19219
Правові висновки Верховного Суду
Особи є співвиконавцями умисного вбивства, якщо вони діяли з умислом на вчинення цього злочину та завдали потерпілому різні тілесні ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті – ККС ВС
Верховний Суд вказав, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу.
При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об’єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1035/osoby-ie-spivvykonavtsiamy-umysnoho-vbyvstva-iaksh%D1%81ho-vony-diialy-z-umyslom-na-vchynennia-tsoho-zlochynu-ta-zavdaly-poterpilomu-rizni-tilesni-ushkodzhennia-nezalezhno-vid-toho-iake-z-nykh-vyiavylosia-bezposerednoiu-prychynoiu-smerti-%E2%80%93-kks-vs
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони банку (гаранту) здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара до набрання судовим рішенням законної сили
Заходи забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та є втручанням у господарську діяльність банку в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі ОП КГС.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1025/ne-dopuskaietsia-zabezpechennia-pozovu-shliakhom-zaborony-banku-harantu-zdiisniuvaty-budiaki-vyplaty-za-bankivskymy-harantiiamy-za-budiakymy-vymohamy-benefitsiara-do-nabrannia-sudovym-rishenniam-zakonnoi-syly
Рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України – ВП ВС
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 цього Кодексу, які визначають підстави недійсності правочину. Рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).
У разі відчуження майна товариства за рішенням загальних зборів його учасників оскарженим та визнаним недійсним може бути кінцевий результат дій з передачі майна – правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна.
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1021/rishennia-zahalnykh-zboriv-uchasnykiv-tovarystva-ne-ie-pravochynamy-ta-ne-mozhut-buty-vyznani-nediisnymy-na-pidstavi-statei-203-215-tsk-ukrainy-%E2%80%93-vp-vs .
Огляд актуальної судової практики КГС ВС за грудень 2024 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
✅ підстави для відмови в затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
✅ порядок заявлення скарги на дії / бездіяльність арбітражного керуючого / відшкодування шкоди;
✅ закриття провадження у справі про банкрутство малого приватного підприємства, ліквідаційна процедура якого тривала понад 13 років.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки стосовно:
✅ юрисдикційності спору про визнання протиправним та скасування рішення міської ради як засновника комунального підприємства про внесення змін до фінансового плану комунального підприємства й ефективності такого способу захисту;
✅ неефективності для захисту майнового інтересу щодо збереження майна, яке перебуває у володінні позивача, вимоги про скасування реєстраційних дій щодо іншої юридичної особи та неналежності такого способу захисту, як заборона використання найменування юридичної особи іншої організаційно-правової форми;
✅ правового статусу наглядової ради у закладі охорони здоров’я та обсягу її повноважень.
У постановах у справах щодо земельних відносин викладено правові висновки щодо:
✅ обсягу правомочностей землекористувача;
✅ вимоги позивача, який не є стороною правочинів, про витребування земельної ділянки від її кінцевого набувача;
✅ повноважень військових адміністрацій у сфері земельних правовідносин.
У постанові у спорі, що виник із договору, міститься правовий висновок стосовно:
✅ вимог про визнання недійсними окремих положень договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з підстав невідповідності його змісту Типовому договору.
Із цими та іншими правовими позиціями, викладеними в огляді, можна ознайомитися за посиланням
https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_12_2024.pdf
Для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного ТЦК та СП, а не факт прийняття ним військової присяги – ККС ВС
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 КК України.
ВС залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець категорично відмовився приймати присягу. Відсутність в обвинуваченого належної військової підготовки обумовлена його поведінкою, ставленням до військової служби та не бажанням її проходження, оскільки він не виконав наказ отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб.
Закон не пов’язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Для обвинуваченого початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Детальніше - https://is.gd/dMqa8E.
Повноваження адвоката на представництво в суді можуть бути підтверджені безпосередньо договором про надання правничої допомоги – ОП КЦС ВС
Адвокат має право підтвердити свої повноваження на представництво в суді безпосередньо договором про надання правничої допомоги.
За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане впередбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду,забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/9ggwcg.
Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку можливе лише після вжиття позивачем дій щодо його встановлення та недосягнення про це згоди між сторонами, що підтверджується відповідними доказами ‒КГС ВС
Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю в позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/jQX4lc.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 27 січня по 2 лютого 2025 року.
Справа, передана на розгляд ВП ВС:
Ухвалою КАС ВС від 16 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок суддівської винагороди відповідно до п. 24 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус судів» судді, який був обраний до ВСУ безстроково, не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначений суддею ВС за результатами конкурсу.
Справа, передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС:
Ухвалою КАС ВС від 27 січня 2025 року на розгляд судової палати КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС про те, що факт зняття з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (у редакції, чинній до 18 травня 2024 року) не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період дії на території України воєнного стану.
Справа, передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС:
Ухвалою КГС ВС від 16 січня 2025 року на розгляд судової палати КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо можливості визнання договору оренди земельної ділянки недійсним без обов’язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки у відповідних правовідносинах.
Обов’язок роз’яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі після його зміни прокурором КПК України покладає на суд, а не на прокурора чи будь-кого іншого – ККС ВС
ВС вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК України саме на суд покладено функцію роз’яснення потерпілому права на підтримання обвинувачення в первинному обсязі. Таке роз’яснення є гарантією забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні і забезпечення того, щоб останній був почутий судом.
Колегія суддів ККС ВС звертає увагу, що відібрання стороною обвинувачення заяви від потерпілого поза судовим розглядом, перед судовим розглядом чи в іншому позасудовому порядку не є належним виконанням вимог ч. 3 ст. 338 КПК України і не може замінювати необхідність роз’яснення судом права потерпілого підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі. Так само не є належним виконанням вимог цієї статті роз’яснення будь-ким іншим, окрім суду, прав потерпілого на підтримання обвинувачення в первісному обсязі після його зміни прокурором.
Детальніше – https://is.gd/qtLsSu.
Належним способом захисту прав особи в разі несплати користувачем земельної ділянки коштів за договором емфітевзису є стягнення боргу, а не розірвання договору – ОП КЦС ВС
Належним способом захисту прав особи у зв’язку з несплатою за користування земельною ділянкою за договором про встановлення емфітевзису є стягнення боргу, а не розірвання такого договору.
Підстави розірвання договору, зокрема, у разі істотного його порушення другою стороною (ч. 2 ст. 651 ЦК України) та підстави припинення права користування земельною ділянкою, які визначені у ст. 141 ЗК України, не можуть застосовуватися для встановлення наявності підстав для припинення емфітевзису як права речового, якщо інше прямо не передбачено законом для емфітевзису.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/t35a8Y.
Рішення загальних зборів товариства не можуть порушувати корпоративні права осіб, які не були учасниками товариства на момент проведення таких загальних зборів – КГС ВС
Рішення загальних зборів товариства, прийняті до вступу набувачів частки в статутному капіталі товариства до складу його учасників (до набуття корпоративних прав щодо такої юридичної особи), не можуть бути визнані такими, що порушують їхні корпоративні права.
Водночас корпоративні права виникають з моменту державної реєстрації набувача як учасника товариства, а не з моменту укладення правочину про відчуження частки.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсною нової редакції статуту, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів.
Детальніше – https://is.gd/mNg86I.
Посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика від ДУК не підтверджують членство в добровольчому формуванні громади і не надають права на носіння зброї без дозволу – ККС ВС
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України.
ВС вказав, що обвинувачений не отримував дозволу, передбаченого законодавством, на право зберігання, носіння вогнепальної зброї та боєприпасів.
Наявність у нього посвідчення бійця групи супроводження вантажів гумдопомоги та характеристика ДУК не є достатнім підтвердженням членства й активної участі у складі ДФТГ та не надавало права на носіння вогнепальної зброї і боєприпасів.
Дата, час, місце та обставини, за яких обвинуваченого затримано і вилучено в нього зброю (під час вигулу собаки), не дають підстав вважати, що він на момент затримання виконував завдання щодо відсічі збройній агресії рф проти України або ж діяв у стані крайньої необхідності.
Детальніше – https://is.gd/fGoyLS.
Лікар закладу охорони здоров’я, який, неналежно виконуючи професійні обов'язки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 140 КК України, зобов'язаний відшкодувати цій лікарні витрати, понесені нею на лікування потерпілого від цього злочину – ККС ВС
У цивільному позові прокурор посилався на ст. 1206 ЦК України, за якою особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого. Ставилося питання не про відшкодування лікарем матеріальної шкоди, яку понесли потерпілі, внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов’язків, що регулюється ст. 1172 ЦК України, а щодо відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на лікування (ст. 1206 Кодексу).
Отже, відшкодування витрат закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, відбувається не з юридичної особи, з якою винна у злочині особа перебуває в трудових відносинах, а винятково із самої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Детальніше – https://is.gd/n4dCQn.
Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами за наявності діючихперсональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача є правомірним з моменту набрання чинності змінами до Кодексу України про надра – КАС ВС
Дія Закону України від 1 грудня 2022 року № 2805-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», який був опублікований 28 грудня 2022 року і набрав чинності 28 березня 2023 року, зокрема в частині доповнення Кодексу України про надра такою підставою для зупинення дії спеціального дозволу, як застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, поширюється на персональні санкції, що вже діють.
Законодавець передбачив відстрочку в набранні чинності вказаним Законом – 3 місяці з дня опублікування, тобто з 28 березня 2023 року, зокрема, і з метою надання можливості надрокористувачу вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника, задля уникнення негативних наслідків у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів.
Такі висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Детальніше – https://is.gd/gazobZ.
Неналежне реагування працівників патрульної поліції на конфлікт і невжиття необхідних для його припинення заходів, що призвело до смерті людини, є службовою недбалістю – ККС ВС
Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 751/626/22.
У цьому кримінальному провадженні двоє працівників патрульної поліції обвинувачувались у тому, що без поважних причин залишили місце події після того, як потерпілий повідомив їм про застосоване до нього насильство з боку групи осіб, яка перебувала поруч із ним. Патрульні залишили місце події, а група нападників заподіяла потерпілому смерть.
Детальніше – https://is.gd/5spvvy.
Невжиття міською радою заходів щодо реалізації затвердженої нею програми поводження з побутовими відходами є протиправною бездіяльністю, що створює загрозу екологічній безпеці – КАС ВС
Органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити фінансування та виконання заходів, передбачених місцевими програмами з поводження з побутовими відходами, затвердженими рішеннями відповідних рад. Невиконання таких програм є протиправною бездіяльністю такої ради, що створює потенційні загрози екологічній безпеці та може бути підставою для звернення до суду з вимогою визнати таку бездіяльність протиправною і зобов'язати вчинити необхідні дії.
Закінчення строку дії програми не звільняє від необхідності виконання передбачених нею заходів, спрямованих на усунення загроз екологічній безпеці.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання Міської цільової програми поводження з побутовими відходами та зобов’язання вчинити дії.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1027/nevzhyttia-miskoiu-radoiu-zakhodiv-sh%D1%81hodo-realizatsii-zatverdzhenoi-neiu-prohramy-povodzhennia-z-pobutovymy-vidkhodamy-ie-protypravnoiu-bezdiialnistiu-sh%D1%81ho-stvoriuie-zahrozu-ekolohichnii-bezpetsi-%E2%80%93-kas-vs
Обрання члена виконавчого органу товариства не є предметом регулювання трудового права – КГС ВС
Обрання члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками не є предметом регулювання трудового права. Надання повноважень члену виконавчого органу товариства в силу ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на наділення члена виконавчого органу правом на здійснення управлінської діяльності товариством.
Такий висновок зробила колегія суддів КГС ВС.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1024/obrannia-chlena-vykonavchoho-orhanu-tovarystva-ne-ie-predmetom-rehuliuvannia-trudovoho-prava-%E2%80%93-khs-vs-
Позов про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі, не підлягає розгляду в судах – ОП КЦС ВС
Незгода позивача з апеляційною скаргою повинна бути висловлена в процесуальний спосіб, тобто під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана. Не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://so.supreme.court.gov.ua/news/1018/pozov-pro-vidshkoduvannia-moralnoi-shkody-zavdanoi-podanniam-apeliatsiinoi-skarhy-v-inshii-spravi-ne-pidliahaie-rozhliadu-v-sudakh-%E2%80%93-op-ktss-vs
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 3 по 9 лютого 2025 року.
Справа, передана на розгляд ВП ВС:
Ухвалою КАС ВС від 28 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення дати, з якою Закон України «Про судоустрій і статус суддів» пов’язує прирівнення суддів ВССУ, ВГСУ, ВАСУ, які виявили бажання звільнитися у відставку, до суддів вищих спеціалізованих судів, та визначення належного відповідача у справі в частині позовних вимог про стягнення сум суддівської винагороди.
Справа, передана на розгляд ОП КГС ВС:
Ухвалою КГС ВС від 28 січня 2025 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо встановлення моменту, коли особа, яка звернулася з позовом про стягнення боргу, підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації».
Справа, передана на розгляд ОП КЦС ВС:
Ухвалою КЦС ВС від 29 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо застосування п. 10 Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”», якою визначено розмір, до якого зменшується заробітна плата, зокрема, членів правління державних банків, одразу без внесення змін до контракту.
Справа, передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС:
Ухвалою КАС ВС від 3 лютого 2025 року на розгляд судової палати КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС про достатність подання лише довідки (сертифіката) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції як достатнього доказу існування таких обставин, а також відсутність обов’язку в суб’єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв’язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов’язань.
Справа, передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС:
Ухвалою КГС ВС від 22 січня 2025 року на розгляд судової палати КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо тлумачення поняття «приміщення» в контексті застосування передбаченої абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстави для відмови у продовженні орендних відносин.
Огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в листопаді 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad\_ESPL\_11\_2024.pdf
У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень та ухвал ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Ідеться, зокрема, про:
– ухвалу про визнання заяви неприйнятною у справі SAPITASH v. Ukraine, де ЄСПЛ не побачив ознак порушення прав і свобод через відмову поновити строк на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, адже заявник був повідомлений про прийняте судом першої інстанції рішення, а його клопотання про поновлення строку не містили жодних доказів того, що він намагався отримати повний текст постанови раніше, ніж він фактично отримав його копію або що йому в цьому чинилися будь-які перешкоди;
– рішення у справі SOUROULLAS KAY AND ZANNETTOS v. Cyprus, де кримінальне засудження заявника ґрунтувалося на показаннях співучасника, який вирішив співпрацювати зі стороною обвинувачення і свідчити у справі та проти якого не порушувалось провадження. Дослідивши цю справу, ЄСПЛ не побачив ознак порушення справедливості провадження, гарантованого ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ наголосив на відсутності правил оцінки доказів за п. 1 ст. 6 Конвенції, як і окремої заборони для національного суду покладатися на показання співучасника, та звернув увагу на потребу оцінки справедливості такого кримінального провадження в цілому. Що стосується конкретно цієї справи, то ЄСПЛ зазначив про недоведеність заявниками наявності між співучасником, про якого йдеться, та стороною обвинувачення угоди. Суд першої інстанції розумів та врахував проблемні питання, пов’язані з використанням таких свідчень; заявники знали співучасника та про досягнуті домовленості, а також мали змогу провести його перехресний допит. Зокрема, ЄСПЛ врахував висновки судів про наявність інших доказів, на підставі яких було ухвалено обвинувальні вироки, ретельне вивчення і пояснення судом присяжних врахування показань співучасника та перегляд Верховним судом відповідного вироку.
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.
Огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за грудень 2024 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_12_2024.pdf.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що видозміна, перероблення чи знищення об’єкта нерухомого майна під час перебування в чужому незаконному володінні позбавляє територіальну громаду можливості витребувати таке майно, що вибуло з її володіння, у добросовісного набувача;
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що видача банком банківського вкладу за підробленими документами не свідчить про виконання ним умов укладеного депозитного договору, оскільки недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача фінансових послуг;
– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, звернено увагу, що належною вимогою, яку може заявити міська рада як власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна;
– у спорах, що виникають із трудовихправовідносин, констатовано, що належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт);
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, наголошено, що розірвання шлюбу між сторонами не є підставою для скасування усиновлення, оскільки разом з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають біологічні батьки щодо дітей. Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання;
– у спорах, що виникають із спадковихправовідносин, зазначено, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача або незбереження цього майна має право на отримання лише грошової компенсації;
– у справах окремого провадження зауважено, що існування спору про право щодо участі батька дитини в її матеріальному забезпеченні / утриманніне може з’ясовуватися безвідносно до дій батька дитини, тому має вирішуватися за загальним правилом у межах спору про право у позовному провадженні;
– щодо застосування норм процесуального права вказано, що розгляд судом справи, у якій він є третьою особою, а підставами позову є дії цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи;
– щодо юрисдикційних питань зазначено, що спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до ПФУ, на роботі в органах Пенсійного фонду і стосуються прийняття на публічну службу, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників вони не перебували на державній службі та ПФУ і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.
Огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими у жовтні 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_10_2024.pdf.
Коротко розповімо про деякі з них.
У справі MEDVID v. Ukraine ЄСПЛ оцінив запроваджений законами України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» механізм скоротності покарання у виді довічного позбавлення волі у світлі дотримання вимог за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на предмет дієвості та ефективності. І хоча заявник скаржився на те, що такий механізм на практиці не працював, ЄСПЛ констатував відсутність порушення конвенційних вимог після 3 березня 2023 року щодо нього, тобто після внесення змін у всі підзаконні нормативно-правові акти, якими було остаточно впроваджено цей механізм. Таким чином, законодавчим шляхом було усунуто проблему відсутності в Україні реальної перспективи скоротності покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк, що спричинила констатацію порушення ст. 3 Конвенції, зокрема, рішенням ЄСПЛ «Пєтухов проти України № 2».
У справі MACHALICKÝ v. the Czech Republic заявник скаржився на порушення його прав за ст. 6 Конвенції з огляду на те, що національні суди у своїх рішеннях про відхилення його позову про відшкодування шкоди за порушене проти нього кримінальне провадження, закрите через закінчення строків притягнення до відповідальності, виснували, що підставою для відхилення було вчинення заявником протиправного діяння. ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 2 ст. 6 Конвенції в аспекті права на презумпцію невинуватості, зауважив, що сама по собі відмова виплатити заявникові за рахунок державних коштів компенсацію, яку він вимагав, не порушила б ст. 6 Конвенції в цьому аспекті. Проте до такого порушення призвела аргументація та формулювання, використані цивільними судами, які прямо вказували на вчинення заявником кримінального правопорушення.
Справа AMERISOC CENTER S.R.L. v. Luxembourg висвітлює проблемні питання процедури арешту активів, вірогідно здобутих злочинним шляхом, у разі їх знаходження за кордоном. Так, на кошти компанії-заявника зі штаб-квартирою в Сан-Хосе, які стверджувано становили майже всі її активи та були розміщені в банку Люксембургу, було накладено арешт на підставі запиту про міжнародну взаємну правову допомогу, виданого прокуратурою м. Ліми (Перу). Водночас законодавством Люксембургу був передбачений механізм обов’язкового повідомлення про накладення такого арешту лише банку, який на свій розсуд повідомляв клієнта. У цій справі банк не повідомив компанію-заявника про арешт її коштів, що спричинило пропуск нею десятиденного строку подання заперечень. Національні суди, до яких звернулася компанія-заявник, не усунули цей недолік відсутності справедливого балансу між втручанням у право на мирне володіння майном та суспільним інтересом, що полягав у боротьбі з організованою злочинністю та запобіганням незаконному використанню в небезпечний для суспільства спосіб майна, що спричинило констатацію ЄСПЛ порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.
Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за грудень 2024 року) – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Daigest_VP_2024_12.pdf.
У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:
▪️моменту, з якого відраховується шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою;
▪️кваліфікації нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був підписаний продавцем, як неукладеного та належного способу захисту прав продавця;
▪️розмежування випадків розірвання договору оренди землі на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України;
▪️компенсації державному / приватному виконавцю витрат, пов’язаних з розглядом скарги на його дії без розгляду;
▪️порядку підтвердження повноважень особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва;
▪️відсутності підстав для закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа;
▪️неможливості оскарження ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду в апеляційному порядку окремо від рішення суду;
▪️визначення предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК України.
Належним відповідачем у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є саме орган місцевого самоврядування, а не його виконавчий орган – ВП ВС
Належним відповідачем у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності в порядку статей 127, 128 ЗК України є орган місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади правомочності власника цієї земельної ділянки відповідно до закону, в тому числі навіть у разі прийняття ним рішення про уповноваження виконавчого органу на укладання договору, адже з огляду на це уповноваження виконавчий орган не набуває правомочностей власника такої земельної ділянки.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/vBbmck.
Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_12_2024.pdf.
В огляді відображено важливі правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у грудні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
– звернено увагу на те, що поширення публічних закликів про зміну меж території або державного кордону України в соціальній мережі кваліфікується за ч. 1 ст. 110 КК України;
– констатовано, що використані для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м’ясорубка тощо), які знаходяться у вільному продажі та можуть використовуватися в побуті, не можна вважати обладнанням для виготовлення психотропних речовин, а тому вони не є предметом злочину в розумінні ст. 313 КК України.
У сфері кримінального процесуального права:
– зроблено висновок про те, що ухвала суду апеляційної інстанції, якою поновлено строк на апеляційне оскарження, не підлягає окремому оскарженню в касаційному порядку. Якщо після відкриття касаційного провадження буде встановлено, що касаційний розгляд здійснюється за касаційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, суд касаційної інстанції має постановити ухвалу про закриття касаційного провадження;
– вказано, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 124 КПК України. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз’яснена обвинуваченому при роз’ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 ст. 285 КПК України.
Упродовж грудня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 20 по 26 січня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КГС ВС від 14 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для визначення юрисдикційності спору про скасування рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки у відомостях про земельну ділянку, належну фізичній особі (громадянину).
2. Ухвалою КГС ВС від 14 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС про те, що трансформаторна підстанція, яка призначена для обслуговування будівлі, згідно зі ст. 186 ЦК України є приналежністю будівлі (основної речі) та має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об’єкт права власності.
Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:
Ухвалою від 15 січня 2025 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому, особливості призначення покарання якому передбачені статтями 99–102 КК України.
Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:
1. Ухвалою від 17 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами стягувачів на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з мотивів необґрунтованості касаційної скарги.
2. Ухвалою від 17 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС про те, що належним способом захисту права орендодавця в разі реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у справі, в якій він є учасником, повинен належно дослідити питання про наявність підстав для відводу або самовідводу – ОП КЦС ВС
Розгляд апеляційним судом справи, у якій він є третьою особою, а підстави позову стосуються дій цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність / відсутність підстав для відводу / самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи й підвищенню рівня довіри суспільства до суду.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
Детальніше – https://is.gd/bXEKL3.
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд об’єднаних палат та Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 13 по 19 січня 2025 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
1. Ухвалою КЦС ВС від 20 листопада 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо продовження строків позовної давності, які мали би спливти під час карантину, запровадженого постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211, але до набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», тобто в період із 12 березня до 2 квітня 2020 року.
2. Ухвалою КЦС ВС від 8 січня 2025 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння як ефективного способу захисту права власності держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення в разі їх незаконного зайняття фізичними та юридичними особами.
Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:
Ухвалою КЦС ВС від 15 січня 2025 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо розгляду судами заяви про встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує за своїм станом здоров’я.
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за грудень 2024 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_12_2024.pdf.
В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, сформульовані судовими палатами та колегіями суддів КАС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ наявності в поліцейських календарної вислуги років як умови для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
✅ застосування ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 під час нарахування пенсії;
✅ суми додаткової винагороди, яка включається в довідку військовослужбовця про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії;
✅ виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника в правовідносинах, урегульованих нормами ст. 117 КЗпП України в редакції від 1 липня 2022 року;
✅ умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
✅ заборони вживання кальянів у закладах ресторанного господарства;
✅ оприбуткування податком на додану вартість операцій щодо постачання обладнання з інтегрованим програмним забезпеченням;
✅ обов’язку митного органу доводити недостовірність поданих декларантом документів.
Заслуговують на увагу також правові позиції Верховного Суду щодо застосування процесуального закону, зокрема про:
✅ неоскаржуваність у суді розпорядження голови місцевої ради про зупинення дії рішення ради;
✅ застосування ч. 4 ст. 7 КАС України до правовідносин, які виникли до ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання положень закону неконституційними.
Упродовж грудня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими пропонуємо ознайомитися в огляді судової практики.
Умови оплати праці в трудовому договорі не можуть бути гіршими, ніж ті, що передбачені в колективному договорі – КЦС ВС
Включені до трудового договору (контракту) умови праці (у тому числі оплати праці) повинні бути принаймні такими самими вигідними для працівника, як і умови найму за колективним договором. При цьому трудовий договір (контракт) може містити умови, більш сприятливі, ніж ті, що визначені в колективному договорі, а не менш вигідні для працівника.
На цьому акцентував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про стягнення заробітної плати.
Детальніше – https://is.gd/kd3AJj.
