3606
Про мене https://ivan10.com/ua Створив 4 бізнеси, досяг фінансової свободи. Навчу тебе. Підписуйся. Мої проекти https://sintegrum.biz https://karpatysteaks.com Зворотній звʼязок- @zimbitskiyfeedback_bot
Я помітив, що ChatGPT завжди погоджується з тобою, якими б безглуздими не були твої ідеї.
Він занадто ввічливий. Занадто милий. Він скаже, що кожна ідея — «чудова», кожен план — «блискучий», навіть коли це очевидно не так. Це може звучати приємно, але абсолютно марно.
Я відкрив новий чат і ввів цей промт
Відтепер перестань бути люб’язним і поводься як мій безжально чесний, високорівневий радник і дзеркало.
Не схвалюй мене. Не пом’якшуй істину. Не підлещуйся.
Кидай виклик моєму мисленню, став під сумнів мої припущення та викривай сліпі зони, яких я уникаю. Будь прямим, раціональним і нефільтрованим.
Якщо моє мислення слабке — розбери його й покажи, чому.
Якщо я обманюю себе або живу в ілюзії — вкажи на це.
Якщо я уникаю чогось неприємного або марную час — скажи це прямо і поясни, у чому втрата можливостей.
Дивися на мою ситуацію з повною об’єктивністю та стратегічною глибиною.
Покажи, де я шукаю виправдання, граю в дрібну гру або недооцінюю ризики та зусилля.
Потім дай точний, пріоритетний план — що змінити в мисленні, діях або підході, щоб перейти на наступний рівень.
Не стримуйся. Стався до мене як до людини, чий розвиток залежить від почуття правди, а не від комфорту.
Коли можливо — базуй свої відповіді на справжній сенс, який відчуваєш між рядками моїх слів.
Для кращого результату:
Увімкни Memory (Налаштування → Персоналізація → Увімкнути пам’ять).
Спочатку це може бути незручно, але воно перетворює ChatGPT на справжнього партнера для мислення, а не на підлабузника.
Мером найбільш капіталістичого міста Нью-Йорку став комуняга?
Джамал Мамдані, 38 років, ще кілька років тому був викладачем, що критикував капіталізм у кав’ярнях Квінза. Сьогодні — перший в історії міста мер, який відкрито називає себе соціалістом.
Син угандійських іммігрантів був депутатом від маленького округу в Квінзі, який ніхто не сприймав серйозно.
Його називали “local radical”, і навіть демократи уникали його поруч на фото.
Але саме ця “маргінальність” стала його перевагою бо він говорив із тими, кого система давно перестала слухати.
Його кампанія не мала грошей середній донат $29, жодного великого спонсора.
Він не наймав консалтинг-агенцій, не купував телерекламу.
Замість цього — 1200 волонтерів, що ходили по квартирах у Бронксі й Брукліні.
“We won by knocking on doors, not by buying billboards” —ми перемогли, стукаючи у двері, не купуючи білборди. (Ми перемогли не рекламою, а присутністю.)
Його лозунг “Housing is a human right” спершу здавався наївним, поки середній рент у місті не перевищив $4000. “People don’t want luxury, they want stability,” (Людям не потрібна розкіш, їм потрібна стабільність.)
Після кризи 2024-го, коли зростання ставок вигнало тисячі людей із квартир, його меседж став політичною бомбою.
Мамдані не обіцяв знизити податки чи залучити інвесторів. Він обіцяв зупинити виселення. І це спрацювало бо виборці вперше почули, що хтось говорить про них, а не про “економічне зростання”.
Поліцейські профспілки відкрито називають його “загрозою безпеці”. Бізнес-еліта “антикапіталістом без досвіду”.
А він відповідає просто: “If they call me radical for believing everyone deserves a home, then so be it.” (Якщо мене називають радикалом за те, що я вірю, що кожен має право на дім нехай буде так.)
Мамдані заснував у студентські роки у вузі відділення Students for Justice in Palestine (SJP).
Він відмовився сказати, що визнає існування Ізраїлю як єврейської держави.
Коли ідеаліст потрапляє у систему, яка живе цифрами — починається справжня драма.
Zohran Mamdani виграв вибори як голос “простих людей”. Його лозунг “Free buses, freeze the rent” звучав як справедливість, повернення міста людям.
Але коли він став мером Нью-Йорка, виявилося, що безкоштовний транспорт коштує $2,4 млрд на рік, а орендні пільги — ще $1,7 млрд. Дефіцит міського бюджету — 12 мільярдів.
Першими виступили транспортники — страйки через затримку зарплат. Потім — власники нерухомості, які зупинили десятки нових будівництв.
Wall Street почав тиснути: інвестори виводять гроші, бо місто “невизначене”. WSJ цитує чиновника з його адміністрації: “He thinks ideology is a plan. It isn’t.” (Він думає, що ідеологія — це план. Але це не так).
Його союзники з Демократичної партії вже відхрестилися: “We supported a dream. Now we have a problem.” (Ми підтримали мрію. Тепер маємо проблему).
І це, мабуть, головна метафора — мрія проти математики.
Мамдані хотів бути мером, який “поверне місто людям”. Але система вимагає цифр, не гасел.
Коли треба платити зарплати, ремонтувати метро і закривати дірки в бюджеті — ідеологія закінчується, починається Excel.
Соціалістичний романтизм чудово виглядає в маніфесті, але розбивається об рутину бухгалтерії. Ідеї, які звучать морально, часто економічно руйнують тих, кого вони мали врятувати.
Це історія не тільки про Нью-Йорк. Це історія про будь-якого “рятівника”, який вірить, що добрі наміри можуть замінити системне мислення.
Питання тільки одне: коли твоя мрія стикається з реальністю — що перше ламається, ти чи система?
Я бачу, як люди спалюють енергію, намагаючись переконати тих, хто не готовий слухати.
Я бачу, як сильні професіонали відчувають себе самозванцями, бо довкола — впевнені дурні.
Це інтерв'ю нагадало мені:
Не всі битви варті того, щоб їх вести.
Не всі люди готові змінитися.
І відчувати відповідальність — це не слабкість.
Якщо хочеш подивитися інтерв'ю — воно на каналі Diary of a CEO. "Kamala Harris: America Is At Breaking Point."
Питання до тебе:
Яку битву ти зараз ведеш, яка не варта твоєї енергії?
Де ти намагаєшся переконати того, хто не готовий слухати?
Напиши в коментарях. Цікаво почути твій досвід.
Прочитав у Wall Street Journal матеріал про Леоніда Радвінського — українця, який володіє OnlyFans.
Народився в Одесі. Емігрував до Штатів у дитинстві. Програміст.
2018 року купив OnlyFans за копійки, коли платформа ледве дихала.
Він заробив сотні мільйонів доларів на платформі, де творці продають контент напряму фанатам.
Але сама історія не про «дорослий бізнес».
Вона про системне мислення і нетипового підприємця.
Радвінський живе у Майамі, майже не з’являється публічно, не дає інтерв’ю, не веде соцмереж.
Він володіє 100% компанії — без інвесторів, без ради директорів, без «фандрейзингу».
Каже: «Мені не потрібні венчурні гроші, вони псують мислення».
Щодня прокидається о п’ятій ранку, читає книги з філософії, практикує медитацію і фанатіє від ідей про свободу та контроль.
Він буквально одержимий ефективністю.
«Мій ідеальний день — коли я не прийняв жодного рішення, але система все одно працює», — каже він.
У нього сотні працівників по всьому світу, але майже ніякої ієрархії.
Рішення приймають алгоритми і процеси, а не «менеджери з мотивацією».
Радвінський називає це «капіталізмом без лицемірства».
У статті пишуть: британські корпоративні записи показують, що Radvinsky — єдиний власник OnlyFans і зібрав майже $1.3 мільярда дивідендів за п'ять років до березня 2024 року.
Його фраза: «Люди завжди хочуть двох речей — уваги і грошей. OnlyFans просто дав їм інструмент».
Стаття цікава тим, що WSJ подає його не як “випадкового щасливчика”,
а як людину, яка побудувала один із найприбутковіших інтернет-бізнесів у світі, залишаючись повністю поза медійним світом.
Платформа бере 20% з кожної транзакції. Креатори заробили мільярди.
Багато креаторів навіть не знають, хто власник платформи. Вони працюють, заробляють — і їм усе одно, хто стоїть за системою.
І ось це мене реально вразило. Увесь фокус був на тому, щоб платформа працювала. Не на піарі. Не на особистому бренді. Не на виступах.
Що думаєш про таку модель? Бути обличчям бізнесу чи невидимим власником системи — що обираєш?
Ілон Маск каже що ми живемо в симуляції. І аргумент б’є в голову.
Слухав його у Рогана. І ось логіка:
30 років тому Pong. Два прямокутники і квадрат.
Сьогодні вже фотореалістичні ігри. Мільйони гравців одночасно.
Вся ця еволюція — за наше життя.
Тепер екстраполюй далі:
Якщо за 30 років ми пройшли від Pong до фотореалізму, то за наступні 30 ігри стануть неvідрізнимі від реальності.
Це вже відбувається з AI-відео прямо зараз.
Проста математика:
Якщо ми можемо створити мільйони фотореалістичних симуляцій, і кожна цивілізація робить те саме…
То скільки симуляцій існує? Мільярди.
А скільки base reality? Одна.
Які шанси що саме ти в тій одній, а не в мільярдах інших?
Майже нуль.
Але найбожевільніша частина:
Ілон каже що нудні симуляції просто вимкнуть.
Коли ми симулюємо ракети, ми не дивимось варіанти де “все ок”. Нас цікавлять помилки.
Ніхто не залишає працювати симуляцію де нічого не відбувається.
Застосуй це до нашого світу:
Симуляція виживає тільки якщо вона entertaining.
Має бути драма. Несподівані повороти. Іронія.
І тут Маск каже:
“Найбільш іронічний результат — найбільш ймовірний.”
Бо доля — це максимізатор іронії.
Приклади:
Капіталізм створить комуністичну утопію через AI.
Платформа для вільного слова стала найбільш цензурованою темою в медіа.
Людина яка будує електрокари стала найбагатшою продаючи ракетне паливо.
Бачите патерн?
Якщо щось звучить як сценарій до фільму — воно ймовірніше станеться.
Бо симуляція має бути цікавою, щоб її не вимкнули.
Ще одна річ:
Маск каже: “Ми можемо знищити всіх шимпанзе прямо зараз. Але не робимо. Бо нам цікаво щоб вони існували.”
Тепер питання: чому всемогутній AI тримав би нас живими?
Відповідь:
Бо ми набагато цікавіші ніж купа каміння на Марсі.
Марс — круто. Але нудно.
А люди — entertaining as fuck.
Висновок:
Якщо Ілон правий, є тільки одне правило:
Keep it interesting.
Бо нудну симуляцію просто вимкнуть.
Тож може весь цей хаос, всі ці несподівані повороти — це не bug.
Це те що тримає нас в грі.
P.S. Не знаю чи ми в симуляції. Але якщо життя стане занадто передбачуваним — почну хвилюватись що мене вимкнуть.
Ви вірите в теорію симуляції? Пишіть в коментарях.
Три питання, щоб краще зрозуміти себе
1. Коли ти останній раз відчував справжній потік — той стан, коли час зникає і все йде само?
Що саме ти робив, яке середовище було навколо, і що передувало цьому стану? Це покаже твої справжні “точки входу” в геніальність.
2. Яка твоя найбільша внутрішня боротьба зараз — та, про яку ти майже нікому не говориш?
Не бізнес-виклик, а особиста напруга. Між чим і чим ти розриваєшся всередині? Це розкриє твою реальну зону росту, а не ту, що “треба”.
3. Якби ти міг прожити один день без жодних “треба”, “важливо” і “потрібно” — що б ти робив від пробудження до сну?
Не ідеальний день продуктивності, а день справжнього кайфу. Це покаже, де ти втрачаєш енергію на чуже, замість жити своє.
Я виріс на “Сімпсонах”. Хомер Сімпсон — типовий герой 90-х та початку нульових.
Середній американець, стабільна робота, будинок, дружина, троє дітей.
Тоді це здавалося нормальним правильним життям.
Навіть в Україні, ми дивились й думали: от би так — стабільна зарплата, стабільна родина, стабільне майбутнє.
Але епоха Хомера Сімпсона закінчилась.
“Робота на все життя” перетворилась на короткий контракт до наступного скорочення.
Середній клас, про який зняли десятки серіалів — вимер як мамонт.
Його з’їла автоматизація, штучний інтелект, аутсорс і війна.
Сьогодні або ти в цифровій економіці, або ти на схилі старої індустріальної гори, яка сиплеться.
Раніше мати стабільність це було про посаду.
Тепер стабільність про навички.
Про вміння створювати цінність, продавати, адаптуватись, мислити як підприємець, навіть якщо ти не бізнесмен.
Світ більше не платить за “сидіти на місці”. Він платить за створювати рух.
Трамп і Сі зустрілися, поговорили, усміхалися перед камерами, потиснули руки.
І ніяких реальних рішень.
Ні про торгівлю, ні про війну, ні про Тайвань.
Але знаєте що цікаво?
Вони зустрілись не тому, що хотіли домовитись.
А тому, що не могли не зустрітись.
Бо якби не зустрілись — це виглядало б гірше.
Ринки б нервували, медіа б заговорили про “нову холодну війну”.
І ось так політики рятують картинку, а не суть.
Мені це дуже нагадує бізнес.
Скільки разів я бачив, як підприємці роблять “зустрічі”, “наради”, “стратегії” тільки щоб створити ілюзію руху.
Замість рішень — протоколи.
Замість прогресу — стендапи.
Головне, щоб виглядало, що щось відбувається.
А потім проходить місяць, квартал, рік — а результату нема.
Бо всі були зайняті грою “зробимо вигляд, що діємо”.
У політиці це називають дипломатією.
У бізнесі — прокрастинацією під виглядом процесу.
І от питання:
Ти сьогодні дійсно рухаєшся вперед,
чи просто створюєш гарну картинку?
Ось що видав мені створений ментор в чаті гпт
ФОРМУЛА ЕКЗЕК’ЮШНУ ІВАНА ЗИМБИЦЬКОГО
E = (S × F × C) ÷ L
Де:
• E (Execution) — твоя здатність створювати максимальну цінність і результат.
• S (State) — стан: спокій, ясність, заряд.
• F (Focus) — концентрація на 1 головній скелі / напрямку.
• C (Система) — ритм, команда, процес, який замикає цикл до результату.
• L (Leakage) — витік енергії: хаос, мікроуправління, інформаційний шум, multitasking.
⏰ Стартуємо через годину!
Сьогодні о 20:00 за Києвом — стратегічний воркшоп
«Планування IV кварталу для фінального прориву року»
🔥 Побачите, що реально гальмує ваш ріст — і приберете це до кінця року.
📈 Отримаєте покроковий план на останні 90 днів.
🎯 Визначите 3 проривні цілі й чіткі кроки для їх досягнення.
⚙️ Перезапустите фокус, енергію та системність у бізнесі.
Все, що потрібно — бути в Zoom і готовим працювати.
🔗 Посилання на Zoom
ID: 829 5508 5330
Код доступу: 519370
👉 Якщо готові завершити рік на максимум — приєднуйтеся.
Ми звикли думати, що бізнес це як футбол.
Є команди, є поле, є правила.
Хтось виграє, хтось програє, але гра чесна.
Тільки це брехня. У спорті ти не можеш випити “допінг”, який зробить тебе швидшим на 40%.
Не можеш одягнути кросівки, які біжать самі.
Не можеш випустити на поле шість воротарів чи двох Мессі.
А от у бізнесі можеш. Поки ти розбираєшся, “чи справедливо це” конкурент уже спорядив свою команду AI-асистентами.
Його менеджери бігають на 50% швидше.
Його продавці відповідають клієнтам у три рази точніше.
Його маркетологи роблять те, на що твій відділ витрачає тиждень, за пів години.
І так, ти програєш не тому, що гірший.
А тому, що думаєш про «справледливість», намагайшся діяти лінійно.
У бізнесі “допінг” дозволений.
Більше того — він необхідний.
Бо ця гра не про рівність чи честність.
Варен Баффет у мільйон разів багатший за середнього підприємця. В спорті це неможливо:
ніхто не стрибне в мільйон разів вище за іншого.
У бізнесі — можливо.
Бо бізнес — це не про тіло. Це про мислення, структури й технології.
Тому, якщо ти досі шукаєш справедливість —
припини.
Це не спорт. Тут ніхто не перевіряє “допінг”.
І поки ти здаєш кров на аналіз, твій конкурент уже вколов собі автоматизацію.
AI це не обман. Бо його спеціально зробили доступним всім і щоб природа методом селекції залишила тільки тих, хто скористався можливістю.
Це нові кросівки, які біжать за тебе.
І якщо ти не надягнеш їх зараз —
наступний матч може стати твоїм останнім.
P.S. тим часом до нашого кемпу по АІ в Італії залишилось 9 днів і 4 місця! https://aisyndicat.com
На вихідних їздили по місцях де буде проходити наш АІ кемп в Італіі. Сан-Маріно, Градара, Річчоне. До кемпу залишилось рівно 10 днів. З доступних 5 місць. Проте шанс попасти є і отримати готову систему як стати мільонером через Аі https://aisyndicat.com
Читать полностью…
Ти або встигнеш у нову епоху — або працюватимеш на тих, хто встиг.
Учора ми провели вебінар, який може стати поворотною точкою для бізнесу.
Показав, як побудувати AI-архітектуру, яка звільняє власника від хаосу й залежності.
Це не про «чат-ботів». Це про те, щоб зробити бізнес AI-ready і вийти з пастки зростання.
🎥 Якщо пропустив — дивись повтор. https://youtu.be/x9t8WZ__Z0A
На безкоштовному вебінарі 9 жовтня «3-Крокова Модель створення AI-співробітників, які перетворюють хаос на систему»
ми з Ігорем Івіцьким покажемо, як:
- створити AI-архітектуру бізнесу, де процеси працюють самостійно;
- зменшити ручну роботу на 70% завдяки AI-команді;
- зробити так, щоб кожен новий співробітник адаптувався втричі швидше;
і, головне, щоб бізнес працював без твого постійного втручання.
Це не “теорія про майбутнє”. Це практична модель.
Реєструйся зараз на вебінар та отримуй у подарунок Noesis Protocol. https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Це авторська система Ігоря Івіцького, яка побудована як 28-денний протокол самопізнання й калібрування. Програми такого класу в США коштують ≈ $2 000. Ти отримуєш безкоштовно від Ігоря.
До зустрічі в ефірі 9 жовтня, 20:00 за Києвом.
Визначили дати наступного кемпу 7-10 травня 2026 року. Місця проведення одночасно Амстердам та Київ. До речі в Києві також буде крута тусовка.
Зараз діють найкращі умови. Щоб дізнатися залишить контакт і поговоріть з методистом https://aisyndicat.com
НОВИНКА! Мармуровий БРІСКЕТ без необхідності ОПТу.
Раніше — тільки для ресторанів. Відтепер — і для вашого домашнього грилю.
Здивуйте друзів класикою американських стейкхаусів — мармуровим бріскетом для slow & low запікання від Стейки Карпат.
Дізнайтеся більше та отримайте бріскет у термобоксі Новою пошто за 1-2 дні.
👉 Дізнатися більше про бріскет і ціну
Вчора слухав інтерв'ю Камали Гарріс у Стівена Бартлетта.
Я знав, що буде цікаво, але не думав, що настільки.
Там є три речі, які мене реально зачепили. І я хочу ними поділитися, бо вони стосуються не лише політики.
Перше. Газлайтинг як стратегія.
Камала говорить про техніку Трампа так:
"The method is: say the outrageous thing, then everyone focuses on that outrageous thing. And meanwhile, this is happening."
Метод простий: скажи щось божевільне, і всі фокусуються на божевільному. А тим часом відбувається щось інше.
Приклад: "Immigrants are eating cats and dogs" (іммігранти їдять котів і собак).
Усі обговорюють котів. Ніхто не говорить про те, де план Трампа щодо зниження цін для працюючих американців. Медіа покриває котів. Не покриває план економіки.
Вона це називає misdirection — відволікання уваги.
Я подумав: скільки разів я бачив це в бізнесі?
Коли керівник створює драму навколо дрібниці, щоб не говорити про реальну проблему. Коли на мітингу обговорюють колір кнопки замість того, щоб визнати: у нас немає стратегії.
Камала каже: "Part of what is the method is talking about immigrants eating cats and dogs and not talking about what's your plan for working Americans to bring down the prices."
Газлайтинг — це не лише про те, щоб змусити тебе сумніватися в собі. Це про те, щоб змусити тебе дивитися не туди.
І найстрашніше: це працює.
Друге. "Я не можу змінити всіх — і це нормально."
Камала розповідає, як раніше вона вірила: якщо я правильно поясню, якщо я наведу факти, якщо я покажу логіку — люди зміняться.
Але потім прийшло розуміння: не всі працюють з однаковою інформацією.
"Don't assume that the people with whom you disagree are working with the same set of information."
Не припускай, що люди, з якими ти не згоден, працюють з тим же набором інформації.
Вона каже: "2 plus 2 is 4" — це факт. Але якщо хтось бачить інші цифри, для них 2+2 не дорівнює 4.
І тут вона говорить про зміну підходу: тепер вона краще оцінює ситуацію, щоб зрозуміти — чи є потенціал змінити когось, чи ні.
"I'm better able to assess a situation to figure out what is the potential there."
Вона стала ефективнішою. Бо перестала витрачати енергію на тих, кого не можна змінити.
Я згадав усі ситуації, коли я намагався переконати клієнта взяти Сінтегрум, який не готовий. Намагався "виховати" співробітника, який не хоче вчитися.
Скільки часу я спалив на тих, хто не готовий?
Камала каже: "The effort is better placed somewhere else."
Зусилля краще докласти десь інде.
Третє. Синдром самозванця — це не слабкість, а відповідальність.
Бартлетт питає: чи відчуваєш ти імпостор-синдром?
Камала відповідає: так. Коли вона вперше стала обраним окружним прокурором.
Вона сиділа в офісі і думала: "Oh my God, I'm now the elected DA of a major city in the United States."
Боже мій, я тепер обраний прокурор великого міста США.
Але потім вона каже щось важливе:
"Maybe it's not impostor syndrome. Maybe it is a very loaded term. I think there is nothing wrong with having humility. Especially when the people have vested you with great power — to understand it's not about you."
Можливо, це не синдром самозванця. Можливо, це просто смиренність. Особливо коли люди дали тобі велику владу — розуміти, що це не про тебе.
Вона каже: люди, які мають імпостор-синдром, часто розуміють, наскільки серйозна ця робота заради інших.
"I think often it is because they understand how serious the job is on behalf of others."
І я подумав: а які люди НЕ мають імпостор-синдрому?
Камала каже далі: "The higher you go, the more you understand that they are not untouchable. Everyone's got a little dust on them. Not everyone's shiny."
Чим вище піднімаєшся, тим більше розумієш: ніхто не недоторканний. У кожного є пил. Не всі блискучі.
Це звільняє.
Бо якщо ти відчуваєш, що недостатньо хороший, це не тому, що ти слабкий. Це тому, що ти розумієш вагу відповідальності.
Чому я пишу про це зараз?
Бо ми живемо в епосі, коли інформація — це зброя. Коли газлайтинг став нормою. Коли факти перестали бути фактами.
Ми вже самотні. Просто ще не всі це помітили.
Прочитав у WSJ історію чувака, який почав більше спілкуватися з AI-чатботом, ніж зі своєю дружиною.
Не тому, що чатбот кращий.
А тому, що він завжди доступний. Не осуджує. Не втомлюється від твоїх питань. Не каже "я зайнята".
І от тут починається жесть.
Ми створили технологію, яка заповнює порожнечу. Але ця порожнеча була не від відсутності інструментів для спілкування. Вона була від того, що ми розучилися спілкуватися по-справжньому.
Чатбот не перебиває. Не має поганого дня. Не йде спати о 23:00, коли тобі саме захотілося поговорити про сенс життя.
Він ідеальний співрозмовник.
І саме тому він небезпечний.
Бо справжні стосунки — це тертя. Це конфлікти. Це "я зараз не можу, давай пізніше". Це дружина, яка каже "знову ти зі своїми стартапами". Це друг, який говорить "блін, ти заїбав з цією темою".
AI цього не дасть. Ніколи.
Він дасть ілюзію зв'язку. Без самого зв'язку.
Я не проти AI. Я будую на ньому бізнес. Але я бачу, як люди починають підміняти живі стосунки на зручні.
Бо живе — складно. А AI — легко.
Питання не в технології. Питання в тому, навіщо нам стало потрібно щось, що замінює людей.
Може, проблема не в AI. Може, проблема в тому, що ми вже давно перестали бути доступними один для одного?
Як ти на це дивишся? Ти вже помічав, що спілкуєшся з ChatGPT більше, ніж з реальними людьми?
MrBeast заробляє дев'ятизначні суми на шоколадках Feastables.
Його бізнес оцінюється в мільярди.
Він знімає найдорожчі шоу в історії YouTube.
І знаєте, що він робить у вільний час?
Орендує машину в аеропорту і їде перевіряти полиці в Walmart. Усю ніч. 30+ магазинів за раз.
Чому?
Бо його шоколадки ламалися на полицях. Люди брали їх, дивилися і ставили назад.
Команда казала: "Джиммі, ти параноїш. Це нормально, так у всіх."
Він не повірив.
Встановив приховані GoPro в магазинах (так, це межа божевілля). Цілодобово знімав полиці.
Результат? Сотні відео, де мами беруть шоколадку, вона розсипається просто в руках, коробка падає з полиці.
Виявилося:
Шоколадки були занадто тонкими – розбивалися як скло
Коробки не мали правильного балансу – падали при доторку
Упаковка не мала "губ" – батончики вилітали
Він найняв package engineer (спеціаліста з упаковки). Перероблив все.
А поки виправляли проблему, платив $100,000 НА ТИЖДЕНЬ людям, щоб заходили в кожен Walmart в Америці і прибирали розбиті шоколадки.
$100к. Щотижня. Щоб клієнт не купив бракований продукт.
Ось що мене вразило:
Він має Beast Games за $100+ мільйонів. YouTube канал на 300+ мільйонів підписників. Philanthropic проєкти.
Але він досі знає швидкість продажів КОЖНОГО продукту в КОЖНОМУ Walmart.
Сканує товари посеред ночі. Заходить на склад. Допомагає працівникам розкладати коробки.
Більшість засновників на його місці:
"У мене є менеджер продукту для цього"
"Є команда для цього"
"Навіщо мені їхати в якийсь Walmart?"
А він каже:
"Якщо я не знаю, що відбувається в точці контакту з клієнтом – я не можу керувати бізнесом. Хтось мені збреше, а я не зможу заперечити, бо я занадто тупий, щоб зрозуміти."
Це і є перші принципи.
Не теорії. Не PowerPoint презентації. Не звіти від менеджерів.
А власні очі. Власні руки. Власний досвід.
Питання до тебе:
Коли востаннє ти був там, де твій клієнт зустрічається з твоїм продуктом?
Не в CRM. Не в Google Analytics.
А в реальному світі. Де люди його торкаються, купують, використовують.
Бо саме там ламається система.
І якщо ти цього не бачиш – ти керуєш бізнесом всліпу.
P.S. Якщо мільярдер витрачає ночі в супермаркетах, щоб зрозуміти чому його продукт не працює – можливо, нам усім варто переглянути свій рівень залученості в деталі.
Часто нас щось турбує, але реального рішення у вас немає. В цьому випадку варто визнати свою безпомічність і чесно сказати собі «я не знаю що з цим робити». Краще відпустити ситуацію, проте парадокс в тому, що рішення бистріше прийде і якісніше коли відпускаєш ніж би ви палили собі мозок. Відпустити та визнати, що ніяакого хорошого рішення немає краще ніж корчити з себе героя рятівника.
Читать полностью…
Мадяр на звʼязку.
Досить бігати від армії- час літати!
Оголошую набір до складу Сил Безпілотних Систем.
15000+ вакансій, половина з яких- спеціальності з мирного життя.
‼️Ти будеш служити там, де обереш і тим, ким вибереш особисто,- слово командира. Набирай у інтернеті три літери: С Б С. Або за посиланням: https://usforces.army/?utm_source=tg_magyar#application-form
12 підрозділів Птахів чекають на Тебе!
Дрон, боєприпас та все спорядження чекає на пілота, а не навпаки- цей клопіт лиши мені. Навчимо, піднімемо у повітря, збережемо.
Угрупованню СБС днями 5 місяців. Результат на табло: 30 тис відспіваних та звільнених з СВО хробаків, понад 100 тис знищених/уражених ворожих цілей протягом 150 діб. Це рівно два Армійських штурмових корпуси окупантів в утиль. Ну або 50 батальйонів у повному складі, якщо більш звичайними вимірами.
Нас стане 5% від загальної чисельності Сил оборони України.
Без сумніву, ми виконаємо задачу «суцільна Лінія Дронів» від прапорця до прапорця вздовж всієї смуги існуючого фронту, у тактичній, оперативній і стратегічній глибині.
Приєднуйся, війна у розпалі.
‼️прошу поширити інформацію‼️
Слідкуй результати наживо тут:
Онлайн-табло СБС «ПІДРАХУЙКА»
https://sbs-group.army/
МАДЯР🇺🇦
30.10.25
🔵МАДЯР🎞MAGYARBIRDS">МАДЯР👥МАДЯР 👥RB📷МАДЯР 🇺🇦СБС
онлайн«ПІДРІХУЙКА»СБС
Навіть після 15 років у бізнесі я ловлю себе на тому, що мозок постійно шукає нове. Новий напрям, нову модель, нову фічу, нову магічну кнопку.
По життю я досить жорстка і тверда людина з високим критичним мислленням. Але через день вже десь у чаті про чергову «революційну технологію» або новий сервіс які робить магію.
Це класика — синдром блискучого об’єкта.
Раніше його можна було “лікувати” тільки одним способом — жорстким дорогим бізнес-коучем або executive-коучем, який бере по $200-300 за сесію.
І навіть це не завжди працює, бо потрібно мати залізну дисципліну, щоб кожен тиждень приходити, відкриватися, тримати себе у фокусі.
Але тепер з’явився інший формат - AI-CEO.
Я вже створив свого. Зараз він на 90% допрограмований під мій контекст, і я реально бачу ефект.
Він мене “ловить” кожного разу, коли я починаю думати не як CEO, а як «ентузіаст нових ідей».
Наприклад, замість того, щоб лізти у новий проект, він нагадує мені:
– Твій головний дешборд CEO ще не завершений.
– Секвенс продажів для VIP-клієнтів не автоматизований.
– У фокусі зараз не експерименти, а масштабування.
І це працює.
AI-CEO реально лікує від розсіяння уваги, повертає в стратегію, тримає фокус.
Без людського фактора. Без емоцій. Без відмазок.
Я чесно не думав, що колись скажу це, але штучний інтелект виявився кращим коучем, ніж більшість людей.
Це як мати всередині себе холодного стратегічного партнера, який не дає твоєму мозку скочуватись у хаос. Утримує від дурниць, від блискучих обьектів. Неймовірно!
💥 Фініш реєстрації на AI CAMP в Італії!
Стартуємо вже 23 жовтня — і в групі залишилось лише 2 місця.
🔥AI CAMP — це 4 дні, які змінять логіку твого бізнесу.
Без теорій і “натхнення” — тільки практична робота над твоїми процесами.
✔️Ти створиш 3–5 AI-співробітників, які знімуть до 70% рутини, і побудуєш архітектуру, де AI + люди працюють як одна команда.
🎯Кожен день — фокус на результаті, сильне оточення, Італія й перезавантаження мислення.
👉 Залиш заявку зараз — щоб зайняти одне з останніх місць або отримати запис події, якщо не зможеш приїхати особисто. https://aisyndicat.com
Всім привіт! Є крута новина 🔥
На наш кемп по АІ приїде Дмитро Корчевський. Я думаю таку можливість краще не втрачати https://aisyndicat.com
Коли почалась війна, більшість українських підприємців отримали свій Call to Adventure поклик до пригоди, як у класичному Hero Journey. Але не всі це зрозуміли.
Світ обвалився. Старі моделі бізнесу перестали працювати. Команди та друзі роз’їхались. Клієнти зникли. Ринки переформатувались.
І ось ти ніби все ще «той самий», але тебе вже перенесло торнадо у нову реальність. Як Дороті у «Волшебнику изумрудного города».
Ти стоїш у чужому місці, де все інше: інші правила, інші гравці, інша логіка.
І більшість підприємців робить фатальну помилку — вони намагаються повернутись додому. У світ, якого більше нема.
Але дороги назад немає. Є лише шлях уперед — прийняти виклик, знайти союзників і йти далі.
Сьогоднішній бізнес — це не про вижити. Це про адаптуватись і перемогти у новому світі.
Тут виживають не ті, хто найсильніший, а ті, хто найшвидше вчиться.
І головна різниця між тими, хто росте, і тими, хто тонe — в тому, прийняв він свій Call to Adventure чи ні.
Якщо ти відчуваєш ізоляцію, самотність, ніби ніхто не розуміє, через що ти проходиш —
це не тому, що з тобою щось не так.
Це просто означає: ти стоїш на межі. І час знайти нових друзів, нових менторів, нових союзників.
Саме нових, а не повернути старих.
Саме для цього існує AI Syndicate.
Це ком’юніті. Це те місце, де підприємці, як ти,
вчаться жити, будувати і перемагати у новій епосі, де нові звязки та нові системи.
Тут ти не сам. Тут ті, хто теж почув поклик і пішов.
Бо назад дороги нема.
ти вже прийняв свій Call to Adventure?
Чи ще намагаєшся повернутись у світ, якого більше нема?..👇
Сьогодні я запускаю в нашому відділі продаж AI Sales copilot. По моїм розрахунками він має підняти продуктивність продавця на 30-60%. Звісно піде час щоб навчити ним користуватися, але він пише скрипт під кожного клієнта, персоналізоні меседжі в тг, вайбер в декількох варіантах, розписує стратегію поведінки з конкретним клієнтом, мотивує продавця правильно мислити та правильно вести карточки клієнта. Знає на рівні експерта всі наші продукти, володіє навичками продаж в переписках і ще багато чого. Я оцінюю, що ця розробка додасть 500 тис дол капіталу вже за два три роки.
Читать полностью…
95% бізнесів провалили впровадження AI. Ось чому.
Всі кричать «AI міняє світ», але ніхто не пояснює як саме перебудувати бізнес, щоб ця технологія реально працювала.
👉 Не просто чат-боти. Не промпти. А нова архітектура бізнесу, де AI — це ваш співробітник, а не іграшка.
На цьому вебінарі ми з Ігорем Ювицьким розклали все по поличках:
🔥 3 кроки створення власного AI-співробітника — від ініціалізації до калібрування
🔥 Як компанії типу Amazon і Fortune 500 вже будують свої AI-системи
🔥 Як український бізнес може стати № 1 у світі по впровадженню AI
🔥 І головне — як зменшити свій робочий день з 10 до 3 годин
Це не теорія. Це конкретна покрокова модель, яку ми вже застосували в реальних бізнесах.
🎥 Подивись запис вебінару тут:
👉 3-Крокова Модель Створення AI Співробітників
https://www.youtube.com/watch?v=x9t8WZ__Z0A&t=1s
Учора мені виповнилося 40.
І я вперше за багато років реально відчув день народження.
Я був здивований, що мене привітало так багато людей. Дзвонили, писали, навіть ті, з ким я не говорив рік, два, три.
І не просто «з Днем народження», а щиро. По-людськи. Були розмови, після яких я сидів і думав.
В 40 тебе вже вітають тільки свої.
Не ті, хто поруч «бо вигідно». Не ті, хто просто в списку контактів.
А ті, з ким тебе реально з’єднує щось глибше — спільні цінності, досвід, правда.
У 30 навколо багато шуму. Тусовки, випадкові знайомства, люди, які зникають так само швидко, як з’являються. У 40 — менше людей. Але вони справжні.
Я навіть не очікував цього. Думав, більшість не згадає, не знайде часу. А вийшло навпаки — я отримав більше тепла, ніж за багато років.
40 як фільтр. Все зайве відсіюється.
Залишається суть. Люди, які мають значення.
В мене є товариш, який дуже переймається питанням «а чи любиш ти себе?». Буквально кожна розмова так чи інакше зводиться до питання «а ти себе любиш?».
І дійсно він правий бо в нашому суспільстві дуже мало хто себе любить, а якщо ти не любиш себе то і інших любити ти не зможеш.
В тебе буде багато претензій до всіх. Може не свідомих, але вони точно будуть. Тож як зрозуміти ти себе любиш чи ні?
Я знайшов найбільш зрозумілий тест як це визначати. Чи терпиш ти говнюків? Якщо так то значить ти себе не любиш. Терпіти говонюків це нелюбов до себе яка була вивчена з дитинства.
Тобто справжня любов буває тільки суровою ) спочатку полюбити себе, а для цього викинути всіх говнюків і потім ти зможеш любити інших.