Краще за Лесю Літвинову я на цю тему не напишу.
Напевно, в День ТРО мало б сенс написати щось піднесене і героїчне. Або на крайняк пожартувати про "ТРО - ті з ЗСУ, тільки дикі". Або знайти в надрах телефона перші фото бата на початку березня, де ми всі схожі на махновців. Фото, на яких всі живі і сповнені рішучості.
Але два дні поспіль я не можу припинити думати про молодого комбата, який вкоротив собі віку під Вугледаром. І про його підрозділ, який вже встигли звинуватити у втраті міста. Мене не було там. Я не маю права давати оцінку тому, що там відбулось. Я можу тільки відчувати шалений біль від втрати незнайомої людини.
Ризикну припустити, що бат мав виконати ту ж саму функцію, яку виконав мій бат в Бахмуті, або 206 в Нью Йорку, або купа інших ТРО-шних підрозділів. Викликати на себе вогонь і дати вийти основним силам. Вмерти на безнадійних позиціях, з яких немає еваку і на які немає підвозу бк. Бо основні сили там тримали до останнього, незважаючи ні на що.
Я не знаю що там відбулось. Але чудово пам'ятаю як це було у нас. Пам'ятаю тих, хто відмовився йти. І не засуджую. Пам'ятаю тих, кого ми відмовились брати з собою, розуміючи що у них ще менше шансів на примарне виживання. Пам'ятаю тих, хто був поряд - зосереджений, або панікуючий, але поряд. Пам'ятаю, як сказала чоловіку - ми звідси не вийдем, але я рада, що ми загинемо поряд.
Офіційно цей фокус називається "ротація". Але проблема ТРО в тому, що воно готувалось геть для інших задач. Я не відкрию страшену таємницю, якщо скажу що у ТРО немає своєї броні, немає на озброєнні нічого серйозніше за міномет. Не тому, що там служать дебіли. А тому що за штаткою немає. ТРО - це легка піхота. Яка воює не бригадами, а батальйонами. Інколи - окремим ротами, або підрозділами, приданими "дорослим" бригадам. Пасербки, яких не так шкода як рідних.
Перше офіційне навчання я вигризала майже рік. Включивши всі зв'язки. На фінальному ривку, я давала всі можливі обіцянки керівництву бата, що після навчання повернусь, а не піду в "нормальну" бригаду. І відпускали мене саме за цієї умови. Більшість вчилась в процесі служби у тих, хто мав хоч якісь знання.
Вчора я кілька разів натикалась на фрази "ТРО у війську звучить як матюк" і "знов через них постраждали нормальні люди". Дивилась на ці літери і бачила побратимів, які ніколи не повернуться до своїх родин. Побратимів, чиї тіла так і не змогли дістати з тих грьобаних позицій. Побратимів, які пригощали кавою на світанку в очікуванні штурма. Побратимів, які порушуючи наказ, їхали евакуювати своїх, а потім огрібали за це по повній. Вони прийшли у військкомат самі, відстоявши величезні черги і приховавши хвороби. Але для решти війська так і залишились "ЗСУ на мінімалках", бо структуру так ніколи і не змінили.
Мені болить незнайомий підрозділ, на який зараз вішають втрату Вугледара. Так само, як болить 72-ка, яку не вивели вчасно. Так само, як болить мій бат, вчергове приданий черговій бригаді на черговому важкому напрямку.
Тому мені важко когось вітати сьогодні. Занадто багато болі. Занадто багато втрат. Занадто особисте це все...
Пишуть, що українська жінка генетично не спроможна варити борщ у каструлі, менше ніж на 5 літрів.
Я не знаю, як це пояснять генетики, якими там алелями і зв'язаними генами, але це факт. Наварила блд 3 літри каші, фенотипічно схожої на борщ. Черпак гнеться і стогне. А що я зроблю? Я генетично не спроможна. Піду куплю черпак з чугунію, щоб не гнувся. І всіх дєлов.
Я ще перці не доїла з літа.
Бо теж неспроможна зробити їх наприклад чотири. Руки самі ті перці в кульочок накладають, Бош-гарнюня крутить 2 кіло фаршу, їстиму до нового року.
Ігор Куліковський
Я стою перед вишикуваним особовим складом і думаю, що мені сказати.
Троє підходили: «Я вже не можу. Я поїду додому. І пофіг, нехай буде СЗЧ. Просто щось всередині згоріло».
- Микола, я все розумію. І кожен, мабуть розуміє, - здалеку починаю я.
- Я теж за@бався і хочу додому. Між тим - це твоє рішення і воно має бути повним. Он твоє відділення. Ти знаєш, що воно має тримати в обороні 100 м фронту (в ідеалі). На кожного хлопця його позиція і метри розраховані. Якщо ти підеш, комусь доведеться подвоїти свої спроможності. А його шанси не впоратися і загинути - виростуть мінімум вдвічі. Тобто, буде вже не 50/50, як у кожного з нас, а просто 100%.
- Тому, повторюся, це твоє рішення і воно має бути повним і закінченим. Я не хочу брати на себе деякі нюанси. І маю на це право. А саме - он хлопці стоять, покажи ти мені пальцем, хто саме це має бути. Бо поповнення немає. Героїчно і публічно ухиляються. Тому, давай так і зробимо.
Я відчуваю себе то цинічно-підлим, то справедливим одночасно. І це додає мені когнітивних дісонансів, які я змушений ховати десь глибоко в собі.
Микола не може підняти руку. Микола не може підняти палець. Він не може навіть очі підняти.
Потім ми вже домовляємося, що десь з тиждень він буде займатися кухнею, прибиранням, іншим господарством.
Він перепочив, він видихнув та знову на певний час стає універсальним солдатом.
Іноді це спрацьовувало. Бо й бувало лише іноді.
___
- Хто знає, що таке децимація?
Декілька бійців в строю посміхаються. Обережною і настороженою посмішкою знання.
- Дивіться, я не вживаю алкоголь. Принаймні в зоні бойових дій та на службі. Наркотичні засоби - взагалі. І якось тримаюся. Між тим, це дає своє мінуси. Наприклад, мені важко терпіти пʼяні обличчя навколо. І тим більше, коли до мене лізуть з пʼяними базарами. Ну така ось слабкість в мене.
- На бойових завданнях - навіть забудьте. Вийшли на передих - розумію, не втримаєтесь. Але навіть не думайте, щоби я це побачив або щось вислуховував пʼяненьке «за жизнь»
- І якось я вже про це попереджав. А сьогодні вночі я вийшов покурити, і до мене підійшов Микола. І почав мені щось сльозливо-борзе бухтіти, про «мєня воспітала уліца».
- Я не буду вам розказувати про мої вулиці. У Кривому Розі наприкінці 80-х. А просто скористаюся правом віддати розпорядження. І децимацією.
- Микола зараз починає копати яму для нового сортира. І ще одну, для отих ящиків. І кожен 10-й зі строю допомагає побратиму. Котрого не вберегли вночі від легкого покусування зеленого змія. По порядку - рааасчітайсь!
Іноді це спрацьовує.
Але все це, звісно ж, з@йобує і вимотує.
Та куди діватися.
Ти носиш все це в собі. Перетравлюєш і воно вже наростає в тобі жиром, мʼясом і мʼязами, стає частиною тебе.
І ти вже знаєш, чия дружина загуляла під час «евакуації» і не дає тепер спілкуватися з дітьми.
«А я тепер піду, пофіг, лісами доберуся до Німеччини. Знайду і там поговорю».
І теж шукаєш слова. І маєш це враховувати.
«Подзвонив в одну контору, документ оформити. А мені там кажуть, що в мене прописки немає. А ми ж квартиру колись оформили на жінку. А тепер вона чкурнула десь за красивим життям. І в ЦНАПі ще й виписала мене» - це вже інший.
Слухаєш, чия мати вже майже не встає з ліжка сама.
«Що мені робити? Може довідку купити і списатися?» - «А жити ви на що будете? Почекай, може краще сусідам платити. А раптом тобі треба буде вискочити - ну щось придумаємо».
«Блть, у мене дитина зараз школу закінчує. В інститут треба. Я думав, може які пільги як для УБД. А стройова довідку ніяк не може зробити» - «Я попрошу»
«Командир, ми дізналися, в якій хаті Микола самогон купляє» - «Вовчик, сходи туди. Скажи, що я сам особисто їм хату спалю» - «Сходили. Все ок. Поклялися, що більше ні-ні!»
Тепер ти ще маєш враховувати цього публічного й розпіареного СЗЧ Серьожу. І секту його послідовників.
Яка щодня приростає десятками або сотнями неофітів.
А оскільки мені демобілізація не світить, як контрактнику, і мені якось з цим жити,
то вже сам себе боїшся
- як би воно не перейти від децимаціі фігуральної до реальної.
Бо якось же втриматися треба…
Новина топ! З'ясувалося, що літак збитий під Констахою - це не звичайна "сушка", а це С-70, "Мисливець" - величезний стратегічний БПЛА.
Для розуміння його вартості треба пригадати, що ціна всієї програми по випуску цих БПЛА була 1,6 мільярда рублів. Зараз у РФ є всього 3 екземпляри, які не льотні, та один льотний екземпляр. І схоже це він був. Так що це дуже боляче для русні. Дуже. І боляче не лише у грошах.
Все, собрали, я в шоке и трепете.
Правильно мне написали: тюленям люленево, а нам своє робить.
Дуже вам дякую всім. Ви найкращі люди цієї країни.
Зоя Казанжи
Зеленський впевненно веде країну до поразки. А ми всі робимо вигляд, що все ок. І, головне, поменше писати, бо обізвуть «експертом» в кращому варіанті. У гіршому розкажуть про панічні настрої, про те, «що через ось таких, хто пише, у країні бардак». Ну і інша хєрня.
Нам вчергове обіцяють. Цього разу розказують про таємний план перемоги. Ми не маємо про нього знати. Зрозуміло, війна, таємниці. Але смішно говорити про таємниці тим, хто повністю здав операцію по Вагнеру, хто тримає в ОП «вбивцю чеченців» Татарова. І є купа живих свідків, які знають, як злили минулорічний контрнаступ.
Сьогодні Борислав Береза оприлюднив таке:
«Коли під час контрнаступу у 2023 році тодішній головком ЗСУ генерал Залужний разом з начальником Генштабу ЗСУ були під Оріховим на командному пункті однієї
бригади, то Залужному на телефон
зателефонував один з 5-6 успішних менеджерів Зеленського. Та розмова тривала півтори хвилини, а зразу після закінчення розмови був прильот. І точно туди, де знаходилися Залужний, Шаптала та комбриг.
Лише випадковість врятувала тоді всіх трьох, а Залужний отримав поранення. І якщоб на 15 сантиметрів вище, то ми б втратили генерала. Зашивали його на місці.
Як сказав генерал-майор Кривонос "можна просто попросити Валерія Федоровича підняти майку, і побачити, що йому пощастило". А ще я навіть сумніву не маю, що рашисти знали куди бити і знали, хто там.
До речі, цю історію знає не лише все оточення Залужного, а і інші люди. Наприклад, слуга ОП Марʼяна Безугла. І коли вона казала, що Залужний не бойовий офіцер і не буває на фронті, то знала і про його відрядження на фронт, і про поранення, і про те, що Залужний навмисно не піарив це. Вона знала. Але схоже, що по команді навмисно брехала. Бо слуга ОП. І це не єдина історія про яку варто було б знати».
Країну очолюють вороги - жадібні, ненажерливі, зрадливі. Нічим хорошим ця історія не закінчиться.
І сьогоднішні паковани доларів по ліжку у Хмельницькому, це те, що не дивує ні на секунду.
Долари готівкою знайшли в квартирі Тетяни Крупи, голови обласної медико-соціальної експертної комісії, що встановлює інвалідність в Хмельницькому.
Вона ще й депутатка обласної ради від Слуг. До цього була від ЄС. Вона із тих, хто завжди з владою. І таких - ешелони. Її чоловік - колишній керівник КРУ, син - голова пенсійного фонду Хмельниччини.
Ця лавочка не закінчиться ніколи. Бо війна дає змогу заробляти - від президента і до міністра оборони. У них все добре, розумієте? Понатягували на себе мультиками, захисні фліски, берці і закопують країну ще глибше. Ненавиджу це шобло.
Про кинутих поранених 72-ї бригади немає сенсу, думаю, писати.
Хата хмельницьких чиновників середнього рівня по вінця забита готівковими доларами.
У цей же час я змушена відмовляти військовим. Вибачте, я не зможу вам допомогти. Мені дуже шкода, але ми не встигнемо вам зібрати гроші і купити ті нещасні станції, колеса чи планшети. Хлопці, ви якось тримайтеся там, але зрозумійте, збори ідуть дуже повільно, я не можу... Черга... Десь через місяць у кращому випадку, ви зможете почекати місяць?...
Десяти сантиметрів цього ліжка вистачило б, щоб закрити нагальні потреби. Половина - ми б купили все. Ціле ліжко - на окремо взятій ділянці фронту наші б у наступ пішли.
Руки опускаються. Люди несуть по крупинці, по сто-двісті гривень, відриваючи від своєї мінімальної пенсії. Донатять з розрахунку, що сьогодні побудуть голодними, не їстимуть на суму доната. Переконують себе, що добове голодування навіть корисне для здоров'я, і що допомога фронту набагато важливіша.
Одночасно з цими самими людьми у країні живуть нелюди. Подивіться, який він спокійний і незворушний. Йому взагалі плювати, він впевнений, що з ним усе буде в порядку.
Сімейство чиновників середньої ланки. Слуги народу, звісно ж. Вся гниль зібрана, підтягнута у владу і запхана грошима по саму горлянку до кінця життя стараннями Зеленського, Єрмака і ко.
Матюшины поехали на несколько дней в Карпаты и попросили Настю присмотреть за их тройней. Порохом (он же Порошидло), Черчиллем (он же Выдра) и Индирой ( она же Индюшка).
Утром я спрашиваю как прошла ночь и вместо какого-то там "норм", дочь мне звонит, прям руками звонит и начинает рассказ.
Мол, вечер прошел хорошо, хотя Индюшка смотрела на меня с лицом:
- Шо это за херня? Зачем это? За что? Уберите!!!!
А вот утро задалось на все сто.
В 8 утра (что для моей дочери глубокая ночь) в домофон позвонили. И сказали:
- Откройте, мы соседи.
Ну всегда есть такая квартира, жильцы которой работают швейцарами на благотворительных началах для всех жлобов подъезда, которые жлобятся на лишний ключ.
Настя даже не материлась, чужая квартира, может у Матюшиных не принято материться в 8 утра на соседей, и просто открыла дверь.
Позже выяснилось, что это соседи с 6го, алкаши, их не надо пускать, но кто б знал....
А потом она улеглась доспать, потому что ночью коты ТВОРИЛИ.
Они громили кухню ( "Я туда даже не заглядывала пока. Боюсь"), бегали по вертикальным стенам и горизонтальному потолку, Индюшка докапывалась до Порошидлы, Порошидло сычав и махал лапами. Потом Индюшка докапывалась до Выдры, Выдра двигал по хате когтедралку с грохотом и мявком.
- Мама, Индюша выросла в очень злую женщину! Ой, она пришла ко мне на ручки, все, пока, не могу говорить, слюнями умиления телефон заливаю.
В какой-то момент времени спасаясь от Индюшки, Выдра уселся сракой на Настин рабочий ноут. Он ночами стоит открытый и считает там что-то по работе. Наши коты никогда на него сракой не садились. А Выдра сел. Настя спросонья открыла один глаз, но подумала, что ничего страшного, и снова заснула.
Утром в рабочий чатик от имени Насти было отправлено много загадочных символов и штук по 15 одинаковых букв, типа "дорщшг ооооооо, чен5555кг ыыыыыы". Коллеги подумали, что Настя вызывала Вельзевула Асмадеевича и наставили кучу смайликов недоумения и озадаченности. Они ж не знали, что общаются с жопой выдры.
- Мам, это ужас, у нас такие воспитанные котики, что ты с ними делаешь? Ты их гнобишь и доминируешь? Потому что в данной хате совершенно очевидно главные не Галя с Яриком, а эти трое.
Ну и утром Настю ждало два сюрприза. Несанкционированное говно в ванной и просеко, которое ГЕНИАЛЬНЫЕ люди подкладывают в коробку с заказанным на дом завтраком. Называется "Гель для души". И по ходу это было стопроцентное попадание в текущие нужды моей доци.
Иллюстрации в комментариях
Гражданин Молдовы даёт мастер класс по пересечению "границ" банановых республик.
Если это не постановка, то очень смешно
Добрейшего утричка.
Эта рыбка-прилипала вообще от меня не отходит. Не взяли у меня белобрысую дружищу - ну ходите сами в ванную. И в туалет. И есть готовьте без белой башки в районе разделочной доски.
Причем можно было бы подумать,что Беляш просто ооооочень голоден. Но нет. Он только что поел и теперь требует обнимашек
Внимание. Увага. Ахтунг и алярм.
Военным нужен дом с отоплением и водой. Любое село по трассе от Вишневой до Изюма и ближней его агломерации, например Оскол. Идеально в самом Изюме. Могут оплачивать аренду.
Это очень важно.
Сначала поспать на жопе у пушистого. Потом подставить щёчку подлизе. Вот зачем для котика нужны ещё котики.
С детьми так не работает.
У человеческих детей старший всегда выгребает.
- Мам, чем занимаешься?
- Лежу горизонтально.
- Я тебе маску ленивца куплю. Квадробер будешь.
- А есть маска кораллового полипа? Я море люблю.
😂😂
Канешна можно.
Только сначала нужно замутить Техасскую Народную Республику. Референдум там, чеченцев подвезти, силы самообороны из Белгорода.
А пока нет, низзя.
Пока в Сызрани сдавай на русском. Хотя по ходу ты и русский ниасилил.
UPD. Зібрано вже третину.
В мене є друг, який з самого початку повномасштабки втратив роботу своєї мрії. Але він робив, шо тільки міг по волонтерській логістиці.
Дзвінок мого командира о півночі з наказом завтра забрати зрання ретранслятор та прибути на позиції під Констаху?
Ок. Братан матюкнувся, та забрав мене і ретрік.
Дзвінок Хорола «Чуєш братику, завтра треба о сьомій ранку бути в Житомирі, забрати корча, і відвезти в Дніпро, моїм хлопцям, пліз».
Не питання.
«Чуєш, бро, мені треба на позиції на миколаївщину завтра, закинеш?», - чоловік Тані Адамс.
Легко.
Перелік реальних дій його небайдужості зашкалює.
Коли я в червні ліг у військовий шпиталь, він вирішив мобілізуватись. Тому що просто зрозумів, що настав його час. Зараз він там, де постійно «Їбать, по сусідам каб прилетів, ми oxyїли» (с) цитата з пацанськооо чятіка. Аеророзвідка. Крила.
І вони потребують вашої допомоги. Їм потрібно придбати лаптоп Acer Aspire 3 A315-59-74Z7 та планшет Планшет Lenovo Tab M10 Plus (3rd Gen) 6/128 LTE Storm Grey (ZAAN0219UA).
Зовнішній двухтерабайтник в нас вже є.
Тому, будь ласочка, красно прошу допомогти.
Загальна сума допомоги - 38000 грн.
В мене багато зборів і зобовʼязань.
Але Жека в пріоритеті. Даруйте.
5168 7450 2204 9560 - карта привата
5358 3808 8463 8811 - карта монобанка
4204 7000 0020 4769 - ощад
paypal: yar.mat@icloud.com
Дякуємо за постійну підтримку!
Коли ви не з Хмельницького МСЕК, а прості київські коти.
Читать полностью…
Александр Морозов
А скільки купили РЕБів,мавіків і старих драпаків на бляхах за вилучені вчора кошти на Хмельниччині ? Ну якщо за ці не вспіли купить, то скільки чого купили за 4.7 ляма євро з бажиника тітки яку затримали два місяці тому?
❤️❤️🤘
Як завжди показую, скільки зібрано.
Якщо будуть залишки після ремонту, піде на Справу Громад.
До речі, волонтери, що збирають кошти. Показувати людям скріни надходжень - це добра справа. Чесна. І займає 30 секунд. Але я дуже не часто бачу це нажаль.
Все, зібрали, дуже дякую!!
--------
После Угледара и этого зеленого тюленя из пенсионного фонда, купающегося в долларах, просить у вас денег нет ни сил, ни желания, ничего. Потому что мне дадут с минимальной пенсии 50 грн, отказав себе в пачке молока, в то время как какому-то тюленю за откуп принесут 10к баксов. И у него все будет хорошо, а у нас - не очень.
У его семьи уже недвижимость в Австрии и Испании, а у нас только пустые карты и звонки "Таня, машина опять сдохла, боевые опять задерживают и ебись как хочешь".
У его семьи фоточки на диване в постельном белье из валюты, а у нас в ленте фоточки в черных рамках и постоянное "дай". То на ремонт, то на дроны, то на протезирование.
Его семья живёт в какой-то другой Украине, и война для них только прибыль.
Поэтому я даже не обижусь, если мы не соберём денег. Я вообще боюсь, что мне заблочат карты, потому что нашим прекрасным керманычам нужно ваши деньги обложить налогом трижды. При получении вами зарплаты, при получении мною донатов и когда я бабло переведу на СТО - тоже. Денег же нету в казне, деньги все на диванах фоткаются с тюленями, или лежат в пакетах под балконами.
Но мы попробуем.
Потому что у моих штурмовиков дохнут машины, причем дохнут серьезно, надо движок перебирать.
Денег надо не очень много, я думаю в 50к уложимся. Чеки с СТО будут.
Звертаюсь по колективну допомогу до небайдужих людей, які люблять і хочуть завести котика чи ще одного котика у котородину.
В добрі руки хочу прилаштувати цю малечу.
Двох хлопців - Кузьмича і Шпротика та дівчинку Пухусю, яких однієї квітневої ночі їх мамка, яку я підгодовувала на вулиці, принесла на поріг.
Залишити малечу на вулиці не могла.
Далі утримувати не можу тому що є ще троє дорослих кішок, а житло орендоване і орендодавець поставив питання руба.
Розумні та привчені до лотка звірята.
Їдять добре, скарг на апетит не помічала. Особливо Шпротик, який обідав би й обідав.
Лагідні, грайливі і муркотливі, генератори тепла в холодні дні.
Ну і трошки шкідливі, бо без того ніяк.
Одеса і область.
Якщо інші регіони буду думати як привезти.
Готова фінансово допомогти на стерилізацію.
096-107-38-43 Катерина.
Дана Ярова
СВЕРШИЛОСЬ!
Шановні військові, зміни до 232 наказ, що стосується інвентарного речового майна, підписано Міністром оборони !!!!!
Ще раз.
Інвентарним лишається по нормі 1 - броня і каска
По нормі 2 ( ДШВ, ССО )- броня, каска, навушники.
Ні, більше не треба шукати свій карімат по болотах.
Ні, більше при переведенні з частини в частину не потрібно здавати спальник в якому ви спали рік, і брати в іншій частині спальник, в якому хтось спав.
Ні, не потрібно буде при звільненні все здавати. Здавати треба буде лише броню і каску.
Так, це все правда. Йдіть отримуйте те, що ви не отримували, бо не хотіли потім нести відповідальність за втрату.
Прошу фб спільноту рознести цю новину, яка стосується КОЖНОГО військовослужбовців.
😕🧐
Вот тут надо уточнить.
Для производства масла они доят крокодила или используют холодный отжим оного?
В общем, я не знаю что это, но мне нада
Як мені шкода малу з приводу підготовки до НМТ з історії, не передати словами. При тому, що вона вчиться на курсі своєї власної сестри, і Марія її підготує, нікуди дитя не дінеться. Зі сльозами, соплями, але впораються.
Я не розумію, що робити дітям, у яких нема персонального репетитора, заточеного на ось це. Не розумію, де Оксанці знайти час, маючи у своєму ліцеї по 8-9 уроків щодня (!), ще проходити цю пекельну підготовку.
Чому випускників не звільняють від усього, крім чотирьох екзаменаційних предметів у останньому класі.
Чому іспит з історії має бути таким нелюдським, які садисти це вигадали? Він же не про знання, це просто квест, покликаний підловити на дрібниці. Він не перевіряє здатність мислити, робити якісь висновки, розуміти періоди і тенденції, логіку історичних подій. Він перевіряє короткострокову зорову пам'ять.
Ну от переді мною стоси картинок, які будуть на іспиті. За картинкою потрібно впізнати будівлю і визначити назву, місцезнаходження, рік побудови. Не знаю, може ще архітектора.
Але вони всі однакові! Особливо церкви, їх же неможливо відрізнити одна від одної, а на цих чб малюнках нереально.
Сплутав чергову Преображенську з Вознесенською, і все, на бюджет у Політехніку не вступив.
Те саме з мовою. Вони зубрять наголоси. Наголоси! Це у країні з найбільш розмитою нормою по наголосах, з такою кількістю діалектів і регіональних особливостей. Зрештою, із живою мовою, яка досі розвивається, і де дитя може чути довкола себе два-три варіанти наголосів, і це нормально.
Боже, як мені їх шкода. Вони мріють вирватися зі школи і ніколи більше не повертатися до цих предметів.
Моя вчора ридала над черговим портретом чергового діяча, кричала що це неможливо запам'ятати. Я їй вірю, мене саму вже нудить.
Ті, хто спить ночами спокійно, сплять доти, доки не спить солдат ЗСУ.
Ті, хто сидить ночами у сховищах, можуть з них вийти саме тому, що поки є кому захищати ваше місто чи село.
Ті, кому вже нема куди вертатися, все одно знають, що ЗСУ стояли там стіною стільки, скільки могли. А потім ще трішки.
Славетні герої і ті, кого ніколи не згадають ЗМІ.
Живі і полеглі.
Зникли без вісти і полонені. Цеглинки в стіні. Коріння в грунті. Легенди і ті, хто просто кожен день їзде "на роботу".
Завдяки вам.
Зайобаним, без дембеля на горизонті і с постійною "оптимізацією виплат". Кожного дня, кожної миті - завдяки вам.
Бійці економічного, культурного та інших надважливих фронтів мають змогу боротися, поки на справжньому фронті є живі люди у пікселі. Дяка і честь їм
Спорт вне политики!(С)
Нееее, тут вообще не важно спортсмен перед вами, детский хирург или вышивальщица крестиком. Бомба в центр города в качестве решения всех вопросов у них в крови, в спинном мозге, в ушных волосах, везде и у всех.
Нас не хотят принимать в песочницу, говорят что мы агрессивные ебанаты, поэтому что? Правильно, мы не начнём себя вести так, как принято в песочнице, мы расхерачим ее вообще. Ну или попробуем. Ну или хотя бы попиздим об этом
Мы с Форестом смотрим Король Лев. Причем ему совершенно очевидно нравится. А мышку там в начале он вообще ходил ловить.
Читать полностью…
Фигасе, какой антиквариат выносит воспоминалками Фейсбука.
Не знаю, показывала я вам это интервью или нет, покажу сейчас
https://www.youtube.com/watch?v=LjXfh2x7boI
Нипадоша настолько соскучился, что дал мне лапусю.
Нет, вы не понимаете.
Для Нипадоха дать лапусю - беспрецедентный поступок. Это буквально звёздочку с неба достать и отдать
