Странно. Неужели я сюда не кидала эссе про то, как какают коты? Поиск не нашел.
Ну пусть тогда полежит и тут
-----------
Я очень трепетно отношусь к своим подписчикам, поэтому кто я такая, чтобы возражать желанию почитать про то, как какают коты?
Первый тип - это кот аристократ.
Он долго терпит, очевидно и демонстративно собирается сделать ЭТО, копит душевные силы и наконец высоко задирая лапы заходит в горшок.
Там он два раза в воздухе делает копательное движение, кагбэ "а шо делать, инстинкты-с...", и начинает какать с совершенно отстранённым выражением лица. Я просто тут сижу. Ну да, поза странная. И место - не очень. И пахнет как-то ...не фиалками пахнет, скажем прямо. А ты могла бы сделать вид, что меня тут нет?
По окончанию процесса, кот вертикально выпрыгивает из горшка прям из той позы, в которой сидел, и мчится вдаль, не оглядываясь и не марая свои прекрасные лапы, созданные для любви, а не для закапывания бренного говна. Так поступает подтип: "Это не я!"
Подтип: "Ой, а кто это сделал?!" после процесса и обязательно оглядывается на свою кучку, страшно удивляется и опять-таки несётся в даль, патамушта он не хочет и не может быть рядом с здесь! Рядом с ЭТИМ.
Второй тип - кот сцк шахтёр. Это приходит в горшок как на работу. С коногонкой, тормозком и ненавистью ко всему живому. Он может копать 20 минут, остервенело разрывая мозолистыми когтями наполнитель, пластик горшка, линолеум, плиты перекрытия. Он мог бы прорыть себе нору для посрать в Китае, если б был уверен, что его там не сожрет с соевым соусом изящная китаянка.
Когда, наконец, траншея из ошмётков пластика ему кажется достаточной, а количество разбросанного вокруг наполнителя - приличным, кот какает. Быстро, деловито, у него смена заканчивается, а работы еще непочатый край.
Теперь надо это это всё зарыть. Для этого кучка внимательно обнюхивается, чтоб убедиться в том, что да, это говно. И начинается процесс загребания обратно в лоток кусков линолеума, ерщиков для унитаза, упавшего рулона бумаги, зазевавшихся соседей снизу. Когда саркофаг над кучей достигает стратосферы, кот наконец выходит из горшка и идет в комнату, труся лапами и разбрасывая это всё по пути следования. Иногда садится посреди комнаты и выкусывает застрявшие между пальцами куски всякого интересного и выплёвывает их на ковер, который только что из химчистки.
Третий тип - мятущаяся натура. Он заходит в горшок, ходит там, пробует наполнитель на зуб, немножко копает для приличия, потом его переполняет экзистенциальный кризис и кот покидает сию обитель бренного ничто, юдоль рабства банальной пошлой физиологии, и уходит пожрать.
Потом кот приходит снова, бесердечная сука гравитация давит на сфинктеры.
Он снова ходит в горшке, нюхает там, ищет смысл бытия, а потом садится мордой в стенку. По окончанию процесса он долго трусит хвостом и уже даже готов покинуть горшок, но оказывается, что поза мордой в стенку подразумевает тщетность надежды быстрого бегства, и нужно совершить несколько телодвижений, чтоб опять взглянуть реальности в лицо. Может даже наступить в говно при этом.
Непременно наступив в кучу, он немножко прикопает последствия, а потом придет к тебе на пузо, вылизывать лапы. В конце-концов, это твоя привилегия - быть основой, базисом, твердью для прекрасного кота, вылизывающего свои лапы от говна.
Ебаной твари Фарион написал на почту какой-то не очень умный, но патриотичный мальчик из Крыма.
Ебаная тварь Фарион тут же выложила переписку со всеми личными данными в широкий доступ.
С крымским мальчиком уже работает ФСБ, а вот с ебаной тварью Фарион не работает СБУ. Почему-то нет. Ебаная тварь Фарион живёт на бабки налогоплательщиков, срёт в мозги студентам и до кого дотянется, п'є кавусю і взагалі дуже добре себе почуває.
Последний мой друг таки пал жертвой рыжей женщины, возрастом примерно в 2,5 месяца.
Он прислал фото и написал "Я сдался".
А ведь он был кремень...
Он был эталон "Никаких котов!" и "Это генераторы шерсти". Он был скала с двухкомнатной квартирой, куда за долгие годы не просочился ни один лохматый манипулятор.
Но бастион пал.
Многие лета вам с рыжей женщиной))
Канешна я не утерпела и вполювала самые крупные грыбочки.
Сейчас их натурально сожру.
Очень увлекательное занятие. Не рыбалка, конечно, но что-то в этом есть. Наверное, аист меня нёс в какое-то село, но случайно уронил в Депре. А потом уже вообще без шансов
Розповім вам дуже цікаву, дуже характерну... і водночас дуже неприємну😢історію, а далі ви зробіть висновки самостійно.
Десь тижнів зо три тому у нашому сегменті Фейсбуку стали постійно розповідати про аукціон у Нідерландах на викуп польового госпіталю. Мені чоловік п'ять у личку написало, якщо не більше. Дванадцять контейнерів-трансформерів, відносно справна гідравліка та енергетична система, система кондиціювання повітря та очищення води. І все. Тобто це не польовий госпіталь. Це те, що залишилося від військово-польового шпиталю після того, як звідти вилучили обладнання.
Ні, ми не брали участь у цьому аукціоні. Ні, ми навіть не збиралися в ньому брати участь. Просто з тієї причини, що ми цінуємо кожну копійку ваших переказів... а при стартовій ціні за 12 контейнерів у 35 000 євро хтось "виграв" цей аукціон із загальною ціною закупівлі в 401 200 євро, піднявши початкову вартість більше, ніж у 10 разів! ДУЖЕ сподіваюся, що це не волонтерські фонди. ДУЖЕ сподіваюся, що за кілька місяців розповідати ніхто з наших фондів не почне розповідати який він героїчний герой, що викупив 12 контейнерів за космічною ціною.
Ми діємо інакше. Якщо ми знаходимо в Європі цікавий аукціон, то ми мовчимо про нього до його закінчення. Якщо ми знаходимо в Європі цікавий аукціон, ми тихо сподіваємося, що його ніхто більше не побачить. Тому що кожна ВАША гривня неоціненна.
Так, ми знайшли такий аукціон.
Так, наш брокер виграв лот.
Так, ми перемогли у ставках та викупили ще 15 вантажівок DAF на прямому аукціоні Міністерства оборони Нідерландів. На цей лот мало хто звернув увагу і ми купили повнопривідні армійські вантажівки за середньою ціною 15 900 євро! Надійна армійська повнопривідна вантажівка на 613 000 гривень! А в лоті було 10 штук, отже загальна ціна закупівлі – 6 130 000 гривень.
Десяток вантажівок. Десяток незамінних помічників для будь-якої бригади. Десяток трудяг, які перевозитимуть боєприпаси та продукти, тягатимуть за собою міномети та гаубиці, перевозитимуть бійців та витягуватимуть поранених. Вони можуть усе. Залишилось їх викупити.
Я. Прошу. Допомогти.🔥
Я часто це роблю, часто це пишу. За дев'ять із лишком років волонтерства я написав фразу "я прошу допомогти" тисячі разів. Але я багато знаю про армійську логістику і знаю, що десяток вантажівок це — СКАРБ 😉
Скарб для ЗСУ.
У нас лише кілька днів на збір необхідних 3 065 000 гривень, другу половину доплатить Петро Порошенко. Ідеальна ціна, яку неможливо знайти на відкритих майданчиках техніки – прямий викуп на аукціоні завжди вигідніший. А це про ваші гроші, це про вашу допомогу.
Я. Прошу. Допомогти.🔥
Я прошу допомогти ще раз і ще раз. Я прошу допомогти гривнями на розрахункові рахунки чи переказами на paypal чи крипту. Я прошу допомогти лайками, змістовними коментарями та репостами — це справді працює, перевірено. Це не мені. Це для ЗСУ.
💳 ПРИВАТ245169330520686400
💳 ІНШІ БАНКИ5375411501778331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
Обычно мой кот требует поставить ему табурет к столу, садится на него, участвует в трапезе, нюхая еду, а потом ложится половиной тушки на колени, а половиной на табурет. В этот момент его нужно гладить и рассказывать, какой он хороший котик.
Этой чести всегда удостаивается Настя: она более терпелива и может с ним сидеть долго, пока не занемеет жопа.
Но сейчас Настя уехала в Полтаву к бабушке.
За завтраком Форест долго смотрел на пустой настин стул, потом на меня, потом опять на стул. Потом (я вам клянусь) тяжко вздохнул типа:
- Да господибожемой, почему вы мне портите утро?! Где мои коленки? Почему ты жрёшь одна? С тебя ж толку ноль, и пять минут не усидишь ровно...
Потом вздохнул ещё раз и таки лёг на меня.
Сижу теперь вот. Страдаю. Ногу, которая лежит под жопой, уже не чувствую. Но только последняя сволочь может согнать котиньку, у которого настолько не задалось утро, что пришлось лечь на неподходящие коленки...
Послухав дику заяву журналістки Янини Соколової, мовляв, допомога Петра Порошенка фронту - то "медіа-історія", себто - реклама. Підтекстом читається знайоме "Порошенко - піариться".
На думку Соколової замість допомоги армії (!!) Порошенко мав би: "зробити низку програм з розвитку сучасної молоді, збудувати університет".
Сказати, що я вражений - не сказати нічого. Я просто не відав, що в голові у відомої журналісти Соколової аж стільки совкової класової ненависті. Чи може справа не в тому що Порошенко - мільйонер, може Соколова так виказує особисту кривду? Цей варіант ще більш гидотний.
Бо тоді виходить, що Соколова з легкістю готова послати десятки й сотні українських солдатів на загибель - аби лише Порошенкові дошкулити.
Я перебираю в пам'яті. Вантажівки ДАФ різних типів. Їх поставлено на фронт більше сотні. На них возять БК, харчі, медичку, дрова. На них вивозять поранених. Вони тягають на горбу мобільні майстерні і шиномонтажі. Вони тягають автонавантажувачі, що вантажать ящики з БК без кранів. Ці машинки проходять там де грузнуть джипи... На думку Соколової замість них мала бути кафедра політології або маркетингу.
Броньовики Шилд і БТРи "Спартан". Вони воюють, прикривають піхоту, захищають її від ворожого вогню... Замість них мали бути приміщення для семінарів.
Лазні-пральні - комплекси які рятують цілі батальйони від хвороб і інфекцій, і які тиловики бригад просто благають їм дати.... На думку Соколової, замість них треба було накупити інтерактивного обладнання для аудиторій.
БПЛА "Посейдон". Один з двох БПЛА бригадного рівня, які мають ЗСУ. БПЛА, який розвідки бригад мріють здобути. А ще БПЛА "Валькірія" - один з найбільш масових безпілотників на фронті. Безпілотники - це очі бойових бригад. Це розвідка. Це корегування вогню. Ви знаєте які втрати несли розвідроти і розвідбати різних армій світу ДО появи безпілотників? Ви знаєте ЯКИЙ обсяг роботи тягнуть БПЛА на фронті? А ще Фонд Порошенка зараз посилає на фронт ФПВ-дрони. А ще почав працювати проект виробництва станцій РЕБ... На думку Соколової замість цього всього треба було понаймати викладачів для "університету Порошенка".
Рації. Буржуйки. Дрони Мавік і Аутел. Зимова форма. Бронежилети. Бандермобілі. Генератори, на кшталт того що був у нашому взводі. Система для очистки води в Миколаєві...
А ще, виходить так що в той час коли армія потребує на фронт людей, Порошенко мав запрошувати до свого "університету" абітур'єнтів забезпечених відстрочкою... бо інакше як же "університет" працюватиме?
Скільки місць на думку Соколової мала бути в цьому "виші"? Такою самою як кількість українців, які б загинули, якби Порошенко діяв за порадами Соколової? Чи побільше? Соколова після ТАКИХ слів гарно спить?
Віщують заперечення на кшталт, от Фонд Притули або "Повернись живим" допомогли б фронту замість Фонду Порошенка. Відповім - ви знаєте ЯКІ черги за допомогою до цих фондів? Ви знаєте, що то таке вмовляти волонтерів допомогти?
Я вам секрет відкрию. На окремих осіб, які ллють бруд на мене особисто, я не реагую взагалі просто тому, що особи ті допомагають фронту. Бо Україна - понад усе. І крапка.
На щастя, Фонд Петра Порошенка і "Справа громад" отаких "порад" не слухають. Вони - допомагають. Допомагають як тільки можуть. Хто має очі - той бачить.
Долучайтеся теж.
💳 ТІЛЬКИ ПРИВАТ24
5169 3305 2068 6400
💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Кто едет на день рождения с мусорным ведром, тот я.
Не, у а шо?
Цветы бездарно завянут, с сертификатами никогда не угадаешь и только елитное мусорное ведро будет стоять в регулярно посещаемом месте и напоминать обо мне.
Нет, меня это вообще не смущает. Обожаю людей, которые на вопрос "Шо подарить" после недолгих реверансов "Та ничо не нада!" говорят четко и внятно:
- Хочу ведро для мусора.
И дают ссылку на какое именно.
Масяня, ты лучшая! Твой здоровый прагматизм - мой эталон.
Доброго ранку.
Мої хатні грибочки вже такі. В понеділок мабуть із'їм))
Пост майже безнадійний, але раптом...
На херсонський напрямок потрібні 2- чи 3-місні човни з будь якого матеріалу, головне щоб плавучі. Дрібний ремонт готові робити самі.
Я перепитала - моторні?
Ні, моторні це недосяжна мрія. Звичайні, на веслах.
Може у когось стоїть непотрібний човен? З довоєнного життя, і зараз він не на часі, і хтось би погодився віддати його військовим.
Це б дуже допомогло нашим хлопцям там.
Заберуть у Києві
Чистою солов'ною заповіт для комуняцької шльондри Фаріон
Читать полностью…
Ещё одна воспоминалка смешная
Суслик сука личность
Села в маршрутку.
В кошельке одна гривня и сотка.
Даю водителю сотку за проезд.
Он мне что-то говорит, я не очень слышу и полагаю, что он возмущен по поводу крупной купюры.
Ору ему :
- У меня других денег нет!
Он пожимает плечами, кивает шото там и едет себе дальше.
Я сижу и думаю, где блин сдача.
Сдача где моя, Чабаны уже скоро. Наверное.
Говорю :
- А мне что, сдача не положена?
Он смотрит на меня как-то странно и отвечает вопросом:
- Ты ещё и сдачу хочешь?!
Я думаю, что решил чувак шуток пошутить, и подыгрываю:
- Я ваще безудержна в желаниях.
Водила:
- И сколько тебе сдачи дать?
Думаю себе, накурился что-ли дятел несмешной….
- 92 грн. Блин. Хочу. Срочно.
И тут водила уже просто возопил:
- Ты мне РУПЬ дала!!!!
Смотрю в кошелёк, там лежит сотка…
Две L200 и тэчик уже обуты.
Велика вам всім подяка.
Скоро буде відосік про машинку, яку ми допомагали купити минулого разу.
Наші сонечки дуже дякують і обіцяють вправно шинкувати москалів
Увидела вот в ФБ и подумала, что я по ходу родилась старой. Творческие личности мне никогда не то, что не нравились, я восхищалась искренне, но они меня пугали до чёртиков. Ну ей богу, они потусторонние все, с ними общаться - как по минному полю ходить: хз когда рванёт и чё ты туда вообще попёрлась.
Одна творческая личность как-то ела у нас в гостях борщ и арбуз одновременно, и пыталась поцеловать мне руки в знак благодарности. С борщом и арбузом во рту. Но стихи писал потрясающие, до сих пор помню.
Я, кстати, об этом уже думала.
Перед выборами, которые нам так или иначе впердолят, надо бы найти кого-то, на кого можно повесить три дня до Мариуполя. Найти крайнего.
Ну сколько б там не писали про то, что Чонгар не разминировали и все было заебись, факт остаётся фактом: Юг прошли катком за несколько дней. И с такой сракой нельзя идти на выборы.
Вешать на Залужного не рискнут, зачем делать из всенародного кумира политика? Это не выгодно, я не думаю, что на него наедут прямо в лоб и снимут с должности. Наев же отлично подойдёт на роль козла отпущения, уже ж никто не помнит про шатлы в Крым в 21м и кто инициировал разведение войск.
Кто-то должен ответить за юг и должен это сделать до выборов.
Интересно, зассут или нет?
Как-то сильно много стало "слухов" о том, что высший генералитет попал в немилость к ОП.
Начинаю думать, что слухи эти выбрасывают в эфир не просто так. Может это метод сказать ОП, что идея копать под руководство ЗСУ - крайне хреновая?
/channel/BerezaJuice/38724
К слову о флегматиках и о том, что лучше их не доводить, вспомнила свой текст
----
В лихие 90е сын ректора, мажорище такое по имени Саша, заливало зенки Абсолютом и любило побегать по нашей общаге. Со стволом. Периодически шмаляя в окно холла, чисто ради форсу бандитского.
Телосложением - еле-еле поц, манерами - шарамыжник, но понтов в ём - мухи дохли на подлёте.
И все ж боялись эту цацу трогать, сынуля того, кто тебя может отчислить из универа на раз-два, а потом армия, куда всем хотелось просто страшно. Ну и ствол в руках бухого еблана нежным ботаникам оптимизма не добавлял.
И вот в один из таких ночных визитов со стрельбой Саша разбудил моего соседа. Ему лет 35 было, он со своей женой-студенткой в общаге жил. Работал зубопротезистом и на спор складывал вчетверо монеты пальцами. Халка по ходу с него рисовали.
Обычно спокойный, как забор, полная флегма Мельничук с диким рёвом "Та йоб вашу мать! Мне завтра на работу!!!" вырвался из комнаты в коридор. Потом там была какая-то непродолжительная возня, Юркин громогласный рык: "вот нахера было меня будить, сука, в 6 утра вставать, пидор всратый!", пронзительные звуки пиздюлей и агонизирующего авторитета Саши под мощные аплодисменты зрителей.
После раздачи люлей, все ожидали разборок с выселением Юры и отчислением его жены, но нет.
Саша-мажор к нам после этого заходил всего два раза, по делам и вежливо со всеми здоровался.
Это я к чему всё. Как и любое охреневшее быдло, хуйлуша нас будет кошмарить ровно до тех пор, пока из него не выбьют дерьмо, зубы и понты. А потом оно станет тихим и вежливым на какое-то время. И его питомцы тоже.
Олександр Висоцький
«Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?».
До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є.
Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.
А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті.
Яким чином «сільська» мова, «малоросійськоє нарєчіє, которого нє сущєствуєт» має сукупно до мільйона слів???
Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р. н.е.
Як в «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої «маленької» культури вистачило б на десять народів.
Як вийшло, що предки «молодої держави, якій всього лише 30 років», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618 року?
І це лише верхівка верхівки айсбергу.
Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік. Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам’ять поколінь. Просто ця пам’ять до нас повертається надто повільно.
Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості.
І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадідіди були вільними та прекрасними!
Вони високо літали і в курниках не жили.
Це треба знати і пишатися!
У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною!
Це обгрунтовано.
Я перевіряв.
Ось на цю машинку і взуття для неї ми з вами збирали кошти.
Велика дяка від 5-ї штурмової і від мене особисто.
Я кожного разу відкриваю збір і думаю "Ніфіга ми не зберемо, грошей ні в кого нема" і кожного разу за декілька годин ви закриваєте збір. Після перемоги обійму кожного, до кого дотягнусь, бо ваша допомога безцінна
Мужос, скажи ж: я всегда так ела. И на первом свидании, и на втором и вообще. Я за честность и неприглядные факты прям сразу, в лоб.
А в комментах там агонь: "Моя ще й пукати почала!" і такий сумний смайлик.
Ну звичайно почала, зайчик. До тебе вона взагалі ніколи не пукала, це ти навчив поганому )))
Да, без имён никак обсуждать тему нельзя, как оказалось.
Пост удалила. Не хочу добавлять боли человеку, которого я глубоко уважаю.
Тема закрыта
Доповнено: знайшовся власник. Кішка втекла. Дякую вам всім
---------
Кияни, увага будь ласка.
До мене звернулась людина з проханням. В під'їзді деякий час сидить кішка або кастрований кіт, людина не зрозуміла.
Тварина не дика, доглянута, була з нашийником.
Є така надія, що її не викинули, а загубили.
Звертатися сюди: @grisyn
Приблизне місце знаходження м. Київ, Святошинський район, вул. Якуба Коласа.
Сьогоднішній вкид цієї безглуздої істоти, який до речі прямо дискредитує ЗСУ, вже тягають усі російські ЗМІ. Але Марʼяну несе далі. Воно і зрозуміло. Нічого собі бенефіс. Сама скабеева звернула увагу. Шикарний пас на користь російського ІПСО.
Послухай мене, безглузда Служка! Я той самий, про якого ти кажеш. Старший лейтенант. Командир взводу окремої роти однієї з бригад ЗСУ. Можеш приїхати в район виконання бойових завдань, з усією своєю фракцією, і перевірити мене на вживання заборонених речовин. Будь яких. І перевірити командирів інших взводів. А також командира роти та його замів. Коли я бачу комбрига, він іноді вже хитається, але від втоми. Бо у нього немає вихідних, як наприклад у монобільшості. Він не може ввечері сказати: «На сьогодні все. У понеділок побачимось», бо бригада їб@шиться. Цілодобово. І він цілодобово мусить керувати цим процесом. Можеш приїхати та перевірити кожного з моїх бійців. І результат буде негативний. А от якщо загнати вашу ЗЕлену кодлу невігласів до відповідних лікарів, та взяти на аналіз зразки біологічних тканин, цікаво, який буде результат? Можеш гарантувати негативний результат в усіх представників монобільшості, рахуйте законодавчої гілки влади?
«Вони роблять ідолів в погонах» (с)
Швидко же ви падлюки забули, як ідоли в погонах, врятували ваши обісрані сраки в лютому 2022 року. Ідоли в погонах вмирали в бронежилетах з ресор в той час, коли ваша «демократія» крала бухло один у одного в бункерах Банкової. Ідоли в погонах щодня платять своїм життям за ваші пройоби…
Бо якщо би ви готувались до війни, а не язиками в етерах підлогу підмітали, десятки тисяч українців були би зараз живі. Мої друзі були би живі. Їх діти.
І краще комусь закрити своє поддувало в бік ЗСУ.
Шалений Кіт
Форест любит гулять в подъезде под присмотром. Ходит там, нюхает все, иногда трётся мусалами об пол. В общем напитывается новыми впечатлениями.
Уже настолько осмелел, что подымается на подоконник возле почтовых ящиков, между первым и вторым этажом.
Но сегодня невдача спіткала: пока Форест смотрел на улицу из квартиры вышел хрюкающий бульдог Баксик и по привычке побежал ко мне, чтоб ему жопу почесали.
Бежал и хрюкал пока его не заметил Форест, который почему-то люто ненавидит собак. И тут - вот оно, само пришло на битву.
Форест моментально надулся, увеличившись в размерах втрое, ошкурился, нафуфырился, сложил хвост на бок, сказал: "Уаууууу!" , что должно означать: "Ща я тебя на шнурки рвать стану" и пошел в атаку.
Я его зажала в углу и ору:
- Денис, забери собаку, ее сейчас мой кот сожрёт!!
Денис такой хи-хи ха-ха:
- Та ладно, не сожрёт, это ж бульдог!
Поднимается по лестнице, видит это раздутое втрое рычащее чудовище и на ручки Баксика хвать.
- Фигасе. Это точно кот? Фигасе. Чем вы его кормите?
- Бульдогами в основном
Потом в хате Форест ещё минут 15 никак не сдувался и рычал около двери. Кто б мог подумать, мой флегматичный бусинка, моя рыжая булочка... Ужос
Вот вы все изголяетесь в вариациях на тему.
Придумать закон, который запретит Безуглой писать в Фейсбук.
Придумать закон об обязательной наркологической экспертизе Слуг. Закон, чтоб Марьяну сдать в зоопарк к сородичам, похожим на людей.
Только это все не о том.
Этим законопроектом прям двумя линиями подчеркнуто "Военное руководство бухает". То есть инициатива Марьяны тоже отлично ложится в канву недавно начатой активной дискредитации военного руководства ЗСУ.
И это ни разу не случайность, безумие безуглой или ее недержание активности. Марьяна успешно работает пиарщиком новой концепции зелёных, направленной на развал обороны изнутри. Пока вы с нее ржете и упражняетесь в остроумии, в мозги людей внедряются новые мысли, которые рано или поздно сделают свое дело.
Еле нашла этот древний рассказик, пусть тут полежит
_________________
Меня нельзя на улицу выпускать.
Покупаю у бабульки шелковицу. Рядом другая бабулька общается с покупательницей.
Такая, знаете, квадратная и низенькая тумбочка, если сверху бокал с пивом поставить — не упадёт.
Тумбочка спрашивает:
- Это что у вас такое?
- Порічки.
- Голубика штоле?
- Не знаю, все життя кажу «порічки», мати казала «порічки», бабця казала «порічки», може воно і голубіка. Скуштуйте!
Тумбочка пробует:
- Это ж смородина! Что вы мне голову морочите! Неужели трудно по-русски говорить, я мову не понимаю!
Ну тут уж у меня забрало упало, да:
- Тобто, слово «скуштуйте» ти зрозуміла? Сжерти щось нахаляву ви завжди, сцуко, розумієте.
Тумбочка обиделась:
- Вас это вообще не касается!
Но меня ж хрен остановишь, когда забрало упало:
- Конечно ж не касается. Это ж не ко мне домой русские на танках приехали непонимающих ебанашек, типа тебя, защищать.
- Ты больная! — пропищала убегающая тумбочка.
- Ты даже не представляешь насколько! — никак не могла остановиться я.
А порічку я хотела купить, раз уж покупателя распугала до всирачки, но бабця каже:
- Я тебе пригощу, дитинко. Ти не хвора, то та курва йобнута.
Два народних депутата з різницею у 24 години публікують ахінею.
Так, це я про Безуглу та Арʼєва.
Різниці дві, фундаментальні.
Різниця 1 - ахінея Безуглої про Залужного та Ківалова висить на її сторінці і зараз, а Арʼєв видалив допис протягом години з часу публікації.
Різниця 2 - с точки зору моїх «улюбленних» білих пальт, за ахінею Безуглої винна Безугла, а у випадку Арʼєва винен виключно Порошенко.
… а ще Порошенко винен у зникненні динозаврів!
Дочь прискакала, потягала меня по этим дебильным магазинам, где мы ничего не покупаем, тупо ходим как две печальные лошади, не спрашивайте, это называется "шоппинг" и его придумала какая-то стопудово сволочь.
Потом мы поужинали и сидит такая, топчет маренговый рулетик. Вечером собирается ехать к бойфренду и в этой связи я спрашиваю, а почему она не купила два куска рулетика и хомячит в одно наглое рыльце.
- В смысле почему? Он же не знает, что я ем рулетик, а значит не страдает.
- Кыся, мальчики тоже любят знаки внимания. Ты ж отцу всегда приносишь дары (это всякие вкусные ништяки, которые дочь покупает отцу, чтоб он не сожрал ее собственные ништяки)
- Не, ну ты сравнила. Это ж всё-таки отец.
- Ну хорёчек же приносит тебе дары всякие.
- Мам, в животном мире самец кормит самку, а не наоборот. И приносит ей дары.
- Дочь. В животном мире пожилой птенец безжалостно выпихивается из гнезда пинком под сраку.
- Ладно, куплю ему рулетик тоже. Зануда.
