19219
Правові висновки Верховного Суду
Належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об’єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво – КГС ВС
У співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов’язаних із встановленням суб’єктного складу осіб, зобов’язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу.
Належними відповідачами за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є особи, які придбали об’єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об’єкт.
На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/6XEOOs
Пропонуємо ознайомитися з черговим оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – за березень 2024 року: https://is.gd/LqVc5t
В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ оподаткування систематичного продажу нерухомого майна фізичною особою;
✅ строків для проведення та результатів камеральної перевірки;
✅ відшкодування витрат на митний огляд товару;
✅ закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками;
✅ збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку в разі переміщення особи по військовій службі, пов’язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість);
✅ довідки, що підтверджує участь військовослужбовця у бойових діях чи прирівняних до них заходах;
✅ строку звільнення після подання працівником заяви про звільнення із займаної посади.
Упродовж березня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, виконавець зобов’язаний отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду – КАС ВС
Державний виконавець або приватний виконавець зобов’язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
Таку правову позицію сформулював Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом АТ щодо оскарження дій приватного виконавця з ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Детальніше – https://is.gd/WUDtJl.
Дії працівників міськради, які увійшли на подвір’я потерпілого без його дозволу, зруйнувавши огорожу, та обстежили домогосподарство, вважаючи свої дії правомірними, оскільки, на їхню думку, земельна ділянка була передана у власність особи незаконно, є порушенням недоторканності житла – ВС
Встановлена у ст. 162 КК України кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи є однією із законодавчих гарантій захисту прав людини, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 30 Конституції України.
Водночас сам факт протиправного володіння особою житловим приміщенням та/або земельною ділянкою, навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у тому числі службовим особам, входити й оглядати ці об’єкти без дозволу фактичного володільця за межами встановлених законом процедур. Адже кримінально-правова охорона недоторканності житла чи іншого володіння особи покликана забезпечити також захист нерозривно пов’язаного з цими об’єктами права людини на повагу до її приватного та сімейного життя. Тому ст. 162 КК України застосовується й у випадках, якщо проникнення жодним чином не позначається на праві власності або іншому праві володіння, а також може застосовуватися навіть у разі, коли протиправне вторгнення здійснено власником відповідного майна.
Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги сторони захисту.
Детальніше – https://is.gd/pi7Kyj.
До вашої уваги пропонуємо новий тематичний огляд Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
Дотримання принципу non bis in idem, поняття «систематичність» у домашньому насильстві, коло потерпілих від таких дій, питання доказування тощо.
Ці та інші питання висвітлено в огляді судової практики Верховного Суду у провадженнях про кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством (рішення, внесені до ЄДРСР, за 2019–2024 роки) – https://is.gd/w4ftcz.
Сплата податків з отриманого доходу та недостатність практичних навичок роботи на комп’ютері не звільняють від обов’язку зазначити інформацію про цей дохід у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування – ККС ВС
Внесення суб’єктами декларування завідомо недостовірних відомостей до електронної декларації перешкоджає здійсненню фінансового контролю за їх майновим станом контролюючими органами та шкодить ефективній протидії корупції. Зважаючи на негативні наслідки, які несе в собі декларування недостовірної інформації, законодавцем встановлено кримінальну протиправність такого діяння, яка є юридичним вираженням його суспільної небезпеки.
Таку думку висловив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг прокурора та засудженого.
Детальніше – https://is.gd/SeFYRY.
На військовослужбовця, який за його згодою отримав від держави компенсацію на придбання житла, не поширюються гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України про неможливість виселення зі службового житла без надання іншого – КЦС ВС
На військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати в гуртожитку). Це відповідає принципам справедливості, пропорційності й рівності всіх військовослужбовців, а також умовам реалізації обов’язку держави щодо забезпечення їх житлом.
Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на ЗСУ, МОУ та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами.
На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі за позовом Національного університету оборони України про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Детальніше – https://is.gd/pHd8CO.
Встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами – ВС
Встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, тому що в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України не належить до інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/cPNp5E.
ВП ВС визначила порядок захисту порушеного права держави на землі, на яких розташовані пам’ятки археології
Скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на особливо цінні об’єкти археологічної спадщини.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/771ZDi.
Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки щодо способу реалізації релігійною громадою права на зміну канонічної приналежності
Вирішуючи питання про межі втручання держави у право на свободу віросповідання, Велика Палата ВС як засадничим положенням керувалася тим, що завданням суду є визначення того, чи заходи, вжиті на національному рівні, є виправданими та пропорційними, а також наскільки виправданим є втручання суду у внутрішні справи релігійної громади.
З-поміж іншого, у цій справі сформульовані висновки щодо поняття релігійної громади, критеріїв членства в ній, способу реалізації права релігійної громади змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях, підстав втручання суду в здійснення цього права та особливостей юридичного оформлення такої зміни.
Детальніше – https://is.gd/0LdSCl.
ВС залишив у силі обвинувальний вирок, яким особу було засуджено за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, вчинене з мотивів незгоди з діями співробітників СІЗО, у якому вона трималася під вартою
Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, відволікає певні сили й засоби від виконання їхніх обов’язків, призводить до обмеження прав і свобод людей тощо. Поширення таких неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/tEjKyH.
Сторони договору, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі, можуть неодноразово змінювати ціну товару в разі її зростання на ринку, але не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної при укладенні договору – ВП ВС
Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Про це йдеться в постанові Великої Палати Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/ULJmBY.
Строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами обраховується з моменту офіційного оприлюднення рішення КСУ, а не з моменту визнання неконституційності та втрати чинності певних положень закону – ККС ВС
Кримінальний процесуальний закон чітко визначає, що обчислення строків на звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку п. 1 ч. 5 ст. 461 КПК України відбувається з моменту офіційного оприлюднення тексту рішення Конституційного Суду України. Будь-яких застережень або винятків щодо обрахування відповідного строку положення цього Кодексу не містять.
До такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги адвоката.
Детальніше – https://is.gd/qqNYTk.
Постанова КАС ВС щодо можливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі
Відсутність ухвали про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначеному в ст. 294 КАС України, не є обмеженням права позивача на доступ до суду, оскільки в позивача за процесуальним законом є право на оскарження саме ухвали про зупинення провадження у справі.
Отже, відсутність у ст. 294 КАС України прямої вказівки на можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі в цьому випадку має тлумачитись як неможливість апеляційного оскарження такої ухвали.
Таку правову позицію сформулював Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/VI3THN
ВП ВС визначила критерії суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни) і сформулювала висновки щодо кваліфікації дій, вчинених під час збройного конфлікту
Діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій.
Планування, підготовка, розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, і ведення агресивної війни чи агресивних воєнних дій вимагає наявності в суб’єктів відповідних повноважень, ресурсів у сферах міжнародних відносин, внутрішньої політики, оборони, промисловості, економіки, фінансів або такого суспільного становища, яке дозволяє їм впливати на прийняття відповідних рішень уповноваженими особами.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/sWcF2T.
Якщо засуджений у заяві вказує на існування нововиявлених обставин, які, на його думку, підтверджують його невинуватість у вчиненні злочину, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 461 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено – ККС ВС
Суд не може повернути заяву засудженого про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами з підстав порушення строків звернення до суду, якщо в ній вказано, що на момент ухвалення вироку суду не було відомо про вчинення кримінального правопорушення іншою особою, тобто зазначені обставини, які підтверджують невинуватість засудженого.
Детальніше – https://is.gd/hJy7Eg.
Відмова в задоволенні позову баби та діда про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею не є підставою для відмови їм у позові про визначення способів участі у вихованні дитини – ОП КЦС ВС
Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права, та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками.
Відмова в задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав) не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених ч. 2 ст. 159, ч. 1 ст. 263 СК України, – визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця і часу їхнього спілкування.
Такі висновки про застосування норм права зробила, забезпечуючи єдність судової практики, Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом баби й діда про зобов’язання не чинити перешкод у спілкуванні з онукою і встановлення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Детальніше – https://is.gd/Fv5oFP.
КГС ВС визначив особливості розрахунку об’єму протранспортованого природного газу у випадку втрати зв'язку з вузлом обліку газу внаслідок ведення бойових дій
У випадках втрати зв'язку з вузлом обліку газу, внаслідок чого відповідні вимірювання стали неможливими, зокрема через проведення бойових дій у регіоні, визначення обсягу відборів природного газу з газотранспортної системи здійснюється оператором у порядку, передбаченому положеннями гл. 4 розд. III Кодексу газотранспортної системи, тобто за даними попередніх трьох аналогічних періодів.
На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/0yKK5j.
Військовослужбовця може бути позбавлено додаткової винагороди, яка передбачена на період воєнного стану, лише у разі вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією – КАС ВС
Військовослужбовця може бути позбавлено щомісячної додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, у разі вчинення ним адміністративного правопорушення, пов’язаного саме з проходженням військової служби, а не за будь-яке адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлено КУпАП.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом військовослужбовця про оскарження дій військової частини щодо позбавлення його щомісячної додаткової винагороди за березень, квітень 2022 року.
Відповідно до обставин справи позивачу на підставі протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) наказами командира військової частини вирішено не виплачувати додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30 тис. грн за березень і квітень 2022 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
КАС ВС дійшов висновку, що передбачене постановою КМУ № 168 грошове забезпечення військовослужбовців пов’язане саме з виконанням обов’язків військової служби, відповідно невиплата додаткової винагороди як складової грошового забезпечення має бути пов’язана з виконанням / невиконанням військовослужбовцями обов’язків саме військової служби, а не поза межами її здійснення.
Детальніше – https://is.gd/lAr13s.
КЦС ВС роз’яснив, за яких умов форс-мажор впливає на виконання договірного зобов’язання
ЦК України не передбачає конструкції форс-мажору, у цивільних відносинах форс-мажор традиційно є договірною підставою звільнення від відповідальності. За допомогою договору сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки він поширюється, які правові наслідки його існування); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов’язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов’язання, що виникло на підставі договору.
Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом про зобов’язання повернути майно, яке передане на зберігання.
Детальніше – https://is.gd/LmBUcx.
Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за січень – березень 2024 року) – https://is.gd/MiWT7n.
У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:
✅ ефективних способів захисту прав подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу) у спорі про поділ спільного сумісного майна;
✅ порядку захисту порушеного права держави на землі, на яких розташовані пам’ятки археології;
✅ критеріїв суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни);
✅ юрисдикції справ про встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем;
✅ порядку збільшення ціни товару за договором, укладеним за результатами проведення публічної закупівлі, у разі зростання ціни товару на ринку;
✅ моменту виникнення прострочення виконання зобов’язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.
Норми ЦК України мають пріоритет над нормами ЖК України щодо права наймачів на встановлення порядку користування квартирою державного житлового фонду – висновок ОП КЦС ВС
Встановлення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду (ч. 4 ст. 816 ЦК України) та зміна умов договору найму з укладенням окремого договору найму (статті 47, 61, 63, 104 ЖК України) є різними способами захисту права.
Положення ст. 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду та не пов’язують таку можливість із площею наданого в найм житлового приміщення. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів застосуванню підлягає вказана норма.
Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/7h4NeN.
Розуміючи важливість відстеження висновків Верховного Суду щодо тлумачення положень процесуального законодавства, з 2022 року ми здійснюємо постатейну систематизацію правових висновків щодо застосування ГПК України.
Ділимося з вами оглядом судової практики за 2022–2023 роки, у якому містяться релевантні висновки Верховного Суду у прив’язці до конкретних статей ГПК України у форматі «запитання – відповідь»: https://is.gd/bkbqy8.
Цей огляд буде регулярно оновлюватися.
English below
Розуміючи важливість практики розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів національними судами України для міжнародної спільноти, нагадуємо, що Верховний Суд ухвалив уже дві постанови за ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).
Ділимося перекладом ключових аспектів зазначених рішень англійською мовою – https://is.gd/h4qM4X.
Recognizing the importance of the practice of considering criminal proceedings for war crimes by the national courts of Ukraine for the international community, we remind you that the Supreme Court has already issued two rulings under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine (violation of the laws and customs of war).
We share the English translation of the key aspects of these judgements below – https://is.gd/h4qM4X.
КЦС ВС вчергове наголосив, що вибачення не є способом захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації
Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача просити вибачення в позивача у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації не передбачене законом.
На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Детальніше – https://is.gd/zK6f43.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, належить до дискреційних повноважень суду – ОП КГС ВС
Обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Про це йдеться в постанові Верховного Суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду.
Детальніше – https://is.gd/lqMNGg.
Верховний Суд розглянув спір щодо права користування земельною ділянкою на підставі правового титулу права постійного володіння землею
Помилка державного органу щодо неналежної форми державного акта на земельну ділянку, допущена у 1993 році, в період значних змін у земельному законодавстві, зміни юридичних титулів, не може бути покладена у вину виконавчому комітету міської ради, якому виданий спірний державний акт, за умови вчинення активних дій учасників спірних правовідносин щодо передачі земельної ділянки з державної власності в комунальну.
У разі відсутності протиправних дій з боку як учасників спірних правовідносин, так і відповідного державного органу виконавчий комітет міської ради з урахуванням принципу «належного урядування» набуває право на майно саме на тому юридичному титулі, на якому він був зазначений у відповідному державному акті, – право постійного володіння землею, і має права та обов’язки щодо його використання, які відповідають саме такому праву.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/V8FHza.
Верховний Суд визначив особливості розрахунку обсягів споживання електроенергії споживачами, об’єкти яких розташовані на територіях, де ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях
Визначення обсягів споживання електричної енергії на об’єктах споживачів на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, із застосуванням коефіцієнта приросту / зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання.
Незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту / зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов’язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року.
На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/WDMakn.
Постанова КГС ВС від 20 лютого 2024 року у справі № 905/644/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117202796.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом правових висновків палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2018–2023 роки – https://is.gd/qdTXyV
В огляді відображено правові висновки, які матимуть важливе значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, у тому числі, такі:
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зазначено, що:
▪положення ст. 617 ЦК України містять підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов’язання, а не від виконання договірного зобов’язання, тому цю статтю не можна застосовувати як підставу, що виключає виконання договірного зобов’язання;
▪правове регулювання цивільних відносин між оператором державних лотерей та гравцем, які по суті є договірними, здійснюється спеціальними нормами Закону України «Про державні лотереї в Україні», умовами проведення державних лотерей. Грошове зобов’язання здійснити виплату призу державної лотереї виникає за сукупності таких умов: пред’явлення гравцем лотерейного білета, проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета, відсутність визнання оператором державної лотереї білета невиграшним;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 1 січня 2004 року, то при його оспорюванні застосовуються відповідні положення КпШС України, тому запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України заборона щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття не має зворотної дії в часі. За допомогою позову особи, яка записана батьком дитини, про оспорення запису в книзі записів народжень відбувається захист приватного інтересу та приватного життя чоловіка відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що охоплює важливі аспекти особистої ідентичності;
✅ у спорах, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, акцентовано, що заподіяння шкоди третім особам під час ДТП особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом, проте не має посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, є страховим випадком і, як наслідок, у страховика виникає обов’язок здійснити страхову виплату за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, а після виплати страхового відшкодування – право регресу до водія, з вини якого завдано шкоди;
✅ у справах окремого провадження вказано, що факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року не має правового значення для видачі паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого, тому не підлягає встановленню в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви;
✅ щодо застосування норм процесуального права зазначено, що порушення правил об’єднання позовних вимог у разі, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз’єднає позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з огляду на п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. При цьому роз’єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз’єднав позовні вимоги.
Апеляційний суд вправі запросити висновок органу опіки та піклування про дозвіл на припинення частки дитини у праві власності – КЦС ВС
Апеляційний суд не позбавлений можливості запросити в органу опіки та піклування письмовий висновок щодо дозволу на припинення частки малолітньої особи у праві власності. Зазначене не є отриманням нового доказу на стадії апеляційного провадження, що унеможливлюється з огляду на ст. 367 ЦПК України, а є виконанням завдань цивільного судочинства.
Якщо матеріали справи не містять такого висновку, неможливе формальне скасування рішення суду першої інстанції з цієї підстави.
Такий правовий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу за позовом співвласників квартири щодо припинення права малолітньої дитини на частку в квартирі.
Детальніше — https://is.gd/otnl07.
