-
Цікаві події, історичні факти, неполітичні новини. Зворотній зв'язок @Jsuprun Підтримка проекту 5363 5423 0918 3904
⚡️А вот и официальное подтверждение того, что российский корабль «Орск» ушёл на дно кормить украинских рыб 😏
Инсайдер UA | Подписаться
🔥🔥🔥А тим часом в окупованому Бердянську де о 7.00 українські партизани підірвали резервуар з 3000 тон пального, від чого здетонував склад боєприпасів (ракет та снарядів) і зазнав суттєвих пошкоджень один з російських військових кораблів, почалися масові облави на українців
Окупанти закрили Бердянськ, оцепили порт і лікарню де дуже багато російських військовослужбовців… масово затримують цивільних і шукають партизан…
👆👆Прохання до всіх друзів в Бердянську видаляти з меседжерів листування та фото й відео.
Знищене пальне і боєприпаси мали піти військам які штурмують Маріуполь а частина використана для наступу на Одесу!
Слава українським партизанам, Бердянська!🤝🇺🇦💪
99 років тому, 30 березня 1922-го, у Києві створили театр-студія «Березіль», засновником якого був відомий режисер із Самбора, теоретик і революціонер театру Лесь Курбас. Нині це Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка.
🔹 Театр виник як мистецьке об’єднання навколо групи акторів колишнього «Молодого театру», створеного в 1918 році.
🔹 Назва походить від першого місяця весни – березня.
🔹 У 1922–1926 роках театр працював у Києві, з 1926 по 1933 роки базувався у Харкові.
🔹 «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію, музей театру, десять комітетів, видавав журнал.
🔹 В «Березіль» творили і грали Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Данило Антонович та інші відомі митці
🔹 У харківському періоді «Березолю» проявилася тріада митців – Лесь Курбас, художник Вадим Меллер, драматург Микола Куліш. Їх вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933) набули широкого розголосу в радянській Україні.
🔹 Наприкінці 1933 року Леся Курбаса усунули з посади художнього керівника театру, звинувативши в українському націоналізмі. А «Березіль» закрили.
🔹 25 грудня 1933 року Курбаса заарештували за звинуваченнями у контрреволюційно-терористичній діяльності. У листопаді 1937-го він був розстріляний.
🔹 У 1935 році «Березіль» перейменували на Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
#театр #березіль #лесь_курбас
192 роки тому, 29 березня 1829-го, у місті Могилів-Подільський під Винницею народився майбутній видатний акушер-гінеколог та
професор Харківського університету Іван Лазаревич (1829-1902), якого називають інженером повивальної справи.
🔹 Завдяки цьому українцю в арсеналі лікарів того часу з'явилися більш досконалі акушерські щипці, кількість професійних акушерок в Росії збільшилася на порядок, а у вітчизняній практиці повсюдно почали застосовувати психопрофилактику перед пологами. Авторству Лазаревича належить понад 70 праць, виданих не російською, англійською, французькою та німецькою мовами.
🔹 Стараннями Лазаревича при клініці Харківського університету організований Повивальний інститут, який готував тільки акушерок. До цього такі інститути існували лише у Москві та Петербурзі.
🔹 Він постійно прагнув удосконалити акушерський інструментарій, роблячи його зручнішим для лікарів і безпечнішим для пацієнток. Створені за кресленнями Лазарвича акушерські інструменти були широко поширені. Автор докладно описав їх в ілюстрованому «Атласі гінекологічних та акушерських інструментів», виданому в 1867 році.
#лазаревич #пологи #акушер #харків
274 роки тому, 25 березня 1747-го, у місті Глухів на світ з’явився нащадок козацького роду, майбутній військовий, дипломат і канцлер Російської імперії - князь Олександр Безбородько (1747-1799), талант якого вивів Росію у вищу лігу європейських держав. З ім’ям цього українця пов’язане заснування і початок облаштування в Ніжині вищого навчального закладу – Гімназії вищих наук князя Безбородька.
🔹 Він був представником української еліти при імператорському дворі.
🔹 Безбородько навчався у Києво-Могилянській академії, входив до петербурзької Академії наук та мав звання почесного аматора петербурзької Академії мистецтв.
🔹 Під час російсько-турецької війни (1768–1774) командував українськими полками.
🔹 Був статс-секретарем імператриці Катерини II, а згодом призначений членом Державної ради й фактично керував Колегією закордонних справ.
🔹 При Павлі I був призначений на найвищу державну посаду – канцлером. Мав великий вплив на імператора i домігся від нього відновлення в Україні Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.
🔹 Безбородько вважається одним з авторів «Краткой летописи Малой России с 1506 по 1770 год».
🔹 Заповів 210 тисяч рублів на створення у місті Ніжин (Чернігівська область) гімназії вищих наук, яка у 1832-му стала Ніжинським ліцеєм, а згодом історико-філологічним інститутом ім. князя О. Безбородька. Нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.
#безбородько #глухів #ніжин #канцлер
179 років тому, 22 березня 1842-го, у селі Гриньки на Полтавщині з’явився на світ майбутній композитор, піаніст, хоровий диригент Микола Лисенко (1842-1912), якого називають гетьманом української класичної музики.
🔹 Саме Лисенко, зачарувавшись волелюбною поезією Тараса Шевченка переклав його «Кобзар» мовою музики. До речі, музику до «Заповіту» композитор називав своїм першим твором.
🔹 Лисенко – автор 10 опер, серед яких «Різдвяна ніч», «Утоплена» «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда».
🔹 Він зібрав сотні зразків народної творчості (народних пісень, обрядів), які активно використовував у своїх музичних творах.
🔹 Написана майстром «Українська сюїта» викликала справжній фурор. До цього часу ніхто з композиторів не поєднував народну творчість і канонічні танцювальні форми.
🔹 Лисенко – один із засновників українського національного оперного театру в Києві. Його оперу-колядку «Різдвяна ніч» вперше виконали на сцені Київського міського театру 24 січня 1874 року – цей день вписаний в історію українського мистецтва як дата народження оперного театру в Україні.
#лисенко #музика #композитор
104 роки тому, 18 березня 1917-го, в Києві за ініціативою громадскості урочисто відкрили Першу українську гімназію імені Тараса Шевченка, директором якої став учений-хімік і педагог Петро Холодний (на фото). Заняття у закладі розпочались 20 березня.
До цього в Києві впродовж декількох століть не було жодного україномовного учбового закладу. Російський уряд забороняв використання української мови в освіті, науці, культурі.
Гімназія відкрилася завдяки зусиллям Українського Товариства шкільної освіти і розташовувалась спочатку в приміщенні приватної російської жіночої гімназії А.В. Жекуліної (там вчилися діти київських багатіїв). Навчання відбувалось у другу зміну. Згодом заклад перемістили до одного з приміщень на Львівській площі, а потім – до приміщення колишньої амбулаторії лікарні при Покровському монастирі.
В Першій українській гімназії спільно навчались хлопці й дівчата. За один рік кількість учнів зросла з 80 до 174 осіб. За соціальним станом це були діти селян (43 особи), інтелігенції (35 осіб), міщан (20 осіб) і біженців (70 осіб). З початком 1918-1919 навчального року в гімназії навчалося вже понад 200 учнів.
#освіта #гімназія #українська_мова #київ
59 років тому, 16 березня 1962-го, дніпропетровська РН «Космос» вивела на орбіту перший космічний апарат розробки ОКБ-586 (КБ «Південне»). Цей космічний апарат одержав назву «Космос-1» й став першим українським супутником Землі.
Небесне тіло запустили за допомогою ракети-носія «Космос 63С1» з космодрому Капустін Яр в астраханській області Росії.
На супутнику була встановлена радіоапаратура для дослідження іоносфери. Період обертання пристрою навколо Землі становив 96,35 хв. 25 травня 1962-го супутник припинив існування, згорівши в щільних шарах атмосфери.
«Космос-1» поклав початок створенню в Дніпропетровську великого сімейства найрізноманітніших космічних апаратів.
Сьогодні КБ «Південне» працює над створенням космічного апарату дистанційного зондування Землі «Січ-2-1», запуск якого запланований на 2021-й.
#космос #супутник #дніпро
107 років тому, 14 березня 1914-го, льотчик Петро Нестеров з механіком Руденком здійснили перший безпосадковий авіапереліт з Києва до Одеси.
Політ тривав 3 години 9 хвилин на літаку «Ньюпор 4». Це був той самий апарат, на якому Нестеров здивував світ своєю «мертвою петлею» над Києвом у вересні 1913-го.
Петро Нестеров вважав, що переліт з Києва до Одеси здатний його прославити та попросив у свого начальника генерала Костянтина Борескова дозвіл на переліт без пересадок. Той заявив, що «Ньюпор» має бак на три години льотного часу, цього нібито вистачало на 320 км, а до Одеси 480 км. Але дозвіл на переліт Нестеров отримав. Він вилетів з Сирецького летовища та використовував залізницю, як орієнтир. Над Білою Церквою залізниця пішла вбік, але Нестерову вдалося скоригувати маршрут. Згодом льотчик побачив Одесу. Літак сів на одеському стрілецькому полі. Публіка носила його на руках.
За хештегом #Нестеров можна детальніше почитати про його «мертву петлю».
143 роки тому, 10 березня 1878-го, у Женеві було надруковане перше мініатюрне кишенькове видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Розмір книги був лише 55 х 85 мм. А в Україну її завезли контрабандою – в упаковках з-під цигарок через заборону видання книг українською мовою – циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва забороняв друкувати книжки та періодичні видання «малороссийськім нарєчієм».
Женевська друкарня, де видали «Кобзаря» належала українському вченому та публіцисту Михайлу Драгоманову, який емігрувавши з Російської імперії, активно займався виданнями позацензурних творів українських вчених та письменників.
#шевченко #кобзар #драгоманов
Одна з найвідоміших пісень Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори» була написана протягом восени 1968-го року та зими 1969-го року, коли композитор був першокурсником Чернівецького медичного інституту. Початкова назва пісні була «Мила моя» та мала відмінності у тексті. До речі, багато хто так і називає цей хіт – «Мила моя».
#івасюк #пісні #композитор
155 років тому, 3 березня 1866-го, у Києві відкрилась публічна бібліотека, яка сьогодні має назву Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого й вважається одною з найстаріших й найбільших книгозбірень країни.
Її засновниками були відомі громадські діячі київського дворянства та купецтва – цукрозаводчик та меценат граф Олексій Бобринський, книготорговці Василь Барщевський та Степан Літов, відомий поміщик Григорій #Галаган та ін.
Основою фонду стали приватна книгозбірня письменника і книговидавця Василя Барщевського (на фото) та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.
Станом на 2015 рік розмір фондів становив близько 4,7 млн одиниць.
#бібліотека #київ #книги
44 роки тому, 1 березня 1977-го, у Києві відкрили пам'ятник знаменитому українському просвітителю і літератору Григорію Сковороді, який входить до топу-100 видатних філософів світу.
П’ятиметровий бронзовий монумент на постаменті з чорного граніту встановили в сквері біля Контрактового будинку, навпроти старого корпусу Києво-Могилянської академії, в якій колись навчався Сковорода. Автори пам'ятника – скульптор Іван Кавалерідзе та архітектор Василь Гнєздилов.
Сковорода був людиною величезних здібностей і володів енциклопедичними для свого часу знаннями й свідомо обрав долю мандрівника і проповідника.
Він відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів та віддавав перевагу особистій духовній свободі. Сучасні дослідники порівнюють його з людиною-хіпі.
Концепція світогляду Сковороди розглядала філософію, як спосіб пізнання людиною самого себе, пошуку своєї місії. А момент усвідомлення свого призначення Сковорода називав реалізацією Божого задуму. Головною метою філософії Сковорода називав пошук щастя, гармонії, життєвого балансу.
За хештегом #Сковорода можна почитати кращі висловлювання українського філософа.
#філософ #київ
У львівському Домі Івана Франка показали раніше невідоме фото 30-річної Лесі Українки. В музеї розповідають, що про цю світлину не було відомо навіть дослідникам творчості української поетеси.
Вважають, що Леся Українка позувала для цього фото у 1901 році у розташованому в Чернівцях ательє відомого буковинського фотографа Яна Кржановського. Фотопортрет поетеса подарувала своїй подрузі – письменниці Ользі Кобилянській.
На звороті світлини є напис: «Цвіт папороті можна дістати, тільки переживши найстрашнішу ніч».
Як розповіли в Домі Франка, світлину придбали для фондів музею ще у 2001 році, але тільки тепер вона отримала фахову наукову атрибуцію завдяки експертизі Тамари Скрипки – відомої дослідниці біографії Лесі Українки.
Фото походить із колекції сестри та біографа поетеси Ольги Косач-Кривинюк.
#леся_українка #поезія #література
Найточніше відео удару по російських десантних кораблях у порту Бердянська. Все буде Україна! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Читать полностью…
Сообщают, что во временно оккупированном Бердянске утонул один российский корабль, ещё два сильно дымят и пытаются скрыться
Также пишут, что уничтожен склад с боеприпасами и топливом.
Ждем официального подтверждения. Но если это так, то «яка сумна новина» 😀
Инсайдер UA | Подписаться
212 років тому, 1 квітня 1809-го, у селі Сорочинці на Полтавщині народився майбутній видатний український прозаїк та драматург Микола Гоголь, який подарував світу «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Вія», «Мертві душі», «Тараса Бульбу».
Він був з багатодітної сім’ї, обожнював в’язати на спицях та шити, соромився свого носа, боявся грози, мав пристрасть до солодкого й так ніколи не одружився.
🔹 Свою містичну повість «Вій» Гоголь називав народним переказом, мовляв, він почув й записав розповідь, не змінивши жодного слова. Проте фольклористи ніде не знайшли усних або письмових згадок, які хоча б віддалено нагадували сюжет «Вія».
🔹 Джерелом сюжету п’єси «Ревізор» був реальний випадок в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів поет Олександр Пушкін. Він же запропонував Гоголю й сюжет «Мертвих душ».
🔹 Історія рідної України була для Гоголя одним з найулюбленіших досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його на написання епічної повісті «Тарас Бульба». Вона була вперше опублікована в збірці «Миргород» у 1835 році.
#гоголь #література #письменник
До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:
📸 @znumka — Сховище унікальних історичних фото.
🌏 @lifetotravel — Актуальні тури та новини туризму.
💔 @fyouall — Ниття твоєї колишньої.
📸 @retrospective_photo — Фотохроніка історії людства.
🎬 @evropacinema — Естетичне кіно: класика і арт-хаус.
⭕️ @ukrainskie — Телеграм музика в MP3 форматі.
📚 @aphorism_ua — Цитати і тексти українською мовою.
🗺 @mapsua — Мапи про Україну та світ.
💶 @costukraine — Все про ваші податки.
🍿 @znozangl — ЗНО з англійської в тестах.
🇺🇦 @legoffhistukr — Історія України.
❤️ @ukrayina_poza_chasom — Цікавинки з історії України щодня.
🤓 @b00k_thief — Рецензії твоїх улюблених книг.
🇪🇦 @spanishforbeginners — Іспанська для початківців.
🚀 @m_progress — Територія успішних людей.
22 роки тому, 28 березня 1999-го, міжнародна команда ракетобудівників, до якої входили й українські фахівці, вразила світ дивовижним за красою успішним стартом ракетоносія «Зеніт-3SL», який відбувся посеред Тихого океану з встановленої на екваторі плавучої платформи «Одіссей». Таким чином був народжений унікальний морський космодром.
🔹 На навколоземну орбіту був виведений демонстраційний макет супутника DemoSat масою 4,5 тонни.
🔹 Над проектом працювали шість років. У березні 1994-го до робіт залучили КБ «Південне» і ВО «Південмаш» (Дніпро), а за рік для здійснення комерційних запусків супутників з морського космодрому в Тихому океані було створено спільне підприємство Sea Launch, акціонерами якого стали американська компанія Boeing, російська РКК "Енергія", англо-норвезька Кvaerner Group і українські підприємства КБ «Південне», ВО «Південмаш».
🔹 Проект «Морський старт» діяв 15 років. Всього з березня 1999 року по травень 2014 року здійснили 36 пусків ракетоносіїв «Зеніт-3SL», 33 з яких були успішними.
🔹 Крайній пуск відбувся 27 травня 2014 року: на орбіту був виведений європейський супутник зв'язку Eutelsat 3В.
#ракети #супутник #космос #морський_старт
93 роки тому, 23 березня 1928-го, Кам'янець-Подільську фортецю оголосили історико-культурним заповідником.
Заповідник площею близько 121 гектар створений на основі комплексу архітектурно-містобудівної спадщини перлини Поділля – міста Кам'янець-Подільський, який лежить на крутих живописних берегах річки Смотрич.
🔹 У місті понад шістдесят важливих історико-архітектурних пам'яток, найдревніші з яких пов'язані з домонгольським періодом 12-13-го століть і збереглись тільки фрагментарно.
🔹 Особливе місце серед них займає стара цитадель – укріплення із системою фортифікаційних споруд. Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується 1374 року у грамоті князя Юрія Коріатовича, який володів на той час Поділлям.
🔹 До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію.
🔹 Найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі.
🔹 Фортеця внесена до Списку пам'ятників світової спадщини ЮНЕСКО і входить до 7 чудес України.
#фортеця #камянець_подільський #заповідник
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт…
Це слова української поетеси Ліни Костенко, якій сьогодні, 19 березня, виповнюється 91 рік.
🔹 Вона народилась 1930-го року у місті Ржищів під Києвом й зазнала слави залізною жінки, яка завжди говорила та писала, що хотіла. Навіть тоді, коли її колеги боялись репресій та мовчали.
🔹 Вона - авторка понад 15 поетичних збірок, автор найвідоміших в Україні романів у віршах. Костенко написала лише один прозаїчний твір – роман «Записки українського самашедшого», який вийшов у грудні 2010-го й отримав неоднозначні відгуки аудиторії.
🔹 Один її твір – кіносценарій «Перевірте свої годинники» – екранізували. У ньому розповідається про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли у 1964 році, але його так і не побачили глядачі. Його так переробили, що Костенко відмовилася від авторства.
🔹 Вона відмовилася від звання Героя України, заявивши, що їй не потрібні жодні нагороди.
#ліна_костенко #поезія #література
165 років тому, 17 березня 1856-го, в Омську народився майбутній художник-символіст дансько-польського походження Михайло Врубель (1856-1910).
Він не був українцем, але одного разу приїхавши у Київ, він закохався в Україну назавжди й народився вдруге – як митець.
Розписи Врубеля прикрашають дві київські церкви: Кирилівську та Володимирський Собор.
Найбільша та найкраща Врубелівська композиція розташована саме у Кирилівській церкві, вона має назву «Зішестя Святого Духу».
Зображених на цьому розпису святих Врубель малював зі своїх сучасників: фельдшерки, мистецтвознавця, священика, археолога Гошкевича. Фахівці вважають, що в образі апостола Луки Врубель зобразив самого себе.
#врубель #художник #церква
94 роки тому, 15 березня 1927-го, на скелі біля селища Кічкас на околиці Запоріжжя облаштували будівельний майданчик, де стартувало найбільше будівництво кінця 20-х початку 30-х років ХХ століття – почали зводити Дніпрельстан (згодом ДніпроГЕС).
На будівництво звозили робітників з усього СРСР. Скільки точно людей пройшло через будмайданчик ГЕС, достеменно невідомо, оборот робочої сили не скінчувався. А основними знаряддями праці у перші роки була лопата, кайло, тачка і віз.
Будівництво супроводжувалося величезною пропагандистською кампанією. По всій країні проходили збори і мітинги. Трудящих змушували перераховувати до фонду Дніпрельстану частину заробітку, а у селян на потреби Дніпрельстану відбирали худобу, зерно та іншу сільгосппродукцію.
Крім вироблення електроенергії, станція повинна була вирішити проблему судноплавства Дніпра, адже його русло перетинали дев'ять порогів, які ускладнювали проходження суден.
В цілому для будівництва ГЕС витягли і перекинули 8 млн кубометрів грунту, поклали 1,2 млн кубів бетону. А також затопили близько 16 тисяч гектарів землі. Під водою опинилося 56 населених пунктів, з яких 14 були затоплені повністю, а 42 - частково.
За хештегом #дніпрогес можна детальніше почитати про історію цього об’єкту. #запоріжжя #гес #дніпро
100 років тому, 11 березня 1921-го, уряд УССР хвалив постанову про викуп у населення культурних цінностей для передачі державним музеям.
Документ оголошував «всенародним» майном «усі значні збірки пам’яток мистецтва та старовини, а також різні речі, що мають цінність». Таким чином держава набувала права їх примусового викупу, а у разі відмови власника — «право секвеструвати річ» для музеїв.
Джерела кажуть, що лише у Києві було «поставлено на облік та вилучено» 150 приватних зібрань — понад 200 тисяч предметів старовини та мистецтва на суму близько одного мільярда карбованців у цінах 1915 року. Вилучені цінності переправлялися до створеного в 1920 році Державного сховища цінностей РСФРР (так званий Госхран) і вже звідти — за кордон…
#музей #коштовності
207 років тому, 9 березня 1814-го, у селі Моринці Київської губернії, (нині це Черкаська область) народився майбутній класик української літератури, живописець та національний символ Україні Тарас Шевченко (1814-1861), який за 47 років свого життя став автором 231-го поетичного твору та одного драматичного – п’єси «Назар Стодоля». До наших днів збереглися 835 художніх творів (картини, гравюри) Шевченка. Ще близько 300 художніх робіт вважаються втраченими.
Що відомо про національний символ України
🔹 Він походить із козацько-бойківської родини. Прапрадід поета по батьковій лінії був кошовим писарем у козаків. А матір Катерина Бойко походила з бойківської родини, яка проживала на Прикарпатті й згодом переїхала у Моринці на Черкащину.
🔹 За своє коротке життя він 24 роки провів у кріпацтві, 11 років – під слідством, і лише 12 років був вільним.
🔹 Його освіта — всього два класи церковно-приходської школи. Також він був вільноприхожим учнем Петербурзької академії мистецтв.
🔹 Навесні 1838 Шевченка викупили з кріпацтва завдяки російському художнику Карлу Брюллову, який намалював портрет Василя Жуковського і розіграв картину у лотерею, а виручені 2500 рублів, сплатив пану Павлу Енгельгардту.
🔹 Шевченко був невисоким. За даними «Формулярного списку про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1953 рік, зріст рядового Шевченка 2 аршини і 5 вершків, що дорівнює 164, 46 см.
🔹 Його #Кобзар вважають однією з найбільш популярних книг української класичної літератури, яка була перевидана понад 8 мільйонів разів.
🔹 Поет вільно працював як українською, так і російською мовами.
🔹 Поезію Шевченка переклали більше ніж 100 мовами світу, серед яких японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів зроблено польською, англійською та російською.
🔹 Шевченко любив музику, грав на гармоніці.
🔹 У 1861 році за власні кошти видав Буквар, який вийшов накладом у 10 тисяч примірників і був призначений для вивчення грамоти у безкоштовних школах.
🔹 Незважаючи на бажання знайти дружину, він так і не одружився. Йому приписують залицяння до щонайменше дев’яти жінок, але всі вони завершилися невдало.
🔹 Шевченко займає перше місце у світі за кількістю пам’ятників, встановлених діячу культури – 1384. Більшість – 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.
🔹 Ім’ям поета назвали один із 300 кратерів Меркурія. Кратер Шевченка має діаметр 137 кілометрів.
🔹 У поета є дві могили: на Смоленському кладовищі в Петербурзі, місті, в якому він помер і був спочатку похований, та в Каневі. До Канева труну із тілом перевезли через два місяці після його смерті, відповідно до заповіту.
#шевченко #поет #художник
72 роки тому, 4 березня 1949-го, у Кіцмані Чернівецької області, народився популярний український музикант Володимир Івасюк (1949-1979). Він подарував світу хіт «Червона Рута», який лунає вже 50 років.
Івасюк став автором 107 пісень (найвідоміші: «Я піду в далекі гори», «Червона Рута», «Водограй», «Жовтий лист», «Балада про дві скрипки», «Балада про мальви», «Я твоє крило»), п’ятдесяти трьох інструментальних творів, музики до двох спектаклів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано та майстерно виконував свої пісні. Найголовніше, він зробив українську пісню модною.
Що відомо про легендарного українського композитора-виконавця:
🔹 У нього було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення.
🔹 Багато пісень писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару.
🔹 Пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.
🔹 У композитора була дивовижна працездатність. Одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.
🔹 Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність.
🔹 Категорично відмовився переїхати зі Львова до Москви.
🔹 Прожив всього 30 років, загинувши при загадкових обставинах
– його знайшли повішеним у Брюховецькому лісі.
🔹 Смерть Івасюка влада спробувала видати за самогубство. Лише у 2009 році Генпрокуратура України поновила розслідування причин та обставин смерті.
За хештегом #червона_рута можна почитати історію цього хіта.
#івасюк #пісні #композитор
Український борщ потрапив у топ-20 найкращих перших страв світу та посів там третє місце. Такий рейтинг склав підрозділ CNN – Travel. За версією авторів, найсмачнішими за борщ виявилися лише в'єтнамський фо з яловичини і нігерійський суп банга з пальмових горіхів.
«Шматочок ніжною буряка, плаваючий в яскраво-червоному бульйоні для супу, який так люблять в Україні і в усій Східній Європі. Борщ, часто приправлений ложкою сметани, - це все що завгодно, але не просто буряковий суп. Він отримує гоструватий смак від квасу, молочно-ферментованого бурякового соку, ще одної регіональної фірмової страви», – так описують автори рейтингу українську страву.
Повний топ-20 найсмачніших перших страв світу виглядає так:
🔹 нігерійський суп банга 🔹 в'єтнамський фо
🔹 український борщ
🔹 французький буйябес
🔹 португальська кальдо верде
🔹 магрибський чорба фрік (Алжир, Лівія, Туніс)
🔹 перуанський чупе де камаронес
🔹 іспанська гаспачо
🔹 западноафріканській арахісовий суп
🔹 американський гамбо
🔹 марокканський харірі
🔹 грузинський суп харчо
🔹 китайський ланчжоу
🔹 мьянмарскій мохінга
🔹 мексиканський менудо
🔹 бразильський мокека де камаран
🔹 індонезійська сото аям
🔹 тайський тому ям
🔹 японський рамен
🔹 турецька яйла чорбаси
За хештегом #борщ можна почитати цікаві факти про цю українську страву.
176 років тому, 1 марта 1845-го, у містечку Сенча Лохвіцького повіту Полтавської губернії в дворянській родині козацького походження, народився майбутній український інженер Федір Піроцький (1845-1898), який став винахідником першого у світі трамваю на електричній тязі.
Його винахід не відразу оцінили на батьківщині, але трамваями досі користується увесь світ. У 1880 році 35-річний Піроцький показав публіці перший дослідний зразок трамвая, який вміщував 40 пасажирів, їхав без коней, але з «кінською» швидкістю 8-12 км/год, розвертався, здавав заднім ходом. Але усі лише захоплювалися й продовжували користуватися конками, тому що їхні власники були дуже проти такого конкурента.
Першими вигоду цього транспорту зрозуміли німці, тому у 1881 році між Берліном і його передмістям Ліхтерфельде брати Карл і Вернер фон Сіменс запустили перший у світовій історії електричний трамвай з протяжністю лінії у 2500 метрів. Потім був Париж, Брайтон, Франкфурті-на-Майні.
Перший у Російській імперії електричний трамвай з’явився лише за 12 років після презентації Піроцьким дослідного зразка – у 1892-му у Києві. А у 1894-му трамвай запустили у Львові, у 1897 – у Катеринославі (Дніпро) та Житомирі.
#піроцький #трамвай #інженер
135 років тому, 26 лютого 1886-го, на Донбассі у Горлівці була отримана перша в Російській імперії ртуть.
У 1879 році інженер Чегарських вугільних копалень Аркадій Міненков випадково знайшов у Микитівці (зараз район Горлівки) ртутну руду, звернувши увагу на кам'яні паркани біля будинків, складені з піщанику з червонуватими вкрапленнями.
Інженер звернувся до відомого фахівця з гірської справи Олександра Ауербаха за порадою. Проаналізувавши матеріали Міненкова, та переконавшись у перспективності знайденого родовища, Ауербах разом з першовідкривачем і ще декількома компаньйонами організував «Товариство ртутного виробництва «О.Ауербах і Ко».
3 березня 1885 року було укладено орендний договір із товариством микитівських селян на право розробки на їхніх землях ртутних руд. Саме з того часу в районі Микитівки і почалася їхня промислова розробка.
#ртуть #горлівка #донбас #виробництво
