183
Чат читачів каналу "УП. Кляті питання" (@ukr_pravda)
Як правоохоронці заробляють на прибутках моделей OnlyFans, і чому закони не змінюються, попри мільярдні прибутки індустрії?
Україна – один із найбільших порноринків світу, але знімати порно тут… незаконно. Як так сталося, що країна з мільйонами переглядів на Pornhub криміналізує власний ринок? І чому заборона – справжня золота жила для правоохоронців? Усе, що не покажуть на телемарафоні – у новому відео "Економічної правди", а ось лише декілька ключових фактів:
1. За статистикою Pornhub за 2024 рік Україна вкотре увійшла в топ-20 країн по трафіку, посівши 15 місце. Водночас виробництво порно в Україні заборонене законом. Це означає, що будь-яка українська порномодель чи вебкам-артистка – потенційний злочинець, який може бути оштрафований чи навіть ув’язнений.
2. Моделі OnlyFans, вебкам-моделі та актори аматорського порно – всі вони стають мішенями для правоохоронців. Їхня взаємодія з правоохоронцями зазвичай відбувається за типовою схемою: тиск, пропозиція "домовитися", закриття справи (або угода зі слідством та умовний термін) та щомісячні платежі за "кришування". Поширена історія – після того, як сплачується хабар за невідкриття справи, правоохоронці ставлять дівчат на "лічильник": або платиш $500-1000 на місяць, або їдеш з країни.
3. Значно більші платежі за "кришування" доводиться виплачувати організованому порнобізнесу. Йдеться про різних посередників між моделями та майданчиками, на яких вони викладають створений контент. Найпоширенішими такими посередниками в Україні є вебкам-студії та агентства OnlyFans. Як правило, "відкат" правоохоронцям у таких компаній становить близько 30% від обороту.
4. За виготовлення та розповсюдження недитячої порнографії в Україні можна отримати штраф та позбавлення волі до 7 років. Часто кримінальні провадження за ст. 301 ККУ реєструють проти пересічних громадян та громадянок, які, наприклад, розміщують свої оголені фото та відео на сайтах знайомств або просто пересилають їх близьким через месенджери. На розслідування кожного такого злочину витрачається чимало державних ресурсів: від "контрольних закупок" контенту до проведення численних експертиз.
5. У 2024 році податкова вперше отримала інформацію про українських моделей OnlyFans та розіслала їм "листи щастя" з вимогою заплатити податок. У грудні 2024 року Данило Гетманцев повідомив, що 350 моделей OnlyFans задекларували 305,4 млн грн доходу, сплативши 59 млн грн ПДФО та військового збору.
6. Чинна кримінальна відповідальність за виробництво та поширення порно ніяк не впливає на його споживання чи створення в Україні. Натомість вона лише створює ідеальні умови для корупції, коли правоохоронці "кришують" цей бізнес за відкатами. У результаті вебкам-моделі та автори контенту залишаються повністю безправними перед роботодавцями, які легко можуть перетворити їхню працю на сексуальну експлуатацію.
Оленич, до речі, є куратором огидного додатку "Київ цифровий". Додаток розробляли щоб водії оперативно викуповували свої авто після евакуації.
Читать полностью…
Та покидьки це очевидно. Так Україну ще не принижували навіть будапештським меморандумом. США при трампі та маскові стають фашистською державою погірше колишньої Германії. І при тому репарації, які стягли з Фашистської Германії - меньше, ніж хочуть отримати від України, яка не є навіть агресором... На тебе напали, ти й плати. Да що ж за....
Читать полностью…
А ось гірка правда, яку потрібно бачити за гучними заявами західних та НАТОвських політиків та чиновників у Мюнхені, Давосі, Берліні, Парижі тощо: «У відсотковому відношенні до ВВП лише країни Скандинавії та Східної Європи, а також Нідерланди доклали значних зусиль для підтримки України. Найбільші донори, такі як Німеччина, США чи Велика Британія, щороку виділяють на допомогу Україні менше ніж 0,2% свого ВВП. Це можна порівняти з незначними та сумнівними внутрішніми програмами субсидування, наприклад, дизельного палива чи службових автомобілів. Країни Південної Європи, такі як Франція, Іспанія чи Італія, зробили ще менше: для України було виділено лише близько 0,1% ВВП на рік
Читать полностью…
Копалини в обмін ні на що: як Україну шантажували у Мюнхені та чому зірвалася угода з США?
Що не так з ультимативною угодою про розподіл українських надр, яку Вашингтон привіз Україні на Мюнхенську конференцію? "Європейська правда" розкладає все по поличках у новому тексті, а ось дуже і дуже коротко:
1. У Мюнхені Україні поставили умову: хочете зустрітися з Венсом і вести з ним переговори про обриси миру – підписуйте. Утім, ця стратегія не спрацювала. Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. Після цього жорсткість з боку американських переговірників, що межувала з хамством, зникла, і натомість з’явився конструктив. Переговори з Венсом таки відбулися і без підписання та пройшли без жодного негативу.
2. За даними джерел "ЄП", в документі йдеться про розподіл прибутків від використання надр за принципом 50/50 між українською та американською стороною. З американського боку до схеми долучалися приватні інвестори, і на цьому етапі не визначено, про кого саме йдеться.
3. При цьому США претендували на видобуток не тільки рідкісноземельних металів. Плани Трампа були значно ширшими і охоплювали інші критичні матеріали (наприклад, літій), а також традиційні ресурси – як-от сферу нафтогазовидобування.
4. Що отримувала у відповідь Україна? Жодних безпекових положень договір не передбачав. Американці пояснювали, що прихід великих американських інвестицій до України створить для Вашингтона стимули допомагати Україні у захисті. Крім того, це дозволить Україні розпочати розробку тих родовищ, які Україна технічно наразі не може розробляти.
5. Окрема історія – вартість угоди. Оцінки в 500 мільярдів або трильйон доларів, що лунала від Трампа, готували самі американці, і є великий сумнів щодо їхньої коректності. Може йтися про оцінювання місткості родовищ лише на основі старої, часто ще радянської георозвідки. Тут постає ще один ризик: чи не стикнеться Україна зі ще більшим тиском Вашингтона, який вимагатиме "обіцяних" грошей?
6. Крім того, у Трампа оголосили, що доходи від угоди мають піти на погашення тієї допомоги, яку Україна отримала від США у попередні роки – називаючи при цьому цифри, які взагалі не пов’язані з реальністю. Зважаючи на те, як прописана американська версія угоди (з прибутками американських бізнесів, а не американського бюджету) – є сумнів у тому, що цей елемент дійсно передбачений проєктом. Втім, є всі підстави вважати, що цей елемент у Вашингтоні додали свідомо як елемент торгу.
7. Наразі, виходячи з того, як американці тиснули на Україну, є підстави вважати, що адміністрація Трампа вирішила скористатися вразливістю України та змусити її підписати наперед невигідний Києву договір про розподіл надр. А зрозумівши, що бажаний сценарій "не злітає" – вони відступили.
Проголосувати можна в дії та армії+ при бажанні, в посольствах, а якщо на виборах будуть зеленський, залужний, порошенко чи буданов, я свідомо проголосую за арестовича
Читать полностью…
Та наче не а боротьби "всіх про ти всіх". Є боротьба зе-команди з усіма
Читать полностью…
боротьба не "всіх проти всіх" а шобли мікронаполеона проти всіх. Філатов з Кличком не воює...
Читать полностью…
Чи готується влада до виборів, і чому силовики зацікавились потенційними конкурентами Зеленського?
Яка буде розстановка сил всередині держави, якщо завтра в... вибори? Нам вдалося отримати дані трьох різних опитувань, проведених конкуруючими політичними групами. Абсолютні цифри наводити не будемо, почасти через засадничу складність для соціологів добитись повної репрезентативності в умовах війни і масової міграції. Але основні тенденції в опитуваннях такі:
1. Станом на початок лютого можна зафіксувати кілька очевидних соціологічних трендів. Перший – попри збереження високого рівня суспільної довіри президентський рейтинг Зеленського стабільно знижується. Тобто главі держави як людині українці продовжують довіряти, але ця величина перестала конвертуватись у політичну підтримку.
2. Друга тенденція, яка визначатиме політичний процес – це поява чіткого головного конкурента для чинного президента в особі Валерія Залужного. Зеленський зберігає реальні шанси перемогти за умови, що зможе не допустити балотування Залужного: або повернувши його в межі своєї команди, або якимось тиском. Проте, за словами джерел на Банковій, навіть Татаров не бачить сенсу відкривати якісь справи проти Залужного. Мовляв, якась нова справа – це буде тільки плюс до рейтингів Залужного.
3. Третя важлива тенденція – запит на військового лідера може бути задоволений не лише Залужним. Якщо Валерій Федорович вирішить не балотуватись, то інші військові мають шанси поборотись навіть за друге місце в опитуваннях. Зараз серед лідерів такого "другого вибору" – Кирило Буданов та Андрій Білецький. Але несподівано вистрелити за потрібного збігу обставин може багато хто з відомих військових діячів.
4. Тож, за більшістю можливих сценаріїв, президентське протистояння найімовірніше відбуватиметься між чинним главою держави і "новим обличчям". Найімовірніше, новий кандидат буде з ніші військових. Але не варто виключати і несподіваних поворотів типу умовного Олександра Усика, який у певних опитуваннях має рейтинги, зіставні з показниками Петра Порошенка.
5. Очевидно, що технологи Зеленського остерігаються такого відкритого протистояння з кимось новим. Тому частина команди бачить можливий вихід у тому, щоб протягнути у другий тур когось "старого", у якого можна буде більш-менш прогнозовано виграти. Принаймні саме з можливістю пропрацювання такого сценарію дехто в команді Зеленського пов'язує активізацію медійно-силової кампанії проти Порошенка.
6. Найбільш чітко видно синхронізацію виборчих і силових активностей на кримінальних справах проти оточення чи й особисто мерів міст-мільйонників. Очільника Дніпра Бориса Філатова і чиновників його міськради почали ледь не в щоденному режимі перевіряти, обшукувати, "підозрювати" і далі по списку. Інша гучна історія – в Одесі з благодійними генераторами і друзями Труханова. Ще один приклад – історія з гучною справою проти оточення мера Києва Віталія Кличка.
7. Ідея швидкого перемир'я і таких же швидких виборів видається нічним жахом із нерозв'язних організаційних, суспільних і ціннісних проблем. Але найбільший страх викликає навіть не так сама ідея проводити вибори, в яких не зможе взяти участь третина населення. Найстрашніше бачити, як всередині країни ще до старту будь-яких виборів починається внутрішня війна всіх проти всіх.
Непонятно, почему не подготовились заранее? Как так? 🤔
Читать полностью…
Нам уже раз беспеку гарантували, в обмі на атомну зброю, повірили... Тепер і надра отдамо і останемось голі і босі.
Читать полностью…
Метали в обмін на безпеку. Які надра зацікавили Трампа і що може дати Україна?
Вітчизняні поклади металів – це історія про нереалізований потенціал. Наразі цим ресурсом зацікавився президент США, який побачив у ньому можливість для "оплати" американської допомоги. Тож чим багаті українські надра і що країна може запропонувати світу? Розповідаємо:
1. Запаси п’ятиоксиду танталу, ніобію та берилію в Україні обліковуються на шістьох комплексних родовищах. Перспективи видобування рідкоземельних металів значною мірою пов’язані з освоєнням Новополтавського родовища апатитових руд та кількох інших рудопроявів. В Україні є одне родовище берилію із запасами 13,9 тис. тонн та супутніми елементами. Спецдозвіл на нього у 2019 році отримала BGV Group співвласника корпорації АТБ Геннадія Буткевича та його партнерів.
2. Літій. Наразі літій в Україні не видобувається, хоча його запаси становлять близько третини від доведених у Європі покладів та майже 3% від світових обсягів. Відомі три розвідані родовища і ще одна попередньо вивчена ділянка, також наявні кілька літієвих рудопроявів.
3. Графіт. Україна входить до п’яти провідних країн світу за обсягами запасів графіту – близько 19 млн тонн. Наразі відомі шість родовищ, ділянку одного з них промислово експлуатує австралійська компанія Volt Resourses. На трьох родовищах операторами розвідки є BGV Group і турецька Onur Group. Решта родовищ та понад десять перспективних проявів відкриті для ліцензування.
4. Титан. Україна входить до десятка країн світу з найбільшими обсягами розвіданих запасів титану і забезпечує близько 7% його світового видобутку. Наразі обліковано 28 розсипних та корінних родовищ. Основні титановмісні мінерали – ільменіт і рутил – часто зустрічаються разом із супутнім мінералом цирконом.
5. Нікель, кобальт, мідь. В Україні є 12 силікатно-нікелевих родовищ із запасами кобальту (9 тис. тонн) та нікелю (215 тис. тонн), які можуть вилучатися як супутній елемент. Найбільш перспективні родовища кобальту – Капітанівське та Прутівське.
6. Уран. Україна посідає перше місце в Європі та одинадцяте у світі (близько 2%) за покладами уранових руд. На держбалансі запасів урану обліковане 21 родовище, з яких чотири розробляються (45% запасів країни), а решта запропонована для виставлення на конкурси угод про розподіл продукції. Видобуває та переробляє уран лише ДК "СхідГЗК". Усі розвідані запаси сконцентровані на Кіровоградщині, Дніпропетровщині та Миколаївщині.
7. Які варіанти співпраці? Перший – держава виставить спецдозволи на користування ділянками на аукціони без дорозвідки, і їх купить той, хто запропонує вищу ціну. Другий – держава оголосить конкурси на укладення, наприклад, 50-річних угод про розподіл продукції на ділянках, також без дорозвідки. Третій – Україна інвестує кошти в дорозвідку і виставить на аукціони ділянки із запасами, підтвердженими за міжнародними стандартами. Саме цей варіант зробить кращою переговорну позицію держави.
Чи готова Україна до виборів в інтернеті або поштою?
Досі ніхто предметно не цікавився в українців, а чи готові вони визнати легітимність голосування на відстані і, якщо так, то хто має отримати таке право. УП звернулась по допомогу до соціологів і тепер може вперше презентувати результати опитування на цю тему. Отже:
1. Раніше проголосувати можна було тільки за місцем прописки. Але перед виборами 2019-го Рада запровадила досить простий механізм зміни адреси голосування. Тобто теоретично виборці всередині країни на перших повоєнних виборах мають механізм, як проголосувати за місцем фактичного перебування.
2. Але як організувати голосування мільйонів українців за межами країни? Якщо припустити, що за межами України перебуває від 5 до 8 млн українців, і десь 60% із них старші 18 років, то це щонайменше 3–4 млн виборців. Тобто навіть якщо уявити, що виборці будуть рівномірно розподілені по всіх посольствах, то кожна дільниця муситиме пропустити через себе десятки тисяч людей за день. А це просто нереально.
3. Тож є кілька загальноприйнятих шляхів, як вийти з цієї ситуації. Перший варіант – збільшити кількість дільниць для голосування паперовими бюлетенями. Це найпростіший варіант, бо для нього не треба вносити зміни в Конституцію чи закони. З іншого боку, для цього потрібна величезна кількість додаткових грошей, каналів логістики і навченого персоналу.
4. Є інший поширений в світі варіант, який Україна може спробувати адаптувати – завчасне голосування поштою. Цей варіант набагато дешевший, але у нього є ціла низка недоліків і загроз. По-перше, 15 з 16 українців за кордоном не стоять на консульському обліку. Крім того, для цього потрібно вносити зміни в законодавство. Але найбільш вразливе місце у цій схемі – довіра до поштової служби. Найменші сумніви можуть делегітимізувати весь процес голосування.
5. Цих логістичних нюансів можна було б уникнути, якби запровадити дистанційне голосування в інтернеті. Але ризики цього варіанту теж масштабні. Передусім – кіберзагрози. По-друге, в Україні відсутня правова база для інтернет-голосування. І, зрештою, йдеться про можливі порушення анонімності та таємності при інтернет-голосуванні, адже воно відбувається в неконтрольованому середовищі, де виборців можуть змушуватимути голосувати за певних кандидатів. Ще одне відкрите питання – як досягти анонімності в інтернеті.
6. Та чи готові українці голосувати дистанційно? За даними опитування центру "СОЦИС", 67% респондентів вважають, що українці, які виїхали за кордон, мають таке саме право визначати владу в Україні, як громадяни, які залишились у країні. І ще 28,2% переконані, що люди, які залишили країну, не мають права впливати на обрання влади в Україні.
7. На запитання "Як ви ставитесь до ідеї дистанційного голосування через застосунок "Дія", поштою чи іншими способами?" відповіді розділились. Приблизно рівна частка підтримує ініціативу (44,2%) і виступає проти неї (48,6%). А це однозначно свідчить про потребу суспільної дискусії та додаткових обговорень.
Хай виконаю свої зобов'язання по Будапешту , чому наші гниди про це майже не говорять і не вимагають
Читать полностью…
У названих не_шановних, окрім депутатів, посади не виборчі. Їх призначає керівник виконавчої гілки.
Читать полностью…
За словами співрозмовників, Зеленський розраховував, що на переговорах йтиметься про продовження фінансової підтримки, але натомість глава Мінфіну США Бессент передав угоду про надання США доступу до видобутку рідкісноземельних мінералів на $500 млрд як компенсацію за вже надану допомогу.
Президент України, який не звик до такого прямолінійного звернення, відмовився.
На такий грубий та прямий шантаж Україна могла б надіслати США за компенсаціями до заблокованих валютних резервів РФ.
На такий грубий та прямий шантаж Україна могла б послати США за компенсаціями до заблокованих валютних резервів РФ.
Сукупний обсяг допомоги, яку було надано Україні всіма донорами (41 країна), становив €267 млрд. або ~€80 млрд. на рік. Допомога від США: €114 млрд. (42,7% всього обсягу). Допомога від Європи: €132 млрд. (49,4% всього обсягу). Для порівняння сукупні витрати нацистської Росії протягом трьох років (військові, допоміжні ВПК, у тому числі на інформаційну війну та підтримку своєї soft power у світі, становила оцінно ~1200 млрд. або ~400 млрд. на рік.
Читать полностью…
Зеленський ніколи не буде більше президентом його і банду будуть судити за корупцію і закони які він приймав проти народу України,В України повинен бути президент патріот який би шобло ебло з суддів,прокурорів начальників різних уровнів поставив би на місце а місце їм біля стінки,
Читать полностью…
Яке марнотратство і тупість продавать земельні ділянки а не здавати хоча в аренду, а ще краще створювати власні виробництва🤔
Читать полностью…
У Зе мабуть дах поїхав. Вважає, що війна вже скінчилася?
Читать полностью…
Це нове обличчя буде, судячи з того, що Зеленський зараз робить із політопонентом #1, а цього зжопівця не бачить в упор.
Читать полностью…
Про що домовилися Трамп і Путін та що це змінює на практиці?
Трамп запровадив нову реальність, у якій Україна стрімко втрачає суб’єктність. Що найважливіше – зміст розмови з Путіним, виходячи з американської комунікації, не лише не погоджувався з Україною, а й різко суперечить українській позиції за низкою ключових питань. Що відбувається? Пояснюємо:
1. США всіляко показують, з якою стороною вони будуть насамперед домовлятися про умови "припинення" воєнних дій. До того ж Трамп не лише де-факто зняв міжнародну ізоляцію з Путіна, оголосивши про підготовку зустрічі з ним, а й відмовився називати Україну рівноправним учасником майбутніх "мирних" переговорів.
2. Украй важливою є відмова США від публічного проведення червоних ліній і від урахування позиції України, що ґрунтуються на нормах міжнародного права. Вимоги про виведення російських військ з України чи про те, що Росія має поважати суверенні рішення Києва, як-от її прагнення до НАТО, для США лишилися у минулому.
3. Вашингтон уже дає сигнали про те, на яких умовах примушуватиме Київ до "миру" з Москвою. Натомість умови для Росії досі не пролунали. Єдиною більш-менш постійною тезою американської сторони в цьому контексті є хіба використання енергетичного тиску на Москву через зниження глобальних цін на нафту і ефективніше застосування санкцій. Але незрозуміло, наскільки швидкий ефект матимуть ці важелі тиску, та й гарантії збереження санкційного важеля відсутні.
4. Дуже імовірно, що Трамп вирішив зменшити роль призначеного ним же спецпредставника Кіта Келлога у досягненні "мирного врегулювання". Хоча є інший варіант – розподіл обовʼязків. Мовляв, Келлог збиратиме думки європейців, а от переговорами з росіянами вже займатиметься спецпредставник Трампа з Близького Сходу Стівен Віткофф. І для України це є проблемою. Зрештою, з Келлогом українська сторона має певні позитивні контакти, а з Віткоффом – поки ні, принаймні публічно.
5. США не хочуть брати на себе відповідальність за те, що відбудеться після умовного "завершення війни" – у якій формі воно б не відбулося. Натомість в уявленні американської адміністрації за цим має стежити Європа (звідси – заява Гегсета про "європейських миротворців" в Україні).
6. Причому європейські держави загалом готові взяти на себе більшу роль у підтримці України, цей сценарій активно обговорюється європейським керівництвом ще з минулого року. Але натомість європейці вимагають участі своєї (і, природно, України) в "мирних переговорах".
Що нам розповів генерал Сергій Наєв?
На момент вторгнення генерал-лейтенант Сергій Наєв обіймав посаду командувача Об'єднаних Сил оборони України. Рік тому Наєв був звільнений з посади і дізнався про це з новин. Вже після цього міністр оборони Рустем Умєров запропонував йому залишитися в Силах оборони для виконання різних завдань. Нижче – скорочена версія розмови, у якій Наєв згадує події напередодні повномасштабного вторгнення.
Про те, чи потрібно було вводити воєнний стан заздалегідь: Багато цивільних людей вважає, що воєнний стан вирішує багато питань. Ні, воєнний стан надає повноваження. А рішення про застосування Збройних сил, інших військових формувань, дає команду військовим і керівникам інших військових формувань діяти. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, жоден військовий план не міг бути виконаним, тому що війська внаслідок несвоєчасного і неповного розгортання не зайняли кінцеві положення. Тому плани були, а от бойові дії вже виконувалися за реального положення військ ворога.
Про те, чи можна було підготувати війська напередодні: Готовність військ до застосування в мирний час може бути виконано тільки в пунктах постійної дислокації і тільки в межах штатів мирного часу. ЗСУ – це інструмент України для відстоювання суверенітету і незалежності. І цим інструментом користуються не військові. Цим інструментом в першу чергу керуються політичні керманичі України.
Про те, що відбувалося напередодні 24-го лютого: 21 лютого стосовно своїх 7 командувачів, 7 угруповань, які були мені підпорядковані, ініціативно і самостійно прийняв рішення я. Але генерал Залужний також усно дозволяв висуватися, розгортатися. Було відчуття того, що наближається біда. І 23 лютого підписав письмове розпорядження. Я не мав цих повноважень, це теж було самостійне ініціативне рішення.
Про те, чи були розвіддані про можливість вторгнення: В українському документообігу стосовно будь-якого військового командування за підписом будь-якого керівника розвідки немає такого документа, де написано, що 24 лютого 2022 року о 4 ранку відбудеться пряма агресія РФ проти України. 23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна. Ні від кого.
Про ставлення до переговорів: Звісно, я би хотів, щоб українська армія мала більше ресурсів і більше можливостей для того, щоб звільнити окуповані території військовим шляхом і досягти перемоги. Але наші можливості на даний час дещо обмежені. Чи відбудеться збільшення цих можливостей у подальшому? Я буду тільки радий цьому. Але головне завдання будь-якого командира на полі бою – це виконати завдання з найменшими втратами, щоб зберегти людей.
Про те, наскільки є реальним вихід на кордони 1991 року: Ми можемо виконати завдання не тільки виходу на кордони. Ми можемо виконати завдання зі створення буферної зони навколо України. Всі питання полягають у площині ресурсів. Що таке економіка всього ЄС? Вона значно перебільшує економіку Росії. Тому питання полягає в площині не чи здатні вони, а чи спроможні вони прийняти таке рішення. Ще раз підкреслю: якщо дадуть стільки, скільки необхідно, щоб вийти на кордони 1991 року, то це відбудеться. І керівництво України постійно на цьому наголошує.
🎥 Повну версію дивіться на YouTube "Української правди"
Багато цінних копалин лежить на Донбасі, от їх в першу чергу треба пропонувати
Читать полностью…
Как думаете, реально ли нам выжать выгоду из этих ресурсов? 😎
Читать полностью…
По-перше, Чмуту все не так "ясно". А я його думці схильний довіряти. Бо якщо не довіряти йому, то вже хз кому взагалі.
По-друге, якщо ми зараз налаштуємось на "два-три тижні і Трамп все закіечить" і на "вже ясно, хто посипеться", а русня не піде на перемовини, то ми посмокчемо з такими настроями ще дужче. Це як було, коли 2-3 тижні не здійснилися і купа людей попаялося. Треба готуватися до найгіршого.