Картина "Мопед не мой" или "Пацаны курили, я просто рядом стоял".
Попса, конечно, но всё-таки радует хотя бы номинальная реакция на общественный кипеш. Если б за ней стояло ещё что-то фактическое, вообще было бы хорошо. Но пиздеть - оно не мешки ворочать, пан Ермак.
Кот, которому повезло.
Но эти два айтишника решили,что Лютому нужна диета, и поэтому он вынужден промышлять воровством блинов.
Ящетаю, что в его недостойном поведении виноваты полностью айтишники. Мои коты не воруют. Они вообще жрут лёжа!
Кирилл Данильченко
Зарплата руководителей государственной компании "Укрэнерго" выросла в 4 раза. Доход главы Кудрицкого за май-июнь там отказались указать точно, но суммарный доход всех 4 топов — 8.5 млн. гривен.
А еще в марте, это когда отключений еще не было, эти люди зарабатывали 2 млн. гривен.
Я максимально далек от вот этого социализма, считаю, что топам и замам нужно нормально платить.
Но если 2 млн. в марте их устраивало, что произошло весной, какие показатели увеличились на госслужбе, что произошел рост в 4 раза?
А, в принципе, реально во время войны на истощение ограничивать премии мэрам в 400% и зарплаты до того как у людей будет от такого пригорать и сильно?
Матпомощь, премия, что вы там придумываете себе, чтобы кайфовать?
Вот это двоежопие сильно бесит. С одной стороны мы заявляем о войне на выживание. Опускаем возраста мобилизации. Проводим бусификацию уклонистов. Ведем кампании по запрету кондиционеров. Улюлюкаем и грозимся сборную отправить в армию за плохой футбол (как эта шизофрения меня достала).
А потом берем и 8 млн. гривен. платим госслужащим, вместо 2 млн. В то время пока у бизнеса лимиты, генераторы всплывают волонтерские в ресторанах Одессы и люди с электрическими плитами живут на термосах.
Понятно, что это действия агрессора, но отторжение у людей вызовет обязательно.
Или все затягивают пояса, или вот вам рост тарифов и лимиты, а нам премии, так это не работает.
Это 200 штук в зелени на 4 топов— по 50 тысяч долларов на нос. 600 штук в год. В Германии у топов зарплата средняя в районе миллиона в евро. И то это с частниками вытягивает, в одной из не самых бедных стран Союза.
В наших условиях с 3 К в долларе у солдата на передке это опорный пункт, с минометкой и саперами. И еще останется немного с фонда зарплаты 4 человек в “Укрэнерго”.
Не садить цветы в Покровске, не делать ямочные ремонты в Волчанске, не ремонтировать стадионы на западе по завышенным ценникам, не придумывать премии топам за интенсивность работы и вредность, не растить зарплаты госслужащим до роты военных на передке, когда призываете всю страну экономить, когда вы уже это поймете?
Или мы вместе ведем войну на выживание, несем тяготы и лишения или вы прикрываясь войной, живете свою единственную жизнь в кайф, а там трава не расти. Нет третьей опции тут.
Специалистов по художественному отлёживанию боков вам. Для поднятия настроения.
А диванчик коротковат, да
А я ещё предсказываю будущее по номерам карт и cvv. Там, знаете ли, такие цифросочетания бывают, в которых закодирован сглаз и наговор на бедность!
За скромное вознаграждение, я выявлю эти "бедные" сочетания и пердупердю, то есть предупрежу вас об опасносте.
Доброе утро, кстати))
Тихої ночі, котики. Кохайтеся як ті жуки. Хто вдвох, хто втрьох)))
Вільна країна вільних жуків!
Я знаю, яке у більшості моїх підписників ставлення до Монової, тому прошу сконцентрувати увагу не на ній, а на ситуації.
Я вважаю за потрібне поширити цей допис, щоб їбло "танкіста" узнало якомога більше людей, бо воно нажилося ще на декількох великих блогерах и я думаю, що продовжуватиме на більш дрібних.
І саме тому я НЕ ЗБИРАЮ КОШТИ тим, кого не знаю особисто, або принаймні за кого не впишеться мій особистий приятель. Не пишіть мені цих прохань: ви страждаєте від відмов, а мені соромно, що я відмовляю вірогідно порядним людям.
Но я не приемлю такие риски (не можу написати це речення українською)
https://www.facebook.com/share/p/CghhCGjLtJme5vKg/
Вот. Моя вражина. Passer domesticus, воробей домовой, так же известен под именем "Да заткнись ты уже, сволочь!"
Сидит, смотрит мне в глаза и верещит ВЕСЬ световой день. Он по ходу даже не ест, пыталась насыпать ему семечкав - чихать он хотел на них. Он орёт.
А когда ему делаешь замечание типа "Я в тебя сейчас Беляшом кину!", эта гадина точит клюв об ветку.
Когда я говорила, что хочу просыпаться под пенье птиц, я не имела в виду филинов, кукобар, выпей, китоглавов и сцк воробьев! Надо как-то чётче формулировать ...
Я не знаю как так получается, но все мои закладки в тиктоке - это упражнения, которые я не делаю, и рецепты булочек, которые я не пеку. И канал, где рыжих пандочек показывают. У меня не только Нипадох шизик...
Все, начинаю новую жЫзнь. С упражнениями обязательно, буду ходить плавать в ставочке, питаться салатом и ещё каким-нибудь низкокалорийным говном, ром не буду разбавлять колой, там сахар, сахар вредно для жопы.
Только с понедельника начну. Ну кто начинает новую жЫзнь со среды?
Тихой ночи, котятки. И пусть сегодня ночью сдохнет пучок москалей.
Головне, не заперечуй змін.
Бо інколи на безсиле бажання повернути «все як було» уходить стільки сил, що не вистачає на адаптацію до нової реальності.
А ми маємо бути максимально до неї пристосовані. І швидко.
Тільки так виживемо.
- Готуйся до трансформацій.
Твоя кохана людина на війні буде змінюватись.
Це той випадок, коли буття визначає свідомість.
Читай про це, дивись тренінги в Ютюбі. Взагалі, поки коханий ганяє на полігоні та звикає вижити без твого борщу, ти можеш прокачати свої скіли розуміння його змін на фронті, ще до того, як ті зміни почнуться. Багато шлюбів не витримали саме через те, що партнери не впізнавали одне одного за деякий час спілкування на відстані.
Якщо у вас не вийде втриматись, принаймні буде чисте сумління - ти зробила все що могла.
- Звертайся до психолога чи психіатра, якщо зовсім кепсько.
Не тягни.
Або до лікарні, якщо маєш проблеми зі здоровʼям. Не думай, що ти крута, тільки тому що можеш перейти на ногах будь яку хворобу.
Твоє життя не менш важливе, ніж життя коханого.
Бережи менталочку!
- Трохи розберись що таке війна. Сходи на курси такмеду, постріляй на полігоні, походи по воєнторгах. Благо їх зараз до фіга по всій країні. Додайся в групи, які займаються певними напрямками допомоги війську.
Вчись воювати поруч з коханим, якщо тобі важлива ваша єдність.
- Розберись з документами.
Оформи все, що має бути оформлено. Дуже раджу оформити шлюб, бо інколи тільки офіційно можна достукатись до певних структур. І прийняти рішення одне за одного, коли інший не може це зробити. Якщо схочеш, після Перемоги можна знов розлучитись)) Це ж не рабство, просто допоміжний елемент вирішення життєво необхідних питань.
- Дізнайся та запиши, а краще запамʼятай чітко, в якій він бригаді, частині, всі ці деталі. Номер і імʼя командира.
Хай ця інформація ніколи не знадобиться, але краще перестрахуватися.
- Говори з дітьми про тата. Багато, часто та весело. А заодно почитай як правильно це робити щоб вони не горювали а просто скучали за ним. Розповідай чоловіку про те, як малі змінюються, пояснюй чому саме. Тримай їх звʼязок.
Мені здається це найважче, що на тебе чекає.
- Смійся! Смійся сама так часто як це можливо. Сміши його, коли спілкується, ти ж вмієш)) Сміх знижує напругу, стрес, зменьшує втому. Сміх показує, що ми живі і боремось. А нам дає сили дожити до наступного дзвінка і згадувати з посмішкою розмову цілий день.
- Ти будеш спати з телефоном у руці. Або поруч. Або не спати і дивитись коли він був в мережі кожну годину. Це погана ідея. В посадку ти до нього не побіжиш рятувати а до нервового зриву себе довести - раз плюнути. Тому став телефон на ніч на беззвучний, крім його номера, і спунькати. Бо завтра ти маєш стільки всього встигнути!
Не винось собі мозг зайвий раз. Краще поспи зайву годину.
- Вір в коханого, як ніколи. Навіть коли він втомлений буде сумніватись, ти вір. Та пишайся з усіх своїх сил.
Їм і собою теж!
Бо ти чекаєш найкрутішого хлопця на землі, який власноруч зупиняє тих, хто прийшов вбити вас. Він крутіший за Міцного горішка і Тома Харді разом взятих! А як йому до лиця той піксель! Пройде час і буде воротити від камуфляжа, але на початку в тому є певна краса, шик і ота сама сексі брутальність яку не зіграєш в жодному боєвику!
І на останок.
Квітка, ти не обирала це випробування. І не мала бути до цього готовою з дитинства, як коханий не народжений для війни.
Та можна триматись за гідність, гордість і любов.
О так! Ти зрозумієш як ти можеш неймовірно потужно любити!
А ще кожний день вчитись ставати сильнішою, витривалішою. Вони там, на фронті прокачують свої скіли а ми свої. Щоб раптом настане той момент діяти рішуче, майже на інстинктах.
І щоб весь всесвіт став на твою сторону, допомогав, підтримував. Принаймні я цього для тебе хочу!
І я на твоїй стороні.
І ще бажаю, щоб він повернувся живим, здоровим та з Перемогою! Обіймаю)
Добрейшего утричка вам желают полярный котик, котик биполярный и идеальный Форест.
Читать полностью…
Имел возможность пообщаться с одним из наших героев, пленённым в 2022-м и вернувшимся из плена в том же году.
Основной вывод разговора - после плена желания убивать русских стало в 100 раз сильнее. На пленных русские провоцируют всю свою ненависть и бесчеловечность, которую им СОУ не позволяют релизовать в боевых условиях.
Проблема моего собеседника в том, что после плена... он инвалид. Хотя в плен попал без ранений и прочих увечий.
Абсолютно здоровый человек, попавший в плен, после плена, по состоянию на 2024-й, так и не может восстановиться. Но главное это желание. Отсутствие потери надежды, это самое главное. Даже надежды просто убивать врага.
Верю, что он найдёт себя и убьёт столько русских, чтобы хватило для освобождения нашей земли, но душевную боль и оставшиеся шрамы - это никогда не успокоит.
Поразительный десонанс между теми, кто готов сдохнуть в Тисе, чтобы не защищать свою страну и теми, кто пережил ад, вернуться в этот АД, чтобы его не пережили те, кто баклажанится в Тисе...
Героям слава!
Прям джекпот.
Сидим в метро рядом с женщиной, лет 60, может больше. На маникюре во всех местах, с ресницами, в духах, агинь просто. Говорит с другой дамой. Я ж традиционно накрахмалила ухо и подслушиваю.
- Недавно слышу, внучка шифровки передает по телефону. Ну чтоб никто не понял, о чем речь.
Говорит: бумер на флэту, почилить облом.
Ха. Бумер. У меня инъяз за плечами и кандидатская по кибернетике. Я польские ползунки возила в 90е и всех решал в городе знала по имени. Их жён, любовниц, парикмахеров и собак. У меня в лифчике столько валюты помещалось, золотые сиськи буквально! Бумер...
Подхожу к внучке, глажу по голове и говорю:
- Радость моя. Изи почилишь как экзамены сдашь. И пофикси баги в шифровке, код не рабочий. Бумер занимался кибернетикой, когда это ещё не было мейнстримом. Жду фидбэк в виде "Мэм, йес, мэм!"
Допоможіть будь ласка
"Шановна пані Тетяно, чи нема у вас щонайменшої можливості знайти на сьогодні ночівлю для мого чоловіка та ще трьох бійців на сьогодні в Чугуєві чи Ізюмі, так як вони прибули з Одеської області за БР в Куп‘янськ , але їх ніхто не чекав і тепер футболять по всій області … Дякую , та ще раз пробачте…"
Месть - это хорошо.
Но он забыл поорать около закрытой двери, чтобы никуда не выйти.
Ещё надо было нарыгать под диваном в таком месте, чтоб рука не доставала примерно на 1 см, а потом копать в горшке 20 минут.
Доброе утро)))
Этот прибор как аптечка. Как броник, каска и тактическая обувь. Как полноприводный автомобиль и опытный командир: это не про забаганку, а про безопасность.
Маленькая коробочка со странным названием Ванильный цукорок умеет предупреждать о вражеских беспилотниках и ее неистово хотят все военные. Поэтому Порошенко скупил все сахарки, до каких смог дотянуться, заказал ещё два раза по столько же, сложил у себя на Лаврской и никому не даёт чисто из вредности.
Или даёт, но потом все увозит обратно, патамушта хозяйственный.
Чисто случайно лично от меня (спасибо одному Бирюкову, не будем называть его имя) несколько сахарков попало к пилотам Мадяра, ещё несколько - к пилотам, с которыми мой муж воевал в Бахмуте, ещё два поедут под Волчанск буквально на днях. Но это просто потому, что Порох не доглядел. Если б глядел лучше, то не пришлось бы теперь ехать хрен знает куда и забирать сахарки обратно.
Тем более, что все эти люди готовы покусать, но не отдать. Это очень ценная для них штука, а если к ЗСУ в руки что-то попало, то тут уже и Пороху вряд-ли обломится отобрать. Хотя он старается, бо хозяйственный, как я уже говорила.
А оплатить заказанные партии Ванильных сахаров можете помочь именно вы. Ну чтоб Порошенко уже совершенно точно скупил ВСЬО и оставил СЕБЕ. Надо как-то помогать поддерживать репутацию. Обещали же лям денег за подтверждение факта порошенковой хозяйственности (ну когда он все обратно увозит с фронта на Лаврскую), но пока шото желающих нет. Самой что-ли поехать отобрать...Скажу потом, что я засланец Порошенка, специализируюсь на отбирании гуманитарки.
В общем, донаты сюда👇, там гора денег надо, две горы. Ну как обычно.
💳 ПриватБанк - 5169 3305 2068 6400
💳 Монобанк (та інші) - 5375 4115 0177 8331
🌎 PayPal:
wingman2006@mac.com
😂😂❤️
Волаю )))
Ну то есть на свете живут реальные люди, которые почему-то уверены, что мне остро необходимо их экспертное мнение и крайне важно, что они думают. Настолько необходимо, что я должна это снова читать, уже единожды забанив)))
Блин, мне б такую самоуверенность
Я так розумію, Колі Тищенку знову все зійде с рук? Вашим співробітникам, які допомагали бандюку з 90х пресувати військового з дитиною, теж?
Можна скільки завгодно рефлексувати з приводу цього бидла, але бидло було, є і буде. Справа тільки в тому, що імунна система країни, яка має тримати це бидло у стайні, виведена з ладу.
За що йде війна наразі?
Що ми залишаємо собі, втрачаючи людей і території?
Колю котлету? Безуглу, що скаче по ВР як мавпа? Арахамію і Олену Шуляк? Куму Зеленського з випадаючими цицьками? Списки чорного та білого бізнесу? Мати, яка готова нести хабар, бо АДВОКАТИ їй порадили хабар і залякали насмерть, хоча сину ще нема і 20ти, а адвокати вочевидь в долі?
За що ми блд воюємо?
Дико извиняюсь за молчание, накрыло меня огромное ленивчище, я даже котлету сегодня ела холодную пальцами из кастрюли прям, ободрав застывший жир об край. Бывает со мной, да.
И когда оно вот накрывает, ленивчище которое, я с ним не борюсь. Я не любитель самоистязаний.
Значит надо так. Значит жри свою холодную котлету, завтра настанет новый день и он будет другой)))
А это вам фотка Фореста ещё из Днепра. Ему тут пол-года примерно. Ну просто чтоб красиво)
- По громаді вчора було 14 обстрілів. Скажіть, ви щось чули?
- Нічого я не чула! Я проплакала весь день! Бобік утік!
Далі я слухаю довгу, детальну і драматичну історію, як пес докучав сусідам і рив ямки під парканом, бо там у них тічна сучка. Як вони з тою сучкою всю ніч гасали по картоплинню, чим завдали непоправних збитків картоплі.
Як зрештою було вирішено везти Бобіка на стерилізацію, і моя мама з Києва тричі передомовлялася з ветеринаром, бо собаку ніяк не могли вловити, він весело носився по всьому обійстю, але в руки не йшов.
Як нарешті привезли у район, але він відмовився підніматися сходами у клініку, і цю тушу взяли на руки, але він вивернувся, вислизнув з нашийника і дременув геть. І що до вечора всі шукали...
Вислуховуючи це все, я однією рукою гортала галерею у пошуках фотки паразіта, а другою відкривала вкладки усіх місцевих груп, навіть тих, з якими посварилася насмерть...
- Але це нічого! (Драматична пауза) Бобік уже вдома!
- Боже, чому ж ви зразу не сказали?
- А як би ти інакше відчула всю силу нашого хвилювання?
Під ранок тітку розбудила сусідка, яка знову застала Бобіка під своїм парканом з новими ямками. Дульсінея поглиблювала підкоп зі свого боку.
На даний момент пса ловить півсела, але виходить погано. Його неможливо приманити їжею - пес здружився з військовими і харчується як мінімум у трьох місцях. Кажуть, його десь бачили із вінком сардельок на шиї.
Наше прикордоння живе, обробляє городи, ходить у гості одне до одного і підтримує чим може. У коментарях дам посилання на банку на машину для хлопців на Сумщині. Цільова потреба у нас 110 тис, поки що зібрано 37.
Господи поможи цим селам і солдатам, які їх захишають.
Хотела снять вам мирных гигантов, играющихся новой игрушкой, а они все испортили. Вернее Беляш испортил, он иногда включает альфача, получает ответочку и гордо уходит)
Читать полностью…
Цензор пише
«Депутати переплутали поправку»: У законі про «клуб білого бізнесу» від Гетманцева пройшла норма про бронювання від мобілізації
Ініційований головою Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим закон передбачає створення окремого Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, які користуватимуться низкою переваг у податковому адмініструванні під час воєнного стану.
Серед іншого, він передбачав можливість додаткового бронювання до 25% співробітників для компаній з "білого списку".
Однак заступник голови Комітету Ярослав Железняк повідомив, що відповідна поправка №391 не була підтримана депутатами. Як повідомлялося, це справді так, вона не набрала необхідної кількості голосів.
Але пізніше Железняк визнав, що депутати переплутали номер поправки, і норма щодо додаткового бронювання у законопроєкті залишилася, оскільки відповідна поправка мала №392.(С)
-------
Тобто тепер існує якийсь "білий бізнес" зі списку, і працівникі цього бізнесу можуть бути заброньовані від служби. Тобто весь інший бізнес за замовчуванням чорний.
А де можна почитати про тарифи для потрапити в білий список? Кому занести, скільки, в якій валюті, кодове слово чи пароль? А працівники білого бізнесу скільки заносять, щоб їх на роботу взяли?
Чи може я настільки параноїк, що мені ця схема лише здається вищим пілотажем майбутньої нової корупції?
Цього ж не може бути, щоб наші безкінечно шановані депутати впроваджують корупційні схеми! І так вдало "помиляються", що викладачі у Трускавці роняють сльози умілєнія на зелені краватки.
Ночной сталкер
Життя військового - якісь психологічні качелі.
Від "Наші люди - найкращі" до "Нахєра я за ОЦИХ воюю?".
Прочитав новину, що в Києві якісь дегенерати побили 5 машин, в тому числі машину військового.
Але пекло - не сама новина, а коментарі до неї.
Дізнався багато нового. Записуйте:
- в мирному місті не може бути військової машини, це все машини ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
- якщо військова машина в мирному місті і не належить ТЦК, то треба негайно відігнати її на передок, на самий передок, прям в бліндаж поставити, бо ця машина схожа на машину ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
- військові не можуть їздити в мирні міста на військових машинах, ні за яких обставин і причин, тому що... (ну ви вже здогадалися) їхні машини схожі на машини ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
- військові у мирному місті мають бути вдягнені у цивільний одяг, тому що інакше вони схожі на співробітників ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
- перш ніж заїхати в мирне місто на військовій машині, варто запитати, чи не проти цього простий нарід, бо є ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
- якщо ти, ваєнний, не хочеш, щоб тобі побили машину, зроби наліпку "Не ТЦК", бо ТЦК простий нарід дуже боїцця і від переляку поб'є машину;
- ваєнні самі винуваті, бо не поставили на місце ТЦК, яких простий нарід дуже боїцця;
Ну якось так.
Як казав один мій шановний френд, як тільки розтискається очко, одразу відкривається сцикливий їбальник.
Суд встановив 2 млн грн застави командувачу сил територіальної оборони "Південь", який залучив воїнів до будівництва свого приватного маєтку. Готується апеляція, - ДБР
-----
Меня нельзя в правоохранительные органы. Потому что в некоторых случаях, я бы просто стреляла в голову при попытке к бегству.
Эта ж тварь не просто строила себе дом за счёт добровольцев ТРО и налогоплательщиков. Каждый из них звонил домой и рассказывал, чем он занимается на службе. Их родня разносила это все по ушам, порождая в суспільстві вот те самые мысли про "Нахуй оно мне надо, служить стране, в которой происходит такое".
Я звичайно гуманіст. Але деякі потребують кулю в голову, бо в голові те, що має швиденько померти і не заражати інших.
Ирина Белоцерковская
Бачу в стрічці поради новомобілізованим.
Я ж дозволю собі сказати кілька слів тим, хто буде їх чекати.
Всі мої «непрохані поради», виключно з власного досвіду - мені 54 роки, Серж у війську з першого дня вторгнення.
Я не приймаю заспокійливі.
Але готова це зробити, якщо не буду справлятись.
Що ж, квітко.
Двері зачинились і ти залишилась сама.
- Буде важко.
Інколи нестерпно.
Але ти все витримаєш.
Ти ж навіть ще не уявляєш, яка сила в тобі, яка міць.
От і буде можливість це відкрити.
Або не витримаєш, так теж буває. Головне розуміти, що життя не закінчиться в той момент, коли він поцілував, закинув баул на плече й пішов на війну.
Хоча так здається.
- Дбай про себе.
Ти опора та підтримка свого особистого захисника. Інколи єдина в світі. Вибач, але то не ти сидиш в окопі, тому шукай можливості підтримати себе - спорт, хобі, займайся здоровʼям, започаткуй бізнес, почни творити. Що завгодно, лише не скочуйтесь в істерики та нескінченний жаль до себе. Краще разом посміятись, коли він подзвонить ніж нескінченно нити, як тобі важко.
Хоча буде важко.
Я знаю.
- Якщо ти досі не долучилася до волонтерської спільноти, саме час почати. Ніде не знайдеш такої підтримки, інформаційного лікбезу та можливості розібратися у всьому що стосується війська, як в колективі однодумців. Плети сітки, ходи на спільні події у ветеранські хаби, спілкуйся у соцмережах, ходи в шпиталь до хлопців, та будь-що. Головне залучити свою нервову енергію у благих справах та на користь ЗСУ.
Потоваришуй з волонтерами, які їздять до "твоїх", щоб мати можливість швидко відправити необхідне (й "гостинчик").
Є можливість - долучися до команди цих волонтерів, щоб мати можливість їздити до коханого. Навіть 15 хвилин зустрічі піднімуть настрій.
Вивільнитися неміряно енергії, от побачиш!
- А інколи навпаки.
Тебе наче знеструмили.
І ти не можеш піднятись з ліжка, живеш від дзвінка до дзвінка.
Ну що ж, полежи, подивись серіальчик «Місс Марпл», почитай любовний роман.
Попоїсти теж не завадить.
Подумай, що тебе порадує.
А потім потрошку вставай і йди рухатись.
Набери дрібної солі в долоньку та розітри всю свою шкіру в душі, тільки мʼякенько.
Повертай собі своє тіло через йогу, масаж, прогулянку. Сходи в перукарню, на манікюр, на город, в гори.
Купи нову шмотку і зроби собі фотосесію в ній.
Або без неї.
І надішли коханому, нехай не забуває яка оболстітєльна жінка чекає на нього вдома!
Повертай собі себе.
Як би не було і що б не сталось ти в себе залишаєшся!
Не кидай себе напризволяще.
- Займись чимось!
Саджай квіти, пиши вірші, зроби ремонт, сходи до косметолога, вчи мови, пиши пет-проект на пайтоні, піди на кулінарні курси, що завгодно, тільки не сиди і не втикай в телефон в очікуванні. Заодно буде про що розповісти чоловіку, крім "як мені погано, як я сумую". А ще - він повернеться, а в вас будуть квіти, ремонт і тортик
- Не бухай.
Алкоголь дає полегшення "прямо зараз", а на довгій дистанції він страшний депресант.
- Читай книжки про війну, які пишуть військові, а також ті, які чекають на них. Дивно, але цей шлях пройшло настільки багато людей, що по кожному етапу трансформації є роздуми та рефлексії.
Мене особисто, перед пологами дуже заспокоював той факт, що більшість жінок справилось, та людство не загнулось. Значить і я зможу.
Можливо досвід інших стане в нагоді?
- Твоє життя змінилося назавжди.
Треба готувати себе до змін, інколи кардинальних. Поки ви були поруч, більшість проблем, задач та планів вирішували та ділили на двох.
Тепер будь готова до отримання купи нових навичок, бо відтепер ти лідерка родини, такий собі термінатор, і це до речі досить цікаво. А ще користуйся допомогою (сусідів, родичів, друзів) без докорів сумління чи думок про те, що незручно. Зручно!
В тебе зміниться коло спілкування, підуть старі друзі, ти можеш вилетіти з професії а можеш навпаки освоїти щось нове та рвонути по кар’єрі вверх.👇
Олексій Петров
Розумієте хлопці?! Якщо би так, як ви сьогодні, «грала» інша збірна України, яка вдягнена в піксель, то ви би вже не грали за цю країну. Бо країни би не було. За вас сьогодні вболівали всі. В маленькому бліндажі десь в посадці, яку і посадкою назвати вже не можна. Вболівали бійці в підвалі розбитого російською авіацією ще одного, вже Бог зна якого по рахунку українського села. Вболівали хлопці в шпиталях, напевне кажучи: «Ехххх… Були би у мене ноги, зіграв би не гірше»…
Усі чомусь чекали, що ви вийдете, аби вмерти на футбольному полі. В переносному сенсі звичайно ж, але тим не менш. У вас є все. Молодість. Досвід гри в зіркових клубах. Можливості та комфорт, які дала країна. Ви можете бачити родину коли захочете та приймати душ тричі на день. У вас є білий унітаз та кондиціонер. Ви їздите не на сраних корчах, а не коштовних автівках. До речі… Ви на чому приїхали на гру? На комфортабельному автобусі із кондиціонером? Мммммм… А уявіть як воно влітку, в кузове тентованого «Кразу» їхати кудись. Довго їхати. Потім йти в броніку, шоломі та зі зброєю і б/к. Повзти довго. І потім тримати ту довбану посадку. Тримати попри все. Програти там, значить вмерти. І тут же в буквальному сенсі слова, вмерти. І уявіть, що хлопці тримаються, в пʼятьох проти двадцяти. Сплять по три години на добу, і тримають позицію. Ділять одну пляшку води на усіх, і тримають… Така їх «гра». Такий задум на матч у цих хлопців! Відчуваєте різницю?
У вас прапор України на формі і у них також? Але чомусь вони можуть. Через не можу. Через «йоб вашу мать». Стиснувши зуби. Вчепившись пальцями в землю. В мороз та шалену спеку. Днями. Тижнями. Місяцями. Роками… Можуть. А ви не можете. Не можете на сраних девʼяносто хвилин викластись на сто один відсоток, аби забити на один мʼяч більше, ніж суперник. Всього девʼяносто хвилин… А потім душ. Унітаз. Релакс. Відпочинок. Більшого від вас не вимагають.
Або в наступних матчах, зробіть це… вийдіть на поле щоби піти з нього переможцем і тільки переможцем, або…
Случайный комментарий под случайным видео.
Реакция на коммент очень забавна, хотя с большой долей вероятности пан Оскар тоже голосовал за молодую перспективную команду)))
СТАМБУЛ В ДЕТАЛЯХ
От їй Богу не хотів я торкатися теми переговорів у Стамбулі. Бо справді, Стамбульські угоди українська делегація не підписала. Зараз зелені можуть заявляти що завгодно - що то був дипломатичний маневр, що вони вигравали час, що спілкування з Росіїю вимагав Захід тощо.
Але.
Судячи з того як ЗЕботва заревіла про Мінськ, згадки про Стамбул для зелених дуже болісні. І я здогадуюся чому.
Для початку. Про що домовлялися у Стамбулі? Тезисно - ЗЕвлада по факту визнавала Крим російським та домовлялася про обмеження сил ЗСУ та Нацгвардії, позаблоковий статус НАТО, здачу Москві Донецької і Луганської областей та про статус російської мови як другої державної. Не відкрутитися - представники ЗЕвлади про це домовлялися. Тобто, мінімум вони порушили положення Конституції про територіальну цілісність України.
Просто нагадаю. У обох варіантах Мінських угод не було жодного слова про зазіхання на територіальну цілісність. Навпаки, Мінські угоди передбачали негайне припинення вогню і виведення з території України іноземних військ. До речі, Мінські угоди були порушені окупантами зразу ж - вони провели на окупованих територіях імітацію виборів, не за українськими законами.
Україна теж Мінські угоди не виконувала. Серед іншого, за Мінськими угодами було заборонено використання БПЛА. Свідчу як пілот, інструктор і безпосередній учасник подій - використовували, аж гаї шуміли.
Далі. Хто брав участь від імені України на Стамбульських переговорах? Голова президентської фракції в парламенті, міністр оборони та міністр іноземних справ. Це були офіційні переговори за участю офіційних осіб. А хто домовлявся в Мінську?
А в Мінську від імені України домовлялася особа без жодних офіційних посад - пенсіонер Леонід Кучма. Так, Кучма був другим президентом України. Ключове слово - був. Під Мінськими угодами не було підпису президента України, прем'єра або жодного з міністрів. Там був підпис пенсіонера.
Взагалі, нагадаю. Єдиною офіційною особою з боку України, яка підписала якісь угоди з ватагами ДНР і ЛНР був... Андрій Єрмак. Мінські угоди були підписані не офіційною особою. Їх не ратифікувала Верховна Рада. Простіше кажучи, президент Порошенко мав всі підстави відмовитися від Мінських угод, як від незрозумілої фількіної грамоти - Москва гарно знає значення цього терміну.
Зрештою. Вже навіть Ангела Меркель заявила, що єдиним призначенням Мінських угод було виграти час для розбудови ЗСУ. І це було зроблено - ніколи ЗСУ не реформували настільки грунтовно як за президента Порошенка.
Але. Все це добре, скажете ви, але ж Стамбульські угоди не були підписані! Так не були. Але.
Я дуже гарно пам'ятаю ті часи - як Зеленський став волати "НАТО закрий небо" та "кожна загибла українська дитина тепер на совісті НАТО". Ми-порохоботи збурилися від таких заяв - і нас стали душити, я ніколи раніше не зазнавав настільки потужних ботатак. Як раз тоді блогерів-порохоботів стали масово призивати до ЗСУ - зі мною обломалися, я сам пішов до 72-ї бригади. А сміх-сміхом, повістку прислали літньому Тарасу Чорноволу.
Зрештою, саме тоді з ефіру вирубили канали "Прямий", "П'ятий" і "Еспрессо". Наводить на роздуми?
Зрештою. Цитую Давіда Арахамію: "Коли ми повернулися зі Стамбула, приїхав Борис Джонсон до Києва і сказав, що ми взагалі нічого не будемо з ними підписувати — і давайте просто воюватимемо".
Висновок. Так, Стамбульські угоди не були підписані, бо Захід в особі Джонсона зажадав пояснень. А ще тому, що категорично проти підписання Стамбула виступила опозиція. Опозиції спробували заткнути рота і залякати масовою відправкою на фронт - але обломалися. За винятком окремих "видавлених", прибічники ЄвроСолідарності самі пішли на фронт.
Запитайте себе самі, якби не Захід і не опозиція - пидписала би зелена влада Стамбульську угоду? Після фоомули Штайнмайєра, після розведення військ, після травневих шашликів...
Отака правда. Зелена влада даремно думає, що про ці нюанси всі забудуть. Ми все дуже гарно пам'ятаємо. Ще довго будемо нагадувати.
Примерно раз в неделю в Беляше накапливается столько нежностей, что предохранительные клапана срывает. Тогда нужно бросать всё и гладить Беляша СРОЧНА! Гладить ПРЯМ ЩАС! Не важно, чем ты занята, даже если чистишь селёдку или сидишь на унитазе, нужно гладить всего беляша.
Причем гладить даже и не обязательно: можно просто представить свободные руки и он все сделает сам. И погладится, и почешется и собьёт тебя с ног могучим тычком башкой в ногу.
Это у меня уже второй белый кот и я начинаю подозревать, что вот эта гипер-любвеобильность как-то связана с белым цветом. Кстати, предыдущий кот, ооооочень похожий на Нипадоха фенотипически, тоже был вечный страдалец, который на ручках ныл, стонал и закатывал глаза. И ненавидел всех.
