3606
Про мене https://ivan10.com/ua Створив 4 бізнеси, досяг фінансової свободи. Навчу тебе. Підписуйся. Мої проекти https://sintegrum.biz https://karpatysteaks.com Зворотній звʼязок- @zimbitskiyfeedback_bot
1938 рік. Наполеон Гілл, автор «Думай і багатій», пише свою найсуперечливішу книгу «Перехитрити диявола».
Її заборонили публікувати понад 70 років. Родичі боялися реакції церкви та суспільства. Коли книгу нарешті видали у 2011-му, вона наробила зашквару в США.
Гілл стверджував: головна зброя диявола проти людини це звичка дрейфувати.
Дрейф це стан, коли людина пливе за течією без власного наміру. Вона приймає рішення за інерцією. Вона реагує на обставини, замість того щоб створювати їх. Більшість людей, писав Гілл це дріфтери.
У стані дрейфу людина наче «знає, що треба робити», але не робить. Вона читає про «Блакитні океани», дивиться інтерв’ю Баффета, виписує цитати Талеба, однак практичних дій немає.
Проблема не в інтелекті і не в тому, що стратегія «слабка». Проблема в тому, що відсутня активна емоція, яка включає дію.
В одному експерименті пацієнт із пошкодженим емоційним центром мозку не міг обрати між чаєм та кавою. Він наводив десятки логічних аргументів «за» і «проти», але фізично не міг прийняти рішення.
Висновок: чиста логіка без емоцій не призводить до дій. Для дій потрібні емоції.
Тоні Роббінс каже: є два типи емоцій (палива для дій). Страх або Драйв.
Страх працює. Але це як їхати на машині з ручником. Токсично і короткостроково.
Готуєшся до іспиту в ніч перед здачею. Починаєш продавати, коли рахунки горять. Все в останній момент.
"Як тільки гостра біль пройшла, ти перестаєш займатися цією областю. Ти завжди будеш чекати, поки трапиться криза. Ти дрейфуєш"
Сила людина в здатності діяти, реалізовувати, дожимати справи до результату.
Щоб перейти з мотивації страхом на мотивацію драйвом, недостатньо «позитивного мислення».
Драйв неможливий, якщо базовий стан організму - виснаження, хронічний стрес, відсутність сну, тіло в режимі виживання. У такому стані мозок буде бачити світ як набір загроз, а не можливостей.
Багато розумних людей тонуть у стратегіях. Причина проста: їхня ідентичність і стан не підтримують ту стратегію, яку вони намагаються впровадити.
Якщо людина всередині тримає історію «я той, хто завжди все зливає на фініші» або «я не з тих, хто робить великі гроші», будь-який план з високою часткою ймовірності буде саботовано.
Якщо тіло постійно у фоні стресу і недосипу, енергії вистачає тільки на виживання, а не на прорив. Стратегія накладається на грунт, який її не тримає.
Єдина система: Стан → Паливо → Дія → Результат
Роббінс будує піраміду так:
Основа - Стан (фізіологія, фокус, енергія).
Середина - Історія (твої переконання, ідентичність: "Я — підприємець" чи "Я — простий хлопець").
Верхівка - Стратегія (інструменти, тактики).
Більшість людей живуть навпаки. Шукають нові стратегії, коли проблема в основі.
"Через стан ми фільтруємо всю інформацію. Якщо ти в стані перегрузу, стресу, страху, ти будеш все пропускати, умовно, через жопу. Воно не буде реалізовуватись."
Стан дає драйв. Драйв породжує дії. Дії створюють результат.
"Сила бізнесу не в талантах, не в потенціалі. Сила бізнесу в здібності реалізовувати та дожимати справи до результату."
Але більшість не реалізують. Бо живуть у дрейфі.
Емоція стає паливом. Паливо живить Дію. Чим кращий стан і чистіша мотивація, тим більше спроб ти можеш собі дозволити, тим легше тобі «гатити як з кулемета».
Масивність дій створює накопичувальний ефект. Склянка заповнюється, і в якийсь момент вода переливається через край у вигляді видимого результату (успіху).
Стратегії самі по собі це лише інструменти. У правильному стані навіть середня стратегія може дати сильний результат. У поганому стані найкраща стратегія світу залишається на рівні конспекту з тренінгу.
Більшість твого оточення зараз, ймовірно, живе в стані «дрейфу» і навіть не усвідомлює цього.
Зроби репост, щоб вони нарешті зрозуміли, що путін і є диявол і його зброя це інформаційні атаки ціль яких змусити людину дрейфувати.
Зброя проти цього велика кількость дій. Не дозволь собі та іншим дрейфувати. Ти не жертва. Створюй стан який веде до великої кількості правильних дій.
Треба зміни, а не лекція про гідність. Якщо Єрмак такий крутий менеджер. Допустимо що це так. Я не знаю. Але нехай він мега крутий менеджер. Є також факт, що в країні дуже не вистачає крутих менеджерів. Вони реально дуже дуже потрібні. Є ще факт, що люди йому не вірять і не хочуть бачити при владі. Це факт. Є відео 2020 року де Мідіч прямо каже що Єрмак його друг. Далі. Крутому менеджеру завжди знайдеться важлива робота. Він наприклад може стати главою Сумської обл адміністрації і нам показати результат. Для держави це дуже потрібно. Це факт. Також логічно, що в Україні знайдеться сильний менеджер на позицію керівника офісу президента. Я впевнений в цьому. Тобто небажання президента змінити Єрмака є абсолютно незрозумілим і не логічним рішенням в кризовій ситуації в яку ми попали. Я абсолютно впевнений що це величезна помилка яка може призвести до катастрофи. Що думаєте ви? Тільки без конспірологіі.
Читать полностью…
Партнер Sequoia розкрив систему, яка дозволяє йому за 30 хвилин визначити, чи варто інвестувати $20 млн у стартап.
Прочитав інтерв'ю Шона Магвайра, партнера Sequoia. Хлопець інвестував у SpaceX, коли всі казали "ні". Купив Nvidia в IPO 1999 року, коли йому було 13. І ось що він розповів про талант.
В математиці є не один рівень таланту, а щонайменше 15. Від “раз на століття” генія до просто дуже сильного PhD. І фішка в тому, що знизу всі ці рівні зливаються в кашу.
Він дає образ через шахи. Є гравець на 2850, є гросмейстер на 2500, є аматор на 1400 і школяр на 1000.
Для гравця рівня 1000 партії від 1400 до 2600 виглядають однаково.
Гравець з рейтингом 2800 за 10 ходів скаже тобі точний рівень кожного. З неймовірною точністю.
Людина, що на три рівні вище за тебе, легко бачить, де ти знаходишся. Але ти не здатен відрізнити її від того, хто ще на шість рівнів вище. Знизу все здається “однаково геніальним”.
Магвайр провів літо 2010 року з математиками в Бразилії. Там було два майбутні лауреати Fields Medal. Один виграв медаль того ж літа.
Шон каже: всі в програмі знали заздалегідь, хто її отримає. Це було очевидно для тих, хто на високому рівні.
Для решти сюрприз.
Талант має рівні, які невидимі знизу, але кришталево чіті зверху. Найбільша помилка — думати, що всі "розумні люди" на одному рівні.
Вони ні. І якщо ти не можеш побачити різницю між рівнем 10 і рівнем 15 - ти програєш гроші, час, можливості.
Шон каже: його робота як інвестора — за 30 хвилин розмови зрозуміти, на якому рівні фаундер у критичних для бізнесу навичках.
Математика? Продажі? Pain tolerance?
Кожен бізнес має свою шкалу. Trash collection без роботів? Там інтелект не важливий. Trash robots? Там потрібен рівень 12+.
Я думаю так: Калібрування таланту це суперсила. Без неї ти не побачиш різниці між "добре" і "exceptional". А exceptional створює SpaceX, Nvidia, Майкрософт.
Розумний на рівні 7 програє розумному на рівні 11 в 99% випадків.
Як ти калібруєш талант у своїй команді? Чи знаєш, хто в тебе рівень 8, а хто 13?
Я зустрів тисячі підприємців. І побачив дивну річ. Майже всі вони застрягли в одному з трьох місць.
Перший застряг в пошуку інформації. Другий застряг в пошуку продуктивності. Третій застряг в пошуку людей.
ТИП 1: ЗАСТРЯГ В ІНФОРМАЦІЇ (Владислав)
Підписаний на 50 телеграм-каналів. Слухає подкасти під час тренування. Читає книжки перед сном.
Знає всі фреймворки. CJM, JTBD, Blue Ocean, Jobs Theory, Unit Economics, Product-Led Growth.
Може годину розповідати про відмінності між Lean Startup і Design Thinking.
"Мені ще треба розібратись в цьому питанні."
"Спочатку вивчу як роблять інші, потім почну."
"Є суперечливі поради, треба зібрати більше даних."
"Я майже готовий, ще один курс і все стане ясно."
Мозок перегружений. Як після сімейного застілля - повний і млявий. Інформація є. Енергії діяти - немає.
Параліч рішень. Бо на кожне рішення є 10 експертів з протилежними думками.
Постійне відчуття: "Я недостатньо знаю. Треба ще трошки."
Замість того щоб зробити він вивчає. Замість тестувати - він аналізує. Замість запустити він планує.
Знань море. Результату нуль. "Я ж все знаю як робити!" Але не робить.
І найгірше - він не бачить справжньої проблеми. Думає що йому не вистачає ще одного скілу. Ще однієї тактики. Ще одного інсайту.
ТИП 2: ЗАСТРЯГ В ПРОДУКТИВНОСТІ (Дмитро)
Прокидається о 5 ранку. Ранкова рутина. Холодний душ. Медитація. Журналінг. Спортзал.
Працює 14-16 годин на день. Обід за ноутбуком. Відпустка - це робота з пляжу.
Тестує нові методи тайм-менеджменту. Pomodoro, Time Blocking, Eat The Frog.
"У мене просто немає часу на це."
"Якби в добі було 30 годин я б встиг."
"Треба працювати ще більше."
"Інші не розуміють скільки я тягну на собі."
Дочка виросла. Дружина далека. Друзів немає бо "немає часу".
Супергеройське навантаження. ASAP world. Crazy busy. Все горить. Все терміново.
Я це проходив. Результат завжди один:
Перегруз. Вигорання. Бізнес стає чорною дірою що висмоктує всю енергію.
Бо "без мене все розвалиться."І він не бачить справжньої проблеми. Думає що йому не вистачає часу. Або дисципліни. Або продуктивності.
ТИП 3: ЗАСТРЯГ В ПОШУКУ ЛЮДЕЙ (Руслан)
Він наймає. Звільняє. Знову наймає. Постійний рекрутинг.
Шукає "А-гравців". Платить вище ринку. Будує HR-процеси. Інвестує в корпоративну культуру.
Читає книжки про менеджмент. "Who Not How", "Traction", "The Hard Thing About Hard Things".
"Люди зараз не ті. Нікому нормально не зробиш."
"Якби знайти правильних людей - все б полетіло."
"Талантів на ринку немає. Всі хочуть багато за нічого."
"Я не можу відпустити контроль - зіпсують."
Результат завжди схожий: Самотність. Isolated. Немає сильного оточення яке може дати швидкі рішення.
Він відповідає за всі ключові рішення. Наймає "сильних" - а через пів року розуміє що знову сам.
Він стає вузьким місцем. Все проходить через нього. Він - "горлечко пляшки".
Він думає: "Проблема в людях, а не в системах."
Але 90% проблем - це системи, а не люди.
Результат: Команда росте. Витрати ростуть. Складність росте.
Якщо ти впізнав себе в одному з цих трьох - є новина.
Хороша і погана одночасно.
Погана:
Твоя проблема не там де ти думаєш. Не в нестачі інформації. Не в нестачі часу. Не в нестачі людей. Твоя проблема - в архітектурі.
У тому ЯК побудований твій бізнес. У тому ЯК ти мислиш про роботу. У тому ЯК ти підходиш до рішень.
Це можна змінити. Але не через ще один курс. Не через ще більше годин роботи. Не через ще один найм. Через нову архітектуру. На базі AI.
AI зараз - це не ChatGPT для листів. Це можливість перебудувати операційну архітектуру бізнесу.
Для типу 1 (інформація):
AI може синтезувати 1000 джерел за годину і видати персональний інсайт. Не замість твого мислення - а як розширення твоєї здатності обробляти інформацію.
Для типу 2 (час):
AI може працювати 24/7, відчувати непотрібні дії та проєкти. Автоматизувати рутину.
Для типу 3 (люди):
2-5 людей можуть керувати роботою 50-100 AI-агентів. Це вже не фантастика - це реальність в McKinsey, EY, провідних компаніях світу.
В якому місці ти застряг?
А - Інформація (знаю багато, роблю мало)
Скажу не популярну думку (хейт вітається) - нація яка не бачить взаємозвʼязку між державною власністю і корупцією заслуговує на корпцію.
Хочете дійсно жити без корупції? Тоді всі державні активи потрібно продати в приватну власність.
Що стосується поганих людей та виродків. Welcome to real world. Вони завжди серед нас. Бог так створив світ, що їх народжуються певний відсоток. Чому? Не знаю. Бог вважає що виродки повинні бути. Мабуть вони для чогось потрібні.
Так скандал поганий, неприємний і може здатися, щось ми поборемо корупцію, але це не так. Доки мислення простих людей не виросте до рівня «державна власність породжує корупцію» нічого ніколи не зміниться.
В решті решт можна запитати у чата гпт в якій власності атомна енергетика в сша, японііі, німечині і тд. І всі розмови що в нас так не може смішні і не мають підґрунтя. Подивіться на нову пошту, криворіжсталь, дтек.
Іван та ціни будуть високі?
Вільна ринкова економіка знижує ціни.
Ну і запитайте себе. Я дійсно вивчав економіку?
Я маю на увазі ви здавали екзамени з таких предметів як макроекономіка, мікроекономіка, економічна теорія?
Писали курсові чи дипломні роботи з цих предметів?
Це базовий набір дисциплін щоб трохи розбиратися в предметі.
Чи ви наслухалися «експертів» на столом в селі на весіллі? Чи ваші переконання досталися в спадок від діда, баби чи ще когось хто виріс в комуністичному ссср?
А може ви просто ненавидите капіталістів? Чи може у вас ліві погляди? Якщо так то звідки вони у вас?
Заздрість? Я попав? Ви ненавидите тих у кого є гроші?
Звідки до вас прийшли ваші переконання стосовно того, що має бути в державною власностью?
Якщо цього виявилося недостатньо, щоб вас переконати тоді ви точно заслуговуєте на корупцію.
Прокоментуйте мій вірусний пост. Дружина сказала дуже цікавий 🫣😳 https://www.facebook.com/share/p/1XWbsmoPpt/?mibextid=wwXIfr
Читать полностью…
Пам’ятаєте, я писав про наш кемп в Італії?
Так от — я вирішив опублікувати один зі своїх виступів звідти.
Це була закрита сесія про мистецтво лідогенерації — як реально мислити системно, залучати клієнтів стабільно й масштабуватись, не витрачаючи гроші в нікуди.
У цьому відео я детально розклав:
— 3 системи будь-якого бізнесу: лідогенерація / продукт / sales
— чому більшість власників програють у трафіку й конверсії
— як мислити через метрику «продаюча розмова», а не «заявка»
— і що таке “секретний код лідогенерації”, який реально працює.
Дуже змістовне відео. Якщо ви серйозно ставитесь до бізнесу — обов’язково подивіться.
https://www.youtube.com/watch?v=-G10wbb1yN8
Визначили дати наступного кемпу 7-10 травня 2026 року. Місця проведення одночасно Амстердам та Київ. До речі в Києві також буде крута тусовка.
Зараз діють найкращі умови. Щоб дізнатися залишить контакт і поговоріть з методистом https://aisyndicat.com
НОВИНКА! Мармуровий БРІСКЕТ без необхідності ОПТу.
Раніше — тільки для ресторанів. Відтепер — і для вашого домашнього грилю.
Здивуйте друзів класикою американських стейкхаусів — мармуровим бріскетом для slow & low запікання від Стейки Карпат.
Дізнайтеся більше та отримайте бріскет у термобоксі Новою пошто за 1-2 дні.
👉 Дізнатися більше про бріскет і ціну
Вчора слухав інтерв'ю Камали Гарріс у Стівена Бартлетта.
Я знав, що буде цікаво, але не думав, що настільки.
Там є три речі, які мене реально зачепили. І я хочу ними поділитися, бо вони стосуються не лише політики.
Перше. Газлайтинг як стратегія.
Камала говорить про техніку Трампа так:
"The method is: say the outrageous thing, then everyone focuses on that outrageous thing. And meanwhile, this is happening."
Метод простий: скажи щось божевільне, і всі фокусуються на божевільному. А тим часом відбувається щось інше.
Приклад: "Immigrants are eating cats and dogs" (іммігранти їдять котів і собак).
Усі обговорюють котів. Ніхто не говорить про те, де план Трампа щодо зниження цін для працюючих американців. Медіа покриває котів. Не покриває план економіки.
Вона це називає misdirection — відволікання уваги.
Я подумав: скільки разів я бачив це в бізнесі?
Коли керівник створює драму навколо дрібниці, щоб не говорити про реальну проблему. Коли на мітингу обговорюють колір кнопки замість того, щоб визнати: у нас немає стратегії.
Камала каже: "Part of what is the method is talking about immigrants eating cats and dogs and not talking about what's your plan for working Americans to bring down the prices."
Газлайтинг — це не лише про те, щоб змусити тебе сумніватися в собі. Це про те, щоб змусити тебе дивитися не туди.
І найстрашніше: це працює.
Друге. "Я не можу змінити всіх — і це нормально."
Камала розповідає, як раніше вона вірила: якщо я правильно поясню, якщо я наведу факти, якщо я покажу логіку — люди зміняться.
Але потім прийшло розуміння: не всі працюють з однаковою інформацією.
"Don't assume that the people with whom you disagree are working with the same set of information."
Не припускай, що люди, з якими ти не згоден, працюють з тим же набором інформації.
Вона каже: "2 plus 2 is 4" — це факт. Але якщо хтось бачить інші цифри, для них 2+2 не дорівнює 4.
І тут вона говорить про зміну підходу: тепер вона краще оцінює ситуацію, щоб зрозуміти — чи є потенціал змінити когось, чи ні.
"I'm better able to assess a situation to figure out what is the potential there."
Вона стала ефективнішою. Бо перестала витрачати енергію на тих, кого не можна змінити.
Я згадав усі ситуації, коли я намагався переконати клієнта взяти Сінтегрум, який не готовий. Намагався "виховати" співробітника, який не хоче вчитися.
Скільки часу я спалив на тих, хто не готовий?
Камала каже: "The effort is better placed somewhere else."
Зусилля краще докласти десь інде.
Третє. Синдром самозванця — це не слабкість, а відповідальність.
Бартлетт питає: чи відчуваєш ти імпостор-синдром?
Камала відповідає: так. Коли вона вперше стала обраним окружним прокурором.
Вона сиділа в офісі і думала: "Oh my God, I'm now the elected DA of a major city in the United States."
Боже мій, я тепер обраний прокурор великого міста США.
Але потім вона каже щось важливе:
"Maybe it's not impostor syndrome. Maybe it is a very loaded term. I think there is nothing wrong with having humility. Especially when the people have vested you with great power — to understand it's not about you."
Можливо, це не синдром самозванця. Можливо, це просто смиренність. Особливо коли люди дали тобі велику владу — розуміти, що це не про тебе.
Вона каже: люди, які мають імпостор-синдром, часто розуміють, наскільки серйозна ця робота заради інших.
"I think often it is because they understand how serious the job is on behalf of others."
І я подумав: а які люди НЕ мають імпостор-синдрому?
Камала каже далі: "The higher you go, the more you understand that they are not untouchable. Everyone's got a little dust on them. Not everyone's shiny."
Чим вище піднімаєшся, тим більше розумієш: ніхто не недоторканний. У кожного є пил. Не всі блискучі.
Це звільняє.
Бо якщо ти відчуваєш, що недостатньо хороший, це не тому, що ти слабкий. Це тому, що ти розумієш вагу відповідальності.
Чому я пишу про це зараз?
Бо ми живемо в епосі, коли інформація — це зброя. Коли газлайтинг став нормою. Коли факти перестали бути фактами.
Ми вже самотні. Просто ще не всі це помітили.
Прочитав у WSJ історію чувака, який почав більше спілкуватися з AI-чатботом, ніж зі своєю дружиною.
Не тому, що чатбот кращий.
А тому, що він завжди доступний. Не осуджує. Не втомлюється від твоїх питань. Не каже "я зайнята".
І от тут починається жесть.
Ми створили технологію, яка заповнює порожнечу. Але ця порожнеча була не від відсутності інструментів для спілкування. Вона була від того, що ми розучилися спілкуватися по-справжньому.
Чатбот не перебиває. Не має поганого дня. Не йде спати о 23:00, коли тобі саме захотілося поговорити про сенс життя.
Він ідеальний співрозмовник.
І саме тому він небезпечний.
Бо справжні стосунки — це тертя. Це конфлікти. Це "я зараз не можу, давай пізніше". Це дружина, яка каже "знову ти зі своїми стартапами". Це друг, який говорить "блін, ти заїбав з цією темою".
AI цього не дасть. Ніколи.
Він дасть ілюзію зв'язку. Без самого зв'язку.
Я не проти AI. Я будую на ньому бізнес. Але я бачу, як люди починають підміняти живі стосунки на зручні.
Бо живе — складно. А AI — легко.
Питання не в технології. Питання в тому, навіщо нам стало потрібно щось, що замінює людей.
Може, проблема не в AI. Може, проблема в тому, що ми вже давно перестали бути доступними один для одного?
Як ти на це дивишся? Ти вже помічав, що спілкуєшся з ChatGPT більше, ніж з реальними людьми?
MrBeast заробляє дев'ятизначні суми на шоколадках Feastables.
Його бізнес оцінюється в мільярди.
Він знімає найдорожчі шоу в історії YouTube.
І знаєте, що він робить у вільний час?
Орендує машину в аеропорту і їде перевіряти полиці в Walmart. Усю ніч. 30+ магазинів за раз.
Чому?
Бо його шоколадки ламалися на полицях. Люди брали їх, дивилися і ставили назад.
Команда казала: "Джиммі, ти параноїш. Це нормально, так у всіх."
Він не повірив.
Встановив приховані GoPro в магазинах (так, це межа божевілля). Цілодобово знімав полиці.
Результат? Сотні відео, де мами беруть шоколадку, вона розсипається просто в руках, коробка падає з полиці.
Виявилося:
Шоколадки були занадто тонкими – розбивалися як скло
Коробки не мали правильного балансу – падали при доторку
Упаковка не мала "губ" – батончики вилітали
Він найняв package engineer (спеціаліста з упаковки). Перероблив все.
А поки виправляли проблему, платив $100,000 НА ТИЖДЕНЬ людям, щоб заходили в кожен Walmart в Америці і прибирали розбиті шоколадки.
$100к. Щотижня. Щоб клієнт не купив бракований продукт.
Ось що мене вразило:
Він має Beast Games за $100+ мільйонів. YouTube канал на 300+ мільйонів підписників. Philanthropic проєкти.
Але він досі знає швидкість продажів КОЖНОГО продукту в КОЖНОМУ Walmart.
Сканує товари посеред ночі. Заходить на склад. Допомагає працівникам розкладати коробки.
Більшість засновників на його місці:
"У мене є менеджер продукту для цього"
"Є команда для цього"
"Навіщо мені їхати в якийсь Walmart?"
А він каже:
"Якщо я не знаю, що відбувається в точці контакту з клієнтом – я не можу керувати бізнесом. Хтось мені збреше, а я не зможу заперечити, бо я занадто тупий, щоб зрозуміти."
Це і є перші принципи.
Не теорії. Не PowerPoint презентації. Не звіти від менеджерів.
А власні очі. Власні руки. Власний досвід.
Питання до тебе:
Коли востаннє ти був там, де твій клієнт зустрічається з твоїм продуктом?
Не в CRM. Не в Google Analytics.
А в реальному світі. Де люди його торкаються, купують, використовують.
Бо саме там ламається система.
І якщо ти цього не бачиш – ти керуєш бізнесом всліпу.
P.S. Якщо мільярдер витрачає ночі в супермаркетах, щоб зрозуміти чому його продукт не працює – можливо, нам усім варто переглянути свій рівень залученості в деталі.
Часто нас щось турбує, але реального рішення у вас немає. В цьому випадку варто визнати свою безпомічність і чесно сказати собі «я не знаю що з цим робити». Краще відпустити ситуацію, проте парадокс в тому, що рішення бистріше прийде і якісніше коли відпускаєш ніж би ви палили собі мозок. Відпустити та визнати, що ніяакого хорошого рішення немає краще ніж корчити з себе героя рятівника.
Читать полностью…
Мадяр на звʼязку.
Досить бігати від армії- час літати!
Оголошую набір до складу Сил Безпілотних Систем.
15000+ вакансій, половина з яких- спеціальності з мирного життя.
‼️Ти будеш служити там, де обереш і тим, ким вибереш особисто,- слово командира. Набирай у інтернеті три літери: С Б С. Або за посиланням: https://usforces.army/?utm_source=tg_magyar#application-form
12 підрозділів Птахів чекають на Тебе!
Дрон, боєприпас та все спорядження чекає на пілота, а не навпаки- цей клопіт лиши мені. Навчимо, піднімемо у повітря, збережемо.
Угрупованню СБС днями 5 місяців. Результат на табло: 30 тис відспіваних та звільнених з СВО хробаків, понад 100 тис знищених/уражених ворожих цілей протягом 150 діб. Це рівно два Армійських штурмових корпуси окупантів в утиль. Ну або 50 батальйонів у повному складі, якщо більш звичайними вимірами.
Нас стане 5% від загальної чисельності Сил оборони України.
Без сумніву, ми виконаємо задачу «суцільна Лінія Дронів» від прапорця до прапорця вздовж всієї смуги існуючого фронту, у тактичній, оперативній і стратегічній глибині.
Приєднуйся, війна у розпалі.
‼️прошу поширити інформацію‼️
Слідкуй результати наживо тут:
Онлайн-табло СБС «ПІДРАХУЙКА»
https://sbs-group.army/
МАДЯР🇺🇦
30.10.25
🔵МАДЯР🎞MAGYARBIRDS">МАДЯР👥МАДЯР 👥RB📷МАДЯР 🇺🇦СБС
онлайн«ПІДРІХУЙКА»СБС
Навіть після 15 років у бізнесі я ловлю себе на тому, що мозок постійно шукає нове. Новий напрям, нову модель, нову фічу, нову магічну кнопку.
По життю я досить жорстка і тверда людина з високим критичним мислленням. Але через день вже десь у чаті про чергову «революційну технологію» або новий сервіс які робить магію.
Це класика — синдром блискучого об’єкта.
Раніше його можна було “лікувати” тільки одним способом — жорстким дорогим бізнес-коучем або executive-коучем, який бере по $200-300 за сесію.
І навіть це не завжди працює, бо потрібно мати залізну дисципліну, щоб кожен тиждень приходити, відкриватися, тримати себе у фокусі.
Але тепер з’явився інший формат - AI-CEO.
Я вже створив свого. Зараз він на 90% допрограмований під мій контекст, і я реально бачу ефект.
Він мене “ловить” кожного разу, коли я починаю думати не як CEO, а як «ентузіаст нових ідей».
Наприклад, замість того, щоб лізти у новий проект, він нагадує мені:
– Твій головний дешборд CEO ще не завершений.
– Секвенс продажів для VIP-клієнтів не автоматизований.
– У фокусі зараз не експерименти, а масштабування.
І це працює.
AI-CEO реально лікує від розсіяння уваги, повертає в стратегію, тримає фокус.
Без людського фактора. Без емоцій. Без відмазок.
Я чесно не думав, що колись скажу це, але штучний інтелект виявився кращим коучем, ніж більшість людей.
Це як мати всередині себе холодного стратегічного партнера, який не дає твоєму мозку скочуватись у хаос. Утримує від дурниць, від блискучих обьектів. Неймовірно!
Вийшов новий вірусний пост https://www.facebook.com/share/p/1JsTq9o83X/?mibextid=wwXIfr
Читать полностью…
Прочитав аналітику про тренди соцмереж 2026 року і ТАК ми і тут на порозі великого зсуву.
І тепер виживуть не ті, хто постить часто, а ті, хто дає сенс. Найбільше мене вразило повернення довгих відео.
Дані Upskillist за вересень 2025: long-form дає у 10 разів більше переглядів і у 5 разів більше змістовних коментарів.
TikTok вже відкрив 10-хвилинні ролики, YouTube тримає понад 50% глобального watch-time.
Люди втомилися від «допамінових перекусів». Вони хочуть історії, які тримають після перегляду.
Другий тренд не менш сильний: у гру заходять експертні персональні бренди. Не «інфлюенсери на все», а люди з реальними компетенціями.
LinkedIn і Thinkers360 показують різкий ріст попиту на авторитетів у вузьких нішах. У 2026 цінніший експерт із 50 000 глибоких підписників, ніж мільйонник без досвіду.
Бренди переходять від «дай нам охоплення» до «дай нам довіру». Це дуже резонує з тим, що бачу в своїх проєктах: аудиторія хоче зрозуміти, як ти мислиш, а не що рекламуєш.
Третій тренд — соціальні мережі стають новими пошуковими системами. 64% Gen Z шукають у TikTok, а 40% продуктів люди знаходять у відеопошуку Instagram та YouTube.
Платформи індексують заголовки, субтитри, навіть коментарі. Якщо немає ключових слів — тебе просто не існує.
Ми раніше думали про SEO як про Google, тепер SEO — це TikTok caption, YouTube title, Instagram keywords.
Помирають віртуальні інфлюенсери. Бренди зупиняють інвестиції, бо аудиторія не вірить цифровим аватарам.
За даними World Federation of Advertisers, 60% компаній не планують працювати з digital персонажами через «нульову автентичність».
Люди хочуть відчути живу людину, а не синтетичну картинку. Це нагадує розмову з авто-меню на гарячій лінії: інформацію дає, а відчуття нуль.
соцмережі входять у фазу дорослості. Менше шуму, більше сенсу. Менше масок, більше експертизи. Менше метушні, більше пошуку.
Моя рефлексія: ми входимо в епоху, де виграє не той, хто голосніше, а той, хто глибше. Не той, хто біжить швидше, а той, у кого є що сказати.
Чи відповідає це твоїм відчуттям? Які ти бачиш тренди?
Б - Час (працюю багато, результат стоїть)
В - Люди (наймаю постійно, масштаб не росте)
Напиши букву в коментарях.
І якщо хочеш розібратись як виглядає нова архітектура конкретно для твого бізнесу - пиши в особисті.
Готую щось сильне на цю тему.
Важлива новина про впровадження АІ в ваш бізнес.
На AI SYNDICATE блоки Ігоря Івіцького про використання AI в маркетингу викликали найбільше питань. Тому робимо окремий практикум з детальним розбором саме цієї сфери використання.
Сьогодні о 20:00 (Київ) проводимо практикум «Як вибудувати систему AI-маркетингу на 2026 рік».
Ігор покаже, як перетворити набір AI-інструментів на систему маркетингу, яка знає ваш бізнес і працює на збільшення кількості клієнтів та відриву від конкурентів.
Ігор — PhD з комп'ютерного моделювання, експерт №1 по Google Ads за версією ChatGPT. 18 років у digital, $700M під управлінням.
Він навчався AI в Кембриджі та Берклі. Отримує новини та тенденції в галузі безпосередньо від розробників Силіконової долини, США.
Практикум безкоштовний, не рекомендую пропускати, ось посилання, поставте будильник, будьте вчасно (практикум буде російською) 👉 https://efir.webinar-stars.com/webinar/97f45dc77c/
Вчора в мене вийшов дуже вірусний пост. Сьогодні запустив новий який має побити вчорашній. Про один дуже цікавий експеримент https://www.facebook.com/share/p/17KMSSfyig/?mibextid=wwXIfr
Читать полностью…
Шукаю праву руку в маркетингу. Завдання просте: подвоїти ліди й знизити CPL на 20%. Без перфекціонізму — результат важливіший за «ідеальний макет».
Вакансія: маркетолог-операціоніст (full-time, remote)
Про проєкти:
Sintegrum — автоматизація рекрутингу, онбордингу та навчання (sintegrum.biz).
AI Business Automation — впровадження AI у процеси, вебінари, AI-кемпи, контент (aisyndicat.com).
Що робити:
• Лідогенерація в Sintegrum та AI Automation; зростання заявок ×2 та -20% CPL.
• Керування воронками: лендінги, реклами, листи, аналітика.
• Координація підрядників: дизайн, таргетинг, контент.
• Facebook/Instagram/Google Ads (через підрядників або hands-on).
• Швидкі правки на Tilda, написання/редагування листів, оновлення контенту.
• Запуски вебінарів, онлайн-івентів, AI-кемпів.
Вимоги:
• Direct response мислення: офери, заголовки, копірайт.
• Практика у воронках і рекламі.
• Швидкість, самостійність, адаптивність.
• Стресостійкість, ініціативність, надійність.
• Бажано: досвід в інфобізі, SaaS або e-commerce.
Не підходиш, якщо повільний, надто обережний, емоційно нестабільний, потребуєш постійних інструкцій або боїшся тиску.
Умови:
• Повна зайнятість, віддалено, гнучкий графік (EU timezone).
• Старт: $1000/міс із ростом за результатом.
• Робота напряму із засновником: стратегія, чіткі задачі, мінімум бюрократії.
Як податися:
Надішліть резюме (PDF/Word) із темою “Маркетолог Sintegrum&AI” на izimbitskiy@gmail.com і в телеграм рекрутеру Юлії: @julia_yerem. У резюме вкажіть: де працювали й коли; які маркетинг-тренінги проходили (і коли).
Якщо вмієте діяти швидко й робити цифри — приєднуйтесь.
Я помітив, що ChatGPT завжди погоджується з тобою, якими б безглуздими не були твої ідеї.
Він занадто ввічливий. Занадто милий. Він скаже, що кожна ідея — «чудова», кожен план — «блискучий», навіть коли це очевидно не так. Це може звучати приємно, але абсолютно марно.
Я відкрив новий чат і ввів цей промт
Відтепер перестань бути люб’язним і поводься як мій безжально чесний, високорівневий радник і дзеркало.
Не схвалюй мене. Не пом’якшуй істину. Не підлещуйся.
Кидай виклик моєму мисленню, став під сумнів мої припущення та викривай сліпі зони, яких я уникаю. Будь прямим, раціональним і нефільтрованим.
Якщо моє мислення слабке — розбери його й покажи, чому.
Якщо я обманюю себе або живу в ілюзії — вкажи на це.
Якщо я уникаю чогось неприємного або марную час — скажи це прямо і поясни, у чому втрата можливостей.
Дивися на мою ситуацію з повною об’єктивністю та стратегічною глибиною.
Покажи, де я шукаю виправдання, граю в дрібну гру або недооцінюю ризики та зусилля.
Потім дай точний, пріоритетний план — що змінити в мисленні, діях або підході, щоб перейти на наступний рівень.
Не стримуйся. Стався до мене як до людини, чий розвиток залежить від почуття правди, а не від комфорту.
Коли можливо — базуй свої відповіді на справжній сенс, який відчуваєш між рядками моїх слів.
Для кращого результату:
Увімкни Memory (Налаштування → Персоналізація → Увімкнути пам’ять).
Спочатку це може бути незручно, але воно перетворює ChatGPT на справжнього партнера для мислення, а не на підлабузника.
Мером найбільш капіталістичого міста Нью-Йорку став комуняга?
Джамал Мамдані, 38 років, ще кілька років тому був викладачем, що критикував капіталізм у кав’ярнях Квінза. Сьогодні — перший в історії міста мер, який відкрито називає себе соціалістом.
Син угандійських іммігрантів був депутатом від маленького округу в Квінзі, який ніхто не сприймав серйозно.
Його називали “local radical”, і навіть демократи уникали його поруч на фото.
Але саме ця “маргінальність” стала його перевагою бо він говорив із тими, кого система давно перестала слухати.
Його кампанія не мала грошей середній донат $29, жодного великого спонсора.
Він не наймав консалтинг-агенцій, не купував телерекламу.
Замість цього — 1200 волонтерів, що ходили по квартирах у Бронксі й Брукліні.
“We won by knocking on doors, not by buying billboards” —ми перемогли, стукаючи у двері, не купуючи білборди. (Ми перемогли не рекламою, а присутністю.)
Його лозунг “Housing is a human right” спершу здавався наївним, поки середній рент у місті не перевищив $4000. “People don’t want luxury, they want stability,” (Людям не потрібна розкіш, їм потрібна стабільність.)
Після кризи 2024-го, коли зростання ставок вигнало тисячі людей із квартир, його меседж став політичною бомбою.
Мамдані не обіцяв знизити податки чи залучити інвесторів. Він обіцяв зупинити виселення. І це спрацювало бо виборці вперше почули, що хтось говорить про них, а не про “економічне зростання”.
Поліцейські профспілки відкрито називають його “загрозою безпеці”. Бізнес-еліта “антикапіталістом без досвіду”.
А він відповідає просто: “If they call me radical for believing everyone deserves a home, then so be it.” (Якщо мене називають радикалом за те, що я вірю, що кожен має право на дім нехай буде так.)
Мамдані заснував у студентські роки у вузі відділення Students for Justice in Palestine (SJP).
Він відмовився сказати, що визнає існування Ізраїлю як єврейської держави.
Коли ідеаліст потрапляє у систему, яка живе цифрами — починається справжня драма.
Zohran Mamdani виграв вибори як голос “простих людей”. Його лозунг “Free buses, freeze the rent” звучав як справедливість, повернення міста людям.
Але коли він став мером Нью-Йорка, виявилося, що безкоштовний транспорт коштує $2,4 млрд на рік, а орендні пільги — ще $1,7 млрд. Дефіцит міського бюджету — 12 мільярдів.
Першими виступили транспортники — страйки через затримку зарплат. Потім — власники нерухомості, які зупинили десятки нових будівництв.
Wall Street почав тиснути: інвестори виводять гроші, бо місто “невизначене”. WSJ цитує чиновника з його адміністрації: “He thinks ideology is a plan. It isn’t.” (Він думає, що ідеологія — це план. Але це не так).
Його союзники з Демократичної партії вже відхрестилися: “We supported a dream. Now we have a problem.” (Ми підтримали мрію. Тепер маємо проблему).
І це, мабуть, головна метафора — мрія проти математики.
Мамдані хотів бути мером, який “поверне місто людям”. Але система вимагає цифр, не гасел.
Коли треба платити зарплати, ремонтувати метро і закривати дірки в бюджеті — ідеологія закінчується, починається Excel.
Соціалістичний романтизм чудово виглядає в маніфесті, але розбивається об рутину бухгалтерії. Ідеї, які звучать морально, часто економічно руйнують тих, кого вони мали врятувати.
Це історія не тільки про Нью-Йорк. Це історія про будь-якого “рятівника”, який вірить, що добрі наміри можуть замінити системне мислення.
Питання тільки одне: коли твоя мрія стикається з реальністю — що перше ламається, ти чи система?
Я бачу, як люди спалюють енергію, намагаючись переконати тих, хто не готовий слухати.
Я бачу, як сильні професіонали відчувають себе самозванцями, бо довкола — впевнені дурні.
Це інтерв'ю нагадало мені:
Не всі битви варті того, щоб їх вести.
Не всі люди готові змінитися.
І відчувати відповідальність — це не слабкість.
Якщо хочеш подивитися інтерв'ю — воно на каналі Diary of a CEO. "Kamala Harris: America Is At Breaking Point."
Питання до тебе:
Яку битву ти зараз ведеш, яка не варта твоєї енергії?
Де ти намагаєшся переконати того, хто не готовий слухати?
Напиши в коментарях. Цікаво почути твій досвід.
Прочитав у Wall Street Journal матеріал про Леоніда Радвінського — українця, який володіє OnlyFans.
Народився в Одесі. Емігрував до Штатів у дитинстві. Програміст.
2018 року купив OnlyFans за копійки, коли платформа ледве дихала.
Він заробив сотні мільйонів доларів на платформі, де творці продають контент напряму фанатам.
Але сама історія не про «дорослий бізнес».
Вона про системне мислення і нетипового підприємця.
Радвінський живе у Майамі, майже не з’являється публічно, не дає інтерв’ю, не веде соцмереж.
Він володіє 100% компанії — без інвесторів, без ради директорів, без «фандрейзингу».
Каже: «Мені не потрібні венчурні гроші, вони псують мислення».
Щодня прокидається о п’ятій ранку, читає книги з філософії, практикує медитацію і фанатіє від ідей про свободу та контроль.
Він буквально одержимий ефективністю.
«Мій ідеальний день — коли я не прийняв жодного рішення, але система все одно працює», — каже він.
У нього сотні працівників по всьому світу, але майже ніякої ієрархії.
Рішення приймають алгоритми і процеси, а не «менеджери з мотивацією».
Радвінський називає це «капіталізмом без лицемірства».
У статті пишуть: британські корпоративні записи показують, що Radvinsky — єдиний власник OnlyFans і зібрав майже $1.3 мільярда дивідендів за п'ять років до березня 2024 року.
Його фраза: «Люди завжди хочуть двох речей — уваги і грошей. OnlyFans просто дав їм інструмент».
Стаття цікава тим, що WSJ подає його не як “випадкового щасливчика”,
а як людину, яка побудувала один із найприбутковіших інтернет-бізнесів у світі, залишаючись повністю поза медійним світом.
Платформа бере 20% з кожної транзакції. Креатори заробили мільярди.
Багато креаторів навіть не знають, хто власник платформи. Вони працюють, заробляють — і їм усе одно, хто стоїть за системою.
І ось це мене реально вразило. Увесь фокус був на тому, щоб платформа працювала. Не на піарі. Не на особистому бренді. Не на виступах.
Що думаєш про таку модель? Бути обличчям бізнесу чи невидимим власником системи — що обираєш?
Ілон Маск каже що ми живемо в симуляції. І аргумент б’є в голову.
Слухав його у Рогана. І ось логіка:
30 років тому Pong. Два прямокутники і квадрат.
Сьогодні вже фотореалістичні ігри. Мільйони гравців одночасно.
Вся ця еволюція — за наше життя.
Тепер екстраполюй далі:
Якщо за 30 років ми пройшли від Pong до фотореалізму, то за наступні 30 ігри стануть неvідрізнимі від реальності.
Це вже відбувається з AI-відео прямо зараз.
Проста математика:
Якщо ми можемо створити мільйони фотореалістичних симуляцій, і кожна цивілізація робить те саме…
То скільки симуляцій існує? Мільярди.
А скільки base reality? Одна.
Які шанси що саме ти в тій одній, а не в мільярдах інших?
Майже нуль.
Але найбожевільніша частина:
Ілон каже що нудні симуляції просто вимкнуть.
Коли ми симулюємо ракети, ми не дивимось варіанти де “все ок”. Нас цікавлять помилки.
Ніхто не залишає працювати симуляцію де нічого не відбувається.
Застосуй це до нашого світу:
Симуляція виживає тільки якщо вона entertaining.
Має бути драма. Несподівані повороти. Іронія.
І тут Маск каже:
“Найбільш іронічний результат — найбільш ймовірний.”
Бо доля — це максимізатор іронії.
Приклади:
Капіталізм створить комуністичну утопію через AI.
Платформа для вільного слова стала найбільш цензурованою темою в медіа.
Людина яка будує електрокари стала найбагатшою продаючи ракетне паливо.
Бачите патерн?
Якщо щось звучить як сценарій до фільму — воно ймовірніше станеться.
Бо симуляція має бути цікавою, щоб її не вимкнули.
Ще одна річ:
Маск каже: “Ми можемо знищити всіх шимпанзе прямо зараз. Але не робимо. Бо нам цікаво щоб вони існували.”
Тепер питання: чому всемогутній AI тримав би нас живими?
Відповідь:
Бо ми набагато цікавіші ніж купа каміння на Марсі.
Марс — круто. Але нудно.
А люди — entertaining as fuck.
Висновок:
Якщо Ілон правий, є тільки одне правило:
Keep it interesting.
Бо нудну симуляцію просто вимкнуть.
Тож може весь цей хаос, всі ці несподівані повороти — це не bug.
Це те що тримає нас в грі.
P.S. Не знаю чи ми в симуляції. Але якщо життя стане занадто передбачуваним — почну хвилюватись що мене вимкнуть.
Ви вірите в теорію симуляції? Пишіть в коментарях.
Три питання, щоб краще зрозуміти себе
1. Коли ти останній раз відчував справжній потік — той стан, коли час зникає і все йде само?
Що саме ти робив, яке середовище було навколо, і що передувало цьому стану? Це покаже твої справжні “точки входу” в геніальність.
2. Яка твоя найбільша внутрішня боротьба зараз — та, про яку ти майже нікому не говориш?
Не бізнес-виклик, а особиста напруга. Між чим і чим ти розриваєшся всередині? Це розкриє твою реальну зону росту, а не ту, що “треба”.
3. Якби ти міг прожити один день без жодних “треба”, “важливо” і “потрібно” — що б ти робив від пробудження до сну?
Не ідеальний день продуктивності, а день справжнього кайфу. Це покаже, де ти втрачаєш енергію на чуже, замість жити своє.
Я виріс на “Сімпсонах”. Хомер Сімпсон — типовий герой 90-х та початку нульових.
Середній американець, стабільна робота, будинок, дружина, троє дітей.
Тоді це здавалося нормальним правильним життям.
Навіть в Україні, ми дивились й думали: от би так — стабільна зарплата, стабільна родина, стабільне майбутнє.
Але епоха Хомера Сімпсона закінчилась.
“Робота на все життя” перетворилась на короткий контракт до наступного скорочення.
Середній клас, про який зняли десятки серіалів — вимер як мамонт.
Його з’їла автоматизація, штучний інтелект, аутсорс і війна.
Сьогодні або ти в цифровій економіці, або ти на схилі старої індустріальної гори, яка сиплеться.
Раніше мати стабільність це було про посаду.
Тепер стабільність про навички.
Про вміння створювати цінність, продавати, адаптуватись, мислити як підприємець, навіть якщо ти не бізнесмен.
Світ більше не платить за “сидіти на місці”. Він платить за створювати рух.
Трамп і Сі зустрілися, поговорили, усміхалися перед камерами, потиснули руки.
І ніяких реальних рішень.
Ні про торгівлю, ні про війну, ні про Тайвань.
Але знаєте що цікаво?
Вони зустрілись не тому, що хотіли домовитись.
А тому, що не могли не зустрітись.
Бо якби не зустрілись — це виглядало б гірше.
Ринки б нервували, медіа б заговорили про “нову холодну війну”.
І ось так політики рятують картинку, а не суть.
Мені це дуже нагадує бізнес.
Скільки разів я бачив, як підприємці роблять “зустрічі”, “наради”, “стратегії” тільки щоб створити ілюзію руху.
Замість рішень — протоколи.
Замість прогресу — стендапи.
Головне, щоб виглядало, що щось відбувається.
А потім проходить місяць, квартал, рік — а результату нема.
Бо всі були зайняті грою “зробимо вигляд, що діємо”.
У політиці це називають дипломатією.
У бізнесі — прокрастинацією під виглядом процесу.
І от питання:
Ти сьогодні дійсно рухаєшся вперед,
чи просто створюєш гарну картинку?