням, зміною, реалізацією та припиненням корпоративних прав. Зокрема, в огляді висвітлено правові висновки ВС у спорах:
✅ щодо захисту права учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні юридичною особою, на отримання частини прибутку товариства (дивідендів), на отримання інформації про діяльність юридичної особи та права вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності юридичної особи, права акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій;
✅ що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі;
✅ про оскарження правочинів юридичної особи;
✅ між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
✅ що виникають під час реалізації процедури обов’язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій;
✅ щодо статуту та статутного капіталу юридичної особи;
✅ про оскарження окремих положень корпоративного договору;
✅ пов’язаних з формуванням та повноваженнями органів юридичних осіб;
✅ пов'язаних з виходом (виключенням) учасника (члена) зі складу юридичної особи;
✅ про оскарження реєстраційних дій.
Крім того, проаналізовано та систематизовано правові позиції ВС щодо:
✅позовної давності у корпоративних спорах;
✅правової природи окремих юридичних осіб;
✅виникнення та підтвердження участі у юридичній особі;
✅спільної власності на частки (акції) тощо.
Також в огляді приділено окрему увагу процесуальним особливостям розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав:
✅суб’єктна та предметна юрисдикційність, розмежування корпоративних спорів та інших категорій спорів;
✅обрання належних та ефективних способів захисту корпоративних прав;
✅забезпечення позову у корпоративному спорі;
✅процесуальне правонаступництво у корпоративному спорі тощо.
Висновки, одержані за результатами такого аналізу, стануть прикладом правильного й однакового застосування господарськими судами норм права для подальшого вдосконалення діяльності судів у цій сфері правовідносин. Окрім того, такі висновки стануть у нагоді адвокатам, юристам, науковцям, до сфери інтересів яких належать корпоративні правовідносини.
До уваги громадян!
Повідомляємо, що у період із 12 до 14 жовтня у Верховному Суді запроваджено дистанційний режим роботи. Суддям Верховного Суду рекомендовано утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Таке рішення ухвалено задля збереження життя і здоров’я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату Верховного Суду.
Стежте за новинами на наших інформаційних ресурсах.
До уваги громадян!
Повідомляємо, що сьогодні, 10 жовтня, та завтра, 11 жовтня, у Верховному Суді запроваджено дистанційний режим роботи. Суддям Верховного Суду рекомендовано утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Таке рішення ухвалено задля збереження життя і здоров’я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату Верховного Суду.
Стежте за новинами на наших інформаційних ресурсах.
Одеський суд розглядатиме кримінальне провадження за обвинуваченням екскерівника Миколаївської окружної прокуратури у державній зраді
Надання окупантам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану – у вчиненні таких дій обвинувачується колишній керівник Миколаївської окружної прокуратури, кримінальне провадження щодо якого розглядатиме Приморський районний суд м. Одеси.
Рішення про направлення матеріалів провадження з Центрального районного суду м. Миколаєва до райсуду м. Одеси ухвалив Верховний Суд у зв’язку з тим, що відповідно до норм КПК України це кримінальне провадження має здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Обвинувальний акт у зазначеному провадженні затверджений начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері Південного регіону, що належить до юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
За матеріалами досудового розслідування, з початку широкомасштабного вторгнення рф посадовець використовував надані йому повноваження для збору інформації військового та оперативно-службового характеру, яку згодом передавав представникам ворожих силових структур. Зокрема, йдеться про оперативну обстановку в регіоні, результати обстрілів, паролі на блокпостах та інформацію про військових полонених зс рф.
З ухвалою ККС ВС від 6 жовтня 2022 року у справі № 490/3578/22 (провадження № 51-3011впс22) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua.
Верховний Суд опублікував черговий огляд актуальної судової практики КЦС ВС
До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за серпень 2022 року) – https://bit.ly/3fRpRuN.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із сімейних відносин, указано на те, що згода батька дитини на використання в лікуванні безпліддя донорських ембріонів має фундаментальне значення для виникнення в нього батьківських прав та обов’язків щодо дитини, яка народилася з використанням методів допоміжних репродуктивних технологій, адже така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість його з дитиною, що в разі непоінформування та незгоди батька стосовно застосування таких методів є підставою для виключення відомостей про батька дитини з актового запису про її народження;
✅ у спорах, що виникають із трудових відносин, зазначено, що введення контрактної форми трудового договору замість строкового трудового договору – це зміна істотних умов праці;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, констатовано, що позасудове врегулювання спору припиняє будь-які подальші вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання;
✅ у спорах щодо недоговірних зобов’язань зауважено, що протиправне тримання підозрюваного в металевому ґратчастому, а не скляному загородженні для тримання обвинувачених (підсудних) у залі судового засідання є порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та свідчить про заподіяння особі моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню;
✅ у спорах щодо захисту права власності наголошено, що продавець частки у праві спільної часткової власності має право вибору покупця між іншими співвласниками цього майна, які виявили бажання його придбати, на власний розсуд; водночас правило переважного права купівлі в цьому випадку не застосовується.
Голова Верховного Суду Всеволод Князєв відрахував суддю Богдана Львова із штату Верховного Суду
Шановні колеги,
Конституція України визначає, що повноваження судді припиняються у разі припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави. За таких обставин здійснити відрахування зі штату суду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має голова суду.
Тож відповідно до положень Основного Закону України та профільного закону про судоустрій Голова Верховного Суду Всеволод Князєв видав наказ про відрахування з 05.10.2022 Львова Богдана Юрійовича зі штату Верховного Суду на підставі інформації Служби безпеки України, у якій Служба безпеки України підтвердила наявність у Львова Б. Ю. громадянства російської федерації за даними реєстрів рф.
Всеволод Князєв прокоментував ситуацію так:
«Шановні судді, шановні громадяни,
ситуація, яка склалась у зв’язку з підтвердженням з боку Служби безпеки України наявності громадянства рф у судді Верховного Суду, потребує якнайшвидшого вирішення, тому мною прийнято непросте рішення про відрахування судді Львова Б. Ю. зі штату Верховного Суду.
Це безпрецедентне рішення для судової системи, адже зазначені положення Конституції та Закону застосовуються вперше. Але в часи повномасштабної війни з російською федерацією, коли на фронті та в тилу гинуть наші найкращі громадяни, ми не можемо дозволити навіть найменший сумнів в об’єктивності, незалежності та неупередженості Верховного Суду та всіх його суддів.
І хоча Богдан Львов заперечує наявність у нього паспорта рф, однак його дії і сама ситуація вже серйозно шкодять авторитету Верховного Суду, спричиняють недовіру суспільства до рішень Верховного Суду, чого ніколи не повинно статися.
І навіть відпустка судді Богдана Львова не вирішує проблеми його російського громадянства, адже відпустка не позбавляє особу повноважень, натомість створює враження про подальшу наявність у Богдана Львова повноважень судді Верховного Суду та Голови КГС ВС.
Верховний Суд у своїх діях покладається на відомості Служби безпеки України до того моменту, поки їх не спростовано в передбаченому законом порядку, тож Богдан Львов не позбавлений права доказувати відсутність у нього громадянства рф.
Як ми неодноразово наголошували, Верховний Суд – єдиний у своєму прагненні до перемоги над ворогом, до боротьби за незалежність судової влади, повного викорінення із судової системи проявів корупції та колабораціонізму. Наші принципи – верховенство права та справедливість – були та залишаються незмінними.
Впевнений, що Верховний Суд гідно подолає цю кризу, адже довіра до суду та судової системи – це те, заради чого кожного дня працюють судді ВС».
ОП КЦС ВС роз’яснила одну з найзаплутаніших новел процесу – визначення дати ухвалення судового рішення
Апеляційний суд повідомив сторони про розгляд справи 25 листопада 2020 року, але вони не з’явилися в судове засідання. За результатами розгляду справи суд прийняв постанову від 3 грудня 2020 року, вказавши, що в цей день складено повний текст судового рішення.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що заявницю та її представників не повідомлено про час та місце судового засідання, призначеного саме на 3 грудня 2020 року.
Справу розглядала Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка з метою забезпечення єдності судової практики зробила такі правові висновки.
Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині вказується дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Справа розглядається апеляційним судом за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу (частини 1, 3 ст. 368 ЦПК України).
Згідно зі ст. 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими ст. 268 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм права, зокрема, свідчить, що слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення за відсутності учасників справи.
ОП КЦС ВС зробила такі висновки щодо застосування норми права.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
У справі, що переглядається, сторони про призначене на 25 листопада 2020 року засідання були повідомлені належним чином в установленому законом порядку, проте в засідання не з’явилися. А тому викликати їх на 3 грудня 2020 року не було потреби – це дата складення повного судового рішення.
Постанова Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106404256.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КЦС_ВС #правова_позиція #судова_практика #новели_ЦПК #дата_ухвалення_рішення
Результати та показники роботи ВС і судової системи | 26.09.2022 - 30.09.2022
Минулого тижня Верховний Суд ухвалив рішення у справах щодо заборони діяльності політичних партій та повернення земельних ділянок ландшафтного заказника територіальній громаді, а суди першої інстанції ухвалили вироки у кримінальних провадженнях щодо захоплення заручників у Луцьку та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Деталі – у відео: https://cutt.ly/YV3MHRm.
03 жовтня 2022 року о 12:00 у приміщенні КГС Касаційний господарський суд відбудуться збори суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з таким порядком денним:
1. Щодо питання дострокового звільнення судді Львова Б. Ю. з посади голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
КАС ВС залишив без руху позов, яким удруге оскаржено Указ Президента України щодо відсторонення від посади судді КСУ
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху позовну заяву, у якій позивач вдруге оскаржує Указ Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» з моменту його прийняття.
В ухвалі від 2 березня 2021 року у справі № 9901/43/21 зазначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який є спеціальним для такої категорії справ (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Позивач звернувся до суду 26 лютого 2021 року, проте строк оскарження Указу Президента України закінчився 29 січня 2021 року.
Оскільки позовну заяву подано з пропуском строку, КАС ВС ухвалив залишити її без руху та надати позивачеві десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку оскарження та доказів поважності причин його пропуску.
Нагадаємо, що позивач раніше вже звертався з позовом до суду. 3 лютого 2021 року Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у справі № 9901/20/21, мотивуючи тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Це рішення позивач оскаржив в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду.
З ухвалою Верховного Суду від 2 березня 2021 року у справі № 9901/43/21 можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua
КАС ВС розглянув справу щодо плати за харчування в дошкільних навчальних закладах
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи, яка просила визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 лютого 2017 року № 131 «Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя».
Позивач – житель Тернопільської області, дитина якого відвідує дошкільний навчальний заклад м. Тернополя, вважає, що оскаржуване рішення має дискримінаційні ознаки, оскільки в ньому встановлена різна вартість харчування дітей у дошкільних начальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя, в основу застосування пільги покладений виключно факт реєстрації (проживання) дитини в певній місцевості. На думку позивача, наказами Управління освіти і науки Тернопільської міської ради знівельовано гарантоване ч. 3 ст. 53 Конституції України право на доступність та безоплатність дошкільної освіти.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував пункти 2, 4, 8.6, 10.2 оскаржуваного рішення, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд скасував рішення суду попередньої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу фізичної особи, рішення суду апеляційної інстанції скасував і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Суд зазначив, що п. 2.1 Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 667 від 21 листопада 2002 року, встановлено, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі в розмірах, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або підприємствами, організаціями та установами, які перебувають у державній (комунальній) власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади.
Плата за харчування в дошкільних навчальних закладах є складовою частиною організації отримання дошкільної освіти.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/9l0mfHq
Верховний Суд опублікував результати та показники роботи ВС і судової системи за період з 17.10.2022 по 21.10.2022
Упродовж минулого тижня суди України ухвалили низку рішень у кримінальних провадженнях, зокрема, щодо бойовика «днр», котрий воював у складі «батальйону "Сомалі"», мешканця Одещини, який намагався знищити один з об’єктів критичної інфраструктури, а також щодо організатора каналу нелегальної міграції до країн ЄС.
Деталі – у відео: https://cutt.ly/2NsNXqg .
Верховний Суд опублікував огляд практики Верховного Суду щодо розгляду спорів, пов'язаних з приватизаційними правовідносинами та орендою державного і комунального майна - https://bit.ly/3sctvC6
Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підготовлено огляд практики Верховного Суду щодо розгляду спорів, пов'язаних з приватизаційними правовідносинами та орендою державного і комунального майна, який охоплює судові рішення за період з 2018 року по січень 2022 року.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності та сталості судової практики з вирішення зазначених спорів.
КГС ВС щодо судового захисту похідного інтересу позивача в захисті порушеного права іншої особи
У справі № 925/593/21 товариство звернулося з позовом до компанії та банку про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Товариство зазначало, що воно є кредитором банкрута з визнаними судом вимогами, які підлягають задоволенню в четверту чергу, а тому, на думку товариства, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна порушує його права як кредитора банкрута. Товариство вважало, що банк, укладаючи спірний договір, одночасно здійснив продаж вмонтованого в нерухоме майно рухомого майна (обладнання), яке є власністю банкрута й належить до його ліквідаційної маси, чим позбавив можливості отримати грошові кошти інших кредиторів банкрута, окрім банку.
Рішенням Господарського суду Черкаської області позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.
Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Верховний Суд змінив постанову апеляційного господарського суду, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови, та зазначив таке.
Позов у цій справі поданий кредитором фактично на захист інтересів боржника шляхом звернення до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор із дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб.
Тож саме ліквідатор має право й зобов’язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб, у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень КУзПБ не наділений таким правом.
Водночас кредитор боржника може мати похідний інтерес у поверненні майна до ліквідаційної маси банкрута, який можливо реалізовувати в межах процедури банкрутства боржника, де ліквідація боржника здійснюється під контролем кредиторів, зокрема під контролем за вжитими ліквідатором заходами в ліквідаційній процедурі.
Це регулювання пояснено тим, що повноваженнями звертатися з відповідним позовом повинен наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у позові, а й володіє можливістю ефективно захищати права позивача. Таким суб’єктом у цьому випадку є ліквідатор банкрута. Натомість згідно із ч. 6 ст. 61 КУзПБ учасники справи про банкрутство, права яких порушено діями (бездіяльністю) ліквідатора, можуть оскаржити такі дії (бездіяльність) до господарського суду.
У цій справі кредитор звернувся до суду з позовом, фактично поданим на захист інтересів боржника, адже, за твердженням позивача, внаслідок укладення спірного правочину з володіння боржника вибуло рухоме майно (обладнання) банкрута, що належить до ліквідаційної маси. Тобто наведене мало вплив насамперед на інтереси боржника, захист яких здійснюється в межах розгляду справи про банкрутство, а потім – на похідні від цього інтереси самого кредитора.
Окрім цього, не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача в захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участю позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого (у цьому випадку – боржника).
Отже, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Детальніше – https://cutt.ly/NBC3Bc0 .
Постанова КГС ВС від 6 жовтня 2022 року у справі № 925/593/21 –https://reyestr.court.gov.ua/Review/106636515.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #судова_практика #правова_позиція #договір #нерухоме_майно
ВП ВС висловилася щодо припинення громадянства України внаслідок його втрати через добровільне набуття громадянства іншої держави
Особа оскаржила у Верховному Суді як суді першої інстанції Указ Президента України «Про припинення громадянства» у частині втрати позивачем громадянства України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову. Позивач оскаржив це рішення до Великої Палати ВС. За результатами розгляду справи ВП ВС апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення КАС ВС – без змін.
Як констатувала Велика Палата ВС, ст. 4 Конституції України встановлено, що підстави припинення громадянства України визначаються законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Підстави для втрати громадянства України регламентовані в п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону, і такою підставою є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Отже, припинення громадянства України внаслідок його втрати через активні дії повнолітньої людини, спрямовані на набуття громадянства іншої держави, не є позбавленням громадянства України.
Факти та обставини, які стосуються припинення громадянства Ізраїлю, з огляду на доводи позивача, мали б бути відомими саме йому як особі, щодо якої такі існували чи існують та його стосувались чи стосуються. Обов’язок доказування факту припинення громадянства Ізраїлю (тобто спростування доводів відповідача про правомірність його Указу) лежав виключно на позивачеві. Але він цього обов’язку не виконав.
До того ж у позовній заяві позивач зазначив, що він добровільно звернувся із заявою про набуття громадянства Ізраїлю та внаслідок такого звернення набув його. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» причини такого набуття не мають юридичного значення для оцінки правомірності видачі відповідачем оскаржуваного Указу. Втрата громадянства позивачем внаслідок добровільного набуття громадянства іншої держави свідчить про відсутність порушення ст. 7 Європейської конвенції про громадянство та ст. 8 Конвенції про скорочення безгромадянства, які ратифіковані Верховною Радою України.
ВП ВС також зазначила, що законодавство України є досить ліберальним щодо поновлення у громадянстві після його втрати. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається внаслідок поновлення громадянства, порядок якого визначено ст. 10, і позивач може цим ефективним юридичним засобом скористатися.
З огляду на наведене дії відповідача щодо видання Указу в частині припинення громадянства України позивача не були свавільними та нераціональними, оскільки ґрунтувались на вимогах законодавства, були підтверджені доказами та в будь-якому випадку не були помилковими щодо фактів, зокрема факту добровільного набуття позивачем громадянства Ізраїлю та перебування в такому і, як наслідок, наявності підстав для видання зазначеного Указу.
Детальніше – https://cutt.ly/HBYVQiP .
Постанова Великої Палати ВС від 15 вересня 2022 року у справі № 9901/166/21 (провадження № 11-18заі22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660143.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #втрата_громадянства #указ_президента
Верховний Суд опублікував огляд практики застосування Верховним Судом положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Пропонуємо до вашої уваги огляд окремих правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який охоплює судові рішення за період з 2018 року по серпень 2022 року - https://cutt.ly/3BnOkEs.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики, зокрема щодо:
✅ визначення юрисдикції спорів, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
✅ загальних питань застосування Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
✅ способів захисту порушеного права у спорах, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
✅ державної реєстрації іпотеки;
✅ окремих аспектів застосування Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Матеріал підготовлено управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
Позов про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не є негаторним, і до нього застосовується позовна давність – КЦС ВС
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні обґрунтованого позову щодо скасування свідоцтва про право на спадщину через пропуск без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. Апеляційний суд скасував рішення районного суду, задовольнив позов, вказавши, що позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду скасувала постанову апеляційного суду, залишила в силі рішення суду першої інстанції. Забезпечуючи єдність судової практики, ОП КЦС зробила такі правові висновки.
Негаторний позов – це позов власника, який фактично володіє майном, про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні цим майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов’язані з позбавленням його володіння майном.
Натомість факт видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрація права власності на спадкове майно за одним із спадкоємців створює ситуацію, за якої другий зі спадкоємців позбавляється права на спадщину загалом та не може оформити своє право зокрема.
У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. У ЦК України закріплено тільки можливість пред’явити вимогу про визнання недійсним такого свідоцтва (ст. 1301). Оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред’явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
Положеннями гл. 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що зазначені у ст. 268 ЦК України як виняток.
У ч. 1 ст. 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У ч. 2 цієї статті закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи, і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов’язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а в разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються її права, їй стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов’язувати саме з таким моментом.
Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що в такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення його спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
Детальніше за посиланням: https://cutt.ly/lBcDMiF.
Постанова Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106533153.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КЦС_ВС #спадкове_право #позовна_давність
Верховний Суд опублікував огляд правових висновків судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС
Пропонуємо до вашої уваги огляд окремих правових висновків судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який охоплює судові рішення за період із 2018 року по серпень 2022 року: https://bit.ly/3T6fbXm.
Матеріал підготовлено управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики в застосуванні норм матеріального та процесуального права.
КАС ВС визначив момент початку нарахування пені в податкових зобов’язаннях
Товариство просило суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу обласного департаменту ГУ ДПС України, зобов’язати здійснити коригування даних інтегрованої картки платника та визнати протиправними рішення і дії щодо зарахування грошових коштів на рахунок погашення пені з податку на прибуток приватних підприємств.
Нарахування податковим органом пені в сумі 331 482,07 грн відбулося за весь період заниження податкового зобов’язання після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення на ту частину грошових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, яку суд визнав правомірною. Саме ця сума пені й відображена в оскарженій податковій вимозі від 6 липня 2020 року та в даних інтегрованої картки платника, а згодом у рахунок її погашення податковий орган відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України зарахував поточні платежі позивача з податку на прибуток за другий квартал 2020 року в сумі 63 000 грн, які були сплачені 19 серпня 2020 року.
Суди попередніх інстанцій повністю задовольнили позов.
Верховний Суд скасував ці рішення та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
До складу суми грошового зобов’язання включається як сума податкового зобов’язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податкове законодавство передбачає її застосування. Виникнення у платника обов’язку зі сплати грошового зобов’язання зумовлене встановленням податковим органом порушення платником вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов’язань. Внаслідок цього податковий орган приймає рішення про донарахування сум відповідного податкового зобов’язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.
Якщо податкове зобов’язання виникає згідно з податковим законодавством, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв’язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов’язання, яке підлягає сплаті у встановлений п. 57.3 ст. 57 ПК України строк після його узгодження. Грошові зобов’язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов’язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом.
Лексичний і логічний аналізи підпункту 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2017 року, дають підстави для висновку, що початок нарахування пені пов'язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пеня на підставі п. 129.1 ст. 129 ПК України нараховується в обов’язковому порядку відповідно до ПК України й за встановленою ним формулою і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень.
З урахуванням вимог п. 129.2 ст. 129 ПК України в разі залишення без змін за результатами судового оскарження частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання пеня, нарахована за несплату такого, підлягає сплаті та відображається в ІКП платника податку за весь період заниження такого зобов’язання, в тому числі й за період адміністративного та/або судового оскарження.
Постанова ВС від 27 вересня 2022 року у справі № 380/7694/20 – https://cutt.ly/hBi53nJ.
Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КАС_ВС #пеня_строки
Верховний Суд опублікував огляд КГС ВС щодо практики застосування Закону України «Про судовий збір» у господарських справах
До вашої уваги огляд правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з практики застосування Закону України «Про судовий збір» у господарських справах (рішення, внесені до ЄДРСР, за червень 2021 року – травень 2022 року) – https://cutt.ly/DByxmGA .
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.
В огляді наведено правові позиції з таких питань:
✅ визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання заяв (скарг) до господарських судів;
✅ застосування статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за подання заяв (скарг) до господарських судів;
✅ процесуальні питання, пов’язані зі справлянням судового збору за подання заяв (скарг) до господарських судів, поверненням судового збору за клопотанням сторін (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»);
✅ застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто провадить професійну діяльність у сфері банкрутства й хоче бути в курсі актуальної судової практики.
Утворений без статусу юридичної особи відокремлений підрозділ ДПС України є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі – КГС ВС
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду, відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про заміну кредитора його правонаступником. Постановлено вважати, що повноважною особою (кредитором) у справі про банкрутство підприємства є юридична особа – ДПС України в особі ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу ДПС України, заміна якої відбулася згідно з ухвалою суду від 25 червня 2021 року.
За висновком судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Тернопільській області утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, не є самостійною юридичною особою, входить до складу ДПС України, а тому не може брати участі у справі як окремий самостійний суб’єкт господарювання.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДПС у Тернопільській області задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу в скасованій частині направив на новий апеляційний розгляд з огляду на таке.
ГУ ДПС у Тернопільській області є територіальним органом ДПС України – центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до ч. 2 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади. Ураховуючи цю норму, а також ч. 1 ст. 45 і ч. 2 ст. 4 ГПК України, ст. 1 КУзПБ, Положення про Державну податкову службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, та Положення про Головне управління ДПС у Тернопільській області, затверджене наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року № 643, ГУ ДПС у Тернопільській області є відокремленим підрозділом ДПС України, яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення) та може бути стороною в судовому процесі.
Протилежні висновки судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції визнав помилковими.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, КГС ВС зазначив, що, здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали від 7 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що в цій справі ухвалою суду першої інстанції від 20 травня 2021 року кредитора (ГУ ДПС у Тернопільській області) було вже замінено на його правонаступника (ГУ ДПС у Тернопільській області як відокремлений підрозділ ДПС України) та не надано оцінки правомірності так званому коригуванню судом першої інстанції ухвали від 20 травня 2021 року шляхом постановлення ухвали від 25 червня 2021 року, чого не передбачає ГПК України.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 921/574/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106130330.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #правова_позиція #судова_практика #банкрутство #ДПС
Шановні колеги!
Повідомляємо, що сьогодні, 3 жовтня 2022 року, відбулися збори суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо питання дострокового звільнення судді Львова Б. Ю. з посади голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Результати голосування: 21 голос – за звільнення; 18 – проти.
Отже, Богдан Львов залишається головою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки для звільнення його з посади необхідно було 22 голоси.
Шановні колеги!
Сьогодні, 3 жовтня 2022 року, Служба безпеки України проінформувала Верховний Суд, про наявність у судді Львова Богдана Юрійовича (дата народження – 28 вересня 1967 року, місце народження – місто Запоріжжя) громадянства російської федерації згідно з даними реєстрів рф.
Також в СБУ зазначили, що перевірка цих даних продовжується, про її результати буде повідомлено додатково.
Нагадуємо, що сьогодні о 12:00 відбудуться збори суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з таким порядком денним:
1. Щодо питання дострокового звільнення судді Львова Б. Ю. з посади голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд інформуватиме вас про результати зборів та подальші кроки.
Інформація про стан розгляду справ щодо оскарження Указу Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021
1 березня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 9901/34/21 за позовом ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» до Президента України, в якому позивач просить визнати протиправним і нечинним п. 7 додатка № 2 до Указу Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію цього рішення РНБОУ, відповідно до якого застосовано санкції до позивача.
Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 29 березня 2021 року о 14:00.
Того ж дня КАС ВС у справі № 9901/39/21 залишив без руху позовну заяву фізичної особи, яка оскаржує Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію цього рішення РНБОУ, а саме додатка № 1, відповідно до якого застосовано санкції до позивача Тараса Козака.
Суд надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для усунення виявлених недоліків.
2 березня 2021 року КАС ВС виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 9901/40/21 за позовом ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «112-ТВ», у якій позивач просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію цього рішення РНБОУ, а саме п. 4 додатка № 2, відповідно до якого застосовано санкції до позивача.
Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 12 квітня 2021 року о 14:00.
3 березня 2021 року КАС ВС виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 9901/42/21 за позовом ТОВ «ЛІДЕР ТВ», яке просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 у частині введення в дію рішення РНБОУ від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме п. 5 додатка № 2, відповідно до якого застосовано санкції до позивача.
Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29 березня 2021 року об 11:00.
3 березня 2021 року КАС ВС відкрив провадження у справі № 9901/45/21 за позовом ТОВ «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», у якій позивач просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме п. 2 додатка № 2, відповідно до якого застосовано санкції до позивача.
Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 5 квітня 2021 року об 11:00.
Повідомляємо також, що 1 березня до суду надійшли позовні заяви від ТОВ «АРІАНДА ТВ» (присвоєно реєстраційний номер справи – № 9901/47/21) і ТОВ «ПАРТНЕР ТВ» (реєстраційний номер справи – № 9901/51/21), а 3 березня 2021 року – від ТОВ «ТВ ВИБІР» (реєстраційний номер справи – № 9901/54/21), у яких оскаржується Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021.
Детальніше із судовими рішеннями Верховного Суду у цих справах можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.
Повноваження суду щодо захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб
У справі № 908/1833/19 Підприємство звернулося з позовом до суду про визнання неправомірними дій Товариства щодо проведення перерахунку обсягу та вартості спожитої активної електроенергії, плати за послуги з розподілу електроенергії, плати за послуги з компенсації за перетікання реактивної електроенергії, в результаті яких у позивача виникло зобов’язання з їх оплати на загальну суму 812 703,20 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, позов задоволено.
Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача, а постанову апеляційного господарського суду – без змін, звернувши увагу на обраний позивачем спосіб захисту та його ефективність у розрізі спірних правовідносин.
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з’ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з’ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення / невизнання / оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/wl2o51N
КЦС ВС звернув увагу, що не допускається «вживати право на зло»
Районний суд заочним рішенням стягнув з відповідача на користь позивачки борг, а згодом за заявою відповідача скасував це рішення та призначив справу до розгляду в загальному порядку.
Тим часом відповідач уклав із матір’ю договір дарування належної йому 1/3 частки квартири, тому позивачка вказувала, що цей договір містить ознаки фіктивності, а отже повинен бути визнаний недійсним.
Пізніше мати відповідача уклала договір купівлі-продажу спірної частки квартири з третьою особою.
Тож з урахуванням збільшення позовних вимог позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування спірної частки квартири, застосувати як спосіб цивільного захисту процедуру реституції, а саме повернення спірної частки на квартиру первісному власнику – боржнику.
Суд першої інстанції залишив позов без задоволення, вважаючи, що в діях відповідачів не міститься ознак умислу, спрямованого на приховання реальної мети укладення оспорюваного договору.
Апеляційний суд попереднє рішення скасував, визнав оспорюваний договір дарування недійсним, у застосуванні реституції відмовив, оскільки така вимога може бути пред’явлена тільки стороною недійсного правочину, а позивачка не є стороною договору купівлі-продажу 1/3 частки квартири.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду визнав оспорюваний договір дарування недійсним, змінивши мотивувальну частину рішення апеляційного суду, ухвалив повернути 1/3 частку квартири боржнику, навівши таке правове обґрунтування.
Апеляційний суд, встановивши, що оспорюваний договір дарування спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання його від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника, зробив обґрунтований висновок про визнання договору дарування недійсним. Разом із тим апеляційний суд помилково вказав, що цей договір є фіктивним.
При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).
Детальніше за посиланням: cutt.ly/2lNaP2k
