У меня в универе была абсолютно железобетонная преподаватель по микробе. Хорошая женщина, декан, но определения она принимала только полные, не допускающие трактовок, фундаментальные такие, непоколебимые. Все другие вариации на тему она нещадно банила.
Поэтому я до сих пор до буквы помню, что биологическая мембрана (каждая оболочка каждой клеточки и каждой клеточной органеллы) - это двумерный жидкокристаллический раствор глобулярных белков в липидах. Я помню это 30 лет, хотя ни разу мне это определение не пригодилось.
И вот сегодня я наконец убедила дочь, которая харчуется салатами и булочками, что пока она не начнет жрать эти самые глобулярные белки и липиды, она вынуждает свой организм восстанавливать себя из говна и веток. А он этого делать не умеет, потому что что? Правильно. Потому что биологическая мембрана - это двумерный жидкокристаллический раствор глобулярных белков в липидах и всё, и точка.
Дочь полезла в гугл, долго там копошилась, а потом сообщила, что на завтрак она будет есть яйца, а на ужин мясо. И салат, куда ж без него, если у тебя родился львёнок, который вообразил себя морской свинкой.
В общем, спасибо пани Липницкая. Пригодилось. Внезапно)))
-------
Земля стекловатой "голосу країни".
О мертвых ничего, кроме правды. Так вот: ватницей была Матвиенко. Одной из тех, кто паразитирует на теле Украины, при этом нарочито не истребляя в себе совок. Братовбивча війна блд. Її "брати" в канаві коня доїдають. Не скорблю.
Схід, Захід. Юг, центр. Руськочелюстні, україномовні, зелені чи фіолетові, потім все поділиться зовсім по-іншому: на тих, хто був, і тих, хто ні.
На тих, хто чекав близького з місця, що поруч зі смертю, і тих, хто про це нічого не знає.
На тих, хто чув прильоти, і тих, кому пощастило не чути.
Ми будемо пробувати порозумітися, але у нас не вийде. Між нам ментальна прірва, навіть із самими співчутливими.
Ми будем потребувати навіть не розуміння, не співчуття, а хоча б елементарної тактовності, але не отримаємо цього.
Ми будемо знову і знову чути про те, що самі винні, не так голосували, не тією мовою розмовляли. Будемо чути "я тебе туди не посилав", "а чому не виїхали", "ждуни", а тій стороні буде пофіг, у них свій всесвіт. Де вони в білому, а ми - трошки зайвв і недоречні. Вони просто не розуміють ціну того, що їхній всесвіт саме такий: з банкоматами, аптеками, супермаркетами и вольтами в розетці. Без пакета на голові і кулі в спині. Ми теж не розуміли, в тому ж Маріуполі 14го, коли підіймали цінник на аренду для донеччан втричі.
Треба готуватися до тисяч і тисяч безробітних травмованих вояк.
Треба якось адаптувати мільйони біженців, які досі блукають по спортзалах і родичах.
Треба вже зараз готувати тисячі психологів, які будуть навчені допомагати, а не просто пиляти гранти.
Треба будувати дешеве соціальне житло, нехай навіть не у власність, а щоб пенсіонери могли дожити свій вік пристойно.
Але ж ні. Переселенців будуть знову діставати з колоди перед черговими виборами і спекулювати на їхніх потребах.
Вояків будуть юзати на майданчиках політиків, а потім скидати на узбіччя. Ми завжди будемо потерпати від агресоров, їхньої пропаганди чи власних паразитів, нас скалічили на декілька поколінь.
Але чого в нас точно нема,так це вивченої безпомічності. І можновладцям про це забувати не варто. Колись те лайно, яке ви зараз зливаєте в діжку терпіння українців, перел'ється через край. Колись кожна потвора відповість за своє. І ви всі, крадії, пихаті хами, князі із грязі, татарови і дубінскі, єрмакі і решалы з військоматів - ви приречені. Спочатку кацапня, потім - ваша черга.
Я в це вірю. Мені так легше
Дмвлюся я це відео, на якому вінницькі військкоми в ресторані озвучують розцінки на свої послуги для ухилістів і думаю про те, що це звичайні шістки. Але в них є дах. Цікаво хто він? Дуже хочеться почути думку з цього приводу людини, яка керує всіма ТЦК та хто відповідає за створення резерву - генерал-полковника Олександра Сирського. Так хто дах у всіх цих покидьків і скільки вони відлають за дахування? А віддавати є з чого. Ціни такі:
• Бойова повістка - $2 000
• Білий квиток – $10 000
• Разовий виїзд за кордон – $3 500
Наприкінці вересня ДБР повідомляло про затримання чиновників вінницького ТЦК. Але відео з'явилося лише зараз. Хоча ці запитання в мене давно.
Купила себе травяной чайок, чтоб спать. Ромашка и валерьяна, в пакетиках, чинно блаародно.
Думаю шо? Заварю себе часиков в 10 чайок, лимочик туда, сахарку, бахну и баиньки. Там внутри вся эта фитохрень мой кортизол с хроническим адреналином как-то свяжет, што там колдунство химическое произойдет и все, буду я спать, а не дрессировать внутричерепных тараканов пол-ночи.
Лезу в шкафчик за чайком, а там стоит он. Прекрасный проверенный ром из Панамы.
Я хорошенько подумала, вывесила все за и против, и решительно отодвинула подальше этот ...чайок. У меня как раз есть оливки и кусочек вонючего сыра, который не заметила дочь.
Говорят, что заедать и запивать стресс вредно, но с другой стороны само понятие "вредно" в нашей ситуации не очень актуально.
Кстати, я в 19м "пьесу" написала, как раз в тему сегодняшнего зашквара. Не помню, показывала вам или нет. Пусть будет.
------
П'єса.
Дійові особи.
Вовчик. Гарне, чарівне і дуже талановите створіння. Постійно розривається між несамовитим бажанням покращень та природним добвойобством. Робить важні справи.
Тато Вовчика. Теж гарний, але дуже освічений. Вчить дітей математиці. Має проблеми з метричною системою і від цього стає знервованим. Знає модне слово «біомаса». Робить нотатки і запіхує їх під скло.
Вовчиков менеджер. Дуже різностороння людина. Прасує сорочки, псує статті у Вікіпедії, маже зільонкою Вовчикового хуя після стаккато на роялі.
Імператор. Миршаве й бридке чувирло. Робить зранку гімнастику, а потім - самі капості.
Лєнка. Красіва. Не робить ніхуя.
______
Вовчик, гортаючи утрішню газету, нервує і куса собі губи:
- Это же невозможно вытерпеть! Что ни день, что ни час. Все ругают! Ну буквально все!
Тато:
- Володєнька, дитинко, знову Екзюпері начитавсь? Іди я тебе похвалю! Ти бач яке бліде стало, спить погано, їсть усіляку бридоту, малесеньке, худесеньке!
Менеджер пошепки:
- Тремтить і сситься…
Вовчик:
- Шо ти кажеш? Я не чую.
Менеджер пошепки:
- Ну то гівно з вух повитягай…
І вже голосно:
- Кажу шо треба вам прєкратіть уже єто всьо безобразіє в інтернетах. Жосткой рукой так сказать. Шоб кажний коментар, картинка, чи вподобайка суворо регламентувалась і перевірялась!
Тато:
- Ото й діло! Хлопець вірно каже! А то розвелося отієї журналістики як на собаці бліх. І всі кусючі, завзяті! І єті ще, як їх, курво…Блогєри! Теж падлюки…Довели дитинку до енурезу та інтерполяції.
Менеджер тихо:
- Інтерполяція- то нє заболеваниє.
Тато почув та озвірів:
- Повчи мене ще! Біомаса! Я прохвесор, а ти ото принеси-подай! Маю кабінета та наукову ступінь! Ти диви яке падло! Критикує воно!
Вовчик розсердивсь:
- Ой, ну хватит уже ссориться. Я хоть утром дома могу спокойно посидеть без отетава всего?!
Нестерпно чухалися груди, де вже почало відростати волоссячко. На вулицях знову побився Аваков з Аваковим. Самі від нього неприємності. Від нього і від Порошенка. Вовчик втратив залишки гарного настрою.
Лєнка подала голос:
- Казала тобі вчора, давай краще покохаємось. Чи поїмо. А воно знову коментів у фейсбуці здуру начиталося на ніч! Вскрикувало потім і чухалося.
- Мовчи! - скомандував Вовчик,- Не можу я кохатися, задоволення получать, допоки в країні безлад. Допоки хоч один пенсіонер, хоч одна сирітка…мня…мня…емммм…Надо шото дєлать! Надо шото дєлать…
Менеджер тихо:
- О, почалося.
Голосно:
- Я вам зараз пілюльку принесу заспокійливу.
Вочик:
- Не можу я їсти пілюльки допоки хоч один пенсіонер, хочь одна сирітка….мня-мня…просто повірте…
Менеджер:
- Ну всьо, піздець. Кататонія. І як його тепер людям показувать?
І тут пронизливо задзвонив древній, як мамонтове гівно, телефонний апарат червоного кольору з наліпкою у вигляді серпа і молота.
Всі раптово завмерли, що ті миші під ковдрою.
Вовчик почухав груди, обтер спітнілі долоні об штани:
- Может ошиблись номером?
Але він знав, що не помилились. Просто тягнув час.
- Альо…- майже прошепотів Вовчик у червону трубку.
- Здравствуй, родной. Что там у нас по законопроекту?- несколько вальяжно спитав Імпєратор.
- Доброго утричка. Как здоровье? Погодка радует? – слова вилітали з Вовчикового рота швидше, ніж послід з кроля.
- Володя, не суетись под клиентом. Таки что у нас с Конституцией?
- Вы хотели сказать «у вас»?
- Нет, не хотел. Проголосовали?
- Пока нет. В четверг назначено,- пробормотав Вовчик і чомусь зробився сумним.
- This is my boy!- з тієї сторони телефонного дроту явно звучала хтива посмішка.
У тубці роздалися короткі гудки.
А Вовчик все тримав її спітнілою рукою. Груди чухалися вже зовсім нестерпно. У голові бумкало і смерділо горілою резиною.
Пронизливу тишу розрізав єхідний голос Лєнкі:
- Може такі у Ростов?
А тато додав:
- Там клімат хороший. Всі тебе люблять.
Вовчик шумно ковтнув, почухався і пішов робити важливі справи.
Вот тут список. Чтоб позитивные не рассказывали про то,что это фейк, провокация порохоботов и вообще заслуженный человек не виноват, что сын у него не может себе позволить такое откровенное лобирование интересов своей семьи. А нет, по ходу таки может.
Причем надо понимать, что Владимир Александрович небедный человек и вполне в состоянии платить стипендию своему папе. Пожизненно.
Но плюнуть в морду суспільству с посылом "А хули вы мне сделаете?!" - это бесценно для закомплексованного глуповатого паренька, который изменил статус и возраст, но не быдлячьи манеры.
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/uploads/public/651/81e/c5e/65181ec5efdd7204840906.doc
Иногда интересные воспоминалки попадаются. Как в 19м я кричала о войне, а меня обвиняли в том, что я ее хочу. Что я не хочу мира, поэтому бегаю со своей войной, мол, готовьтесь, будет срака. У меня мол ПТСР и шиза.
Как оно сейчас, бусинки?
Нигде не жмёт?
-------
Четвертый день читаю чудесное. Я, мол, жажду крови и войны. Мира не хочу, сука тыловая, пока мальчики_там_гибнут.
Знаете, это ж каким сказочным долбоёбом нужно быть, чтобы реально верить в то, что:
- Мне не жаль хорошего, большого дома в центре города-миллионника. Дома, который строили сами и як для себе. Мне же война нужна была, да.
- Меня не давит лютая жаба ЕЖЕМЕСЯЧНО ГОДАМИ выбрасывать в никуда 7к гривен, чтобы жить в как-попало сляпаной однушке. В многоэтажном скворечнике. И нет, у нас нет никаких льгот, скидок, субсидий, выплат. Вообще. Хотите попробовать?
- Меня страшно радует, что ВСЕ инструменты, необходимые мужу для работы, СНОВА пришлось купить. Кто шарит в стройке, тот знает сколько это денег. Денег, которые надо ЗАРАБОТАТЬ.
- Я сплю и вижу обходиться без своей техники, вещей, одежды, фотоальбомов, книг, музыкальных инструментов. Без возможности посадить куст помидоров или выпустить кота во двор.
- Я пиздец икаю от счастья, когда УГОВАРИВАЮ дочь не ехать в Донецк. За дорогими ей вещами. К друзьям, которых она не видела 5 лет. Да, уговариваю. Убеждаю. Запугиваю. Ей 20 и просто запретить я уже не могу.
- Мне очень надо, чтобы мальчикитамгибли.
Мне это НЕ надо.
У меня просто хватает ума понять, что мальчики будут гибнуть либо восточнее Марика, либо западнее.
Вот и весь выбор.
Гангрена не останавливается сама по себе. России ВСЕГДА мало земли и влияния.
Россия ВСЕГДА просто поглощала народы, переваривая их в единую жижу.
В питательный субстрат своих амбиций.
Так что, ребята, условный мир - это только лишь период покоя между «Россия готовится напасть» и «Россия напала». И даже полное и бесповоротное поглощение Украины НИКАК не гарантирует мальчиков от гибели. У поглотившей нас России ВСЕГДА найдется интерес, за который пойдут умирать уже наши мальчики.
Снимайте очечки свои розовые. Когда страус суёт голову в песок, снаружи остается заманчивая, незащищенная жопа.
Сегодня наблюдала, как у девочки на улице разорвалась вьетнамка, то есть идти вообще никак. Дедушка (или пожилой папа) решительно достал из рюкзака изоленту и примотал тапку к девочке. Улыбнуло.
И вспомнилось, как мы в Риме удивили двух миллениалов. Предыстория проста: не подрасчитали и у мужа резко закончились чистые футболки. В аппаратах нет ни стиралки ни даже тазика. Покупать новую футболку жабонька давит, жабулечка такая, асфиксия земноводная. Цены в Риме кусь-кусь.
Но тазика нет. И стиралки. Поэтому что? Правильно, есть же биде с пробкой. Чем не тазик? Отличный тазик, ящетаю. Мыла туда и стирай сколько хочешь, очень удобно.
На постиранные в биде футболки наши друзья- миллениалы сказали:
- Хренасе, фантазия...
А мы просто жили в интересное время. Хотелось бы пожить в скучное, но видимо не судьба. Поэтому у меня в рюкзаке тоже всегда есть нож, аптечка, фонарь, изолента, скальпель и ещё много всякого. Мало ли, вдруг спросят, а у меня ни одной астролябии ...
Знаете, писать сейчас "Зеленский самым мерзким образом шутковал про Украину, будучи клоуном, поэтому не надо возмущаться твиттами Маска, Вова заслужил" - это буквально на зло бабушке отмораживать уши.
Я про Вову помню все. И про принимать с двух сторон, и про эбонитовые палочки, и всю его малоросскую шароварщину. Помню про то, как в 19м, осенью, всерьез обсуждался вопрос о выборах в ОРДЛО, о вхождении их представителей в украинский парламент. О мире в глазах Путина и о середине, на которой вполне можно договориться. О шашлыках, дорогах и о том, что война выгодна Порошенко.Я все помню, у меня записано.
Но Вова сейчас представляет собой Украину. И когда какой-то именитый клоун позволяет себе выставлять попрошайкой президента Украины, он не просто пизданул, он создал информационное поле, крайне нам не выгодное.
Не Зеленскому, а нам. Потому что да, нам нужен этот миллиард долларов. Потому что да, задача президента найти этот миллиард. А потом ещё один. И ещё.
Поэтому нет, я не буду писать, что "Маск мудло, но Вова заслужил". Вова заслужил от нас, а не от Маска. Вова унижал нас, а не Маска. Вова - далеко не тот президент, который мне нужен, но пока другого нет, за миллиардом будет ездить он. Ездить как представитель страны, защищающей демократию, а не как побирушка вокзальная.
Впрочем, и от Маска может быть толк, если научить его гадить в лоток, а не рядом.
До дня вчителя. Із старенького
-------
О педагогах.
Ещё в детстве все мои преподаватели разделились на несколько видов. Потом оказалось, что вообще ВСЕ преподы отлично укладываются в эту схему, даже универские, облагороженные диссерами мастодонты.
Итак.
Вид первый
– Препод ни о чём.
Это такая штука, которая приходит на урок, сливается с окружающей средой и 45 минут издает монотонное бубубу, уткнувшись в свои аналоговые закрома мудрости, без которых он выглядит примерно как гуппик на берегу среди стаи кошек.
В процессе бубубу, в аудитории вполне допускались картишки, допиливание домашки по физике, и даже креветочки. Спроси потом, а что за предмет сейчас был, никто сразу и не скажет.
Какой вобще смысл в Преподе ни о чем- мне не ведомо. Один сплошной попандос.
Что-то там изучается, рисуются какие-то оценки, даже и хорошие такие оценки, а потом ты приходишь в универ и оказывается, что фактические знания по математике у тебя обрываются натуральными дробями.
И не потому что ты дебил или вместо алгебры курил за гаражами. Нет. Просто Препод ни о чем.
Т.е. его за бюджетный кошт учат, сволоту, потом с бюджета зарплатят по 20 лет, а оно всю свою биографию занимается только тем, что НЕ учит детей алгебре.
Я вот тоже могу не учить детей алгебре, дайте мне зарплату. Дадада, вот эту ничтожную зарплатку бюджетника, о которой принято громко и убедительно стонать.
Вид второй
- Заебун
Как очевидно из названия, основная функция Заебуна- заебать. Вот Спирохета Михална была классическим заебуном.
Мы учили наизусть отрывки текста прозой. Мы должны были знать цвет носового платка у Берга на Шенграбенском сражении и мутные семейные драмы классиков русской литературы.
Мы писали «мини-диктанты» КАЖДЫЙ урок.
Как вы понимаете, любви к предмету это не добавляло, хоть и вынуждало вникать во всю эту ядовитую и предельно депрессивную хрень.
Почему русские классики никогда не писали о добром и весёлом? Одни сплошные трупы на ромашковом поле под небом Аустерлица...
А в сочинениях фразы «Бунин очевидный шизик» или « Достоевский- унылая высоколобая мямля», автоматически означали двойку. Ибо кто такая ты и кто такой Достоевский?! Берёшь своё мнение, сворачиваешь аккуратной трубочкой и пристраиваешь куданить.
Сочинение- это не творчество. Это доказательство того, что ты понял, как правильно писать сочинения, чтобы от тебя отъебались.
И исписал руками три-четыре тетрадных листа.
Итого- предмет плюс минус освоен, но художественные книги в руки брать не хотелось потом ещё лет 10.
Ну т.е. читать вот эти буквы организм позволял только в учебниках.
Чтоб никто не умирал с обрыва, не умирал под поезд, не умирал на поле брани, и не трахал тебе мозги своими переживаниями: кашерно старушонку богопротивную грохнуть или таки надо было пойти уже работу себе отыскать?
Нужен ли Заебун школе? Ну разве чтоб точно уже убедиться, что филология не твоя стезя, что это просто твой нервный тик и плохие сны.
Вид третий
- Хороший человек.
Сразу пример- Валентина Леонидовна.
Викладач української мови та літератури.
Дуже гарна, жива, активна, драйвова жіночка. Завжди на підборах, завжди посміхнена аж до вух.
Вона не колупає мозок диктантами чи не досить струнко і правильно написаним твором. Вона прибігає на урок, с зачіскою і голівудською посмішкою, сідає дупкою на краєчок першої парти и читає нам вголос українську класику. Теж досить депресивну.
Взагалі не розумію, чого так замало веселих літераторів, самі похмурі пики, все погано, всі померли, і чорні птахи їх пожерли. Но то фігня.
Хороша людина-це не професія, як згодом з’ясувалось. Процитую класиків сучасності:
- Чому ваши млинці такі надзвичайно смачнющі?
- Я маю таємний інгрідієнт!
- Ой, знаю, знаю!!! Це любов!!!!?
- Сало.
Вопщем, сала не было. Сама любов.
А любов, как водицца, это весьма малокалорийно.
По итогу из классиков украинской литературы мне запомнился только весёлый Остап Вишня. И вагон поезий, где все умерли или пока ещё нет, но уже скоро.
Вид четвёртый
- Шпала.
👇
А давайте я вам розповім про причинно-наслідкові зв'язки, бо тут ДБР прокинулося з летаргічного сну і спромоглося таки дійти висновку, що за вибухами артилерійських складів у 2014-2018 роках стояв не Порошенко, який сюрприз, а диверсанти РФ.
Так ось, про причинно-наслідкові зв'язки.
Ось якби у 2019-му році ДБР не влаштовувало б цирк зі "справою Марченка" про нібито браковані бронежилети, то їх продовжували б закуповувати. І навесні 2022 року не було б істерики всієї країни з приводу броників.
От якби ДБР не влаштовувало б цирк із "плівками Деркача", то частину російської агентури можна було б затримувати ще тоді, 2020-го. Усіх цих Деркачів, Шуфричів і так далі за списком.
Ось якби... люблю і ненавиджу це слово "якби". Там дуже багато різного, починаючи від "справи Свинарчука" чи "вагнергейту" і закінчуючи вилученням клістронів у частин ППО. Чим могло закінчитися те чи це, до чого могло привести те чи це.
Причинно-наслідкові зв'язки, не найсильніша риса наших із вами співгромадян.
Лягла спать. Окуклилась в одеялко, построила тараканов в голове, велела им петь гимн Люфтваффе. Пока они пели, покакал Форест.
Они поют, оно воняет, дочь морозится.
Встала, убрала.
Лягла снова, окуклилась. Тараканы начали бегать по плюсам и минусам просмотренных квартир. Построила, велела петь гимн Люфтваффе.
Покакал Нипадох. Этот не воняет, зато копает два дня. Шахтёр сцк...
Тараканы подсказали, что до утра все же начнет вонять.
Встала, убрала.
Нипадох пошел за мной докапывать, он не доверяет моей уборке, скотина.
Лягла снова. Тараканы уже привычно запели гимн Люфтваффе. За окном припарковался какой-то мудак и включил Жёлтые тюльпаны.
Встала, высунулась в окно, пообещала расхерачить ёбаную машину, если он не заткнется. Или накрайняк не включит гимн Люфтваффе.
Выключил.
Лягла. Тараканы уже спят, а я нет. Разбудила, велела петь гимн.
Форест пошел на кухню и оттуда орёт для пожрать, орать рядом не безопасно.
Встала, насыпала жратвы. Боюсь ложиться, тараканы скоро начнут ругацца матом.
Спокойной ночи...
Знаете, если папа даёт денег и говорит "заплати за учебу", а ты эти деньги спускаешь на игровые автоматы, то вероятнее всего в следующий раз ты от папы получишь пажопе, а не снова денег. Вроде ж предельно простая причинно-следственная связь...
Незамутненные.
«Вы должны твёрдо помнить, что из всех искусств для нас важнейшим является кино» (Ленин)
В стране люди скидываются на турникеты, и тут красивые они в медном чайнике, снимают киношечку. За 1,5 млрд БЮДЖЕТНЫХ средств.
- А ты точно экономист?
- Точно.
- Скажи что-нибудь по-экономически.
- Бороться с коррупцией вредно!
Если война продлится 10 лет, это ж с сколько можно бабла наскирдовать под эгидой несвоевременности борьбы с коррупцией.
Какой любопытный персонаж, 50к подписчиков, а тезисы толкает капсом и какие-то очень странные. Ему не прийшло в голову, что меняя министра, замов менять всех сразу в один день вовсе не обязательно?
И что это сделано специально и демонстративно, чтобы показать "не лезьте в нашу тихую заводь распила бюджетных средств, а то мы тут вам всё уроним."
Надо избавляться от привычки не закрывать дверь в ванную на замок.
Патамушта приходит неизбежное пухожопое зло и напускает холоду в помещение
Нет, оно даже не просто приходит, оно тыняется туда сюда, оба два. А дверь за собой не закрывает.
С другой стороны, если дверь закрыть, они ее будут выламывать, потому что всем резко захочется писять, какать, посмотреть что там внутри, а потом выйти глянуть, что там снаружи. А Форест умеет удивительно противно орать на закрытую дверь.
ЗЕботва заходилася розганяти тезу "Моссад прогавив атаку ХАМАС - чого ви хочете від Зеленського?!"
Нагадайте мені будь ласка:
- це Ізраїль злив ХАМАСу вагнерівців?
- це президен Ізраїлю "шукав мир в очах Путіна" та "завершував війну у своїй голові"?
- це Ізраїль скорочував штати бойових бригад та виводили з передової снайперів та екіпажі БПЛА?
- це в Ізраїлі згортали ракетну програму і виробництво САУ "Богдана"?
- це в Ізраїлі парламентарі з правлячої коаліції просторікували, що загроза вторгнення - то США хочуть розвалити їхню економіку?
- то Ізраїль про загрозу вторгнення попереджала вся західна преса?
- то президента Ізраїлю про загрозу вторгнення попереджав особисто керівник ЦРУ?
Те що ізрайлитяни провтикали загрозу (деталі дізнаємося згодом) аж ніяк не виправдовує режим Зеленського. Не згодні?
Підіть до мешканців Бучі, Бородянки, Охтирки, Маріуполя, Волновахи, Лисичанська та багатьох інших, що втратили рідних, дітей і майно.
Розкажіть їм про "Ізраїль провтикав".
Я не знаю, чи ви слідкуєте за тим, що відбувається у Верховній Раді. Сьогоднішню бійку, напевно, покажуть у новинах.
А вчорашню ганьбу?
Вчора багато годин поспіль розглядалися поправки до бюджету. Всі вони відхилялися за браком голосів, тому що у залі сиділа тільки фракція ЄС.
Це було абсолютно гнітюче і депресивне видовище: формально процедура дотримується, монотонним голосом їх виносять на голосування, табло пікає із наперед відомим результатом.
Не парламент, а корабель-привид.
У воюючій країні, де від ефективності планування і розподілу фінансів залежить практично все, вони просто не прийшли на роботу. Бо чому? Тому що нема прямої трансляції?
Ось вам вся ціна зеленої влади; вони обрані телевізором і для телевізора, а вимкни пульт - все, їх не існує. Картонні декорації, які зникають з відключенням камери.
Я не пам'ятаю більш ганебного парламенту в історії України. Навіть за часів Кучми, навіть з комуняцькою більшістю було не так порожньо.
Когда-нибудь я напишу розлогий пост о риелторах и о методах развода покупателя на деньги.
Например, сказать заинтересованному покупателю, что есть ещё один, который готов оплатить налоги продавца (достаточно большие, если это не первая продажа в году). Очень удобный способ сделать квартиру дороже на 6%.
Может в риелторы податься? Ты ничего не производишь, услуг по факту никаких не оказываешь и ответственности никакой не несёшь, просто прилепился к чужой недвиге и стрижёшь капусту
В какой-то момент времени становится важно только поел ли. Под крышей ли спит. Есть ли где помыться.
В какой-то момент времени становятся важными какие-то базовые вещи, про которые и не спросишь, разговаривая с кем-то другим.
В какой-то момент времени ты осознаешь, что проблемы, на которые ты натыкаешься то там то сям, они какие-то вообще не проблемы.
Какую форму железа лучше принимать, обсуждают дамочки, обнаружившие у себя по интернету дефицит железа.
Муж ходит налево, убить, простить, что делать, если я сама себе не по карману.
Доченька охуела и рыдает, что ей подарили айфон чёрненький, а она хотела беленький, посоветуйте как утешить, чтоб не посадили.
На каждую тему можно написать пост, ведь это реально важно все эти интернет-диетологи, убивающие ваше здоровье; бродячие бляди, падкие на женатиков и детки, которые иногда берега путают настолько,что до цунами ещё не дотягивают, но нервы сжирают шо тот Альцгеймер.
Можно писать круглосуточно, собирать лайки, скирдовать фанатов и чесать ЧСВ, благостно помуркивая.
Но в какой-то момент времени все это становится до 3,14зды.
В какой-то момент времени ты ловишь себя на мысли, что окончательно закостенел от постоянного трения нервов об наждачку и тебя уже не трогает ничего. Вообще ничего, кроме поел ли, спит ли под крышей и когда блд все это кончится.
Надо как-то отслоить от себя несколько бронешкурок и снова воскресить свою врождённую эмпатию в широком смысле.
Потому что моя реакция на письмо котоприюта о финансовой помощи в виде "Я вам предлагала помощь в пристройстве котов, вы за месяц не соблаговолили сделать фотки и прислать мне, поэтому идите-ка в жопу, пожалуйста. Ваша деятельность по нагребанию котов без пристройства бесперспективна" - это уже крайняя степень деградации моей способности сопереживать.
Видимо, моя сопереживалка скукожилась до "поел, в тепле, живой". Меня это огорчает. На этой сраной войне мы теряем сами себя. Скукоживаемся. Перестаем чувствовать, потому что чувствовать больно.
Я постараюсь попуститься, но пока отнеситесь с пониманием к моему молчанию. Интересная мне тематика сейчас крайне скудная и скучная для читателей. А про железо, айфоны и бродячих блядей писать скучно мне.
Так. Для особо одаренных.
Приходить в мой чат и поносить военных, называть их зрадниками за то, что в 19м они тоже поддались пропаганде и прогосовали за Зеленского - нельзя.
Потому что если какая-то клава с дивана обесценивает патриотизм воина в окопе, для меня эта клава по умолчанию идиотка, а скорее всего вражий тролль.
Иначе так можно договориться до того, что защищать подобных клав останутся только идейные порохоботы, а их надолго не хватит.
Да, была сделана глупость.
Да, люди чаще всего настаивают на правильности своего выбора, даже если он тупой. Но в пароксизмах этого диванного "патриотизма" как бы нам вместе с грязной водой не выплеснуть из тазика ребёнка.
Зоя Казанжи
Таке вже було. У вересні 2020 року. Тоді теж Кабмін збирався затверджувати Указ президента Зеленського про довічну стипендію професору Зеленському, своєму батьку.
Але, певне, не призначив. Тому Кабінет міністрів це зробив зараз своїм розпорядженням №868-р "Про призначення стипендій Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти".
Я знайшла в тому файлі прізвища двох викладачів - одного з Метіпопольського, іншого з Маріупольського вишів. Тих, певне, хто вибрався з окупації. Ну хоч хтось ще отримав із тих, кому такі стипендії дійсно важливі.
Із всього переліченого списку я знаю одну персону, яку подали на стипендію із Одеси. Той теж професор і має чималі статки. Про його наукові досягнення мало відомо, але це ж другорядне, я так розумію. Тепер чоловік ще кілька тисяч гривень із бюджету отримуватиме.
Ну і батько президента. От навіщо це президенту? Щоб що?
Знаєте, схоже на якесь дурнувате самоствердження. Можу - і роблю. Негарно? Неетично? Плювати.
Можу дружбанів на посади заводити, які не мають ні кваліфікації, ні уявлення.
Можу нагороджувати Женю Кошового і Сашка Пікалова орденами (орденами, блін!) «За заслуги» з формулюванням «за зміцнення української державності, мужність та самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку".
Можу подружці Олені Кравець виділити кілька десятків мільйонів на програму, щоб їй не сумно було прогресувати далі.
Ну і стипендію тату. Цікаво, тато по зуму викладає чи вже не викладає з питань безпеки, що було б зрозумілим.
Але кілька тисяч гривень з обескровленого бюджету не будуть зайвими. Ретельні і дбайливі люди.
Тоді, в 2020-му році, Зеленський-старший в інтервʼю кремлівській помийці страна юей багато цікавого порозповідав, в тому числі і про ту стипендію:
«І мене на стипендію висунули не тому, що я тато Зеленського - воно мені не треба. Колектив інституту мене висунув, на науковій раді. Я навіть не знав результат - ось це вперше від вас чую. А ви думаєте, це блат від президента? Ви знаєте, що і президент не бідний. І мені вистачає і зарплати, і пенсії. Я 28 років на об'єктах пропрацював, на живих, а не на хабарях".
Тому ви і не бідні, що нічим не нехтуєте. Не грішми, ні мораллю, ні навіть інстинктом самозбереження.
Клопи на тілі країни.
Это Форест. Он смелый и ходит гулять в подъезд. Сам залазит на подоконник и оттуда рычит на улицу.
Но когда появляется соседская хрюкающая собака Баксик, Форест перестает быть смелым, раздувается как иглобрюх и с заносом заднего моста бежит домой.
Дома садится и рычит на дверь.
А вот Нипадох после его прошлогоднего вояжа в подвал, к двери теперь не подходит вообще. Во избежание эксцессов.
Так что у меня дома живёт любитель экстрима и путешествий за порог в неизведанное, и ещё один, спокойный домашний котик, просто немножечко шизанутый)
Вчора якийсь хлопець у дворі каже:
- Яка гарна дівчинка, давайте познайомимося!
Я йому:
- Та какая я дівчинка, я почти бабушка.
Він:
- Дуже гарна бабушка, мабуть у 15 народила
Кажу:
- Звичайна. То на вулиці темно, ось тобі всі гарними здаються.
А він такий притих трохи, а потім видав:
- Жінки зараз пішли якісь дурнуваті. Скажеш їй, що стара пожована видра, - обідиться. Скажеш, що гарна дівчинка - буде тобі доводити, що стара і страшна. Самашедші...
І пішов. Мабуть обідився))))
👆
Это такое ровное, деревянное, пропитанное чем-то влажным и смолянистым, от чего шпала не меняется вапще. У них по сей день земля плоская.
Т.е. это не препод, это набор говно-теорем. Но спорить с деревом- номер по умолчанию дохлый, поэтому аксиом.
Ярчайший пример мой историк Зоя Иковлевна.
Иковлевна-это потому, что начальную букву «я» в словах она не выговаривала.
Маленькая цилиндрическая коммунистка такая, с синюшными губами и полной нетолерантностью ко всему живому и не синюшному.
Случайно и зря выживший в 80-х строитель коммунизма.
Но это сущая фигня в сравнении с теорией Зои Иковлевны «Мамонты вымерли от того, что капитализм!».
Итак: сильные мужчины экспроприировали ресурс(мамонтов). За малую толику экспроприированного ресурса, далёкий от добычи мамонтов «народ» давал сильным мужчинам почёт, секс и бусики. И сильные мужчины в пароксизмах безудержной жадности до всего этого укакошили мамонтов натурально всех.
Да. Вот такая у меня была история.
В универе у нас тоже обитало несколько шпал.
И дочь сейчас тоже весьма весело описывает теперешние КПИшные шпалы. Так что этот вид вне времени и пространств.
Ну и наконец.
- Хороший препод.
Это мой школьный физик.
Маленький драйвовый всклокоченный еврей Зон Владимир Алексанрович в миру и Сигизмунд Шалимович по паспорту.
Описывать мудаков легко и весело. Описать Зонтика так, чтоб он ожил на мониторе, очень трудно.
Весёлый, кусачий, картавый, энергичный, как глист на суше. Он заставлял учить физику всё, что шевелилось. А что не шевелилось, он шевелил и совал в него физику.
Мы ходили по ночам в школу, смотреть в телескоп на Марс.
Мы запускали реактивные ракеты.
Он объяснял нам физические процессы на кусках мела(електроны) и выдернутых из зала учениках(протоны кристаллической решетки))
Мы САМИ выводили формулы, которых нам не хватало для лабы.
Он мог послать директора, постучавшего в кабинет посреди урока фразой:
-Зайдите на пеемене! У меня уок!
Он стебал нас ежедневно и отлично реагировал на стёб в свою стророну. Когда А- класс припёр ему в кабинет гадюку степную, Зон потом очень воодушевленно рассказывал:
- Пъедставляете?! Я захожу, а она фыпит. На меня, на хозяина, фыпит!
Он был бодр и активен до тех пор, пока асвабидители его не убили.
И почти год у него занималась моя доня, когда жила в Марике.
После него препод по физике киевского лицея была охарактеризована :
- Ну такое…Тупенькая, конечно, но старается.
И да.
Этот чувак ТОЖЕ всю жизнь получал свои три бюджетные копейки и одевался как бомж.
Но после него в универе я чувствовала себя человеком. А не амебой, как на математике.
Это вот всё вызвано всего лишь одним постом одного вроде умного человека.
О том, что маленькая зарплата- это вполне себе повод быть Учителем Ни о Чём.
----
Вітаю вас зі святом, вчителі, які вміють дітей не псувати, а робити кращими.
Многие из профессионалов- силовиков сдали свою страну задешево. Без колебаний забыли свои клятвы и присяги. Отмазывались риторическим вопросом "А что мне дала эта страна?"
Многие удрали от мобилизации в Польшу и Румынию.
Многие прятались на дачах и покупали справки о плохом здоровье.
Кто-то до сих пор считает, что это "не твоя війна".
А мой муж, не служивший даже срочку, собрал рюкзак и ушел на фронт.
И его друг.
И ещё один.
И оперный певец. Учитель. Кодер. Комбайнер.
Врач, капеллан, менеджер, владелец собственного бизнеса, домохозяйка, слесарь.
Агроном и токарь.
Ушли без пафоса, проводов и с истериками родных.
Ушли, понимая, что вероятно навсегда.
Ушли просто потому что надо.
Просто потому, что "Это мой дом, моя земля."
Горжусь вами.
Именно вы стали тем неучтённым в РФ фактором, об который она споткнулась.
Именно вы.
Спасибо тем, кто не отпетлял, не отмазался. Тем, кто падал, но вставал.
Тем, кто умирал, но возвращался снова.
Тем, на кого всегда не хватает денег.
Тем, кого "туда не посылали", тем, кому тоже страшно, тем, кто заебался, но продолжает стоять между нами и чумой.
Павшим- память.
Живым- шана.
Всем нам- победы.
Вітя Трегубов написав
"Інколи мені здається, що ми перемудрили з використанням слова "герой". Аж до застосування його до кожного, хто пішов на війну.
Бо тоді виходить така розвилка: якщо кожен герой, хто пішов, а я, Вася, не герой, а проста людина, то я й не піду.
Не треба видавати виконання громадянського обов'язку за здійснення вчинку унікальної відваги та результативності. Бо нелогічно називати чемпіоном кожного, хто вийшов на поле."(с)
---------
Моя думка така, що на полі не вб'ють. А на війні - є велика ймовірність. Тобто аналогія хибна.
Я вважаю, що кожен, що проміняв маленькі ризики на великі заради інших, вже знаходиться вище за тих, хто вирішив цього не робити. Бо так можна дійти до того, що ухилянт і військовий рівні і однакові. Не бачу нічого поганого в тому, щоб віддавати шану навіть таким пафосним чином.
Може героїзм, як і злочини, мають свою градацію від адмін.штрафу до пожиттєвого. Від "Я піду у ВК" до винести на собі пораненого побратима 3км під обстрілом.
Як вважаєте? Слово "герой" дійсно затерли до дірок?
Идём в аптеку.
Срочно, бо заказ пропадёт.
Я надеваю штаны и пайту, патамушта умная. А дочь надевает топик и шорты патамушта што? Патамушта днём было жарко. Мат.ожидание такое. Было тепло, значит будет тепло.
Вышли.
Исчадие моментально начинает мёрзнуть и канючить пайту.
Аргументация включала в себя:
- У тебя есть штаны, а у меня будет пайта. Все справедливо.
- Больной ребёнок просит у матери стару пожовану шмату, а мать - ехидна противицца.
- Если я не учла сезонный фактор, то это ты виновата: всегда пихала меня в школы с математическим уклоном, на географии я делала математику, чтоб поступить в хороший вуз, зарабатывать много денежкав и подать тебе в старости стакан воды. Нет, мама, ром в старости вредно!
Итого.
Я шла домой в майке. А дочь рассуждала о том, что надо завести собачку, она дарит много радости и счастья.
- Примерно как ты, когда отжимаешь у меня пайту?
- Нет. Я больше. Я могу ещё и стакан воды подать. Нет, мама, ром - вредно!
Фото полоненого захисника Азовсталі у російському судилищі.
Акт неймовірної громадянської мужності. Не складно уявити, що з ним зроблять за те, що чоловік скинув сорочку і показав наслідки катування голодом.
Куди поділися заяви нашого керівництва з приводу полонених азовців. Чому Зеленський не згадує більше про цих людей.
Зоя Казанжи про текущую ситуацию в МО
Вчора, 27 вересня, на засідання Кабміну призначали заступників міністра оборони. Призначили трьох із шести – по фінансам, з питань соціального захисту, з питань цифрового розвитку.
НЕ ПРИЗНАЧИЛИ заступників:
з тилового забезпечення
з озброєння
з міжнародних відносин.
Я знаю, що одна із тих, хто «заважає» оцим призначенням – Дана Ярова.
НЕ ПРИЗНАЧИТИ Дану – плюнути в обличчя громадянському суспільству. Вони можуть, звісно. Але поки що остерігаються. Поки що.
ПРИЗНАЧИТИ Дану – плюнути в обличчя умовному (хоча, чому умовному?) Єрмаку.
18 вересня звільнені ВСІ заступники міністра оборони. І, що дуже дивно, держсекретар. Хоча саме посада держсекретаря від самого початку передбачала сталість влади – коли змінюється команда, держсекретар залишається. Щоб забезпечити безперебійність управління.
Але, як бачимо, не в нашому випадку, не в нашому.
Давайте ще раз – Кабмін не призначив трьох ключових заступників. Не тому, що немає кандидатур. А тому, що йде боротьба за посади. Читайте – за доступ і контроль за коштами. За колосальними коштами. Які ніхто не хоче так просто віддавати професійним, але неслухняним людям. Те, що на кону мільйони життів, не дуже цікавить владу.
Вчора Dana Yarovaya окреслила проблеми міністерства оборони, які загрожують нашій спільній безпеці.
Отже, тезово:
1. Робота міністерства оборони за напрямкам - тил, зброя, міжнародна допомога, - заблокована.
2. Платежі за цими напрямками не проводяться. Це означає, що постачальники не отримують кошти за товар, не можуть зареєструвати податкові накладні аби сплатити ПДВ в бюджет.
3. Торги через ProZorro хоч і відбуваються, але підписувати угоди немає кому. І довіреності на начальників департаментів закінчуються в кінці місяця.
4. Також призупинена дія наказу 375 Міністерства оборони «Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України». Новий міністр оборони Умєров не підписує прийомку.
5. Найнеприємніше – така сама ситуація по зброї. Заблоковано – ВСЕ.
6. Кабмін додатково виділяє з резервного фонду для тилового забезпечення 2 мільярди гривень для формування мінімальних резервів. Але зараз вони не зможуть бути використані. Бо немає кому підписати листа.
Новопризначені заступники ще потребуватимуть часу, щоб зануритися у справи. Новопризначені не були дотичні до процесів, які відбувались у міністерства. Але, судячи з бекграундів, розуміються на специфіці, і це вже добре. Будемо сподіватися, що саме зараз вони не почнуть заводити на різні посади «своїх» людей, тасуючи кадри. Бо це знову параліч і бардак.
Знаєте, що я думаю з приводу оцього всього? Я пам’ятаю, як «позитивні блогери» і ті, хто до них доєднався, відстоювали тезу, що Резнікова не можна критикувати, не кажучи вже про те, щоб карати чи звільняти. Громадський тиск переміг. Ну і партнери, які все ще намагались бути делікатними, але все ж таки прямо вказували: припиняйте корупцію в Мінобороні!
Так от, а може нас оце таким ієзуїтським способом навчають і карають, щоб непереливки було вимагати звільнення міністра, який прямо відповідав за оборудки в стінах свого відомства? От, мовляв, хотіли змін, жеріть, поки не обляпаятеся.
Бо як і чим інакшим можна пояснити таку злочинну недбалість і затягування процесів? В той час, коли мова йде про найцінніше – життя наших воїнів.
Міністерство оборони – це структура, яка має забезпечувати потреби Генерального штабу. Це менеджери, господарники, ті, хто мав би землю рити, з-під землі діставати ВСЕ, що можливо і неможливо. А не продовжувати запевняти бійців на передовій, що китайські турнікети -велика милість від міноборони.
Чи міг Кабмін вчора призначити всіх заступників? Звісно, що міг.
Чому не призначив? Відповідь дуже банальна. І ви її знаєте.
Може, варто постукати Рустем Умєров / Rustem Umerov? Не переживайте, що ми відволікатимемо міністра. В структурі точно є ті, хто відслідковують інформаційні потоки. Це якраз їхня робота - тримати в тонусі керівництво, повідомляючи про настрої в суспільстві.
