Накімі Хаджіме, "Зоряна ніч", 1947 р.

Читать полностью…

До речі, на обон існує ще одна цікава традиція - шьорьо-ума (精霊馬 - коні духів).

Огірок символізує коня, що має пошвидше принести душі родичів до світу живих. Баклажан символізує корову, яка повільно відвезе їх назад до світу духів.

Читать полностью…

Несподівані християнські та грецькі мотиви в рекламі магазина тканин Міцукоші від 1914 р. Автор ілюстрації Суґівара Хісуй (杉浦非水, 1876-1965).

#християни

Читать полностью…

Сторінка з одного з перших журналів манґа "Токіо Пакку" від 1911 р. Картина названа "Привиди цивілізації" (文明の幽霊).

#історія_манґа

Читать полностью…

👻 Сьогодні знайомимось з ось такими милими цукумоґамі зі свитків про хяккіяґьо: (百鬼夜行, парад тисячі духів) Тачібана Ґадо: від 1892 р.

#цукумоґамі #хяккіяґьо #йокай

Читать полностью…

Перший документальний фільм про паломництво до 88 буддийських храмів острова Шікоку, знятий в 1973 р. Олівером Статлером.

Олівер Статлер - американський вчений та письменник, цікавився паломництвом острова Шікоку з 1961 р. У 1968 р. здійснив своє перше паломництво до 88 храмів. У 1977 проводив семінари по паломництву до 88 храмів острова Шікоку в Гавайському Університеті на кафедрі вивчення Азії.

#паломництво #буддизм #кукай

Читать полностью…

Кьохару Йокочі (1870-1940), "Дощ в Уено", 1910 р.

#укійо_е

Читать полностью…

👻 Сьогодні каналу виповнюється рівно чотири роки! Дякую всім, хто подорожує сутінковими світами японських релігій та залишається з нами.

🥰 За ці роки канал суттєво розширив коло тем та зібрав навколо себе спільноту японістів. Ми почали розповідати про майже невідомі куточки японських релігій. Будемо продовжувати!

㊗️ Адреса для подяки автору та пожертви на розвиток каналу: ПБ 5168745019074225

㊗️ Також будемо щиро вдячні за поширення Сутінкових дописів у соцмережах та рекомендації каналу.

Читать полностью…

Касане та хітодама від Каванабе Кьосаі, період Едо.

Хітодама (人魂) - душі юдей, які з'являются невдовзі після смерті біля місця, де людина загинула. Хітодама виглядають як сині або зелені кульки світла, іноді маленькі вогники.

Касане - відомий дух помсти.

#йокай

Читать полностью…

Чудове інтерв'ю з Макото Шінкай про світогляд та джерела натхнення.

N.B. читаючи цікаві статті на ресурсі nippon.com варто пам'ятати, що це проект Фундації Сасакава, представників правого спрямування в японській політиці. Це не академічні та не незалежні дослідження. Тож тут можна дізнатись лише ідеалізований погляд на Японію.

Читать полностью…

Будди та бодгісатви храма Отаґі-нембуцу, Кіото.

#буддизм

Читать полностью…

Восьминіг грає на музичних інструментах для морських створінь. Каванабе Кьосаі, період Едо.

#йокай #укійо_е

Читать полностью…

Тож як, чи має кіт природу будди?

Згідно з буддизмом Махаяни, авжеж, має.

Свідчать про це такі ключові тексти, як Татхагатагарбха Сутра, Махапарінірвана Сутра, Лотосова Сутра та Аватамсака Сутра. Основна в цьому питання доктрина Татхагатагарбха («вмістилище Так Присутнього») вчить про безперешкодні можливості для всіх живих істот стати буддами через реалізацію факту того, що всі та все в цьому світі вже є буддою.

Дзен-буддизм дає відповідь на це питання у формі відомого коану «Чи має собака природу Будди?». Згідно з сюжетом, собака заходить до храму, де чернці слухають майстра, та починає скрести землю та мітити територію. В цей момент хтось з учнів ставить запитання. Як відомо, майстер Чжаочжоу (Джьошю) відповідає на це питання коротким словом «Му» (無), яке в сучасній мові позначає заперечення, а в буддійському контексті відсилає до концепції порожнечі. Порожнеча і є сутністю істот, основою просвітлення та природою будди.

Але є згадки і про котів.
Так в Лотосовій сутрі читаємо притчу про золоту кішку.

Золота кішка відрізнялася від усіх інших тим, що її хутро сяяло яскравим золотим світлом. Багато сільчан вірили, що кішка є божественною істотою і ставилися до неї з великою повагою. Вони приносили їй їжу і молилися про благословення.
Одного дня мудрий чернець відвідав село і побачив, як сільчани шанують золоту кішку. Монах вирішив навчити сільчан про справжню природу будди. Він зібрав їх і сказав: «Ця кішка, хоч і золота, не відрізняється від інших кішок. Те, що ви бачите як особливе, - це лише зовнішній вигляд. Справжня природа Будди знаходиться всередині, і вона присутня в усіх істотах, не лише в цій золотій кішці».

В буддизмі школи Кеґон (Хуанань) розповідають притчу про кішку за ім’ям Коштовніть.

У далекій землі був величний храм з прекрасним садом. У цьому саду жила кішка на ім'я Коштовність. Коштовність була не звичайною кішкою; вона була символом взаємозв'язку всього життя. Її хутро, як говорили, відображало весь всесвіт, а очі блищали як зірки.
Одного дня група монахів зібралася в саду для медитації над природою буття. Під час медитації вони спостерігали, як Коштовність граціозно пересувається садом. Один монах зауважив: «Ця кішка, Коштовність, здається, втілює весь космос у своїй істоті. Чи може бути, що вона має природу Будди?».
Настоятель відповів: «Справді, Коштовність є проявом сітки Індри. Так само, як кожен коштовний камінь у сітці відображає всі інші камені, ця кішка відображає взаємозв'язок усіх істот. Її природа Будди нічим не відрізняється від нашої. Кожна істота, кожна форма - це коштовний камінь у сітці Індри, кожен з яких відображає і містить ціле».

Сітка Інди – метафора, яка описує величезну сітку, що простягається нескінченно в усіх напрямках. У кожному вузлі сітки є коштовний камінь, і кожен камінь відображає всі інші камені, символізуючи взаємозв'язок усіх істот і феноменів. Кожна особа містить ціле, і тому кожна істота має природу Будди.

#буддизм #дзен #неко

Читать полностью…

Варабе-Джідзо (статуї Джідзо, що виглядають як діти) у храмі Сандзен-ін (三千院), Кіото.

#htr_japan #jizo #temples

Читать полностью…

Деякі роботи фотографа Муда Томохіро з альбому "Форми води". Фотограф пише, що його місія – "відобразити у фотографіях те, про що говорять речі, і що неможливо передати словами".

В альбомі "Форми води" Муда намагався представити воду як один з елементів, який, згідно з буддизмом, разом з землею, вогнем, повітрям та порожнечею формують навколишній всесвіт.

#буддизм #фото_історія

Читать полностью…

Муґай Ньодай (無外如大, 1223-1298) - перша жінка, яка отримала титул настоятильниці (住持) школи Ріндзай-дзен (臨済宗). Засновниця монастиря Кеіаі-джі (恵安寺).

#дзен #буддизм

Читать полностью…

"Захід сонця в Ябасе". Іто Шінсуй, 1917 р.

#укійо_е

Читать полностью…

"Нічий Токіо, Шінджюку" (夜の東京、新宿), Тоші Йошіда. 1938 р.

#укійо_е

Читать полностью…

Зошити з етики та англійської мови письменника Дадзая Осаму (太宰治, 1909-1948). В зошиті по етиці - роздуми на патріотичні теми та малюнки. По англійській мові декілька вправ.

Читать полностью…

Нарешті дочекався премʼєри. Зараз буде багато тексту, але виявилось що багато людей не знають про це аніме. Отож:

В 2006 році Тоеі Анімейшн - найстаріша анімаційна студія Японії - запустила горрор-антологію «Аякаші» і запросила трьох режисерів створити свої арки на 3-4 епізоди. На відміну від двох інших режисерів, що обрали класичні японські містичні сюжети - «Йоцуя Кайдан» та «Теншю Моногатарі», Накамура Кенджі створює власну історію про кота-перевертня бакенеко, стилізовану під укійо-е. Головним героєм стає безіменний аптекар, що подорожує феодальною Японією та винищує мононоке - надприродні створіння та духи, що несуть загрозу людям. Аптекар запам’ятався глядачам і в 2007 році «Аякаші» отримує спіноф у вигляді аніме «Мононоке».

«Мононоке» складається з 12 серій (і це мій ліміт), розділених на 5 арок, кожна з яких присвячена певному мононоке, якого намагається знищити аптекар. Більшість подій відбуваються у різних локаціях Японії періоду Едо, за вийнятком останньої арки, що показує індустріальне місто епохи Тайшьо (початок 20 століття).

Ну і наче є вже купа цих ваших мультиків про йокаїв, шінто, стару Японію - що ж тоді робить «Мононоке» унікальним?

Візуальний стиль та візуальна мова.

Прикладів фільмів чи анімацій де кожен окремий кадр є художнім і виглядає немов картина сам по собі чимало. «Мононоке» йде далі. Кожен кадр в ньому живе індивідуально. Зі зміною плану в одній сцені може змінитися все - положення персонажів, кольори, форми, розміри, локації. Всі кадри рухаються разом в певному ритмі, подібному до ритму традиційного японського танцю. Все аніме виглядає сюрреалістично, абстрактно, містично, візуально заплутано та нелінійно. Плаский кадр змінює глибокий, глибокий перетворюється в динамічну зміну одного кадру за іншим під ритм барабанів тайко, а за нею - проліт між нескінченними кімнатами японського будинку, що закінчується в тій же кімнаті, але в іншому сетингу. Простір та час тут зламані, але в світі мононоке - незрозумілого, потойбічного - ці концепти не мають сенсу. І чим ближче сам мононоке, тим більш божевільно-калейдоскопічним стає зображення.

Майже кожен елемент в кожному кадрі є відсилкою до чогось - історичної епохи, події, мистецького твору, в тому числі і західного мистецтва. Говорячи про мистецтво - не сильно вдивляючись можна знайти елементи чи цілі картини класиків укійо-е Хокусая та Хірошіге, японських модерністів Кобаяші Каічі та Такехіса Юмеджі, західних Клімта та Пікассо, а в повнометражному фільмі ще й купу Гогена та християнських ікон. Не говорячи вже про те, що кожна арка має окремий візуальний стиль - укійо, театру но (能), театру кабукі, експресіонізму чи модернізму (арт-нуво), а сцени розділені розсувними дверима фусума з зображенням відповідним сюжету (чи дверима потягу в епоху Тайшьо). Фонові персонажі теж візуально відокремлені від основних - зображені без облич чи взагалі як манекени.

Візуальну мову супроводжує мова діалогів та звуків, так само відповідних епосі та ситуації. Гості та працівники в борделі періоду Едо, адепти мистецтва «слухання» пахощів, містяни періоду Тайшьо - всі вони говорять інакшою японською (яку через це я в більшості випадків не розумію, але я стараюсь, батя)

Коротше, премʼєру пропустити я не міг. Тим паче мононоке цього фільму є Каракаса, про яку я колись писав. От тільки угарну парасольку що скаче на одній нозі ви побачите хіба на фусума в переходах між сценами. Мононоке тут зображені не як персонажі, а як відчуття потойбічного, як вираження тієї емоції, що створила монстра.

Загалом фільм вийшов непоганий, але якось значно ближче до типового аніме - насиченіші кольори, більше динаміки, більше рухів, більше персонажів, головний герой занадто активний. Але в той же час - ще більше розмаїття всіх строкатих дивних деталей, ефектів, божевільних декорацій, культурних референсів, японських штук і, звісно ж, японського надприродного - весь цей сюрреалістично-містичний психоделічний бульон, який колись так мені сподобався.

Про сюжети розповідати детальніше не буду. Краще дивіться самі

Читать полностью…

Статуя юрей (幽霊) поряд зі станцією Хацуіші міста Наґареяма розповідає історію про двох юрей, яких в 1960х бачили водії, що проїзджали поряд зі станцією. Видавалося, ніби юрей протистують проти відсутності засобів безпечності на станції. В 1960х поряд зі станцією Хацуші загинуло декілька людей. Приблизно в цей же час було встановлено статую.

#юрей

Читать полностью…

Реклама алкоголю в журналі Токіо-Пакку (東京パック) від 1910 р. Токіо-Пакку - сатиричний журнал періоду Тайшьо.

Пишуть "Пиво з Мюнхена, можуть пити навіть жінки та діти. Точно як в Німеччині".

Читать полностью…

👻 Ще одна нова версія літнього
цукумоґамі.

Зображені чінова - ворота для великого очищення оо-харае. Про оо-харае можна почитати тут.

#цукумоґамі #йокай

Читать полностью…

Кьомачія (居町家) - домівки ремісників періоду Хейан.

Читать полностью…

"Бамбук раннього літа", Касамацу Шіро, 1954 р.

Читать полностью…

Оябе Зен'ічіро: (小谷部全一郎, 1868-1941) – автор відомої праці "Чингісхан - це Йошіцуне" (成吉思汗ハ源義経也), яка була закінчена в 1924 р, та стала бестселером у період Тайшьо.

Як відомо, Мінамото-но Йошіцуне (1159-1189) є одним із найбільш популярних персонажів японської історії, героєм безлічі тогочасних казок та оповідань, молодшим братом засновника шьоґуната Камакура Мінамото-но Йорітомо, боротьба з яким закінчилася трагічною смертю Йошіцуне. Однак, за теорією, Йошіцуне зміг врятуватися за допомогою клану Фуджівара та втекти на північ до айну, потім на материк, й стати там Чингісханом.

Оябе Зен'ічіро в біографіях називають японським Робінзоном Крузо. Його теорія дуже добре пояснюється контекстом періодів Тайшьо та Шьова, коли в Японії все далі й далі поширювалися континентальні амбіції.

Оябе народився в родині кондитера клана Акіта (秋田), поступив в Університет Токіо, де вивчав англійську мову, культуру, математику та китаєзнавство.

З «континентальною теорією Йошіцуне» його познайомила нікому тоді не відома маленька книжечка авторства Суемацу Кенчьо: (1855-1920, 末松謙澄) - збірка легенд про Йошіцуне, де, ніби на основі легенд та інтерв’ю, зібраних на землях айну, розповідалася історія відомо героя.

Задля перевірки теорії, Оябе відправився до земель айну, культурою яких займався в той час. Він планував велику подорож на північ, через Сибір до США, де знаходився його батько, однак з острову Ітуруп був депортований до Японії в 1885 р.

В 1919 р, після подорожі в США з міста Кобе, на канадському вантажному судні, закінчення богословського факультету Університету Вашингтону та активної праці в якості лідеру комуністичного руху, Оябе відправляється працювати перекладачем японської армії в Маньчжурію, звідки втикає до Монголі.

Пройшовши шлях від Монголії до берегів Сиріру, в 1924 р. він завершує свою працю, яка стає бестселером на наступні 20 років.

Читать полностью…

👻 Кавазу ньо:бо: (蛙女房) – різновид йокай, відомого як Жінка з Двума Ротами (二口女). Зазвичай у казках Кавазу ньо:бо: є ідеальною жінкою, доти чоловік не розкриває її таємниці. Тоді Кавазу ньо:бо: приймає свою демонічну подобу, та ідеальна жінка зникає назавжди.

#йокай

Читать полностью…

☸ А чи має кіт природу будди?

#дзен #буддизм

Читать полностью…

#фото_історія #буддизм

Читать полностью…

👻 Хоча це далеко від Японії, в Сінгапурі, важко проігнорувати цю новину про Бога Дзвіноподібної Кривої.

Ім’я «Бог Дзвіноподібної Кривої» походить від системи оцінювання «Bell Curve», за якою учням виставляються оцінки на основі порівняння їх успішності з результатами однолітків. Оцінки розподіляються вздовж кривої, де більшість кількість студентів отримує середню оцінку, а інші – вищі та нижчі оцінки.

До Бога звертаються студенти Національного університету Сінгапуру.

На різних платформах соціальних мереж з’являються дописи, в яких демонструється імпровізована святиня, присвячена останньому втіленню Бога Дзвоника – авокадо.

#сучасна_релігійність

Читать полностью…