183
Чат читачів каналу "УП. Кляті питання" (@ukr_pravda)
це називається - сам дурак. Якщо б мозок працював, ти б звернув увагу, що 3 опитування не можуть бути протилежні один до одного. Більш того, великі та малі ТГ групи проводили власні опитування. навіть при засиллі ботів кацапських рейтинги у Зеленського були значно більші, ніж оці ноунейм соціологи опитування зробили, вони більше наближені до результатів КМІС. так чого ж писати "мінімум в 4 рази вищі, тобто 16%? Точно?))) А звідки інформація?
А тепер що до того, як була побудована сама стаття, є такий ресурс, навіть декілька, якщо хочеш також розуміти як будуються статті та який хочуть вкласти в голову результат. Так от ресурси називаються Детектор медіа та Медіа Сапіенс, повивчай трошки. Буде зрозуміло як тут подана інформація, як викручена, до якого виводу приводить, як поряд з правдою і сумнівними цифрами опитувань вкладають інші цифри в голову. Іди розвивайся загалом))
Ото пиздуни 😂😂 нема сечі прям, щеб написали що порох впевнено лідирує. І не соромно ж, хоча коли флюгерам зі ЗМІ було соромно за щось, так викрутити дані)))
Читать полностью…
Верховна Рада 19 вересня 1991 року ухвалила «Закон Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки про назву Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки». Відповідно до цього закону, прийнятого більш ніж за три місяці до розпаду СРСР, БРСР була перейменована в Республіку Беларусь: «Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку далі називати «Республіка Беларусь», а в укорочених та складових назвах – «Беларусь».
Звертаю особливу увагу на продовження тексту цього закону:
«Встановити, що ці назви транслітеруються іншими мовами відповідно до беларуського звучання».
Транслітерація (transliteration) - це переклад однієї графічної системи алфавіту в іншу, тобто передача літер однієї писемності літерами іншій. Наприклад, для російської мови це означає, що в ній не повинно бути більше «Білорусі», писати треба тільки «Беларусь». Адже українцям категорично неприємні всілякі знущання росіян на малозначне прохання України писати відтепер не «на Україні», а «в Україні».
Трамп і Шерлок І Колонка Павла Казаріна
У такі моменти, як зараз, військовослужбовцям ЗСУ, на жаль, доводиться не лише продовжувати боротьбу на полі бою, а й виконувати роль колективних психотерапевтів, допомагаючи суспільству оговтатися від цієї навали апокаліптичних заголовків. Отже, до вашої уваги – кілька ключових тез із колонки публіциста в пікселі Павла Казаріна:
1. Армія звужує оптику. Є ти, твій підрозділ, ваші потреби та ваші завдання. Все інше відбувається вище і далі – і тобі не вистачає повноважень та компетенцій, щоб скласти свою думку про це. Тому на допомогу приходять "армійські шори" – ти надягаєш їх, щоб не відволікатися на білий шум, якого завжди надміру.
2. Війна народила попит на прогнози – і наразі його заповнюють випадкові люди. Складається відчуття, що головним критерієм тепер є безвідмовність, готовність не спізнюватися і заповнювати ефірний час словами. Наш простір медіаекспертизи віддано на відкуп гостьовим редакторам та їхнім дерев'яним солдатам. Деякі люди відомі тим, що вони відомі.
3. Гонитва за клікбейтом породжує апокаліптичні заголовки. Заголовки породжують у людях фрустрацію. Фрустровані люди тягнуть свої страхи в соцмережі – щоби виплеснути там свою невпевненість. Соцмережі перетворюються на чудовий матеріал для дисертації з психології – і на зовсім невідповідне середовище для дозвілля. Якщо ти не звик відпочивати на сеансах чужої психотерапії.
4. Новин не уникнути, але немає сенсу давати їм себе контролювати. Наше майбутнє визначають сотні факторів, і жоден із них окремо не обіцяє нам катастрофи. Новини повідомляють вам не про норму, а про її порушення. Тому ви ніколи не прочитаєте в стрічці про літаки, що благополучно долетіли до місця призначення. На відміну від єдиного, якого спіткала проблема.
5. Окрім США у нас є ще Європа. Крім того, що ми отримуємо від партнерів – те, що виробляємо та купуємо самі. Темпи просування росіян лякають у перерахунку на квадратні кілометри, але якщо перевести їх на час, то навіть вихід на кордони Донецької області для РФ може розтягнутися на роки.
6. Нація тримається на солідарності. На взаємній довірі та синергії. А тому Росія робить усе, щоби нас атомізувати. Зменшує досягнення. Перебільшує проблеми. Вона щосили намагається розмити той соціальний клей, який робить людей нацією, а територію – державою.
7. Тому я дуже ціную той привілей, який подарували мені Збройні сили. Я маю цілком конкретні завдання, які з'їдають мій вільний час. Я можу дозволити собі не відволікатися на новини. Уникаю клікбейтних заголовків. Не суджу про країну за соцмережами. Будь-яка цифра має значення лише на тлі інших. Якщо хтось продає мені емоцію – я волію її не купувати.
Як правоохоронці заробляють на прибутках моделей OnlyFans, і чому закони не змінюються, попри мільярдні прибутки індустрії?
Україна – один із найбільших порноринків світу, але знімати порно тут… незаконно. Як так сталося, що країна з мільйонами переглядів на Pornhub криміналізує власний ринок? І чому заборона – справжня золота жила для правоохоронців? Усе, що не покажуть на телемарафоні – у новому відео "Економічної правди", а ось лише декілька ключових фактів:
1. За статистикою Pornhub за 2024 рік Україна вкотре увійшла в топ-20 країн по трафіку, посівши 15 місце. Водночас виробництво порно в Україні заборонене законом. Це означає, що будь-яка українська порномодель чи вебкам-артистка – потенційний злочинець, який може бути оштрафований чи навіть ув’язнений.
2. Моделі OnlyFans, вебкам-моделі та актори аматорського порно – всі вони стають мішенями для правоохоронців. Їхня взаємодія з правоохоронцями зазвичай відбувається за типовою схемою: тиск, пропозиція "домовитися", закриття справи (або угода зі слідством та умовний термін) та щомісячні платежі за "кришування". Поширена історія – після того, як сплачується хабар за невідкриття справи, правоохоронці ставлять дівчат на "лічильник": або платиш $500-1000 на місяць, або їдеш з країни.
3. Значно більші платежі за "кришування" доводиться виплачувати організованому порнобізнесу. Йдеться про різних посередників між моделями та майданчиками, на яких вони викладають створений контент. Найпоширенішими такими посередниками в Україні є вебкам-студії та агентства OnlyFans. Як правило, "відкат" правоохоронцям у таких компаній становить близько 30% від обороту.
4. За виготовлення та розповсюдження недитячої порнографії в Україні можна отримати штраф та позбавлення волі до 7 років. Часто кримінальні провадження за ст. 301 ККУ реєструють проти пересічних громадян та громадянок, які, наприклад, розміщують свої оголені фото та відео на сайтах знайомств або просто пересилають їх близьким через месенджери. На розслідування кожного такого злочину витрачається чимало державних ресурсів: від "контрольних закупок" контенту до проведення численних експертиз.
5. У 2024 році податкова вперше отримала інформацію про українських моделей OnlyFans та розіслала їм "листи щастя" з вимогою заплатити податок. У грудні 2024 року Данило Гетманцев повідомив, що 350 моделей OnlyFans задекларували 305,4 млн грн доходу, сплативши 59 млн грн ПДФО та військового збору.
6. Чинна кримінальна відповідальність за виробництво та поширення порно ніяк не впливає на його споживання чи створення в Україні. Натомість вона лише створює ідеальні умови для корупції, коли правоохоронці "кришують" цей бізнес за відкатами. У результаті вебкам-моделі та автори контенту залишаються повністю безправними перед роботодавцями, які легко можуть перетворити їхню працю на сексуальну експлуатацію.
Оленич, до речі, є куратором огидного додатку "Київ цифровий". Додаток розробляли щоб водії оперативно викуповували свої авто після евакуації.
Читать полностью…
Та покидьки це очевидно. Так Україну ще не принижували навіть будапештським меморандумом. США при трампі та маскові стають фашистською державою погірше колишньої Германії. І при тому репарації, які стягли з Фашистської Германії - меньше, ніж хочуть отримати від України, яка не є навіть агресором... На тебе напали, ти й плати. Да що ж за....
Читать полностью…
А ось гірка правда, яку потрібно бачити за гучними заявами західних та НАТОвських політиків та чиновників у Мюнхені, Давосі, Берліні, Парижі тощо: «У відсотковому відношенні до ВВП лише країни Скандинавії та Східної Європи, а також Нідерланди доклали значних зусиль для підтримки України. Найбільші донори, такі як Німеччина, США чи Велика Британія, щороку виділяють на допомогу Україні менше ніж 0,2% свого ВВП. Це можна порівняти з незначними та сумнівними внутрішніми програмами субсидування, наприклад, дизельного палива чи службових автомобілів. Країни Південної Європи, такі як Франція, Іспанія чи Італія, зробили ще менше: для України було виділено лише близько 0,1% ВВП на рік
Читать полностью…
Копалини в обмін ні на що: як Україну шантажували у Мюнхені та чому зірвалася угода з США?
Що не так з ультимативною угодою про розподіл українських надр, яку Вашингтон привіз Україні на Мюнхенську конференцію? "Європейська правда" розкладає все по поличках у новому тексті, а ось дуже і дуже коротко:
1. У Мюнхені Україні поставили умову: хочете зустрітися з Венсом і вести з ним переговори про обриси миру – підписуйте. Утім, ця стратегія не спрацювала. Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. Після цього жорсткість з боку американських переговірників, що межувала з хамством, зникла, і натомість з’явився конструктив. Переговори з Венсом таки відбулися і без підписання та пройшли без жодного негативу.
2. За даними джерел "ЄП", в документі йдеться про розподіл прибутків від використання надр за принципом 50/50 між українською та американською стороною. З американського боку до схеми долучалися приватні інвестори, і на цьому етапі не визначено, про кого саме йдеться.
3. При цьому США претендували на видобуток не тільки рідкісноземельних металів. Плани Трампа були значно ширшими і охоплювали інші критичні матеріали (наприклад, літій), а також традиційні ресурси – як-от сферу нафтогазовидобування.
4. Що отримувала у відповідь Україна? Жодних безпекових положень договір не передбачав. Американці пояснювали, що прихід великих американських інвестицій до України створить для Вашингтона стимули допомагати Україні у захисті. Крім того, це дозволить Україні розпочати розробку тих родовищ, які Україна технічно наразі не може розробляти.
5. Окрема історія – вартість угоди. Оцінки в 500 мільярдів або трильйон доларів, що лунала від Трампа, готували самі американці, і є великий сумнів щодо їхньої коректності. Може йтися про оцінювання місткості родовищ лише на основі старої, часто ще радянської георозвідки. Тут постає ще один ризик: чи не стикнеться Україна зі ще більшим тиском Вашингтона, який вимагатиме "обіцяних" грошей?
6. Крім того, у Трампа оголосили, що доходи від угоди мають піти на погашення тієї допомоги, яку Україна отримала від США у попередні роки – називаючи при цьому цифри, які взагалі не пов’язані з реальністю. Зважаючи на те, як прописана американська версія угоди (з прибутками американських бізнесів, а не американського бюджету) – є сумнів у тому, що цей елемент дійсно передбачений проєктом. Втім, є всі підстави вважати, що цей елемент у Вашингтоні додали свідомо як елемент торгу.
7. Наразі, виходячи з того, як американці тиснули на Україну, є підстави вважати, що адміністрація Трампа вирішила скористатися вразливістю України та змусити її підписати наперед невигідний Києву договір про розподіл надр. А зрозумівши, що бажаний сценарій "не злітає" – вони відступили.
Проголосувати можна в дії та армії+ при бажанні, в посольствах, а якщо на виборах будуть зеленський, залужний, порошенко чи буданов, я свідомо проголосую за арестовича
Читать полностью…
Та наче не а боротьби "всіх про ти всіх". Є боротьба зе-команди з усіма
Читать полностью…
боротьба не "всіх проти всіх" а шобли мікронаполеона проти всіх. Філатов з Кличком не воює...
Читать полностью…
Чи готується влада до виборів, і чому силовики зацікавились потенційними конкурентами Зеленського?
Яка буде розстановка сил всередині держави, якщо завтра в... вибори? Нам вдалося отримати дані трьох різних опитувань, проведених конкуруючими політичними групами. Абсолютні цифри наводити не будемо, почасти через засадничу складність для соціологів добитись повної репрезентативності в умовах війни і масової міграції. Але основні тенденції в опитуваннях такі:
1. Станом на початок лютого можна зафіксувати кілька очевидних соціологічних трендів. Перший – попри збереження високого рівня суспільної довіри президентський рейтинг Зеленського стабільно знижується. Тобто главі держави як людині українці продовжують довіряти, але ця величина перестала конвертуватись у політичну підтримку.
2. Друга тенденція, яка визначатиме політичний процес – це поява чіткого головного конкурента для чинного президента в особі Валерія Залужного. Зеленський зберігає реальні шанси перемогти за умови, що зможе не допустити балотування Залужного: або повернувши його в межі своєї команди, або якимось тиском. Проте, за словами джерел на Банковій, навіть Татаров не бачить сенсу відкривати якісь справи проти Залужного. Мовляв, якась нова справа – це буде тільки плюс до рейтингів Залужного.
3. Третя важлива тенденція – запит на військового лідера може бути задоволений не лише Залужним. Якщо Валерій Федорович вирішить не балотуватись, то інші військові мають шанси поборотись навіть за друге місце в опитуваннях. Зараз серед лідерів такого "другого вибору" – Кирило Буданов та Андрій Білецький. Але несподівано вистрелити за потрібного збігу обставин може багато хто з відомих військових діячів.
4. Тож, за більшістю можливих сценаріїв, президентське протистояння найімовірніше відбуватиметься між чинним главою держави і "новим обличчям". Найімовірніше, новий кандидат буде з ніші військових. Але не варто виключати і несподіваних поворотів типу умовного Олександра Усика, який у певних опитуваннях має рейтинги, зіставні з показниками Петра Порошенка.
5. Очевидно, що технологи Зеленського остерігаються такого відкритого протистояння з кимось новим. Тому частина команди бачить можливий вихід у тому, щоб протягнути у другий тур когось "старого", у якого можна буде більш-менш прогнозовано виграти. Принаймні саме з можливістю пропрацювання такого сценарію дехто в команді Зеленського пов'язує активізацію медійно-силової кампанії проти Порошенка.
6. Найбільш чітко видно синхронізацію виборчих і силових активностей на кримінальних справах проти оточення чи й особисто мерів міст-мільйонників. Очільника Дніпра Бориса Філатова і чиновників його міськради почали ледь не в щоденному режимі перевіряти, обшукувати, "підозрювати" і далі по списку. Інша гучна історія – в Одесі з благодійними генераторами і друзями Труханова. Ще один приклад – історія з гучною справою проти оточення мера Києва Віталія Кличка.
7. Ідея швидкого перемир'я і таких же швидких виборів видається нічним жахом із нерозв'язних організаційних, суспільних і ціннісних проблем. Але найбільший страх викликає навіть не так сама ідея проводити вибори, в яких не зможе взяти участь третина населення. Найстрашніше бачити, як всередині країни ще до старту будь-яких виборів починається внутрішня війна всіх проти всіх.
Непонятно, почему не подготовились заранее? Как так? 🤔
Читать полностью…
Дай посилання на протилежні дані соціологів, інакше сам п****н
Читать полностью…
Що насправді каже соціологія про підтримку Зеленського?
У світовій історії було багато нерозгаданих загадок. Хто збудував піраміди? Чи існує Лохнеське чудовисько? Що таке НЛО? 19 лютого до цих нерозв'язаних загадок додалась ще одна – звідки Трамп взяв цифру 4% підтримки у Зеленського? Ми звернулися за роз'ясненням до провідних соцкомпаній України, і ось що стало відомо з результатів соцопитувань:
1. Чи хочуть українці виборів? Як свідчать дані опитування соціологічного центру "Социс" за лютий 2025 року, тотальна більшість українців досі різко виступають проти виборів. Менше ніж 1% опитаних хотіли б проведення лише виборів президента, приблизно 3% виступають за переобрання тільки Верховної Ради, ще 29% прагнуть одночасного переобрання Ради і глави держави. Але понад 63% проти будь-яких виборів до закінчення війни.
2. Чи довіряють українці Зеленському? Згідно з найсвіжішими результами КМІСа, довіра українських виборців до глави держави складає в лютому 2025 року 57%. 37% опитаних не довіряють Зеленському, а ще 6% не визначились. Відповідно, навіть показник так званого балансу довіри, тобто різниця між тими, хто йому довіряє і не довіряє, для президента України складає +20.
3. Який баланс довіри у Трампа? Згідно з даними одного з найвідоміших американських сервісів аналізу суспільних настроїв "538", рівень схвалення американцями Трампа в лютому складає 49,4%, несхвалення – 45,6%. Тобто баланс схвалення складає приблизно +4%.
4. Який рейтинг у Зеленського? Президентські рейтинги чинного президента мінімум в чотири рази вищі, ніж оголошені Трампом 4% чи "дуже низькі позиції". У лютому, за умови балотування таких людей, як Залужний, Буданов і багато інших нових імен із електоральної ніші військових, президент Зеленський впевнено тримає друге місце. Його рейтинг, якщо вірити "Соцису", станом на початок лютого складає приблизно 16%, або орієнтовно 22% серед тих, хто визначився і прийде на голосування.
5. Чи змінився рейтинг Зеленського після заяв Трампа? Молода українська соцкомпанія GradusResearch, яка спеціалізується на швидких цифрових замірах, як реакцію на заяву Трампа 19 лютого провела опитування 1000 респондентів. Її дані показали рейтинг Зеленського на рівні 23% і перше місце в опитуваннях. Хоча цей показник дещо контрастує з іншими опитуваннями, до яких мала доступ УП до цього.
Пропозиція для Лукашенка: навіщо Трамп виводить з ізоляції білоруського диктатора?
Зміна влади у США відкрила "вікно можливостей" і для Александра Лукашенка. Самопроголошений президент Білорусі опинився за крок від пом’якшення санкцій – принаймні з боку США. Тож на які поступки можуть піти Сполучені Штати, і чи доцільно сподіватися, що пом’якшення санкцій може вивести Білорусь з орбіти російського впливу? Пояснюємо:
1. Нинішня криза у відносинах Лукашенка із Заходом зайшла так далеко, що навіть фактора Трампа може тепер виявитися недостатньо для їх перезавантаження. Перш за все, для білоруської економіки ключовою проблемою є санкції не США, а Європи. Саме втрата європейського ринку остаточно зацементувала залежність Білорусі від російської допомоги.
2. У Вашингтоні готові піти назустріч, вивівши з-під дії санкцій білоруські банки та експорт калію. Швидше за все, йдеться про повернення білоруських банків до платіжної системи SWIFT. Такий крок, безумовно, допоможе білоруській економіці, проте позитивні наслідки від цього не варто перебільшувати.
3. Інша річ – калійні добрива, експорт яких є ключовим джерелом валютних надходжень до Білорусі. І хоча США ніколи не були потужним покупцем білоруського калію, зняття американських санкцій має спростити експорт білоруських калійних добрив в Азію та Африку. Проте ключовою тут стає позиція Литви, адже досі цей експорт йшов через литовський порт Клайпеда.
4. Що в адміністрації Трампа хочуть отримати від покращення відносин із режимом Лукашенка? Наразі порозуміння з РФ виглядає пріоритетом для Трампа. І ставити його під сумнів заради перспективи послаблення російського впливу в Білорусі там навряд чи будуть. Не кажучи вже про те, що в російській зоні впливу Лукашенко перебуває не лише з економічних, а й зі світоглядних причин.
5. Єдине, на що може розраховувати Вашингтон – це звільнення політв’язнів. Адже це єдине, що може бути цікаво Трампу, орієнтованому на отримання швидких перемог – звільнення відомих людей, що можна показати як особистий успіх дипломатії нового президента США. Однак, і це головне, досягнувши цього успіху, в Білому домі можуть швидко втратити інтерес до Білорусі.
Сначала татаров расправился с чеченцами, а потом открыл для себя крышевание веб кама.
Клоун и гетьманцев довольны новыми гостинцами
Хай виконаю свої зобов'язання по Будапешту , чому наші гниди про це майже не говорять і не вимагають
Читать полностью…
У названих не_шановних, окрім депутатів, посади не виборчі. Їх призначає керівник виконавчої гілки.
Читать полностью…
За словами співрозмовників, Зеленський розраховував, що на переговорах йтиметься про продовження фінансової підтримки, але натомість глава Мінфіну США Бессент передав угоду про надання США доступу до видобутку рідкісноземельних мінералів на $500 млрд як компенсацію за вже надану допомогу.
Президент України, який не звик до такого прямолінійного звернення, відмовився.
На такий грубий та прямий шантаж Україна могла б надіслати США за компенсаціями до заблокованих валютних резервів РФ.
На такий грубий та прямий шантаж Україна могла б послати США за компенсаціями до заблокованих валютних резервів РФ.
Сукупний обсяг допомоги, яку було надано Україні всіма донорами (41 країна), становив €267 млрд. або ~€80 млрд. на рік. Допомога від США: €114 млрд. (42,7% всього обсягу). Допомога від Європи: €132 млрд. (49,4% всього обсягу). Для порівняння сукупні витрати нацистської Росії протягом трьох років (військові, допоміжні ВПК, у тому числі на інформаційну війну та підтримку своєї soft power у світі, становила оцінно ~1200 млрд. або ~400 млрд. на рік.
Читать полностью…
Зеленський ніколи не буде більше президентом його і банду будуть судити за корупцію і закони які він приймав проти народу України,В України повинен бути президент патріот який би шобло ебло з суддів,прокурорів начальників різних уровнів поставив би на місце а місце їм біля стінки,
Читать полностью…
Яке марнотратство і тупість продавать земельні ділянки а не здавати хоча в аренду, а ще краще створювати власні виробництва🤔
Читать полностью…
У Зе мабуть дах поїхав. Вважає, що війна вже скінчилася?
Читать полностью…
Це нове обличчя буде, судячи з того, що Зеленський зараз робить із політопонентом #1, а цього зжопівця не бачить в упор.
Читать полностью…
Про що домовилися Трамп і Путін та що це змінює на практиці?
Трамп запровадив нову реальність, у якій Україна стрімко втрачає суб’єктність. Що найважливіше – зміст розмови з Путіним, виходячи з американської комунікації, не лише не погоджувався з Україною, а й різко суперечить українській позиції за низкою ключових питань. Що відбувається? Пояснюємо:
1. США всіляко показують, з якою стороною вони будуть насамперед домовлятися про умови "припинення" воєнних дій. До того ж Трамп не лише де-факто зняв міжнародну ізоляцію з Путіна, оголосивши про підготовку зустрічі з ним, а й відмовився називати Україну рівноправним учасником майбутніх "мирних" переговорів.
2. Украй важливою є відмова США від публічного проведення червоних ліній і від урахування позиції України, що ґрунтуються на нормах міжнародного права. Вимоги про виведення російських військ з України чи про те, що Росія має поважати суверенні рішення Києва, як-от її прагнення до НАТО, для США лишилися у минулому.
3. Вашингтон уже дає сигнали про те, на яких умовах примушуватиме Київ до "миру" з Москвою. Натомість умови для Росії досі не пролунали. Єдиною більш-менш постійною тезою американської сторони в цьому контексті є хіба використання енергетичного тиску на Москву через зниження глобальних цін на нафту і ефективніше застосування санкцій. Але незрозуміло, наскільки швидкий ефект матимуть ці важелі тиску, та й гарантії збереження санкційного важеля відсутні.
4. Дуже імовірно, що Трамп вирішив зменшити роль призначеного ним же спецпредставника Кіта Келлога у досягненні "мирного врегулювання". Хоча є інший варіант – розподіл обовʼязків. Мовляв, Келлог збиратиме думки європейців, а от переговорами з росіянами вже займатиметься спецпредставник Трампа з Близького Сходу Стівен Віткофф. І для України це є проблемою. Зрештою, з Келлогом українська сторона має певні позитивні контакти, а з Віткоффом – поки ні, принаймні публічно.
5. США не хочуть брати на себе відповідальність за те, що відбудеться після умовного "завершення війни" – у якій формі воно б не відбулося. Натомість в уявленні американської адміністрації за цим має стежити Європа (звідси – заява Гегсета про "європейських миротворців" в Україні).
6. Причому європейські держави загалом готові взяти на себе більшу роль у підтримці України, цей сценарій активно обговорюється європейським керівництвом ще з минулого року. Але натомість європейці вимагають участі своєї (і, природно, України) в "мирних переговорах".
Що нам розповів генерал Сергій Наєв?
На момент вторгнення генерал-лейтенант Сергій Наєв обіймав посаду командувача Об'єднаних Сил оборони України. Рік тому Наєв був звільнений з посади і дізнався про це з новин. Вже після цього міністр оборони Рустем Умєров запропонував йому залишитися в Силах оборони для виконання різних завдань. Нижче – скорочена версія розмови, у якій Наєв згадує події напередодні повномасштабного вторгнення.
Про те, чи потрібно було вводити воєнний стан заздалегідь: Багато цивільних людей вважає, що воєнний стан вирішує багато питань. Ні, воєнний стан надає повноваження. А рішення про застосування Збройних сил, інших військових формувань, дає команду військовим і керівникам інших військових формувань діяти. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, жоден військовий план не міг бути виконаним, тому що війська внаслідок несвоєчасного і неповного розгортання не зайняли кінцеві положення. Тому плани були, а от бойові дії вже виконувалися за реального положення військ ворога.
Про те, чи можна було підготувати війська напередодні: Готовність військ до застосування в мирний час може бути виконано тільки в пунктах постійної дислокації і тільки в межах штатів мирного часу. ЗСУ – це інструмент України для відстоювання суверенітету і незалежності. І цим інструментом користуються не військові. Цим інструментом в першу чергу керуються політичні керманичі України.
Про те, що відбувалося напередодні 24-го лютого: 21 лютого стосовно своїх 7 командувачів, 7 угруповань, які були мені підпорядковані, ініціативно і самостійно прийняв рішення я. Але генерал Залужний також усно дозволяв висуватися, розгортатися. Було відчуття того, що наближається біда. І 23 лютого підписав письмове розпорядження. Я не мав цих повноважень, це теж було самостійне ініціативне рішення.
Про те, чи були розвіддані про можливість вторгнення: В українському документообігу стосовно будь-якого військового командування за підписом будь-якого керівника розвідки немає такого документа, де написано, що 24 лютого 2022 року о 4 ранку відбудеться пряма агресія РФ проти України. 23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна. Ні від кого.
Про ставлення до переговорів: Звісно, я би хотів, щоб українська армія мала більше ресурсів і більше можливостей для того, щоб звільнити окуповані території військовим шляхом і досягти перемоги. Але наші можливості на даний час дещо обмежені. Чи відбудеться збільшення цих можливостей у подальшому? Я буду тільки радий цьому. Але головне завдання будь-якого командира на полі бою – це виконати завдання з найменшими втратами, щоб зберегти людей.
Про те, наскільки є реальним вихід на кордони 1991 року: Ми можемо виконати завдання не тільки виходу на кордони. Ми можемо виконати завдання зі створення буферної зони навколо України. Всі питання полягають у площині ресурсів. Що таке економіка всього ЄС? Вона значно перебільшує економіку Росії. Тому питання полягає в площині не чи здатні вони, а чи спроможні вони прийняти таке рішення. Ще раз підкреслю: якщо дадуть стільки, скільки необхідно, щоб вийти на кордони 1991 року, то це відбудеться. І керівництво України постійно на цьому наголошує.
🎥 Повну версію дивіться на YouTube "Української правди"