Telegram-канал v1latsports - Професіональний Фанат Спорту: Unsorted

Професіональний Фанат Спорту

26 Aug 2024 13:57

Сьогодні не стало Свена-Йорана Ерікссона.

Швед працював в Італії 14 років: з Ромою, Фіорентиною, Сампдорією, Лаціо.

Найбільше трофеїв взяв з Лаціо: скудетто, Кубок Кубків, Суперкубок УЄФА, дві Коппи, дві Суперкоппи. Ерікссон був визнаний найкращим тренером Серії А 1999/2000.

Далі – уривки з його тексту для Coaches’ Voice.

***

«Серія А була найкращою лігою у світі, коли Рома запропонувала мені роботу. Всі найкращі футболісти грали в Італії. Я тренував Бенфіку, ми вибили Рому з Кубка УЄФА у чвертьфіналі, тож мене покликали до столичного клубу. Був 1984-й, я погодився.

Це була хороша, але стара команда. Вони досягли успіху з іншим шведським тренером, Нільсом Лідгольмом. За рік до мого приходу виграли чемпіонат, наступного сезону грали у фіналі Кубка чемпіонів - поступилися Ліверпулю в серії пенальті. Команда з великою історією, з великими гравцями, легендарними. Вони відчували себе королями Риму, а в мене були свіжі ідеї. Я хотів, щоб вони більше бігали. Перший рік було складно – іноді я запитував себе, а чи варто було переїжджати до Італії.

Перед тим, як я прийняв пропозицію Роми, мені дзвонили з Барселони: «Не погоджуйся. Приїжджай до нас. В Італії ти не зможеш бути на лавці».

Тоді в Серії А іноземним тренерам було заборонено бути на лавці. Я рік сидів на трибуні: було складно, команда грала погано. Я не міг ніяк вплинути на гру, у перерві не можна було зайти в роздягальню. А наступного дня преса поливала мене брудом за поразку.

Але на другий рік справи налагодилися. Ми підписали молодих свіжих гравців. Другий сезон у Ромі вийшов дуже вдалим».

***

У той час нападник був нападником. Нападники забивали голи – їм не потрібно було оборонятися. Старим гравцям не підходив мій стиль футболу. Відомі футболісти, що не хотіли працювати на обидві фази гри, були проти моїх ідей. Я сказав собі: «Свене, якщо хочеш, щоб твоя команда грала так, як тобі подобається, знайди потрібних виконавців. Інакше ти просто витрачаєш час даремно».

Я провів в Італії п'ять років. Два останні працював із Фіорентиною. Міг залишитися там довше, але Віола тоді була командою, що хотіла бути в середині таблиці, а не перемагати. Їхньою метою було не вилетіти.

Я повернувся в Португалію на три роки, а в 1992-му мене знову покликали в Італію – до Сампдорії.

Роберто Манчіні та Джанлука Віаллі вирішили, що хочуть, щоб я їх тренував. Не думаю, що це була ідея президента – все придумали ці двоє.

Італійський футбол, як і раніше, залишався найкращим у світі, тож я погодився підписати контракт. Але перед цим мені зателефонував президент.
«Я більше не можу змагатися з Міланом, Ювентусом та Інтером. Доведеться продавати гравців. На жаль, я маю продати Віаллі Ювентусу. Якщо ти згоден очолити команду – ласкаво просимо. Але я зрозумію, якщо ти передумаєш».

Я не передумав. Це були щасливі п'ять років.

Сампдорія була сімейним клубом. Усім керувала сім'я Мантовані: батько, сини, дочки. Дуже приємна тепла атмосфера. Ми взяли тільки один трофей – Кубок Італії, але добре виступали в чемпіонаті, у нас грали класні футболісти. Гарний був час.

За п'ять років ми з клубом вирішили розлучитися, і я підписав контракт із Блекберном. А за кілька днів на мене вийшов Лаціо.

У них була класна команда, але вони нічого не вигравали 20 років. Я знав, що власник Лаціо»Серджо Краньйотті дуже амбітний, тому попросив Блекберн відпустити мене.
Після зустрічі вони погодилися: «Ок. Ми розуміємо».

Я дякую Блекберну за це щодня. У 1997-му я став тренером Лаціо і працював там три з половиною роки. Це було чудово».

🌐 ДжанлукаЛападула