19219
Правові висновки Верховного Суду
КЦС ВС указав, коли рішення міжнародного комерційного арбітражу про вжиття забезпечувальних заходів порушує публічний порядок
Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» просила суд визнати і надати дозвіл на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм, яким зобов’язано державу Україна зупинити примусову реалізацію акцій ПАТ «Промінвестбанк», зареєстрованих на ім’я заявника, до вирішення в остаточному арбітражному рішенні питання щодо того, чи порушує зазначена реалізація норми міжнародного права.
Київський апеляційний суд як суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви. Ухвала мотивована тим, що рішення Надзвичайного арбітра винесено щодо спору, який не підпадає під умови арбітражної угоди (відсутність юрисдикції надзвичайного арбітра), і що держава Україна з поважних причин не могла подати свої пояснення. Крім того, визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку України, зокрема ст. 129 Конституції України щодо обов’язковості судових рішень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив судове рішення без змін, змінивши її мотивувальну частину та застосувавши Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року й норми національного законодавства, і навів таке правове обґрунтування.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення мають сприяти встановленню правового бар’єра на шляху виконання рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок.
Посилання на порушення публічного порядку може мати місце тільки у випадках, коли виконання іноземного арбітражного рішення є несумісним з основами правопорядку держави.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/bkwkUsc.
Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом за період із 18 по 22 січня 2021 року
18 січня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову громадянина, який просив визнати неправомірними дії Президента України щодо відмови в оприлюдненні його (позивача) електронної петиції про припинення громадянства України особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях і мають громадянство іншої іноземної держави, відмінної від України.
Суд вказав, що електронна петиція фактично стосується позбавлення невизначеного кола громадян України правового зв’язку між таким громадянином та Україною, а це суперечить вимогам чинного законодавства.
Отже, відповідач правомірно не оприлюднив електронну петицію позивача з підстав її невідповідності вимогам Закону України «Про звернення громадян».
(Постанова КАС ВС від 18 січня 2021 року у справі № 9901/302/20)
Також 18 січня КАС ВС закрив провадження у справі за позовом голови ГО «Народ України проти корупції», який просив скасувати Постанову Верховної Ради від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», мотивуючи це тим, що ця Постанова не відповідає статтям 19, 133 Конституції України та ст. 174 ЗК України, тому що в них не закріплено такі формування, як «об’єднані територіальні громади».
Колегія КАС ВС, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зазначила, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувану Постанову, не виконував владних управлінських функцій, а реалізував свої повноваження з питань, віднесених до його компетенції як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
(Ухвала КАС ВС від 18 січня 2021 року у справі № 640/18992/20)
20 січня КАС ВС переглянув у касаційному порядку справу № 1640/2396/18, у якій особа, яка має інвалідність з дитинства, зокрема, оскаржила дії Міністерства охорони здоров’я України щодо розгляду її скарг стосовно встановлення їй ІІІ групи інвалідності замість раніше встановленої ІІ групи інвалідності.
Верховний Суд визнав, що МОЗ України порушило порядок розгляду скарги, встановлений п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, та зобов’язав Міністерство розглянути зазначену скаргу відповідно до норм чинного законодавства України.
(Постанова КАС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 1640/2396/18)
Детальніше за посиланням: cutt.ly/Xj51FB0.
Щодо перебування детективів НАБУ у приміщенні Верховного Суду
В рамках розслідування кримінальної справи, порушеної за заявою Верховного Суду, детективи Національного антикорупційного бюро України Панайотов Є.О. та Гудз В.М. 27 січня 2021 року з 14.10 до 16.35 у приміщенні Верховного Суду за адресою Орлика, 8 здійснювали збір пояснень працівників Верховного Суду за вказаною заявою.
Жодних зустрічей з суддями чи Головою Верховного Суду не відбувалося.
ВС скасував ухвалу апеляційного суду щодо повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку
26 січня 2021 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу засудженого до довічного позбавлення волі. Касаційна скарга засудженого стосувалася ухвали Харківського апеляційного суду від 9 вересня 2019 року щодо повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2017 року.
ККС ВС скасував зазначену ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд.
Повний текст постанови ККС ВС у справі № 646/4741/13-к (провадження № 51-1к18) буде проголошено 1 лютого 2021 року о 12:00.
Ознайомитися з цією постановою можна буде в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua.
Касаційний адміністративний суд установив особливий графік роботи на період виборів народних депутатів України у виборчих округах № 87 і № 50
Із 27 січня 2021 року в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду встановлено особливий режим роботи суддів та працівників секретаріату КАС ВС.
❗️Приймати документи і справи, пов’язані з виборчим процесом, будуть не тільки в робочий час (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00; п’ятниця: з 09:00 до 16:45), а й у надурочний час (понеділок – четвер: з 18:00 до 24:00; п’ятниця: з 16:45 до 24:00), а також у вихідні, святкові та неробочі дні (з 09:00 до 24:00), у день голосування, 28 березня 2021 року, – з 00:00 до 09:00.
Такий розпорядок запроваджено у зв’язку з початком виборчого процесу відповідно до вимог ч. 6 ст. 16 Закону України «Про вибори народних депутатів України», на підставі постанов Центральної виборчої комісії від 27 листопада 2020 року № 522 «Про призначення проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 (Івано-Франківська область)» і від 22 грудня 2020 року № 569 «Про призначення проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 50 (Донецька область)», для забезпечення організації роботи Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо приймання і розгляду позовних заяв, апеляційних скарг, заяв в адміністративних справах, пов’язаних із виборчим процесом, у строки, встановлені КАС України.
Особливий режим роботи триватиме в Касаційному адміністративному суді до завершення виборчого процесу проміжних виборів народних депутатів України 28 березня 2021 року.
Доступ сторін у справах, пов’язаних із виборчим процесом, і відвідувачів суду до приміщення Касаційного адміністративного суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5, здійснюватиметься через під’їзд № 1.
Документи прийматимуться через під’їзд № 3 КАС ВС відповідно до графіка роботи суду, встановленого на період виборчого процесу.
Саме собою посилання на підроблення доказів, що не має належного підтвердження, не є нововиявленою обставиною – ВС
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, котрий оскаржив ухвалу райсуду про відмову у задоволенні його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду та ухвалу апеляційного суду про залишення без змін судового рішення місцевого суду.
У постанові ККС ВС зазначено, що, як вбачається із заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яка є аналогічною за своїм змістом його касаційній скарзі, він вважає нововиявленою обставиною фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів огляду місця події та схем до них, протоколу слідчого експерименту і, як наслідок, надання експертами неправдивих висновків. Це згодом вплинуло на встановлення його винуватості у порушенні Правил дорожнього руху та кваліфікацію його дій у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Перевіривши зазначені доводи, надавши належну оцінку конкретним обставинам справи, у тому числі можливому факту підроблення доказів у цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви засудженого, з чим погодилась і колегія суддів ККС ВС.
Водночас касаційний суд звернув увагу на те, що згідно з процедурою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, яка на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
Оскільки за завідомо неправдивий висновок експерта, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів у ст. 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність, то належним засобом доказування існування викладених у заяві засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
Проте належного підтвердження доводів у частині підроблення висновку експерта та фальсифікації (підроблення) слідчими доказів у цьому кримінальному провадженні засуджений суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали провадження не містять.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/wj0VBe4.
КАС ВС розглянув справу про оскарження кінцевим бенефіціарним власником ППР, накладеного на юрособу
Акціонер господарського товариства, який не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов’язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про права, інтереси та обов’язки цього акціонера.
Таким є висновок Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги акціонерного товариства на рішення апеляційного суду, який закрив провадження за апеляційною скаргою цього акціонера, оскільки останній не є суб’єктом оскарження в розумінні норми ч. 1 ст. 293 КАС України. Скаржник не був учасником справи, мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містили висновку про права та обов’язки кінцевого бенефіціарного власника, а доводи про те, що рішення суду безпосередньо вплинуло на його інтереси як акціонера, були необґрунтованими.
Для забезпечення єдності судової практики колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянула спір щодо права засновника (акціонера) юридичної особи на оскарження судового рішення, прийнятого за результатами розгляду позову юрособи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якщо акціонер не брав участі у справі, та вказала на таке.
Рішення суду, яким був вирішений спір щодо податкового обов’язку платника податків – господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов’язок засновника (засновників) товариства з огляду на визначений Конституцією України (ст. 67) і ПК України (статті 36, 38, п. 87.7 ст. 87) персоніфікований характер податкового обов’язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблений такий висновок. Оскільки акціонер не є учасником (суб’єктом) правовідносин щодо збільшення суми грошового зобов’язання згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а прийняте за наслідками його перегляду в судовому порядку рішення суду першої інстанції не містило прямого висновку про права та/або обов’язки компанії, її засновник не має права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідає правильному застосуванню норми ч. 1 ст. 293 КАС України. Отже, суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії-акціонера на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 цього Кодексу. Тому Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційної інстанції – без змін.
Постанова Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93170381.
ВС пояснив, яка помилка, допущена апеляційним судом у рішенні, не є опискою і може бути виправлена лише касаційним судом
Допущення апеляційним судом помилки при призначенні покарання не є опискою, яка може бути виправлена цим судом самостійно. Вирішення питання щодо виправлення такої помилки належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглянув касаційні скарги прокурора та захисника особи, зокрема, на вирок апеляційного суду та ухвалу цього ж суду про виправлення описки у вироку.
Відповідно до вироку міського суду особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно), та призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці. Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановив новий вирок, яким призначив особі покарання у виді позбавлення волі на 1 рік. Ухвалою апеляційного суду виправлено описку, допущену в резолютивній частині вироку, і зазначено, що особі призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
ККС ВС скасував вирок апеляційного суду та ухвалу цього ж суду про виправлення описки у вироку і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як зазначено у постанові ККС ВС, з аудіозапису судового засідання вбачається, що апеляційний суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив у присутності учасників судового провадження вирок, яким, крім іншого, призначив особі покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Однак у резолютивній частині вироку апеляційного суду зазначено про призначення особі іншого строку покарання – 1 року позбавлення волі. Саме в такій редакції вирок було надіслано засудженому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.
Допущення такого порушення під час ухвалення вироку є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
З матеріалів провадження видно, що апеляційний суд ініціював розгляд питання про виправлення описки у вироку. При цьому постановлена апеляційним судом ухвала, якою внесено зміни у резолютивну частину вироку та погіршено становище засудженого, не ґрунтується на законі, оскільки виправлення допущених у вироку описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень. Натомість вирішення питання щодо допущених апеляційним судом порушень при призначенні покарання віднесено до компетенції суду касаційної інстанції, і такі порушення не є опискою, яка може бути виправлена судом апеляційної інстанції самостійно.
Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 127/8685/19 (провадження № 51-3931км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92902884.
КАС ВС розглянув справу щодо оскарження наслідків внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності КЕВ
Квартирно-експлуатаційні відділи як підконтрольні установи Збройних Сил України не можуть оскаржувати до суду наслідки внутрішнього аудиту стосовно відповідності їхньої фінансово-господарської діяльності, що узгоджується зі спільним публічним інтересом усієї ієрархічно побудованої системи Збройних Сил України.
Для забезпечення єдності судової практики Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ), який оскаржив окремі пункти аудиторського звіту, складеного відповідачем – підрозділом Служби внутрішнього аудиту Збройних Сил України за результатами аудиторського дослідження діяльності КЕВ (позивача) щодо: дотримання службовими особами законності та виконання вимог нормативних документів з організації обліку, руху, збереження, економного та ефективного використання військового майна і коштів; списання військового майна; операції з оренди; використання фондів та земель; формування спеціального фонду; використання коштів спеціального фонду.
З’ясовуючи, чи аудиторський звіт і додані до нього пропозиції та рекомендації мають для підконтрольної установи лише рекомендаційний та консультативний характер, чи містять обов’язкові вказівки, колегія суддів КАС ВС вказала таке.
Аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов’язок керівника підконтрольної установи виконати таку вимогу й забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, спрямованих на усунення встановлених аудитом порушень. Невиконання таких вимог може привести до настання наслідків (відповідальності), зазначених у порядку, встановленому Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Верховний Суд також виснував, що положення оскаржуваного звіту не можуть порушувати права квартирно-експлуатаційного відділу (частини). Суд роз’яснив, що публічний інтерес у реалізації вимог аудиторського звіту полягає насамперед у вжитті заходів щодо відшкодування недонарахованих та недовідшкодованих збитків, завданих державі, усунення інших наслідків порушень під час реалізації в ЗСУ державної, військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації фондів військових містечок з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності тощо. Такий інтерес є спільним для всієї системи ЗСУ, побудованої на системі субординаційних відносин, тобто є спільним для територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, відповідних управлінь внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, а також Міністерства оборони України та Міністра оборони України як відповідальної особи за виконання або невиконання вимог, визначених у такому звіті, та особи, яка видає відповідний управлінський наказ, обов’язковий до виконання.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/CjJ5vsU .
КГС ВС відновив розгляд справи щодо спірної надбудови на історичному Подолі в Києві
21 січня 2021 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/27779/14 до ТОВ «Пателі Лізинг» про зобов’язання вчинити дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що Київська міська рада як власник земельної ділянки звернулася за захистом своїх прав у порядку ст. 376 ЦК України, зазначаючи про здійснення Товариством самочинного будівництва об’єкта нерухомості, а саме 9–12 надземних поверхів житлово-офісного комплексу на земельній ділянці на вул. Нижній Вал, 27–29 у м. Києві без дотримання будівельних норм, а також за відсутності необхідної проєктно-кошторисної документації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2019 року позовні вимоги Київської міської ради було задоволено повністю. Зобов’язано ТОВ «Пателі Лізинг» знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), яка зведена вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу із вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 27 лютого 2020 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2019 року та закрив провадження у справі № 910/27779/14. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 лютого 2015 року у цій справі.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, Київрада звернулася з касаційною скаргою щодо скасування зазначеної постанови та повернення справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Сьогодні КГС ВС задовольнив скаргу Київської міської ради, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/27779/14, та направив справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Із повним текстом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/27779/14 можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
Щотижневий огляд рішень Верховного Суду за період із 11 січня 2021 року по 16 січня 2021 року
✅ 12 січня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 910/17369/18 за позовом компанії «А. Наттерманн енд Сіе. ГембХ» до ТОВ «ТАС-Фарма» та ТОВ «Екосвіт Ойл» про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг «ЕССЕНЦІАЛЄ», «Эссенциале форте» та «Эссенциален Н».
За результатами розгляду справи КГС ВС скасував судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
КГС ВС вказав, що попередні судові інстанції не з’ясували й не дослідили обставин і доказів, пов’язаних із відповідністю способу судового захисту допущеному порушенню та меті здійснення судового розгляду, а також із наявними у матеріалах справи заявами про застосування наслідків спливу позовної давності.
(Постанова КГС ВС від 12 січня 2021 року у справі № 910/17369/18)
✅ 13 січня Велика Палата ВС розглянула справу № 0306/7567/12, у якій була наявна виключна правова проблема щодо тлумачення і застосування судами ст. 375 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення.
Як зазначено у вироку місцевого суду, суддя постановив завідомо неправосудне рішення з корисливих мотивів. Прокурор оскаржив ухвалу апеляційного суду, який скасував вирок місцевого суду в частині засудження судді за ч. 2 ст. 375 КК України і закрив кримінальну справу за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.
11 червня 2020 року Конституційний Суд України визнав ст. 375 КК України неконституційною, а момент втрати нею чинності відтермінував на 6 місяців, щоб законодавець привів зміст цієї статті у відповідність до Конституції. На цей час Велика Палата ВС зупинила провадження у справі. Протягом 6 місяців ст. 375 КК України не була приведена у відповідність до Конституції, тому Велика Палата ВС поновила провадження і, розглянувши касаційну скаргу прокурора, залишила її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду – без змін.
(Постанова ВП ВС від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12)
Детальніше за посиланням: cutt.ly/PjGbMjj.
Поширення інформації про конкретний злочин особи, яка не фігурує у кримінальних справах, не є оціночним судженням – КЦС ВС
Депутат міської ради просив суд визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, оприлюднену на засіданні міської партійної організації головою фракції, про те, що позивач здійснив замах на життя відповідача у зв’язку із викриттям останнім корупційних діянь позивача у ЗМІ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову без змін, зробивши такі правові висновки.
У березні 2019 року в ЄРДР за заявою відповідача зареєстровано провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України «Погроза вбивством». А в квітні цього ж року на засіданні бюро міської партійної організації розглядалось, у тому числі, питання щодо дій депутата міської ради, члена бюро – позивача. Із цього питання виступав відповідач, який, серед іншого, озвучив зазначені у позовній заяві звинувачення на адресу позивача.
Згідно з довідкою Національної поліції України від 22 травня 2019 року кримінальні провадження щодо позивача відсутні.
Верховний Суд зазначив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/ajFvOF5.
КАС ВС роз’яснив, якими є наслідки прийняття повідомлення-рішення при порушенні проведення податкової перевірки
Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, указує на протиправність податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи – підприємця, яка оскаржила податкові повідомлення-рішення обласного департаменту ДФС. Позивач мотивував це тим, що перевірка була проведена з порушеннями, оскільки його не було належним чином повідомлено про проведення перевірки, процедура проведеної перевірки не відповідала вимогам наказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, їхні рішення Верховний Суд залишив без змін, вказавши на таке.
Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановлені п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку передусім, а в разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатньою підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення п. 181.1 ст. 181 ПК України як підстави для донарахування суми грошового зобов’язання.
Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92457879.
ВС визначив умови притягнення особи, яка безпідставно отримувала соцдопомогу, до відповідальності за шахрайство
З огляду на положення ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 2, частин 1, 3 ст. 3 КК України саме собою встановлення в Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство (ст. 190 КК України) за умов, якщо в діянні особи є всі елементи складу вказаного кримінального правопорушення і під час звернення за державною соціальною допомогою не було жодних правових підстав для її призначення цій особі.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу засудженої за заволодіння чужим майном шляхом обману, підроблення документів та використання їх, а також вчинення таких діянь повторно (ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України).
Як установив місцевий суд, під час оформлення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям у заяві про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг і в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням допомоги, жінка умисно не вказала відомостей про наявність у неї другої квартири. А потім на підставі цих документів певний час незаконно отримувала державну соціальну допомогу.
Апеляційний суд, який скасував вирок місцевого суду у частині заходу примусу, за сукупністю злочинів визначив особі остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» її було звільнено від відбування призначеного покарання.
У касаційній скарзі засуджена просила скасувати вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження, зазначивши, що її було необґрунтовано піддано кримінальному переслідуванню. Як наголосила засуджена, Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (у редакції від 1 січня 2014 року) передбачено припинення надання допомоги та повернення надміру нарахованих коштів, що тягне цивільно-правову відповідальність.
ОП ККС ВС скасувала судові рішення щодо особи і закрила кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в її діяннях складу злочинів.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3bGU1wF.
ВП ВС ухвалила рішення у зразковій справі щодо нарахування та виплати інваліду війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік
Позивач – учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особа з інвалідністю ІІ групи просив суд визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Управління соціального захисту населення виконкому Лубенської міськради Полтавської області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також просив зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги у розмірі 3640 грн.
До Верховного Суду надійшло подання судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд цієї справи як зразкової. Рішенням від 29 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі ВС задовольнив вимоги позивача частково: визнав протиправною бездіяльність Центру та зобов’язав його нарахувати й виплатити недоплачену грошову допомогу, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В іншій частині суд відмовив у задоволенні позову.
КАС ВС зазначив, що це рішення є зразковим для справ, у яких позивач – особа, яка має статус особи з інвалідністю війни і право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
13 січня 2021 року, розглянувши апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Велика Палата ВС залишила її без задоволення, а рішення КАС ВС – без змін.
Із повним текстом постанови Великої Палати ВС у справі № 440/2722/20 (провадження 11-349заі20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Огляд рішень Верховного Суду | 18.01.2021 – 21.01.2021
У черговому щотижневому огляді рішень Верховного Суду дивіться про те, які рішення ухвалили Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд та Касаційний цивільний суд за минулий тиждень.
Так, 18 січня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову громадянина, який просив визнати неправомірними дії Президента України щодо відмови в оприлюдненні його (позивача) електронної петиції про припинення громадянства України особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях і мають громадянство іншої іноземної держави, відмінної від України.
Суд вказав, що електронна петиція фактично стосується позбавлення невизначеного кола громадян України правового зв’язку між таким громадянином та Україною, а це суперечить вимогам чинного законодавства.
Отже, відповідач правомірно не оприлюднив електронну петицію позивача з підстав її невідповідності вимогам Закону України «Про звернення громадян».
(Постанова КАС ВС від 18 січня 2021 року у справі № 9901/302/20)
Також 18 січня КАС ВС закрив провадження у справі за позовом голови ГО «Народ України проти корупції», який просив скасувати Постанову Верховної Ради від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», мотивуючи це тим, що ця Постанова не відповідає статтям 19, 133 Конституції України та ст. 174 ЗК України, тому що в них не закріплено такі формування, як «об’єднані територіальні громади».
Колегія КАС ВС, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зазначила, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувану Постанову, не виконував владних управлінських функцій, а реалізував свої повноваження з питань, віднесених до його компетенції як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
(Ухвала КАС ВС від 18 січня 2021 року у справі № 640/18992/20)
Детальніше дивіться в нашому відеоогляді - cutt.ly/Kj6eqCt
КАС ВС розглянув справу щодо відшкодування товариством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку справу, в якій Пенсійний фонд України просив стягнути з ПрАТ заборгованість із витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 71 759 961,07 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши про законність рішення суду першої інстанції, і задовольнив касаційну скаргу ПФУ, рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Суд зазначив, що відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пунктами «а», «б-з» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 6.1 цієї Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно з Інструкцією підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачуються одночасно з оплатою фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій за перший поточний місяць.
Таким чином, обов’язок із відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до вищезазначених законів, покладений на підприємства (відповідача).
Суд також врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Добросовісне виконання суб’єктами господарювання свого обов’язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.
Постанова Верховного Суду від 5 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 (адміністративне провадження № К/9901/23926/20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/94022403.
Фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним, і визнається недійсним судом, про що має бути вказано у резолютивній частині рішення – КЦС ВС
У грудні 2011 року позивач (ТОВ) уклав із відповідачем (ФОП) договір позики, строк якого діяв до 26 грудня 2012 року. Відповідач повернув частину боргу, і після спливу зазначеної дати сума його заборгованості становила 21 390 510 грн.
30 березня 2012 року між сторонами спору укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого відповідач у рахунок погашення частини свого боргу перед позивачем узяв на себе зобов’язання сплатити борг позивача перед іншим ТОВ, який виник за договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року на суму 19 440 159,61 грн.
Районний суд у позові відмовив. Апеляційний суд вважав, що договір між позивачем та іншим ТОВ від 27 жовтня 2011 року визнано фіктивним на підставі вироку, який набрав законної сили 5 травня 2015 року.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 21 390 510 грн заборгованості, апеляційний суд зазначив, що до набрання законної сили вироком суду, яким визнано договір між позивачем та іншим ТОВ від 27 жовтня 2011 року фіктивним, позивач не знав і не міг знати, що його права порушені, й право на позов про стягнення заборгованості з відповідача у нього виникло саме з 5 травня 2015 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення районного суду, яким відмовив у задоволенні позову.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/8j4T3Sa.
КГС ВС роз’яснив, чи включаються до складу ліквідаційної маси майнові активи банкрута, що розташовані на тимчасово окупованій території України
У справі № 916/95/18 про банкрутство ТОВ «Флоріда інжиніринг» Господарський суд Одеської області ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинив юридичну особу банкрута і закрив провадження у справі. Своє рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що ліквідатор банкрута вжив усіх необхідних заходів та передбачених законом дій у ліквідаційній процедурі банкрута.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповноту вчинених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі боржника, недотримання ним вимог закону при формуванні ліквідаційної маси боржника та передчасність рішення місцевого суду щодо доведення підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
За результатами касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду КГС ВС залишив її без змін, зазначивши таке.
Обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. При цьому ні в кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Включення майнових прав до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства імперативно закріплено в ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про законодавчу заборону на придбання майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь.
Детальніше за посиланням: cutt.ly/Aj2XKgK.
Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – cutt.ly/ej03yPm
В огляді відображено важливі правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлені під час розгляду цивільних справ у спорах щодо визнання односторонніх правочинів недійсними, зокрема такі:
✅ включена до довіреності нікчемна умова щодо її безвідкличності не є підставою для визнання недійсною довіреності в цілому;
✅ підставою для визнання довіреності недійсною на підставі статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент учинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними;
✅ відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною на підставі статті 229 ЦК України, якщо буде доведено, що особа, яка вчинила такий правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (природи правочину, своїх прав та обов’язків);
✅ визнання на підставі рішення суду нікчемного заповіту недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону;
✅ у справах про визнання недійсними односторонніх правочинів, як-от видача довіреності і прийняття спадщини, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, й особа, яка прийняла спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Верховний Суд закрив провадження в адміністративній справі щодо перейменування міста Кіровограда
Верховний Суд закрив провадження в адміністративній справі про визнання незаконною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1468-VIII «Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Таким чином, Суд задовольнив клопотання Верховної Ради України про закриття провадження у справі.
Рішення ухвалено сьогодні, 25 січня 2021 року, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час відкритого судового засідання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п’яти днів.
З ухвалою у справі № 800/400/16 можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Анонс судових засідань на 25.01.2021 – 29.01.2021 року
У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатимуть Велика Палата ВС, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду та КАС ВС на цьому тижні.
Так, 25 січня 2021 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розгляне кримінальне провадження щодо привласнення та розтрати чужого майна. Як установили суди, протягом 2010–2013 років керівниця відділу роздрібного бізнесу відділення банку у Львові, зловживаючи своїм службовим становищем, за допомогою завідомо підроблених заяв на видачу готівки заволоділа коштами вкладників на суму приблизно 3 млн грн. За вчинені кримінальні правопорушення суд призначив особі покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з фінансово-банківською діяльністю, строком на 3 роки, з конфіскацією належного на праві власності майна (справа № 461/4987/16-к, провадження № 51-1955км20).
26 січня 2021 року о 14:00 Касаційний адміністративний суд у складі ВС продовжить розгляд справи № 826/10130/18, у якій Товариство просить визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності автозаправного комплексу, а також скасувати припис, яким заборонено експлуатацію цього комплексу.
Детальніше дивіться в нашому відео - youtu.be/d2rEPkTSXEY.
Анонс засідань Верховного Суду у справах, які можуть бути цікавими для правників, ЗМІ та громадськості
✅ 25 січня 2021 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розгляне кримінальне провадження щодо привласнення та розтрати чужого майна. Як установили суди, протягом 2010–2013 років керівниця відділу роздрібного бізнесу відділення банку у Львові, зловживаючи своїм службовим становищем, за допомогою завідомо підроблених заяв на видачу готівки заволоділа коштами вкладників на суму приблизно 3 млн грн. За вчинені кримінальні правопорушення суд призначив особі покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з фінансово-банківською діяльністю, строком на 3 роки, з конфіскацією належного на праві власності майна (справа № 461/4987/16-к, провадження № 51-1955км20).
✅ 26 січня 2021 року о 14:00 Касаційний адміністративний суд у складі ВС продовжить розгляд справи № 826/10130/18, у якій Товариство просить визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності автозаправного комплексу, а також скасувати припис, яким заборонено експлуатацію цього комплексу.
✅ Цього ж дня на 14:30 КАС ВС призначив до розгляду клопотання у справі № 611/26/17, в якому фізична особа просить накласти штраф на начальника суб`єкта владних повноважень у зв’язку із невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили у справі.
✅ 27 січня о 12:30 Велика Палата ВС розгляне зразкову справу № 520/12609/19, у якій позивач, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт у зоні відчуження, просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну йому пенсію в порядку, визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень, визнаних неконституційними, і в розмірі, встановленому Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019.
✅ Того ж дня в порядку письмового провадження Велика Палата ВС розгляне зразкову справу № 580/2371/20 щодо підвищення до пенсії особам, постраждалим унаслідок катастрофи на ЧАЕС. Позивачка вважає, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та просить суд зобов`язати територіальний орган Пенсійного фонду України здійснити таку виплату.
КЦС ВС указав на особливості доказування у справах про визначення місця проживання дитини
Місцевий суд визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком, відмовивши в аналогічному зустрічному позові матері.
Апеляційний суд скасував це рішення суду й визначив місце проживання дитини з матір’ю, а в задоволенні позову батька відмовив.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, навівши таке правове обґрунтування.
У контексті першочергового врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів саме визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції зробив висновок про задоволення первісного позову про визначення місця проживання дитини з батьком.
Натомість апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову батька, фактично керувався презумпцією визначення місця проживання дитини такого віку і статі з матір’ю та поклав тягар доведення спростування цієї презумпції на позивача. Такий підхід суперечить засадами сімейного законодавства України та обов’язковим у цій справі положенням міжнародних договорів, не було враховано прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір’ю. Він не врахував, що у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.
Суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своє рішення про відхилення висновку органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком, та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте він не врахував, що за зустрічним позовом матері органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір’ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову, що є порушенням ст. 19 СК України.
Взявши до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження, апеляційний суд не врахував, що він ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною – відповідачкою; психолог не досліджувала матеріалів справи, особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв’язок матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин справи.
Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93835748.
Щотижневий огляд рішень Верховного Суду за період із 11 січня 2021 року по 16 січня 2021 року
У черговому щотижневому огляді рішень Верховного Суду дивіться про те, які рішення ухвалили Велика Палата, Касаційний господарський суд та Касаційний цивільний суд за минулий тиждень.
Так, 12 січня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 910/17369/18 за позовом компанії «А. Наттерманн енд Сіе. ГембХ» до ТОВ «ТАС-Фарма» та ТОВ «Екосвіт Ойл» про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг «ЕССЕНЦІАЛЄ», «Эссенциале форте» та «Эссенциален Н».
(Постанова КГС ВС від 12 січня 2021 року у справі № 910/17369/18)
13 січня Велика Палата ВС розглянула справу № 0306/7567/12, у якій була наявна виключна правова проблема щодо тлумачення і застосування судами ст. 375 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення.
(Постанова ВП ВС від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12)
Детальніше дивіться в нашому відеоогляді: cutt.ly/ojGThgO.
Огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду — cutt.ly/xjFGTOB
В огляді представлено рішення, внесені до ЄДРСР, за грудень 2020 року.
До огляду вміщено низку важливих правових позицій Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловлених під час розгляду адміністративних справ.
Висновки об’єднаної палати КАС ВС у справах щодо:
✅ оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів;
✅ неможливості одночасного притягнення фізичної особи – підприємця,
яка використовує найману працю, до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП.
У справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів, зокрема, щодо:
✅ визнання господарських операцій контрольованими в процесі трансфертного ціноутворення з пов’язаною особою – резидентом;
✅ виконання судового рішення щодо повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
✅ оскарження рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.
У справах щодо захисту соціальних прав, зокрема, щодо:
✅ стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання банком, що знаходиться у процедурі ліквідації, нормативу працевлаштування інвалідів;
✅ повноваження міської ради змінювати порядок видачі містобудівних умов та обмежень;
✅ виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення ступеня ушкодження здоров’я особи понад дворічний строк з моменту прийняття рішення компетентним органом, яким уперше встановлено ступінь ушкодження здоров’я особи.
У справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, зокрема, щодо:
✅ підтвердження права на отримання додаткової соціальної відпустки;
✅ відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою;
✅ надання батькові відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Предметом розгляду Касаційного адміністративного суду також були й інші питання застосування законодавчих норм, зокрема, й процесуального характеру стосовно застосування процесуальних строків оскарження рішень, розмежування судової юрисдикції, застосування заходів процесуального примусу щодо користування представником сторони своїми процесуальними правами, розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі тощо.
Знищення контрафактного товару як спосіб судового захисту прав інтелектуальної власності
У справі № 916/3470/19 Компанія звернулася з позовом до Товариства про заборону використовувати позначення, вилучення з цивільного обороту та знищення товару.
Позов обґрунтовано порушенням Товариством прав Компанії на знак для товарів і послуг (ЗТП) за свідоцтвами України № 170473 та № 14778, а також знаки за свідоцтвами України № 15337 та № 172906, які визнані добре відомими в Україні, оскільки відповідач через Одеську митницю ДФС здійснив спробу ввезення великої партії товарів – балончиків з аерозольними препаратами «AD-50», на яких нанесені позначення, що містять у своєму складі словесні та зображувальні елементи, які схожі настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками Компанії.
Рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовної вимоги та відсутністю доказів надання позивачем відповідачеві згоди на використання позначень за спірними свідоцтвами України та позначень, схожих із згаданими торговельними марками настільки, що їх можна сплутати, у будь-який спосіб.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність застосування саме такого способу відновлення порушеного права, як знищення виготовленого товару, оскільки товар містить на собі позначення, характерне лише для продукції, що виробляється Компанією, знищення позначення як окремого елемента продукції видається сумнівним, оскільки останнє поєднане із продукцією таким способом, який унеможливлює його відокремлення без повного пошкодження товару.
КГС ВС погодився із судовими рішеннями попередніх інстанцій і вказав, що суди у розгляді цієї справи встановили факти порушення прав і законних інтересів позивача (Компанії) у зв’язку з виготовленням та спробою ввезення (імпорту) в Україну Товариством зазначеного в цій постанові товару.
Вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи вилучення та знищення товарів і матеріалів, уведених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов’язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання ухваленого судом рішення.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що згадана позовна вимога (щодо вилучення з цивільного обороту та знищення контрафактного товару) є правомірною, оскільки ґрунтується на приписі п. 3 ч. 2 ст. 432 ЦК України.
Постанова КГС ВС від 12 січня 2021 року у справі № 916/3470/19 –https://reyestr.court.gov.ua/Review/94125348.
ВП ВС направила справу щодо оскарження постанови ЦВК стосовно виборів Пришибського сільського голови за підсудністю до ШААС
18 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 855/7/21, у якій позивачка просила визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 3 січня 2021 року № 3 «Про визнання Городянко В. І. обраним Пришибським сільським головою Кременчуцького району Полтавської області».
На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що ЦВК протиправно перебрала на себе повноваження територіальної виборчої комісії і спірною постановою встановила результати голосування.
Крім того, постановою ЦВК від 29 грудня 2020 року № 584 «Про забезпечення встановлення результатів голосування з виборів Пришибського сільського голови Кременчуцького району Полтавської області 25 жовтня 2020 року в єдиному одномандатному виборчому окрузі» не визначалися не тільки повноваження ЦВК приймати рішення про визнання особи обраною сільським, селищним, міським головою, а й повноваження приймати рішення щодо офіційного оприлюднення результатів виборів Пришибського сільського голови.
Шостий апеляційний адміністративний суд, до якого позивачка звернулася як до суду першої інстанції, передав позов на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який рішенням від 14 січня 2021 року відмовив у задоволенні заявлених вимог.
Розглянувши апеляційну скаргу позивачки, Велика Палата ВС вказала на те, що оскільки КАС ВС не уповноважений здійснювати розгляд справ щодо оскарження дій чи бездіяльності ЦВК щодо проведення місцевих виборів як суд першої інстанції, то рішення КАС ВС підлягає скасуванню із направленням справи до Шостого апеляційного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 855/7/21 (провадження № 11-15ав21) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.
Анонс засідань Верховного Суду у справах, які можуть бути цікавими для правників, ЗМІ та громадськості
У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатимуть Велика Палата ВС, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду та КАС ВС на цьому тижні.
✅ 19 січня 2021 року об 11:00 Велика Палата Верховного Суду продовжить розгляд справи № 910/11027/18, що містить виключну правову проблему стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до осіб про стягнення шкоди в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
✅ На 20 січня Велика Палата ВС призначила до розгляду в порядку письмового провадження зразкову справу № 560/2120/20 про перерахунок пенсій прокурорів. Позивач – пенсіонер за вислугою років просить визнати відмову територіального управління Пенсійного фонду України у здійсненні перерахунку пенсії протиправною та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці обласної прокуратури, без обмеження її максимального розміру.
✅ Касаційний адміністративний суд у складі ВС 19 січня о 14:00 розпочне розглядати справу № 856/9/20-а за позовом райдержадміністрації до фізичної особи. Позивач просить примусово відчужити у державну власність із мотивів суспільної необхідності об’єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності відповідачеві. Зазначена позовна вимога обґрунтована тим, що вилучення земельної ділянки відповідає суспільним потребам, оскільки на ній планується подальше розміщення і обслуговування об’єктів, пов’язаних із видобуванням первинних каолінів як корисних копалин загальнодержавного значення.
Більш детально дивіться в нашому відеоанонсі - bit.ly/3oUfXrO.
Визнання договору оренди землі удаваним без застосування наслідків дійсного правочину не є ефективним способом захисту – КЦС ВС
Сторони спору уклали договір оренди земельної ділянки на 49 років, при цьому відповідач зобов’язався сплатити орендну плату одразу за весь цей час.
Позивач просив суд визнати договір оренди удаваним, оскільки вважав, що відповідач мав на меті приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, та застосувати наслідки удаваного правочину (ст. 235 ЦК України).
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову. Судові рішення мотивовані тим, що договір містить усі істотні умови договору оренди землі, він не передбачає переходу права власності на земельну ділянку, між сторонами виникли правовідносини, що характерні саме для договору оренди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення і відмовив у задоволенні позову з інших правових підстав, надавши таке обґрунтування.
Перелік визначених у ст. 16 ЦК України способів захисту не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, аніж тим, що встановлений договором або законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Детальніше за посиланням: bit.ly/38LPLdu.
