Прованские сказки.
Напомню, вдруг, кто-то забыл.
Средневековье. Когда каштаны были размером с кулак, а женщины красили брови золой, в Европу, с востока, пришли лисы и крысы. Если точнее, то крыс гнали лисы. Лисы степные. Надо сразу уточнить, что степная лиса никакого отношения к обаятельной хитромордой «сестричке» с красным пушистым хвостом не имеет. Это плешивое, коротконогое, гиеноподобное существо. Когда не удается кого-то убить оно жрет падаль. Череда природных катаклизмов, голод, войны и прочая поебота, заставила этот милый альянс эмигрировать.
Лисы гнали на запад крыс, их основной рацион.
Но тут выяснилось, что в Европе живет барсук. Основной конкурент степных лис в природе. Пиар служба у барсуков неважно работает, поэтому объясню - барсук, в своей номинации, очень серьезных хищник. Он силен, у него мощные когти и он невероятно трудолюбив. Под Берлином тогда барсуки построили огромный, многокилометровый подземный город, в котором счастливо и зажиточно жили.
А степная лиса, кроме того, чтобы ловить старых крыс и жрать падаль, умела еще нихуя и чуть меньше. Норы они никогда сами не строили. Зачем, если можно занять чужую? Идеальные паразиты.
Но у барсука, как оказалось, есть огромный эволюционный недостаток - он патологически чистоплотен. И что же придумали твари, чтобы выжить трудолюбивых животных? Именно.
Они стали массово срать им в норы.
Просто срать. В их дома.
Барсуки не смогли вынести эту вонючую мерзость и начали массово покидать свои жилища. А паразиты их занимать.
Да и хуй с чистоплюями барсуками, мне просто симпатична метафора. Но лисы и крысы принесли и людям подарок - Черную Смерть. Именно они, как падальщики, стали главными переносчиками Чумы.
Вот вам товарищи приветик с востока.
И на столетие умолк детский смех - и покрылось все тьмой и зловонием. От страшной болезни погибли десятки миллионов, а кто чудом выжил, тот бежал.
Вслед за барсуками.
Города, до этого сытые и богатые, почти полностью опустели.
Остались только чума, крысы и плешивые лисы.
А вы говорите - ах, не пускают машины с русскими номерами.
Когда любишь свой чистый дом и хорошо знаешь историю и не на такое от страха пойдешь.
Если помнишь, конечно, на что способна чума.
(с) Ника Белоцерковская.
Вы мне это приносите зачем? Философия в картинках для инстасамцов....Волки блд.
Писять и спать!
Приближение осени можно узнать по полимеризации котов. Летом они спали максимально далеко друг от друга))
-------
Из старенького:
Вывела закон полимеризации котов.
Если температура в помещении падает ниже средней котокомфортной, то коты, которые проживают в состоянии более единицы, сбиваются в котокомки, образуя котополимер с использованием лапной, пузной и хвостной котосвязи.
При повышении температуры до и выше средней котокомфортной, коты раскомковываются на отдельные монокотомеры.
Т.е. повышение температуры выше средней котокомфортной ведёт к разрыву котосвязей.
Дуже всім дякую, збір закрито, скріни в коментах.
___
Совсем недавно какие-то юные волонтерки обвиняли Тамару Горіха Зерня в том, что купила не такую машину на фронт. И чтоб будь их воля, они бы купили на эту сумму два тэчика.
Я там в комментах предлагала вариант: вы, прекрасные волонтерки, в подтверждение своих претензий находите не ржавый тэчик на ходу за 120к грн и я его покупаю прям сразу. Потом говорю вам огромное спасибо, передаю тэчик военным и занимаю очередь за следующим. Потому что этот почти гарантированно разъебут или орки или "идеальные" условия эксплуатации.
Юная волонтерка спетляла огородами, что меня огорчило, ведь я уже раскатала губу на тэчик. Или даже два.
И вот вчера мне звонят из 5й штурмовой (это те, которые стоят с флагом на фото взятой недавно Клещеевки) и говорят, что есть пикапчик для купить. Основную сумму они собрали, нужно ещё 80к, дай в долг, мы вернём.
Я не волонтёр в том смысле слова, когда я могу себе позволить кого-то поучать, какие машины и почём брать. Но я считаю, что "в долг" от солдат - это не очень правильно. Это не правильно вообще. Они там сидят безвылазно без ротаций, отбивают куски нашей земли и при этом просят в долг на пикап. Бред какой-то. Сюрреализм.
Давайте соберём им на пикап 80к?
А если соберём чуть больше, то 58я бригада, которая вот на днях выехала на Донбасс, оборудует старенький бусик под нужды роты беспилотников. Купит мониторы, колёса, домкрат, кресла, карточки памяти, батареи, в общем на что хватит.
Бусик этот (почти антикварный мерс), кстати, подарил наш друг ещё по Донецку. Просто подарил. Потому что тэчик за 120к мы не нашли, тэчики сейчас стартуют с 7ми тысяч евро.
Наверное, мы с Тамарой хреновые волонтеры...
Карты мои. Отчёт будет. Спасибо от 5й штурмовой и 58й бригады будет тоже.
Можна подякувати невідомим патріотам в лавах збройних сил росії за те, що вони закінчують нашу роботу та остаточно знищують штаб флоту у Севастополі.
Читать полностью…
Нет, ну я знаю, что собрала вас здесь и ничего не пишу, и меня мучает совесть поэтому.
Я просто все ещё ищу квартиру и кажется, что посмотрела уже каждую убитую халабуду в каждом паршивом ебене Киева.
Хочется большую металлическую лапу, которая будет переносить понравившееся жильё в понравившееся место.
Ну например, взять лапой мой домик из Донецка и перенести его куда-то в Киев, где лес, ставок и метро. И пара супермаркетов. Я ж без запросов)))
А пока что попадаются хорошие квартирки в плохих местах или плохие квартирки в хороших.
Жаловаться на то, что нам дали денег на квартиру, как-то тупо, но пока я ее найду - точно озверею.
Хочу металлическую лапу.
Если ею повыкидывать всех кацапов в Белое море, у меня не останется ни одной проблемы....
Интересно, а зона комфорта она какая? Такая, в форме змеи? Падающая стремительным домкратом?
Там, наверное, по небу ходят осетры и икромечут прям на бутер с маслом.
Там тупые куры ходят в корректировочные классы, а не на работу в министерство.
Там не падают бомбы, там дома оба родителя детей, там всего много, а всех - мало, поэтому у всех всего дохуя.
Там Зеленский веселит народ со сцены, а президент никогда не называл свою страну шлюхой.
Там бесплатно коммуналка, учителям по 4к долларов зарплата, а мудаков всех посадили ещё весной 20го.
Там тебе всегда 20 физически и около 40ка ментально.
Там не надо шутить про пакет из АТБ для останков Галустяна, потому что он тоже веселит народ со сцены, а не бегает с автоматом, рассекая шнобелем ветра.
Там Ермака вообще забыли родить, Безуглая резко набрала IQ и теперь имеет аж 110 баллов, а 140 миллионов уёбков в лаптях пошли войной на Индию и сдохли там к херам от диареи и благовоний.
Эх. Хочется хоть посмотреть на зону комфорта. А то ведь то 90е и бульонные кубики, то братки, то фирму, где ты работала, отжал Саша-стоматолог, то война, то саранча, то снова война.
Но, наверное, это только у меня. У этих вот - зона комфорта. И полное отсутствие способности не пиздеть лишнего, раз уж попал в нее.
Чем ближе день, когда моё мужьё опять уедет, тем грустнее.
Конечно, он адски хропит, ест много еды и вообще сожительство двух социопатов - это тот ещё шутер, но с этим всем можно жить.
Конечно, все эти бойцы экономических и культурных фронтов, финансовые доноры и просто в отличие от нас - НЕлохи, вполне могут приходить к жене военного и пиздеть здесь свои ценные мнения, но мне их уже даже механически прочитывать лень.
Конечно, когда он уедет, я потихоньку опять привыкну спать поперёк кровати, не готовить жратву и временно жить без куска себя, но пока пиздец как грустно.
Грустно думать про возможные варианты развития событий, грустно принимать факт наличия людей, которым нигде не жмёт трепать нервы женам военных, волонтёрам, солдатам, прошедшим ад, чтоб снова туда вернуться.
Живя в своем тщательно построенном пузыре из комплементарных людей совершенно не хочется их терять. Даже временно - не хочется. Но приходится. Приходится переступать через "не хочу" каждый раз, параллельно отбиваться от бойцов информационного фронта Канады, обрастая такой плотной шкурой, что иногда становится внутри себя тесно.
Но зато не прокусят. Странно только одно: тебя стараются прокусить условно говоря свои.
Видимо, придется в который раз пересмотреть слово "свои". Обрезать по новым лекалам.
И удивиться, что тебе уже не жаль уменьшения количества "своих". Как-то нормально уже воспринимается это все через 9 лет от начала уменьшения.
Как-то уже пофиг даже.
Простите за сумбур. Просто трошки взгрустнулось.
1. Спочатку Портнов призначає її суддею
2. Потім Писаренко (людина Портнова) просуває її в Центрвиборчком
3. Потім Писаренко намагається нагнути Парубія, нібито, від імені Баканова
4. Потім Схеми: корупція в деталях - RFERL довідуються, що її призначають радницею голови СБУ, коли Портнов піднімає голову і повертається в Україну.
5. Потім її призначають головою Держаудитслужби і вона починає блокувати оборонні закупівлі
(с) Дмитро Золотухін
Yulia Mil
Так виглядає тварина, зломлена психічно.
Кішка мейн кун вагою 3,7кг, яка прожила 4 роки в клітці 60*60 см.
Там народилась, там їла, спала, там ходила в туалет, там же народжувала і годувала кошенят.
Лише для того, щоб у вас, бажаючих придбати породисту тварину подешевше, була така можливість, а у її хазяйки - стабільний дохід.
Ви спитаєте, що ж то за людина, яка так знущалася з кішки. Я розкажу.
Ця жінка не виглядає, як монстр. Вона приємна в розмові, з мʼяким голосом і хорошими манерами.
Вона посміхається на фото в Інстаграм, пише: «Счастливым быть легко !!! Научись жить правильно!! И окружи себя животными!»
В неї лишилося ще десятки тварин, які продовжують жити і плодитися в клітках, які не щеплені, не стерилізовані, хворі і невимовно нещасні.
Тільки бізнес, нічого особистого.
Ви думаєте це поодинокий випадок? Ні. Таких людей сотні.
Тварин, яких вони експлуатують - тисячі.
Поки закони не працюють, буде так.
Але вже ж я хочу звернутися до вас - людей, які обирають породу, але не готові платити дорого.
Ви всі, яким не потрібні документи і щеплення, які не замислюються, чому від тварини смердить, ви, які хочуть взяти шпіца за 2 тисячі, бенгала за 1,5, британця за 100 гривень - ви всі - спільники.
Ви формуєте попит. Ви даєте згоду тримати котів і собак в клітках, плодити калік з вадами серця, катарактою і хворими суглобами.
Знайте - мати вашого цуценятки чи кошенятки лишалась там, в тісній клітці серед власних екскрементів. Вона не встає, не бігає, не знає ласки, їсть непотріб раз на добу, бо ви з цим погодились.
Прошу. Станьте трохи свідомішими.
Мрієте про улюбленця певної породи?- збирайте гроші.
Вивчайте розплідники, ходіть на виставки, дивіться документи про реєстрацію, вимагайте відео утримання тварин і родоводи батьківської пари.
Якщо вам готові продати малюка до 2,5 місяців і без щеплень, якщо вам не називають адресу, відмовляють у зустрічі - тікайте.
Це не розплідник, це - плодильня!
Не збагачуйте покидьків.
Не донатьте катівням.
Не множте зло, в цьому світі його і так забагато.
Фото в коментарях
Повезла свою цяточку к доктору, помимо ангельского характера цяточка оказался аллергиком. Но суть не в этом.
Заходим в клинику. На рецепции мне говорят:
- З песиками на інший вход будь ласка.
- У мене котик.
- Ой, вибачте, я дивлюсь - у вас переноска велика.
- Так у мене і котик не маленький.
- Мейн -кун?
- Та нєєє. Звичайний васян.
- А можна подивитися?
Дивиться.
- Ого. Добрий котик. Донесете на другий поверх?
ПиСи. Тільки цей котик може мурчати в таксі і лежати пузякою догори
А теперь дочитайте до конца прежде чем бурлить.
Часто встречаю "я ничего этой родине не должен". Хочу разобраться.
Давайте разберемся со словом "долг". Долг - это когда я брала в займы и не отдала. Это когда мне помогли, а я пока ещё не успела ответить взаимностью или не захотела. Долг - это невыполненный в своей части договор, обещание.
Так в чем же я должна?
В долг я ничего не брала. Помощи от государства за свои 48 не видела ни разу, обещаний не давала, а договор наш был разрушен не с моей стороны.
По факту и без лирики: держава не защитила меня, мое имущество, моих родителей, их имущество. Возникшие в этой связи проблемы мы решали сами и держава нам в этом не помогала.
Причем, я без претензий. Это нужно подчеркнуть.
Я прекрасно понимаю, что в какой-то момент нашей держ.биографии мы пересекли точку невозврата и уже просто не могли что-то противопоставить агрессии. Форс-мажор. Стихия.
В силу того что напала на нас не Беларусь и не княжество Монако, а самая большая в мире страна, нашпигованая нефтедолларами, ядерным оружием и крайне неприхотливым населением, по моральным качествам неуклонно стремящееся к животным схемам.
Ничего противопоставить этому мы объективно не могли, поэтому теряли людей и территории, имущество, здоровья и социальные связи.
Тем не менее факт таков, что государство не смогло выполнить свои обязательства, соответственно какие претензии к людям. Какой долг?
С другой стороны, жители отдаленных районов, сохранившие свое имущество и жизни все эти 9 лет, должны понимать,что никакие их донаты не покрывают содержание даже одного солдата, который пытается их жизни и дома сберечь. Солдат содержит держава, суммарно, общими усилиями, а значит долг всё-таки есть?
Вообще про долг Родине чаще всего не наша тема. Это узкие бравируют долгом Родине, убивая людей в чужих государствах. От наших военных, медиков, нацгвардейцев или МЧСников я такого не слышала. Только от тех, кто словосочетание "долг Родине" пользует в концепции "ничего не должен".
Но на самом деле тот факт, что мой муж, брат или друг пошел на войну вообще не связан со словом "долг".
На самом деле они не расплачиваются годами жизни за какие-то виртуальные долги. Они защищают свій звичний спосіб життя.
Это не чувство "я должен кому-то за что-то", это единственно разумный подход, когда ты хочешь жить здесь, у себя дома, и не хочешь, чтоб порядки в твоём доме меняло крайне неприхотливое население самой большой в мире страны, по своим моральным качествам неуклонно стремящееся к животным схемам.
Единственно правильное решение защищать не свое хромое, кривое государство, не чиновников и интересы президентов, а свой уклад.
Свою свободу.
Причем опять-таки свободу не в каком-то абстрактном смысле, а в самом буквальном.
Братушки придут сюда не ассимилироваться и наслаждаться нашим морем, нашими чернозёмами, а растворять нас в своем понимании правильного.
Не учиться у нас свободе мыслей и слов, а заставить нас заткнуться и стать в обосранное стойло с ними рядом. Майдан для них - это как вампиру чеснок, им не нужны свободные люди, им нужны люди покорные, люди- животные, люди - хатня худоба.
Поэтому не пользуйте фразу "я ничего не должен родине". Ты не за родину идешь сражаться, ты защищаешь свое право произносить саму эту фразу свободно, без ФСБ из-за плеча, без автозака и паяльника в сраке. Ты дерешься за свободу крыть хуями президентов с премьерами и не сесть после этого в тюряжечку. Ты пытаешься гарантировать себе поддержку СВОБОДНЫХ людей под стенами СИЗО, если власть тебя попытается безвинно осудить.
Долг тут не при чем. Просто инстинкт самосохранения и сохранения своего ареала обитания от экспантов.
Юрій Бутусов
Міністр оборони Умеров звільнив усіх заступників від Резнікова. Що це означає?
Ганна Маляр відповідала за усю інформаційну політику Міноборони. Маляр брала участь у кампанії дезінформації українського суспільства перед вторгненням, коли команда Резнікова затято заперечувала можливість російського нападу. Маляр причетна також до трагедії, якій потрібно надати правову оцінку. 25 лютого, на другий день війни внаслідок цього посту Маляр: https://www.facebook.com/ganna.maliar/posts/2096776003814764
на Оболоні були розстріляні українські військовослужбовці, це був вогонь по своїх. Досі нема ніяких розслідувань цієї трагедії, пост про яку досі спокійно висить на сторінці заступника міністра оборони. За це треба судити.
Маляр вела боротьбу з комунікаційним підрозділом Генштабу, вимагала знімати з посад військових, які не погоджувались з її рішеннями. Маляр в кінці кінців повністю забрала у військових собі право повідомляти про оперативну обстановку. Саме Маляр відповідала за максимальне блокування роботи журналістів, забороняла журналістам знімати звільнення українських міст поки туди першим не приїде президент, позбавляла акредитацій - тому світ не побачив кадри як зустрічали люди визволителів у Ізюмі, Балаклії, Херсоні, багатьох селах. Маляр працювала виключно на забаганки голови офісу президента Єрмака.
Заступник Резнікова Деніс Шарапов був сірим кардиналом Міноборони, довіреною особою та бізнес-партнером голови офісу президента Андрія Єрмака, і він був одним з учасників корупційних схем, розкрадання коштів міністерства оборони в інтересах фірм, близьких до керівництва Слуг народу. Наприклад, посередницька фірма Суги народу Касая без тендера отримала від Міноборони контракт на постачання турецьких курток на 54 мільйони доларів.
З усіх заступників самостійні погляди та гідну репутаційну історію мав тільки відносно нещодавно призначений Віталій Дейнега, в принципі, це єдиний заступник, звільнення якого справді жаль.
Наявність Шарапова та Маляр зробили б Умерова зіц-міністром, який насправді ні на що не впливав, бо Єрмак давав би вказівки через голову міністра. Тепер Умеров має шанс хоча б взяти відповідальність на себе і на щось реально впливати.
Не знаю, чи дозволить тепер Єрмак Умерову якусь самостійність у фінансових та інформаційних питаннях, подивимось на нові призначення.
Тепер варто написати проблеми та завдання, які провалив Резніков, щоб не повторювати його помилок. Є слабка надія, що Умеров щось зможе покращити, і раз є найменші шанси, то треба їх використати.
📍Донецк
Прилет в здание оккупационной администрации.
- Пизда, блядь, - сообщает наш корреспондент.
А знаете в чем прикол этой темы, мол дети спросят "Папа, а что ты делал, когда твою страну пожирала война?" и ему типа стыдно шопиздец.
Во-первых, не спросят. Дети растут в аквариумах, построенных их родителями.
Дети растут такими же, как родители в 95ти случаях из 100. Папа, который пропетлял, наверняка обильно унавозил свой аквариум очень весомыми отмазками, которые детьми будут восприниматься истиной. Можно съебаться - съебись. Проблемы не у тебя - не твои проблемы. Я все делал ради тебя (пиздежь, но прокатит).
И только один из десятка детей сможет понять, что папа - мудло и построит свою жизнь вопреки. Трудно, больно, со срывами, но построит. Остальные - примут его концепцию как верную и вырастут похожими.
А знаете в чем основной прикол? Когда изменяется окружающая среда, выживают непохожие. Только непохожие. Не все из непохожих, но только они.
Завтра мой мужис уезжает на этот ипаный Донбасс, воевать с этими ипаными кацапами.
Я буду грустить и злиться.
Злиться на кацапов, которые как раковая опухоль пожирают людей, силы и ресурсы.
Злиться на то, что происходит в армии и о чем можно будет написать только после победы.
Злиться на местные власти с их ремонтами тротуаров в то время как на фронте не начем ездить и нечем летать.
Злиться на власть центральную с ее умением проебаться на ровном месте, требования американцев для них унизительны, ты гляди какая цаца. Как дети в пубертате: сами нихрена не могут, только понты колотить и громко хлопать дверью.
Злиться на всю эту шушеру, которая постоянно критикует, ноет и стонет, сидя на диване и хорошо если на диване в Украине.
Злость по ходу стала моим бензином и хз, когда можно будет ее поменять на другое топливо, не так сильно убивающее движок.
Ну ничего.
Лучше злость, чем розпач.
Лучше ярость, чем нытьё.
И я лучше буду ждать своего бойца с войны, чем сидеть на диване рядом с тихушной плесенью.
Хотя вру, конечно. Иногда приходят мысли о том, что плесень гораздо удобнее в быту. Но не всем повезло за нее выйти замуж, тут уж штош. Позняк метацца.
Зоя Казанжи
Найбільш зневажений президент. Тими зневажений, хто:
холоднокровно і технологічно перетворював країну на цирк-шапіто;
ржав з історії і трагедій свого народу;
до останнього реєстрував торгові марки в раші;
виступав на всіх можливих майданчиках раші - від концертних зал і до приватних саун;
знімав кіно, де дурнувато-примітивного українця Будько «робив людиною» російський професор Ковальов;
вирішив хакнути країну за допомогою телесеріалу, щоб привести до управління абсолютно нульових ноунеймі і взяти під контроль всі процеси і всі ресурси.
Можна довго перелічувати. Але. Нинішній президент ним став в результаті справді демократичних виборів. «Усвідомлене» рішення «мудрим» народом було прийняте на основі кіно про «слугу народу» і величезної кількості фейків про Порошенка.
Порошенко - не янгол. Ми з вами добре знаємо всі провтики - від кадрів і до бізнесів для своїх.
Але та інформаційна вакханалія, яка почалась в ефірах і до якої причетні нинішні «журналісти» і «телеведучі», «позитивні блогери» і власники «незалежних» медіа, нечесна і несправедлива.
Чи почалась би війна, якби президентом був не Зеленський? Почалась би. Немає сумніву. Чи могли ми бути до цієї неминучої війни більш підготовленими, аніж за Зеленського? Могли би. І саме така підготовка і почалась за каденції Порошенка.
Але помиї на ПО продовжують литися. Людина потужно вкладається в оборону. Теж «не втік» з країни. Є одним із найавторитетніших амбасадорів для аудиторій за межами країни. Припинив і публічно заявив про припинення всіх розборок з діючою владою. Фракція ЄС у Верховній Раді є найпрофесійнішою у парламенті. Представники партії ефективно працюють на міжнародних майданчиках. Чисельні представники партії воюють у лавах ЗСУ. І гинуть, гинуть…
Але бруд нікуди не зникає. Приклад: екс-керівники Франції і Німеччини розповіли, що підписання Мінських угод дозволило Україні виграти час для розбудови збройних сил. Вже і дегенерат з сусідньої бензоколонки визнав, що його надурили. Але ж наші святі люди продовжують носити у зубах: ну і що вам дали мінські угоди вашого Порошенка?!
Віка Сюмар, нардепка від ЄС, сьогодні нагадала події вечора 24 лютого минулого року, коли Порошенко сказав нардепам фракції (далі цитую пост):
«ми нікуди не поїдемо, ми формуватимемо батальйони і організовуватимемо оборону Києва».
А ще він сказав: «нам головне протриматися два тижні. Якщо Захід побачить, що ми тримаємося і чинимо спротив, буде зброя і повна підтримка».
І що «Київ - це ключ до всієї України, тому його треба втримати»…
Він так і не поїхав з міста, коли всі чекали його повного оточення, не був в бункері жодної ночі і постійно на телефоні шукав зброю… Він досі щодня шукає зброю. Він лише сьогодні повіз на фронт вантаж вартістю 50млн.грн. І він справді живе цим. Допомогою українській армії».
Розумієте, в чому справа? В тому, що технології знецінення і висміювання продовжують працювати. Порошенко і досі продовжує лякати найвеличнішого і його няньок. Градус ненависті саме ними не лише активно підтримується, а і провокується.
А Порошенко міг би плюнути на все. Ну правда, тяжко працювати, отримуючи у відповідь хейт, брехню і зневагу. Не всі вміють бути вдячними.
Фігове привітання з днем народження вийшло) Разом з тим, вітаю! Поважаю і дякую!
АРМІЯ. МОВА. ВІРА.
Jaroslav Lisevich
Кілька цитат з суду у справі Коломойського.
Я трохи в шоці, якщо чесно.
Колишній гендиректор 1+1 Олександр Ткаченко:
- У нього є відчуття свободи і відчуття справедливості. Коломойський - чи не єдиний зі списку Форбс не кричав, а діяв.
Ведуча 1+1 Наталія Мосейчук:
- Коломойський не буде вкриватися картатою ковдрою, не буде імітувати хворобу, не буде звозити масовку під суд, не буде шантажувати судову систему.
Ведучий Ігор Циганик:
- Kоломойський - чи не єдиний, хто завжди дотримувався fair play і ніколи не був за корупцію у футболі.
Ведуча 1+1 Алла Мазур:
- Коломойський зірвав плани путіна, підтримував добровольчий батальйон, поки інший багатий українець закликав до гудків.
Ведучий Юрій Горбунов:
- Каже, що знає де живе Коломойський, всі його контакти, телефони, тому той точно не втече.
Керівник "1+1 Медіа" Ярослав Пахольчук: -
- Коломойський - людина скромна, робить багато хороших речей, але не дає про це казати. Всевишній і так все бачить.
Депутат від "слуг" Сергій Демченко:
- путін відкрито заявляв, що вважає Коломойського шахраєм та називав іншими поганими словами. А ворог нашого ворога - це наш друг.
Євген Бовкун, депутат Нікопольської міськради:
- Коломойський дав шанс почуствувати те, що ми можемо перемогти другу армію світу.
Ірма Крат:
- Якщо суддя хоче, щоб путін заплакав, то Коломойського треба відпустити.
Центр протидії корупції.
Я ж написала не для очередной зарубы, что лучше - Киев или Обухов.
Я ищу вполне конкретное жилье под НАШИ нужды и образ жизни. Если не найду, тогда буду думать об альтернативах. Но пока что нет.
Я бывала в пригодах, там все отлично, кроме необходимости идти в мороз на остановку маршрутки, ждать ее там в очереди, пихаться жопами в час пик или вообще не влезть, если не конечная. Потом доехать до крайней точки метро и тарахтеть еще час уже по Киеву, потому что работа - это не всегда офис и один адрес на 20 лет.
А ещё иногда люди встречаются с друзьями, им это нужно. Не раз в год, а сильно чаще. И хочется уехать из гостей домой, а не ночевать у них,потому что хрен доедешь.
У всех разные жизни, я не против Обухова например, но на пенсии))
А ещё я ищу низкий этаж, что ещё больше сужает поиск. И тоже можно воспринимать капризом, а можно - заботой о безопасности. При пожаре (что на текущий момент вполне реально) мы сможем выйти или в дверь или в окно, на 9м - только в дверь.
Насправді, глибоко по х… (по сараю), що там кажуть джерела в ОП. От зовсім. Подобається це комусь чи ні, є низка політиків, які марили припиненням війни, бо вважали що їм це вдасться. Бо їм задавалося, що справа не РФ, а в попередній владі. Вони ж були готові і на розмінування і на все лайно, яке б показало, що вони не такі як «папередніки». А коли певні дії привели до певних наслідків, замість того щоб визнати свою недалекоглядність та наївність і просто сказати, що - нас Путін та його засланці в Україні, підступно надурили, вони намагаються перекласти відповідальність. Але це просто так не зробити, бо при лобовій атаці на військових можна отримати квиток за кордон і статус біженця. Тому зараз будуть заміряти температуру по палаті - чи забуло суспільство? Чи готове воно чужу провину перенести на тих хто зберіг Україну, та зробив неможливе? Тому всі ці зливи, це не зливи. Це заміри. Бо перед написання «новітньої історії перемоги», треба кой які хвости підчистити. А то багато не вʼяжеться.
І ДБР в тій же ситуації. Бо саме вони повинні були починати розслідування на предмет - а як же так вийшло, що все керівництво проспало підготовку та початок агресії. Бо ті хлопи теж, дуже круто в перший день кинулись займати оборону поближче до західних кордонів.
Поки що нема на що реагувати. Нам ОП закидають жуйку, щоб у пересічних громадян зʼявилася думка що військові можуть бути в чомусь винні. Вибачте що не загинули. Всі.
А потім їм мізки прокачають.
Тому не звертайте уваги на всі ці викиди. Поки предмета обговорення нема. Тільки підготовка. Не допомагайте їм.
Ще є час і може до когось все таки дійде, що визнавати свої помилки та слабкість у минулому, це скоріше риса сильних. І це підсилює, а не робить слабкішим.
Хай навчать позловживати 2000 гривнями пенсам, яким зараз доводиться винаймати житло, бо будували дороги, а не армію.
Це точно міністр соціальної політики? Бо щось більше схоже на міністра антисоціальної. Лозунг міністерства "Arbeit macht frei"
У этого писателя и блогера закрыты комменты.
Может кто-то там в друзьях, спросите у писателя, куда ему турникеты передать?
Я полагаю, что на ЕГО фронте пригодятся.
Фу блд, это ж насколько раздутое самомнение нужно иметь, чтобы писать подобную хрень с серьезным таблом.
Воен сцк...
Своя Азовсталь у него...
С теплым сортиром, трехразовым питанием и доставкой Глово.
Дайте медаль этому героическому человеку, он СВОЙ Бахмут прошёл
Знаете, читаю вот эти воспоминания об эвакуации из комментов и немного душит обида.
В 14м мы выезжали сами. Без эвакуационных поездов, без гуманитарных программ, без польских волонтеров и без вообще какой-нибудь поддержки. Люди, которые нас обнимали, скорее были исключением. Правилом были те, которые пиздили. Кто-то помогал, конечно, и спасибо им огромное, но чаще всего мы слушали про сепаров с Донбасса, про понаехало и про то, что квартиру не сдадим.
Реально прОклятые какие-то, меченные. Но именно поэтому я и люблю своих созвучных донбасян - мы не ломаемся и не гнёмся.
Мы растем в любой безжизненной пыли.
И то, что нас не убивает, само сука виновато, что нас не убило, теперь лови ответочку.
🤘🤘🤘🤘
Все ходят в штанах. Иди против течения, не позволяй собой манипулировать, ходи без штанов!
Тварь ты дрожащая или право имеешь!?
З Польщею то такий план.
Де найбільше українських біженців? У Польщі.
Як їх повернути додому?
От наш президент і придумав. Оголошує торговельну війну Польщі, б'є з поляками горшки максимально публічно, наприклад перед зустріччю із паном Дудою, у Польщі починають відіграватися на українцях і випирають їх із країни.
З усіх сторін профіт. То ви чомусь до простих рішень не звикли, хоча мали б уже.
Я хочу це запам'ятати
---------
Anastasia Haridzhuk
… Евакуаційні потяги з Києва відходили забиті, напружені та тихі.
Розгублені, перелякані діти, нервові тварини, стомлені та виснажені люди.
Комусь щастить сісти на місце, решта просто падає на підлогу в проходах і тамбурі. Речей мінімум, але вони займають весь той простір, що ще залишився.
Поїзд від'їжджає від вокзалу і практично відразу в салоні гасне світло. З боку дверей пошепки передають вказівки: жодних телефонів, яскравого світла, включеного інтернету або, боронь господь, геолокації.
Усі слухняно гасять екрани. Темно. Тихо.
Поїзд акуратно крадеться між таких же темних полів та сіл. Десь завмирає, десь робить різкий ривок.
Діти починають вередувати - мультики, в туалет, цукерку, бути схожим. Походити ніде, в туалет треба пробиратися хіба що повітрям. Але всі все розуміють, підбирають ноги, намагаються пропускати.
Батьки всіма силами якось заспокоюють малюків, але тільки один кінець вагона стихне - прокидається другий.
Минає година, друга. За нормальним графіком уже мали б під'їжджати до Вінниці. Кажуть, що у Вінниці будемо не раніше, ніж за дві години, і, можливо, зупинки не буде. Хтось намагається обуритися, але їх швидко зашикують. Діти засинають.
Стає спекотно і не вистачає повітря. Нудно. Страшно. Хочеться пити, але пам'ятаємо, що в туалет не набігаєшся.
Попереду з'являються вогні Вінниці. Потяг пролітає безупинно. Наступна потенційна зупинка – Хмельницький. Коли прибуття – невідомо.
Повзе годинник. Діти прокидаються і все починається по колу. Попереду знову вогні. Поїзд сповільнюється, в салоні вмикають світло. Усі жмуряться, дістають телефони, лізуть перевіряти обстановку.
Прибуваємо на вокзал. У салоні оголошення, що стоянка 5 хвилин. Частина людей починає хаотично хапати речі, дітей, котів та пробиватися до виходу. Вискакують на перон, але особливо вільніше не стало.
Раптом у тамбур з розбігу закидають величезну картату базарну сумку, за нею ще дві, а потім ще одну затягують дві жінки. Люди починають трохи бухтіти, мовляв, куди ще, тут і так розвернутися ніде, а ви ще й із суміщами. Їм хтось відповідає, що може там тварина, що ви тут це починаєте.
Жінки уваги не звертають. Скупими, видно вже вигостреними рухами, швидко відкривають сумки і починають кидати в руки тих, хто ближче, якісь пакети.
- Швидко, передавай далі, 3 хвилини лишилося!
Люди слухняно передають далі. Одна сума порожня, за нею ще дві. Люди по салону прокидаються і намагаються зрозуміти, що їм тут пхають у руки.
Одна з жінок голосно кричить у салон:
– Діти малі є?
– Є!
– Скільки?
- Десь 20.
Відкриває останню сумку, витрушує з неї пакети.
– Передайте мамам!
І по салону як хвилею: "передайте мамам, передайте мамам...".
Потяг сіпається. Одна з жінок швидко хапає порожні сумки, друга викидає решту пакетів прямо на підлогу, і обидві вистрибують на перон.
- Людо, вода!
У тамбур із розмаху закидають блок води, за ним ще один. Потяг рушив.
Люди, як заворожені, починають відкривати пакети: що там їм засунули до рук?
У кожному кульочці: три вівсяні печеньки, бутербродик з сиром, бутербродик з маслом та ковбасою, яблуко, дві шоколадні цукерки, кілька "рачків". У пакетах, що передавали мамам – пара памперсів та три пачки дитячого харчування.
Знову гасне світло. У салоні тихо, але шарудять обгортки від цукерок, хтось просить передати воду. Говорять, що далі Тернопіль, але зупинки може й не бути.
Темний поїзд крадеться між темних полів і сіл.
Ну что. С деньрожденьем меня. Ещё годик - вжух и пролетел.
Хочу я для себя традиционно:
1. Чтоб все кацапы передохли.
2. Чтоб мои все были здоровыми, наетыми, напитыми и в безопасности.
3. Чтоб мы, как нация, в конце концов научились думать головой, а не жопой. Чтоб научились адекватно прогнозировать будущее и быть готовыми к самому плохому сценарию.
4. Но чтоб сценарий случился самый хороший.
Спасибо вам всем за поддержку, у меня лучшие читатели в телеге, котики просто. Кроме тех, которые говнюки поналезлые, но тут уж штош.
Если хотите меня поздравить, вот тут карты Справа Громад. За мое здоровьичко они купят бани, Посейдоны, грузовики и много ещё всякого приятного, приближающего пункт 1 моих себе пожеланий.
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 2068 6400
💳 МОНО
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
Принимая последние солнечные ванны в этом году на Оболони, вы можете встретить:
1. Новых гусей у церкви, прошлогодних, которые нам с Настей устраивали блицкриг, наверное съели.
2. Целую кучу уточек и лысух.
3. Одинокую поганку (птицу, не гриб)
4. Джентльмена в леопардовых стрингах и с книгой.
4. Бодрых старушек, загорающих топлес.
Кстати, наличие старушек топлес для меня стало новостью, а вот леопардовый дедок там чилит с мая. С одной и той же книгой, она наверное для красоты у него и чтоб заманивать бодрых старушек.
Рыбы для пиллинга, кстати, подросли за лето и кусаюцца довольно ощутимо)))
А вы говорите "Мальдивы"...Оболонь наше всьо!
Очень нужен ХОРОШИЙ фотограф, который сможет приехать на Оболонь и отфотографировать котиков одного приюта. Платить за работу им нечем, так что чистое волонтерство.
Имейте в виду, что посещение приюта чревато последствиями, если у вас дома есть непривитые коты или вы посещаете другие приюты.
Заранее спасибо. Приют в дикой жопе, надо попристраивать живность, поэтому как воздух нужны хорошие динамичные фото
