Вот интересно, если б я боялась змей, а не пауков, утром в душе на меня бы змеи прыгали?
Сидел на душе, ждал, собака, пока я зайду утром сонная, а он такой десантируется сверху с криком: "За ВДВ!"....
Не люблю я внезапных пауков сверху по утрам. Не внезапных снизу - тоже. И вечером не сильно люблю. Здается мне, дело здесь все же именно в пауках.
Моей приятельнице по Донецку, поставили очень плохой диагноз. Лечение предстоит долгое, тяжёлое и дорогое.
Она попросила пристроить некоторых из своих хвостов. Пристроить в хорошие, заботливые руки. Не на цепь, не в будку. В дом, где их будут любить, кормить, лечить и не бросят в случае чего.
Ищут дом:
1). Такса «Ичнянская», Тася.
Примерно 1,5 года, обожает детей, дружит с котами и собаками, собака-липучка, которая всегда рядом. Стерилизована.
2) Котенок Злошка, примерно 3 месяца, оплачу стерилизацию по возрасту. С котами и кошками дерется и воюет, собак любит. Маленькое зло, охотится на мышей (успешно ловит), птиц и всё, что движется 🤦🏻♀️
3) Английский поинтер, 7 лет, кастрирован, привит. Вывезен с Мариуполя, после обстрелов сильно боится выстрелов, взрывов, даже повышения голоса. По здоровью проблем нет. Ласковый как большой кот, дружит с котами, собаками, детьми.
Все животные подобраны с улицы, поэтому очень хочется, чтоб им повезло.
Телефон 0661101036
Доставка - Чернигов, Киев, Нежин, Прилуки.
Тепер я майже її ровесниця.
Мене ніхто не примусить вилізти на поле в обід. Я можу зробити перерву, коли захочу. А можу взагалі покинути все до бісової матері, сісти в машинку і поїхати додому. Примусити мене здохнути на полі можу тільки я. Та на власному полі, а не смердючими колгоспними буряками.
Я вже півтора роки не діставала внутрішній паспорт. В мене з собою закордонний. Моя бабуся уявити не могла і вже ніколи не дізнається, що я можу виїхати, коли захочу, і не тільки зі свого міста, а й з країни.
У мене кілька мімічних зморшок, жодної варикозної вени на ногах. Я не користуюсь косметикою не тому, що в мене її нема, а тому що вже більше не хочу, надоїло, тільки догляд. Я не ношу туфлі на підборах не тому, що не можу їх купити, а тому що більше не хочу їх купувати, наносилась, надоїли.
Я не їм якийсь продукт, тільки тому, що я його не люблю. А не тому, що його немає де взяти і треба, щоб спочатку діти наїлись.
Я - бабка Олька, ровесниця бабки Наталки.
А вона - Наталка, струнка, чорнява, зеленоока красуня. Моя бабка Наталка, Наталя Ісаківна Працьовита. Так, за іронією долі , таке дівоче прізвище вона мала і з ним померла.
І нехай мені хоч хтось скаже, що йому "тоді" жилося добре, бо було фсьо бєсплатноє, ані єзділі в санаторій в Сочі по профсоюзу, я виберу очі, от чесно.
Ваші Сочі не безкоштовні. За них заплатила моя бабка Наталка своїм життям. І сотні тисяч таких Наталок, Марічок, Ганьок, Галь, Онись. Ви їли дешевий цукор з тих проклятих буряків. І смажили ковбасу по 2,20 на дешевій олії з тих проклятих соняшників. І самий вкусний в мірє пламбір на палочкє з того молока, яке коштувало здоров'я і життя. Отримували квартири "бєсплатно", поки вони вирізали дерева в своїх садах, рятуючись від податку.
Тепер, коли велика війна, ви дізнались, скільки коштує хліб України?
Ви мені винні, нащадки совкових прикоритників.
Можете розрахуватись вже - просто заткайте писки з тим вашим сесесером.
Автор Бродецька Ольга
Знаете, что такое моя дочь?
Это когда:
- Кыця, будешь кавунчик?
- Не, я уже накрасилась.
Я отрезаю себе 2 скибочки, то есть ровно столько, сколько хотела.
Дочь берет тарелку и минуты за 2 обжирает всю кусьну с кавуна. Прям накрашенной обжирает, да. И смотрит совершенно невиноватой физиономией. Вся в мать...
Впрочем, у нее сегодня деньрик, ей можно.
Кыця, ты мой любимый троглодит, смелая наша муха. Люблю, горжусь, чтоб ты нам была здорова и счастлива.
Никогда я еще не пробовала себя в роли кулинарного критика, но сегодня я удержаться не могу. Речь идет о заведении Клопотенка "100 років тому вперед", но о том, что это его заведение, я узнала уже из комментов. Нас пригласили, мы пришли.
Начнем с того, что я минут 20 читала довольно небольшое меню и вообще не могла понять, что из этого я хочу съесть.
Рыбу? Но она по умолчанию с кашей, я не хочу кашу, я хочу просто рыбу.
"Качана каша""? Це каша з качки чи каша, якою качок годують? Плюс бринза...Чи щось взагалі інше? Может ты, Таня, просто девочка-дебил из Мариуполя? Но даже в таких вводних "качана каша" не викликала бажання її замовити.
Ребра замовив чоловік. Єдине, що сказав: "А чому їх не можна було просто посмажити?"
Друг наш замовив курча, яке виявилось 0,5 курча і було солодке, що для мене, яка в курчаті очикує часнику, було дивно. І не смачно.
Потім були дохлі бджоли, які вмерли, потім їх зібрали, додали їм присмаку врочашніх шкарпеток, поставили цінник в 200 грн і згодували нам. Причому пані офіціантка одразу попередила, що ця закуска "не про смак, а про ідею". Вопщєм бджол ми так і не з'їли, тільки пару штук може, взагалі здихлих своєю смертю комах замовляти було не самою кращою ідеєю.
І я в решті решт замовила сало. Ну какой подвох может быть в сале? Это ж сало блд! Но нет. Сало надо было выловить щипцами из банки и соли в нём было больше, чем сала. Я в целом не понимаю концепцию самостоятельной добычи еды из ёмкости в ресторане, ну да бог с ним, ела сало и хлеб с полтавською олією і ромашковою присипкою.
З напіїв чоловіки замовили коктейль з контабасом. Контабас - чудовий автентичний напой і подача шикарна: шматок льоду з вплавленим в нього зверху "папірцем" з вафлі і буквами. Льод почав танути, "папір" розмок і плавав в склянці шматком літньої медузи. Чи чайного гриба, у нас такий жив в банці на підвіконні.
Я потім питаю чоловіка:
- А що у тебе в коктейлі плаває?
- Не знаю.
- Воно їстівне?
- Не факт....
Мой коктейль за 275 грн - это грамм 100 напитка, который в момент подачи попшикали сверху из пшикалки какими-то духами с ароматом жасмина или хрен его знает каких фикусов. Я трошки приху...удивилась. Я вообще предпочитаю предельно лаконичные напитки, а тут - напшикали без обьявления войны. Мне всегда говорили в детстве, что бухать одеколон - это крайняя степень деградации, а вот и нет. А вот и 275 грн в центре Киева, выкусите, мариупольские невежды, село неасфальтированное.
Но да. Это всё вкусовщина, плебейство, непонимание задумок и концепций, может даже где-то амикашонство с великой кулинарией. Не претендую ни на что, просто больше сюда не прийду никогда, поесть сала и духов за такой ценник - ну его в жопу если честно.
Людей было прям дофига, то есть заведение нравится, оно популярно и это просто я - девочка дебил. Красивые юные официантки в вышиванках, перед каждым блюдом рассказывающие его историю, довольно вкусные чипсы из размоченного и высушенного потом хлеба, очень приятный в целом сервис, наверное это что-то со мной не так, а не с рестораном. Я в ресторан прихожу поесть еды, понятной еды. Еды, которую хочется заказать всю сразу, а не дуплить 20 минут в меню, чтоб по итогу попросить сало.
И еще одно, что гораздо важнее моего плебейского (без иронии) вкуса. В меню НУЖНО писать вес блюда. В барном меню НУЖНО писать объем коктейля. Я должна понимать, что я заказываю и сколько.
Так что мой второй опыт необычной кухни оказался крайне нет, в отличие от первого в Днепре. Вообще нет. Когда в меню присутствует блюдо за 200 грн, которое "не про вкус", сразу кажется, что кто-то охуел, а кто-то девочка -дебил и на это повелся.
Охренеть.
Керівник інституту майбутнього предлагает запретить выезд за рубеж мужчинам и после войны. Щоб ми збереглися як нація.
Предлагаю ещё трудовые лагеря, как проверенный метод привлечения любого произвольного количества бесплатной рабочей силы. Можно ещё отменить контрацепцию, чтоб бабы рожали без права выбора. Можно в конце концов вообще отменить деньги и оплату труда, ввести прод.пайки и расстрельные тройки для несогласных. При товарище Сталине мы были ого-го!
Иди ты в жопу, Вадим Денисенко (кстати, кто тебя финансирует? Кто платит зарплат директору института майбутнього?).
Наша нация это все уже проходила. Твердую руку и железный занавес. Мы уже проходили деление на быдло, которому нельзя ничего, даже пожрать, и элиту, которая непринужденно ездит за границу даже сейчас.
Я смотрю, им понравилось иметь в фактическом рабстве людей, выводить их за штат без прожиточного минимума даже, потому что а хули вы им сделаете? Урезать выплаты военным, перекладывать на плечи волонтеров медицину, реабилитацию, беспилотники, машины, пиздить миллионами на закупке яиц и воды, отправлять военкомов- взяточников не в тюрьму, а на фронт, творить любой беспредел и говорить любую хуйню, начиная от детей низкого качества и заканчивая вот этим предложением подтираться конституцией под благовидным предлогом.
Крепостное право всё ещё видится во влажных снах кое-кому.
И кстати, это "вжжж" не спроста, как говорил Винни Пух.
"Если вас обещают убить, лучше поверьте им сразу"(с). Если вам начинают предлагать паяльник в сраку, поверьте, что скоро это станет безальтернативной концепцией.
По ходу женщинам, которые отвыкли кормить семью три раза в день, нужны тоже какие-то курсы реабилитации что-ли...
Я не понимаю, куда исчезает жратва, схренали столько посуды грязной и почему холодильник пустеет быстрее, чем наполняется, хотя я стараюсь наполнять?
Когда ты одна, купила себе кусок хека в Сильпо, наболтала пюрешечки из сублимата (которого закупила в эпоху пищевой паники з переляку и теперь надо его съесть быстрее, чем моль) и норм, поужинал. А на завтрак 2 яичка и чайок.
Нееее, трёхразовое питание свеженьким - это конечно не подвиг, но что-то героическое в этом есть...
Glib Bitiukov
Нічого корисного від ВЛК я вже давно не очікую. Відмахуюся від цих результатів, як від набридливих мух.
Гарного вони всеодно нічого не вирішать, тільки час віднімуть і бійця шкода. Всеодно доведеться подавати документи знову.
Це як паперові літаки в дитинстві. Кожного разу як генератор випадкових чисел... Сподіваєшся, шо взлетить і кожного разу він шмякається прямо під ногами.
Здається шо ті ВЛК так само генерують рішення випадково, орієнтуючись за погодою на дворі - хмарно - всім видаємо 'умовно придатний'. Сонячно - 'придатний'. Ну а якщо дощ чи сніг - то хай ще в черзі постоїть... Немає настрою сьогодні працювати.
От черговий приклад.
Маємо - пацієнт, який отримав поранення у вигляді перелому обох кісток гомілки як наслідок обстрілу на Бахмутському напрямку.
Після декількох операцій дефект малогомілкової кістки залишається, що гарно видно на рентгені.
Боєць пересувається на милицях і для того аби зрозуміти, як діяти далі, відправляємо його на ВЛК, яка має визначити придатність до проходження служби в армії.
Всього місяць стояння в чергах під кабінетами і .... маємо заключення - 'обмежено придатний', що фактично ставить шах і мат в його подальшій долі.
Чи вони самі взагалі читали те, що пишуть?
Що таке це - 'обмежено придатний'? Де там є щось про сухопутні війська? Про тисячі стрільців, сотні мінометників, кулеметників, саперів і водіїв? Де в цьому 'обмежено придатний' вказано, що не можна прямо завтра піти цьому бійцю на позиції, які знищені орками ще тиждень тому? А туди потрібно навіть не йти, повзти.
За визначенням це категорія 'непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.'
Тут нічого не сказано про піхоту, механізовані бригади і інші види сухопутних військ.
Рішення ВЛК не є підставою для переводу в військові комісаріати і навчальні установи, а якщо в підрозділі немає вільних місць в службах забезпечення, бійцю доведеться залишитися на своїй посаді.
Тож пацієнт на милицях з відсутнім шматком кістки з точки зору ВЛК досить придатний, хай навіть з приставкою 'обмежено' (що в воєнний час не має значення) до служби в армії.
І звісно, я навіть не можу собі уявити, що окремою ниткою в їх рішеннях проходить унікальна можливість отримати 'списання' з армії з виключенням з військового обліку через проблеми з психікою (оскільки перевірити це важко) за винагороду. Думаю, що статки одеського воєнкома здадуться дитячою копілкою в порівнянні з цією золотою жилою.
Війна іде дев'ять років.
Срав пес - дев'ять років іде війна.
Вона не почалася півтора роки тому.
А юристи в Міноборони не можуть сформувати нормативні документи так, аби в них не було двозначності, вони вирішували, а не створювали проблеми і навести порядок з ВЛК.
В результаті цих рішень, штатка заповнена, ВЛК задоволене, тільки воювати немає кому
😄Ну чому на смітник, Мар'яна? Нормальна дівка буде, якщо в переробку здати
Читать полностью…
А мы в Мариуполе, в Донецке, в Бердянске жили в квартирах. Пока нас не освободили эти вот бочковые синенькие.
Читать полностью…
Дана Ярова
22 травня 2023 року я зайшла на територію Департамента державних закупівель в якості члена колегіального органу з питань тилового забезпечення ( по суті тендерного комітету)
Того ж дня мене було обрано заступником голови.
І того ж дня перед нами було поставлено завдання ТЕРМІНОВО ПРОТОРГУВАТИ харчування ЗСУ ПО ПРЯМИМ ДОГОВОРАМ.
Пройшло трохи більше 2 місяців, і я хочу відзвітувати за роботу тендерного комітету, до складу якого я вхожу.
Перше, й найголовніше, що хотіла б написати, це подяку працівникам середньої ланки Міністерства оборони, які разом зі мною є членами тендерного комітету. За їх працю, за їх позицію, за їх принциповість і бажання навести лад в закупівлях.
ЧОГО МИ ДОМОГЛИСЬ ЗА ЦЕЙ ПЕРІОД.
✅ Уперше з моменту повномасштабного вторгнення вдалось вивести закупівлі Міноборони на Прозорро.Недоброчесні постачальники виходити на Prozorro не захотіли, вони пішли в суди. Десятки судів першої та другої інстанції підтвердили бездоганну правову позицію тендерного комітету.
Для розуміння масштабів спротиву, з яким нам довелось зіткнутись, ось лише кілька цифр: 10 компаній подали 50 судових позовів. При чому, предметом судових позовів був навіть сам факт створення колегіального органу.
Закидати позовами, щоб паралізувати роботу не вийшло. Не допомогли, ані проплачені інформаційні кампанії, ані атаки ботів, ані вмовляння, ані погрози на мою адресу.
Із Міноборони за цифровим підписом міністра вийшов лист щодо продовження строків існуючих договорів по харчуванню на невизначений термін. Після резонансу – лист відкликали.
ТАК ЩО Ж ТАКИ ВДАЛОСЬ?
✅ 4 мільярди 600 мільйонів гривень заощадили державі тільки на харчових закупівлях, завдяки торгам, проведеним через систему Prozorro.
Яйця - 6 грн за шт (до Prozorro купували по 9 грн при середній ринковій ціні 6,3 грн)
Соняшникова олія - 63 грн/кг (до Prozorro купували по 83 грн/кг при середній ринковій ціні - 68,5 грн)
Гречана крупа - 58,5 грн/кг (до Prozorro купували по 87 грн/кг при середній ринковій ціні - 68,9 грн)
Згущене молоко - 138 грн/кг (до Prozorro купували по 195 грн/кг)
✅ 106 мільйонів гривень заощадили державі, завдяки чесним і прозорим торгам, по питній воді.
Серед переможців такі українські виробники, як Оболонь і Моршинська. І це чіткий сигнал українському бізнесові, що державні закупівлі можуть бути чесними. При цьому, середня конкуренція по лотах - 4,6 учасника. Тобто конкуренція чесна й реальна.
✅ Усе більше доброчесних постачальників мають приходити на торги й розуміти, що вигравати чесно можна: головний критерій - якість і найкраща ціна.
✅ Заощаджені 4 мільярди 600 мільйонів гривень на харчуванні - це фактично 100% покриття речового забезпечення фронту на рік. Своєчасно стартували торги по зимовій формі. І вперше з моменту повномасштабного вторгнення маємо ввійти в зиму з вчасно відшитою зимовою формою для армії.
✅ Торги по зимовій формі ще тривають, однак уже маємо з чим порівняти. Так, наприклад штани вітровологозахисні, які минулого року закуповували по 2700 грн, завдяки чесним і прозорим торгам цьогоріч закупили по 2 062 грн, зекономивши державі тільки на цій позиції понад 40 млн грн. Вітровологозахисні куртки, які минулого року закупили по 4650 грн, зараз закупили по 2 828 грн, зекономивши державі тільки на цій позиції понад 120 млн грн.
✅ Тривають торги по паливно мастильним матеріалам.
✅ Ну і хотіла ще подякувати всім тим, хто намагався встромляти палки в колеса за матеріал для культового серіалу « Особливості закупівель в міністерстві оборони.
✅ ДАЛІ БУДЕ
Мясо есть нельзя. В корову или свинку заливают всякие гормоны для увеличения веса, а зачем мне гормоны для увеличения веса? А вот свои гормоны мяса, не вколотые, естественные гормоны коровы или свинки, их тоже нельзя? Как их выплюнуть тогда? Страшно...
Рыбу тоже нельзя. Она накапливает. Не знаю что, то ли фосфор, то ли ртуть, но накапливает. Ещё в неё колют гормоны для увеличения фертильности. Вдруг я стану фертильной, как форель? И начну по весне грести против течения по горным ручьям со смутным желанием отложить там икру и сдохнуть?
Помидоры нельзя - они паслёновые. Не знаю почему, но все говорят, что вредно. Баклажаны и перцы тоже паслёновые и тоже вредно.
Фрукты и ягоды нельзя - в них сахар и диабет. Особенно нельзя вечером. За ночь весь вечерний сахар превратится в жопу. А зачем мне дополнительная жопа? Мне ещё против течения надо как-то суметь, где вы видели форель с огромной фруктовой жопой?
Картошку нельзя - там крахмал. В рисе тоже. Он буквально везде, даже в кабачках. Макароны тоже нельзя - там крахмал и глютен. А глютен - это будущий сахар, который - будущая жопа.
Масло нельзя - ни оливковое, ни сливочное, ни подсолнечное. Это жир. А сливочное - ещё и холестерин.
Хлеб нельзя, там дрожжи. Пиво тоже. Не знаю почему, но нельзя, чтобы дрожжи внутри тебя бродили. Почему вдруг они там бродят, тоже неизвестно, вроде ж не должны, но от этих дрожжей всего можно ожидать....
Яйца - жир и холестерин.
Молоко - жир и гормоны для увеличения веса, которые вкололи в корову. И вообще, оно предназначено для того, чтобы теленок быстрее набирал вес и становился коровой. А я не хочу - коровой, я уже форель по идее.
Соки нельзя - это то же самое, что фрукты и ягоды, но без полезной клетчатки. Только клетчатка безусловно полезна, хоть мы ее и не умеем переваривать.
В капусте - и обычной, и цветной, и брокколи - вещества, препятствующие усвоению йода. Плохая щитовидка даёт толстую жопу. Капусту нельзя. Хотя по слухам от нее растут сиськи, так что надо как-то определиться: либо сиськи с жопой, либо только богатый внутренний мир форели.
В шпинате - щавелевая кислота, которая вредит почкам. Плохие почки - отёки - лишний вес. Про щавель, наверное, и говорить не стоит....
В общем и целом есть нечего.Огурцы! Буду есть огурцы. Про огурцы я не знаю ничего плохого.
---
Автора не нашла и поэтому немного добавила отсебятины)
Понимаешь, боль, горе, потери, которые принесла нам война, должны стать силой. Иначе нет смысла бороться.
В боли, горе и пиздеце ты должен стать сильнее, если не умер или не сбежал за кордон пиздеть о рекрутинге, то должен стать.
Боль, потери, смерти, трагедии, сломанные жизни должны превратиться в фундамент для чего-то более мощного, выживучего, крепкого, неубиваемого. Иначе всё зря, всё даром.
Любую жизненную сраку можно обернуть на опыт, который будет бесценен потому, что охуенно дорог. Дорог так, что добровольно не заплатишь, только с паяльником в сраке. Дорог настолько, что просто всё, абсолютно всё идёт по пизде, всё в перегной - а ты потом расти сверху. Или не расти, всем похер, но если вырастешь, то арматурной крепости.
Лучше так воспринимать.
Лучше так, чем страдать от того, что все просрано.
Лучше обрастать скилами чем паразитами ракушками-разочаровашками, вам никто и не обещал пожизненный кайф. Правда, никто и не предупреждал, что сверху гэпнет срака, но раз уж гэпнула, надо как-то вывернуть сраку полезным наружу. Надо как-то вынырнуть и грести к берегу, раз уж пока не утонул.
Опять же, я хз, зачем вам это всё, но мне часто пишут какие-то абсолютно потерянные люди. Пишут в надежде на психологическую помощь, в которой я полный дебил. У меня одна метода на все случаи жизни: пока не сдох ебашь. Как сдохнешь - отдохнёшь. Переживать о прошлом бесполезно. Волноваться о будущем рано. Будущего может и не быть, если ты сегодняшний день не проживёшь. А те, кто выживут, поломанные, побитые, из говна и веток собравшие вокруг себя плотики, им уже нихрена не страшно будет. А если и страшно, то можно закрыть глаза и ебашить к берегу наошупь.
Ігор Стокоз
А тепер до "сімейних" новин)))
У шахрайському кол-центрі "слуга народу" Тищенко знайшов офіс "слуги народу" Семінського
Таких поворотів сюжету не було навіть в однойменному серіалі...
Нардеп Микола Тищенко стверджує, що у Києві виявили кол-центр, який збирав та передавав інформацію про роботу військових в урядовому кварталі Києва, а також роботу ППО. За його словами, все це відбувається "майже в приймальні" нардепа Семінського (https://censor.net/ua/n3434633).
Тищенко додав, що також було затримано 38 ухилянтів (з яких троє іноземці) для з’ясування їхнього ймовірного зв’язку з ФСБ, чи знаходяться вони на військову обліку та за якими договірними відносинами працюють в даному офісі.
Знаете, это охрененно круто, когда за несколько часов находятся желающие приютить живность. Причем все отозвавшиеся люди берут себе не первый хвост в семью, то есть это та самая отзывчивость, которая нас спасает как популяцию. И не только в этом вопросе.
Огромное всем спасибо, у меня офигенные подписчики.
А фото просто для красоты: две подобранные котожопы изо всех сил намекают, что делать добро - это получать добро в ответ. Щиро дякую.
15 років тому росія окупувала 20 відсотків території Грузії. Статус окупованих територій і капітуляція Грузії були зафіксовані без участі самих грузинів на переговорах між Францією і росією.
За результатами Франція здобула статус великого миротворця.
Чим це обернулося для світу, Європи і України, ми зараз спостерігаємо. Нема смислу повторювати, тим більше для українців.
Рік тому я мала нагоду на власні очі побачити, чим це обернулося для Грузії.
Там не п'ята частина країни окупована, там вся країна в окупації. Вся Грузія зараз - одне суцільне ордло.
Залякана, бідна, безнадійно втомлена і розчарована країна, де вивчена безпомічність перетворилася на культ. "А що ми можемо зробити?" "А що ми могли?"
І неприхована заздрість до України. Вони вважають, що ми боремося тільки тому, що нам допомагає світ. Мої аргументи, що навпаки - допомагає тому, що чинимо опір, - взагалі ніхто не почув, як вода у пісок.
Я не знаю, чи можливе мирне співснування з окупантом і розвиток, якщо частину твоєї країни завоювали, якщо цей окупант - не росія. Але з росією точно неможливо.
Росіяни використовують захоплену землю як плацдарм для впорскування свого гною у весь організм. Вони завжди будуть підкуповувати, втручатися у вибори, нав'язувати свою політику і встановлювати свої пам'ятники на свіжих кістках убитих ними.
Їхні громадяни взагалі без рефлексій, вони будуть їхати і заселяти "новиє тєріторія", навіть якщо їм попервах плюватимуть в лице. їм байдуже на плювки, обтерлися і пішли, бо навіть на розбомблених руїнах їм живеться у рази краще, ніж у себе на батьківщині.
Зараз наближається момент, коли Україну теж почнуть "схиляти до компромісу". Можливо, за участю тієї ж Франції. І тут важливо розуміти, що наша зелена влада - це наше слабке місце. Наскільки я впевнена і довіряю нашій армії, настільки ж не довіряю Зеленському і Єрмаку.
Вже не раз чула думку, що те що ми встигнемо відвоювати до кінця літа / осені / зими - те й наше. А далі доведеться поступитися...
Приклад Грузії дуже наочно показує, що поступатися не можна. Гниль, яка закріпиться хоч одним пальцем, буде повзти далі.
Згадувала сьогодні покійну бабусю. Ні, не тому що роковини. І день народження не сьогодні. Тому що спека. Тому що потрібно було висапати бур'янець під крапельною стрічкою до дощів. Край треба було бути на полі, не зважаючи на спеку.
Мати Василева, я мало не здохла🥵 Я повзла по рядку, як рідкий термінатор. Я намочувала майку і шорти, поливала голову. І це, на хвилинку, не в самий пік.
А як же бабуся колись отак щодня в тій ланці на такому пеклі?! Та їй тих кілька рядків квіточок були б на один мах! Скільки ж вона висапала тих проклятих колгоспних буряків і соняшників!
Вона, бабка Наталка, як і тисячі українських селянок, ґарувала в ланці від сходу сонця до заходу. Не знаю, як вони витримували. З юного віку до того віку, який Бог назначив ...
Щодня, без права вибору і права звільнення, взагалі без жодного права. Без паспорта і зарплатні, за палички - трудодні. Щоб не вмерти з голоду.
А голод? Вона знала голод підлітком у 47-му.
Її батька розстріляли німці у Другу Світову. За співпрацю з партизанами.
Я - єдина внучка, яку вона взяла на ручки, із всіх чисельних онуків від чотирьох її дітей. Я - єдина з онуків, в чиїй пам'яті залишились хоч якісь нечіткі обриси бабки Наталки.
Один - коли ми з батьком стоїмо посеред двору на густому спориші, а бабка сунеться під гору з городу, з отого вічного святого городу. З букетом кропових парасольок в одній руці і сапою в іншій. Зігнута навпіл, чорна, спалена сонцем , із запалими очима і тонкими сухими губами. У білій хустині. Спирається на сапу, аж держак гнеться, наче це остання опора, на якій тримається світ. Бабка широко посміхається, бо бачить мене, першу свою внучку.
-Бабусю, а чого в тебе немає зубів?
- Бо я вже стара, донечко.
Ну, так, стара, як сам світ. Тоді мені здавалось, що бабуся прожила багато-багато років, що вона старша всіх на світі.
Бабуся кладе кріп на призьбу, і йде в холодну хату, там розстелені грушки і яблука-папіровки. Не розгинаючись, вибирає з полу найкращі, натискає на кожну грушечку чорними грубими пальцями, чи м'якенька, бо то найсолодша. Ті пальці, схожі на мої, але в них кожен суглоб, кожна кісточка, велика, а шкіра потріскана і чорна від сонця і землі.
Другий, коли мене привезли до лежачої бабки Наталки. Це було того ж року, тільки вже взимку. Я співала бабусі якісь дитячі пісеньки з телевізора і нічого не розуміла. А бабка лежала під ковдрою рівно з ліжком, наче її там і не було. Наче всохлась на тріску і темні кола під очима стали ще темнішими. Мені вона посміхнулась. А ще дуже хотіла кавуна перед смертю. Вона його так і не наїлась за життя. А за кілька тижнів бабки не стало.
Тепер я вже знаю, що в неї була пневмонія, яку чи то залікували, чи то довели до плевриту, чи то був рак, бо так написали ... Хто мав перевіряти? Господи, хто тоді що бачив на тих рентгенах? Чим її лікувала та безкоштовна медицина, я вас прошу! Навіть паліативної допомоги не було.
Ми вже ніколи не знатимемо точно, від якої хвороби померла людина.
Мені батьки розповідали, що бабка проїхала під льодяним дощем в листопаді на кузові вантажівки. На ній до нитки змокла та огидна плюшева дошка і весь одяг. А потім почався страшний кашель. І в лютому її не стало.
Ви тільки подумайте! Жінку посадити на кузов тої колгоспної чортопхайки в дощ!
Господи, де в них було стільки терпіння??? Як ці жінки прожили життя?
Вона не встигла мене побавити. Я росла з іншою бабусею - маминою мамою. А ЯК би вона встигла?
Четверо дітей, мій батько найстарший, ланка, і ще й ферма. Чоловік помер. Мій дід помер, я його ніколи не бачила. Промучився пів життя від ран і контузій, і помер. Молодим.
А їй лишилось все: діти, рабська праця, вдовина доля. Не з'їла, не випила, не зносила... Нічого не бачила, крім колгоспного пекла. А в мене немає жодної її світлини. Їх всього три. І вони зберігаються у батька.
Бабки Наталки не стало в 49 років.
З приводу качаної каші, яку я чомусь зв'язала з качками, згадалося.
Дід-полтавчанин на риболовлі в далекому дитинстві підсікає кремезного лина, тягне його і кричить:
- Таню, хватай підсаку! Підсаку хватай!
- Каво хватать? Я не знаю что такое пидсака!!!!
- Та хай йому...і я не знаю..О! Сачьок! Сачьок хватай! Кацапня мала....
Пригласил друг в ресторан. Едим мух (пчёл) и сырую внутри печень. Подробности позже, но я даже не знаю, как удержаться от критики, глядя на численні схвальні відгуки...
Читать полностью…
Ось прекрасна ілюстрація знайшлась до тезісу однієї пані, що мені писала "мануальщик не може працювати в мінус, йому тре аренду сплачувати!"
Бо справа не в мінусах, з оплатою труда 800 грн за 15 хвилин часу людина може собі дозволити благодійність. Принаймні для тих, хто забезпечує цю людину миром і захистом. А ось хоче чи ні - зовсім інше питання.
Фейсбук напомнил, что прошел год с написания поста. Итого, за прошедший год из желаемого появились только кудряшки. Такими темпами мои желания исполнятся в полном объеме лет через 15. Ну штош, кудряшки есть, русня понемногу жарится, верной дорогой идём, товарищи.
-------
А вообще хочется природы, архитектуры, прекрасной музыки, может даже и классической.
Хочется Венеции и Сермионе, хочется донбасского заката и запаха степи.
Хочется платьев, каблуков и кудряшек.
Хочется котика и расклада Таро и "у скорпионов будет много секса", ну и что, что ты не скорпион.
Хочется с мужем и Матюшиными в Грецию и креветок в кулёчке. Хочется увидеть живую квокку, послушать Призрак оперы на Бродвее и всё-таки купить нормальные очки, чтоб увидеть купол Сикстинской капеллы.
А потом херак - видосик "жареная русня" в степах Херсону и таааак хорошо!
Нє, ну вибачте, але я не можу це залишити собі))
Байка з Бахмуту про слиновий контакт з собакою
А это я хотела снять процесс попытки почесать только одного котика. Качество говно, не умею я снимать и чесать котиков одновременно. Но по крайней мере видно, что эта ревнючая зараза совершенно не выносит, когда чешут не его
Читать полностью…
Пока муж в отпуске, решили поправить ему спину. Ну как "решили"...Вариантов других нет: броник, каска, куча лишнего груза на теле, возраст, и вот тебе грыжи, протрузии, как следствие мигрени.
Пошел к мануальщику, по знакомству вроде как, ага. 15 минут приём, из которых 10 на поговорить и 5 минут на сами манипуляции. Итого на кассе заплатили 800 грн и сказать, что мы в ахуе, это ничего не сказать.
Нет, мы не можем искать подешевле, на это просто нет времени. И невозможно договориться заранее: отпуска в армии - это когда ты до момента получения документов на руки точно не знаешь отпустят или нет.
Я, конечно, понимаю, что желание получить медицинское обслуживание на халяву в корне левацкое и так не бывает. Я только не понимаю, где в этой схеме забота государства о своих защитниках.
Которые иногда не умирают, а просто болеют, нуждаются в СРОЧНОМ восстановлении (прошлого курса из 5ти массажей ему хватило больше чем на полгода отсутствия болей и нормального функционирования).
Я не понимаю этого жлобства мирных киевских обожрышей, которые 15 минут своего времени оценивают настолько круто? Почему так получается, что им в целом вообще похер, что работать и зарабатывать он может только пока кто-то вместо него носит броник и каску, травмируя свою спину.
Ещё я не понимаю, как за 20к грн "тыловых" можно восстановиться перед новой ротацией, починить технику, купить новую взамен разбитой, отдохнуть может в санатории даже дней пять хотя бы?
Знаете сколько стоит СПА-уикэнд под Киевом? 12к грн, я узнавала. Какая это часть от 20к можно посчитать на калькуляторе.
И да, я знаю, что настоящие шерстяные воеваки должны спать на снегу и перекусывать зубами арматуру, обходиться простым человеческим спасибом в любых своих нуждах, но почему тогда за спасибо нельзя поправить спину, снять квартиру или постричься?
Почему блд за спасибо только на войне?
Тамара Горіха Зерня
Вибачте, але я мушу це сказати, воно в мені не тримається.
Котячий стоматолог розпорядився чистити зуби коту двічі на день.
Я вже мовчу, що котяча зубна паста, про існування яких я до вчора не здогадувалася, коштує 300 грн за міліпусінький тюбик.
Але люди, хтось із вас пробував почистити зуби коту?
Я чесно спробувала. Васильович дивиться на мене як на гімно і крутить лапкою біля чола. Йому вже треба котячий психолог.
І мені також.
Пс. Боже, хоч би цей пост у селі не прочитали, мені ж проходу не буде.
-----
Тома, я котовєд із досвідом. Повір, почистити зуби коту це 97й рівень, вище тільки ті, що сами чистять їхні підхвостні залози. Але не кажи про це в селі, задовбешся доводити санітарам, що це нормальна поведінка відповідальної котовласниці
Папочка приехал в отпуск. Ну и что, что могут дёрнуть обратно в любой момент, зато он уже наколядував себе микро-рюкзачок у киевских художников))
Читать полностью…
Сука!!! Как?? Зачем??? Русня - нация мародеров и ворья.
Русня продолжает красть все, до чего может дотянуться и поэтому уносит из турецких отелей все, что видят.
Очередную русню поймали перед выездом из отеля на том, что русня решила набрать "гостинцев" со шведского стола. Немного жратвы и "гостинцев" для дикарей в Рашке. А немного - это 35 кг продуктов. Сцуко, нет того дна, которого русня бы не пробила.
Просто спостереження.
Деякі батьки так завзято захищають дітей від війни, що діти взагалі не розуміють, в якій саме реальності вони живуть.
Ми не купимо автоматика, бо дитинка привчиться до насильства. Ми не будемо казати, що чужі кинуті речі не можна хапати, бо під ним може ховатися вибухівка. Ми будемо старанно обходити військового, щоб не відповідати на питання, а хто це такий и чому у нього нема кінцівки.
Як на мене, це не дурість, це недбалість. Бажання провести межу між дитинством і війною цілком зрозуміло, але є одне але.
Коли дитинство проходить у війні, ніякої межі немає. Війна є об'єктивною реальністю цієї дитини і буде нею ще довго.
Будь-яка межа є крейдою намальованою, нічого не значущою лінією, а в перспективі шкідливою, бо ще нікому не вдалося прожити півжиття в акваріумі, а потім добре почуватися у морі.
Штучні ілюзії безпеки завжди виллються в непристосованність до реального світу, де температуру води і подачу їжі ніхто не регулює, а для кожного другого ти - здобич.
Хотілось би іншу реальність, але у мене для вас погані новини: її нема.
І тому вкотре кажу: ваша задача, як батьків, не тільки вберегти дитя, а й навчити його виживати тут. Дати необхідні навички, а не ілюзію безумовної безпеки.
