Mason Lemberg
Індукція страху - це те що зараз відбувається навколо Запорізької АЕС.
Як це працює?
Це коли ти замість важливої ділянки роботи займаєшся самопіаром і нагородженням повій з прогнозами про переворот російських олігархів проти двійників путіна і завершення війни в грудні 2022 (кожного кварталу переносячи дати) а потім тобі "вистрілює" підірвана Каховська ГЕС, в тебе під носом, а ти нічого про це не знав, маючи супутники і нагороджених медалями огентів.
І потім ти щоб зберегти розвідувальний "авторитет" ти починаєш вибудовувати найпростіші моделі, типу: "ага, якщо вони могли підірвати ГЕС, то чому не можуть АЕС?" і оголошувати ці примітивні моделі публічно.
Бо ж треба перестрахуватися на випадок, якщо щось станеться, а ти нічого не казав і не попереджав. Який ти тоді "розвідник"?
Все. Старт даний. Страх зародився, індукція страху почалась. Далі ЗМІ малюють інфографіку з радіусами радіоактивного ураження, вусаті хуєпльоти на основі цього придумують свої історії для амеб, в кожній рендомній події кожен (хто в це повірив, або просто боїться( боятися - нормально)) починає бачити якісь знаки на користь версії, маховик псевдоінформації, страху і істерики розкручується.
Зчасом ти сам починаєш вже вірити в те що ти ж сам згенерував, бо воно вже обросло "фактами" і набуло іншого вигляду.
Далі це гуано зліплене з істерики лягає в папочки високосадовців під грифами і вірити починають вони, розкручуючи і виводячи страх і істерику на нові рівні.
Звісно, реагує на це і ворог і теж починає щось говорити, якось діяти. Це сприймається як доказ твоєї версії і так виникає новий виток страху.
Ітд
Ітд
Не буде зараз ніяких підривів АЕС. Спіть спокійно.
Принаймні поки що, поки не відбуваються бої в безпосередній близькості до АЕС
А істерити треба було коли АЕС захоплювати на 2-й тиждень вторгення і жителі Енергодару виходили проти танків і тримали оборону кілька днів голими руками. Але великому герою було не до них, він тоді замовляв рейтинги підтримки своєї персони.
Теперь он лётчик...Внизапна.
Анекдот вспомнила по этому поводу.
В купе сидят три женщины.
Одна:
— Я люблю спортсменов.
Вторая:
— А я — военных.
Третья:
— А мне индейцы нравятся!
В купе заходит Алексей:
— Разрешите представиться. Заслуженный мастер спорта майор Чингачгук.
Шото я в кому выпала. Каждому нужно немножко времени посидеть, повтыкать, укротить лягушку.
Раночку, шановні)
Дана Ярова
Проблеми індійців шерифа не турбують (с)
Я би хотіла прожити хоч тиждень без скандальних історій по підриву обороноздатності країни, як би не одне але.
Чи з недолугості, чи з низького рівня професіоналізму, чи з якихось інших причин - мені не дають такої можливості.
Що сталося в цей раз в нашому болоті?
Зараз поясню, але перекажу попередні серії.
Серія перша.
Памʼятаєте, я писала вам про проведення Держаудитслужбою аудиту Міністерства оборони за 2022 рік, та частково 2023 року?
Що є встановлені законодавством в оборонних закупівлях вимоги, щодо верхньої межі прибутку, як в закупівлі зброї, так і в деяких питаннях закупівлі тилового забезпечення по прямим договорам.
Ми ж памʼятаємо, що весь 2022 рік та й перше півріччя 2023 року всі договори були прямі.
Тільки 4 тижні тому вперше ми вивели закупівлям тилового забезпечення на Прозорро.
Так от, згідно висновку цього аудиту, ВЕСЬ прибуток постачальників ЗСУ Держаудитслужба сприйняла як « збитки нанесенні державі», та зобовʼязала МО звернутись до постачальників з вимогою повернути ці кошти.
Серія друга.
МО йде до суду опротестовувати це рішення Держаудитслужби.
Тому що, такі висновки зобов’язують правоохоронну систему розпочати кримінальні провадження проти всієї вертикалі управління МО, дотичної до питань закупівель - починаючи від працівників відповідних департаментів й аж до самого міністра Резнікова.
Прибуток буде визнаний простроченою заборгованістю перед МО й такі постачальники не зможуть укладати нові контракти, поки не відмовляться від свого прибутку – тобто не погасять так звану заборгованість.
Серія третя.
Два тижні, я залучена з різних сторін до процесу врегулювання цього питання. Два тижні ми погоджуємо зміни в 335 постанову КМУ, до якої як раз і має претензії Держаудитслужба, бо там не зазначено, що калькуляція постачальника може включати прибуток. Хоча, в той же час, існує 363 постанова КМУ, де це прописано. Тай й сам принцип - отримання прибутку від господарської діяльності- закріплено в Конституції. Але, кого ж це турбує.
Серія четверта.
На сцену виходить президент, який на цьому тижні мав зустріч з бізнесом, та вислухавши бізнес дав доручення Премʼєр - міністру Денису Шмигалю врегулювати це питання.
Серія пʼята.
Я не знаю, кому саме ця геніальна думка прийшла в голову, але з моїх власних джерел мені стало відомо, що до наступного засідання КМУ ( а це буде вівторок) вже готова постанова, а тепер увага!!!!!
Про визнання 335 постанови КМУ, такою, яка втратила чинність. Видно комусь принцип « нет тела, нет дела» - здався самим вдалим.
Які наслідки для постачальників МО, має це скасування?
1. Рішення Держаудитслужби буде реалізовано за попередній період - раз.
2. З усіх постачальників буде затягнено суму прибутку - два.
3. Жоден адекватний бізнес не піде більше в співпрацю з МО - три.
4. Будуть зірвані всі контракти та закупки, якими прозорими вони б не були - чотири.
5. Бізнес буде змушений піти а тінь, якщо захоче працювати з МО - пʼять.
6. Зупинка забезпечення потреб армії від зброї до харчів, стане невідворотною реальністю- шість.
А чому?
Бо проблеми індійців наших шерифів не турбують.
Що робити? - спитаєте ви мене.
Розповсюджувати, може хтось притомний з КМУ прочитають цей допис зупинить це безглуздя.
Доповідь закінчена.
Если собрать все слова, которые ты сказал за всю жизнь, то 99 из ста ты сказал зря.
Если взять всех людей, на которых ты тратил свои душевные силы, то 99 из ста датировались зря.
Если взять все проблемы, которые ты решал, то 99 из ста решились бы сами по себе и не факт, что хуже, чем решил ты.
Жить стоит ради того одного из сотни слов, которое запомнишь навсегда.
Ради того одного человека из сотни, который останется рядом с тобой на хуйзнасколько времени.
Ради таких решений, после которых спустя 25 лет не хочется ничего переделать.
Жизнь очень странная штука. Из всего, что имеет максимально неопределенный исход, получаются самые интересные штуки.
Из самых неожиданных для тебя поступков внезапно получаются самые интересные события.
Из десятка мальчиков, ты обязательно выберешь того, кого никто не одобрит и которому всегда "больше всех надо". Он никогда не будет удобен и всегда найдет способ довести тебя до кипения.
Но если не выберешь его, то придется всю жизнь жить с унылой домашней застиранной шматой, которая мнит себя стягом. И страдает от преследования "спецслужб" ))
Нова географія України.
Свіжі знімки Sentinel за 30 червня 2023 району колишнього Каховського водосховища.
Дно потроху підсихає, назовні виринають старі русла Дніпра, річок і струмків, що були поховані під 16-метровим шаром води.
Ставок-охолоджувач ЗАЕС поки що тримається, також є вода у каналі Запорізької ТЕС.
Водозабір Північно-Кримського каналу пересох повністю.
Постійна рубріка - "Ще одна погана новина для Порошенка!"
Читать полностью…
У них там свой делёж по фракциям)))
Я по ходу за Испанию болеть буду
Мне дискомфортно от того, что я начисто утратила эмпатию к запоребрику, причем оптом, трагедии с их детьми меня тоже не трогают. То есть я понимаю, что это один из основных признаков психопатии - не ощущать сопереживания к смерти объективно невинных существ. Виновных только в том, что родились там. Родились в семье убийц или соучастников.
Но яжбиолог. Я нашла для себя объяснение.
Дело в том, что эволюция популяций имеет несколько путей. То есть если кто-то думает, что задача эволюции сделать что-то более прогрессивным, умным, ловким, он ошибается. Задача эволюции сделать популяцию более выживучей в изменяющихся условиях среды, и дегенерация - один из путей. Глист не отращивает себе когти или мозг, он наоборот утрачивает целые системы органов, но при этом процветает, успешно петляя от страниц самых разных Красных книг.
То есть в популяции, которая пошла по пути дегенерации, каждое следующее поколение будет ещё более дегенерировавшим относительно предков. Так это работает.
Каждое следующее поколение подданных РФ будет ещё более агрессивным, тупым, ещё дальше отошедшим от иных путей развития. Выбивающиеся из нормы умрут или уедут. Каждое следующее поколение впитает в себя по максимуму черт, позволяющих комфортно обитать в среде, где считается нормальным убивать, насиловать, грабить, считать физическое доминирование хорошей стратегией, слепо верить, бездумно следовать.
Так что, наверное, для нас нормально потерять к ним эмпатию: мы жалеем собак, наливаем воду синичкам, но безжалостно травим аскариду. Ведь каждая молодая аскарида станет взрослой, воспроизведя целую генерацию ещё более продвинутых в дегенерации аскарид.
Дети 14го устроили нам Бучу и Мариуполь в 22м. Дети 22го не имеют шансов стать чем-то иным, пока их среда не изменится кардинально. Так что, наверное, пора заканчивать с самобичеванием, российские дети гарантированно устроят новую Бучу или Мариуполь нашим внукам, если оставить их среду константной.
В следующей жизни я обязательно буду домашним питомцем у какой-нибудь обеспеченной одинокой дамы. Мне будут давать кусьну, чухать пузяку и показывать в окно окружающий мир. А я стану капризничать, портить мебель и худеть чисто из вредности.
Но пока что надо вставать и работу работать ...
Хорошего дня, кстати
"В Донецке начинается кампания по замене указателей, табличек и вывесок на украинском языке."(с)
То есть город, который был настолько крут, что "кормил всю Украину", 9 лет не мог найти копеечку, чтоб богопротивные надписи сменить.
Это какой-то позор...(с)
Настроение сегодня совершенно несерьёзное. Прастити.
Вот что вы думаете, глядя на это прекрасное динамичное фото?
Я думаю, что фотограф гей. Или женщина - натуралка. Или я не знаю, что там в голове художников происходит...Лифчики они фоткают...Тю.
Несерьёзное у меня настроение вапще.
Павло Клімкін
Висилка грузинського посла - цілком логічний крок. У Саакашвілі в Україні є свої фанати і свої недоброзичливці, але він громадянин України і ми маємо його захищати.
Принцип "ми своїх не кидаємо" має працювати для всіх, на те він і принцип. Немає нічого важливішого за людське життя, але з Грузією в нас є значно ширший контекст. Наприклад, санкції до грузинської авіакомпанії, яка тепер літає в РФ на регулярній основі. Тобто крім недружніх дій до громадянина України маємо недружні дії стосовно нас, причому Грузія під час війни не просто уникає санкцій, вона пожвавлює відносини в ключових сферах з РФ.
Більше того, в Грузію іде потік російських грошей і є підстави вважати, що через неї намагаються обійти санкції - від автівок до нафтопродуктів. Все це ставить для Грузії одне, але фундаментальне питання - частиною чого вона є або точніше прагне стати: Заходу чи "і нашим, і вашим". Я завжди дуже хотів побачити грузинський прапор поряд з нашим перед штаб-квартирами ЄС та НАТО у Брюсселі.
В мене є велика симпатія до грузинського народу, але сьогоднішня Грузія на це не заслуговує. Вона навіть не декларує інші, відмінні від наших цінності - вона їх не має. І це дуже сумно. Колись Грузія неодмінно потребуватиме друзів і союзників і озирнувшись їх не знайде - не знаю, чи буде це трагедією для сьогоднішнього грузинського керівництва, а для Грузії 100%.
Разговорились с врачом, луганским, по поводу того, кто там остался, в оккупации.
Говорит, в 14м, когда уезжал, оставил в своем доме сторожа. Купил ему жигуль 4ку, платил зарплату несколько лет, чтоб за домом присматривал.
Ну шо, говорит. Сначала он продал колеса от джипа. Потом раздал "мальчикам в окопах" матрасы, инструменты, в общем все, что в хоз.постройках понравилось.
Потом сложил все ценное из дома, что в жигуль влезло, и уехал.
- А куда уехал?
- Ну как куда...Такие прекрасные люди уезжают только в одно место. В Россию - матушку.
И подумав, добавил:
- Пидор всратый...
Год назад прощалась с Черновцами. Опять навсегда)))
Бродила в темноте по парку, а в голове крутился старый дурацкий Крем
-----
Иду по почти неосвещенным Черновцам, а в голове крутится старая мелодия детства. Мелодия парня, который почти наверняка рашист или приспособленец. Но что тут сделать, если вертится.
"Твердым шагом мы идём вперёд, нам нечего терять"
Какой там твердый шаг, наши шаги - это наощупь во тьме, где по обе стороны пропасть и пиздец. И всегда есть, что терять. Армен, ты был не в курсе, глупый мальчик в глупой шляпе.
"И нет сил, чтобы бросить все и сызнова начать"
Есть силы. Всегда есть. Даже, когда их нет. Даже когда летишь в пропасть, они есть. Ты просто не знаешь украинцев, долбанный ты наркоман.
"На моих шузах лежит пыль многих городов".
Многих, Армен. Очень многих. Чужих и непрошеных. Родных и классных. Причем это одни и те же города, ты просто не понимал, о чем поешь.
В Киеве я почищу свои шузы и буду думать, что Черновцы уже в прошлом. Смыла пеной, сохранила в памяти. А через хуй знает сколько лет, например через 8, я вернусь нежданно. Чтобы посидеть на ступеньках ратуши, выпить вкусной ипы в Гойре, шугануть белок в парке Шевченко.
"Я раньше знал как пишутся буквы, я верил в силу слов"
Я и сейчас верю. Верю больше, чем когда-либо. Слова пачкают чужие умы, уродуя их до неузнаваемости. Слова поднимают людей в бой. Слова ранят, слова исцеляют.
А ещё я верю в пушки. В силу рук и силу духа. Вам, маленьким странным кацапским ушлёпкам, не понять. За что я вас любила когда-то, не пойму....
Вертится в голове мелодия.
Шуршит под ногами старый, умиротворённый город. Почему-то не хочется уезжать, хоть уезжать из Киева мне тоже не хотелось.
Пока, Черновцы. Наверное, мои шузы ещё пройдутся по твоей брусчатке. Лет через восемь.
Ты классный город. Как Львов, только лучше. Сильно лучше. До встречи.
Олександр Погребицький
Нещодавно, один з офіцерів під час перекуру підійшов до мене і з таким ніби відкриттям для себе каже:
- Патріот, ти знаєш, а Порох нормальний мужик.
Я питаю у нього:
- Що спонукало тебе, до того, щоб новий свій висновок повідомити мені?
- Ти знаєш, в мене мати працює в волонтерському кафе, що в Дніпропетровській області, по дорозі на фронт, так Олексійович туди регулярно приїжджає та завожить продукти для них…. Мама каже завжди допомагає…
Я запитую з усмішкою та армійським стьобом:
- І що? Нічого не забирає коли повертається назад😁😁😁
Каже:
- От нафіга ти так, я ж кажу як є….
Нещодавно бачив уривок з інтервʼю з одним з одіозних політиків, який каже, що міг би зараз писати мемуари та просто увійти в історію, а так з нього роблять меми….
Знаєте, я в перші дні початку повномасштабного вторгнення був поряд з ним. І на відміну від багатьох, за ким я спостерігав в ці буремні дні, дні коли суть людини виходить наружу, він не змінився, на відміну від інших. Чітка системна робота, реакція на загрозу як сприйняття особистого виклику в якому ти робиш вибір вступати в боротьбу усіма доступними інструментами.
Не дивлячись на нереальний шквал бруду та брехні, який виливала влада на нього, та продовжує виливати, він зайняв чітку позицію допомоги країні в двох напрямках: Міжнародна дипломатична робота та допомога ЗСУ. І звісно коли ти робиш цю роботу добре, твої опоненти, до яких повернулась політична повістка, будуть робити з тебе меми….бо вони бачать в тобі конкуренцію. І звісно багатьом ну дуже хочеться щоб він почав писати мемуари та не складав конкуренцію, або в підсумку не став правий.
А він просто хоче, щоб Україна перемогла та стала повноправним членом ЄС і НАТО, а я звісно продовжу йому у цьому допомагати, бо дивлюсь не на меми, а на його роботу.
Воспоминалка
------
Суслик сука личность
Села в маршрутку.
В кошельке одна гривня и сотка.
Даю водителю сотку за проезд.
Он мне что-то говорит, я не очень слышу и полагаю, что он возмущен по поводу крупной купюры.
Ору ему :
- У меня других денег нет!
Он пожимает плечами, кивает шото там и едет себе дальше.
Я сижу и думаю, где блин сдача.
Сдача где блин моя, Чабаны уже скоро. Наверное.
Говорю :
- А мне что, сдача не положена?
Он смотрит на меня как-то странно и отвечает вопросом:
- Ты ещё и сдачу хочешь?!
Я думаю, что решил чувак шуток пошутить, и подыгрываю:
- Я ваще безудержна в желаниях.
Водила:
- И сколько тебе сдачи дать?
Думаю себе, накурился что-ли дятел несмешной….
- 92 грн. Блин. Хочу. Срочно.
И тут водила уже просто возопил:
- Ты мне РУПЬ дала!!!!
Смотрю в кошелёк, там лежит сотка…
Так, мне срочна ннада поиграть в эту увлекательную игру
Читать полностью…
Только что поймала себя на мысли.
Вот сидим мы в пивбаре на Оболони, наслаждаемся субботним вечером. Условно говоря - девочка, бомж, человек с мутными перспективами, и ее муж - условно говоря мальчик, приехавший в Киев на 2 дня.
Со стороны выглядящий прожигающим жизнь в ресторанах пожилой хипстотой (вместо чтоб в окопе), отдыхащим в пивняке с условно говоря девочкой.
Интересно, а скольких людей мы заочно внесли в категорию "сидит в кабаке, говна кусок, по гражданке, бухает....", в то время как этим людям на побухать - один вечер.
Один хороший вечер, про который совершенно невозможно не подумать "Блд, а вдруг он последний...."
----------
👆Меня ещё в 18м году очень интересовала тема про "остановить войну", на которой въехали во власть Зеленский и Слуги.
Кстати, я думаю, что ещё немного времени пройдет и тему эту опять начнут продвигать купленные блогеры, уставшие от войны "крепостные" и новые полит.силы, которые захотят подобрать электорат ОПЗЖ и прочих разочаровашек.
Интересно, мы снова станцуем на граблях или таки способны к обучению хоть с n-ного раза?
Ну шо, все на пробежку?
Кстати, парни в пикселе просто по своим делам ехали, а мамина квиточка злякавсь)))
Гарного для, шановні
Только что слушала историю американки. В нее въехал богатый пожилой адвокат, сильно попортил ей машину, а потом 2 нелели уклонялся от звонков страховой компании. Наконец, ее нервы не выдержали, она позвонила своему папе -судье, который решил этот вопрос в течение получаса.
А спустя 8 лет эта девушка работала барменом в шикарном зале на мероприятии Торговой палаты. Там она увидела этого адвоката и громогласно заявила о том, какой он мудак, изрядно подпортив ему репутацию.
Единственное, что меня удивило в этой истории, это то, что дочь судьи работает барменом.
Интересно, а у нас в стране хоть один ребенок судьи работает барменом? В Украине, если твой папа судья, работать вообще не обязательно.
Американцы какие-то ооооочень странные...Папа судья, доця бармен, где это видано? Скажите ещё, что у них дети депутатов не ездят обдолбанными на сафари за пешеходами.
я вважаю недоречним та аморальним під час війни критикувати політичне керівництво країни, яке хоче узурпувати владу та задавити місцеве самоврядування під час війни.
Читать полностью…
Вони серйозно хотять залишити українську в кинопрокаті тільки на субтитрах?
Я волаю. Так боротися з клятою мовою окупантів, щоб вижити український дубляж і залишити українську тільки отими дрібними літерами, яких я наприклад взагалі не бачу.
Не знаю, як коментувати. По ходу, ми ще не зовсім з українською впоралися, а нам вже пропонують англійську вивчати як другу державну. Щоб інтегруватися. Огосподи...Розкажіть їм хтось, що гланди через сраку видирати не дуже зручно.
Ну ок, буду дома дивитися. В українському перекладі.
ЗСУ врятували від мін гігантського зайця.
З цього приводу згадалося.
Лесь Подерев'янський
Василь Гнатович:
- Ці тварюки взагалі дуже живучі і злі. У мене в хазяйстві кроль був. Здоровий, кілограм на п’ятдесят, а злий, як собака. Він собі в дитинстві дротом око виколов, то ми його Кутузовим прозвали. Бувало, хтось іде до хати, то він зараз до штанів і порве! То я його на ланцюг посадив, бо у двір було ніяк зайти. Ну правда, він не гавкав, брехать не буду, але гарчав добряче.
Сірьожа:
- А чим ви його годували, Василь Гнатович?
Василь Гнатович:
А він у мене все їв. Гарбузи йому порубаю – їсть, картоплі – відро міг втоптати. Но найбільше м’ясо любив. Ми як кабана заколемо, то я йому відразу свіжини покладу, то він сидить такий довольний, вухами соває, морда вся в крові! Тільки мене одного призна- вав! Я і на охоту з ним ходив. Так ті зайці, лисиці для нього було так, тьху! Він вовка доганяв льогко!
