Канал про японські релігії та фольклор. Розповідаємо про шінто, онмьодо, буддизм, шюґендо. Згадуємо про християнство, іслам, нові релігії та подорожуємо сутінковими світами японських духів ~ (публікації переодичні)
Молода родина здійснює ранковий санпай (参拝 – візит до джінджя, храмів чи церков з метою поклоніння) до Суса-джінджя (須佐神社, префектура Шімане). Це джінджя присвячене Сусаноо-но Мікото (須佐之男命) – славнозвісному брату-буревіснику Аматерасу, а також його дружині Кушінада-хіме (櫛名田比売). По дорозі батьки пояснюють доньці, що потрібно поважати камі, адже вони захищають нас.
Джінджя розташоване на південь від міста Ідзумо. В самому Ідзумо мешкає приблизно 170 000 осіб, але невеличке поселення поряд із джінджя складається всього з двох вулиць. На відміну від людних джінджя Токіо або регіону Кансай, тут немає численних кіосків із сувенірами та вуличною їжею, які поступово перетворюють джінджя з релігійних інституцій на популярні місця туризму та побачень.
Натомість Суса-джінджя стоїть у тиші та спокої, ще з часу свого заснування у 776 році. Суса-джінджя згадується в «Ідзумо-фудокі».
#шінто #кіото_блог #ідзумо
Буку-буку ча - все, що потрібно знати про атмосферу Королівства Рюкю.
Чай буку-буку — традиційний напій Королівства Рюкю. Зазвичай саме цим чаєм пригощали гостей. Цей чай пили під час прийняття імператорських місій із Китаю та Японії, яким, як були впевнені обидві імперії, підпорядковувалося Королівство Рюкю.
Чай буку-буку називають «чаєм щастя». Пишна біла піна неодмінно залишається на носі під час будь-якої спроби випити цей напій — тому в Королівстві навмисно пропонували чай гостям, залишали піну на носі, та сміялися.
Традиція чаю буку-буку майже зникла під час Другої світової. Нині буку-буку ча можна замовити в ресторанах, але вдома його не готують.
Пишну піну отримують, збиваючи заварений жасминовий чай (санпін-ча) з крохмалистою водою, яка залишається після першого промивання рису. Саме ця «мутна» вода допомагає утворити повітряну піну, котру накладають поверх напою. Інколи замість жасминового чаю використовують сенча. Окрім чаю й води, додають дрібку солі для підсилення смаку.
#життя_рюкю
«Популярні ігри восьминогів», Утаґава Кунійоші, 1840 р.
#укійо_е
(продовження)
#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_6 Фукуроджю (福禄寿)
Історія походження Фукуроджю пов’язана з китайською вірою у «Три зорі» — 福星 (Фусін), 禄星 (Лусін) та 寿星 (Шоусін), які уособлювали щастя, багатство й довголіття.
В Японії із трьох різних божеств витворився цілісний образ одного покровителя, котрий дарує людям головні земні блага.
В народних легендах стверджують, що Фукуроджю настільки могутній, що інколи може воскрешати мертвих і жартувати над людськими забобонами, аби перевірити їхню віру.
#буддизм #шінто
Шіісаа на острові Токашікі. В даному випадку це один із "мураджіші" - статуй левів, які охороняють міста / маленькі поселення.
#життя_рюкю #рюкю_шінто
#шінто #ема #кіото_блог
Кумано-джінджя (熊野神社), префектура Вакаяма. Китайскою мовою написано таке ж побажання.
Меморіал солдатам, які загинули захищаючи Японію під час світових війн. У списку імен є воєнні злочинці класів А та В, які тут, як і в Ясукуні, почитаються як «еіреі» (英霊). Текст на табличці розповідає про їх «несправедливе покарання». Табличка встановлена десь вкінці періоду Шьова, але меморіал підтримується в порядку і досі. На алтарі прапор Японської Імперії.
Коя-сан (高野山), центральний храм буддизму школи Шінґон, Оку-но ін (奥之院).
#кіото_блог #шінтоїзм
Сутінкове Ізумо-тайшя, префектура Шімане.
#ізумо #шінто #кіото_блог
#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_7 Джюро:джін (寿老人) — один із Сьоми богів вдачі. Його прототипом став даоський відлюдник, який, згідно з легендою, шукав еліксир безсмертя і знайшов його в XI столітті. Джюро:джін походить від китайського даоського бога — Старого чоловіка з Південного полюса (Шоу-сін). Бог довголіття, вважається уособленням Південної полярної зірки.
Джюро:джін ходить із посохом і віялом. Його зображують як літнього чоловіка невисокого зросту — за традицією, менше ніж 3 шяку (90 сантиметрів). Він має довгу білу бороду і часто дуже високе, лисе чоло.
До посоха прив’язаний сувій, на якому записано тривалість життя всіх живих істот. Іноді цей сувій ототожнюють із буддійською сутрою. Олень, символ довголіття, зазвичай супроводжує його як посланець, як і інші довгоживучі тварини, такі як журавель і черепаха.
В японську художню традицію його ввели дзен-буддійські живописці періоду Муромачі (1337–1573).
#буддизм #шінто
#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_7 Кішшьотен (吉祥天), також відома як Кічіджьотен (吉祥天女) або Кудокутен (功徳天) – одна з сьоми богів вдачі (шічіфукуджін). До пантеону Шічіфукуджін включаєтсья в окремих випадках, наприклад, у списках від 1783 та 1796 р.
Цей образ прийшов в японську культуру через буддизм з індуїстської богині Лакшмі. Вважається богинею щастя, родючості та краси.
На зображеннях Кішшьотен завжди тримає в руці Ньоіходжю (如意宝珠 або чінтанамі в індуїзмі – перлину, що належить бодгісатві Авалокітешварі та має здатість виконувати бажання).
#буддизм #шінто
Актори театру кабукі (歌舞伎) в образі сьоми богів вдачі (七福神). Торгівельна вулиця в Осаці.
#кіото_блог #сучасна_релігіність #шінто
Сучасні йокаї, острів Шьодо (小豆島).
#йокай
#кіото_блог
Зимові краєвиди Хоккайдо. Фото від Донни Хокінг ❄️
#фото_історія
На деяких мапах в Японії Окінава досі позначається як Рюкю…
#життя_рюкю #мапа
Касамацу Шіро, «Млистий вечір на березі Шінобазу», 1932 р.
Читать полностью…#шічіфукуджін - серія дописів про знаменитих сім богів вдачі
_6 Фукуроджю (福禄寿) — один із шчіфукудзін. Його ім’я буквально складається з трьох понять: 福 (фуку) — «щастя» (історично пов’язувалось із народженням дітей), 禄 (року) — «багатство, достаток» і 寿 (джю) — «здорове довголіття». Вважається, що саме ці три «скарби» — основа справжнього благополуччя.
За переказами, Фукуроджю може бути утіленням легендарного даоса Теннансея або ж Нанкьоку-сей (Південної зорі), якій приписують здатність дарувати довге та здорове життя. У деяких джерелах його ототожнюють із Джюро:джін (寿老人), стверджуючи, що це лише два імені одного бога.
Фукуроджю невисокого зросту, з подовженим лобом і довгою білою бородою. Зазвичай спирається на посох, до якого прив’язаний сувій із сакральним текстом чи записами про тривалість людського життя.
#буддизм #шінто
Конфуціанський храм в школі періоду Едо. Префектура Окаяма. Зараз на місці школи знаходиться музей.
На відміну від більшості конфуціанських храмів, цей шкільний храм мав статую Конфуція. Зазвичай в конфуціанських храмах немає статуй. Почитається імʼя Конфуція. Зараз статую можна подивитися в музеї.
#едо #конфуцій #кіото_блог
Поселення на острові Токашікі (渡嘉敷島) існує приблизно з XII ст. Максимальна кількість населення – близько 700 людей.
Протягом всієї історії острів жив за рахунок рибальства та дрібного сільського господарства – вирощували батат, просо, таро, збирали дикорослі рослини. Переважна частина острова – гори. На острові немає достатньо матеріалів для будівництва. Тому все необхідне було перевезено на кораблях з головного острова архіпелагу Рюкю.
Життя острові не змінилося і сьогодні.
Найвизначніша подія в історії Токашікі – масові самогубства цивільного населення під час Битви за Окінаву. Через пропаганду та страх перед американським вторгненням багато жителів острова вчинили колективні самогубства. Інша версія історії, яку можна побачити на плакатах біля школи, розповідає, що 172 жителі були вимушені вчинити самогубство під впливом японських офіцерів.
Утакі (御嶽) розташовані на двох вершинах гір та у двох портах на протилежних кінцях острова.
За часів Японської Імперії біля утакі були збудовані торії. Проте утакі зберігають свій первісний вигляд – адже тут немає хонден (本殿) з «тілом камі» (神体, шінтаі), куди камі спускається у певні, чітко визначені, часи року. Замість цього – вівтар, місце для пожертв та для зустрічі з камі.
За часів Королівства Рюкю вхід до утакі був дозволений тільки норо (ノロ) під час церемоній. Починаючи з періоду Мейджі, коли Рюкю увійшло до складу Японії, до утакі заходять звичайні люди.
На фото – Ібе-но-мее (威部の前) – святилище камі-охоронця моря (海の守り神). Однак люди Токашікі звертаються до Маморі-ґамі з молитвами про здоров’я та родинний достаток.
#рюкю_шінто #життя_рюкю #утакі
Не зовсім типовий Джідзо-сама на горі Коя-сан (高野山).
#буддизм #кіото_блог #джідзо_сама
«Релігія на будь-який смак» або література в місцевому готелі в Ізумо. Книжки однакові в усіх кімнатах та подаються разом із засобами гігієни та чаєм.
#кіото_блог #ізумо
Католицька церква містечка Маідзуру, префектура Кіото. Відкрита тільки дві години в неділю. Весь інший час зачинена. Побудована в період Мейджі, 1871 р.
#кіото_блог #християни
Правила поведінки в автобусі та молитва за безпечну поїздку від Сеймей-джінджя (晴明神社).
#шінто #кіото_блог
Одна з 1200 статуй ракан (羅漢, послідовників будди). Храм Отаґі-ненбуцу, Кіото.
#кіото_блог #буддизм #неко
"Магія води", фото від Такашіма Коджі (高島康司), 1951 р.
Ця світлина зайняла 5те місце в міжнародному фотоконкурсі чорно-білої фотографії за 1951 р., та була опублікована в американському журналі "Популярна фотографія" під назвою "Сплеск!" ("Splash!"). Жінка, зображена на світлини, стала дружиною фотографа. А з часом фотографія отримала нову назву.
#фото_історія
Ґо-шюін - печатки від храмів, які збирають паломники як свідоцтво відвідування храму - тепер можна купити в автоматі, не заходячи до храму. З іншого боку, такі автомати можна знайти тільки в центральних та турістичних районах міста.
#кіото_блог #печатка #сучасна_релігійність