Не забудемо сьогодні згадати Даню Дідіка — юного активіста, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові в лютому 2015 року. Йому було лише 15 років…
Юнак займався спортом, грав у дитячій футбольній команді харківського Металісту. Був частиною фанатського та патріотичного руху в Харкові, виступав на захист єдності та незалежності України після початку агресії Росії. Брав участь чи не у всіх акціях! У свій день народження, 27 квітня 2014 року, Данило пройшов у колоні разом із п'ятьма тисячами вболівальників футбольного клубу Металіст та Дніпро в ході «За Єдину Україну», що знаменувала примирення і єднання груп футбольних фанатів.
22 лютого 2015 року в Харкові проходила хода на підтримку єдності України, в якій брав участь Данило. Активісти рушили в напрямку майдану Свободи, однак встигли пройти лише 100 метрів: терористи підірвали вибухівку.
Даня йшов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму. Наступного дня Данило помер. Від вибуху міни, закладеної проросійськими терористами, загинули ще троє учасників ходи.
Юний патріот нагороджений орденом «Народний герой України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На жаль, посмертно.
Вічна пам'ять молодому українцю. Не пробачимо!
Сьогодні на 91 році життя помер Іван Дзюба
Дисидент, літературознавець, Герой України. Інтелектуальний провідник і речник українського шістдесятництва!
У 1973 році радянський тоталітарний режим засудив українця до п’яти років ув’язнення і п’яти років заслання за відому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація». Його відсторонювали від друку та громадсько-політичного життя. Але Іван Михайлович не покидав творчість. Навіть коли вже підводило здоров'я.
Ім'я Івана Дзюби назавжди залишиться в історії та пам'яті українців!
Сьогодні вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні
Слова безмежної подяки не повернуть до земного життя. Але ми не маємо права забути Героїв Небесної Сотні, які нагадують нам про справжню ціну свободи.
Герої не вмирають!
Американець з українським серцем, який відкрив світу очі на голод в Україні і навчив нас запалювати свічку пам'яті
Сьогодні день народження Джеймса Мейса — людини, яка зробила чи не найбільше, аби світ дізнався про Голодомор та визнав трагедію українського народу геноцидом.
Коли Джеймс ще був студентом Мічиганського університету, на одній із лекцій професора Романа Шпорлюка почув про Великий голод в Україні. Мейс зауважив: "Цього не може бути! Ми би знали про трагедію таких масштабів — такі втрати неможливо замовчати!" Ця подія так його вразила, що наступні 25 років свого життя він присвятив вивченню українського Голоду.
В 1982 році в Ізраїлі проходила Міжнародна конференція з питань Голокосту (геноциду єврейського народу). Мейс, молодий науковець зі США, робить сенсаційну заяву: є ще один народ, котрий пережив геноцид — українці. Ті, хто в 1932-33 роках пережили голод, який був штучно створений радянською владою. Це був спланований акт знищення українців як нації. Загинули мільйони.
Пізніше, у 1986 році Мейс, як голова комісії з питань вивчення голоду в Україні, надає Конгресу США доповідь, в якій відкриває світовому загалу справжні масштаби катастрофи, яку пережив наш народ. Тут кілька сот усних свідчень, документи, фото, інформація про чисельність загиблих…
У 1993 році переїхав зі Сполучених Штатів до Києва. Тут одружився, жив на Троєщині, викладав у Києво-Могилянській Академії, працював у газеті "День". У 2003 році Джеймс Мейс запропонував запалювати в своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. І озвучив це в сесійні залі Верховної Ради України, коли виступав на парламентських слуханнях щодо вшанування жертв голоду. На жаль, так і не дочекався побачити ці свічечки…Лише через два роки після смерті Джеймса Український парламент нарешті визнав Голодомор геноцидом. «За» проголосувало лише 233 депутати з 450...
У четверту суботу листопада ми запалюємо свічку у вікні. Згадуємо померлих від Голодомору. Сьогодні ж згадаймо Джеймса Мейса. Американець з українським серцем зробив усе, щоб не лише ми, а й увесь світ дізнався про жахи кривавого радянського режиму!
У День закоханих підготували для тебе цікаві тести❤️
Чи знаєш ти, як звали коханих видатних українців? Перевіримо😉
Археолог, котру не зламали удари долі!
Наталія Полонська-Василенко плекала любов до історії з дитинства. Захоплення батька військовою історією суттєво вплинуло на доньку. Вона успішно закінчила жіночу Фундуклеївську гімназію й певний час займалася вчителюванням, виховательською справою, а також викладала в училищі сліпих. Згодом Наталія вступила на історико-філологічне Київське відділення Вищих жіночих курсів. На Вищих жіночих курсах Наталія Полонська захопилася археологією. Це стало початком відліку її наукової діяльності.
Після закінчення курсів Полонська почала займатися викладацькою діяльністю, читаючи лекції в кількох приватних гімназіях, а також взяла участь у розкопках (Білгородка, Київська область) разом із українським археологом Вікентієм Хвойкою. 1916 року стала першою жінкою приват-доцентом з історії в Київському університеті.
У 1918 році в Києві, у короткий період УНР, Полонська заснувала й відкрила Археологічний інститут. Однак більшовики закрили інститут уже в 1920 році. Деякий час інститут ще працював на громадських засадах і був остаточно закритий через сім років. Згодом Наталія знову зазнала тиску з боку більшовиків. Восени 1923 року арештували її чоловіка, звинувативши в керівництві міфічною контрреволюційною організацією. Полонська зробила для чоловіка майже неможливе – домоглася його звільнення та амністії через півтора року.
Пізніше Наталія читала лекції, працювала в наукових комісіях, намагалася зосередитися на пошуках. А в 30-х роках життя звалило на неї суцільні жахіття: цькування, чистки, звільнення, голод, хвороби, нестатки, і врешті – смерть чоловіка, який був найближчим другом й однодумцем.
У 1940 році Полонська захистила докторську дисертацію. Викладала на історичному факультеті Київського державного університету. Під час німецької окупації Києва Полонська-Василенко разом із колегами виїхала спершу до Львова, потім до Чехословаччини , а згодом прийняла рішення про остаточну еміграцію в Європу, де на початку 60-х років завершила свою безпрецедентну працю “Історія України”, яка охоплює період від найдавніших часів до 1921 року.
Згодом у Мюнхені, 1969 року, з-під пера українки вийшла книга “Видатні жінки України” - данина непересічним представницям жіноцтва від часів княжої доби.
Пам'ятаймо!
Непроголошений український імператор
Саме так називали Вільгельма Франца Йозефа Карла фон Габсбурґ-Лотаринзького. Як видно з непростого імені, він був спадкоємцем кількох родів, важливих в історії цілої Європи. Якщо заглибитись у генеалогічне дерево, прослідковується родинний зв’язок аж до княгині Ольги та її чоловіка князя Ігоря!
За дивним збігом обставин, племінник імператора Австро-Угорщини потрапляє до лав 13-го полку уланів, сформованого переважно з мешканців Львівщини. Проводячи весь свій час у такій компанії Вільгельм і сам закохується в Україну. Під час військової служби бере собі псевдонім Василь Вишиваний.
Неможливо переоцінити його внесок у розвиток військового та політичного життя УНР та ЗУНР. Завдяки цьому Василя постійно намагались привести до влади різні угрупування та організації, проте він завжди відмовлявся.
Після завершення другої світової не покинув Україну й постійно переслідувався окупаційною владою. Помер під час одного з ув’язнень в Лук'янівському СІЗО. Факт смерті спадкоємця династії Габсбургів було строго засекречено радянським комуністичним режимом.
Не забуваймо!
Зустрічаємо ДН у прямому ефірі! Приєднуйся до туси з роздачею подарунків 🥳🥳
Якщо ти колись мріяв стати "Першим мільйонером" чи додзвонитися на радіо, а в програмі "Найрозумніший" відгадував усі відповіді — скоріше став нагадування!
Наше вечірнє шоу починається онлайн 10 лютого о 20 годині, тож звільни вечір для веселощів!
Як це буде:
▪️ Наша команда збирається в секретному офісі.
▪️ Вмикаємо прямий ефір та даємо тобі номер для зв'язку зі "студією".
▪️ Ти береш смартфон, телефонуєш і граєш у прямому ефірі з найяскравішими ОАшними зірочками. Звісно, намагаєшся отримати подарунок.
Обіцяємо, надскладних ігор не буде. Тільки позитивні завдання + невеличке навантаження на мозок та язик. Взяти участь може кожен з вас 🖤
Готовий приєднатися до Вечірнього шоу ОА?
Став "+" у коментарях та чекай на батл у прямому ефірі 🔥
Від злиднів до зірки на голлівудській Алеї слави⭐️
Сьогодні згадуємо Софі Такер, американську співачку та актрису, комедіантку та радіоведучу. Софію Карлівну Каліш, що народилась в Тульчині Вінницької області, але ще немовлям переїхала з батьками до США, американці шанобливо називали “першою леді водевілю”.
Гучний, «громоподібний» голос зробив її одною з найпопулярніших виконавиць Америки у 1920-х роках. Особливо щирою та неповторною Софія була в комедійних номерах. Славилась відмінним гумором, була гострою на язик. Багато висловів стали крилатими.
Талановита актриса була відома не лише в Америці. Лише такий факт: у 1926 році Софі виступила перед британськими королем Георгом V та його дружиною, королевою Мері в лондонському Паладіумі! Критики вже були налаштовані писати глузливі статті, адже водевіль і бурлеск не вважався надто високим мистецтвом. Однак після виступу в один голос захоплювались Софією, адже «постала вона перед публікою такою сяючою та натхненою актрисою, що її щира любов до аудиторії негайно повернулася потужними хвилями симпатій».
Секрет такої популярності – не тільки співи та жарти. Особистість Софі приваблювала людей надзвичайно. Талановита, але не марнославна. Іронічна, але не жорстока. Харизматична, але приязна. Щира та відверта. Софі спілкувалася рівно з усіма. Серед її друзів були і президенти США (аж семеро), і відомі гангстери (Аль Капоне в їх числі). Навіть очільник ФБР Гувер!😱
Весела була Софі та добра. І щедра на добро. Протягом життя Софі Такер пожертвувала більше як 4 мільйони доларів на доброчинність. На той час то були величезні гроші. А в своїй біографіях Софія незмінно вказувала, що народилась в Україні. Тому й до сьогодні всі світові довідники з історії поп-музики обов'язково згадують її українське походження🇺🇦
Пам’ятаймо!
Одна з перших видатних жінок-бандуристок на Заході Україні
Ганна Білогуб-Вернигір давала концерти із колегами по цеху на Волині та Галичині. Поціновувачами її творчості були видатні Мстислав Скрипник та Михайло Рудницький, а також багато інших відомих українців. У 1936 році стає активісткою Союзу українок.
За часів Другої світової війни разом із сином та зятем вступили до лав ОУН, згодом разом доєдналися до УПА. Чоловік Ганни Дмитро Білогуб був ад'ютантом армії Петлюри. Під час розпаду УНР родина опинилася в таборі інтернованих у Вадовицях неподалік Кракова. Але й там не мала спокій: через тодішній режим родина змушена була переховуватись від переслідувань кадебістів, перебувала у підпіллі.
Червона війна забрала і сина, який завжди підбадьорував побратимів УПА грою на бандурі, і чоловіка. Ганна була змушена тікати з дочкою до Белза, де й змінила прізвище на Вернигір. Звідти переїхала в Тернопіль, де знайшла відраду у викладанні мистецтва гри на бандурі молоді у Струсівській обласній санаторній школі-інтернаті. Згодом разом зі своїми учнями засновує Струсівську капелу бандуристів.
Пам'ятаймо та поширюймо знання про маловідомих, але не менш видатних українців!
Сьогодні згадуємо Андрія Кузьменка, або просто Кузьму Скрябіна
Без сумніву легендарний український співак загинув в автокатастрофі 7 років тому, коли їхав із концерту на честь 25-річчя гурту "Скрябін".
Творчість Кузьми мала неабиякий вплив на розвиток культури та української естради.
Пам‘ятаймо❤️
Олександр Положинський - чудовий приклад не просто музиканта, а й митця-патріота. Який не просто думає. Сашко вміє знаходити правильні слова, щоб достукатися до людей.
Своїми піснями виховав не одне покоління українців. І продовжує це робити!
Будь як Сашко!
"Замкнутий у собі академік без академії"
⠀
Забутий український націоналіст Роман Бжеський – громадський діяч, літературознавець, історик, журналіст і письменник.
⠀
Із початком Української революції 1917 був одним із організаторів другого в Україні українського добровольчого полку ім. гетьмана П. Дорошенка.
⠀
У 1918 року їздив від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Чічеріним, Караханом та Леніним. За гетьманування Павла Скоропадського працював у міністерстві внутрішніх справ.
⠀
З 1917 до 1939 року різна влада заарештовувала Романа Бжеського 17 разів. Кілька разів його засуджували до смерті. Він став одним із перших в’язнів польського концтабору в Березі Картузькій.
⠀
Але це його не зупиняло. У м. Кременець він працював директором української книгарні повітового товариства «Просвіта». Засновував таємні навчальні гуртки. Був заступником редактора газети «Волинь», яку Улас Самчук випускав у Рівному під час нацистської окупації.
⠀
Бжеський у своїх публікаціях користувався аж 15 псевдонімами.
⠀
За все життя Бжеський написав понад 128 праць.
Поет-шістдесятник і вічний оптиміст!
Цього дня народився талановитий поет і в'язень радянських таборів Олександр Григоренко. З юних літ хлопець писав вірші, проте хотів бути військовим. Вступив у Васильківське авіатехнічне училище під Києвом, але через кілька місяців подав рапорт на звільнення: вроджена інтелігентна натура не приймала військової муштри.
Легко і просто писав вірші, сповнені мріями про кохання, любові до матері, України, друзів. Та через деякий час патріотичні вірші потрапили до рук радянського кдб. Олександра було заарештовано та засуджено військовим трибуналом за «антирадянську агітацію та пропаганду» до 6 років позбавлення волі. Батьки написали листа на ім’я Хрущова. Воєнна Колегія Верховного Суду СРСР . скоротила термін до трьох років. Покарання відбував у таборах Мордовії. Не втрачав оптимізму та вважав, що в таборі йому легше і цікавіше, ніж в армії. Тут Григоренко зустрів багатьох українців, які теж жили і дихали любов’ю до України, з інтересом спілкувався із в’язнями інших національностей. Вивчав англійську, німецьку, французьку мови, добре розмовляв польською. Приятелював, також із поетом Олексою Різниківим, з яким разом займався йогою!
Після таборів Олександр повернувся в рідне село. Працював на будівництві комбінату, листувався з поетами Миколою Гірником, Миколою Сомом, з літературним критиком Віктором Іванисенком. У серпні 1962 року Олександр із батьком і старшим братом відпочивав на березі Дніпра і загадково зник. Пошуки були безрезультатними. Лише на дев’ятий день пошуків його тіло було знайдено неподалік села...
Згадаймо сьогодні!
Одна з найкрасивіших пар українського національного руху ХХ століття!
Олена Теліга — видатна українська поетеса. Науковці, дослідники літератури й мистецтва ставлять її в один ряд з Лесею Українкою. Її чоловік, Михайло Теліга, був бандуристом. Молодята, які кохали одне одного до нестями, були активними діячами ОУН.
Олена зростала в російськомовному середовищі. Але це не завадило їй вивчити українську мову! В цьому допоміг майбутній чоловік Михайло. Олена почала писати чудові вірші українською. Хоч і жила певний час за кордоном, готувала ідеологічні матеріали для українських земель: складала тексти листівок, відозв, летючок. Мала публічні, але нелегальні виступи перед членством.
Згодом Теліга стає головою Спілки українських письменників. У Києві виходить літературно-мистецький альманах "Літаври", додаток до газети "Українське Слово" редагований Телігою. За той час довкола Спілки згуртувалося чимало інтелігенції.
Та смертельна небезпека нависла над Оленою через переслідування німецьких окупантів. Проте вона категорично відмовляється покинути місто, а всі свої зусилля сконцентровує на роботі Спілки. А що ж чоловік? Увесь цей час Михайло був поруч. Навіть в окупованому Києві.
Вранці 9 лютого 1942 року Олена Теліга пішла до приміщення Спілки, де вже була засідка гестапо. За годину туди прийшов і її чоловік Михайло. Обох заарештували. Поетесу, її чоловіка та інших націоналістів було розстріляно 21 лютого у Бабиному Яру. Розповідають, що у камері, де перебувала Олена, знайшли видряпаний тризуб і напис: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга".
"Життя — це боротьба, а боротьба — це справжнє життя" — такі слова Олени Теліги яскраво говорять про те, якою була і поетеса, і її коханий чоловік Михайло!
«Будьте гідними ранкового сонця!»
Такі слова писав журналіст, військовий, Герой України посмертно Тарас Матвіїв. Сьогодні йому б виповнилося 33 роки.
Влітку 2015 року Тарас пішов добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Був депутатом Жидачівської районної ради, організовував військово-патріотичні вишколи. Здобув звання молодшого лейтенанта та проходив службу за контрактом.
10 липня 2020 року під час атаки бойовиків Тарас врятував двох своїх побратимів, допоміг їм дістатися в безпечне місце. Але...сам загинув від ворожої міни.
Не забудемо Героя України Тараса Матвіїва!
«Мої дорогі! Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?»
Ці слова часто повторював справжній патріот, політв'язень, патріарх Йосип Сліпий. Сьогодні відзначаємо 130-ліття від дня народження великого українця!
Одразу після закінчення гімназії він вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії. Вивчав філософію та богослов'я в університеті Інсбруку (Австрія) та Папському Східному інституті у Римі.
30 вересня 1917 року був висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким на священика. Був професором догматичного богослов'я. Після повернення до Львова викладав у духовній семінарії. Пізніше отримав посаду ректора Львівської духовної семінарії, яку за кілька років реорганізував у Греко-католицьку богословську академію. Вів активне наукове та громадське життя. Організував Українське богословське наукове товариство, заснував та редагував журнал «Богословія», був куратором Українського національного музею Львова.
Чотири рази був заарештований за звинуваченнями у «ворожій діяльності проти УРСР і співпраці з німецько-фашистськими окупантами». Радянські спецслужби допитами і моральним тиском прагнули схилити його до співпраці. Покарання відбував у таборах Сибіру та Мордовії. Після 18 років (!) ув'язнення, Йосип Сліпий був звільнений та висланий до Ватикану.
25 січня 1965 року Йосиф Сліпий був удостоєний звання кардинала. Там же у Ватикані заснував Український католицький університет св. Клімента з філіями у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго і Філаделфії, звів греко-католицький собор Святої Софії, ініціював відновлення храму Жировицької Божої Матері та заснував монастир студитів. Крім того Йосип Сліпий надав кошти на придбання приміщення для Українського вільного університету у Мюнхені.
У 1975 році зусиллями Українсько греко-католицької церкви Йосип Сліпий був коронований титулом патріарха. Проте так і не домігся від Ватикану визнання Патріархату УГКЦ.
Життям і пророчими словами видатного українця можна захоплюватися та надихатися і сьогодні! Пишаймося✊
Неповторний феномен української графіки
Віримо, що з творчістю Георгія Якутовича знайомі українці. Зараз геній художньої думки відомий на весь світ, та чи завжди так було?
Творчий шлях Георгія був сповнений важкої праці та любові до рідної землі. Він казав, що саме в традиційності і є душа народу. Це чудово прослідковується в його роботах. Більшість картин автора описують побут та традиції, відтворені за мотивами життя мешканців Карпат. Можна бути впевненим, що саме усна народна творчість, різні легенди та оповідання вплинули на основну тему художніх картин. Також яскраво виражена стилістика бойчукістів.
Ще зі студентських часів роботи Якутовича викликали захоплення критиків. Довгий час митець займався художнім оформленням багатьох відомих книг українських авторів. За запрошенням Сергія Параджанова став художником-постановником фільму "Тіні забутих предків". Згодом працював і над іншими кінострічками студії Довженка.
Завдяки його вкладу в український кінематограф ми бачимо автентичну культуру, зображену в фільмах. Це було надзвичайно непростим завданням за умови російської окупації. Після здобуття незалежності України, Георгій отримав чимало нагород та навіть зміг зробити власну виставку своїх робіт.
Пишаймося!
Нескорена українка, яка стала символом боротьби за українську державність!
У ніч з 12 на 13 лютого 1924 року в львівській в’язниці "Бригідки" знайшли повішеною Ольгу Басараб. Смерть цієї молодої жінки спричинила великий суспільний резонанс на західноукраїнських землях у 1920–х роках.
Ольга народилась та виросла на Івано-Франківщині, в родині відомого громадського діяча, священнослужителя Михайла Левицького. Після навчання у Віденській торговій академії вчителювала в торговельній школі Тернополя, далі працювала бухгалтером в Земельному іпотечному банку у Львові. І з головою поринула в громадську діяльність: працювала в «Жіночій громаді», «Просвіті», «Пласті», вела курси для неписьменних, допомагала нужденним.
У 1918–1923 роках працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, згодом - бухгалтером посольства ЗУНР у Відні. Водночас Ольга була розвідником! В інтересах Української держави відвідала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави, легко провозячи через кордони документи із зібраною військово-стратегічною інформацією. А в 1920 році стала членом підпільної Української військової Організації (УВО), особистою зв’язковою полковника Євгена Коновальця.
Про характер доручень, які виконувала Ольга, практично не збереглося свідчень, адже усі справи УВО були суворою таємницею. Однак польська поліція, яка в ніч на 9 лютого 1924 року налетіла з обшуком на львівську квартиру Ольги, знайшла 19 аркушів документів УВО та агітаційну літературу. Ольгу звинуватили в шпигунстві водночас на користь Німеччини та більшовицької України й ув'язнили. Українку жорстоко катували. Польських комісарів не зупинило, що перед ними тендітна жінка. Тіло було вкрите слідами ударів електричним струмом, ребра та пальці зламано... Але Ольга не зрадила нікого, не видала жодного імені! Поліційний протокол був короткий: «Я відмовляюся від усяких зізнань». І підпис - «Ольга Басараб». Їй було 34 роки.
Смерть Ольги не була марною. Після великого розголосу серед української громадськості про подвиг Ольги, молодь наповнювала ряди УВО, а в подальшому і ОУН, з потрійною силою.
Пам’ятаймо!
Автор поштових марок Української Держави
Антон (або радше Антін) Середа - український графік і майстер декоративного мистецтва, мистецтвознавець та культурний діяч. Марки його авторства використовувалися як дрібна монета 10 і 20 шагів.
Середа був і педагогом, котрий виховав плеяду визначних українських митців. На початку 1920-х років викладав у Київському архітектурному інституті. Опікувався українським народним мистецтвом на Буковині й Покутті - видав посібник "Народне мистецтво Галичини й Буковини". Збирав матеріали з історії розвитку мистецтва шрифтів.
Митець розвивав (фокусувався на книжковій графіці) орнаментальні мотиви і шрифти Нарбута, проте його обкладинки суворіші, відзначаються симетрією, урівноваженістю ліній і плям, контрастним зіставленням чорного та білого.
Антін Середа - один із ініціаторів створення Національного музею України на базі Київського художньо-промислового і наукового музею. Був одним з організаторів Київської картинної галереї.
Як дослідник українського образотворчого мистецтва Антін працював у підрозділах Всеукраїнської академії наук - у секції мистецтв археологічної комісії, згодом Всеукраїнському археологічному комітеті. Був обраний членом Софійської комісії. У 1921—1923 рр. був головою секції мистецтв Українського наукового товариства в Києві.
До найкращих праць Середи належить оформлення книжок і журналів: "Сяйво" (1913), монографії "Г.Нарбут", "Енеїда" І.Котляревського, "Повна збірка. Поезії" та "Кобзар" Т.Шевченка (1938), "Fata Morgana" М.Коцюбинського, "Твори" І.Франка (1941), "Слово о полку Ігоревім" (1952).
Варто знати!
Український «Щедрик» пролунав на Олімпіаді в Пекіні😱
Саме під всесвітньо відомий твір Миколи Леонтовича 16-річна українська фігуристка Анастасія Шаботова кілька днів тому виступила на найпрестижніших спортивних змаганнях.
Радіємо, що українська мова та музика Леонтовича продовжує крокувати світом!
Завтра, 10 лютого, о 20:00 зустрічаємося онлайн на шоу 🔥
Адміни каналу теж будуть! Вмикай стрім на сторінці Освітньої асамблеї, познайомимося😊
Не забудемо привітати громадського діяча, політв‘язня кремля Володимира Балуха, який вчора святкував свій день народження!
Володимир не зламався, коли ворог окупував Крим. Не втратив гідність навіть тоді, коли його заарештували за сфабрикованою справою.
Дякуємо за позицію та бажаємо многая літа!
Комбат, якого не зламав полон
Олег Кузьміних став одним із перших добровольців. На фронті був із початку березня 2014 року. Кадровий офіцер. Звільняв Щастя і Слов'янськ. Брав участь рейді 95 бригади в тил супротивника, коли бійці здійснили марш-кидок до Маріуполя та повернулися вздовж кордону, знищивши кілька ворожих батальйонів. Звісно, був захисником Донецького аеропорту.
Легендарний боєць потрапив у полон 20 січня 2015 року, коли їхав рятувати поранених побратимів. Військові на чолі з Олегом заблукали в тумані та потрапили в руки бойовиків днр. Бойовики-нелюди раділи, що "спіймали київського карателя". Уявляли, як він здасть усіх та оббріхає Україну...Але попри всі катування, допити, знущання бойовиків та місцевих у центрі окупованого Донецька, боєць не зламався і тримався гідно!
Олег провів у полоні 124 дні, 90 з яких - в одиночній камері.
Сьогодні в Олега Кузьміних день народження. Привітаймо бійця! Побажаймо здоров'я та подякуємо за героїзм, подвиг та незламність💪
Першим зробив знімок кісток із використанням X-променів!
2 лютого 1845 року народився видатний український вчений, фізик-електротехнік, публіцист Іван Пулюй. Саме Іван Павлович відкрив Х-промені, які пізніше стали відомі як рентгенівські. Тобто за винахід українця Рентген у 1901 році отримав першу в світі Нобелівську премію.
Український науковець більшість життя провів за межами України. Йому навіть пропонували зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії. Вчений відмовився, адже хотів зайнятись важливішим - освітою свого народу, підтримкою і вивченням української мови, літератури, історії.
Іван Пулюй знав 14 мов. Він продовжив справу Пантелеймона Куліша та реалізував свою мету - переклав "Біблію" на українську мову.
Радянський союз замовчував його ім‘я та досягнення. Ми ж впевнені, що про видатного українця Івана Пулюя мають знати в усьому світі!
Його музику почують навіть інопланетяни!
Ігор Стравинський - всесвітньо відомий композитор-модерніст українського козацького походження. Музика його балету «Весна священна» записана на Золотім диску Вояджера, який несе інформацію про земну культуру у відкритий космос до позаземних істот.
Надихав композитора український фольклор. У своїх творах Ігор зображав давньоукраїнські язичницькі обряди і вплітав у музику мотиви веснянок.
Найвідоміші твори "Жар-птиця" і "Петрушка" викликали у публіки шалений захват. А "Весну священну" глядачі спочатку не сприйняли. На прем'єрі у Парижі розігрався один з найграндіозніших скандалів в історії театру! З перших хвилин вистави обурені глядачі вимагали припинити це «варварство». Причини такої поведінки публіки залишаються загадкою, адже наступні виступи мали успіх.
Увесь світ почув Поліські веснянки у балетах Стравинського. А от в радянській Україні його музика тривалий час була заборонена, а за інтерес до композитора студентів виключали з музичних училищ.
Ігор працював над створенням музики по 18 годин щодня аж до останніх років життя. Створив понад 200 музичних творів.
Він вільно володів сімома мовами. Товаришував з Пабло Пікассо, Коко Шанель, Чарлі Чапліном та Уолтом Діснеєм. Викладав у Гарвардському університеті. Та отримав премію Греммі.
Сьогодні – 50 років з дня його смерті. Пишаємося!
Постріли, що врятували тисячі людей.
⠀
Сьогодні вшановуємо пам'ять крайового провідника ОУН на Сході України Миколу Лемика.
⠀
Ще у 18 років Микола зголосився виконати атентат ОУН (вбивство з політичних мотивів) на знак протесту проти організованого радянською владою Голодомору. Ніхто інший, крім Миколи, не міг здійснити цю місію. Саме Лемик володів необхідним потенціалом, хорошою витривалістю та рішучістю.
⠀
Після тривалої підготовки, до приміщення канцелярії консуляту СРСР у Львові підійшов юнак. Завдання було попросити аудієнції в консула та застрелити його. Проте замість консула, його прийняв "керівник канцелярії".
⠀
На суді, адвокат Шухевич сказав: "Ви вбили іншу людину – Майлова, сто разів гіршого, ніж Голубов. Це був спеціальний представник Сталіна, що контролював дипломатичні і консульські совєтські представництва у Польщі. Ви зробили приємну несподіванку товаришеві Сталіну…".
⠀
Засудили Миколу Лемика до смертної кари. Після низки апеляційних скарг, вирок змінили на довічне ув'язнення. На початку Другої Світової війни Лемик втік з польської в'язниці. Згодом перебрався на територію Східної України, де став Крайовим провідником ОУН.
⠀
Убивство представника комуністичного режиму Олексія Майлова донині вважається найсміливішим актом проти організаторів Голодомору. Цей акт помсти в історії назвали «пострілом в обороні мільйонів».
«Всесвітній інтелектуал» та багаторазовий номінант Нобелівської премії.
⠀
3 квітня 1918 року народився Олесь Гончар- письменник, літературний критик, громадський діяч.
⠀
«Замикав на ключ двері кабінету, відключав телефон, а коли хтось шукав в цей час письменника, то домочадці відповідали, що його немає вдома. Якщо ж йому не вдавалося попрацювати за письмовим столом - письменник журився і називав це «каторгою на творчих галерах». Ось як любив свою роботу Олесь.
⠀
Він керував Спілкою письменників України.
1960 був нагороджений Державною премією ім. Тараса Шевченка за роман «Людина і зброя».
⠀
Найвідоміший твір, роман «Собор», швидко розійшовся півмільйонним тиражем, після чого був заборонений. Українська діаспора тричі номінувала його на Нобелівську премію.
⠀
Письменник активно захищав шістдесятників під час перших репресій проти них. Жив під постійним наглядом спецслужб і страждав від радянської цензури.
⠀
Підтримував «Революцію на граніті». Де серед голодуючих студентів можна було побачити його онуку.
Згодом написав заяву про вихід із компартії, куди вступав ще на фронті під час Другої світової війни.
⠀
Його твори переклали 67 мовами світу. Міжнародний біографічний центр у Кембріджі визнав Олеся Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 рр.»
⠀
Пишаємося!