Ми проєкт "Обираєш Ти!" від Українського кризового медіа центру. Тут ми говоримо про критичне мислення, медіагігієну, культуру, історію, логіку і розвіювання стереотипів, жартуємо і хуліганимо, говоримо про складні теми, але не шукаємо простих рішень.
Останнім часом у соцмережах активізувалася російська пропаганда, що розповідає про сите життя в СРСР. Москві не вперше перевертати реальність з ніг на голову. Як не дивно, колись багато радянських людей, справді, вірили, що живуть краще, ніж люди на Заході. Преса намагалася пояснити, що відставання СРСР за показниками національного прибутку на душу населення не свідчить про гіршу якість життя в Союзі. Народу розказували про безробіття, високі ціни на продукти і транспорт, платну медицину, малі пільги або їхню відсутність у західних державах: “За середніми показниками в країнах Заходу стоять специфічні, притаманні саме буржуазному суспільству уявлення про життєві цінності й цілі”. Західні суспільства звинувачували в ототожненні “гідності людини з матеріальними благами, які вона має”. Тоталітарна держава розуміла, що її громадяни можуть усвідомити відставання СРСР від Заходу, і намагалася переконати в зворотному.
Газета “Молодь України” наголошувала, що дедалі більша частина продукції, яка випускається на Заході, “витрачається не на задоволення насущних потреб, а на забезпечення суто зовнішнього ефекту, суто показного “престижу”. Для соціалістичного суспільства ж, писали пропагандисти, “характерні зовсім інші уявлення про спосіб життя, гідної людини. Воно вбачає мету виробництва не в прибутку, заради якого випускається маса непотрібних речей, що захаращують оселю й душу”. В одній із публікацій “Молоді України” йшлося про те, наскільки нерозумно купувати багато засобів побутової хімії, замість яких автор пропонував згадати забуті народні рецепти і використовувати для миття та прання гірчицю, скипидар, цибулю, сіль і крохмаль. Для підсилення психологічного ефекту, він згадав радянський фільм “Піна”, де ванна з імпортними засобами догляду за тілом належала негативному персонажу-плагіатору, якого, врешті, викрили і притягли до відповідальності. Але люди думали інакше і хотіли мати більше одягу, меблів і звичних для нас побутових речей.
Джерела дивіться на сайті: https://uchoose.uacrisis.org/radyanski-zlydni/
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
#дваабзаци
16 серпня 1884 року на Чернігівщині народився Ісаак Мазепа – український громадський і політичний діяч. Навчався в Петербурзі, працював у Катеринославському земстві (сучасний Дніпро), був одним із лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії. У часи УНР був міністром внутрішніх справ, прем’єр-міністром (серпень 1919 – травень 1920), міністром земельних справ (травень – червень 1920). На еміграції з 1948 по 1951 очолював уряд УНР в екзилі.
У вересні 1948 року він склав меморандум до генсека ООН, у якому описував реальний стан України під радянською владою, зустрічався з Вінстоном Черчиллем, добивався, щоб українці мали своє представництво у майбутній Раді Європи, намагався налагодити співпрацю між українськими православними та греко-католиками, виступив свідком на процесі у справі вбивства Симона Петлюри, вів активну діяльність, а тому за ним стежила радянська розвідка (про що свідчать архівні документи). Помер у 1952 році.
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Я не відмовляюся від свого минулого й не заперечую того, що було, проте більше не відчуваю ностальгії за ним.
Розірвані на шматки людські долі, зруйновані мрії, болісні спогади, страх і тривога, втрачене відчуття безпеки, глибокі особисті рани, які не загояться ніколи. Це все війна, яку розв’язала Росія. Часто непомітними залишаються опосередковані жертви війни – люди, яким нікому було надати медичну допомогу через обстріли, ті, чиє серце просто не витримало побаченого. Їх ніхто і ніколи не порахує. За них ніхто і ніколи не нестиме відповідальності. Єдине, що ми можемо для них зробити – це пам’ятати👇
ЗРУЙНОВАНЕ ЩАСТЯ
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Читайте у #дваабзаци про деколонізацію ЯК В СРСР ЛЯКАЛИ ЗАХІДНОЮ МУЗИКОЮ
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Історія доводить, що так завжди з диктатурами: Росія сильна тоді, коли ми слабкі. Вона наступає, коли ми відступаємо. А якщо ми тверді та демонструємо стійкість – диктатори невпевнені у собі.
Сотні українських міст і сіл перебувають у російській окупації. Для когось це невідомі географічні назви, а для мільйонів людей – щоденні страждання під гнітом жорстоких окупантів, які знищують усе українське, як і самих українців тільки за їхню національність. І через роки люди чекають на звільнення. Вони сподіваються на те, що ми не залишимо їх сам-на-сам із убивцями. Будь-які натяки на те, що Україні доведеться віддати загарбані росіянами землі в обмін на примарний мир, на окупованих територіях сприймають дуже боляче. Для цих українців така зрада світу означала би вірну смерть і забуття.
Сьогодні публікуємо крик душі журналістки, якій вдалося виїхати на вільну територію. Її вустами промовляє совість і правда.
Знайдіть кілька хвилин на цей текст. Не маємо права бути байдужими.
👇
https://uchoose.uacrisis.org/nam-nema-pro-shho-domovlyatysya/
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
В першу неділю серпня відзначаємо День Повітряних Сил Збройних Сил України!💪🇺🇦
*ілюстрація Максима Паленка
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
На вулицях українських міст дедалі частіше можна зустріти чоловіків і жінок зі штучними кінцівками. Це ветерани російсько-української війни, котрі втратили на війні руку чи ногу, але не втратили бажання жити і боротися. Протезування хай і не повертає їм колишнє здоров’я, але значно полегшує життя. Україна і до повномасштабного вторгнення росіян не могла забезпечити всіх поранених військових якісними протезами, а тепер і поготів. Кількість і складність травм безпрецедентні. У цій ситуації допомога українських і міжнародних благодійників, як “Superhumans Center”, а також протезування і реабілітація за кордоном – чи не єдина надія, яка є у ветеранів.
Гарний приклад – Німеччина, яка прийняла на лікування українських військовослужбовців із тяжкими пораненнями, значній частині бійців провели вдалі протезування та врятували кінцівки.
Читайте ЯКІ ПРОБЛЕМИ ЧЕКАТИМУТЬ НА ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ ЗСУ ЧЕРЕЗ 10 РОКІВ на прикладі історії важкопораненого бійця
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
#дваабзаци
Наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР Єжова № 00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів від 30 липня 1937 р. став початком великого терору. У його основу лягла сталінська ідея загальнодержавної чистки від «ворогів народу». Пропонувалася концепція дворівневого покарання – розстрілу та каторги, – які мали присуджувати трійки. Квоти на два види покарання санкціонувалися центром, натомість на місцях почалося «стаханівське» змагання на перевиконання норми. Наприклад, в Україні та Молдовській АСРР з 1 січня до 1 серпня 1938 р. у табори відправили 830 осіб, а 36 393 отримали смертний вирок. За одними з підрахунків, загалом у СРСР жертвами наказу 00477 стали від 800 000 до 820 000 людей, з них близько половини розстріляно, а решту відправлено в ГУЛАГ.
Ця одна з найчорніших сторінок сталінізму будується на антидемократичному понятті презумпції вини. Люди можуть бути сто разів невинуватими, але якщо з центру спущена норма на кількість покараних, то їх треба знайти. А якщо на це накласти ще бажання вислужитися перед центром, то масштаб трагедії суттєво зростає. Єжовщина тривала із серпня 1937 року до листопада 1938-го, однак травма зводиться не тільки до колосальної кількості жертв. По-перше, скомпрометовано саме поняття правосуддя, по-друге, посіяний тотальний страх (винуватим може стати кожен), по-третє, пошук внутрішніх ворогів перетворився на параною і почав стосуватися абсолютно всіх – від двірника до члена Політбюро.
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Маріуполь – це незагоєна рана українців. Поки в місті хазяйнують окупанти, його мешканці, розкидані по всьому світу, намагаються навчитися жити заново. За страшними цифрами загиблих часто не видно іншої статистики – багатьох людей росіяни хоч і не вбили, але скалічили. Невідомо, коли ми дізнаємося більш-менш точну кількість таких чоловіків, жінок і дітей. Часто вони намагаються дати собі раду самотужки, небагатьом вдається отримати допомогу в Україні та за кордоном. Сьогоднішня історія ілюструє, яка велика гуманітарна катастрофа залишається за кадром.
…
20 лютого 2022 року. Маріуполь. 25-річний Владислав Бескровний от-от мав почати приватну практику барбера. Та за кілька днів почнеться повномасштабне вторгнення. Маріуполь стане однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни, у якій Влад як цивільний пройде своє персональне пекло👉читайте про маріупольця, який не здається, переживши облогу, поранення й ампутацію
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Сільська рада Колодяжного на Волині зганьбилася на всю Україну. Там підготували листа, в якому зазначили, що не підтримують перейменування вулиці Смірнова на вулицю Ізидори Косач.
Подробиці читайте у дваабзаци про деколонізація — слава і ганьба Колодяжного
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
У травні 2024 року Мінцифри опублікувало дані про те, що з 24 лютого 2022 року зниклими безвісти вважаються 52 673 українці. Із них 68,5% – за особливих обставин, тобто через воєнні дії, тимчасову окупацію або природні катаклізми.
Зниклий безвісти – два страшних слова, які зруйнували тисячі українських доль. Безліч наших сімей вірять, що одного дня повернуться їхні зниклі під час повномасштабного вторгнення чоловіки, батьки, брати, сестри, матері, друзі. Вірять попри те, що за всіма об’єктивними ознаками шансів на повернення обмаль.
Саме навесні 2022 року в районі Рубіжного на Луганщині безвісти зник захисник зі Слов’янська Андрій Хряков. Про те, за яких обставин це сталося, як сім’я з’ясовувала всі обставини трагедії, якою людиною був Андрій, і як приєднався до війська, – ми поспілкувалися з його рідним молодшим братом Сергієм.
Ілюстрація: Дар’я Ковпак
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Окрім прифронтової зони, небезпечним зараз є все прикордоння з Росією. Під постійними обстрілами, живуть і мешканці Семенівської громади на Чернігівщині. У щоденних офіційних зведеннях про ворожі обстріли завжди фігурують села цієї громади Новгород–Сіверського району, яка має найбільшу в області протяжність кордону з ворогом – 138 кілометрів.
Росіяни убивають людей, знищують житлові будинки, господарство й техніку. Вони атакують місто та населені пункти поблизу ствольною артилерією, «градами», мінометами, «шахедами», завдають ударів некерованими авіабомбами і ракетами.
За понад два роки великої війни більшість сіл громади зі статусом «території можливих бойових дій» стали майже безлюдними, а частина – пусткою, «сірою зоною»…
Читайте в матеріалі Ольги Чернякової як виживає громада, яка має 138 км кордону з ворогом під постійними обстрілами.
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива — лише для себе.
Російська-українська війна – це одинадцятий рік щоденних картин жорстокості окупантів і небаченого героїзму та людяності захисників. Ці історії змінюються, як у калейдоскопі, людська пам’ять не здатна фіксувати їх усі. Однак світ досі пам’ятає жах перших днів російського вторгнення. Тоді новини рясніли назвами міст і сіл, які опинитися на шляху терористичного війська РФ. Гостомель – одне з них.
Читайте історію Катерини Бродацької, тестувальниці програмного забезпечення, родині якої пощастило вирватися з пекла в ті дні👇
“Здавалося, що я вже десять разів померла”#ГолосиРегіонів
Одним із ключових факторів у мовній ситуації країни є, власне, ставлення до мов, так звані мовні атитюди. За визначенням Коліна Бейкера, мовні атитюди відображають індивідуальні оцінні реакції або думки щодо мов та їхніх носіїв. Вони можуть бути позитивними, негативними або нейтральними і відіграють важливу роль у формуванні мовного вжитку, комунікації та взаємодій у суспільстві. Мовний атитюд напряму пов’язаний із престижем мов.
Якщо максимально узагальнити, то під впливом війни з Росією в українському соціумі відбулася кардинальна зміна мовних атитюдів.
Читайте далі про МОВНІ АТИТЮДИ
#промову
* ілюстрація Миколи Коваленка
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Нещодавно ми писали про те, як радянська пропаганда лякала своїх громадян західною музикою.
Сьогодні поговоримо про закордонну музику, яку в СРСР слухати було можна. Наприклад, гурт «ABBA»🤔
👇
ABBA І РАДЯНСЬКА ПРОПАГАНДА
#дваабзаци #деколонізація
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Колоніалізм — це коли ви культуру колонізатора знаєте краще, ніж свою.
Зазвичай у новини потрапляють назви українських міст, знищених росіянами. Тим часом села помирають тихо. Так було під час Голодомору 1932-1933 рр. Так було в 1986-му, коли в один момент спорожніли села навколо Чорнобильської АЕС. Поруч із людьми страждають їхні тварини. Земля, що колись годувала пів світу, заростає бур’янами… Увесь цей біль неможливо описати словами. Слухаючи історії знищених росіянами сіл, розумієш значення терміну “злочин проти людяності”. Це злочин проти самого життя.
Навесні 2022-го, слідом за маріупольцями, котрі мало не божеволіли від пережитого жаху, до Запоріжжя прибували жителі маленьких міст і сільської місцевості Запорізької та Херсонської областей. Молоді родини вивозили дітей… читати далі👉 “ВИРИВАЮТЬ ІЗ КОРІННЯМ”
#ГолосиРегіонів
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Триває третій рік повномасштабної війни, а, отже, турбулентний процес соціально-культурних змін. Раніше ми писали про зміни в медіакошику українців станом на 2023 рік. Нещодавно громадянська мережа «Опора» провела свіже дослідження, яке дозволяє відстежити найновіші тенденції.
Респондентів запитували про джерела, які вони використовували протягом останніх двох тижнів для отримання новин (можна було давати кілька варіантів відповіді).
Тож, читайте про ЗМІНИ У МЕДІАКОШИКУ УКРАЇНЦІВ У 2024 РОЦІ
*ілюстрація Дмитра Дзюби
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Коли одне покоління мовчить, наступне врешті буде вигадувати – а ті, що прийдуть пізніше, можуть уже й не побачити різниці між правдою та брехнею.
#дваабзаци #деколонізація
Співачку Христину Соловій судитимуть за ненормативну лексику на адресу старої назви міста Чорноморськ – Іллічівськ. Під час фестивалю “Виделкаfest” вона зі сцени сказала “х@йня повна”, маючи на увазі комуністичну назву. Пізніше кілька місцевих мешканців написали заяву в поліцію за порушення громадського порядку та використання ненормативної лексики в публічних місцях. Перед цим до організаторів фестивалю підходили депутати міської ради, які говорили, що фестиваль "ображає жителів Іллічівська".
Прикметно, що на 11 році війни з Росією місцеві депутати продовжують використовувати комуністичну назву, демонструючи зневагу до законів України і відчуваючи цілковиту безкарність. Десятиліттями їх не турбувало те, що місто названо на честь воєнного злочинця Леніна (Володимир Ілліч Ленін), який втопив Україну у крові і на 70 років зробив з неї полігон для експериментів над людьми. Якщо Христину Соловій треба судити за “х@йню” на адресу Леніна, то колишнього виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Дещицю треба було судити за “х@йло” на адресу Путіна. Відчуваєте рівень абсурду? Ця ситуація показує, наскільки вільно і безкарно п’ята колона досі почувається в Україні. Та нам своє робити. Бажаємо всім свідомим українцям витримки, бо хто, як не ти, спалить колоніальні мости?
Читайте більше про деколонізацію та перейменування на сайті.
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Голова Фундації критичного мислення Лінда Елдер розробила власну концепцію розвитку критичного мислення, що складається з шести етапів. У ній вона чітко описала поступовий розвиток мисленнєвих навичок та пріоритетів. Далі подаємо скорочену версію її концепції. Спробуйте визначити, на якому етапі розвитку критичного мислення перебуваєте ви.
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Сьогодні День Сил спеціальних операцій Збройних Сил України!💪🇺🇦
Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
Найважче у житті — це не здатись і перемогти самого себе.
Єдине, чого нам треба боятися, — самого страху, безглуздого, безлицого, невиправного жаху, що паралізує необхідні зусилля щодо перетворення відступу на наступ.
Не треба боятися тицяти людей у те, що вони намагаються приховувати. Треба тицяти пальцем і казати, що ви не бачите в російському імперіалізмі для себе загрози, тому що не пропрацювали власних імперіалістичних комплексів.
В одному з попередніх матеріалів ми писали про “ковбасу по 2.20” в СРСР. Ця гастрономічна тема неабияк зацікавила вас, тож сьогодні продовжимо її розповіддю про м’ясо. Допоможе нам, як завжди, радянська преса. Відомо, що там публікували лише жорстко відцензуровані статті. Якщо в газеті писали про якусь проблему, то навряд чи говорили всю правду, показували лише вершину айсберга, вживаючи слова та фрази, на зразок “перегини на місцях”, “деякі недоліки” тощо.
У вересні 1986 року газета “Молодь Україні” написала про суд над чоловіками, які перепродавали м’ясо в Києві. Купували в гастрономах за 1.9 крб, а продавали в “Кооператорі” на Бессарабці вже за 4.10 крб. Попри боротьбу з “нетрудовими доходами” і “спекуляцією”, тіньова економіка процвітала, і це лише невелика ілюстрація невідповідності офіційних цін фактичним у СРСР. На пальті був цінник з умовними 70 крб, але треба було дати зверху продавцю, щоб він продав його саме вам. У згаданій статті привертає увагу ще й історія викриття та затримання “спекулянтів”. Міліціонер звернув увагу на громадянина, який ішов із важкою сумкою і простежив за ним, з’ясувавши потім, що в сумці м’ясо. Вдумайтеся: сама наявність тяжкої торби вже викликала підозру. Чи можна вигадати більш переконливий доказ злиднів у країні “розвиненого соціалізму”?
Джерело:
Ф. Ружицький, народний суддя, В. Ширяєва, Н. Козак, народні засідателі Ленінського районного нарсуду м. Києва. М’ясники. Молодь України. 1986. 7 вересня, №172 (15505), С. 2.
#дваабзаци
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ
Улітку 1848 року (є різні версії щодо дати) народилася Олена Пчілка, одна з ключових фігур українського національного відродження. Наскільки добре ви знаєте її життя і творчість? На жаль, ця постать не настільки досліджена, як на це заслуговує, тому питання будуть не надто складними😉👇
КВІЗ: ОЛЕНІ ПЧІЛЦІ 175
Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | FB | telegram | УКМЦ