-
Вони захищали нас на фронті. Наша черга стати на їх захист
Коли медичної допомоги на місці недостатньо
Ні для кого не секрет, що умови перебування в українських СІЗО далекі від прийнятних. Тому нерідко така обстановка створює або поглиблює уже наявні проблеми зі здоров’ям у бійців, які потрапляють в ув’язнення. Медична частина при більшості установ безпорадна перед серйознішим за застуду захворюванням.
Але для ув’язнених передбачена можливість обслідування та лікування за межами установи. Це питання в’язні можуть підняти, написавши звернення про надання медичної допомоги.
Як його підготувати:
- візьміть у медичній частині копії своїх довідок про стан здоров’я - усе, що фіксує травми, хвороби і скарги.
- підготуйте текст звернення. Обов’язкові складові: інформація про себе (ім’я, стаття, місце перебування), скарги на захворювання, з якими не може допомогти медична частина при установі, конкретні прохання.
- додатки у вигляді довідок - кожна довідка є окремим додатком.
Досвід наших підопічних підтверджує ефективність звернень до Міністерства ветеранів, тому ми би пропонували бійцям направляти свої звернення саме туди.
❗Пам’ятайте, чим конкретнішим та чіткішим буде ваше звернення, тим швидше ви зможете отримати необхідну допомогу❗
⚡Ріфу змінили запобіжний захід - суд відправив його під цілодобовий домашній арешт.
Читать полностью…
Олексій Чирній скоро звільниться
Почнемо тиждень з приємної новини - наступного місяця закінчується термін незаконного утримання українського політв’язня, історика та науковця Олексія Чирнія. Нагадаємо, його затримали у 2014 році разом з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком та Геннадієм Афанасьєвим.
Росіяни обвинуватили Олексія у підготовці теракту і примусово оголосили громадянином рф, тому не пускали до нього українського консула. Сам Чирній наполягав на тому, що є громадянином України, через що, вочевидь, його катували.
Але уже дуже скоро Олексія зустріне матір, разом з нею історик повернеться додому. Тримаємо кулаки за Чирнія і сподіваємося, що за ті кілька тижнів, які Олексію ще доведеться пробути в неволі, нічого не трапиться.
Новини останніх днів із офісу Уповноваженого з прав людини:
- секретаріат омбудсмена та офіс генпрокурора створили робочу групу, яка має відслідковувати випадки катування та інших порушеннь прав людини працівниками правоохоронної системи. З цією метою монітори відвідуватимуть місця несвободи.
- полоненому Олегу Приходьку стало гірше: скаржиться на загострення хронічних хвороб, набряки та постійний біль у кінцівках. Звісно ж, окупанти не надають йому медичну допомогу.
- у Бориспільській виправній колонії №119 зафіксовано 31 випадок захворювання на COVID-19. У омбудсмена наголошують, що кваліфікованих лікарів, окрім стоматолога, які могли б надати відповідну допомогу, в установі немає.
- бойовики терористичних формувань “лднр” утримують у полоні 280 громадян, серед яких 44 військовослужбовці. 258 українських громадян зникли безвісти.
Окупанти катували полоненого журналіста Єсипенка
Учора підконтрольний російським окупантам Верховний суд тимчасово окупованого Криму лишив під вартою позаштатного працівника Радіо.Свобода Владислава Єсипенка. Нагадаємо, його показово затримали 10 березня як учасника акції на честь дня народження Тараса Шевченка. Росіяни та колаборанти тепер обвинувачують Владислава у шпигунстві та виготовленні зброї.
На засідання, яке відбулося 6 квітня, вперше допустили незалежних адвокатів - так, захисник Олексій Лапін вперше отримав змогу поспілкуватися з підопічним. Що цікаво, так званих журналістів з російського державного каналу “Крим 24” до Владислава пустили без проблем.
Під час засідання Єсипенко розповів, що протягом двох днів після затримання його катували. Захист подав ряд скарг з приводу свавільного затримання журналіста й утриманні його за гратами, але суд, звісно ж, їх відхилив, а Владислава лишив під вартою до 11 травня.
У П’ятихатській виправній колонії на Дніпропетровщині - спалах COVID-19
38 засуджених установи вже мають позитивний результат тесту - їх уже ізолювали від решти засуджених. Ще 75 осіб, які мають симптоми захворювання, очікують на результати своїх тестів.
Жовтоводська прокуратура уже розпочала провадження за фактом порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням (ч.1 ст.325 КК України).
На жаль, є всі підстави підозрювати невтішну ситуацію в усіх українських колоніях, адже основні ризики та фактори, які впливають на потрапляння вірусу до установи, нікуди не поділися.
Американець Крейг Ленг, якого вимагає видати США через підозру у подвійному вбивстві, лишається в Україні.
Так, ЄСПЛ заборонив арештовувати Ленга і видавати Штатам, поки не відбудеться розгляд скарги адвокатів на відмову у біженстві. Євросуд встановив термін для з’ясування обставин до 20 квітня.
Нагадаємо, американець воював на Сході у складі “Правого сектору” та ЗСУ. Побратими Ленга пропонують взяти бійця на поруки - ці клопотання суд розгляне на наступному засіданні, яке призначили на 22 квітня.
Новини з судових засідань, які не варто пропускати:
1. Почнемо з приємного - Апеляційний суд Києва скасував заборону Дарницького суду на розповсюдження книги Вахтанга Кіпіані “Стус”, яка “принижує честь та гідність” ворога України Медведчука. Вітаємо справедливе рішення!
2. Вікторії Котеленець із позивним Фортуна, яку арештували через нібито схожість із конвоїром “параду полонених” у тимчасово окупованому Донецьку, пом'якшили запобіжний захід - тепер Вікторія перебуває під нічним домашнім арештом. Що цікаво, Котеленець протягом кількох років неодноразово допитувала контррозвідка СБУ, і кожен допит підтверджував, що на фото - не Фортуна.
3. А от у Ріфа засідання ледь не зірвалося - Антоненка не привезли через підозру спалаху COVID-19 серед конвою. Утім, розгляд все ж відбувся, і Ріф включився по відеоконференції. Як легко здогадатися, результату від того засідання не було.
4. І на контрасті: Верховний суд скасував рішення про звільнення судді Оксани Царевич, яка позбавляла прав автомайданівців. Схоже, дуже скоро знову побачимо її у Печерському суді.
Сьогодні День добровольця, і ми долучаємося до привітань і подяк українським бійцям, які на початку 2014-го року свідомо відсунули вбік усі свої справи і стали на захист України. Останні 7 років склалися для цих людей непросто, для кожного - по-своєму, тому підтримка народу ніколи не буде для них зайвою. Ще більше вона потрібна тим бійцям, які зараз перебувають за ґратами.
Способів віддячити колишнім бійцям, а тепер в’язням - багато. Один із найуніверсальніших варіантів - посилки з цигарками. Днями небайдужі волонтери розіслали нашим підопічним такі пакунки - хлопцям приємно, усі задоволені. Тому якщо хочете допомогти гідним бійцям, які зараз перебувають за ґратами, - пишіть нам в особисті.
ОП перегляне судові рішення щодо ветеранів?
Після повідомлення ОП про створення механізму для аналізу рішень судів щодо ветеранів та активістів від початку війни наші підопічні розхвилювалися і звернулися до нас, аби розібратися у питанні. Пригадати суть справи можна тут.
Хоч який іронічний вигляд має така ініціатива на фоні того, що, наприклад, Ріфмастер лишається в ув’язненні, - краще пізно, ніж ніколи. Але головне питання до самого механізму такого аналізу - як він відбуватиметься, хто візьме у ньому участь, як нові обставини вплинуть на справи бійців, які уже відбувають покарання? І що буде у разі з’ясування, що людина відбуває свій термін безпідставно?
Звісно, ми маємо надію, що ця тема зрушить з мертвої точки обстановку у судах над захисниками України. І список своїх підопічних, чиї справи необхідно переглянути, ми уже подали - згідно озвучених нам вимог. Але поки питань більше, ніж відповідей, намагаємося завчасно не радіти таким багатообіцяючим ініціативам.
Окупанти засудили Олега Приходька
Щойно омбудсмен Людмила Денісова повідомила, що Південний окружний військовий “суд” у Ростові-на-Дону незаконно засудив кримчанина Олега Приходька до 5 років ув’язнення у колонії суворого режиму та штрафу 110 000 рублів.
Нагадаємо, росіяни обвинуватили Приходька у нібито підготовці теракту та підготовці підпалу генконсульства рф у Львові. Пан Олег лишився жити у Криму після окупації, але відкрито заявляв про свою проукраїнську позицію. Зрозуміло, на кого як не на 62-річного патріота України повісити таку відверто сфабриковану справу.
До слова, за понад рік за гратами стан здоров’я Приходька відчутно погіршився, і суворого режиму чоловік може просто не витримати.
Центри підвищення кваліфікації ДКВСУ ліквідують?
Днями у соцмережах піднялося тонке і болюче питання щодо підготовки кадрів кримінально-виконавчої служби.
Білоцерківський центр підвищення кваліфікації персоналу ДКВСУ опублікував відкритого листа з приводу ліквідації цієї та ще двох установ у Хмельницькому та Кам’янському. Згідно реформи, ці центри доєднають до Чернігівської Академії ДПтС, таким чином підпорядкувавши заклади МІносвіти.
У листі йдеться про те, що рішення про ліквідацію закладів ухвалив заступник Міністра з питань навчальних закладів ДКВС Віталій Василик. При цьому, як повідомляє Білоцерківський центр, сам пан Василик за рік на посаді жодного разу не навідувався до зазначених установ, але з 4-х установ, які йому підпорядковуються, він вирішив закрити 3.
Причин для такого рішення у Білоцерківському центрі вбачають декілька, у тому числі, звісно, і питання фінансової реорганізації. Утім, у коментарях до цього посту розгорнулася широка дискусія щодо якості освіти у закладах за участі випускників академії, колишніх студентів центру та інших дотичних до пенітенціарної системи осіб.
Насправді, зважаючи на “щедрість” фінансування МОНу, виникає, у першу чергу, питання доцільності такого способу реорганізації закладів. Окремо цікаво зрозуміти, на чому ґрунтується рішення щодо закриття закладів, якщо справді протягом року інспекцій від пана Василика не було.
Історія класично для пенітенціарної системи непроста, але будемо сподіватися, що міністерство все ж висловить зважену позицію щодо такої ситуації. Що скажете, які перспективи у розвитку ситуації?
Поки у Мін’юсті тішилися, що на платних камерах СІЗО заробили майже 2,5 мільйони гривень, служба Уповноваженого з прав людини попросила Окружний адмінсуд Києва визнати проект з надання платних послуг у СІЗО протиправним.
У омбудсмена вважають, що впровадження платних послуг у СІЗО є дискримінацією за майновим станом і суперечить українському та міжнародному законодавству. У своєму позові служба вимагає Мін'юст виключити з ЄДР нормативно-правових актів України відповідний наказ (“Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах ДКВСУ").
Нагадаємо, юристи та правозахисники досить критично поставилися до ідеї впровадження платних камер у СІЗО. Утім, не є секретом ні стан камер українських СІЗО, ні брак фінансування галузі. А світлини з відремонтованими камерами СІЗО справляють досить позитивне враження - поки що це лише кілька приміщень, але дуже хочеться вірити, що процес запущений, і українські СІЗО потихеньку набуватимуть достойного вигляду.
У Білорусі 16-ти річний хлопець отримав 5 років за участь у протестах і примарні плани “зняти відео для подальшої пропаганди”.
То кому там здається життя в Білорусі таким хорошим і спокійним?
“Коли мені під нігті голки встромляли - я відпочивав”
Боєць 22 і 37 батальйонів тероборони, 8 полку спецназу, а потім контррозвідки СБУ Олег Сугерей. Потрапив у полон під час виконання бойового завдання у Донецьку. Як обвинуваченому у пособництві вбивстві гіві та у спробі підриву телевишки Олегу довелося пережити страшні знущання і тортури в “Ізоляції”.
Олег дав чесне і відкрите (наскільки це можливо) інтерв’ю - про службу і полон, про обмін полоненими, проукраїнських “донецьких” і багато-багато іншого. Здається, чим довше триває війна, тим голосніше необхідно говорити про такі історії.
Рекомендуємо до ознайомлення.
Захист оселі - право, а не злочин
Днями на Тернопільщині трапилася неприємна історія: молодий хлопець зарізав одного з шести нападників, з якими посварився у клубі.
Зі слів поліції, хлопець, який був атовцем, зробив зауваження компанії, яка шумно відпочивала на дискотеці, почалася сварка. Щоб не провокувати групу чоловіків, вирішив поїхати додому, але компанія поїхала за ним.
Після того, як розлючені “гості” вибили двері до хати, атовець повідомив поліції про ситуацію та взяв ніж. У результаті штовханини сильно поранив одного з нападників, як виявилося згодом - смертельно.
Зараз молодий чоловік, який захищав свій будинок, перебуває під домашнім арештом. А ми нагадуємо, що захист зі зброєю будинку від вторгнення не є перевищенням меж необхідної оборони!
Про Консультативну раду з питань забезпечення гарантій прав і основоположних свобод осіб, які брали участь у захисті України, напевно, уже всі чули?
Орган ще не встиг почати повноцінно працювати, а проросійські видання на кшталт “страна.юа” вже піднімають кіпіш і розповідають страшні історії про “привілейованих” військових, яким сходять з рук злочини. У своїх “розслідуваннях” ці медіа посилаються на звіти ООН (хоча зазначеної інформації там немає).
У коментарях на адресу добровольців можна прочитати багато “слів вдячності”, але особливо привертає увагу закид: “Это всё называется "выборочное правосудие”.
Тобто коли вибірково призначають винними добровольців або волонтерів, дають терміни за виконання прямих обов'язків - це нікого не хвилює. А от якщо в когось з’явилась ідея перевірити ці справи та переглянути вироки, - то все, це надто великі привілеї для тих “нахабних” добровольців.
Команда “Військове братерство нескорених” збирала інформацію та допомагала учасникам АТО, ще задовго до офіційного створення консультативної ради. Сотні бійців розповіли нам свої історії, тому нам добре відомо, скільки бруду весь цей час помийки як-от “страна” виливали на добровольців.
Ми не захищаємо новостворену комісію - вона ще не встигла проявити себе з позитивного або негативного боку. Та і навряд вона буде дієвою тривалий час - у кращому випадку зробить кілька хороших справ до котрогось зі свят (як зазвичай і буває).
Справи є, звісно, абсолютно різні. Але мова йде не про те, щоб звільнити абсолютно всіх. У першу чергу йдеться про перегляд несправедливого рішення. Тому заяви, подібні статтям зі “страна.юа”, вважаємо смішними та беззмістовними. Закликаємо підтримувати військових, які опиняються в непростих життєвих ситуаціях, усіма можливими способами.
Друзі ВБН час від часу тішать наших підопічних військових хорошою літературою. Ну а бійці діляться враженнями від прочитаного з нами. До вашої уваги - роздуми одного з наших підопічних про книгу Зиновія Книша "Власним руслом".
***
Книга розповідає про події на Західній Україні - початок ХХ століття, період діяльності Української військової організації (УВО). Мені сподобався дух патріотизму, до того ж, організацією керував дуже злагоджений і цілеспрямований мозковий центр, який продумував кожен крок організації. Як результат - організація досить добре розширила свою діяльність по території Західної Європи: осередки УВО були і в Австрії, і в Чехії, і в Польщі, і в Німеччині.
Вплив УВО був досить вагомим, до того ж, учасники долучалися до інших організацій, де черпали для себе інформацію. В основному це були військові частини (УВО цікавила артилерія), в поліцію, у так званий виконком, але тільки на європейський манер. Так вони укорінювалися, працювали і вербували інших. Взагалі це все зароджувалося значно раніше, аніж 1920-1922 роки, тому що ці люди хотіли отримати свободу. А як її отримати? Лише повстанням, лише зі зброєю в руках.
УВО хотіли зробити Західну Україну окремою республікою, і йшли до цього потихеньку, крок за кроком: готували документи, вчили людей. Серед членів організації були і вчителі, і студенти Львівського політехнічного інституту, а це - один з найкращих політехнічних інститутів Європи. А ще цю територію заселяли люди, які жили хто під Польщею, хто під Угорщиною, хто під Румунією, - усі з різними звичаями, культурами, поглядами на життя. Але УВО об’єднала людей, визначила своїх лідерів, розробила закони, навіть обов’язки - хто, чим і як має займатися. І для цього треба неабиякий організаторський хист - от що мені сподобалося в цій організації.
Звісно, до них засилали агентів, поліція розбиралася, хто за цією організацією стоїть, збирала компромат. У результаті кожного з лідерів по черзі заарештували - більшість за фальшивими звинуваченнями, оскільки прямих доказів не було.
Насправді цікаво було почитати ще й просто як люди тоді жили, чим займалися, про що мріяли. Не скажу, до речі, щоби щось сильно за 100 років змінилося.
Мін’юст продовжує розвивати свою ідею з альтернативними обмеженню волі варіантами покарань. Міністр Малюська уже похвалився свіжим схваленням від Кабміну проектів законів на цю тему. Про що йдеться:
- заміна обмеження волі на пробаційний нагляд;
розширення кола осіб, яких можуть відправити на громадські роботи та яких можуть звільнити від відбування покарання з випробуванням;
- запровадження застави майна (а не лише грошових коштів) як запобіжного заходу;
- можливість розстрочки для внесення застави;
обмеження строків тримання обвинуваченого під вартою під час судового розгляду;
- запровадження системи оцінки ризиків вчинення нового злочину;
- покращення умов перебування у СІЗО осіб, узятих під варту, завдяки можливості надання платних послуг з поліпшених побутових умов та харчування, можливості доступу до інтернету, зміні порядку надання побачень.
Чи можна сподіватися, що ухвалення цих законів хоч трохи пом’якшить “каральний” імідж пенітенціарної системи та покладуть край утриманню в’язнів у навправду нестерпних умовах? Мабуть, можна. Хочеться вірити, що результат буде уже скоро, адже нам з вами добре відомо, як бійці роками сидять за гратами, поки тягнуться суди. Як буде насправді - покаже час.
Капітана ЗСУ обвинувачують у загибелі трьох бійців
Ще один український військовий потребує нашої з вами підтримки.
Капітан Ярослав Татарин з 2016 до лютого 2021 року провів у зоні АТО/ООС, бойовий офіцер із прекрасною репутацією, нагороджений орденом “За мужність 3 ступеню” та нагрудним знаком “За розмінування” 1 ступеню.
Звучить досить серйозно - і цього, вочевидь, достатньо для того, щоб обвинуватити бійця у трагічній загибелі трьох військовослужбовців. У лютому під Новолуганським наші військові підірвалися на міні. Татарина обвинувачують як в.о. начальника інженерної служби військової частини.
З’ясувати деталі ситуації з вуст самого Ярослава можна тут - він уже дав невеличке роз’яснення ЗМІ.
Завтра, 6 квітня, у Бахмуті відбудеться засідання суду. Усіх, кому не байдуже, хто має час і натхнення, закликаємо підтримати бійця.
Час: 16:00
Місце: вул. Свободи, 10, м. Бахмут.
Бійця АТО бездоказово звинувачують у вбивстві
29 березня Жашківський районний суд розглядатиме справу, яка вже встигла отримати розголос через жорстокість події - вбивство чоловіка колишнім бійцем одного зі спецпідрозділів Володимиром Зарембою у селі Олександрівка Черкаської області.
З інформації, яку уже розповсюджено у ЗМІ, випливає, що обвинувачений в убивстві Заремба потрапив до приватного будинку і побив двох чоловіків, які на той момент відпочивали всередині, а також господаря будинку, який перебував окремо від двох постраждалих. У якийсь момент почалася пожежа, один із побитих отримав серйозні опіки. Сусіди викликали швидку, але чоловік помер уже наступного дня в реанімації.
Утім, справа не така проста і однозначна, якою її подають у мережі. Адвокат Володимира розповів ГО “Військове братерство нескорених”, що постраждалі, які вижили, у якості свідчень повідомили, що підозрюваний нібито заходив до їхнього дому, але вони “були такі п’яні, що не певні, чи то був він”. Крім того, станом на 16 березня уже з’явилися результати експертиз у справі, які підтвердили відсутність відбитків пальців Заремби на знаряддях нанесення ушкоджень та будь-яку його дотичність до справи.
В одному з сюжетів ЗМІ, які оперативно відреагували на цю історію, на той момент ще тільки підозрюваного Володимира уже було названо ім’я. Крім того, у сюжеті йшлося про такі подробиці його життя, за якими знайомі легко впізнали чоловіка. Біографію спортсмена та бійця одного зі спецпідрозділів чомусь було подано як доповнення до образу лютого неадеквата, яким представили нині уже обвинуваченого Зарембу ЗМІ. Крім того, “свідки”, опитані в сюжеті, повідомили, що обвинувачений тримає у страху все село, хоча колишній атовець живе у Києві.
Наразі ветерана підтримує лише цивільна дружина та адвокат. Оголошення особистої інформації з однозначної обвинувальної позиції (що не входить до компетенції працівників ЗМІ) спричинило розлад у стосунках між підозрюваним та його родичами і знайомими, які серйозно сприйняли сюжет, трансльований на одному з центральних телеканалів України. Саме тому цивільна дружина Володимира звернулася до ГО ”Військове братерство нескорених” з проханням про допомогу у підтримці бійця та висвітленні подій у мережі.
Захисник вважає, що є всі підстави вбачати у цій ситуації спробу обвинуватити людину через власні міркування та упередженість до обвинуваченого з якихось особистих мотивів деяких жителів села Олександрівка. До працівників правоохоронних органів у цій історії також багато питань, які роз’яснить подальший судовий процес.
Володимиру очевидно і незрозуміло не щастить, але це не привід голослівно обвинуватити колишнього бійця у тяжкому злочині. Закликаємо звернути увагу на цю історію, оскільки вона яскраво ілюструє стан правоохоронної і судової системи у державі, а також ставлення суспільства до українських захисників, яких апріорі записують до вразливої у поганому сенсі категорії громадян, від яких можна очікувати лише звірства та злочини.
Суд відбудеться 29 березня о 14:30.
Адреса: м. Жашків, вул. Благовісна (Чапаєва), 8, Жашківський районний суд Черкаської області.
Новий політв'язень у Криму
Окупанти схопили в Криму ще одного українця - Владислава Єсипенка, позаштатного працівника проекту Крим.Реалії.
Затримали картинно і повчально - на наступний день після акції до дня народження Тараса Шевченка, яку Владислав відвідував. До слова, тоді зникло двоє людей, друга затримана Єлизавета Павленко зараз перебуває вдома, наскільки нам відомо. А Владислав - взятий під варту.
Єсипенка обвинувачують у виготовленні зброї та шпигунстві - добре знайомі українським політв’язням статті. Станом на кінець минулого тижня адвокати до Владислава ще не потрапили. Слідкуємо за розвитком подій.
Перша в’язниця піде з молотка
Завтра, 16 березня, відбудеться перший в Україні в’язничний аукціон - з молотка піде Ірпінський виправний центр №132. Стартова ціна - трохи більше ніж 220 млн грн, зазначено на сайті Фонду держмайна.
Мінюст разом з очільником - святково схвильовані. А нам цікаво, чим обернеться така затія. Зі слів очільника міністерства Дениса Малюськи, 70% коштів піде на розбудову нової в‘язничної інфраструктури “за європейськими стандартами”, а решта 30% піде у бюджет.
Подивимося, що з цього вийде.
COVID за гратами та як з цим боротись зі слів засудженого
По всіх ЗМІ розкручують тему коронавірусу, ділять регіони на червоні й жовті зони, запроваджують “локдауни” та різні обмеження, маскові режими та інші методи для запобігання поширенню вірусу. А що ж у цей важкий час діється за стінами режиму, де перебуває понад 50 тисяч засуджених?
📌 З боку медичної служби, що офіційно нібито не підпорядкована керівництву закладу: щоденна перевірка температури кожного засудженого (що, звісно, виконується не належним чином і зазвичай не сертифікованим електронним пристроєм для вимірювання температури). Чи є обладнані приміщення для хворих на ковід з кисневими балонами? Звісно, що ні.
Кому потрібні в'язні? Навіть якщо хтось помре від коронавірусу, то спишуть за старою схемою - "серцева недостатність" (так списують більшість смертей, спричинених тілесними ушкодженнями, передозуванням наркотичними речовинами та всі лікарські недбальства).
📌 З боку адміністрації: обмежили контакт із засудженими і заборонили масові заходи. Тобто замість щомісячного загального обшуку проводять по три-чотири обшуки на тиждень вибірково, ну і, звісно, без жодних засобів захисту.
Крім того:
- заборонили побачення з рідними, які поновили через рік і лише в тих регіонах, що не входять до червоної зони.
Заборонили зустріч із адвокатом, тепер лише через вікно з телефоном, який прослуховується.
- підслідних та підсудних, які виїжджали з меж закладу, поміщують до карантинної камери на два тижні. Нібито правильно, але ці камери можуть бути і на 10, і на 20 осіб, і, як відомо, ніхто не дивиться, коли і як туди саджали.
Тобто, приїхавши з суду, просидів на карантині днів 10, ніяких симптомів не виявилося. Далі підселяють новоприбулого, який теж ще не має жодних ознак хвороби, до камери. Через ще 4 дні піднімають засудженого з карантину до загальної камери, де сидить 15-20 людей, а за декілька днів з камери когось переводять, бо починають з'являтися симптоми і хвороба розноситься на тисячі засуджених. І де ж логіка?
***
Продовження читайте тут.
Колишні в’язні кремля презентували платформу “Звільнення політв’язнів”
Як зрозуміло із назви організації, її основна діяльність буде спрямована на боротьбу за права українців, яких незаконно і свавільно було заарештовано (по суті, взято у полон) країною-агресором.
Платформу заснували 16 колишніх політв’язнів, які уже звільнилися і вирішили об’єднатися для допомоги побратимам у нещасті: Асєєв Станіслав, Балух Володимир, Бекіров Едем, Гриб Павло, Жемчугов Володимир, Карпюк Микола, Кольченко Олександр, Козловський Ігор, Мовенко Ігор, Панов Євген, Рамазанов Ісмаїл, Семена Микола, Сенцов Олег, Сущенко Роман, Чийгоз Ахтем, Шумков Олександр.
Колишні політв’язні добре знають, що саме їхня публічність багато в чому допомогла пришвидшити процес їхнього звільнення. Тепер вони планують підсвітити імена тих українців, які досі лишаються невідомими широкому загалу, а значить - вразливими перед росією.
Один зі співзасновників організації Олег Сенцов поділився думкою, що конструктивніше буде об’єднати списки полонених на Донбасі, у Криму та в рф у єдиний перелік полонених, оскільки всі вони перебувають у фактично російському полоні, а значить, і контекст для всіх один.
Підтримуємо позицію щодо єдиного списку полонених, адже зараз такого немає, а це дуже ускладнює і так виснажливий процес підготовки звільнення українських громадян. Звісно ж, зичимо платформі успіхів та якнайшвидших результатів - повернення полонених українців на Батьківщину.
Малюська про “червоні” й “чорні” колонії, їжу та відсутність тортур
Про тортури у виправних установах можна розповідати довго, але міністр вже і без того вирішив, що інформація “перебільшена”. Звісно, не всі установи відрізняються такими “теплими” умовами, але проблема є, і її не можна ігнорувати.
Зі свого боку ми продовжимо піднімати тему катувань та порушень прав ув’язнених і засуджених, допоки ситуація не зміниться.
Дружина довічника погрожувала підірвати слідчий ізолятор Херсона, якщо її чоловіка вивезуть за межі області.
Читать полностью…
Обшуки ДБР у сотника Майдану
Днями до сотника 5 сотні самооборони Майдану та ветерана Ігоря Солонинка прийшли з обшуком працівники ДБР. Причина - начебто побиття “беркутівця”.
Під час обшуку у чоловіка вилучили телефон та ряд особистих речей. На ветерана підвищували голос та погрожували.
Наступного вівторка у Ігоря має відбутися допит у Києві. Слідкуємо за розвитком цієї справи.
Лист від Ріфа: "Винними вимагаю вважати..."
Андрій Антоненко повідомив, що з нього зняли внутрішні обмеження щодо перебування у СІЗО. За словами Ріфа, це може бути сигналом або скорого звільнення, або спроби усунення - “на мертвого легко повісити всіх собак!”.
Антоненко попередив, що ворогів, конфліктів у СІЗО та проблем зі здоров’ям він не має. З огляду на це, у разі його смерті просить вважати винними перелік людей:
Арсен Аваков
Володимир Зеленський
Антон Геращенко
Артем Шевченко
Голова нацполу, генерал Коваль
Слідчі Василь Бирко, Олексій Катинський, Анджей Подоляк
Прокурори Зузак, Тарасюк, Тішин
Генпрокурорка Венедіктова, екс-генпрокурор Рябошапка, його заступник Чумак
Експерти Ірхін, Іван Бірч, Рувін
Не допускаємо жодної думки, що з Ріфом може щось статися. Утім, знищення такої людини має потягнути за собою відповідну реакцію людей, які вважають себе патріотами.
#FreeRiff
#FreeAntonenko
Дивно це усвідомлювати, але з моменту вирішальних, переламних днів Революції Гідності минуло уже 7 років. Дехто із в’язнів, які уже на той момент перебували за гратами через політичні рішення, активно слідкував за подіями. Сьогодні ділимося з вами їхніми спогадами про ці дні.
***
Це був кінець листопада 2013 року, коли вперше показали по телевізору розгін студентів силовиками. Відразу ж ця тема почала масово обговорюватися в середовищі ув'язнених нашого табору. Як наслідок - поділ на протилежні думки і сторони. На мій подив, прихильників революції в моєму бараці, крім мене, було близько 5 людей, інші ж 95 завзято підтримували дії Януковича і, що найкомічніше, співробітників "беркута". Ні для кого не секрет, що засуджені завжди негативно ставляться до співробітників будь-яких державних відомств і звинувачують їх у всіх свої поневіряння.
У ті дні вся моя увага була прикута до телевізора - багато каналів цілодобово транслювали прямий ефір з центру Києва. Я часто засиджувався до 2-3 години ночі за переглядом цих подій, і всі мої бажання і мрії в той період часу були лише про те, щоб опинитися в самому епіцентрі цих історичних подій.
Неможливо було залишатися байдужим до того, що відбувається. Мені ніколи не забути епізод, як протестувальники спалили БТР-80, закидавши його "коктейлями Молотова", і екіпажу лише дивом вдалося врятуватися. Радості не було меж, чого не можна сказати про протилежну сторону, яка спостерігала ті ж події, сидячи поруч зі мною. Часто виникали словесні перепалки і конфлікти, але, попри чисельну перевагу моїх опонентів, ніхто не наважувався перевести наш конфлікт у формат фізичного насильства.
Коли пролунали перші постріли і з'явилися трупи, я усвідомив, що точка неповернення пройдена, і тепер, якщо революціонери вистоять, то ці події набудуть зовсім інші форми і наслідки. Революціонери вистояли, і залишилося тільки чекати неминучого…
***
Продовження історії - у нашій книзі, яку готуємо до друку.
