-------
После прочтения подобных комментариев, мне всегда кажется, что это стёб такой. Что человек с доступом в интернет не может быть вот настолько дегенератом.
А потом вспоминаю количество аудитории у вечернего квартала и сватов.
Не, норм, они реально имбецилы, просто не диагностированные своевременно. Грибки герпеса, просто почему-то похожие на людей
Дитинка готує їжу! Хоча під моїм керівництвом, але з фантазією, бо я сир на рибу не сиплю)))
Я в захваті.
Росте над собою киця.
Ще рік тому вона казала: не буду я на кухні скакати, краще мівіну заварю. Оказуєцця і мівіна задовбе))
Трошки часу і борщ асилит.
Я давно зрозуміла: підганяти сенсу ноль, але ничо не зупинить борщ з котлетами, час яких настав
Доброе утро.
Я наконец поняла, кого мне напоминает это моё "вєчно надуте, вєчно недовольне".
Это ж манул.
С виду вроде котэ, а по сути мелкий сатана из отдела душнил.
Дана Ярова
Тиждень був тяжкий тому не писала.
Йде війна. Коштів не вистачає. Держава не придумала нічого ліпшого ніж підняти податки тим, хто їх і так платить.
Давайте так. Відносини держави та громадянина, це по суті соціальний договір.
Я плачу податки, за ці податки держава гарантує мені безоплатну освіту дітям, безоплатне надання медичних послуг, охорону мене, ну і ще багато іншого.
Я дуже люблю математику. Наука точна з нею неможливо сперечатись.
Ми багатодітна родина офіційно. У нас є пільги. Але. Я ще жодного разу не скористалась ними. Мої діти відвідують садочок та школи приватні. Трьох дітей я лікую в приватних клініках. Себе я лікую також в приватних клініках. Я плачу податки з виробництва, і безкоштовно працюю в міністерстві оборони.
Тобто, держава по суті по відношенню до мене не виконує свої обовʼязки. А я виконую.
Мене дуже вразила історія, де жінка з Дніпро 38 разів викликала поліцію з приводу сімейного насильства. Її чоловік вийшов з вʼязниці за вбивтсво. В результаті вона його вбила. Її виправдали. Але давайте підійдемо до цієї історії не з точки зору справедливості, бездіяльності поліції, а з точки зору математики.
38 разів жінка викликала поліцію. Витрати: зарплата людини яка приймала виклик, зарплата групи, яка виїхала на виклик, бензин, амортизація машин, час на складання протоколу. Помножте це на 38 раз. Тут зрозуміло?
Пішли далі.
Вона його таки вбила. Відкриття кримінального провадження, слідство. Заробітна плата слідчого, оплата слідчих дій, експертиза, не забуваємо що державні органи також платять комунальні послуги.
Пішли далі.
Суд. Заробітна плата судді, секретаря, провадження, знову ж таки оплата комунальних в судді. Помножте це все на кількість судових засідань.
А тепер питання. Чи могла поліція в перший виклик забрати цю нехорошу людину в СІЗО. Відкрити кримінальне провадження по факту домашнього насильства? Могли і мали це зробити. Але не зробили. І всю цю історію оплатили ми з вами. Своїми податками.
Питання. А чи потрібно піднімати податки? Чи може треба зробити так, щоб держава ефективно використовувала наші податки?
Відповідь очевидна. Війна дорога штука, але якщо держава не ефективно використовує наші податки, то ніяке підняття їх, не покриє витрати на війну.
Тобто суспільний договір між громадянином та державою не виконується. Саме зі сторони держави. Якщо держава піднімає податки, то вона має дати якісь преференції бізнесу. Але цього не зроблено.
Який буде результат? Бізнес буде йти в тінь.
Так що геніальне рішення.
Нічого не скажеш.
І як громадянин, я відмовляюсь оплачувати таку історію, яку я описала.
Три обмена после начала операции в КурНР:
• 28 августа - 115 на 115
• 13 сентября - 49 на 49
• 14 сентября - 103 на 103
Всего обменяли 267 на 267.
Во всех трех обменах Россия получала взятых в плен в Курской области. Напомню, что в ходе Специальной курской операции попали в плен более 600 российских солдат.
Вчера Украина после долгого перерыва выменяла 15 военнослужащих, которые были в составе полка "Азов", защищавшего Мариуполь. Сегодня - еще 23 "азовца".
Утро. Открытые окна. Под окнами приуютилась какая-то винтажная дама с волосами цвета флага СССР и полчаса трындит по телефону про то, как она хорошие вещи в машинке не стирает, просто замочуе на ночь, потом покалапуськала и всьо чистое, не то что эти ваши стиралки, и сцк громко так трындит. Прям под окном.
Я высунулась и вежливо попросила отойти от окон в любое другое место прекрасного города Киева, площадью в 840 квадратных километра и там обсудить преимущества ручной стирки ровно на той громкости, которая нравится уважаемой пани.
Вот я бы, например, просто отошла бы и все. Или даже извинилась за дискомфорт. Но винтажная пани, лучшие свои годы прожившая в СССРе, прекрасной стране, на память о которой она сделала себе волосы, сказала что:
1. Уже 9 утра и пора вставать
2. Вот если б здесь курили, ты б ничего не сказала
3. Где хочу, там и ору
4. Закрой окно ваще
И ещё там что-то на тему "будет меня тут учить сопля зелёная".
Я сказала:
- Ну ок, - и пошла набрала воды в ведро. И о чудо, на фразе "Куда хочу, туда и выливаю, и не факт, что воду" , пани уже довольно резво улепетывала от моих окон.
Совок - птица гордая, пока не пнёшь - не полетит.
А это ж чья-то теща. Или свекруха. Которая лучше всех знает, в котором часу следует просыпаться в субботу.
- Мам, ты ж лазила по Карпатам пешком. Как оно?
- Я замёрзла, устала, писяла схватившись за смереку обеими руками, потому что склон, а потом не могла надеть штаны, руки ж заняты.
- Шо ты за людина така?! А красоты? Природа?
- Точно! На меня корова наступила.
Ладно, ок. Пост удален. Затравила бедную девочку. Обнять и плакать. Дрочите дальше на ваших бедных девочек, эталонных патриоток, которые зарабатывали в России в тот момент, когда солдаты России стреляли в моего не эталонного мужа. В моих родителей и дочь. Ну а хули нет. Она ж "свои". Ее можно понять, а меня нет.
Все, я в отпуск от вас.
Какое-то странное сейчас состояние. Все дома, все сыты, больмень здоровы, но постоянно копошится внутри эта уже привычка считать, что завтра нет. Только сегодня и все.
Ну вот раньше ты ведь жил вообще не думая о том, что завтра мир под ногами перестанет быть привычным. Ты что-то себе планировал, копил на это деньги, готовился к двум-трем вариантам будущего, а потом херак - и на тебе четвертый вариант, который в твои планы не то, что не входил, он был за гранью реальности. Ну как аквариумной рыбке вдруг попасть в океан, о существовании которого она даже не догадывалась.
Сейчас тысячи людей проходят через то же, через что прошла я. Они плачут, они хватаются за свои сумки и переноски, они снимают видео о том, как закрывают свои двери в Покровске в последний раз.
Хочется им сказать: это пройдет. Сначала будет пиздец. Потом тоже пиздец и еще несколько лет пиздеца. А потом станет легче. Потом ты научишься жить в новой реальности, с новыми планами, с неожиданными навыками.
Ты перестанешь хвастаться своим минимализмом в быту и отсутствием каких-либо запасов, потому что бытовые минималисты в Мариуполе ели глубей.
Ты научишься обходиться без мужа, который ебаной войне нужнее чем тебе, и поставить розетку - это на самом деле не высшая математика.
Ты бюджет будешь планировать с учетом донатов, блд, я и слова такого не знала раньше, ведь благотворительность удел богатых людей, да?
Ты найдешь в себе силы, которых никогда не было. Потому что не было в них нужды.
Хочется сказать: не плачь. Станет легче. Станет понятнее. Но я знаю, что не всем станет легче.
Знаю, что у многих жизнь остановится в момент получения похоронки.
Кто-то не сможет найти себе место в новом городе и вернется домой, под оккупацию, когда нет денег - выбора тоже не дохера.
Кто-то не сможет принять того нового человека, который пришел в отпуск с войны, и обрубит хвосты навсегда.
Так что да: легче станет, но увы не всем.
Только тем, кто сумеет с чистого листа.
Кто пойдет на любую работу и сможет жить какое-то время в доме с черной плесенью, мы так жили, да.
Кто начнет заниматься чем-то непривычным, все привычное уже за бортом, смирись.
Только тем, кому помогут друзья, родня, просто левые случайные люди.
Эволюция - это не просто изменения какие-то. Это изменения, вызванные изменившейся средой обитания. Нам придется эволюционировать: наша среда уже никогда не будет прежней, миропорядок перестал быть привычным и незыблемым.
Так что если хочется плакать -плачьте. Плачьте столько, сколько надо. А потом вставайте и идите вверх по эволюционной лестнице. Если не встанете - вас с неё сбросят и все. А потом два варианта - исчезнуть вовсе или из минимума выживших вырастить новую популяцию. Другую. Такую, где традиционная журба и обреченность эволюционирует в злость, зубы и крепкие горизонтальные социальные взаимодействия.
Я цього хлопчика люблю давно, хоч і заочно. Підкажіть, куди підписатися? Де знайти загадковий Х Олєшки?
Читать полностью…
Форест всё-таки самый любопытный кот. Беляшу достаточно дойти до дальнего коврика и лечь на него с важным видом, трошки запыхавшись от путешествия. Прикрывает тылы и склады с продовольствием.
Нипадоша вообще на полусогнутых топчется в 10ти сантиметрах от двери, всем своим видом говоря:
- Да ну нафиг этот экстрим..А то съебусь в подвал как прошлый раз, там пауки и страшно и бабай. Пусть лучше сын Порошенко...
Ухилянт, который отбился от ТЦК и больше не хочет, он не рожден для войны.
А Форест уже на третий этаж сходил, познакомился с соседом и потёрся мусалами обо всё.
Потом конечно злякавсь и ломился в дверь на третьем этаже, но он всегда предводитель любого путешествия за грань изведанного. Главкот и разведос
Цей допис буде досить складний, та наповнений технічними параметрами. Але насправді цей допис про збережені — ВРЯТОВАНІ ВАМИ — життя наших захисників. І про можливість врятувати ще!
На фото — додатковий модуль РЕБ на 400/500 MHz, зараз це базовий діапазон на якому працюють ворожі ФПВ-дрони. До сьогодні ми отримували з виробництва лише діапазони 700-1000. Ми замовили, ми частково проплатили та отримали першу партію, 25 пристроїв.
Але... але станом на зараз ми вже передали майже сотню комплексів і нам треба дозамовити відповідну кількість додаткових пристроїв. Мова про майже 4 000 000 гривень додаткових трат.
Слухайте, я правда не знаю як написати... У мене всередині лютує моя власна війна — війна між новими запитами на РЕБ від "своїх" та необхідністю дослати модулі 400/500 "своїм".
От мені потрібно передати повні комплекси Олексій Петров, бо він ще не отримував. Але одночасно мені потрібно передати додаткові модулі для Валерій Прозапас. Треба знайти для Олександр Погребиський комплекти, бо там вже втрачені автівки та втрачені модулі. А ще у черзі Андрій Підлісний. І я так можу продовжувати й продовжувати :(
Мозок закипає от намагання розв'язувати цю задачу.
Крок за кроком, етап за етапом — нам потрібно захистити всіх, нам потрібно спробувати врятувати якомога більше.
Дуже прошу спробувати допомогти. Дуже прошу спробувати знайти якісь ресурси. Дуже прошу у допомозі з розповсюдженням цього допису.
💳 ПРИВАТ24
5169 3305 3948 0845
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Я такой старый, что я помню, когда КВН был смешным.
Жирный уёбок лично ответственен за деградацию КВН в фестиваль уёбанской песни с пляской из домашних заготовок с говном. Я не думаю, конечно, что он этого достиг в одно рыло. Но несомненно стал оеблотворением этого процесса.
Вот из-за этого человека в частности у нас нет Джимми Карра или Луи Си Кея, а есть тамбовский волк и варьяты. Вот из-за этого человека The Nanny каждый раз превращается в Няню Вику, а Married with Children — в семейку Букиных.
И как следствие, это из-за таких вот псевдоинтеллигентов тридцать лет происходила массовая интеллектуальная деградация зрителей этой блевотной поеботы в России, Украине, и сопредельных странах, со всеми вытекающими последствиями в виде ваших ебаных камеди клабов, бульдогов этих сраных харламовых, сватов, братов, букиных, хуюкиных, и отдельно хотелось бы не забыть результаты выборов 2019 года, которые наверняка как-то, сука, с этим всем связаны.
Так что дорогой Александр Васильевич, мне хотелось бы тебе пожелать в следующем мире безудержного и неостановимого нахуй веселья, и чтобы черти засовывали тебе в жопу хлопушки верёвочкой наружу, и непременно чтобы с песнями и танцами.
Пошёл ты на хуй, поц.
Я вот тут подумал. Вот мы привыкли к цифрам 25 и 73 процента. Но ведь это не так на самом деле.
На самом же деле явка была 61.37%. И при этом я вот лично не знаю ни одного порохобота, который бы не пришёл на второй тур потому что да лучше жыгуля с воблой наебнуть, или там "не повірите, хлопці, так срати захотілось, я можу гівно показать". Все пошли, похромали, побежали как зайки. Как обосравшиеся от открывающихся в будущем перспектив зайки. Так это мы ещё не всё предвидели, кстати.
Стало быть, мы смело можем предположить, что оставшиеся 39.67% если бы пришли, то тоже либо проголосовали бы за Зеленского, либо нарисовали бы залупу на бюллетене, и хрен знает как это толковать.
Следовательно, 25% это от 61.37. Это пятнадцать примерно. А 85 значит остаётся.
А это значит, что например если вы заходите в маршрутку, и там 20 мест сидячих, и вы с порога им говорите "Шо, хуила ёбаный, блядь, голосователь по приколу, ты насмеялся сука уже?!" — то девятнадцать человек в глубине души поймут, о чём вы. А двадцатый — это вы.
Но вас конечно отмудохают в маршрутке, девятнадцать-то против одного. Так что это теоретическое упражнение в математике.
Ржачечку вам про шлях до краси від Альони Шульги
Було, значить, прийнято рішення улучшенія внєшнього віда і я обережно так записалась в салон, значить, красоти. І вчора його необережно відвідала.
Ніхто не попереджав, що не погано б було одразу записатися і до психолога, після красоти етой.
Нарядилася красіво, шоб не упасть в грязь тим, що я везла на модифікацію і помчала вєліком в лучшиє свої годи. Все шло харашо до першого камінця на дорозі, коли я відчула шо сіські підстрибнули вище звичного і усвідомила, що я забула вдягти ліфчик. А я вже майже приїхала, не варіант вертати взад. Ну, думаю, сукня плотненька, нічо очі не виколює то й ладно.
А потім мене поклали на кушетку і стало трохи груснєнько без ліфчика.
Далі була приємненька масочка на ліцо, масаж там всякий і я хз ще щось, бо мазали мили мняли кілька разів і я навіть би задрімала від релаксу, аби косметологиня не відкривала рота.
А в вас, пита, случайно, каже, нема менопаузи? Отут каже бачу гормональний, сука, вплив на шкіру вашого вже не молодого ліца.
А я лежу і переживаю чи може деменція прийти раніше менопаузи, бо як можна було забути вдома ліфчік?
А ви не помічали, що з віком у вас волосатість возросла? Я бачу у вас отут пушок над губою.
Не помітила, кажу. Жодних, блять, змін за останніх двацять років не помітила.
А отета от пігментація у вас давно от отуточки? Ну оці ваші веснянки на всьо єбало.
З дитинства, кажу.
Шо і оця от цяточка на губі теж з дитинства??
Ви, каже, поймітє, моладасть повернути неможливо, але можна зробити шкіру здоровою. Треба постійно робити вправи, мазать оцих сорок мазєй отут восємь раз на день, робити зарядку, спати гарно, їсти добре, работать мало і не нєрвнічать ні в коєм разє бо все погане у нас кагбе отображається на табло.
Блять, падруга, як ти думаєш чому саме я тут лежу в тебе?
А ви, питає, колись робили ламінування брів? Нє? Ну я всеодно вже намазала, давайте зробимо їх більш слухняними, бо стирчіть в різні боки як чортішо. І я така ну ок, я на це не записувалась, але ти тут главна, дєлай мене шикарною хулє.
(Ніколи не повторюте цього)
А потім мені дали дзеркало...
Госпаді. Єбало все в червоних плямах наче я ліцом в лишай впала. А замість брів зачісаний мох, чорний як душа бурята.
Я з переляку стала мацать обличчя, за шо мені одразу ж було виписано піздюлєй, бо мацать нову здорову шкіру брудними старими руками це гріх!
Мені довелося за це платити гроші мєджупрочім.
Но і це ще не вишенька на прєстарєлом тортє, бо по дорозі додому я потрапила під охуєнну зливу, промокла до трусів (як добре що ліфчік не постраждав). Поки мокла по дорозі то відчувала, як моя красота з щік стікає по шиї вниз якимсь слизьким милом, а з лоба тече в очі. Добре що труси не забула, то сміливо втиралася подолом сукні.
І, нажаль, вдома є дзеркала.
Мої нові слухняні брови обвисли як чолка-поні під тиском стихії і я вдруге за останню годину згадала брєжнєва. Спроба їх якось зачісать в приємлєму форму провалилася, а зубну щітку якою я старалася це зробити доведеться викинути.
От встала пораньше сьогодні, щоб спостерігати в ріалтайм як відростають мої брови, а обличчя набуває знайомого кольору.
Интересно, почему любой пост на тему переселенцев превращается в срач Донбасс- Львов? Колдунство какое-то...
Ребята, Львов МОЖЕТ совершенно не нравиться, это нормально. Равно как очаровать раз и навсегда.
Жители Донбасса МОГУТ быть пидорами и сволочами, равно как и прекрасными людьми.
Если знаете место в мире, где нет сволочей и которое точно нравится абсолютно всем - сообщите мне, я туда после войны спетляю. Будет у них там одна сволочь для разнообразия.
И ещё чтоб там морько было, если там не будет морька, это место - фу.
Жалко, что мне в реале не попадаются смелые, которые скажут "Они сами виноваты". Только в виртуальной реальности, защищённые неприкосновенностью ебальника и с возможностью гадить своим внутренним содержимым на людей, которые прошли ад.
Ни одного не попалось из таких "судей" в ситуации, когда можно поймать в лицо за свои слова. Хотя даже под этим видео нашлись прекрасные люди, которые написали, что Мариуполь неправильно голосовал и поэтому виноват.
Тихої ночі добрим людям. Добрих людей багато, вони трапляються саме у той час, коли треба. І трошки підставляють плече. Мене цей комент надихнув.
Читать полностью…
Зоя Казанжи
…Він стоїть на колінах, обгорнутий у синьо-жовтий прапор і плаче: - Кицінька моя, ти мене ще чекаєш?
І, мені здається, завмирає все довкола, поки він мовчки слухає її відповідь в телефоні.
Видихаю, коли він їй каже:
- І я тебе дуже люблю! Я не памʼятаю жодного номера телефона! Жодного! Лише твій памʼятаю.
І далі стоїть на колінах, і витирає сльози. Виснажений, худючий, знесилений. І посміхається крізь сльози…
- Я лише 86 днів захищав Україну і 846 днів пробув в полоні, - каже інший наш звільнений полонений на відеокамеру. - Я тільки 86 днів боровся за Україну….
… Звільнена жінка, яка перебувала в полоні з 2017 року! Я навіть боюсь думати про її 7 довгих і безнадійних років.
Інша молода жінка плаче безупинно, розмовляючи з мамою телефоном, просить покликати своїх дітей. У неї син і донечка.
- Я вже вдома, мої котики, я вже вдома, в Україні, - і гірко плаче, схлипуючи.
І потім ще комусь:
- Саша, я вдома, я вдома, скоро побачимось!
Чоловік в камуфляжі каже:
- Вже все добре, найголовніше, що вони в Україні. Скоро побачитесь.
…Йдуть пішки через перехід. Одна жінка тримає руки за спиною. Йде, опустивши голову. Єдина без будь яких речей.
Повернулись з пекла.
А в коментарях під відео:
щось жінки після полону краще виглядають, аніж чоловіки;
а що вони тягнуть у мішках?
а чому пішки? а чому всі лисі?
а які вгодовані та пузаті кабани зустрічають наших полонених, от їх би на фронт;
а навіщо полоненим ті ваші квіти?
І це ще я не бачила коментарів, як правильно знімати наших полонених.
Що з нами?
Бедный Форест со своей неистовой харизмой не может остаться один никогда.
Где бы он не прилёг, туда обязательно втулится Нипадоша, причем втулится впритык, а иногда поверх Фореста.
Ну а потом обязательно припрется Беляш. Патамушта он теперь домашний котик, который сразу прохавал, кто в прайде главкот, и втирается в коллектив изо всех сил.
Вчера Форест вообще улёгся на маааааленькое местечко на балконе, скрутился бубликом и затихарился. Минут через 10 пришел Тишка, а ещё минут через 5 - Беляш.
Эти экстраверты кого хочешь достанут....
- Настя, тут комар, выгони его.
- Кыш, комар. Кыш. Тебя тут укусят, спасайся.
А потом такая "ну скажи, что ты скучаешь"...Могло это яблочко упасть где-то подальше?
Тихой ночи, котики
Знаете, я думала, что избавилась от привычки держаться за людей до победного. Думала, что муж меня научил рубить хвост сразу, а не тупым ножом по кусочкам.
А оказалось - показалось. Есть над чем работать.
У меня и у мужа со старта была разная концепция к дружбе. Он от посторонних людей не требовал ничего, а вот близких буквально пропускал через мелкое сито. Я наоборот. Близкому можно всё или почти всё, постороннему - ничего нельзя, минное поле, шаг влево - шаг вправо и пиздец, не дошел. Зато когда дошел, я готова на многое закрыть глаза.
Но и у меня бак иногда заполняется. В момент, когда меня тычут носом в собственные неоправданные рациональным подходом эмоции. Когда меня задеть оказывается гораздо легче, чем, например, промолчать. Или может даже попытаться понять.
Но я научусь. Рано или поздно. Мои нервы мне дороже.
Пойду спеку пирог. Это тоже не то, что я люблю делать, но ради своего упыря в отпуске я готова потерпеть))
А как собираете постель вы? Я вот со сложностями. Почему-то поднятое покрывало - это всегда приглашение к пошалить, помышковать и покусацца
Читать полностью…
Я уже сразу отмазку придумала для этого фееричного назначения: кадровый голод. Больше ж некого назначать, вот и колаборант сгодился.
-----
Телебачення Торонто пише:
Начальник штабу командування Сил безпілотних систем Роман Гладкий перетинав російські прикордонні пункти, коли служив у Командуванні ВМС України.
🔍 OSINT-команда Телебачення Торонто у нещодавно злитій базі ФСБ «Кордон» знайшла дані про перетини російського кордону начальником штабу командування Сил безпілотних систем Романом Гладким у 2014 та 2015 роках.
🤔 У базі відсутня інформація про конкретні пункти пропуску, тож Гладкий міг їздити в росію або у тимчасово окупований Крим. Але засвітився, тому що був внесений у базу під час перетину кордону.
З 2014 до 2015 року він перетинав прикордонні російські пункти 26 разів. Це були поїздки як в росію (або в окупований Крим), так і звідти. У тому числі під час служби в Командуванні ВМС України.
Зокрема, обіймаючи посаду начальника управління надводних та підводних сил Командування ВМС ЗС України. У відповіді на наш запит ВМС повідомили, що цю посаду Гладкий обіймав від 27 лютого 2015 до 1 січня 2016 року. За цей час він перетинав російський прикордонний пункт 8 разів.
Згідно злитої російської бази, найчастіше Гладкий перетинав російський кордон до лютого 2015 року, коли був слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Тоді він перетинав прикордонні пункти 18 разів.
👩💼Крім того, у базі також є інформація про виїзди в Росію (або, ймовірно, в окупований Крим) його дружини, Олени Гладкої — 22 перетини кордону у період з 25 жовтня 2014 по 30 листопада 2015 років.
🔻Згідно з публічною інформацією, від липня 2016 року Роман Гладкий був начальником штабу — першим заступником командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
🔻У 2018 році на Гладкого, за даними контррозвідки СБУ, виходили російські спецслужби з метою спробувати завербувати офіцера. Того ж року у медіа з’явилися повідомлення про те, що дружина Гладкого має російське громадянство. Пізніше це підтвердив Верховний Суд.
🔻У грудні 2020 року Романа Гладкого призначили заступником начальника штабу Командування ООС.
🔻Від 25 липня 2024 Гладкого призначено начальником штабу Командування Сил безпілотних систем ЗСУ. СБУ у коментарі УП повідомила, що не проводила перевірку Гладкого перед його призначенням на цю посаду.
🔻Після резонансу в медіа Головнокомандувач ЗСУ Сирський доручив СБУ провести додаткову спеціальну перевірку щодо Романа Гладкого та відсторонив його від посади.
Квінтесенція росіян. І мала хуїта така лізе в чужу тачку, як ні в чом нє бивало.
- Я на вас милицию вызову.
Піздець, блять. Політична нація кончених.
Дарія Шевченко
Фісбук нагадав, що ми вже 9 років мешкаємо у Львові. А сьогодні втрафила у ситуацію, про яку не хотіла писати, але передумала. Бо тут така махрова дискримінація, про яку не можна мовчати.
Коханий долучився до лав ЗСУ. Пише мені: "Хлопці кажуть, що дружини отримали разову фінансову допомогу від їхніх ОТГ. Ось тобі чарівна Форма 5, сходи до ЦНАПу, зайвим не буде".
Ну ОК, пішла. Мила працівниця ЦНАП у Ратуші покліпала очками та каже: "Так, деякі громади практикують разову допомогу дружинам воїнів. Наприклад, Тернопільська ОТГ. В нас такого немає". Ну, думаю, ОК, немає то й немає. А дівчина веде собі далі (але краще б їй було помовчати):
- Д: Але ми можемо оформити вам допомогу як мешканці міста. Ви живете у Львові?
- Я: Ми у Львові з 15 року, ВПО.
- Д: Ой, ні на ВПО це не розповсюджується! Тільки на тих, хто має ПРОПИСКУ.
- Я (в якої миттєво впало забрало - ви знаєте, як я реагую на подібні речі): Тобто людина у вас живе 9 років, має бізнес, сплачує податки, і все одно рахується як "другий ґатунок"?
Далі працівниця ЦНАП (на хвилиночку, відділу роботи з ветеранами!) щось ще щебетала про те, що деякі ВПО тут купили квартири, прописалися та мають права як усі мешканці, але я вже покидала цю юдоль печалі, щоб нікого раптом не вбити. Львівська міська рада та пане Андрій Садовий, що у нас тут, в біса, коїться? Що за поділ людей на ґатунки та дискримінація за ПРОПИСКОЮ, інститут якої в Україні ліквідовано ще у 2003 році?
Читаємо: "У 2003 році було прийнято Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким введено правило добровільної реєстрації за місцем проживання або перебування". Довідка ВПО - це посвідчення про реєстрацію, тільки тимчасову, через неможливість проживати на окупованій території чи у зоні бойових дій.
Львів відкритий для світу, а для своїх співгромадян не дуже? Може, в часі великої війни, коли люди сотнями тисяч покидають рідні домівки та шукають притулку в інших містах, варто передивитися ці ганебні правила?
У разі чого, жодних "допомог" оформляти не збираюся, чоловік не за бабло пішов воювати. Але суто по-людськи стало гидко. Дуже цікаво почути коментарі від посадовців. Ця замшіла радянщина не має права на існування у цивілізованій країні.
Пока я занята кормёжкой мужиса и ничего не пишу, нате вам котиков. Котики всегда хорошо
Читать полностью…
Пісеньку вам від Процишина про потужну потужність Татарова і Єрмака у боротьбі з чеченцями в Києві
https://m.youtube.com/watch?si=7jfpuP-lWAeoN3CE&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR07gACcQoGF8gL-oxMDkcu8iH2rwSq5l0RVnyMdHbKogh0Z3pETcr8tGd0_aem_JHOT4ohcRykHrRBP-RLe1A&v=O0q8enUXraM&feature=youtu.be
Подвійний комфорт.
Це я підняла лєжбіща, щоб помити підлогу. І все, тимчасово окупована територія.
Ночь прошла так себе. Шось гэпало, машины выли, коты бегали через меня в укрытие, стуча когтями по паркету.
Зато утром хорошие новости - бомбят Воронеж. Вернее область, но тоже хорошо. В любой непонятной ситуации бомби Воронеж.
Боброе утро, котики
