-
Цікаві події, історичні факти, неполітичні новини. Зворотній зв'язок @Jsuprun Підтримка проекту 5363 5423 0918 3904
176 років тому, 2 лютого 1845-го, під Тернополем народився майбутній перший український фізик світового рівня Іван Пулюй, який стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, які лише через 14 років назвали «рентгенівськими».
У 1881 році українець сконструював «лампу Пулюя», що стала прообразом майбутнього рентгенівського апарату. За допомогою цього приладу він зробив знімок власної руки та миші. Винахід завоював срібну медаль на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі, але першу наукову статтю про винахід Пулюй опублікував через два місяці після Рентгена (грудень 1895 та лютий 1896р.). Вся німецька преса переконала світ, що «першовідкривачем чудо-винаходу став великий німецький фізик Вільгельм Рентген», а Х-промені моментально отримали назву «рентгенівських».
Також Пулюй був одним з провідних фізиків-електротехніків Європи рубежу 19-20 століть, професором Вищої технічної школи в Празі, ректором першого в Європі електротехнічного факультету, доктором Страсбурзького університету, радником Двору Його Імператорської Величності Франца-Йосипа, державним радником з електротехніки Чехії і Моравії. Тобто життя Івана Пулюя здебільшого проходило за межами України. Але джерела кажуть, що він був великим патріотом своєї батьківщини й активно працював у сфері культури. Зокрема, переклав Біблію українською мовою ( володів 15 мовами).
#пулюй #фізика #вчений #рентген
179 років тому, 1 лютого 1842-го, у Києві народився майбутній живописець-пейзажист Володимир Орловський, якого називали шукачем сонячного світла, адже у своїх полотнах він велику увагу приділяв відображенню освітлення.
Талановитий випускник другої Київської гімназії Володимир Орловський продовжив навчання у Петербурзькій академії мистецтв, куди йому допоміг вступити вже на той час відомий український поет та художник Тарас Шевченко, якій після заслання мешкав у Петербурзі.
Орловський блискуче закінчив академію по класу пейзажу, а потім удосконалював свою майстерність у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії. За кордоном українець особливу увагу звернув на французьких «барбізонців» (група пейзажистів), які імпонували йому реалістичним відтворенням природи. Саме Орловського називають засновником нового реального напрямку пейзажного живопису в Російській імперії.
Повернувшись на батьківщину, Орловський з особливим піднесенням почав малювати краєвиди, працюючи на околицях Петербургу, на Балтиці, в Криму, на Кавказі і особливо багато та плідно – в Україні.
Оселившись згодом у Києві, художник малює українські села й хутори, золотаві ниви й убогі хати, живописні ставки й степові далі, обов’язково відтворюючи на полотні багате сонячне освітлення. #орловський #художник #пейзаж #мистецтво
Мультфільм «Пригоди капітана Врунгеля» складається з 13 серій. У 1976 році були створені перші три серії, 4-6 серії – в 1977 році, 7-9 серії – в 1978, 10-13 серії – в 1979 році.
Прем'єра відбулася на Центральному телебаченні під час весняних шкільних канікул в березні 1980 року.#мультфільм #київ #черкаський #київнаукфільм #укранімафільм
26 років тому, 29 січня 1995-го, вперше святкували День працівників пожежної охорони України. Героїчних пожежників шанували щорічно саме в цей день до 2004 року. Потім свято перенесли його на 17 вересня, перейменував у День рятівника.
А пожежі як були, так й залишаються й, здається, стають все більш жахливими та несуть шокуючи наслідки. Тому пожежники не залишаються без роботи та щодня ризикують життям.
Одне з перших згадувань про пожежу в Давньому Києві відноситься ще до 1017 року, коли князь #Ярослав_Мудрий під час міжусобної війни вщент спалив центр міста. Наступна пожежа стерла Київ з лиця землі у 1124-му , а потім - у 1169-му. Лише Київ почав оновлюватися, як його у груднi 1240 року спалила татаро-монгольська орда.
У ті часи боротьбу з вогнем вели іконами православної церкви – «Неопалимою купиною» та «Микитою Новгородським".
Перша пожежно-сторожева охорона виникає у Києві у період 1494 – 1497 років. Але вона могла лише констатувати факт пожежі, оскільки дерев'яні будинки горіли так швидко, що врятувати їх було неможливо.
Тільки наприкінці 18 століття пожежній справі почали приділятися належну увага і кількість пожеж зменшилась. Пожежні варти з’явились на київських горах та церковних дзвіницях. Встановили «водозаливнi труби» та, за вимогою царського уряду, у кожному дворі створили запаси води.
Перші професійні пожежники з'явились в Києві на початку 30-х років 19 століття - на кошти міських прибутків в 1832 році затверджується постійний штат, підпорядкований поліції. А 8 січня 1841 року вважається датою організації професійної пожежної охорони в Києві.
На той час на її озброєнні були: трубно-бочечний хід, конно-механічна драбина і парова машина з казаном на 6-8 відер і насосом, який забезпечував тиск в пожежних рукавах до 15 атмосфер. А основним способом повідомлення про пожежу майже до 1920 року залишалось спостереження з каланчі.
#пожежники #пожежна_охорона #пожежа
83 роки тому, 28 січня 1938-го, у межах смт Краснопілля Сумської області народився майбутній український важкоатлет, легенда спорту Леонід Жаботинський (1938-2016), про автограф якого колись мріяв Арнольд Шварценеггер.
Він був радянським спортсменом, але завжди виступав за українські клуби та неодноразово казав, що всі перемоги присвятив Україні, а рідним містом вважав Запоріжжя.
Жаботинський узяв золото двох Олімпіад поспіль – у 1964-му він несподівано обійшов визнаного світом фаворита Юрія Власова, а у 1968-му українець завоював золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг, чим повторив свій власний рекорд чотирирічної давнини.
21 лютого 1974 року у віці 36 років Жаботинський встановив свій останній, 19-й світовий рекорд, піднявши у ривку 185,5 кг на Чемпіонаті Збройних Сил СРСР та незабаром пішов з великого спорту через травму.
Під час турніру у Відні 1965 року у українського важкоатлета взяв автограф 17-річний Арнольд Шварценеггер. Жаботинський на запам’ятав цього моменту й дуже здивувався, коли у 2004-му отримав телеграму із запрошенням приїхати в гості до голлівудської зірки, який тоді був вже губернатором Каліфорнії. Під час цієї зустрічі Шварценеггер зізнався, що завжди вболівав за Жаботинського.
Видатний українець пішов з життя у 2016-му у віці 77 років через ускладнення після грипу.
У 2017 році в Запоріжжі йому відкрили пам'ятник, виготовлений з бронзи в натуральний зріст силача - 1,93 м.
#жаботинський #спорт #запоріжжя
161 рік тому, 27 січня 1860-го, вперше було надруковане повне (наскільки було можливо) прижиттєве видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Збірка вийшла у Петербурзі за фінансової підтримки відомого цукроварника, мецената Платона Симиренка, який виділив на видання 1100 рублів. Тираж склав 6500 примірників.
До книги увійшов портрет Шевченка та 17 літературних творів. Через умови цензури серед них не було головних революційних поем «Сон», «Кавказ», «Єретик», а також вірша «Заповіт». Їх надрукували у Лейпцигу окремою книгою для нелегального поширення у Росії.
Перемови про видання цієї збірки тривали два роки. Петербурзький цензурний комітет не міг дати дозвіл без санкції Головного управління у справах друку, а воно, своєю чергою, без ІІІ відділу, а той, відповідно, без прямої вказівки царя, адже саме цар власноруч наклав резолюцію на вирок, щоб заборонити Шевченкові в солдатах писати і малювати.
Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований перший російськомовний «Кобзарь Тараса Шевченко в переводе русских поэтов». Редактором та укладачем бук російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель.
Проте найперше видання творів Шевченка вийшло 26 квітня 1840-го.
#шевченко #кобзар #поет
280 років тому, 25 січня 1741-го, у Глухові Чернігівської губернії у шляхетській родині з’явився на світ майбутній доктор медицини та професор ботаніки Григорій Соболевський (1741-1807), який одним з перших у Російській імперії закладав основі фармакології та фітотерапії.
Талановитий українець 14 років державним коштом навчався медицині за кордоном, паралельно вивчав ботаніку, писав монументальні праці. Він повернувся до Петербургу не лише з дипломом доктора медицини, а привіз величезний ботанічний гербарій та мінералогічну колекцію, які в Росії перетворилися на безцінний наочний посібник.
Соболевський зібрав, систематизував та склав опис усіх місцевих лікарських рослин. Завдяки його багаторічним дослідженням, трави та зілля почали широко застосовуватися задля лікування хворих.
За заслуги перед наукою Григорія Соболевського обрали почесним членом Медичної колегії Російської імперії, яка упродовж десятиліть складалася переважно з іноземців. А українцю потрапити до неї було майже неможливо. У цьому «закритому клубі» визначався рух грошових потоків із державної казни на медицину.
Джерела кажуть, що Соболевський почав ретельно рецензувати та схвалювати ботанічні й фармакологічні дослідження вітчизняних лікарів. Вважають, що саме цей українець зробив дуже багато для того, щоб замінити іноземну лікарську сировину вітчизняними аналогами.
#соболевський #лікар #ботаніка #фітотерапія #вчений #медицина #чернігів
Михайло Донець виконує арію Карася з опери Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". #донець #опера
Читать полностью…
55 років тому, 22 січня 1966-го, у Полтаві було завершено будівництво заводу штучних алмазів і алмазного інструменту, який вже у квітні 1966 року справив першу партію кристалів синтетичних алмазів. За короткий час завод став найбільшим в СРСР та навіть у Європі виробником шліф- і мікропорошків синтетичного алмазу.
Відомо, що перші штучні алмази були виготовлені в лабораторії шведської фірми АСЕА в 1953 році. Через рік успіх скандинавів повторили американці з General Electric, проте батьківщиною цієї технології вважають СРСР. Саме радянській фізик Овсій Лейпунський зумів виконати необхідні розрахунки для промислової технології виробництва штучних алмазів.
Виробництво штучних алмазів в СРСР налагодили у 1960-х, спочатку в Інституті фізики високих тисків Академії наук, а потім – на спеціально побудованому в Полтаві заводі.
Наприкінці 80-х років минулого століття саме в Україні синтезували до 200 мільйонів каратів синтетичних алмазів, забезпечуючи значну частину світового споживання.
У серпні 1997 року полтавський завод був включений в перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України. А потім його купила зареєстрована на Кіпрі компанія з американським капіталом. Завод поділили на два підприємства: з випуску алмазів й з виробництва інструменту.
Сьогодні існує ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент».
#полтава #завод #виробництво #алмаз
30 років тому, 20 січня 1991-го, населення Криму підтримало відновлення автономного статусу півострова, що визначило його статус у складі України. Це сталось на першому в СРСР легітимному місцевому референдумі. Тому 20 січня в Україні відзначають День Автономної Республіки Крим.
Після референдуму, враховуючи волю більшості кримчан, на законодавчому рівні статус автономії Криму був закріплений 12 лютого 1991 року.
#крим #автономія #півострів
115 років тому, 19 січня 1906-го, у Києві побачив світ перший номер першого україномовного сатиричного журналу "Шершень".
У ті часи під тиском політичної кризи і революції царський режим був змушений піти на поступки: в жовтні 1905-го Микола II видав свій «Маніфест», де проголосив політичні свободи і 8-годинний робочий день. Заборона української мови була скасована, здавалось, що з цензурою стало трохи простіше. І це вважали ідеальним часом, щоб запустити сатиричний медіа-проект.
Проте відразу ж з'ясувалося, що чутки про пом'якшення цензури були дещо перебільшені. Перший випуск «Шершня» повністю конфіскували. Журналу вдалося проіснувати лише сім місяців.
За цей час побачило світ усього 26 номерів часопису. Єдиний комплект журналу нині зберігається в залі рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. Вернадського НАН України.
Видавцем «Шершня» був Володимир Лозинський - уродженець Кам'янця-Подільського, громадський активіст і борець проти самодержавства. А серед авторів видання були українські поети й письменники: Іван #Франко, Леся #Українка, Іван #Нечуй_Левицький, #Михайло Коцюбинський, Олександр #Олесь, Василь #Стефаник ті інші. Але переважну більшість матеріалів, уміщених на шпальтах часопису, підписували псевдонімами.
#журнал #преса #київ #шершень
135 років тому, у січні 1886-го, німецький інженер Карл Бенц отримав патент на триколісний автомобіль Motorwagen з двигуном внутрішнього згорання. Це було перше авто подібного типу, яке реально функціонувало.
А вже за шість років перше авто з’явилось в Україні. Восени 1891 року на Катерининську площу в Одесі виїхав невеликий відкритий екіпаж, але без коней. Власником цієї дивини виявився видавець і редактор «Одеського листка» Василь Навроцький (1851-1911).
Автівка проїхала площею кілька кіл та зникла за рогом. Такою була перша поява автомобіля в Україні і, як кажуть, в усій Російській імперії. Щоправда досі експерти сперечаються, якої марки було це авто. Одні вважають, що то був Benz (верхнє фото) , інші наполягають на Panhard-Levassor (нижнє фото).
Про Василя Навроцького (на фото) кажуть, що він дуже цікавився технічними новинками. Авто придбав у Франції і привіз додому, в Одесу. #авто #одеса #транспорт
Шукаєте роботу в Києві? Тоді вам сюди @jobsklad_kyiv
Ніякого спаму чи «пірамід», тільки справжні вакансії від реальних компаній: вантажники / різнороби, будівельники, продавці, менеджери, кухарі, касири, офіціанти та багато інших.
115 років тому, 14 січня 1906-го, у Києві вийшов у світ перший номер першої української щоденної громадсько-політичної та культурно-просвітницької газети «Громадська думка».
Вона давала щоденний огляд політичного, громадського, економічного і літературного життя в Україні, Росії та у чужих землях, а також публікувала поезії та оповідання, наукові фейлетони.
Видавцями газети були відомі меценати Євген #Чикаленко, Василь Симиренко та Володимир Леонтович, які не шкодували грошей на розвиток української справи. А редагували видання Володимир Леонтович, Федір Матушевський, Борис #Гринченко
За допомогою «Громадської думки» вони намагались обороняти право українського народу на своє національно-політичне життя і вимагати автономії України – щоб українці сами порядкували свої справи і мали свою крайову народну раду, а також доступ до безкоштовної освіти рідною мовою.
Газета виходила менше року – до кінця серпня 1906-го й була закрита владою після жандармського обшуку. Незважаючи на це, покладені на «Громадську думку» функції були досягнуті: відбувся прорив у свідомості мас, українське суспільство потребувало і вимагало українського слова.
#газета #київ #громадська_думка
194 роки тому, 13 січня 1827-го, у Пензенській губернії у родині морського офіцера народився майбутній видатний фізико-хімік Микола Бекетов (1827-1911), який понад 20 років свого наукового життя віддав Харкову.
Бекетов організував перший в Російській імперії фізико-хімічний відділ при Харківському університеті, студенти якого перші у Європі стали слухачами його курсу з фізичної хімії. Бекетов почав його читати як самостійну наукову дисципліну.
Також з ім’ям Бекетова пов’язують створення громадської бібліотеки в Харкові, Товариства поширення грамотності, Товариства допомоги нужденним студентам.
#бекетов #вчений #освіта #харків
98 років тому, 1 лютого 1923-го, на теренах СРСР відкрилась перша ощадна каса. Це сталось у Петрограді, але цього ж року Головну державну трудову ощадну касу організували й у Києві. Проте це було не нове явище для України, адже перші ощадні структури тут з’явились за 80 років до цієї дати.
Першу ощадну касу було відкрито в Одесі у 1842 році. У 1863 році почала працювати Київська міська ощадна каса. А за рік аналогічні заклади відкрились у Харкові, Сумах, а потім – у Полтави і Миколаєві. На той час ощадні каси працювали лише у великих містах. З 1895 року, за новим статутом, ощадні каси офіційно почали називатись державними.
У період 1917 – 1921 років всі ці ощадкаси були ліквідовані й відновлені лише після входження України до СРСР. Вони повністю підпорядковувались Наркомфіну, а їхня діяльність була спрямована на залучення грошових коштів населення для вирішення державних проблем.
А у Західній Україні ощадкаси з’явились ще у 18 столітті. У Львівському губернаторстві заощадження приватних осіб приймали державні окружні каси. 1783 року їх було вже 18.
#ощадкаси #заощадження
Мультфільм «Острів скарбів», який вважають вершиною творчості режисера Давида Черкаського (1932-2018), був відзнятий в 1988 році. Прем'єра відбулася на Центральному телебаченні СРСР 24 березня 1989 року. #мультфільм #київ #черкаський #київнаукфільм #укранімафільм
Читать полностью…
Сьогодні 80-річний ювілей відзначає українське мультиплікаторство.
Все розпочалось з відкриття 31 січня 1941 року у Києві кіностудії науково-популярних фільмів, яка у 1954 році отримала назву Київнаукфільм, а потім трансформувалась у Творче об'єднання художньої мультиплікації. Сьогодні ця структура має назву Державне підприємство «Українська кіностудія анімаційних фільмів».
Саме тут побачили світ улюблені мільйонами телеглядачів пригоди козаків та був створений перший радянський мультсеріал «Пригоди капітана Врунгеля» (1979), який став культовим для кількох поколінь дітей.
Мультик був зроблений рідкісним методом перекладання. А пригоди капітана зі смішним прізвищем підкорювали небаченою досі на теренах СРСР розкутістю й пародіювали стереотипи західного і радянського кіно.
Незабутніми є образи мафіозі з стилізованими під італійські іменами Джуліко Бандито і Де-Ля Воро Гангстеріто з їх мега-хітом «Ми бандито, гангстерито…». Пародійний образ агента Нуль-нуль-ікс – відсилає до американської бондіани, а фраза «Шеф, все пропало!» – до легендарної комедії Леоніда Гайдая «Діамантова рука».
Незвичайна атмосфера мультфільму, персонажі і гумористичні мініатюри – все це здебільшого плід уяви і неабиякого гумору режисера картини – легендарного киянина Давида Черкаського (на фото) який подарував нам й такі відразу розібрані на цитати шедеври, як «Лікар Айболит» та «Острів скарбів».
У 2014 році Українська кіностудія анімаційних фільмів випустила мультфільм «Пригоди Котигорошка та його друзів», повнометражний мультфільм-фентезі «Бабай». Також вийшли мультфільм «Лахмітко» та нові серії пригод козаків.
#мультфільм #київ #черкаський #київнаукфільм #укранімафільм
«Хто не бачив поєдинку Власова і Жаботинського, той не бачив Олімпіади», - писали в 1964 році японські газети. Саме в Токіо проходила легендарна олімпійська дуель двох радянських важкоатлетів українського походження.
#жаботинський #спорт #запоріжжя
182 роки тому, 27 січня 1839-го, під Києвом (в межах Борисполя) народився майбутній етнолог, фольклорист, правознавець та поет Павло Чубинський (1839-1884), який став автором слів державного гімну України.
Він закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Чубинський друкувався у журналі «Основа», завдяки чому познайомився з Тарасом Шевченком.
У 1861 році у Петербурзі він захистив дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» та отримав вчений ступінь кандидата правознавства.
Вірш «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський написав восени 1862-го під час вечірки у Києві, надихнувшись патріотичною піснею сербських студентів. А вже у січні 1863-го шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Таким чином Чубинський був відлучений від України на шість років.
А у 1863 році у львівському журналі «Мета» вперше був опублікований вірш, який згодом став державним гімном України.
#чубинський #гімн #поет #вірш
243 роки тому, 26 січня 1778-го, на Полтавщині у родині нащадків гетьмана Данили Апостола народився майбутній агроном, дослідник української старовини, перекладач Василь Ломиківський (1778-1845), який почав насаджувати в Україні перші лісосмуги для захисту полів.
Він навчався у сухопутному шляхетському кадетському корпусі в Москві, при кадетському корпусі графа Ангальта в Санкт-Петербурзі, та служив в Морському міністерстві. А після виходу у відставку в чині штабс-капітана 31-річний Василь Ломиківський оселився в хуторі Трудолюб Миргородського повіту й самотужки опанував аграрну справу. Він охоче вивчав наукові досягнення в цій галузі.
Ломиківський першим почав вершками розводити тополі, почав пересаджувати дерева взимку. Він висадив і виростив 10 тисяч дерев, створив два дендропарки і довів, що за допомогою лісосмуг можна формувати певний мікроклімат на полях, де ростуть сільськогосподарські рослини: дерева захищають ґрунт від суховіїв, затримують сніг, а опале листя утеплює і захищає землю, слугує для неї органічним добривом. Завдяки Ломиківському Полтавщину вважають своєрідною батьківщиною лісосмуг.
У своїх «Мертвих душах» Микола Гоголь описав обсаджені лісосмугами поля поміщика Костонжогло, прообразом якого був сусід Гоголів-Яновських Василь Ломиківський.
Також Ломиківський склав «Словник малоросійської старовини» (1808), переклав із французької на українську «Літопис Малоросії або історії запорозьких і українських козаків» Й.-Б.Шерера.
#ломиківський #історик #агроном #полтава
169 років тому, 25 січня 1852-го, у Харкові у родині майстра годинників народився майбутній видатний вчений, фізіолог та лікар-ендокринолог Василь Данилевський (1852-1939), який одним з перших у Європі налагодив промислове виробництво інсуліну.
Це сталось у співпраці з вченим та лікарем-терапевтом з Полтави Віктором Коганом-Ясним, який у 1923 році у лабораторії фізіологічної хімії Харківського медичного університету за власною методикою виділив інсулін з підшлункової залози. А професор Василь Данилевський першим організував промислове виробництво запатентованого ним унікального для всього світу способу спиртово-водних (безбілкових) витяжок з залоз внутрішньої секреції.
Саме в Україні, у Харкові вперше в СРСР почалося масове виробництво інсуліну.
Також Василь Данилевський увійшов до історії як засновник і директор Органотерапевтичного інституту в Харкові. Сьогодні це Інститут проблем ендокринної патології імені Василя Данилевського НАМН України.
#данилевський #лікар #медицина #інсулін #харків #вчений
138 років тому, 23 січня 1883-го, у Києві у багатодітній робітничій родині з’явився на світ майбутній видатний оперний бас Михайло Донець (1883-1941), якого називають українським Шаляпіним.
Ще у ранньому дитинстві у хлопчика виявили винятковий слух, музичну пам’ять й небесної чистоти дискант. Але навчатися музиці він почав не одразу, спочатку була військово-фельдшерська школа. І лише відбувши військову повинність, Михайло Донець почав брати уроки вокалу в найвидатніших київських педагогів.
Мистецьку діяльність він розпочав у 25 років (1908) в російській опері Зіміна. Рівень виконавської майстерності Донця був такий, що українського співака на два сезони ( 1911-1913) ангажував московський Большой театр.
Після цього Донець повернувся в Україну й став солістом Київського оперного театру. Його вважають одним із співтворців першої
Української Опери та активним учасником українізації цього мистецтва.
Розквіту таланту Донця завадила Перша світова війна - співака мобілізували до царської армії, де він служив звичайним фельдшером у Київському військовому шпиталі, та лише зрідка з’являвся на столичній сцені.
За своє творче життя Михайло Донець досконало оволодів 134-ма партіями басового репертуару в 79 операх, трьох оперетах і десяти драмах. Йому першому з оперних співаків УССР було присвоєно почесне звання заслуженого артиста, а потім – народного артиста України.
У 1941 році співробітники НКВС звинуватили артиста у контрреволюційно-націоналістичній діяльності та у шпигунстві. 10 вересня 1941-го він був розстріляний без суду, як й інші в’язні київських тюрем.
#донець #опера #співак #репресії
Унікальна технологія виготовлення воскових весільних вінків на Вінниччині занесена до Національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
Мода на воскові вінки прийшла до України з Західної Європи. На Вінниччині наречені почали прикрашати себе за допомогою цього атрибуту наприкінці 19-го − початку 20-го століть. Віночки настільки припали дівчатам до серця, що побутувало це до кінця 80-х років минулого століття.
Виготовляли вінки з різних матеріалів: віск, парафін, стеарин, лой, тобто сам термін «восковий» – узагальнений. Прикраси були кольоровими і однотонними: від жовто-коричневого (залежно від природнього кольору воску, стеарину, лою) до білого (парафін). Також вони відрізнялись за формою, зовнішнім виглядом, розміром, але технологія виготовлення у всіх майстринь на Вінниччині була подібна.
Після весілля прийнято було класти вінок на покуті за ікони або ж уміщувати усередині самих ікон. Цей елемент весільного вбрання зберігали на чільному місці наче святиню. Саме завдяки цій традиції до нашого часу деякі давні воскові весільні вінки збереглися у чудовому стані.
Сьогодні цей атрибут вже майже не застосовують під час весілля, а все більше використовують у тематичних фотосесіях, показах, відеороликах, відтворенні весільних обрядів.
#вінок #весілля #мистецтво #традиція #вінниця
360 років тому, 20 січня 1661-го, у Львові засновано університет Казимира. Нині це Львівський національний університет імені Івана Франка, який вважають одним із найстаріших університетів України й Східної Європи.
Він був відкритий на базі середньої школи-колегії єзуїтського ордену. Після неодноразових клопотань король польський та великий князь литовський Ян ІІ Казимир (на фото) 20 січня 1661 року підписав диплом, який надавав закладу «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора.
Відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Але незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій.
За хештегом #освіта можна почитати історію інших найкращих та найстаріших навчальних закладів України.
#університет #львів
157 років тому, 18 січня 1864-го, у селі Вишнопіль Київської губернії народився майбутній художник Іван Їжакевич (1864-1962), який написав майже 200 робіт до творів Тараса Шевченка.
Він навчався в Київській школі малювання, а потім – у Петербурзькій Академії мистецтв, куди його зарахували, незважаючи на запізнення на іспит. Молодий художник навчається та підробляє ілюстратором у кількох журналах. У виданні «Нива» Їжакевич публікувався майже 30 років. На його сторінках побачили світ безліч робіт художника на українську тематику. Зокрема, ілюстрації до творів Шевченка «Причинна», «Катерина», «Гайдамаки». Це стало початком праці Їжакевича над створенням його «Шевченкіани».
У 1907 році Іван Їжакевич повертається до Києва, де почав викладати малювання у середній школі, ілюструвати букварі й інші шкільні підручники. За все життя він написав понад 20 тисяч робіт.
Для Будинку-музею Тараса Шевченка в Києві Їжакевич намалював невеликі за розміром картини «Гайдамаки в Умані», «Перебендя» і кращу з них «Мені тринадцятий минало» (перша на фото). Потім він ілюстрував ювілейне видання «Кобзаря» до 125-річчя з дня народження поета, яке вийшло у 1939 році.
Він ілюструє твори Івана #Франко, Миколи Гоголя, Лесі #Українка, Михайла #Коцюбинський, а вже коли художнику було за 80 років, він взяв участь у створенні ілюстрацій до поеми Івана #Котляревський «Енеїда».
Свою останню картину Їжакевич розпочав за тиждень до смерті. Помер художник, 19 січня 1962 року, на другий день після свого 98-ліття. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
#їжакевич #художник #ілюстрації #шевченко
67 років тому, 16 січня 1954-го, Кам'янець-Подільська область була перейменована у Хмельницьку, а місто Проскурів – у Хмельницький. Таким чином було вшановано пам'ять видатного державного та військового діяча України гетьмана Богдана Хмельницького.
Місто Хмельницький веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці, яке походило від назви річки Плоскої.
Перша документальна згадка про Плоскирів відноситься до першої половини XV століття. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 році надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння.
Після загарбання Поділля Російською імперією, 5 липня 1795 року, імператорським указом була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром стає місто Проскурів. Саме в цьому імператорському указі вперше зустрічається назва «Проскурів».
З утворенням 22 вересня 1937 року Кам'янець-Подільської області Проскурів опинився у її географічному центрі. Це обумовило перенесення у березні 1941 року в Проскурів адміністративного центру області.
#хмельницький #область #перейменування
179 років тому, 15 січня 1842-го, у селі Карасівка під Маріуполем, у родині бідного шевця з’явився на світ майбутній видатний живописець-пейзажист грецького походження Архип Куїнджі, який здивував світ своїми «сяючими полотнами».
Він лише з третьої спроби вступив до Петербурзької академії мистецтв, обожнював творчість Івана Айвазовського й намагався вчитись у нього, але той не розгледів майбутній талант й порадив Куїнджі фарбувати паркани.
Перший успіх принесли митцю роботи «Осіннє бездоріжжя» і «Забуте село», які він створив під впливом передвижників. Повіривши у свої сили, Куїнджі кинув навчання в Академії.
Вже після 33 років Куїнджі знаходить особливу, ні на кого не схожу манеру, яку називали декоративною й навіть ілюзіоністичною. У цей час були створені його шедеври – «Українська ніч» (1876), «Березовий гай» (1879), «Місячна ніч на Дніпрі» (1880), «Вечір в Україні», над якою автор працював цілих 23 роки.
Одним з шедеврів пізньої творчості художника стала картина «Веселка». Він писав її п'ять років й одночасно створював безліч етюдів з заходами сонця, а досвід цих етюдів використовував у «Веселці», яку потім визнають неперевершеним зразком створення колірних і світлових ефектів.
У 40 років, коли слава Куїнджі досягла апогею, художник несподівано замовк. До кінця життя, цілих 30 років, Куїнджі не поставив на огляд жодного твору. Зачинившись в майстерні, він нікого не пускав до себе, зробивши таємницею свою подальшу творчу діяльність.
#куїнджі #художник #маріуполь
144 роки тому, 13 січня 1877-го, у селі Олександрівка Київської губернії (нині Кіровоградщина) народився майбутній український корабельний інженер, суднобудівник, автор проектів аеропланів Левко Мацієвич (1877-1910), який вважається першим українським авіатором.
Він навчався у 3-й Київській гімназії на Подолі, де у хлопця виявили нахил до математики, фізики, хімії та до іноземних мов. Потім юнак
досить легко вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту, а після цього закінчив ще й Миколаївську морську академію.
Інженерний талант Мацієвича вважали неперевершеним. Він стає флотським офіцером і одним із керівників спорудження крейсерів «Очаків», «Кагул» і панцерника «Іоан Златоуст». Проте Мацієвич мріяв про ще більше – побудувати авіаносець, на якому можна розмістити понад 20 літаків.
У 1908 році Левко Мацієвич захоплюється авіацією і віддається теорії та практиці повітроплавання. Він їде до Франції, яка у ті часи була найпередовішою у світі авіації. Там українець отримав посвідчення авіатора №178 – фактично увійшов до двох сотень перших у світі льотчиків. Мацієвич почав вивчати авіабудування.
Талановитий інженер прожив всього 33 роки. 7 жовтня 1910 року під час набору висоти літак «Фарман-IV» раптом почав розвалюватися на очах десятків тисяч глядачів, а сам Мацієвич, який керував повітряним судном, випав зі свого крісла при спробі вирівняти падаючий літак.
Джерела підказують, що за кілька днів до останнього свого польоту Левко Мацієвич дізнався про те, що йому для експериментів зі створення авіаносця виділений корабель і відпущена значна сума грошей.
#мацієвич #суднобудування #авіація #інженер #літак
143 роки тому, 12 січня 1878-го, у Харкові народився майбутній універсальний митець Гнат Хоткевич.
Письменник, композитор, режисер, драматург, перекладач, митець, історик, бандурист, видавець, літературний критик, театрознавець, диригент, етнограф, педагог, інженер-винахідник, громадський діяч, автор понад 300 літературних та 600 музичних творів – це все про одну людину.
Цікаво, що ще за життя Гната Хоткевича його літературна спадщина була видана у восьми томах.
Він отримав технічну освіту у Харківському технологічному інституті й деякий час працював на залізниці. Він навіть розробив власний проект дизельного поїзда (1901) на 30 років раніше від американського аналогу. Проте його серце належало бандурі, звуки якої він вперше почув у 5 років. Він не лише був відомим віртуозом гри на цьому інструменті, а й написав підручник для бажаючих опанувати бандуру, та глибоко вивчав історію кобзарства.
У 1903 році Хоткевич заснував перший в Україні робітничий театр, більшість акторів якого були неписемні. Протягом трьох років трупа дала понад 50 вистав, переважно української класики, українською мовою.
Він популяризував народну музику, театр, викладав у Харківському музично-драматичному інституті, а у Полтаві заснував та керував капелою бандуристів. Виховав багатьох талановитих бандуристів, більшість яких були репресовані ще на початку 1930-х років, лише одиницям вдалось врятуватися втечею за кордон.
Талановитого українця нещадно критикували у пресі. Влада заборонила його книги, присвячені народним музичним інструментам. А потім під забороною опинились й музичні твори Хоткевича.
У 1938 році його звинуватили в «участі у націоналістичній шпигунській організації». За вироком «особливої трійки» НКВС 60-річний Хоткевич був розстріляний.
#хоткевич #бандура #письменник #музика #театр #репресії
