Жужа уже в новом доме, на Троещине. Хозяйский кот в шоке))
Будем наблюдать
Момент ліквідації Z-воєнкора Михайла Лучина, автора каналу "Миша на Донбассе" бійцями 🗡️79 ОДШБр
Їх групу накрили після зйомки чергових фейків на шахті біля Красногорівки.
😍 Підписуйся - /channel/budem_bambit
🌎 Допомога ЗСУ - https://spgr.org.ua/uk/donate/
🔥 TikTok - wings_phoenix" rel="nofollow">https://www.tiktok.com/@wings_phoenix
Ищет дом рыжая кошенька из Борисполя.
Пришет ее временная хозяйка:
"Кошечку выгнали в подъезд. Я её пока приютила. Жалко. Хозяйку - старушку дети забрали, а кошку выгнали. Она стерилизованная, очень тихая, спокойная. Зовут Жужа. Она на улице пропадет! Оставить себе не могу. Живу на квартире и хозяйка категорически против. Дала мне сроку до конца месяца. Помогите пожалуйста!"
Кстати, рыжие кошечки большая редкость. Возьмите, не пожалеете. Хотя бы временно, я помогу пристроить. Контакты дам в личку
Друзі, маю питання: Jeep Grand Cherokee, 2.5 turbo diesel, кузов ZJ.
Потрібно відрегулювати кут упорскування.
Можливо знаєте місце або людину, яка може це зробити, або у кого запитати. Машина зараз в Києві.
Питання наразі досить важливе та термінове для бойового підрозділу.
Буду вдячна за будь-яку допомогу.
- а де чоловік?
- на війні.
- ну да, там зараз зарплата хароша.
Виявилось, що не тільки в мене трапляються такі розмови, а в багатьох моїх подруг і приятельок теж.
Я вже навіть не дратуюсь — демонічно ржу.
Заробітчани, блядь.
Один такий - "та шось в айтішечкі скучно, піду я мабуть їбалом міни ловити".
Другий такий — "хуйня ця стоматологічна клініка, піду-но я щоб з піздорєзу бійців витягувати, ще й скоряк собі сам куплю".
Третій такий - "щось мені не подобається вже бути директором заводу, краще буду кулі дупою ловити".
Четвертий такий - "та їбав я еті Монаки, еті Лондони, блядь. Лучче буду окопи довбать в донбаських єбєнях, в бліндажі жить, купаться раз на пару тижнів, музику мінометних приходів слухать"
П'ятий... шостий... сьомий... десятий...
Звичайно, я не виключаю, що хтось пішов на війну грошенят заробити, хоч і не знаю особисто таких людей.
Але ж, бляха.
Якщо у когось із вас, у ваших рідних чи сусідів виникають такі думки, пропоную поміркувати - скільки коштує ваше життя, ваше здоров'я і тоді подумати, чи пішли б ви в окопи ловити кулі дупою чи міни обличчям.
А так да... Харашо платять... Чудєсно прямо. За дуже ефективну роботу захисників. Бо поки вони там добре працюють у людей з обмеженими здатностями мисленнєвої діяльності є можливість спокійно порахувати їхні зарплати.
Якщо вам здається, що я надто жорстоко висловилась, то уявіть, що попередню версію, я написала з утричі більшою кількістю матюків.
Автор Татуся Бо
-------
От себя добавлю
Когда страны, дающие нам вооружение, говорят "прыгайте", надо прыгать. Не танцевать, не петь, не отжиматься, а именно прыгать. Потому что гонор - это, конечно, хорошо. И то, что нам должны, звучит прекрасно. Но про факту надо прыгать. Иначе мы внезапно окажемся в одном из округов РФ. Вместе со своим гонором и тезисом, про "гарантии безопасности".
А знаете, почему? Потому что вы или можете взыскать долг или нет. Мы можем? Ну так и прикрутите свой гонор. Мы оказались в центре геополитического шторма, нам нужно для начала выжить.
Дана Яровая
Стартує новий сезон, культового серіалу «Закупівлі міністерсва оборони»
А тепер дуже коротко, в серіях, як ви любите.
Серія перша.
При проведенні аудиту Міністерство оборони України, Державна аудиторська служба України визнала ВЕСЬ ПРИБУТОК ПОСТАЧАЛЬНИКІВ МІНІСТЕРСВА ОБОРОНИ ЯК ПО ЗБРОЇ ТАК І ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБИТКАМИ ДЕРЖАВИ.
Серія друга.
При зустрічі Президента України Володимир Зеленський з бізнесом, президент ставить задачу Кабінету міністрів України в особі Денис Шмигаль врегулювати це питання.
Серія третя.
2 тижні йдуть погоджувальні наради, щодо внесення змін до існуючих постанов Кабінету міністрів. На крайній з них, я була присутня. Було прийняте рішення скасувати 335 постанову КМУ, та врегулювати питання прибутку в постанові 1275. Всі погодились, навіть голова Держаудиту словами через рот говорить про те, що переглянуть висновки державного аудиту в частині прибутку.
Серія четверта. Зміни до 1275 ніби проголосовані, але постанова ніде не опублікована. По типу : «ти суслика видишь? Нет. А он есть».
Серія пʼята. Мені стало відомо з особистих джерел, що підтверджує Федерація роботодавців України та всі асоціації різних галузей промисловості, які працюють з МО. А тепер увага!
Замість того, щоб переглянути своє рішення, Держаудитслужба розсилає листи по правоохоронним органам, де повідомляє їх, що прибуток підприємств, які працюють з МО , це збитки нанесені державі і ініціює відкриття кримінальних проваджень.
Серія шоста. Заключна.
Всі постачальники МО від шкарпеток, трусів до зброї різних калібрів, завмерли в німому шоці, від очікування маскі-шоу, обшуків, виїмки документів, and other.
Десь між цими серіями МО подає позови до суду. По зброї інформація закрита, по тиловому забезпеченню до Київського окружного адміністративного суду, справа 320/20717/23 про визнання протиправними дій та скасування пунктів вимоги.
Що маємо в сухому залишку.
1. Розпорядження Президента України проігнороване Кабінет Міністрів України.
2. Постачальники МО в тихому «ахері», як і я разом з ними.
3. Ми отримаємо зрив постачання будь - чого під час військового стану, якими б прозорими закупівлі не були.
До чого це призведе? Правильно.
ДО ПІДРИВУ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ.
І на останок питання.
Навіщо? Для чого це робиться.
З недолугості, непрофесіоналізму, чи чого ще?
Я не знаходжу на ці питання відповіді.
Можете пошукати їх ви.
Пять лет назад я ехала в Мариуполь, на морько. А сейчас морька нет и мама с инфарктом, ей совершенно очевидно не добавила здоровья мариупольская весна 22го года. Йобана русня.
-------
Старый, ржавый и покоцанный поезд вез меня к морьку.
Обожаю поезда.
Старые эти покоцанные плацкартные вагоны.
Где в проходах торчат пятки и каждый отсек- это такой микро аквариум с диковинными тварями на любой вкус.
Со мной рядом, на боковушке сверху, ехала очень рыжая длинноволосая девочка в том ещё возрасте, когда волосы держат распущенными всё время, чтоб красиво.
Вся эта рыжая распущенная роскошь постоянно цеплялась за крючок и девочка тоненько взвигивала, как если бы например белка с ветки ляпнулась.
Снизу разместилась молодая пара.
Он был красивый, мощный и бородатый, поэтому её я не успела рассмотреть.
У него на боку была свежая татуировка, размером с ежа, и он её тёр салфетками, потом мазал мазькой, а потом обернулся пищевой пленкой и всю дорогу поскрипывал, как если воздушный шарик плющить.
Ещё рядом, сверху ехала ухоженная блондинка, моих лет примерно.
Она рассказала мне странную и печальную историю.
О том, как её сыночку, тендітну мариупольскую квіточку, Андрюшу, соблазнила наглючая и свирепая киевлянка, поселила Андрюшу у себя в Киеве и как давай ему детей рожать беспрестанно!
-Не будь мямлей, Андрюша! - вопила в телефон блондинка
- А она тебе?...А ты ей?...Андрюша! Немедленно прекрати мямлить! Тыжмужик!
Из соседнего плацкарта торчала пятка с поджатыми пальцами. Владелец пятки явно вспоминает что-то забавное, слюнявит радостно подушку и поджимает пальцы ног.
А я слушала размеренное тыдыщ, тыдыщ…
Из окна пахло сырой степью, железной дорогой и лягушками.
В полудрёме ко мне являлся тендитный немямля Андрюша, зажатый меж двух пар огнедышащих буферов.
Рядом тихонько поскрипывал красивый бородатый мужик.
Тонко повизгивала распущенная белка.
Поезд вёз меня на морько.
Леся Литвинова
Колись я знов навчусь дивитись в небо. Бачити птахів і хмари. Рахувати зорі. Показувати дітям серпневий Чумацький Шлях.
Зараз я слухаю небо. Весь час. І не має значення - на бойових я, в умовно-спокійному Слов'янську, чи в Києві.
Все, що зараз чутно в небі, несе загрозу. Свист снаряду, тріск шахедів, гуркіт авіації, дзижчання дронів. Навіть суцільна тиша ніби гримить тривогою.
Колись буде інакше. І небо знов наповниться птахами і різнобарвними хмаринками. А білі стрічки на ньому будуть від літаків, які везуть когось на відпочинок до моря, а не від ракет, які вбивають випадкових перехожих. Колись...
По жизни главное - соблюдать баланс, не терять контроль и держать пиво над водой)))
Раночку, шановні!
Ну теперь я знаю, что кузнечики кусаются.
А вообще у меня такое ощущение, что я живу в террариуме...
История пары из Мариуполя, до слез
"Мариуполь. Азовсталь.Плен. 351 день неизвестности. 438 дней разлуки. Обмен. 08.07.23 – день рождения нашей семьи".
Часть 2
В метро
Мужичка задели в толпе. Мужичок оказался с характером и прошипел "Каклы сука ебучие!", чётенько так, громко, я даже подохренела слегка. Оказалось- не я одна.
Рядом идущий дядька средних лет молча в грызло ему на!
Мужичок на жопку сел, огорчился наверное.
А дядька турботливо так спрашивает:
- До вокзала сам доползёшь или помочь?"))
__
"Снег"
Сегодня Киев просто офигенен, в снегу, пробках и тропинках по тротуарам ровно на одну не крупную жопу.
Идёт моя скромная жопа, навстречу шкутыльгае леди в каблуках и мексиканском тушкане, с жопой покрупнее.
Пытаясь разминуться на этом склизком жизненном пути, наши жопы взаимодействуют и, несмотря на законы физики, гравитация её ставит в сугроб на четыре кости в позу сломанной берёзы.
Я уже даже начинаю извиняться и спрашивать не помочь ли ей.
Но леди оказалась с юмором и бодро копырсаясь в сугробе внятно изрекла:
- Ой, бросьте. Если мне мама с папой и три мужа не помогли ума набраться, то вы точно ничем не поможете. Залезла, дура, на каблуки блять!
___
"Бамбят дитей дамбаса!"
Встретились тут две хорошо знакомые почтенные дамы за ради потрындеть и выпить чёнить для нервов. Идём уже провожать меня в подземку. Настроение клёвое.
Я вообще, как слегка поддам- сразу безудержно весёлая делаюсь, шо тот енот на помойке.
Заходим в переход и слышим баян наяривает душевнейше: «Спят курганы тёмные».
В нетрезвом внутреннем мире защекотало тёпленьким и вот я уже несусь навстречу песне, громко волая: «Соооолнцем опалёооонные!».
Даю денежку баянистке, говорю что-то типа «большое вам мерси за песню, очень тронута, нерв души задет» и уже даже ухожу.
Вот тут бы бабке промолчать, но нет.
Зачем-то началось про бомбят детей Донбасса, кровавую хунту, шоколадного мерзавца, старших братьев-защитников, низабудимнипрастим и вот это всё.
И стою я в киевском метрополитене, слушаю эссе.
Глаза наливаются кровью распятых мальчиков и мысленно рисуется картина.
Как я вот прям сейчас порву, шо тузик тряпку эту бабку могучими аргументами, тонким слоем размазывая грёбаного менестреля по серым стенам.
И как контрольный в голову «Я - дончанка, курва ты непуганная!».
Я даже набрала в грудь воздуха чтобы извергнуть стремительным домкратом вот это всё.
И в этот момент моя знакомая быстренько охватила цепким взглядом врача меня, баянистку и нежно так, вкрадчиво говорит:
- Беги, бабка. Беги….
Ну блин!
Всё, запал пропал, грудь осела, осталось только поржать над лаконичностью и своевременностью совета.
Хорошо бы этих бабок в Донецк переселить. Дать им по флажку с распятой курицей, волшебный пендель и пусть кайфуют.
Недавно знакомая плакала, что жрет как не в себя, заедает стресс, у нее муж и сын на войне, ну то есть кагбэ понятно, откуда стресс. Я ей дала совет по поводу всасывания кубометров пищи (по просьбе дала, не волнуйтесь) и вот сегодня мне написали, что помогает.
Может и моим подписчикам пригодится.
Если ты сидишь вот и хочется безудержно жрать, хотя ты понимаешь, что предыдущая жратва ещё не потрачена, калории не выработаны и новый харч однозначно превратиться в сало на жопе, задай себе вопрос.
Я хочу что-то конкретное? Вкусное.
Шоколадку, кусок тортика, огромный бутер с майонезом, сальный блинчик?
Или я сейчас готова сожрать любую пищу, даже ту, которую не люблю?
И если ты согласна на любую еду, то пойди и сожри ее. Именно ее сожри. Нелюбимую еду, любую еду, голодный человек так и делает.
А вот если ты хочешь не любое, а какую-то конкретную вкуснягу, то ты не голодная, организм просто пытается заесть стресс, используя не традиционные методы регуляции типа "упал сахар - надо кушать", а лимбическую память "когда я жру - мне хорошо".
И вот как-то так можно отличать реальное чувство голода от стереотипного поведения на стресс.
ПыСы
Я не диетолог и даже не врач, если у вас какие-то патологии в анамнезе, то это не для вас совет. Это для тех, кто понимает, что жрет лишнее, но не умеет отличать происхождение своего голода
Доблєсний росіянський воїн повзе у шльопках аби допомогти сослуживцю? Ні - аби зняти взуття з 200-го. 🤡
🇺🇦Реальна Війна
Слушайте, позитивные. Вы вот активно пишете 4й год про папередников, про то, что всегда была срака, про не надо истерить, надо ебошить. Удобно подменяя словом "истерика" вполне резонные вопросы налогоплательщиков.И ещё более удобно внедряя слово "ебошить" в контексте "хватит тут пиздеть, нашу крысу тошнит". Я понимаю, работа такая.
Но у меня вопрос.
Мы ведь новую власть выбрали, чтоб было лучше, да? Я же правильно понимаю концепцию хуевых папередников? Те были плохие, выбрали новых,чтоб они были лучше. Даже не такими же, а лучше, потому что одного херового пилота не меняют на такого же. Ремонт делают, чтоб стало лучше, а не хуже или так же.
Так вот, дорогие работяги в белом. Вы или трусы наденьте или крестик снимите.
Если вы пользуете концепцию "всегда так было", то из нее автоматически следует, что выбор мы сделали плохой, пилот надежд не оправдал и вместо ремонта мы занимались хернёй. Поэтому когда вы снова и снова заворачиваете говно в конфетные фантики, делайте это без очевидных логических дыр.
Доброе утро, блд....
Vasyl Mykulyk
Ми маємо якось цьому протистояти! Цього не можна допустити!!!
"На порталі Prozorro знайшов інформацію про 17 (сімнадцять) договорів укладених протягом 12–19 липня 2023 року за переговорною процедурою, тобто без відкритих торгів, з єдиним учасником.
Замовником є Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України», ну це більш відомий телеканал FREEDOM (ДОМ).
Тепер конкретніше, які саме телесеріали, за які гроші і хто виконавець:
1. Серіал «ОПГ» за 15 824 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРТФОРМС ПРОДАКШН УКРАЇНА» (ID: UA-2023-07-19-008414-a);
2. Серіал «Друзі» за 7 499 843,66 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕТ-ПРОДАКШН» (ID: UA-2023-07-17-010727-a);
3. Серіал «Одна родина» за 8 000 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОКІНО» (ID: UA-2023-07-17-010484-a);
4. Серіал «Потяг» за 8 500 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ХАБ" (ID: UA-2023-07-14-010509-a);
5. Серіал «Цілі» за 4 189 750,00 грн, виконавець – Товариство з обмеженою відповідальністю «МИ-УКРАЇНА» (ID: UA-2023-07-14-007945-a);
6. Серіал «СМТ Інгулець» за 33 600 000,00 грн, виконавець – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОТОТИП ПРОДАКШН" (ID: UA-2023-07-18-011772-a);
7. Серіал «Homo amans» за 2 700 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАЙТ КОММУНІКЕЙШН» (ID: UA-2023-07-19-006540-a);
8. Серіал «Півтора відсотка» за 11 000 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАЙТ КОММУНІКЕЙШН» (ID: UA-2023-07-18-010546-a);
9. Серіал «Тривожні люди» за 11 300 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІЛЬМСТРІМ» (ID: UA-2023-07-17-009927-a);
10. Серіал «Шлях до дому» за 8 800 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КС ПРОДАКШН» (ID: UA-2023-07-14-010575-a);
11. Серіал «Звичайна людина» за 7 550 000,00 грн, виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІФІЛЬМ» (ID: UA-2023-07-14-010276-a);
12. Серіал «Fuhrer 2.0» за 3 810 044,00 грн, виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «МИ-УКРАЇНА» (ID: UA-2023-07-13-011203-a);
13. Серіал «Санаторій «Незабудка» за 9 990 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РІКІ-ТІКІ-ТАВІ» (ID: UA-2023-07-12-009026-a);
14. Серіал «Позивний «Санта» за 4 050 000,00 грн, виконавець - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЙ К`Ю» (ID: UA-2023-07-12-007689-a);
15. Серіал «Операція «Добрий вечір» за 7 800 000,00 грн, виконавець - ТОВ "ТРИ-Я-ДА ПРОДАКШН" (ID: UA-2023-07-18-007382-a);
16. Серіал «Позивний «Тамада» за 7 700 000,00 грн, виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІФІЛЬМ» (ID: UA-2023-07-13-010307-a);
17. Серіал «Історія сестер» за 16 800 000,00 грн, виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІФІЛЬМ» (ID: UA-2023-07-13-007568-a);
‼️ Отже, серіалів назнімають на загальну суму 169 113 637 (сто шістдесять дев’ять мільйонів сто тринадцять тисяч шістсот тридцять сім) гривень 66 копійок."
Якщо ви мене загубили, то я каталася на Мальдіви. На українські Мальдіви в Житомирській області.
І я вам скажу там офігенно. Я кожен раз у захваті від нових місць, що відкриваю для себе.
А де причаїлась срака, розкажу пізніше, щоб не псувати ці краєвиди.
Місто Дніпро зі свого бюджету додатково виділило 20млн грн на FPV-дрони.
Тим часом в Запоріжжі, яке хуярять цілими днями С-300, мер дрочить свій крихітний ХУЙ.
Я бы тоже пошутила про эпичный пост "пишу книгу" от Марьяны Безуглой, но я уже шутила фразой, описывающей вообще всю жизнедеятельность этого прекрасного представителя фауны. "Папа, я покакала!"
Одно только не смешно. Марьяночка какает за наш с вами счёт.
Кирилл Данильченко
Уряд Німеччини пообіцяв Києву 8 систем IRIS-T-SLM, ми свого часу просили 11 батарей.
Нам уже дадуть більше, ніж Бундесвер замовив у принципі.
При тому, що перші батареї в німецьку армію планують поставити до 2025 року, а поки що Бундестаг виділив гроші лише на 6 систем.
Але це загалом не вулиця з одностороннім рухом.
Ми отримуємо те, що недоступне на ринку та недоступне нам фінансово – факт.
Ніде більше немає таких систем, ніхто більше не може домовитися з Єгиптом і дати нам виставковий екземпляр та єгипетську батарею.
Просто не існує таких країн на планеті – у китайців ще немає таких технологій, норвежці забиті замовленнями, у тому числі й для нас, ходити запитувати по ринку реально не вдасться.
Тому якщо британці та німці хочуть, щоб ми стрибали, багато хто особисто мав би запитати: “Як високо?” Бо альтернативи їхнім зусиллям немає.
Але це не ходіння з простягнутою рукою, як часто люблять писати наші йододефіцитні небрати.
По-перше, це відповідь на удари по містах, по ЖКГ, по генерації тепла та пари взимку – припинення воєнного злочину.
Для німців, які самі страждали від бомбардувань, причому були на боці диктатури, а тепер рятують життя в Україні від диктатури, це безперечно важливо.
Але, наприклад, для Берліна, важливіші не історичний борг і не солідарність з Україною – він отримує унікальну нагоду обкатати своє озброєння як єдину систему.
Зрозуміти, як поводяться нові 4D-радари TRML-4D під пресингом РЕБ і в складній ситуації з перешкодами – адже це одночасно і далекомір.
Який може і вести огляд 1200 об'єктів у радіусі 250 км, і бути станцією підсвічування цілі – німці хочуть знати, покладуть її перешкоди чи ні.
Як збивають реальні крилаті ракети та літаки – чи є шанси проти малої балістики; чи реально перевантажити канал числом цілей; який реальний відсоток перехоплень, а не з рекламних агіток?
Цифри Німеччину цілком влаштовують: понад 60 збитих цілей, ефективність наближається до 90%.
Були хвилі в зоні відповідальності установок, де одночасно йшло 12 літальних апаратів супротивника – і всі вони були знищені.
Тепер на Паризькому салоні "Ле-Бурже 2023" у систем стоїть приписка – обкатані в бою, є цифри, звіти, фото уражених, а не просто рекламні буклети
І сьогодні корпорація "Diehl Defense" розраховує продавати зброї на мільярд на рік.
Вкладуть трохи більш ніж мільярд в Україну і планують заробляти мільярд на рік.
Не найгірший бізнес.
Існує ініціатива "Європейський щит", для якої також вибрали IRIS-T-SLM.
На сьогодні це 15 країн, і число зростатиме.
Завдяки успіхам на полі бою в Україні Німеччина стала постачальником безпеки для всього регіону.
Для “Небесного щита” планують виготовити три десятки радарів TRML-4D – один такий коштує 17 млн євро.
Це означає щонайменше 30 батарей для ЄС від Фінляндії до Румунії, а в ланцюжку виробництва – компанії Німеччини, Греції, Франції.
Лише шість установок для Берліна – тризначна сума мільйонів євро у вигляді замовлення на РЛС.
Декілька тисяч робочих місць, кілька тисяч місць у силових структурах, які обслуговують “Небесний щит”, мільярдні контракти.
Тож Захід знає, навіщо він постачає сюди новітнє озброєння, яке буде обкатане не проти Лівії чи Сирії, а проти балістичних сигар зі швидкістю в 8 махів, півтонних активно маневрових крилатих ракет, "Ланцетів", РЕБ “Житель”.
Тому кожен має свої інтереси у Великій війні.
Головний західний – щоб жителі окупованого Маріуполя не йшли в атаки на Сувалківський коридор, як жителі окупованого Донецька і Луганська на Бахмут.
Але далеко не тільки це. Ми ставимося до цього з розумінням – так працює цей світ.
Наше головне завдання – зламати у РФ на багато поколінь бажання повторювати, як діди. До цього теж треба ставитися з розумінням – у імперію входили Фінляндія, Польща та країни Балтії.
Тому, звісно, ми дуже дякуємо Заходу. Дайте ще.
Ещё одна зарисовка из прошлого.
----
Сегодня на перекрестке видела чудесное.
Вечно юный ковбой лет 40-ка был шикарен.
Шляпа, ковбойские ботинки, джинсы на огромном рыжем ремне, растянутая черная майка, дерзко торчащие мимо майки соски. Не хватало только револьвера и травинки между зубами, чтобы увязнуть в нем глазами насовсем.
За ручку ковбой держал совершенно рыжую фройляйн в небесно-голубом клетчатом платьишке а-ля пастушка и в матерых таких берцах на босу ногу.
Я прям увидела картину, как он возвращается домой, вечером, когда последний луч заходящего солнца разбрызгивает немного красного цвета на сожженную, пыльную прерию, пардон, на Оболонь.
Он устал, он в пыли, его ноги стёрты седлом, а ладони – поводьями.
Он бросает на стол убитого опоссума и говорит подсевшим голосом :
- Женщина, вот мясо, готовь жаркое!
А она, вся такая небесная, но прочно удерживаемая на земле пудовыми берцами, впечатывает поцелуй в небритую щеку и идет разделывать опоссума. Тремя меткими привычными движениями, чтоб не запачкать голубое платье а-ля пастушка.
Эта пара- вопиющая гармония и коплементарность.
Рожденные, чтоб слипнуться вместе. Они только друг для друга и никому более не подойдут.
Вспомнила одну знакомую пару времен универа. Он был чудовищно волосат, весь, потомок медведей гризли или каких-нибудь доисторических ангорских хомяков.
Мне казалось, что во время бритья он просто проводит условную линию на шее, а потом сверху нее бреет, а снизу- нет. Никаких иных ориентиров для бритья не было. Она называла его «пушистый мой» и любила до потери пульса. Они тоже друг для друга сделаны: пушистый потомок хомяков и девушка, кайфующая от обильной везде шерсти.
А вот Владимир наш - он ведь очевидный мезальянс для Украины, не ровня. Не для нее он совсем рождённый был.
В него влюбились, потому что трындел складно и хуем владел музыкально.
А еще назло одному скушному дядьке, который в пиар не умел, и преимущества свои на фортепиано не вываливал. Зря наверное.
И теперь Украина беременна Портновым, Коломойским, быстрыми решениями и Советом по свободе слова.
Интересно, хватит у нас ума брачный контракт со всем этим зеленым выводком не подписывать ? Или сгорел сарай- гори и хата?
Эх, ковбой с Оболони…Научи нас правильно выбирать.
Хороший вечер. Простите, немножко посверкаю таблом, я делаю это не часто. И вечер реально хороший
Читать полностью…
Луценко: Порошенко був би кращим президентом війни.
"Він за пів року до війни агресивно вимагав до неї готуватися. Вимагав додаткового фінансування армії, створення бригад біля Чернігова, Сум, Миколаєва, при тому, що він не мав даних іноземної розвідки, які надавалися керівництву країни".
Заканчивая вечер энтомологии, вспомнила эпизод.
Я тогда в спорткомплексе работала и у меня был начальник: огромная такая крокозябра, зверюга просто, раскачанная во все стороны, бодибилдер, я ему где-то по пояс в прыжке. Такой красивый и мощный, что мимо зеркал пройти не мог, шоб бицухой не поиграть. А поскольку там вообще одни зеркала везде - ходил он по комплексу медленно))
В общем сижу и слышу из кабинета начальника совершенно девчачий писк и грохот мебели. Забегаю к нему.
Стоит эта зверюга (начальник) на своем кресле с ногами, в руках какая-то папочка, глаза такие, словно он только что неожиданно покакал, и пищит:
- Таня, Таня, уберите ЭТО! УБЕРИТЕ!!! Там, на системнике!
Смотрю - сидит мухоловка, шевелит лапками.
Говорю:
- Сэр есть сэр!, - и беру аккуратно зверюшку в кулачок.
Начальник- бодибилдер издает звук сдувающегося шарика и обмахивается папочкой.
После этого он ещё долго всем рассказывал, как "этот мелкий монстр схватил чудовище голыми руками! Представляете? ГОЛЫМИ РУКАМИ!!!"
Тихої ночі))
Удачно иногда напоминает Фейсбук о постах 20го года например. И что интересно: ни за один пока не было стыдно.
-------
Вова, я без прелюдий, уж прости.
«Та сторона», Вова, это город, который я любила, но в который я не могу ступить ногой без риска для жизни.
«Та сторона» - это дом, который построила себе обычная семья работяг. Построила, чтобы просто жить. Калининский район, город Донецк, Украина.
«Та сторона» - это что-то очень близкое, до слез родное и то же время уже не моё. Отнятое.
«Та сторона» - это брошенные коты и собаки, которые никогда не увидят своих хозяев. Это снесённые куски девятиэтажек в Ясиноватой. Это дети Красногоровки, прожившие ШЕСТЬ, сука, месяцев в подвале.
«Та сторона» - это старики, которые не хотят уезжать и их дети, орущие до хрипа в телефон «Мама, я хочу, чтоб ты уехала!»
«Та сторона» - это когда половина твоей жизни испорчена, растоптана, уничтожена.
«Та сторона» - это убитые осколками или пропагандой друзья. Это истерзанные люди в подвалах Изоляции. Это МОРЕ слёз их близких.
«Та сторона» - это парень из Львова и парень из Донецка спина к спине в ДАПе, под круглосуточным шквалом огня. А потом ты забудешь поздравить с праздником тех, кто выжил в аду.
«Та сторона» - это противопехотные мины, которыми нашпиговали каждый квадратный метр нашей земли.
«Та сторона» - это могила матери моего мужа. Который сумел выйти из Дебальцево, но не может приехать к ней с цветами.
«Та сторона» - это когда здоровенный камуфлированный мужчина на с.м.Левобережная плачет в кулак от бессильной ярости. Потому что в Горловке умирает его мать, а он не может ни помочь ни проститься.
«Та сторона» - это моя родина. Это место, куда я хочу вернуться. Это улицы, которые очень нужно переименовать, и флаги на вокзале, которые просто необходимо поменять на жовто-блакитні. Тебе похер, я знаю, но не похер мне.
«Та сторона» - это земля, которая сочится кровью, если наступить покрепче. И мы вернём её, рано или поздно, навсегда стерев линию, разделяющую стороны.
А то, что называешь «той стороной» - это российские оккупанты и их подельники. Убийцы, предатели, враги.
И если ты за шесть лет не научился это артикулировать, то я тебя разочарую. Ты НЕ президент Украины. Ты бы мог им стать, если б сумел убить в себе малоросса, плебея самой низкой пробы. Но нет.
Рождённый ползать летать может только если пнуть
Не, ну это уже перебор. Нипадох мне опять паука в кровать принес. Наверное, знает, что в Фоззи закончилась кусьна, перешёл на подножный корм.
И судя по степени изношенности паука - принес того же самого.
Но я уже была аккуратна и не стала брать в руки каку.
Некому не нужен паук со склонностью к БДСМ? Это ж он принципиально не покидает помещение, где его жуют с периодичностью раз в три дня?
В этот раз я его выкинула с балкона, но подозреваю, что извращенец вернётся. Прям как Арестович: все кричат "Пидор!", а ему - слава.
ФБ мне подкинул стареньких киевских зарисовочек. Делюсь.
__
"О Евровидении"
Сегодня на Левобережке был чистый незамутнённый ржач.
Какие-то мальчик и девочка, с микрофонами, ловят прохожих, чет спрашивают. Ну и мне повезло быть опрошенной. Россиянине они, да-с. Диалог получился следующий.
- Как вы относитесь к тому, что Самойлову не допустили к конкурсу Евровидение.
- А кто это?
- Певица из России.
- Хорошо отношусь, правильно сделали, неху...нехай щастить, ага.
- Но это же музыка, она должна быть вне политики.
- Не нарушать законы Украины - в первую очередь.
- Музыка - она объединяет страны и континенты.
- Спасибо, не надо.
- Что не надо?
- Объединять не надо.
- Вы какая-то недружелюбная.
- Я из Донецка.
- Вы, наверное, сюда в Киев приехали, потому что поддерживаете президента Порошенко?
- Я приехала сюда, потому что вы и ваши соотечественники отобрали у меня дом, сделав Донецк опасным для жизни.
- Ну мы-то тут причем, мызамир.
- Ну как...Вы платите налоги вашему государству, ваше государство конвертирует их в грады, грады херачат по Донецку и за шо мне вас любить, непричёмыши?
- Давайте всё же о музыке..
- Давайте. Когда херачат грады- нифига не слышно музыки, ваще. И нервы ни к чёрту.
- Спасибо, удачи вам.
__
"Сарана клята"
На Героях Днепра, там трамвайное кольцо и всякая срань вокруг, рынок какой-то, халабуды с морковкой. И посреди этого всего небольшой скверик и абрикос там. Обычный, мелкий, никому не нужный, у нас их жерделями звали. Дичка.
На дереве полює якесь тьотко.
Собирает с земли, рвёт с веток, некоторые хомячит прям сразу. Нормальное такое тьотко, не маргинальной наружности.
И дедок вокруг тыняется. Ну из тех, которым всё надо.
Дед:
- Що ви ото рвете? Воно ж кисле. И бруднюще. И взгалі чуже.
Тьотко ему кричит с дико характерным гундосым прононсом Рязани или ещё каких-то раша-деберей:
- Ой, иди в 3,14зду, активист. У вас тут фрукты под ногами валяюцца, жлобы!
Дед:
- Та жери, жери, ты ж з голодного краю, а ми люди привітні, добрі.
И ко мне обращается:
- Бач, дитинко, ото kazapы, сарана клята. Жеруть гівно и все ніяк не повиздихають...
И я согласно закивала.
Привітні добрі люди)))))
__
Мой киевский зубопротезист.
Это просто фейерверк какой-то.
Иудей из Енакиево, который носит деньги в православную церковь непременно украинского патриархата, а небратьям, каже, дулю.
Хотел воевать ( 54-го года издания парень))), но даже правосеки его забанили.
Волонтёрил, вывозил мирных из Дебальцево, был на Майдане. Театрал, любитель джаза и фразы "нехуй шастать", когда речь идёт о гастролёрах из России.
Судится с СБУшником и делает взносы для экипировки передовой, "хороший винторез, надо брать!".
Имеет троих детей и "Они делают мне больно, шоб вы таки понимали- все трое пошли в мать, от меня им достались только деньги и мой шикарный рост!"( 1м60см)
И это всё я узнала за те 1,5часа пока ставила временные коронки, ничего при этом не спрашивая)))
__
"О птичках"
Ко мне на кондёр прилетал питаться пёстрый голубь. Скромный такой, сидит, смотрит в окно, ждёт крупы.
Потом подружку привел, тоже интеллигентная птица вполне.
Так и жили, они кушали, а кот через стекло "В мире животных" смотрел.
А потом это дело пронюхал черный матёрый нахал.
Первым делом он повытолкал пёстрого с подружкой, хотя его тут не стояло(1) и крупы хватало бы и троим(2).
Я этого оккупанта тоже подкармливала, но тайно тосковала по пёстрому с интеллигентной подружкой.
А єтот топал, стучал в окно по утрам, требовал жрачку, вобщем свинячил как умел.
И теперь у меня сложный вопрос.
Во-первых, почему пёстрый безропотно отдал свой кондёр этому мудаку?
Во-вторых, если я наваляю оккупанту пиндюлей, будет ли это миротворческой акцией?
И в-третьих, как скоро он объявит территорию кондёра независимым государством с богатой историей и шикарными перспективами?
Олексій Петров
Колись, в далекому 2014 році… (Чи то вже був 2015?), ну то таке, не важливо, мій комбат Олександр Лобас «Соболь», сказав дещо наступне: «Найкращі розвідники виходять із сільських хуліганів». У них мовляв, є якась особлива чуйка. Непомітними залізти туди, де вовки навіть бояться срати, а потім звідтіля повернутись.
Зараз, вже у 2023 році, згадуючи слова свого першого командира, я би зауважив, що взагалі з хуліганів виходять гарні бійці. А якщо той хуліган з Одеси, то це взагалі… атдэльная история!
- В АТО не був?
- Не, - Посміхається Льошка і хитає головою!
- Чому?
- Та хз… Не відчував, що це, як то кажуть, моє!
- А тут відчув одразу?
- Та да, як прилетіло по аєропорту, аж рибки в акваріумі підскочили. Разом з акваріумом.
- І одразу зрозумів, що пора та побіг до військомату?
- (Сміється)… Ми з кентом, ще за тиждень домовились про дії, ну якщо що! У них була своя тусня і вони готувались одразу йти до військомату. Я попросився до них… Мол, если шухер, то я з ними!
- І що, взяли?
- Угу… (знов сміється). Так і прибігли до брами військомату я та мій кент. А та його тусовка кудись прої…сь!
Йому трохи за тридцять. Майже все життя працював водієм. З автівками на ти. Будь якими. Таке враження, що дорогу, вирви від снарядів, стирчащі з асфальту хвостовики «Градів», Льошка бачить навіть не шостим, а девʼятим відчуттям. У минулій бригаді був водієм, гоняв на бензовозі. А це ще ті емоції, коли розумієш що якщо прилетить, навіть шукати не будуть. Але зараз він повністю поміняв свій військовий фах. На моїх очах опанував зовсім іншу, дуже складну військову професію за… три тижні! Так, потім були помилки! Не його, наші! Але що важливо… я би сказав, надважливо, він не зупинився. Не сів на стілець обіймаючи невдачу, а пішов далі. Разом думали як виправити помилки? Як зробити нашу роботу ефективною? І я вважаю, це вдалось! Завжди цінував і буду цінувати людей, які замість «А мне должны», кажуть, «Командир! Диви що ми придумали! Тільки треба в будівельний та господарчий магазини зганяти, дещо придбати».
