supremecourtua | Unsorted

Telegram-канал supremecourtua - Верховний Суд

19219

Правові висновки Верховного Суду

Subscribe to a channel

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував дайджест правових позицій Великої Палати ВС

Пропонуємо до вашої уваги дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР протягом березня – квітня 2023 року) – https://bit.ly/3LVRJKt.

Серед них – позиції щодо:

✅відшкодування збитків, завданих неправомірними діями податкового органу стосовно зупинення реєстрації податкової накладної;

✅можливості поєднання в одному позові вимог про витребування земельної ділянки шляхом знесення об’єкта нерухомості;

✅можливості нарахування процентів за користування кредитом, якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування;

✅переходу права власності на рухоме майно (транспортний засіб) за договором;

✅можливості звернення з позовом в інтересах товариства єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем;

✅припинення права власності на земельну ділянку в разі її використання не за цільовим призначенням;

✅моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, укладеного після 1 січня 2013 року;

✅виселення з іпотечного майна, набутого не за кредитні кошти, у разі обрання банком, іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики ККС ВС за березень 2023 року

Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://bit.ly/41i3eS8.

В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у березні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

– акцентовано на тому, як наявність / відсутність коми між основними альтернативними покараннями та додатковим покаранням може вплинути на призначення судом покарання засудженій особі;

– визначено, що дії особи, яка, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану та не має вільного доступу до приміщення автозаправної станції, що було частково пошкоджене в результаті воєнних дій, скористалася цим і проникла всередину приміщення, заволодівши грошовими коштами з платіжного терміналу, підлягають кваліфікації як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.

У сфері кримінального процесуального права:

– констатовано, що в разі неможливості здійснення безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи протокол слідчого експерименту з показаннями цього свідка може бути покладено судом в основу вироку;

– встановлено, що екстрадиція іноземця, громадянина Російської Федерації, який проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії Російської Федерації, до держави, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози життю, здоров’ю чи застосування тортур до цієї особи.

Упродовж березня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​ВП ВС висловилася щодо поновлення міській раді строку на апеляційне оскарження рішення, ухваленого 9 років тому

У 2009 році позивачка звернулася до суду з вимогою до органів державної влади у сфері земельних відносин про визнання за нею як за єдиною спадкоємницею першої черги права власності на земельну ділянку в центрі Львова. Вона зазначала, що її батько, який помер у 1996 році, залишив у спадщину цю ділянку. Позивачка, за її словами, багато років обробляла вказану ділянку, але документально набуття права на спадщину не оформила. Заповіт батько не зробив. Суд першої інстанції задовольнив позов.

У 2018 році міська рада подала апеляційну скаргу на це рішення, просила поновити строк на його апеляційне оскарження, скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. Міська рада мотивувала цю скаргу тим, що суд вирішив справу про права й обов’язки власника земельної ділянки, не залучивши останнього до участі у справі.

Апеляційний суд після відновлення матеріалів втраченого судового провадження поновив строк на апеляційне оскарження та задовольнив вимоги міської ради. Вказав, зокрема, на те, що позивачка після смерті батька подала разом з її матір’ю заяви нотаріусу про відмову від прийняття спадщини. Спадщину прийняла сестра позивачки. Тому позивачка не мала підстав просити про визнання за нею як за єдиною спадкоємницею першої черги права власності на земельну ділянку, яка не ввійшла до складу спадщини. Крім того, немає відомостей про рішення щодо виділення цієї ділянки в користування батькові позивачки, яким керувався суд першої інстанції, вважаючи цю ділянку спадковим майном.

Позивачка оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду. Вона стверджувала, що апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, не врахував висновків, сформульованих у постановах ВС, про застосування передбаченого абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України в редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (набрав чинності 15 січня 2012 року) присічного річного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції органом місцевого самоврядування. Доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права позивачка не навела.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що міськрада діє у спірних матеріальних правовідносинах як представник інтересів власника земельної ділянки – відповідної територіальної громади. Позивачка замість такого власника відповідачами вказала органи державної влади, які є неналежними за вимогою про визнання права власності на ділянку. Ні міськрада, ні інший орган місцевого самоврядування Львова не були залученими до участі у справі.

Попри це суд першої інстанції вирішив питання про право власності територіальної громади, задовольнивши позов 7 серпня 2009 року, тобто задовго до набрання чинності Законом № 4176-VI, правила якого щодо присічного річного строку на апеляційне оскарження діяли до набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Тільки 3 вересня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом № 2147-VIII, представник міськради отримав копію рішення суду першої інстанції, а 2 жовтня того ж року подав апеляційну скаргу на це рішення. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження з метою захисту прав та інтересів територіальної громади.

Детальніше – https://bit.ly/3NJkGMl.

Постанова ВП ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 4-36цс21) –
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109390156.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #преклюзивний_строк #право_на_апеляційне_оскарження

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Договір про придбання акцій банку, що ФГВФО виведений з ринку, не є нікчемним - КЦС ВС

Позивач просив суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») збитки в розмірі коштів, списаних із його рахунків під час виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом продажу інвестору в особі держави, через визнання позивача особою, пов’язаною з банком.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив цю вимогу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення, відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

Збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у зроблених витратах, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних доходів, які б вона одержала за звичайних умов та якби зобов’язання було виконане боржником.

Обов’язок доведення протиправності поведінки заподіювача, факту наявності збитків та їх розміру і причинно-наслідкового зв’язку між правопорушенням та збитками, існування вини відповідача в їх завданні покладається на позивача.

Особа, визначена рішенням НБУ пов’язаною з банком, чи банк можуть оскаржити в установленому законом порядку відповідне рішення, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності – оспорити підстави рішення.

Позивач у межах цієї справи не спростовував факту своєї пов’язаності з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і не посилався на незаконність рішення Комісії НБУ щодо віднесення його до категорії пов’язаних з банком осіб.

Проаналізувавши положення статей 37, 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Верховний Суд дійшов висновку, що ФГВФО в особі уповноваженої особи наділений правом на розпорядження грошовими коштами, що обліковуються на поточних та депозитних рахунках вкладників, які визнані пов’язаними з банком особами.

Саме на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини, і ухвалених КМУ та НБУ рішень Фонд уклав договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З наведених підстав Верховний Суд дійшов висновку, що списання грошових коштів з рахунків позивача здійснено за наявності відповідної правової підстави, якою є договір про придбання акцій, що укладений на виконання вимог закону, та це списання не є конфіскацією майна, оскільки держава за плату придбала акції в позивача .

Також Верховний Суд не погодився з висновками судів, що договір про придбання акцій у позивача є нікчемним.

Якщо правочин вчиняється на підставі закону, який по суті формує публічний порядок (ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), оскільки його прийняття переслідувало легітимну мету запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи та вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку, то правочин не може бути кваліфікований як нікчемний на підставі ст. 228 ЦК України. Про це зроблено правові висновки в численних рішеннях ВС.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували, що позивач не пред’являв позовні вимоги, обґрунтовуючи їх доводами про незаконність рішення Комісії НБУ про визнання його пов’язаною з банком особою, а також доводами про недійсність договору про придбання акцій, не спростував презумпцію правомірності правочину, що свідчить про те, що правова підстава, яка слугувала подальшому списанню коштів з його рахунків, є чинною, тому вимоги до банку слід вважати передчасними та недоведеними.

Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 201/5856/17 (провадження № 61-3462св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110208150.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login .

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ФГВФО #виведення_банку_з_ринку #оспорювані_правочини

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним – ВП ВС

Суд першої інстанції затвердив угоду про визнання винуватості між обвинуваченим, визнаним винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси. Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням відповідних обов’язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі – прокурор) подав апеляційну скаргу на цей вирок. Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Прокурор оскаржив вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції до Верховного Суду. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС передала кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо права на касаційне оскарження вироку ВП ВС вказала, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує права та свободи приватним особам, а не державі. З огляду на це відповідні гарантії стосуються оскарження обвинуваченим, а не прокурором. Окрім цього, як акцентувала ВП ВС, визначена законом послідовність оскарження вироку суду першої інстанції не допускає перегляду в касаційному порядку вироку суду першої інстанції, який не було переглянуто в апеляційному порядку. Тож у цій справі вирок суду першої інстанції не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Велика Палата ВС звернула увагу, зокрема, на те, що відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу. За результатами перевірки матеріалів провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість, а також на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Натомість ч. 4 ст. 394 КПК України передбачає, що прокурор може оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості виключно з таких підстав:

– призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
– затвердження судом угоди в провадженні, у якому згідно із ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Тому ВП ВС констатувала, що суд апеляційної інстанції, враховуючи, що апеляційна скарга прокурора подана на судове рішення з підстав, не передбачених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України, своєю ухвалою правильно відмовив у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України. Мотиви, зазначені в касаційній скарзі прокурора щодо наявності порушень, які дають йому повноваження на оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України Велика Палата ВС відхилила як необґрунтовані та такі, що жодним чином не доводять його права на оскарження такого вироку.

Отже, ВП ВС касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції закрила, касаційну скаргу прокурора на ухвалу суду апеляційної інстанції залишила без задоволення, а вказану ухвалу – без змін.

Постанова ВП ВС від 29 березня 2023 року у справі № 947/10464/21 (провадження № 13-17кс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110428154.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #угода_про_визнання_винуватості #касаційна_скарга_прокурора

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС за березень 2023 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за березень 2023 року – https://bit.ly/41I62Jn.

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

У рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів містяться висновки судової палати про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу коштом майна платника, а також правові позиції колегії суддів про:

✅подання розрахунку коригування до податкової накладної;

✅відмову в реєстрації податкової накладної, коли платник надав розрахункові документи на інший товар;

✅ознаки кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

✅принцип «витягнутої руки» щодо експорту насіння ріпаку;

✅правомірність включення витрат для підтримання об’єкта в придатному для використання стані до складу витрат звітного періоду;

✅визначення працівникам підприємства пільг та компенсацій, що не підлягають оподаткуванню;

✅поняття строку фінансового лізингу;

✅право на нарахування податкового кредиту.

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав викладено правові позиції колегій суддів стосовно:

✅декларування меж майбутньої забудови та можливість їх подальшого коригування в містобудівному розрахунку;

✅мети видачі суб’єктам кінематографії державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів;

✅обов’язку замовника будівництва отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у разі реконструкції підземного переходу;

✅обов’язку ліцензіата у сфері поводження з небезпечними відходами помаркувати тару, якщо вона не відповідає вимогам Ліцензійних умов щодо маркування тари для збирання і тимчасового зберігання відходів;

✅обов’язковості приведення органом місцевого самоврядування штатної чисельності працівників служби у справах дітей до нормативів, визначених законодавством.

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян наведено правові позиції колегій суддів про:

✅відсутність в авіаційної компанії обов’язку щодо сплати державного збору на підставі підзаконного нормативно-правового акта;

✅відсутність підстав для перетину кордону в умовах воєнного стану за документом, який підтверджує зняття особи з військового обліку;

✅взаємозв’язок умови тендерної пропозиції «гарантія має набувати чинності з дня її надання» з датою подання такої пропозиції;

✅належність членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури до суб’єктів декларування;

✅принципи, якими слід керуватися розпоряднику публічної інформації у процесі її надання.

Огляд містить також важливі правові позиції процесуального характеру, зокрема щодо можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 КАС України, а також про підстави визнання протиправним рішення або частини рішення суб’єкта владних повноважень.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КЦС ВС за березень 2023 року

Пропонуємо до вашої уваги черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за березень 2023 року – https://bit.ly/3KXdVDy.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, слід виокремити такі:

у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатися таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України;

у спорах, що виникають із недоговірних зобов’язань, звернено увагу на те, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна;

у справах, що виникають із житлових правовідносин, акцентовано на тому, що під час розгляду питання про припинення права користування нерухомим майном члена сім’ї власника житла суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін;

у спорах, що виникають із земельних правовідносин, констатовано, що при існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов’язання порушника знести самочинне будівництво самостійно або за його рахунок чи визнання за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. Вимога власника земельної ділянки про надання права на знесення самочинного будівництва, розташованого на ній, не є належним способом захисту;

у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною потребує активного долучення територіальних органів Міністерства юстиції України з використанням доречних програм чи вжиттям інших релевантних заходів;

у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на строк пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Територіальну підсудність десяти судів Харківщини змінено, ще один – відновлює роботу

Вже з 1 травня 2023 року відновить роботу Барвінківський районний суд Харківської області.

Відповідне рішення ухвалила Вища рада правосуддя 20 квітня 2023 року.

Водночас із тієї ж дати буде змінено територіальну підсудність судових справ десяти судів Харківщини і визначено іншим судам:

Куп’янського міськрайонного суду Харківської області – Червонозаводському районному суду міста Харкова;

Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, Печенізького районного суду Харківської області, Борівського районного суду Харківської області – Дзержинському районному суду міста Харкова;

Вовчанського районного суду Харківської області, Великобурлуцького районного суду Харківської області – Чугуївському міському суду Харківської області;

Шевченківського районного суду Харківської області, Дворічанського районного суду Харківської області – Орджонікідзевському районному суду міста Харкова;

Балаклійського районного суду Харківської області – Комінтернівському районному суду міста Харкова;

Золочівського районного суду Харківської області – Дергачівському районному суду Харківської області.

З переліком судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, та переліком судів, територіальну підсудність яких відновлено, можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/O5rRYng.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​ВП ВС розглянула справу щодо акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату

Компанія Trimcroft Services Limited звернулася до суду із позовом, у якому, зокрема, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений компаніями Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited як продавцями, компаніями Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited як покупцями, ПрАТ «Ділові партнери» як торговцем і АТ «Інг Банк Україна» як зберігачем, у частині, що стосується прав та інтересів компанії Trimcroft Services Limited щодо пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК».

До суду звернулися також компанії Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited і Gilson Investmens Limited, які оскаржили зазначений договір у частині, що стосується їхніх прав та інтересів щодо пакетів акцій, і просили, зокрема, стягнути з Ferrexpo AG на їхню користь пакети акцій (у розмірі 12,1378 %, 12,1378 % та 6,5946 % відповідно) та зобов’язати депозитарну установу зарахувати вказані пакети акцій на їхні рахунки.

Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позовів, а Північний апеляційний господарський суд скасував це рішення і ухвалив нове, яким задовольнив позови частково: визнав спірний договір недійсним в оскаржуваній частині, витребував із володіння компанії Fеrrexpo AG пакети акцій на користь компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited і Gilson Investments Limited та зобов’язав депозитарну установу зарахувати акції на рахунки вказаних компаній, а в решті позовних вимог – відмовив.

Велика Палата ВС частково задовольнила касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG: скасувала постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції змінила в мотивувальній частині, а в іншій частині – залишила без змін.

Із повним текстом постанови ВП ВС у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) можна буде ознайомитися у ЄДРСР та в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за лютий 2023 року - https://bit.ly/40icipu.

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

У рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено правові позиції колегій суддів про:

✅ включення витрат до фінансових показників господарської діяльності платника;

✅ вмотивованість рішення про відмову в реєстрації податкової накладної;

✅ встановлення вимог щодо форми та змісту фіскальних чеків;

✅ оформлення реєстраційних карток щодо внесення правильних ідентифікаційних даних осіб для належного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

✅ анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

✅ оподаткування податком на додану вартість, якщо ліквідовано основні виробничі або невиробничі засоби під час переміщення вантажів через лінії зіткнення;

✅ процеси перетворення сировини, що є складовою господарської операції;

✅ виконання митних формальностей під час здійснення транзитних переміщень;

✅ встановлення наявності або відсутності адміністративного правопорушення під час митного оформлення автомобіля.

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав містяться висновки судової палати про залежність порядку застосування та розрахунку суми штрафу, що застосовується Національним банком України, від понять «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу». Також вміщено правові позиції колегій суддів стосовно:

✅ умов, за яких підлягає застосуванню такий захід впливу, як анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності;

✅ належності до адміністративних послуг погодження історико-містобудівного обґрунтування;

✅ граничності терміну надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати;

✅ відсутності підстав для виключення квартири, наданої військовослужбовцю, з числа службових у разі ініціювання цього питання колишнім членом сім’ї військовослужбовця.

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян наведено правові позиції колегій суддів щодо:

✅ відсутності залежності застосування ст. 236 Кодексу законів про працю України в разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі від оскарження такого рішення суду в апеляційному порядку;

✅ неправильності уособлення поняття «автомобільний перевізник» з власником / користувачем транспортного засобу при застосуванні відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт;

✅ відсутності повноваження у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для повторного розгляду справи у разі скасування попереднього її рішення в судовому порядку.

Огляд містить також важливі правові позиції процесуального характеру, зокрема щодо примирення учасників судового процесу у справі, предметом якої є застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж лютого 2023 року: https://bit.ly/3ofsoCY.

Цей огляд, окрім іншого, містить рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі HALET v. Luxembourg щодо порушення права на свободу вираження поглядів заявника, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з обставинами цієї справи працівник приватної компанії передав на публікацію в ЗМІ конфіденційні документи, захищені професійною таємницею. Велика Палата ЄСПЛ не вбачила порушення в його діях, оскільки суспільний інтерес до обговорення питань, які містили ці документи, зокрема питання щодо ухилення від сплати податків мультинаціональними компаніями, та право заявника на поширення інформації переважили негативні наслідки, яких зазнала компанія-роботодавець унаслідок таких дій заявника.

Також у лютому ЄСПЛ розглянув, серед іншого, дві справи за ст. 2 Конвенції (ELVAN v. Türkiye і HUBERT NOWAK v. Poland), яка захищає право особи на життя та імпліцитно передбачає позитивні зобов’язання держави, що йому кореспондують. У першому з рішень ЄСПЛ розглянув відповідні зобов’язання в контексті позбавлення особи життя агентами держави під час нібито вчинення правомірних дій із придушення заворушень. Натомість у другій справі йшлося про оцінку в конкретному випадку підходу до надання медичної допомоги постраждалому в аварії.

Варта ознайомлення і справа CATANĂ v. the Republic of Moldova, розглянута ЄСПЛ 21 лютого 2023 року. Вона стосувалася скарги заявниці – судді – за ст. 6 Конвенції на те, що уповноважені державні органи не змогли розглянути дисциплінарне провадження проти неї незалежно та неупереджено і що перегляд Верховним судом відповідних рішень не був належним. Скаргу заявниця обґрунтовувала, зокрема, тим, що у складі органу, який розглядав дисциплінарне провадження, були троє членів ex officio: Міністр юстиції, Генеральний прокурор та Голова Верховного суду. Міністр юстиції був представником виконавчої гілки влади і своєю участю порушував принцип поділу влади між виконавчою та судовою гілками, а Генеральний прокурор, серед іншого, особисто ініціював провадження щодо заявниці. ЄСПЛ у своєму рішенні ще раз нагадав вимоги до поняття «справедливий суд» і констатував порушення з боку держави через їх недотримання.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3KAdPl2.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Висновок Етичної ради щодо невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності не підлягає судовому оскарженню – ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі, у якій позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення Етичної ради про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.

Касаційний адміністративний суд у складі ВС відмовив у відкритті провадження в цій справі, зазначивши, що спір, якого стосується позов, не підлягає судовому розгляду.

Велика Палата ВС погодилася з позицією КАС ВС, вказавши, що вона відповідає висновкам, викладеним у постанові ВП ВС від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22.

Залишаючи ухвалу КАС ВС без змін, Велика Палата ВС акцентувала на тому, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб'єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.

Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).

Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі собою не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а тому й не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Таким чином, спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада в таких правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, який може бути відповідачем.

Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв’язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено в п. 5 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» і п. 3 розд. VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону.

Постанова ВП ВС від 23 березня 2023 року у справі № 990/161/22 (провадження № 11-151заі22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110111446.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВП_ВС #Етична_рада #ВРП

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Банкрутство фізосіб: на заявника грошових вимог до боржника на підставі боргової розписки покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування

У справі про неплатоспроможність фізичної особи кредитор звернувся із заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 5 млн грн, що виникли на підставі договору позики та відповідної розписки.

Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні зазначеної заяви відмовлено. За висновком судів, вимога кредитора – фізичної особи має ознаки фіктивності, враховуючи, що сума його доходу за останні приблизно 10 років згідно з відомостями податкової декларації становила 788 498,00 грн. Належних і достатніх документальних доказів щодо інших джерел походження позичених боржникові коштів заявник не надав.

З метою формування сталої судової практики з розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб і необхідності уточнення правової позиції про застосування визначеної в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину в поєднанні з положеннями КУзПБ при розгляді заяви з кредиторськими вимогами за борговою розпискою та визнання кредиторських вимог колегія суддів ВС передала справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.

Судова палата залишила касаційну скаргу кредитора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, сформулювавши такі висновки про застосування норм права.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора – фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування в разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду потрібно враховувати достатність (повноту і всебічність) поданих доказів як взаємозв’язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

При цьому визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов’язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Отже, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов’язань на підставі інших доказів, що підтверджують / спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики боржнику.

Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 1 березня 2023 року у справі № 902/221/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109897991.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #реструктуризація_боргів #вимоги_кредитора #банкрутство_фізособи #неплатоспроможність

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 6 липня 2023 року проводитиме Шосту міжнародну науково-практичну конференцію «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Соціальні права. Виклики воєнного часу» в онлайн-режимі.

Для участі в Конференції потрібно до 14 квітня 2023 року заповнити заявку за формою, яка міститься за посиланням: https://forms.gle/jeziDaXtuA7HbgAa9 , і надати тези доповіді.

Проведення Конференції ініційовано з метою обговорення питань ефективності судового захисту соціальних прав у мирний і воєнний часи, особливостей здійснення адміністративного судочинства в умовах війни, вивчення зарубіжного досвіду судового захисту соціальних прав під час війни.

Захід організовується в співпраці з Національною академією правових наук України та Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

До участі в Конференції запрошуються судді, науковці, юристи-практики, представники суб’єктів владних повноважень, представники громадянського суспільства.

Робочі мови конференції – українська й англійська.

Додаток: Основні тематичні напрями Конференції ( https://bit.ly/3EHWLr8 ) та вимоги до оформлення тез доповідей Конференції ( https://bit.ly/3y0Uioa ).

ВАЖЛИВО! Оргкомітет залишає за собою право відбору матеріалів залежно від актуальності та наукового рівня тез доповіді.

Контактний номер телефону: +380 44 280 95 60.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​«Негативна екстрадиція»: ВС указав на передчасність рішення Генпрокурорки про видачу особи до рф і воєнні ризики

Видача особи до рф, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози її життю, здоров’ю чи застосування тортур, оскільки ця особа як доброволець захищає територію України та її громадян.

Про це зазначив Верховний Суд, відмовивши в задоволенні касаційної скарги прокурора в «екстрадиційній справі». Так, прокурор не погодився з апеляційним судом, який залишив у силі ухвалу слідчого судді про скасування постанови Генерального прокурора щодо видачі (екстрадиції) громадянина рф. На думку прокурора, не існувало жодної обставини, яка б унеможливлювала прийняття такого рішення Генпрокурором.

Втім, ВС не погодився з такою позицією, зауваживши, зокрема, що подання громадянином рф заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у квітні 2020 року є фактом звернення до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області з відповідною заявою, у зв’язку з чим згадане рішення Генпрокурора, ухвалене в травні 2020 року, є передчасним.

Адже із часу звернення із заявою про визнання біженцем або визнання особою, яка потребує додаткового захисту, чи визнання особою, яка потребує тимчасового захисту, особа вже перебуває під захистом України, протягом розгляду цієї заяви і навіть під час оскарження відмови у наданні такого статусу.

Крім того, колегія суддів касаційного суду звернула увагу на те, що зараз громадянин рф проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії рф. Тому в цій справі потрібно враховувати і те, що триває війна, і її наслідки.

Постанова ККС ВС у справі № 757/56198/21-к (провадження № 51-1776км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109911745.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ККС_ВС #КПК #екстрадиція #війна #воєнний_стан #військова_агресія #Генеральний_прокурор #видача_особи

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Положення Закону України про захист інтересів осіб в ІР-сфері під час дії воєнного стану не мають зворотної дії в часі

Компанія звернулася з позовом до ТОВ та Міністерства охорони здоров’я України про захист порушеного права інтелектуальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подання ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, на думку позивача, тотожна з композицією, захищеною патентом України на винахід позивача, порушує його права інтелектуальної власності. Місцевий господарський суд позов задовольнив, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив частково. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги позивача і ТОВ, дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій виснували, що очікувана дата закінчення строку дії патенту – 15 квітня 2022 року, і цієї обставини жодна зі сторін спору не заперечувала. За збіжними висновками судів, у лікарському засобі, поданому на реєстрацію ТОВ, використана кожна ознака винаходу за патентом України позивача або ознака, еквівалентна формулі винаходу. З позовом до суду позивач звернувся у червні 2021 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Згідно з послідовною позицією Верховного Суду Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту. Порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права. Державна реєстрація є обов’язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно, подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по суті – підготовка до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на права власника патенту.

Верховний Суд констатував, що Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» (Закон) набув чинності 13 квітня 2022 року, а отже не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли в лютому 2021 року й безпосередньо пов’язані з подачею ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу та юридичними наслідками цієї дії.

ВС зазначив про те, що ні з прийняттям цього Закону, положення якого не мають зворотної дії в часі, ані будь-якими іншими законодавчими нормами не передбачено «узаконення» дій з подачі особою без згоди правовласника заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України на винахід (права на який є чинними на момент подачі такої заяви), тобто не передбачено ретроспективну правомірність дії особи, яка була вчинена з порушенням прав іншої особи в минулому.

Детальніше – https://cutt.ly/M6ghDJw.

Постанова КГС ВС від 27 квітня 2023 року у cправі № 910/9215/21 –
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110536260.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #інтелектуальна_власність #лікарський_засіб #МОЗ #патент_на_винахід #захист_ІР_прав #воєнний_стан #збройна_агресія

Читать полностью…

Верховний Суд

​​КЦС ВС роз’яснив застосування гарантій захисту трудових прав викривача корупції

Позивач оскаржив у суді звільнення з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказав, що він є посадовою особою, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми підприємства (Уповноважений), однак його звільнили без погодження з НАЗК; за результатами службового розслідування було запропоновано накласти дисциплінарне стягнення також на інших осіб, але санкції застосовано лише до нього; він неодноразово повідомляв керівника підприємства про те, що є викривачем корупції.

Суд першої інстанції задовольнив позов, апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні позовних вимог, у тому числі з тих підстав, що попередня згода НАЗК не потрібна.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду задовольнив касаційні скарги НАЗК та представника позивача, скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Звільнення Уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові НАЗК в наданні згоди на звільнення такої особи є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції».

Загальні засади гарантій захисту трудових прав викривача закріплені в Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства ЄС.

Відповідно до ст. 19 Директиви держави-члени вживають необхідних заходів для заборони будь-якої форми переслідування осіб, які повідомили про порушення, зокрема, відсторонення, скорочення, звільнення чи рівнозначних заходів.

У ст. 2-1 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.

Як зазначено в ч. 1 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції», права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Отже, особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 53-4 Закону, зокрема, викривача не може бути звільнено з роботи, піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу у зв’язку з повідомленням.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях (абз. 2 ч. 1 ст. 53-4 Закону).

При цьому передбачені ст. 53-4 Закону гарантії застосовуються не лише за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.

Водночас наявність такого зв’язку презюмується й обов’язок доказування його відсутності покладається на відповідача (ч. 5 ст. 21 Директиви, ст. 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що дисциплінарне стягнення відповідна комісія запропонувала накласти на позивача та інших посадових осіб, однак застосоване воно тільки до нього.

Встановивши, що позивач набув статусу викривача з моменту повідомлення про корупційне порушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнено з порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 53-4 Закону, оскільки відповідач застосував до позивача, який має статус викривача, негативні заходи впливу, які хоч і мають ознаки формально правомірних, однак є вибірковими.

Постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 761/8294/21 (провадження № 61-4650св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395768.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #трудові_спори #оскарження_звільнення #НАЗК #гарантії_викривача_корупції

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КГС ВС щодо окремих питань застосування положень ГПК України

Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України, що виникають під час розгляду справ, за період із лютого 2022 року по січень 2023 року – https://cutt.ly/157bxoL.

Огляд спрямовано на забезпечення сталості та єдності судової практики, зокрема в питаннях щодо:

✅критеріїв перевірки при вирішенні питання про відвід судді, а також обставин, які можуть бути підставою для відводу;

✅преюдиційності фактів для рішень господарських судів;

✅понять «неналежні докази» та «недопустимі докази»;

✅відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до суду;

✅витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення;

✅накладення арешту на майно як виду забезпечення позову у спорі про стягнення коштів;

✅заборони вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України як виду забезпечення позову в спорі про оскарження такого наказу;

✅зупинення дії рішення загальних зборів акціонерів та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення як видів забезпечення позову;

✅процесуальних дій суду в разі неявки належним чином повідомленого позивача;

✅початку перебігу строку на усунення недоліків апеляційної скарги;

✅поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу;

✅перегляду судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

✅критеріїв відповідності заяви (клопотання) особи, яка подала касаційну скаргу, про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Викладена в огляді інформація стане у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі практики застосування норм процесуального права КГС ВС.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​КГС ВС висловився щодо захисту прав подружжя під час витребування часток у статутному капіталі

Позивачі звернулися з позовом до ТОВ і відповідачів з низкою позовних вимог, зокрема про витребування часток статутного капіталу й переведення прав покупця. Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, яку мотивував тим, що він не брав участі в розгляді цієї справи, а оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси. Скаржник зазначив про те, що він як чоловік однієї із відповідачок став співвласником частки в статутному капіталі ТОВ, а судовим рішенням його позбавлено права власності на частку в статутному капіталі як її співвласника. Суд апеляційної інстанції провадження за скаргою закрив, мотивуючи це тим, що скаржник не був учасником ТОВ, а факт набуття корпоративних прав його дружиною (у період шлюбу) автоматично не породжує набуття ним особисто тих самих корпоративних прав. Скаржник оскаржив ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду.

Верховний Суд залишив цю ухвалу без змін і зауважив про те, що з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству і втрачає ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя. Тобто в разі передання подружжям свого майна як вкладу для участі одного з них у товаристві зазначене майно стає власністю такого товариства, а подружжя набуває право на частку в статутному капіталі цього товариства.

ВС констатував, що частка в статутному капіталі товариства, яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Право з частки належить тому з подружжя, хто став учасником такого товариства. Подружжя розпоряджається майном, що перебуває в його спільній сумісній власності, зокрема часткою в статутному капіталі товариства, за взаємною згодою, наявність якої презюмується.

Скаржник наголошував на тому, що він не брав участі в розгляді справи. При цьому він не надав доказів існування спору між подружжям щодо поділу їхнього майна на час розгляду справи та ухвалення судових рішень судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Водночас відповідачка реалізувала своє право на апеляційне й касаційне оскарження. Процесуальні дії відповідачки були спрямовані на захист своїх корпоративних прав і на захист прав набувача спірної частки статутного капіталу ТОВ. Отже, вона діяла в цій справі у спільних інтересах: своїх та свого чоловіка як набувачів частки в статутному капіталі ТОВ, у спорі з власниками часток.

Тож права чоловіка, який не був стороною договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, при розгляді справи про витребування частки і непред’явленні до нього позовних вимог не були порушені, оскільки його права у цій справі захищала дружина, яка уклала договір і була відповідачем у справі.

Постанова КГС ВС від 16 березня 2023 року у справі № 911/2780/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109673256.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #корпоративний_спір #спільна_власність #подружжя #захист_прав

Читать полностью…

Верховний Суд

​​КЦС ВС роз’яснив норми законодавства щодо пролонгації договору оренди землі в умовах воєнного стану

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, за позовом фізичної особи витребував земельну ділянку з чужого незаконного володіння агропідприємства. Судові рішення мотивовані тим, що строк договору оренди спірної ділянки закінчився 13 червня 2022 року, додаткової угоди до договору про збільшення цього строку не укладено, згоди та повноважень на укладення й підписання такої угоди іншій особі позивач не надавав.

Також апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував положення Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», оскільки законодавець дозволив під час дії воєнного стану вважати поновленими на один рік без волевиявлення сторін договори оренди земельних ділянок саме щоб спростити оформлення відповідних змін для тих сторін, які бажають продовжити ці правовідносини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення й відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Щодо цього висновку існує стала практика Верховного Суду.

У такому разі власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв’язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред’явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. До того ж негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Законом № 2145-ІХ, який набрав чинності 7 квітня 2022 року, ЗК України доповнено пунктами 27 і 28 розд. X «Перехідні положення», у яких передбачено, що під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін договори оренди земельних ділянок, строк користування якими закінчився після введення воєнного стану. Ці положення Закону втратили чинність 19 листопада 2022 року, коли набув чинності Закон України від 9 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що в період із 7 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Оскільки строк дії спірного договору оренди закінчувався 13 червня 2022 року, то, відповідно до п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України, він вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 13 червня 2023 року.

Законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов’язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін, а тому висновки апеляційного суду про те, що така автоматична пролонгація запроваджена законодавцем для спрощення оформлення договорів для сторін, які бажають продовжити ці правовідносини, не відповідає змісту наведених положень закону.

Постанова Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110083750.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #оренда_землі #воєнний_стан #негаторний_позов

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Як змінити встановлений судом спосіб спілкування батька з дитиною, яка виїхала з матір’ю за кордон через війну – КЦС ВС

У 2021 році суд визначив графік зустрічей батька з дитиною, державний виконавець відкрив провадження, встановив періодичність і тривалість зустрічей згідно з виконавчим листом. У січні 2022 року провадження було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У червні 2022 року за заявою батька державний виконавець відновив провадження, оскільки через військову агресію рф мати з дитиною виїхали до Німеччини, постановив забезпечити спілкування дочки й батька щонеділі за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв’язку.

Батько просив суд визнати відповідну постанову державного виконавця неправомірною.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду часткового задовольнив скаргу стягувача, скасував попередні судові рішення, визнав неправомірною оскаржувану постанову державного виконавця, зробивши такі правові висновки.

Судове рішення є обов’язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише в тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується. Якщо час та місце побачень визначені рішенням суду, виконання такого рішення має здійснюватися чітко в порядку, визначеному рішенням суду.

Судовим рішенням від 17 травня 2021 року, у тому числі, встановлено періодичність і тривалість зустрічей батька з дочкою на нейтральній території в межах міста в присутності матері, надалі – за домовленістю між батьками та ін. Це рішення боржник виконував, однак після 24 лютого 2022 року його виконання унеможливлено.

Верховний Суд врахував, що в Україні введено воєнний стан. Вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Разом із тим виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі з дотриманням вимог частин 1 та 2 ст. 64-1 Закону про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Верховний Суд наголосив, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета – виконання відповідного рішення суду. Оскільки в рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі самостійно його змінювати.

Водночас колегія суддів зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таких дій державний виконавець не вчинив.

Постанова Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 210/529/19 (провадження № 61-10424св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110208050.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #рішення_суду #графік_спілкування_з_дитиною #воєнний_стан #найкращі_інтереси_дитини

Читать полностью…

Верховний Суд

​​ВС вказав на порушення принципу рівності та змагальності сторін апеляційним судом, який розглянув справу без участі військовозобов’язаного захисника

Під час судового засідання у кримінальному провадженні щодо порушення водієм правил безпеки дорожнього руху апеляційний суд розглянув справу без участі сторони захисту та постановив ухвалу. Це рішення захисник оскаржив до касаційного суду, зазначивши, зокрема, про істотне порушення кримінального процесуального закону.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, вказавши таке.

У судовому засіданні апеляційний суд оголосив клопотання захисника про відкладення розгляду справи, оскільки у день засідання йому належало з’явитися до територіального центру комплектування з метою встановлення придатності до проходження військової служби, що підтверджувалося долученою копією відповідної повістки. Заслухавши думку прокурора і представника потерпілого, які заперечили проти відкладення розгляду, суд продовжив розгляд справи по суті. Своє рішення суд мотивував тим, що такі дії сторони захисту він оцінює як затягування судового розгляду та зловживання процесуальними правами, тому, зважаючи на те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення правового становища обвинуваченого, вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі сторони захисту.

Як зазначив ККС ВС, висновок апеляційного суду щодо відсутності поважних причин неприбуття захисника не ґрунтується на матеріалах провадження.

Так, у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов’язок громадянина з’явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що є особливо важливим у період воєнного стану у зв’язку з агресією проти України. Крім того, за невиконання цих вимог може наставати юридична відповідальність.

Захисник надав суду підтвердження обставин, на які посилався в своєму клопотанні. Суд жодним чином не поставив під сумнів існування цих обставин, однак не обґрунтував, чому виконання військовозобов’язаним захисником свого обов’язку не є поважною причиною неявки в судове засідання.

Посилання апеляційного суду на можливість розгляду справи без участі сторони захисту через те, що не йдеться про погіршення становища обвинуваченого, суперечить вимогам процесуального закону, оскільки ч. 4 ст. 405 КПК України передбачає, що неприбуття сторін не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Суд апеляційної інстанції не обґрунтував свій висновок про відсутність поважних причин для неявки захисника і, провівши розгляд без його участі, позбавив сторону захисту можливості висловити свою позицію щодо наданих прокурором матеріалів.

Отже, апеляційний суд не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушивши принципи рівності та змагальності сторін, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону і підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Постанова ККС ВС у справі № 720/1277/20 (провадження № 51-655км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109855140.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ККС_ВС #КПК #апеляційний_суд #кримінальне_провадження #засади_кримінального_провадження #принцип_рівності #принцип_змагальності #захисник

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Суд має перевіряти оригінал поданого в електронній формі документа, а не його паперову копію – КЦС ВС

Апеляційний суд повернув позивачеві апеляційні скарги, надіслані його адвокатом на електронні адреси районного та апеляційного судів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував ухвалу апеляційного суду, передав справу до апеляційного суду для продовження розгляду, зробивши такі правові висновки.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства.

Повертаючи апеляційну скаргу, подану через суд першої інстанції, апеляційний суд вважав, що вона не підписана заявником.

На момент вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за цією скаргою матеріали справи не містили відомостей про те, що районний чи апеляційний суди проводили її перевірку на предмет підписання електронним цифровим підписом (ЕЦП) або що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Натомість надіслані районним судом електронні примірники апеляційної скарги з додатками містять протоколи створення і перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до яких апеляційна скарга з додатками, ордер на надання правничої допомоги в апеляційному суді, докази направлення апеляції сторонам підписані ЕЦП адвоката.

Верховний Суд наголосив, що, отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов’язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма – відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.

Те, що в матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, не свідчить, що електронний документ не скріплений таким підписом. Помилка, допущена працівниками апарату суду під час формування паперової копії апеляційної скарги, не може мати своїм процесуальним наслідком для заявника повернення його апеляційної скарги як такої, що не підписана ним.

Апеляційний суд не переконався в тому, що подана в електронній формі апеляційна скарга не містить електронного підпису заявника (його повноважного представника), не витребував із суду першої інстанції оригінал електронного документа, а тому зробив висновки, що апеляційна скарга не підписана, без дослідження її оригіналу, надавши оцінку лише паперовій копії, до якої суд першої інстанції помилково не долучив протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

При цьому до роздрукованої копії апеляційної скарги, поданої безпосередньо до суду апеляційної інстанції в електронному вигляді, апарат суду додав протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису адвоката, яка підписала як апеляційну скаргу, так і ордер. Водночас ордер не містить усіх реквізитів, необхідних для представлення адвокатом інтересів позивача в апеляційному суді.

Верховний Суд наголосив, що те, що паперова копія ордера не містить усіх необхідних реквізитів, не свідчить, що його оригінал – електронний примірник, також не містить цих реквізитів.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109933072.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #відкиття_провадження #електронний_документ #оригінал_електронного_документа #ЕЦП

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Підтвердженням наявності прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунку в цінних паперах – КГС ВС

ТОВ-1 звернулося до господарського суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), серед іншого, про визнання недійсним рішення НКЦПФР щодо реєстрації випуску акцій ПрАТ (без здійснення публічної пропозиції), зобов'язання НКЦПФР скасувати реєстрацію випуску акцій ПрАТ, скасувати реєстрацію звіту про результати емісії акцій ПрАТ та анулювати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ПрАТ. ТОВ-2 як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору також звернулося до суду з позовом до НКЦПФР з аналогічними вимогами.

Господарський суд позов ТОВ-1 та позов третьої особи із самостійними вимогами – ТОВ-2 задовольнив повністю. Постановою апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду, рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень підпунктів 3, 4 п. 3 та підпунктів 25, 27, 129 п. 4 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011, відповідач у цій справі повинен був, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів тощо. Проте суд апеляційної інстанції не встановив, а сторони не довели те, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснював чи неналежно здійснював завдання, покладені на нього чинним законодавством.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунку в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством і договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Водночас сторонами у справі не надано виписки з рахунку в цінних паперах, яка б підтверджувала обставини щодо іншого складу акціонерів ПрАТ, ніж той, який був зазначений у документах, поданих НКЦПФР.

Отже, ТОВ-1 не доведено факту набуття статусу акціонера ПрАТ, тому позивач не має підстав стверджувати про порушення його корпоративних прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття оспорюваних рішень НКЦПФР.

Постанова КГС ВС від 14 березня 2023 року у справі № 917/1746/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109854374.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #ПрАТ #НКЦПФР #корпоративний_спір #права_на_цінні_папери #права_за_цінними_паперами

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Колабораційна діяльність: ВС розглянув справу стосовно вчительки, яка публічно заперечувала війну

У травні 2022 року вчителька однієї із житомирських шкіл публічно переконувала колег та інших осіб, що на території України відбувається не війна, а «спеціальна військова операція» збройних сил рф, спрямована на надання допомоги братському українському народу у відстоюванні своїх конституційних прав. Крім того, вона переконувала в необхідності відновлення дружніх стосунків України з рф, у нездатності українських військ захистити український народ і вказувала на безперспективність опору населення України та її збройних сил військам рф. Також учителька доводила своїм колегам, що українські ЗМІ дезінформують населення про наслідки окупації російськими військами частин території України, штучно створюючи «постановочні» відеосюжети, які не відповідають дійсності, зокрема про наслідки незаконних дій збройних сил рф у м. Бучі Київської області.

Відповідно до вироку місцевого суду, залишеного без змін апеляційним судом, жінка була засуджена за колабораційну діяльність до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, строком на 10 років. Верховний Суд погодився з призначеним покаранням.

Як зазначила колегія суддів ККС ВС, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обране засудженій покарання відповідатиме його меті, а саме сприятиме її виправленню й запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

ККС ВС також вказав, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Працівники, які виконують виховну функцію, зокрема учитель, педагог, вихователь, повинні, крім іншого, бути патріотами своєї батьківщини, активними носіями моральних переконань, оскільки вони впливають на формування особистості учнів, а їхня поведінка має бути прикладом для наслідування.

Отже, трудовим законодавством передбачено в разі вчинення аморального проступку вчителем накладення на нього стягнення згідно з нормою КЗпП України.

До того ж колегія суддів зауважила, що відповідно до наданої стороною обвинувачення інформації засуджена звільнена з посади вчителя.

Постанова ККС ВС у справі № 295/5493/22 (провадження № 51-791км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110055033.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.


#Верховний_Суд #ККС_ВС #КК #КЗпП #кримінальне_провадження #війна #воєнний_стан #колабораційна_діяльність #колаборант #заперечення_війни #аморальний_проступок

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї – КЦС ВС

Позивач прийняв у спадщину частину будинку після смерті дружини як спадкоємець першої черги за законом, оскільки постійно проживав зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та подав до нотаріуса заяву про її прийняття. Відповідачка змінила замки на вхідних дверях і найняла охоронну фірму, яка не пускала позивача до будинку, тому він звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні частиною житлового будинку.

Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу, проте апеляційний суд скасував рішення районного суду й відмовив у задоволенні позову. Вказав, що оскільки позивач не отримав свідоцтво про право на спадщину, то не набув права власності на спірне майно, а отже й не має права користуватися ним. Крім того, заяву про вступ у спадщину подала сестра спадкодавиці, вона також звернулася до суду з позовом про усунення позивача від права спадкування, визнання шлюбу між ним і спадкодавицею недійсним, ця справа перебуває на розгляді суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Після смерті дружини позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину, яка складається зі спірної частини будинку, тобто правові підстави користування позивачем спірною частиною житлового будинку змінилась, а не припинились.

З моменту відкриття спадщини позивач як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, набув право володіння та право користування спадковим майном і набуде право ним розпорядитися після оформлення спадщини.

Також колегія суддів зазначила, що наявність судового спору щодо спадкового майна не припиняє право позивача як спадкоємця на спадкове майно, а тому не є перешкодою для захисту такого права в судовому порядку до моменту, поки суд не встановить відсутність такого права.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109855002.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #спадкові_спори #прийняття_спадщини #усунення_перешкод_у_користуванні

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за лютий 2023 року: https://bit.ly/3msf261.

В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ акцентовано на тому, що здійснюючи перекваліфікацію дій обвинуваченого з п. 14 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України, суди першої та апеляційної інстанцій, які виходили з того, що в діях обвинуваченого, який вчинив убивство потерпілого, відсутній мотив расової, національної чи релігійної нетерпимості, не взяли до уваги, що обвинувачений прагнув продемонструвати людську неповноцінність потерпілого через його належність до конкретної національності та внаслідок цього виявив своє упереджене ставлення до нього, поєднане з національною нетерпимістю.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ констатовано, що одночасна участь у кримінальному провадженні адвоката як захисника обвинуваченого та як представника цивільного відповідача не є порушенням права на захист і не викликає конфлікту інтересів, якщо обвинувачений не є цивільним відповідачем з огляду на різний інтерес та мету цих суб’єктів у кримінальному провадженні, а також відсутність заперечень учасників кримінального провадження проти такого представництва;

✅ визначено, що питання, які випливають із розгляду справи, у тому числі й щодо зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, мають вирішуватися апеляційним судом при постановленні ухвали, а прийняття апеляційним судом двох ухвал про зарахування різних періодів попереднього ув’язнення у строк відбування покарання у виді позбавлення волі не відповідає вимогам КПК України.

Упродовж лютого 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Законодавством не передбачено можливості виключення осіб зі складу членів кооперативу за рішенням суду – КГС ВС

Позивачі звернулися до господарського суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу про виключення їх зі складу членів (засновників) кооперативу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту створення юридичної особи відповідача його господарська діяльність не велася (не розпочиналася), запрошень для участі в загальних зборах кооперативу позивачі не отримували, зв’язку з іншими членами та органами управління кооперативу вони не мають.

Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд і Верховний Суд залишили без змін, у задоволенні позову відмовив.

Верховний Суд зазначив, що з огляду на зміст статей 8 та 13 Закону України «Про кооперацію» законодавець розмежував поняття припинення членства у кооперативі шляхом добровільного виходу з нього та припинення членства у кооперативі шляхом виключення особи зі складу членів кооперативу.

Моментом виходу члена з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов'язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи в кооперативі.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів про виключення їх зі складу членів (засновників) кооперативу на підставі рішення суду, оскільки вони не надали доказів скликання в установленому порядку загальних зборів членів кооперативу, до компетенції яких згідно з нормами Закону України «Про кооперацію» та статуту відноситься вирішення цього питання. Норми вказаного Закону і статуту не передбачають можливості виключення осіб зі складу членів кооперативу за рішенням суду, який не може перебирати на себе повноваження органів управління кооперативу та приймати таке рішення самостійно.

Тож виключна компетенція загальних зборів полягає в тому, що саме вони є єдиним органом, який може вирішувати питання про виключення учасника з товариства, а не учасники товариства як такі чи суд.

Постанова КГС ВС від 9 березня 2023 року у справі № 910/1442/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109440766.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #ВАТ #корпоративний_спір #загальні_збори #виключення_учасника_ТОВ

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на строк пред’явлення виконавчого листа до виконання — КЦС ВС

У листопаді 2015 року державний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС), оскільки боржник зареєстрований за іншою адресою, ніж вказана у виконавчому листі. У лютому 2018 року було прийнято рішення про знищення виконавчого провадження через його пошкодження внаслідок затоплення. У липні 2022 року державний виконавець просив суд видати дублікат виконавчого листа.

Суд першої інстанції задовольнив подання державного виконавця, оскільки виконавчий лист втрачено під час його пересилання між підрозділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від дій стягувача.

Апеляційний суд скасував судове рішення районного суду та відмовив у задоволенні подання, вказав, що виконавче провадження було закінчене, на момент звернення державного виконавця з поданням до суду сплив трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Колегія суддів акцентувала на обов'язковості судового рішення (статті 129, 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України) і вказала, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з підпунктом 17.4 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України в разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист було пред'явлено до примусового виконання стягувачем у січні 2015 року та втрачено під час його пересилання між відділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від волі стягувача, а рішення суду не виконано, дійшов правильного висновку про задоволення подання державного виконавця про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталося, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред'явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що, на відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається. Отже, правила частин 5 та 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 23 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження») не застосовуються.

Постанова Верховного Суду від 8 березня 2023 року у справі № 2-2236/12 (провадження № 61-12778св22) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479803.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #дублікат_виконавчого_листа

Читать полностью…

Верховний Суд

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС за січень 2023 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за січень 2023 року - https://bit.ly/3K6U1pa.

В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

В рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено правові позиції колегій суддів про:

✅облік основних засобів, що використовуються для підтримання об’єкта в робочому стані;

✅оподаткування доходу платника до та після реєстрації фізичною особою – підприємцем;

✅надання індивідуальної податкової консультації;

✅визначення норми технологічних втрат при виробництві палива;

✅визначення митної вартості товару на підставі контракту на поставку продукції.

У рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав містяться висновки судової палати про обов’язковість отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на проведення будівельних робіт у межах історичного ареалу міста Києва. Також вміщено правові позиції колегій суддів, зокрема, щодо:

✅умов для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;

✅віднесення до корисного відпуску теплової енергії всіх обсягів теплової енергії, що споживаються обладнанням на об’єктах енергетики промислових підприємств;

✅обов’язку органу місцевого самоврядування при ухваленні рішення про надання особі у приватну власність земельної ділянки керуватися законодавством, чинним саме на момент ухвалення рішення;

✅підстав припинення оператором надання користувачу послуги з розподілу електричної енергії / постачання електричної енергії.

У рішеннях у справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян – правові позиції колегій суддів стосовно:

✅визначеної законом форми відмови в задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України;

✅визначення критеріїв «грубого» порушення Правил адвокатської етики;

✅автомобільних перевізників, які повинні мати серед обов’язкових документів ліцензію;

✅порядку затвердження результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В».

В огляді є також важливі правові позиції процесуального характеру щодо відсутності обов’язку сплати судового збору за звернення до суду із заявою про роз’яснення судового рішення; можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про накладення штрафу.

Читать полностью…
Subscribe to a channel