19219
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд опублікував огляд практики розгляду ВС справ за заявами про видачу судового наказу
Пропонуємо до вашої уваги огляд практики розгляду Верховним Судом справ за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа – підприємець (рішення, внесені до ЄДРСР, за січень 2021 року – жовтень 2022 року) – https://cutt.ly/jMEtCRG.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Огляд містить правові висновки ВС, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики в питаннях щодо:
✅підстав та умов видачі дубліката судового наказу;
✅строків пред’явлення судового наказу до виконання;
✅окремих питань, що виникають під час судового розгляду справ за заявами про видачу судового наказу.
Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС у спорах, пов’язаних зі здійсненням державного фінансового контролю
Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у спорах, пов’язаних зі здійсненням державного фінансового контролю, за період із 1 січня 2020 року по 1 вересня 2022 року – https://bit.ly/3Xcu1P9.
В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду цієї категорії адміністративних справ.
У справах зі спорів, що виникають під час державного фінансового контролю через проведення фінансового аудиту та інспектування, наведено, зокрема, висновки про:
✅ відсутність у приписах вимоги органу фінансового контролю зобов’язального характеру щодо відшкодування визначеної в ній суми збитків;
✅ протиправність обмеження права контрольно-ревізійного органу на проведення зустрічних звірок під час здійснення ревізії основного об’єкта перевірки;
✅ вимогу контрольно-ревізійного органу;
✅ визначення вартості платних медичних послуг, які надаються стороннім особам бюджетною установою.
У справах зі спорів, що виникають під час державного фінансового контролю при здійсненні уповноваженим суб’єктом владних повноважень перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері публічних закупівель, звернено увагу, серед іншого, на:
✅ перелік кваліфікаційних критеріїв процедури закупівлі;
✅ розбіжності між договором про закупівлю і його проєктом;
✅ визначення поняття «замовник» у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»;
✅ відмінності змісту тендерної документації та укладеного згодом правочину, які в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не можна кваліфікувати як порушення;
✅ обов’язковість конкретизації Держаудитслужбою заходів, які має вжити замовник, щоб усунути виявлені під час моніторингу процедури закупівлі порушення, і визначення способу усунення цих порушень.
КАС ВС висловив позицію щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду
Представник позивача оскаржила до Верховного Суду рішення суду першої та апеляційної інстанцій про повернення позивачеві позовної заяви без розгляду. Суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву без розгляду, виходили з того, що позивач звернувся до суду поза межами встановленого ст. 122 КАС України строку, а зазначені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не є поважними. При цьому суд першої інстанції не встановив обставин, що перешкоджали позивачеві через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутися до суду в межах строку, встановленого законом. Тому сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв’язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 122 КАС України, у зв’язку із чим дійшли протиправних висновків про те, що зазначені представником позивача в заяві про поновлення строку підстави пропуску строку на звернення до суду не є поважними. Крім того, суди протиправно не звернули уваги, що позивач є учасником бойових дій, який у зв’язку з військовою агресією рф мобілізований до лав Збройних Сил України з 24 лютого 2022 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд урахував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв’язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас суди попередніх інстанцій не звернули уваги на ті обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, і відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 2 ст. 122 КАС України.
Колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106545406.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #строк_звернення_до_суду #пропуск_строку #поновлення_строків
Верховний Суд опублікував огляд судової практики ККС ВС
Пропонуємо до вашої уваги огляд, що містить низку важливих правових висновків ККС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики під час здійснення спеціальної процедури кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду) за відсутності обвинуваченого (in absentia) – https://cutt.ly/EMrtPmd.
Серед цих висновків слід виокремити такі:
✅ додатковим заходом, що відповідає вимогам КПК України, є надсилання повідомлення про підозру та повісток підозрюваному, який перебуває на тимчасово окупованій території, за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону, яким користувався підозрюваний, та підтвердження того, що він переглянув ці повідомлення;
✅ пасивною участю захисника у кримінальному провадженні за процедурою «in absentia» може вважатися незаявлення ним жодних заяв чи клопотань, спрямованих на захист обвинуваченого, згода з усіма клопотаннями сторони обвинувачення, відсутність інформації про зустрічі з обвинуваченим, неузгодження з ним лінії захисту від обвинувачення, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, порушенням права на захист;
✅ особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України (in absentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання (у тому числі, про судове засідання, на якому було проголошено вирок) шляхом розміщення оголошення на вебпорталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур’єр».
Застосування принципу «jura novit curia» не є безмежним, оскільки може порушувати право на справедливий суд – КЦС ВС
Позивач пошкодив сільгосптехніку під час її перевезення. З метою мирного врегулювання спору щодо відшкодування збитків він підписав із відповідачем угоду про наміри добровільно відшкодувати шкоду, після чого зрозумів, що це договір позики. Крім того, другою стороною в договорі зазначений не відповідач, а інша особа. Позивач на підставі статей 203, 215, 1051 ЦК України просив суд визнати договір позики недійсним.
Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що має місце новація боргу за шкоду, спричинену пошкодженням майна, у позикове зобов’язання (ст. 1053 ЦК України). Водночас позивач перебував у трудових відносинах із власником вантажного автомобіля та трала, на яких перевозився пошкоджений вантаж, а тому не є стороною правовідносин з відшкодування шкоди (ст. 1172 ЦК України).
Апеляційний суд скасував рішення районного суду й відмовив у задоволенні позову, вказавши, що сторони умисно оформили договір позики, однак між ними насправді існують деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням техніки. Договір позики вчинений з метою приховати інші правовідносини і є удаваним (ст. 235 ЦК України), тому підстав для задоволення позову про визнання його недійсним немає. При цьому суд застосував принцип «jura novit curia» («суд знає закони»).
КЦС ВС скасував попередні рішення, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пред’являючи позов про визнання договору позики недійсним, позивач посилався на положення статей 203, 215, 1051 ЦК України. При цьому заявив, що в нього не було вільного волевиявлення на укладення договору позики і що коштів за договором позики він не отримував.
У зв’язку з цим позивач зазначив, що договір позики є неукладеним.
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.
При цьому позивач у позові не послався: ні на новацію боргу в позикове зобов’язання, ні на удаваність правочину, ні на трудові відносини із власником вантажівки. Таких доказів і пояснень позивач також не надав.
Обставини, на які послався позивач, судами взагалі не досліджені, не уточнено в позивача суперечливість вимог: про недійсність правочину (тобто він укладений) чи те, що договір позики є неукладеним.
Отже, принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов’язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).
Постанова Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107140664.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КЦС_ВС #правова_позиція #цивільний_процес #jura_novit_curia #суд_знає_закони
КГС ВС висловився щодо законодавчого обмеження на відкриття провадження у справі про банкрутство в період дії карантину
Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва та ухвалив нове рішення, яким відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс».
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Крім того, суд апеляційної інстанції керувався законодавчим обмеженням у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, вимоги до якого виникли у кредитора після 12 березня 2020 року – в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.
З метою формування єдиної правової позиції щодо застосування п. 1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ та Закону України від 18 червня 2020 року № 728-IX «Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» (Закон № 728-IX), зокрема, стосовно розуміння поняття «вимоги до боржника» судова палата сформулювала такі висновки.
Пряма вказівка в нормах п. 1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ та Закону № 728-IX (яким внесені відповідні зміни до Кодексу) на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12 березня 2020 року, є окремим застереженням щодо порядку та календарного періоду застосування цих норм, а також їх поширення на правовідносини в часі.
За наявності підстав, передбачених абз. 7 п. 1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ (грошові вимоги кредитора, що ініціює відкриття провадження у справі про банкрутство до боржника, виникли з 12 березня 2020 року), суд мав відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство в тих випадках, коли питання відкриття провадження вирішувалося судом у період від 17 жовтня 2020 року до 6 січня 2022 року включно.
Заборона відкриття провадження у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12 березня 2020 року, оскільки така заборона є безумовною і діє у всіх випадках неплатоспроможності боржника.
Поняття «вимоги кредитора» (абз. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 34 КУзПБ), «вимоги до боржника» (абз. 7 п. 1-2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ в редакції Закону № 728-IX) є тотожними, мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли вони є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення виконання зобов’язань боржником (невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання у визначений договором строк).
Водночас ВС звернув увагу, що наведені висновки можуть бути використані як релевантні лише до правовідносин, що склалися між кредитором, який ініціює процедуру банкрутства (ініціюючий кредитор), та боржником, під час розгляду питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.
Постанова КГС ВС від 16 серпня 2022 року у справі № 910/10741/21 –https://reyestr.court.gov.ua/Review/106422223.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #правова_позиція #судова_практика #банкрутство #COVID_19
Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КЦС ВС за вересень 2022 року
До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за вересень 2022 року: https://cutt.ly/fN0G5cL.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі:
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин: у разі скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, зокрема і право іншої особи на усиновлення дитини. Ігнорування приписів закону щодо обов’язкової згоди на усиновлення батька / матері дитини є підставою для визнання такого усиновлення недійсним;
✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин: на вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину поширюється позовна давність;
✅ у спорах, що виникають із правочинів: положення законодавства щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності підлягають застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі ст. 259 ЦК України;
✅ у спорах щодо захисту гідності, честі та ділової репутації: інформація, яку адвокат при здійсненні адвокатської діяльності за дорученням довірителя поширив, є недостовірною, вона підлягає спростуванню;
✅ у спорах, що стосуються питань процесуального права: об'єднання в одній позовній заяві вимоги, яка підлягає розгляду в порядку позовного провадження, і вимоги, яка не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, не є підставою для застосування положень ч. 6 ст. 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Прокурор є суб’єктом сплати судового збору в позовах, з якими він звертається в інтересах держави – ВП ВС
Прокурор в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Департаменту соціального розвитку Херсонської ОДА звернувся з позовом до комунального закладу Херсонської облради та ТОВ «Укртранссервіс-Груп» про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки природного газу, за якими зменшено обсяги поставки газу при збільшенні ціни за одиницю товару.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з прокуратури витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС.
ВП ВС неодноразово зазначала, що у разі, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов’язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Велика Палата ВС також акцентувала на тому, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб’єктом звернення.
У положеннях статей 123, 129 ГПК України визначено загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов’язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі – позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов’язки, що їх має й позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Отже, як констатувала ВП ВС, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб’єктом сплати судового збору й самостійно здійснює права та виконує обов’язки, пов’язані з розподілом судових витрат.
За наведених вище мотивів Велика Палата ВС відступила від висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, які зводяться до того, що прокурор у розподілі судових витрат у справі участі не бере.
Ураховуючи викладене, ВП ВС касаційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Постанова ВП ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106841700.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #судові_витрати #представництво_прокурора #відступ
Огляд актуальних правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з проблем кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах, ухвалених у вересні 2022 року – https://bit.ly/3sPKR8h.
Зокрема, у постановах ККС ВС звернено увагу на такі проблеми кримінального права України:
✅ кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 149 КК України, який, скориставшись уразливим станом потерпілого, що мав інвалідність ІІІ групи та перебував у складних життєвих обставинах, утримував його в підневільному стані та примушував жебракувати;
✅ встановлення ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 і 366 КК України, у діях обвинуваченого, який оформив працівника на роботу з порушенням вимог трудового законодавства та затвердив табелі обліку робочого часу працівника, який за домовленістю з ним виконував роботу вдома;
✅ вплив стану алкогольного сп’яніння, у якому перебував потерпілий у момент ДТП, на кримінальну відповідальність водія за ст. 286 КК України, який порушив Правила дорожнього руху, що перебуває у причинному зв’язку з наслідками – смертю потерпілого;
✅ встановлення ознак офіційного документа в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та кваліфікація подання особою завідомо підробленої декларації.
Окрім того, ККС ВС висловився щодо таких питань кримінального процесуального права України, як:
✅ право апеляційного суду повернути апеляційну скаргу, складену іноземною мовою, особі, яка її подала;
✅ віднесення на рахунок держави витрат, понесених органом досудового розслідування і пов’язаних зі здійсненням кримінального провадження, зокрема витрат на проведення експертизи, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності;
✅ право прокурора оскаржувати в касаційному порядку судові рішення в частині вирішення цивільного позову, якого прокурор не заявляв.
Упродовж вересня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш важливі правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення спорів про участь у вихованні дитини: https://bit.ly/3TVyVxH.
Огляд містить низку важливих правових висновків КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики. Серед цих висновків слід виокремити такі:
✅ у спорах про визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для одного з батьків зауважено, що якщо між дитиною і батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері;
✅ у спорах про визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для баби / діда акцентовано, що обов’язковою передумовою подання дідом / бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком (зокрема, як третіми особами, що заявляють самостійні вимоги під час розгляду спору між батьками) є встановлення перешкод, які чинять у цьому інші особи, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод – підстава для відмови в задоволенні позовних вимог;
✅ у спорах про зміну порядку участі у вихованні дитини вказано, що при ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини передбачає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору;
✅ щодо застосування Конвенції про контакт з дітьми у спорах про участь у вихованні дітей зазначено, що вкрай несприятливим наслідком для дитини буде вимушена необхідність повністю змінити своє соціальне становище та зв’язки виключно для забезпечення участі у вихованні одним із батьків (який проживає окремо), який відповідно до статті 16-1 Закону України «Про охорону дитинства» та положень цієї Конвенції не позбавлений можливості брати таку участь під час тимчасового проживання дитини за кодоном;
✅ у спорах щодо виконання рішень про участь у вихованні дитини наголошено, що відсутність у виконавчому документі доказів, які підтверджують ухилення боржника від добровільного виконання мирової угоди, і те, що сама мирова угода не передбачає строків для добровільного виконання, а її виконання здійснюється за домовленістю сторін та затвердженим графіком, не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа.
Верховний Суд опублікував огляд судової практики щодо вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснила вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Мета такого узагальнення – виявити складні й неоднозначні питання у вирішенні зазначених спорів (серед цих питань – неоднакове застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права), а також проаналізувати причини скасування таких судових рішень під час їх апеляційного і касаційного переглядів. Тож пропонуємо до вашої уваги огляд за результатами вивчення судової практики КГС ВС щодо вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності – https://bit.ly/3sMhrbk.
Матеріал містить правові висновки КГС ВС, зокрема, стосовно:
✅️ змісту арбітражної угоди;
✅️ помилки в контракті в назві арбітражної установи за умови наявності вказівки на місце проведення розгляду справи;
✅️ необґрунтованого або штучного об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи тощо.
Висновки, одержані за результатами такого аналізу, стануть основою для виправлення помилок, допущених під час розгляду зазначених справ, і прикладом правильного й однакового застосування господарськими судами норм права для подальшого вдосконалення діяльності судів у цій сфері правовідносин.
Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КАС ВС
Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлено рішення, внесені до ЄДРСР, за вересень 2022 року – https://bit.ly/3We6w7Q.
В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.
У справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено висновки судової палати про момент початку нарахування пені в податкових зобов’язаннях, а також інші правові позиції, зокрема, про:
✅ податковий обов’язок зі сплати ренти за спеціальне використання води;
✅ судову оцінку індивідуальних актів у разі порушення процедури чи підстав проведення податкової перевірки, наслідком чого є визнання протиправними її результатів;
✅ завершення митного режиму транзиту.
У справах щодо захисту соціальних прав містяться правові позиції колегій суддів, серед іншого, стосовно:
✅ наявності в особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на виплату одноразової грошової допомоги після отримання одноразової компенсації;
✅ відсутності підстав для відмови в розгляді справи про страхові виплати в разі ненадання з об’єктивних причин оригіналу акта про нещасний випадок;
✅ одного із чинників, який може свідчити про небезпечність нехарчової продукції;
✅ вимог до ліцензіата, який має намір провадити господарську діяльність із поводження з небезпечними відходами.
У справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян указано на правові позиції колегій суддів, зокрема, про:
✅ непідсудність адміністративним судам спорів щодо оскарження видачі повістки, складеної на виконання законодавства з питань військового обов’язку;
✅ підстави та порядок застосування тимчасової заборони обігу лікарського засобу;
✅ внесення змін до актових записів за заявою спадкоємця;
✅ порядок звернення учасника торгів до замовника з вимогою про надання інформації.
Верховний Суд опублікував огляд актуальної практики КГС ВС за липень - серпень 2022 року
Ділимось оглядом актуальної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який охоплює правові позиції, викладені в рішеннях, що внесені до ЄДРСР за липень – серпень 2022 року – https://bit.ly/3W4uhyV.
В огляді вміщено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед них – позиції щодо:
✅ правомочності власника на встановлення земельного сервітуту до здійснення реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого в нього виникло право власності;
✅ належного способу захисту прав органу місцевого самоврядування в разі порушення замовником будівництва зобов’язання з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску;
✅ помилкового застосування санкцій, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, за порушення виконання грошових зобов’язань;
✅ відмінностей між обставинами непереборної сили й істотною зміною обставин та строку виконання зобов’язань унаслідок форс-мажору чи інших обставин;
✅ кредиторських вимог, які виникають з орендних правовідносин, у справі про банкрутство;
✅ можливості переривання процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 321 ГПК України.
Огляд містить також важливі висновки об’єднаної палати КГС ВС стосовно:
✅ правової природи договору транспортування природного газу та можливості застосування до нього спеціального шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України;
✅ застосування положень постанови НКРЕКП від 8 квітня 2020 року № 766 як спеціальних відносно положень ЦК України й ГК України щодо нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі електричної енергії;
✅ неможливості застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Мін’юсту, у спорі про оскарження такого наказу;
✅ корпоративних прав акціонера банку на належні йому акції в разі зарахування банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку;
✅ вимоги про визнання неправомірними дій щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод як неналежного способу захисту права позивача;
✅ обов’язковості використання кваліфікованого електронного підпису до електронного листа при вирішенні питання щодо належності та допустимості електронних доказів;
✅ можливості касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у зв’язку з порушенням норм процесуального права.
Крім того, в огляді відображено висновки судових палат КГС ВС, зокрема, про:
✅ дату виникнення в органу місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту за відсутності реєстрації речового права на таку земельну ділянку за відповідним органом та правових наслідків нездійснення такої державної реєстрації;
✅ належний спосіб захисту права продавця частки у статутному капіталі товариства в разі несплати (неповної оплати) покупцем вартості придбаної частки, яка надалі відчужена третім особам;
✅ порядок одночасного (спільного) розгляду заяв ініціюючих кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство, що надійшли до проведення підготовчого засідання;
✅ можливість застосування за аналогією закону солідарної відповідальності, передбаченої ст. 95 Закону про банкрутство, без здійснення судової процедури банкрутства за встановлених обставин порушення вимог законодавства під час добровільної ліквідації юридичної особи;
✅ особливості правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб.
Верховний Суд опублікував результати та показники роботи ВС і судової системи за період з 17.10.2022 по 21.10.2022
Упродовж минулого тижня суди України ухвалили вироки у кримінальних провадженнях стосовно спецпризначенця «народної міліції днр», мешканки Черкас, котра виправдовувала анексію українських міст, і колишнього посадовця ДВС, що одержав неправомірну вигоду, а також ухвалили рішення у справах щодо заборони діяльності політичних партій.
Деталі – у відео: https://cutt.ly/mNsV81r .
Верховний Суд опублікував огляд практики застосування Верховним Судом Закону України "Про виконавче провадження"
До вашої уваги Огляд практики застосування Верховним Судом Закону України "Про виконавче провадження" у господарських справах (за січень 2021 – червень 2022 року) – https://bit.ly/3f4lCvG.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у питаннях щодо:
✅️ оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
✅️ накладення (зняття) арешту на(з) майно боржника;
✅️ заміні сторони виконавчого провадження;
✅️ інших питань, які виникають під час застосування Закону України "Про виконавче провадження".
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі останньої судової практики щодо застосування положень Закону України "Про виконавче провадження".
Верховний Суд опублікував огляд судової практики КГС ВС щодо окремих питань застосування положень ГПК України.
До вашої уваги огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України, що виникають під час розгляду справ, за період із січня 2021 року по січень 2022 року – https://bit.ly/3UEnI4S.
Огляд спрямовано на забезпечення сталості та єдності судової практики, зокрема в питаннях щодо:
✅ умов прийнятності касаційних скарг у контексті підстав касаційного оскарження;
✅ застосування впровадженого в господарський процес стандарту доказування «вірогідності доказів» замість «достатності доказів»;
✅ правил засвідчення копій документів, які учасник справи подає до суду;
✅ виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок;
✅ умов та особливостей відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу;
✅ процесуальних дій суду в разі встановлення недоліків стосовно повноважень особи, яка підписала позовну заяву / заяву / скаргу;
✅ оцінки доказів при вирішенні питання про наявність повноважень в особи, яка звертається від імені іноземної юридичної особи в порядку самопредставництва;
✅ можливості повторного апеляційного перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду, здійсненого в порядку, визначеному ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Викладена в огляді інформація стане у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі практики застосування норм процесуального права КГС ВС.
КГС ВС висловився щодо покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство
Конкурсний кредитор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство державного підприємства, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном, із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника та солідарне стягнення з них і самого підприємства заборгованості в розмірі визнаних ухвалою суду кредиторських вимог.
Заява мотивована порушенням керівником боржника встановленої ч. 6 ст. 34 КУзПБ імперативної вимоги щодо звернення в місячний строк до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в разі наявності загрози невиконання грошових зобов’язань боржником перед третіми особами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, відмовлено в задоволенні заяви кредитора як такої, що подана передчасно, оскільки на момент її розгляду тривало попереднє засідання у справі та розпорядник майна боржника не надав суду аналізу фінансово-господарського стану боржника. Це позбавляє можливості дійти висновку про наявність підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
КГС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію під час перевірки наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності, визначеної ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
За абз. 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, саме суд має вирішити питання щодо наявності порушення керівником боржника імперативних вимог, визначених абз. 1 цієї норми, зазначивши про це в ухвалі, що, як наслідок, є підставою для притягнення керівника до солідарної відповідальності. Тобто розгляд цього питання є обов’язком суду.
Однак суд першої інстанції наведене залишив поза увагою. Він також не врахував наявної можливості суду з огляду на положення ч. 10 ст. 39, ч. 3 ст. 44 КУзПБ для дослідження і встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника зобов’язати боржника чи кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна, надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника й перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
Крім того, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зауваживши, що предметом судового розгляду у справі є дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, помилково зазначив про відсутність у матеріалах справи ухвали про виявлення допущення керівниками боржника порушень, визначених ч. 6 ст. 34 КУзПБ, не перевіривши та не надавши оцінки наявності таких обставин як передумов для звернення кредитором своїх вимог до керівника боржника.
До того ж апеляційний господарський суд не взяв до уваги те, що заява кредитора містить вимоги як про покладення солідарної відповідальності на керівників боржника, так і про стягнення солідарно заборгованості.
Водночас суд касаційної інстанції визнав правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що суб’єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника.
Детальніше – https://cutt.ly/MMpmNU5.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 9 червня 2022 року у справі № 904/76/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/106477436.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #правова_позиція #судова_практика #банкрутство #солідарна_відповідальність
Верховний Суд опублікував огляд ключових правових позицій ВС щодо оподаткування та публічної фінансової політики
До вашої уваги третій випуск огляду ключових правових позицій Верховного Суду щодо оподаткування та публічної фінансової політики – https://cutt.ly/7MiMvoX. Це консолідоване видання висновків, зроблених Великою Палатою, об’єднаною палатою Касаційного адміністративного суду та судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів, за весь період функціонування Верховного Суду.
Питання, пов’язані з оподаткуванням в Україні, стали предметом судового розгляду в умовах проведення АТО, ООС та під час воєнного стану. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику ВС, зокрема, щодо:
✅️ оподаткування доходу (податку на доходи фізичних осіб, екологічного податку, установлення місцевих податків і зборів);
✅️ податкового контролю, оскарження актів і рішень податкового органу;
✅️ фінансової відповідальності;
✅️ розподілу судових витрат і відшкодування судового збору для суб'єктів владних повноважень.
Шановні колеги,
Як ви пам’ятаєте, Верховний Суд звернувся до Служби безпеки України щодо перевірки всіх суддів Верховного Суду на наявність російського громадянства.
Минулого тижня ВС отримав першу відповідь, яка стосується Голови Верховного Суду. В листі СБУ, зокрема, зазначено, що «в результаті проведеної перевірки інформації, яка б свідчила про наявність у Князєва Всеволода Сергійовича, 25.05.1979 р. н., громадянства російської федерації, не виявлено».
Лист СБУ має загальний доступ, тож Верховний Суд публікує його копію.
Про відповідь СБУ щодо інших суддів Верховного Суду інформуватимемо додатково.
Верховний Суд опублікував огляд правових позицій ВС щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства
До вашої уваги огляд правових позицій Верховного Суду щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства (рішення, внесені до ЄДРСР, за липень – серпень 2021 року) – https://cutt.ly/gN6hFDB.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у справах про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема в питаннях щодо:
✅ порядку розгляду спорів, стороною в яких є боржник (стаття 7 КУзПБ);
✅ відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 38, 39 КУзПБ);
✅ визнання недійсними правочинів боржника;
✅ відновлення платоспроможності фізичної особи;
✅ процесуальних питань тощо.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі останньої судової практики у спорах щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Верховний Суд опублікував зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж червня – липня 2022 року – https://cutt.ly/UN8Wvbq .
Для зручності в користуванні всі рішення систематизовано за статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В аспекті гарантованих прав і свобод за статтею 6 Конвенції (право на справедливий суд) варте уваги рішення ЄСПЛ у справі XAVIER LUCAS v. France. У ній ЄСПЛ визнав відмову апеляційного суду прийняти від заявника паперову версію процесуального документа надмірним формалізмом, адже адвокат заявника обґрунтовував неможливість подання документа за допомогою електронної платформи помилками в її функціонуванні. Тож ЄСПЛ констатував порушення вимог статті 6 Конвенції.
Важливість права вільно висловлювати свою думку, особливо в контексті реалізації такого права суддею для захисту верховенства права й суддівської незалежності, підкреслив ЄСПЛ в рішенні у справі ŻUREK v. Poland. ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права судді на доступ до суду для судового перегляду рішення про припинення своїх повноважень як члена конституційного органу в Польщі, який гарантував незалежність суддів та судів унаслідок судової реформи. Також було встановлено порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) через вжиті до заявника заходи, спрямовані на його залякування.
З погляду розподілу голосів суддів суду касаційної інстанції слід акцентувати на рішенні ЄСПЛ у справі LOIZIDES v. Cyprus. Згідно з обставинами справи голоси суддів Верховного суду, які розглянули скарги заявника на його засудження, розділилися порівну. Зрештою, скарги заявника були відхилені, адже він не виконав тягар доведення того, що ухвалені в його справі рішення були протиправні, як цього вимагало національне законодавство в таких випадках. Окрім того, Верховний суд оголосив ці рішення у відкритому судовому засіданні й оприлюднив пресрелізи про них, а Голова суду зробив окреме оголошення щодо цих рішень. Розглянувши скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції, ЄСПЛ не констатував порушення цих вимог, оскільки рішення Верховного суду були достатньо мотивовані та обґрунтовані.
Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/mign_standart/.
Позиція КАС ВС щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника дитині, народженій після спливу 10 місяців з дня смерті годувальника за допомогою репродуктивних технологій
Позивачка оскаржила до суду рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника їй та її дитині в розмірі 100 відсотків пенсії померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Відмова відповідача мотивована тим, що народження позивачкою дитини із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій відбулося після спливу 10 місяців з дня смерті годувальника.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачка та її дочка, яка є дитиною померлого годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі, визначеному відповідно до ст. 37 цього Закону – на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що померлий чоловік у розумінні норм чинного законодавства не був годувальником дитини, а її народження внаслідок штучного запліднення, що відбулося після спливу 10 місяців після його смерті, не надає їй права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі з огляду на таке.
Суд зауважив, що право пари зачати дитину і для цього вдаватися до репродуктивної медицини захищене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки цей вибір є різновидом вияву приватного і сімейного життя.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право дитини, народженої в результаті штучного запліднення, що відбулося після спливу 10 місяців після смерті батьків (одного з батьків), які в розумінні ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є годувальниками, на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як складової частини права на соціальний захист, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов’язаннями України, не може ставитися в залежність із часом її народження, оскільки таке народження може відбутись і після спливу 10 місяців після смерті годувальника.
Детальніше – https://bit.ly/3U3LAi3.
Постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 420/5/22 (адміністративне провадження № К/990/20141/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106840444.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #соціальний_захист #захист_прав_дитини
Дострокове зняття догани не свідчить про законність наказу про її винесення та про відсутність предмета спору – КЦС ВС
Роботодавець оскаржив у касаційному порядку судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов працівниці, скасовано наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Крім іншого, роботодавець зазначав, що догану позивачці знято достроково, тому заявляв у суді першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду залишив без змін попередні судові рішення, зробивши такі правові висновки.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам трудового законодавства (зокрема, у ньому не з'ясовано всіх обставин вчинення працівником дисциплінарного проступку, не зазначено час, коли він був учинений і відповідач порушив строк для застосування дисциплінарного стягнення.
Суди обґрунтовано виходили з обов’язку роботодавця довести факт винного вчинення працівником дисциплінарного проступку та враховувати всі обставини, за яких його вчинено. Однак відповідач цього обов’язку не виконав.
Колегія суддів уважає правильними висновки судів і про те, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення накладено відповідачем поза межами строку для його застосування (ч. 1 ст. 148 КЗпП України). Те, що останні обставини дисциплінарного проступку встановлені через певний час після його вчинення, не свідчить, що строк застосування дисциплінарного стягнення затягнувся більше ніж на один місяць.
Відсутністю предмета спору було б не дострокове зняття догани, а скасування роботодавцем свого ж наказу як незаконного. Дострокове зняття догани не свідчить про те, що вона оголошена правомірно, й не вказує на відсутність спору між сторонами. При цьому позивач не погоджується із законністю оголошення догани, а роботодавець вважає оскаржуваний наказ обґрунтованим і з цих підстав, у тому числі, оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному й касаційному порядках.
Постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 487/1491/21 (провадження № 61-6246св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940375.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КЦС_ВС #судова_практика #трудові_спори #оскарження_догани #предмет_спору
Витрати ТОВ на сплату податків не є збитками, що підлягають відшкодуванню посадовою особою – КГС ВС
ТОВ звернулося з позовом до колишньої директорки цього товариства про стягнення 482 110,74 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідачки товариству були заподіяні збитки, розмір яких складається із сум донарахувань податків і нарахувань штрафних санкцій органом ДФС України у зв’язку з виявленими порушеннями під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, а саме заниження податку на прибуток з юридичних осіб та заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково. Стягнуто 138 818,75 грн збитків. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 343 291,99 грн збитків відмовлено. Апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог у сумі 186 665,50 грн скасував, позов у цій частині задовольнив. У частині задоволення позовних вимог у сумі 138 818,75 грн та в частині відмови в задоволенні позовних вимог у сумі 156 626,49 грн залишив без змін.
КГС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів наголосила на тому, що витрати, які мусить зробити ТОВ для сплати податків, не є збитками, що підлягають відшкодуванню посадовою особою, оскільки сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених ПК України, є прямим обов’язком платника податків відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу.
Суди внаслідок неправильного застосування норм ст. 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України дійшли помилкового висновку, що грошове зобов’язання ТОВ за платежем з податку на додану вартість на суму 111 055,00 грн (висновок суду першої інстанції) та на прибуток приватних підприємств на суму 164 632,00 грн (висновок суду апеляційної інстанції), є збитками ТОВ, завданими посадовою особою її діями (бездіяльністю).
Щодо відшкодування розміру нарахованих штрафних санкцій ВС зауважив, що прийняття податкового повідомлення-рішення, набрання законної сили судом рішення про відмову в позові щодо скасування цього повідомлення-рішення не може сприйматись як безумовна обставина завдання товариству збитків, що підлягає відшкодуванню посадовою особою. Фактом завдання збитків товариству буде лише стягнення (добровільна сплата) штрафних санкцій, що відповідає змісту ч. 1 ст. 224 ГК України, яка визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. У справі, що переглядається, суди не встановили і ТОВ не доводило, що заявлені до відшкодування ним суми штрафних санкцій були сплачені до державного бюджету.
КГС ВС дійшов висновку, що підтвердилися доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно неврахування практики ВС про те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. У цьому разі відсутній такий елемент, як збитки ТОВ, що виключає задоволення позову у справі.
Постанова КГС ВС від 20 вересня 2022 року у справі № 923/832/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106774337.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС ВС #судова практика #ТОВ #ДФС
До уваги громадян!
Повідомляємо, що сьогодні, 31 жовтня, у Верховному Суді суддям Верховного Суду рекомендовано утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Таке рішення ухвалено задля збереження життя і здоров’я та убезпечення відвідувачів.
Стежте за новинами на наших інформаційних ресурсах.
Продаж неіснуючого права вимоги не породжує правових наслідків – Велика Палата ВС
ПАТ «Український професійний банк» уклало з позичальниками кредитні договори № 1 та № 2. На забезпечення цих кредитних договорів укладено іпотечні договори, відповідно до яких в іпотеку передані земельні ділянки.
27 травня 2015 року поручитель за договором поруки перерахував грошові кошти в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 1. ПАТ «Український професійний банк» видало позичальникові довідку, якою підтвердило, що заборгованості за кредитним договором № 1 немає. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3878/15, яким відмовлено ПАТ «Український професійний банк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1.
Після сплати грошових коштів обтяження земельних ділянок іпотекою на забезпечення кредитного договору № 1 було припинено.
26 травня 2015 року ПАТ «Український професійний банк» уклав з іншим банком договір застави майнових прав, згідно з умовами якого передав майнові права за кредитним договором № 2. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22730/15, яким відмовлено ПАТ «Український професійний банк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2.
Обтяження земельних ділянок іпотекою на забезпечення кредитного договору № 2 згодом також було припинено внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Новим власником земельних ділянок, щодо яких було припинено обтяження іпотекою за кредитними договорами № 1 та № 2, стало ТОВ «Сейф Інвест».
28 травня 2015 року ПАТ «Український професійний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), а 28 серпня 2015 року в банку відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
У процесі здійснення своєї діяльності Фонд повідомив, що виявив правочини, які є нікчемними відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема договір поруки (за яким було погашено кредит за кредитним договором № 1) та договір застави (за яким ПАТ «Український професійний банк» передав майнові права за кредитним договором № 2).
30 березня 2020 року Фонд організував електронні торги з продажу пулу активів ПАТ «Український професійний банк». До пулу активів увійшли, зокрема, майнові права за кредитними договорами № 1 та № 2.
Переможцем зазначених торгів стало ТОВ «ФК "Інвестохіллс Веста"», за наслідками чого між ним і ПАТ «Український професійний банк» укладено договори про відступлення прав вимоги та купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до укладених договорів до ТОВ «ФК "Інвестохіллс Веста"» перейшли права вимоги та інші майнові права, зокрема, за кредитними договорами № 1 та № 2.
24 червня 2020 року ТОВ «ФК "Інвестохіллс Веста"» направило ТОВ «Сейф Інвест» вимогу-повідомлення щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 2.
ТОВ «Сейф Інвест» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Український професійний банк» і ТОВ «ФК "Інвестохіллс Веста"» про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного за результатами проведених Фондом торгів. Свої позовні вимоги ТОВ «Сейф Інвест» обґрунтувало тим, що на момент проведення аукціону та укладення оспорюваного договору ПАТ «Український професійний банк» не мало прав вимоги за іпотечними договорами, оскільки іпотечні обтяження земельних ділянок за іпотечними договорами були припинені ще у 2015 році.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. ВП ВС скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалила нове рішення – про відмову в задоволенні позову.
Детальніше – https://cutt.ly/FNl0ldY .
Постанова ВП ВС від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558719.
#Верховний_Суд #ВП_ВС #відступ #ефективний_захист #відкриті_торги #ФГВФО
Обов’язок осіб, які завдали шкоди пам'яткам культурної спадщини, їх відновити є складовою процесу відшкодування шкоди – КЦС ВС
Суд першої інстанції за позовом фізичної особи зобов’язав відновити за власний рахунок зруйновану пам’ятку історії місцевого значення: дачний будинок В. Мировича, нащадка старовинного козацького роду, шляхом проведення заходів з її відбудови та відтворення її первісного вигляду.
Апеляційний суд скасував рішення районного суду та відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що архівні довідки, історичне дослідження роду не свідчать про наявність родинних зв’язків колишнього власника будинку й позивачки. Будинок знесений повністю, тому обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає Закону України «Про охорону культурної спадщини». Крім того, помилковим є висновок про завдання шкоди, оскільки на момент знесення будинок не належав до об’єктів культурної спадщини.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду, зробивши такі правові висновки.
Згідно з нормами Рамкової Конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства право громадян на захист від порушення конституційного права на культурну спадщину належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі громадян у відповідних громадських організаціях.
Позивачка навела належне обґрунтування підстав для звернення до суду з метою захисту права (інтересу) на культурну спадщину.
За таких обставин інтерес позивачки до вказаного об'єкта культурної спадщини відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес» та може підлягати судовому захисту.
Юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям, зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе – відшкодувати шкоду відповідно до закону (ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Передбачений цією нормою обов’язок осіб, які завдали шкоди пам'яткам, їх відновити є складовою процесу відшкодування шкоди. Належними позивачами у разі виникнення такого спору є визначені в частинах 1 та 2 ст. 47 цього Закону суб’єкти права на таке відшкодування: власник пам'ятки або уповноважений ним орган; особа, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою.
Оскільки позивачка не належить до таких суб’єктів, вона не має права вимагати відшкодування шкоди, у тому числі у спосіб зобов'язання відновити пам'ятку на підставі ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Водночас інший мотив висновку апеляційного суду, що належним позивачем за таким позовом є спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, помилковий.
Утім, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
З огляду на належне обґрунтування позивачки наявності інтересу до вказаного об'єкта культурної спадщини її вимоги щодо відновлення пам’ятки історії місцевого значення шляхом проведення заходів з її відбудови є вимогою про відновлення становища, яке існувало до порушення.
На момент законного знесення на замовлення відповідача спірного будинку на нього не поширювався правовий режим культурної спадщини, він визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Отже, оскільки відповідач не є особою, яка порушила право (інтерес) позивачки щодо вказаного об'єкта культурної спадщини, колегія суддів погодилася з висновком апеляційного суду про відмову в позові саме з цієї підстави.
Детальніше за посиланням – https://cutt.ly/XNhU0Oc .
Постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 759/20550/18 (провадження № 61-4625св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106637506.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КЦС_ВС #культурна_спадщина #право_на_позов #спосіб_захисту
Виключно українською: Верховний Суд пояснив, якою мовою мають бути викладені апеляційні та касаційні скарги
Якщо особа оскаржує судове рішення, то її апеляційна чи касаційна скарга обов’язково повинна бути написана саме українською мовою. І така вимога жодним чином не є перешкодою в доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, адже їм гарантовано право користуватися в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, та в разі необхідності – послугами перекладача.
Про це йдеться в постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника громадянина Туреччини. Так, іноземець подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У цій скарзі іноземець українською мовою вказав назву суду, до якого вона подається, свою особу та зазначив, що оскаржуваним судовим рішенням є згадана ухвала. Інший текст скарги було викладено іноземною мовою.
Апеляційний суд повернув цю скаргу. З таким рішенням погодилася і ОП ККС ВС, зазначивши, що апеляційний суд правильно повернув скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала, оскільки системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про неможливість залишення такої скарги без руху.
Крім того, як зазначив касаційний суд, у процесуальному законодавстві не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, які складені недержавною мовою. До того ж до прийняття скарги до розгляду слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
За таких обставин документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги або вирішується питання про відкриття апеляційного (касаційного) провадження, мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Детальніше з постановою від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18 (провадження № 51-5817кмо21) та сформованим висновком ОП ККС ВС про застосування норми права можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106426687.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #апеляційна_скарга #касаційна_скарга #оскарження #українська_мова #державна_мова #доступ_до_правосуддя
Забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів акціонерів та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення
Акціонер ПрАТ звернувся з позовом до ПрАТ про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів цього товариства. Одночасно з позовом подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного у справі рішення і заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, КГС ВС зазначив, зокрема, таке.
Як свідчать установлені обставини, позивач у цій справі має намір захистити свої корпоративні права як акціонера ПрАТ, порушені (на його думку) внаслідок ухвалення оспорюваних рішень. У разі їх виконання він може бути позбавлений права на ефективний судовий захист, адже здійснення державним реєстратором на підставі цих рішень до закінчення розгляду справи нових реєстраційних дій щодо ПрАТ (припинення повноважень та призначення нових осіб до органів управління ПрАТ, вчинення такими органами управлінських функцій, серед іншого стосовно розпорядження майном відповідача тощо) зумовить неможливість захисту або поновлення позивачем своїх прав у межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Це істотно ускладнить або взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Водночас обрані позивачем заходи забезпечення позову з урахуванням визначеного предмета позову відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.
У цій справі встановлені обставини свідчать, що невжиття наведених заходів забезпечення позову ускладнить / унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача в разі задоволення позову.
Крім того, заборона вчинення реєстраційних дій – це один із визначених законом способів забезпечення позову, передбачений, зокрема, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
З огляду на наведене колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині вжиття заходів забезпечення позову, не передбачених чинним законодавством.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не з’ясували ні назви документа, ні наявності такого документа, ні змісту оспорюваного позивачем рішення, а також не встановили, чи набрало чинності оскаржуване рішення, дію якого ними зупинено, колегія суддів зазначила таке. Отримання / наявність копії документа за результатами розгляду позачергових загальних зборів ПрАТ цілком залежить від суб’єктивної поведінки відповідача. При цьому в заяві про забезпечення позову повністю ідентифіковано рішення, а долучені документи, серед іншого повідомлення про скликання позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ, підтверджують факт ухвалення рішення, яке оскаржується. Крім того, учасники справи не заперечували факту ухвалення оскаржуваних рішень.
Детальніше – https://cutt.ly/wNa5VHl .
З текстом постанови КГС ВС від 12 вересня 2022 року у справі № 911/172/22 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106202079.
Аналогічна правова позиція висловлена КГС ВС у постанові від 12 вересня 2022 у справі № 911/231/22, з текстом якої можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106202087.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #судова_практика #правова_позиція #забезпечення_позову #корпоративні_права
КАС ВС роз’яснив, що повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді
Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов’язок відповідно до закону.
Позивач оскаржив до суду наказ про зобов’язання прибути до пункту збору відповідно до врученої повістки.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовилися відкрити провадження в справі, мотивуючи тим, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки складення повістки не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а саме не існує публічно-правового спору.
Верховний Суд, переглянувши спір за касаційною скаргою позивача, залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін з огляду на таке.
Згідно з п. 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки доручено, зокрема, організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їхніх керівників. Саме собою оповіщення громадян про виклик оформлюється у вигляді повісток.
Повістка є лише засобом оповіщення військовозобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, та не має обов’язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.
По суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов’язку та вручена позивачеві, не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Обов’язок військовозобов’язаної особи з’явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», у ч. 1 ст. 1 якого зазначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
Наведене свідчить про відсутність порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду.
Суд також звернув увагу, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Постанова Верховного Суду від 8 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22 (провадження № К/990/15867/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106141195.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КАС_ВС #судова_практика #повістка #воєнний_стан #військова_служба #призов
