19219
Правові висновки Верховного Суду
Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку можливе лише після вжиття позивачем дій щодо його встановлення та недосягнення про це згоди між сторонами, що підтверджується відповідними доказами ‒КГС ВС
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю в позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/jQX4lc.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 27 січня по 2 лютого 2025 року.
Справа, передана на розгляд ВП ВС:
Ухвалою КАС ВС від 16 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок суддівської винагороди відповідно до п. 24 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус судів» судді, який був обраний до ВСУ безстроково, не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначений суддею ВС за результатами конкурсу.
Справа, передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС:
Ухвалою КАС ВС від 27 січня 2025 року на розгляд судової палати КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС про те, що факт зняття з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (у редакції, чинній до 18 травня 2024 року) не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період дії на території України воєнного стану.
Справа, передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС:
Ухвалою КГС ВС від 16 січня 2025 року на розгляд судової палати КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо можливості визнання договору оренди земельної ділянки недійсним без обов’язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки у відповідних правовідносинах.
Обов’язок роз’яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі після його зміни прокурором КПК України покладає на суд, а не на прокурора чи будь-кого іншого – ККС ВС
ВС вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК України саме на суд покладено функцію роз’яснення потерпілому права на підтримання обвинувачення в первинному обсязі. Таке роз’яснення є гарантією забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні і забезпечення того, щоб останній був почутий судом.
Колегія суддів ККС ВС звертає увагу, що відібрання стороною обвинувачення заяви від потерпілого поза судовим розглядом, перед судовим розглядом чи в іншому позасудовому порядку не є належним виконанням вимог ч. 3 ст. 338 КПК України і не може замінювати необхідність роз’яснення судом права потерпілого підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі. Так само не є належним виконанням вимог цієї статті роз’яснення будь-ким іншим, окрім суду, прав потерпілого на підтримання обвинувачення в первісному обсязі після його зміни прокурором.
Детальніше – https://is.gd/qtLsSu.
Належним способом захисту прав особи в разі несплати користувачем земельної ділянки коштів за договором емфітевзису є стягнення боргу, а не розірвання договору – ОП КЦС ВС
Належним способом захисту прав особи у зв’язку з несплатою за користування земельною ділянкою за договором про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, а не розірвання такого договору.
Підстави розірвання договору, зокрема, у разі істотного його порушення другою стороною (ч. 2 ст. 651 ЦК України) та підстави припинення права користування земельною ділянкою, які визначені у ст. 141 ЗК України, не можуть застосовуватися для встановлення наявності підстав для припинення емфітевзису як права речового, якщо інше прямо не передбачено законом для емфітевзису.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/t35a8Y.
Рішення загальних зборів товариства не можуть порушувати корпоративні права осіб, які не були учасниками товариства на момент проведення таких загальних зборів – КГС ВС
Рішення загальних зборів товариства, прийняті до вступу набувачів частки в статутному капіталі товариства до складу його учасників (до набуття корпоративних прав щодо такої юридичної особи), не можуть бути визнані такими, що порушують їхні корпоративні права.
Водночас корпоративні права виникають з моменту державної реєстрації набувача як учасника товариства, а не з моменту укладення правочину про відчуження частки.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсною нової редакції статуту, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів.
Детальніше – https://is.gd/mNg86I.
Посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика від ДУК не підтверджують членство в добровольчому формуванні громади і не надають права на носіння зброї без дозволу – ККС ВС
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України.
ВС вказав, що обвинувачений не отримував дозволу, передбаченого законодавством, на право зберігання, носіння вогнепальної зброї та боєприпасів.
Наявність у нього посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика ДУК не є достатнім підтвердженням членства й активної участі у складі ДФТГ та не надавало права на носіння вогнепальної зброї і боєприпасів.
Дата, час, місце та обставини, за яких обвинуваченого затримано і вилучено в нього зброю (під час вигулу собаки), не дають підстав вважати, що він на момент затримання виконував завдання щодо відсічі збройній агресії рф проти України або ж діяв у стані крайньої необхідності.
Детальніше – https://is.gd/fGoyLS.
Лікар закладу охорони здоров’я, який, неналежно виконуючи професійні обов'язки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 140 КК України, зобов'язаний відшкодувати цій лікарні витрати, понесені нею на лікування потерпілого від цього злочину – ККС ВС
У цивільному позові прокурор посилався на ст. 1206 ЦК України, за якою особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого. Ставилося питання не про відшкодування лікарем матеріальної шкоди, яку понесли потерпілі, внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов’язків, що регулюється ст. 1172 ЦК України, а щодо відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на лікування (ст. 1206 Кодексу).
Отже, відшкодування витрат закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, відбувається не з юридичної особи, з якою винна у злочині особа перебуває в трудових відносинах, а винятково із самої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Детальніше – https://is.gd/n4dCQn.
Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами за наявності діючихперсональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача є правомірним з моменту набрання чинності змінами до Кодексу України про надра – КАС ВС
Дія Закону України від 1 грудня 2022 року № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», який був опублікований 28 грудня 2022 року і набрав чинності 28 березня 2023 року, зокрема в частині доповнення Кодексу України про надра такою підставою для зупинення дії спеціального дозволу, як застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, поширюється на персональні санкції, що вже діють.
Законодавець передбачив відстрочку в набранні чинності вказаним Законом – 3 місяці з дня опублікування, тобто з 28 березня 2023 року, зокрема, і з метою надання можливості надрокористувачу вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника, задля уникнення негативних наслідків у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів.
Такі висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Детальніше – https://is.gd/gazobZ.
Неналежне реагування працівників патрульної поліції на конфлікт і невжиття необхідних для його припинення заходів, що призвело до смерті людини, є службовою недбалістю – ККС ВС
Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 751/626/22.
У цьому кримінальному провадженні двоє працівників патрульної поліції обвинувачувались у тому, що без поважних причин залишили місце події після того, як потерпілий повідомив їм про застосоване до нього насильство з боку групи осіб, яка перебувала поруч із ним. Патрульні залишили місце події, а група нападників заподіяла потерпілому смерть.
Детальніше – https://is.gd/5spvvy.
Надання послуг з приготування кальянів є формою стимулювання продажу тютюнових виробів, що прямо заборонено законодавством – КАС ВС
Надання закладами ресторанного господарства послуг, заборонених ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», з приготування кальянів є стимулюванням продажу тютюнових виробів у розумінні ст. 16 Закону, навіть якщо безпосередньо не відбувається реклама продукту.
Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом ТОВ до Держпродспоживслужби про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій через надання в закладі ресторанного господарства послуги з приготування кальяну.
Детальніше – https://is.gd/xJHtnd.
Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього – ККС ВС
У цьому кримінальному провадженні засуджений стверджував, що місцевий суд не розглянув його клопотання про відмову від захисника за призначенням, який не надавав йому належної правової допомоги.
Верховний Суд вказав, що право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого / прокурора або ухвалою судді чи суду.
Детальніше – https://is.gd/LHPWja.
Фізична особа може бути оголошена судом померлою через шість місяців від дня завершення активних бойових дій на місці її ймовірної загибелі або від дня події, що призвела до загибелі особи внаслідок воєнних дій, але сталася поза межами території активних бойових дій – ВП ВС
З урахуванням конкретних обставин справи суд може на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/4QMt4y.
ККС ВС визначив, коли релігійні переконання громадянина виключають кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації за ст. 336 КК України
Суд визнав громадянина винуватим у тому, що він, будучи військовозобов’язаним, визнаним обмежено придатним для проходження військової служби, під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 у зв’язку із введенням на всій території України воєнного стану, зумовленого збройною агресією російської федерації проти нашої держави, ухилився від призову на військову службу.
Після повідомлення військовозобов’язаного в липні 2022 року про обов’язок з’явитися на призовну дільницю територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою призову за мобілізацією до ЗСУ він, не маючи права на відстрочку від призову, за відсутності підстав для заміни військової служби альтернативною (невійськовою) від отримання повістки відмовився, мотивуючи відмову тим, що військова служба суперечить його релігійним переконанням. У зазначений у повістці час на призовну дільницю не прибув, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України та порядок комплектування ЗСУ, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ККС ВС зазначив, що гарантоване ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право сповідувати свою релігію або переконання в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби не є абсолютним, а може бути обмежене виключно для цілей та у спосіб, що зазначені в ч. 2 цієї статті. Критеріями правомірності відповідного обмеження є: законність; легітимна мета – інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право й дозволяє здійснення його лише тією мірою, якою це необхідно для досягнення зазначених вище законних цілей.
Детальніше – https://is.gd/YAVrz7
Відсутність особи на роботі у зв’язку із триваючою збройною агресією рф проти України, що супроводжувалася небажанням особи врегулювати з роботодавцем процес проходження нею публічної служби, не є поважною причиною для прогулу – КАС ВС
Відсутність особи на роботі впродовж тривалого часу (зокрема, внаслідок перебування за межами України) у зв’язку із триваючою збройною агресією проти України, що супроводжувалася небажанням особи подавати своєму роботодавцю будь-які заяви та звернення для врегулювання процесу проходження нею публічної служби (зокрема, заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати без обмеження строку або про призупинення дії трудового договору), не є поважною причиною для прогулу.
Таку правову позицію сформулював Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі щодо оскарження звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування.
Детальніше – https://is.gd/OEIy5M
Верховний Суд має повноваження переглядати за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК 1960 року виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім як судом першої інстанції – ОП ККС ВС
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК України Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, який за КПК України 1960 року виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім як судом першої інстанції.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу засудженого на ухвалу апеляційного суду від 16 травня 2022 року про повернення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього.
Детальніше – https://is.gd/xbPUSV
Огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими у жовтні 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_10_2024.pdf.
Коротко розповімо про деякі з них.
У справі MEDVID v. Ukraine ЄСПЛ оцінив запроваджений законами України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» механізм скоротності покарання у виді довічного позбавлення волі у світлі дотримання вимог за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на предмет дієвості та ефективності. І хоча заявник скаржився на те, що такий механізм на практиці не працював, ЄСПЛ констатував відсутність порушення конвенційних вимог після 3 березня 2023 року щодо нього, тобто після внесення змін у всі підзаконні нормативно-правові акти, якими було остаточно впроваджено цей механізм. Таким чином, законодавчим шляхом було усунуто проблему відсутності в Україні реальної перспективи скоротності покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк, що спричинила констатацію порушення ст. 3 Конвенції, зокрема, рішенням ЄСПЛ «Пєтухов проти України № 2».
У справі MACHALICKÝ v. the Czech Republic заявник скаржився на порушення його прав за ст. 6 Конвенції з огляду на те, що національні суди у своїх рішеннях про відхилення його позову про відшкодування шкоди за порушене проти нього кримінальне провадження, закрите через закінчення строків притягнення до відповідальності, виснували, що підставою для відхилення було вчинення заявником протиправного діяння. ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 2 ст. 6 Конвенції в аспекті права на презумпцію невинуватості, зауважив, що сама по собі відмова виплатити заявникові за рахунок державних коштів компенсацію, яку він вимагав, не порушила б ст. 6 Конвенції в цьому аспекті. Проте до такого порушення призвела аргументація та формулювання, використані цивільними судами, які прямо вказували на вчинення заявником кримінального правопорушення.
Справа AMERISOC CENTER S.R.L. v. Luxembourg висвітлює проблемні питання процедури арешту активів, вірогідно здобутих злочинним шляхом, у разі їх знаходження за кордоном. Так, на кошти компанії-заявника зі штаб-квартирою в Сан-Хосе, які стверджувано становили майже всі її активи та були розміщені в банку Люксембургу, було накладено арешт на підставі запиту про міжнародну взаємну правову допомогу, виданого прокуратурою м. Ліми (Перу). Водночас законодавством Люксембургу був передбачений механізм обов’язкового повідомлення про накладення такого арешту лише банку, який на свій розсуд повідомляв клієнта. У цій справі банк не повідомив компанію-заявника про арешт її коштів, що спричинило пропуск нею десятиденного строку подання заперечень. Національні суди, до яких звернулася компанія-заявник, не усунули цей недолік відсутності справедливого балансу між втручанням у право на мирне володіння майном та суспільним інтересом, що полягав у боротьбі з організованою злочинністю та запобіганням незаконному використанню в небезпечний для суспільства спосіб майна, що спричинило констатацію ЄСПЛ порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.
Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за грудень 2024 року) – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Daigest_VP_2024_12.pdf.
У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:
▪️моменту, з якого відраховується шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою;
▪️кваліфікації нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був підписаний продавцем, як неукладеного та належного способу захисту прав продавця;
▪️розмежування випадків розірвання договору оренди землі на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України;
▪️компенсації державному / приватному виконавцю витрат, пов’язаних з розглядом скарги на його дії без розгляду;
▪️порядку підтвердження повноважень особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва;
▪️відсутності підстав для закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа;
▪️неможливості оскарження ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду в апеляційному порядку окремо від рішення суду;
▪️визначення предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК України.
Належним відповідачем у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є саме орган місцевого самоврядування, а не його виконавчий орган – ВП ВС
Належним відповідачем у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності в порядку статей 127, 128 ЗК України є орган місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади правомочності власника цієї земельної ділянки відповідно до закону, в тому числі навіть у разі прийняття ним рішення про уповноваження виконавчого органу на укладання договору, адже з огляду на це уповноваження виконавчий орган не набуває правомочностей власника такої земельної ділянки.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/vBbmck.
Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_12_2024.pdf.
В огляді відображено важливі правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у грудні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
– звернено увагу на те, що поширення публічних закликів про зміну меж території або державного кордону України в соціальній мережі кваліфікується за ч. 1 ст. 110 КК України;
– констатовано, що використані для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м’ясорубка тощо), які знаходяться у вільному продажі та можуть використовуватися в побуті, не можна вважати обладнанням для виготовлення психотропних речовин, а тому вони не є предметом злочину в розумінні ст. 313 КК України.
У сфері кримінального процесуального права:
– зроблено висновок про те, що ухвала суду апеляційної інстанції, якою поновлено строк на апеляційне оскарження, не підлягає окремому оскарженню в касаційному порядку. Якщо після відкриття касаційного провадження буде встановлено, що касаційний розгляд здійснюється за касаційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, суд касаційної інстанції має постановити ухвалу про закриття касаційного провадження;
– вказано, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 124 КПК України. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз’яснена обвинуваченому при роз’ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 ст. 285 КПК України.
Упродовж грудня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 20 по 26 січня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 14 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для визначення юрисдикційності спору про скасування рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки у відомостях про земельну ділянку, належну фізичній особі (громадянину).
2. Ухвалою КГС ВС від 14 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС про те, що трансформаторна підстанція, яка призначена для обслуговування будівлі, згідно зі ст. 186 ЦК України є приналежністю будівлі (основної речі) та має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об’єкт права власності.
Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:
Ухвалою від 15 січня 2025 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому, особливості призначення покарання якому передбачені статтями 99–102 КК України.
Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:
1. Ухвалою від 17 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами стягувачів на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з мотивів необґрунтованості касаційної скарги.
2. Ухвалою від 17 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС про те, що належним способом захисту права орендодавця в разі реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у справі, в якій він є учасником, повинен належно дослідити питання про наявність підстав для відводу або самовідводу – ОП КЦС ВС
Розгляд апеляційним судом справи, у якій він є третьою особою, а підстави позову стосуються дій цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи й підвищенню рівня довіри суспільства до суду.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/bXEKL3.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд об’єднаних палат та Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 13 по 19 січня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КЦС ВС від 20 листопада 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо продовження строків позовної давності, які мали би спливти під час карантину, запровадженого постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211, але до набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», тобто в період із 12 березня до 2 квітня 2020 року.
2. Ухвалою КЦС ВС від 8 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння як ефективного способу захисту права власності держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення в разі їх незаконного зайняття фізичними та юридичними особами.
Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:
Ухвалою КЦС ВС від 15 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо розгляду судами заяви про встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує за своїм станом здоров’я.
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за грудень 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_12_2024.pdf.
В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, сформульовані судовими палатами та колегіями суддів КАС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ наявності в поліцейських календарної вислуги років як умови для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
✅ застосування ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 під час нарахування пенсії;
✅ суми додаткової винагороди, яка включається в довідку військовослужбовця про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії;
✅ виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника в правовідносинах, урегульованих нормами ст. 117 КЗпП України в редакції від 1 липня 2022 року;
✅ умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
✅ заборони вживання кальянів у закладах ресторанного господарства;
✅ оприбуткування податком на додану вартість операцій щодо постачання обладнання з інтегрованим програмним забезпеченням;
✅ обов’язку митного органу доводити недостовірність поданих декларантом документів.
Заслуговують на увагу також правові позиції Верховного Суду щодо застосування процесуального закону, зокрема про:
✅ неоскаржуваність у суді розпорядження голови місцевої ради про зупинення дії рішення ради;
✅ застосування ч. 4 ст. 7 КАС України до правовідносин, які виникли до ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання положень закону неконституційними.
Упродовж грудня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими пропонуємо ознайомитися в огляді судової практики.
Умови оплати праці в трудовому договорі не можуть бути гіршими, ніж ті, що передбачені в колективному договорі – КЦС ВС
Включені до трудового договору (контракту) умови праці (у тому числі оплати праці) повинні бути принаймні такими самими вигідними для працівника, як і умови найму за колективним договором. При цьому трудовий договір (контракт) може містити умови, більш сприятливі, ніж ті, що визначені в колективному договорі, а не менш вигідні для працівника.
На цьому акцентував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про стягнення заробітної плати.
Детальніше – https://is.gd/kd3AJj.
Відшкодування судових витрат має відбуватися на будь-якій стадії судового провадження, зокрема й на стадії судового контролю за виконанням судових рішень – ВП ВС
У разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень державний (приватний) виконавець як суб’єкт, чиї дії є предметом оскарження, на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/i0yI9l.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 30 грудня 2024 року по 5 січня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
✅ Ухвалою КАС ВС від 24 грудня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування положень ч. 3 ст. 119 К3пП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року (дня набрання чинності Законом України № 2352-IX) в частині виплати суддівської винагороди суддям, які перебувають на військовій службі під час воєнного стану.
КЦС ВС зазначив умови та підстави виплати вихідної допомоги при звільненні за п. 5 ст. 41 КЗпП України
Звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (у випадку припинення повноважень посадових осіб) з одночасним призначенням на цю саму посаду і на цьому самому підприємстві не є підставою для виплати вихідної допомоги, передбаченої нормами ст. 44 КЗпП України.
Поведінка позивача щодо вимоги надати йому вихідну допомогу, передбачену для звільнених працівників з незалежних від них обставин у період пошуку ними роботи, через п’ять років після видання ним самим як головою правління ПАТ в один день наказів про своє звільнення і прийняття на роботу, тобто без докладання ним жодних зусиль, необхідних для пошуку роботи, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.
Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Детальніше — https://is.gd/92mOeL.
Спір за позовом контролюючого органу до суб’єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства – ВП ВС
Спір за позовом контролюючого органу до суб’єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі за адміністративним позовом ГУ ДПС до двох суб’єктів господарювання про визнання недійсним договору перевезення автомобільним транспортом.
Детальніше – https://is.gd/16WZT6
За плагіат настає відповідальність, передбачена законодавством – КЦС ВС
Цитування твору наукового характеру в іншому творі для навчання без зазначення імені автора та джерела цитати є плагіатом.
У разі доведення факту порушення прав суб’єкта авторського права, зокрема при плагіаті, підлягає стягненню компенсація за порушення немайнових і майнових прав.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом про порушення особистих та майнових авторських прав і стягнення компенсації.
Детальніше – https://is.gd/TBema9
Як розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю, так і розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не можуть бути нижчими від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом – КАС ВС
Розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не можуть бути нижчими від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю, а надбавка на догляд за дитиною сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі щодо перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років і надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років у розмірах, які не нижчі від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Детальніше – https://is.gd/TlNhvo.
