3606
Про мене https://ivan10.com/ua Створив 4 бізнеси, досяг фінансової свободи. Навчу тебе. Підписуйся. Мої проекти https://sintegrum.biz https://karpatysteaks.com Зворотній звʼязок- @zimbitskiyfeedback_bot
Знаходь дірки куди витікає ще 100% прибутку $€ https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems/
Читать полностью…
Рішення яке коштувало 300 млрд дол (кейс про найбільшу помилку в історіі бізнесу)
1 квітня 1976 року троє чоловіків підписують папір, який змінить хід історії. Двоє з них молоді фанатики без копійки в кишені.
Третій досвідчений інженер, «доросла людина в кімнаті».
Рональд Вейн забутий 3й засновника Apple. Саме він надрукував оригінальний партнерський договір компанії, створив перший логотип і написав технічний мануал до Apple I. За це він отримав 10% акцій компанії.
Стівена Джобса та Стівена Возняка він вважав «ураганами енергії», але дуже небезпечними партнерами.
Через 12 днів після підписання договору Вейн викреслив своє ім'я з партнерства і продав свою частку за $800 (зараз це коштує 300 млрд дол).
Джобс і Возняк були «на мелі». У них не було нічого, крім ідей, тому борги їх не лякали. Вейн, якому тоді був 41 рік, мав власний будинок, машину та банківський рахунок. Він злякався, що кредитори прийдуть саме до нього.
Сьогодні ці 10% акцій коштували б понад $300 мільярдів. Рональд Вейн став би найбагатшою людиною планети.
Замість цього він живе у невеликому будинку в штаті Невада, отримує соціальні виплати від держави та здає кімнату в оренду, щоб зводити кінці з кінцями.
Але це не найіронічніша частина. У 1990-х роках Вейн знайшов у себе в шухляді той самий оригінальний контракт Apple з трьома підписами.
Він продав його колекціонеру за $500. У 2011 році цей самий папірець пішов з аукціону за $1.6 мільйона.
Схоже, у Рональда справжній талант виходити з активів за хвилину до того, як вони стають золотими. Можливо, йому варто було б продавати квитки на тренінг «Як гарантовано упустити шанс усього життя», але він надто зайнятий заповненням чеків на оренду.
Вейн досі стверджує, що не шкодує про своє рішення. Він каже:
"Якби я залишився в Apple, я б, мабуть, закінчив як найбагатша людина на цвинтарі".
Він вважає це мудрістю. Найнебезпечніший момент для підприємця не тоді, коли йому нічого їсти. А тоді, коли він вже щось побудував і починає захищати нажите замість того, щоб ризикувати заради більшого.
Активи Вейна його будинок і машина зробили його вразливим. Вони перетворили його на заручника стабільності. Страх втратити мале засліпив його перед можливістю отримати все.
Найдорожча помилка в історії бізнесу сталася не через дурість чи відсутність бачення. Вона сталася через «розсудливість».
Через інстинкт самозбереження, який ми часто плутаємо з досвідом. Коли ви кажете собі «я просто дію обережно», перевірте, чи не продаєте ви зараз свої 10% майбутнього світу за $800, щоб просто спокійно поспати одну ніч.
Яка ваша найбільша помилка в бізнесі?
Вчора провели вебінар про AI-CEO.
Не про AI як ще один інструмент автоматизації.
Про AI як стратегічний фільтр. Перш ніж запускати новий напрям, вливати бюджет у маркетинг або масштабувати команду пропускати рішення через систему аналізу.
Розбирали: чому більшість нових ініціатив не прорив, а помилка. Як AI допомагає побачити реальне вузьке місце компанії. Як приймати точніші рішення без емоційного шуму.
https://youtu.be/cLYH9lRw3s8
Я 10 років робив одну й ту саму помилку в бізнесі.
Ця помилка звучить так:
чим більше проєктів Ви запускаєте, тим більше заробите.
Звучить логічно. Але в реальному бізнесі це часто працює навпаки.
Коли Ви молоді, енергії багато.
І тому Вас автоматично тягне на кожну можливість.
Не обов’язково запускати 5 нових бізнесів. Навіть в одному бізнесі можна загрузнути в десятках “важливих” ініціатив, які не дають ні прибутку, ні капіталізації, ні фундаменту.
Я це знаю не теоретично.
Ще з 2014 року я почав вести для себе беклог проєктів.
Не задач. Саме проєктів.
Тобто я фіксував:
які запуски ми робили,
які системи впроваджували,
кого наймали,
кого звільняли,
які нові напрямки відкривали,
які зміни в маркетингу, продажах, процесах запускали.
І в якийсь момент я побачив дуже неприємну закономірність.
Одне з найгірших півріч у мене було тоді, коли ми з командою зробили 57 різних проєктів за 6 місяців.
57.
Це був рекорд по активності.
І майже антирекорд по результату.
Потім я порівняв це з іншим півріччям, де по прибутку все було значно краще.
Там ми зробили всього 18 проєктів.
Не 57.
А 18.
І що цікаво:
в той період я більше подорожував,
більше жив,
менше метався,
і бізнес показав кращий результат.
Тоді я зрозумів річ, яку багато підприємців усвідомлюють занадто пізно:
велика кількість проєктів не означає великий прибуток.
Часто це означає протилежне.
Бо кожен новий проєкт:
від’їдає фокус,
розмазує команду,
створює нові точки хаосу,
і забирає ресурс у того, що реально могло б дати ріст.
Недосвідчений підприємець майже завжди плутає рух із прогресом.
Йому здається: чим більше ми робимо, тим ближче ми до прориву.
Але правда інша.
Зростання дає не кількість ініціатив. Зростання дає жорсткий фільтр.
Потрібно не більше запускати. Потрібно безжальніше відсікати.
Я зараз взагалі дивлюсь на це ще жорсткіше:
коли Ви ініціюєте новий проєкт несвідомо, без холодної перевірки, Ви вже знижуєте свій прибуток.
Тому що в більшості випадків це не важіль. Це когнітивне викривлення, замасковане під “можливість”.
Саме тому підприємцю сьогодні потрібен не ще один список ідей.
Йому потрібен хтось з холодною головою, хто вміє сказати:
це робити, а це не чіпати.
Саме тут я бачу велику силу AI CEO.
Якщо дати йому контекст Вашого бізнесу, поточні проєкти, цілі і вузькі місця, він може стати другим контуром мислення.
Ви просто показуєте йому:
ось що я зараз хочу запускати.
Скажи чесно, це веде до прибутку чи це просто красива активність.
І дуже часто відповідь Вам не сподобається. Але саме вона збереже гроші, нерви і роки життя.
Моя гіпотеза сьогодні проста:
якщо багато підприємців скоротять кількість проєктів у 2 рази, але залишать тільки точні,
вони зароблять більше, працюючи менше.
У четвер якраз будемо розбирати, як створити собі AI CEO, який знає контекст Вашого бізнесу і допомагає фільтрувати проєкти не по емоції, а по реальному впливу на прибуток.
Якщо ця тема Вам болить, рекомендую бути. https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems/
Чув про хлопця, який купив біткоїн по $120,000, продав по $64,000. А за кілька днів до 28 лютого переїхав жити в Дубай.
Поки чекаємо на нові новини з його життя… у мене питання до тебе.
Ти вчора дивився повтор вебінару AI Oracle?
Бо я особисто позавчора, завдяки йому, знайшов чотири конкретні ідеї у своїй ніші.
Передав їх в роботу команді. По найскромніших розрахунках це принесе мені від $15,000 чистими тільки в цьому році.
https://youtu.be/Q38SCMsrzPg?is=IFao7ZuI92_ypumK
Але краще зареєструватися тут https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Читать полностью…
Вебінар «AI-Оракул: система, яка знає про ваш ринок більше, ніж ви. Чому ваші конкуренти вже обігнали вас за допомогою АІ, та як їх наздогнати за 30 днів»
📅 3 березня, вівторок
⏰ 20:00 (Київ). Тривалість — 90 хвилин.
На ефірі покажемо:
- як AI збирає сигнали ринку, які ти не бачиш вручну
- як знаходити незайняті канали і точки росту у своїй ніші
- як працює інструмент «Бізнес Оракул» - покроковий процес глибокого аналізу ринку: від визначення ключових гравців до карти грошових потоків і сигналів куди рухається ніша
Веде Іван Зимбицький з Ігорем Івицьким - 19 років у маркетингу, 16 років у власному бізнесі, експерт із впровадження AI для бізнесу, лауреат European Best PPC Case.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Сьогодні о 20:00 по Києву— вебінар «Як створити AI-співробітника за 15 хв без програмістів».
Це не про “ще один AI-тренд”, а про механіку, яку вже використовують у реальних бізнесах.
На прикладах покажуть, як 5 людям вивільнити 200+ годин і перевести рутину, яка займає години щодня, на AI-систему за 15 хв.
Спікери: Олександр Приліпко — підприємець і маркетолог із $6,5M+ продажів та командами до 1500 осіб, та я — Іван Зимбицький.
Ми відмовляємося від хаосу “1000 промптів без системи” і даємо чіткий фреймворк створення AI-співробітника, який працює без коду, без дорогих інтеграторів і без місяців впровадження.
Зареєструйся зараз — отримай Генератор AI-співробітників для старту сьогодні.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-worker
Є у мене знайомий. Назвемо його «успішний шашличник».
Твердо стоїть на ногах, бізнес дає гроші, вдома дружина, діти, повна чаша. Класичний альфа-самець місцевого розливу.
Він контролював бізнес. Контролював фінанси. Контролював, куди дружина ходить і з ким спілкується. Розмовляв зверхньо.
100 кг ваги у 40 років, постійна відсутність вдома і залізна впевненість, що дружина це статус який нікуди не дінеться .
Я з ним кілька разів спілкувався, пропонував подивитись на бізнес інакше. Він ввічливо кивав. У його картині світу він був альфа. Забезпечує сім’ю, тримає все в руках. Навіщо щось міняти?
Потім почалась війна. Дружина виїхала за кордон. І не повернулась.
війна дала можливість, якої вона чекала. Вона пішла. Знайшла француза чи німця. Почала нове життя.
Він був розбитий. Не від війни. А що його картина світу виявилась ілюзією. Він думав, що тримає все під контролем і все добре.
Удар був настільки сильний, що его не витримало. Броня тріснула. І людина всередині почала мінятись.
Він схуд. Став слідкувати за собою. Став інакше розмовляти. Зникла зверхність. З’явилась увага до співрозмовника. Коли я з ним говорив останній раз, це була інша людина.
Але ціна цієї трансформації. Сім’я, яку він втратив.
підприємець будує бізнес. Він стає “шашличником”, який стоїть біля мангалу і контролює кожен процес. Набирає вагу. Втрачає форму.
Стосунки переходять в режим “я ж забезпечую, чого ще треба”. Дружина мовчить. Діти звикають, що тата немає.
А его каже: все добре, я молодець.
Броня шашличника захищає від правди. Від зворотного зв’язку.
Донора контролера терплять, поки немає варіантів.
Почати з простого. Замість контролювати дружину, запитай, що їй насправді потрібно.
Замість ще одного року “на мангалі”, побудуй систему, яка працює без тебе.
Замість захищати статус-кво, візьми челендж, який тебе лякає. Ironman. Нова мова. Проєкт, де ти новачок, а не бос.
Его росте в комфорті. І вмирає від правди.
Якщо хочеш дійсно почути правду у нас є для цього просто ідеальний механізм - глибинна АІ діагностика. Це так сильно вставляє 🤣 і так глибоко і так довго тримає, що у его немає шансів.
https://aisyndicat.com/lp/diagnostic-3
Підприємці, які стабільно ростуть роками, а не спалахують і згасають, опанували чотири навички. Не двадцять. Чотири.
Перша. Маркетинг та інжиніринг систем продажів. Не “запустити рекламу”. А побудувати машину, яка генерує гроші передбачувано. Онлайн, офлайн, через партнерів. Архітектура, а не тактика.
Друга. Лідерство. Не харизма на сцені. А здатність переводити людей зі стану “не можу, не хочу, не бачу сенсу” в стан “робимо”. Заряджати команду, коли в тебе самого батарейка на нулі. Це включає фізичну і емоційну майстерність. Бо лідер, який не спить, не тренується і не контролює свій стан, рано чи пізно зламається. А за ним зламається вся компанія.
Третя. Менеджмент. Аналітика, здоровий глузд, раціональність. Вміння дивитись на цифри і бачити, що реально відбувається, а не те, що хочеться бачити. Без менеджменту лідерство перетворюється на натхнення без результату, а маркетинг на гроші, які витікають через діряве відро.
Четверта. Pattern recognition. Вміння бачити патерни. Розпізнавати повторювані ситуації до того, як вони вдарять.
Саме тому здоровомислячі бізнесмени вивчають історію. Не для традицій. А щоб побачити: якщо зараз літо, зима теж прийде. І не святкувати, коли треба готуватись.
У мене маркетинг і pattern recognition працюють майже на автопілоті. Це вроджені сильні сторони. Мій AI-звіт з діагностики “нечесних переваг” це підтвердив: найбільший талант до розпізнавання патернів. В школі мій предмет номер один була історія. Все зійшлось.
А от лідерство і менеджмент я прокачую свідомо. Один рік глибоко занурююсь у лідерство, наступний у менеджмент. І так чередую.
Бо ширини цих чотирьох навичок достатньо. Питання в глибині.
Більшість робить навпаки. Збирає двадцять навичок по верхах. Читає все підряд. Ходить на кожен курс. І дивується, чому немає стабільного результату.
Відповідь проста: ширина без глибини це ілюзія компетентності.
P.S. сьогодні проводжу відкриттий вебінар - «Де Насправді Твої Гроші 7 Кейсів, Які Ламають Шаблони». Доступ 👇
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Щойно опублікували запис вчорашнього вебу "Де насправді твої гроші (9 кейсів які ломають шаблони)"
Якщо відчуваєш, що заробляєш менше, ніж міг би — обов’язково подивись. Там не про мотивацію. Там про сліпі зони, які реально тримають тебе на місці.
👉 Дивитись запис тут: https://www.youtube.com/watch?v=-GscOwq82F4
Ти не бідний. Ти просто б’єш не туди.
Коли грошей мало, більшість підприємців автоматично тисне на дві кнопки: «працювати більше» і «додати лідів». І роками ходить по колу. Бо реальна причина часто не там, де ти її шукаєш.
Гроші зазвичай лежать у сліпій зоні. У ролі, яку ти переплутав. У контролі, який ти робиш «для галочки». У рішеннях, які приймаєш. У маленькому місці системи, яке дає непропорційний витік.
04.02.2026 я проведу безкоштовний вебінар «Де насправді твої гроші: 9 кейсів, які ламають шаблони». Буде 9 реальних кейсів, де люди думали, що знають свою проблему. І помилились і що дало прорив.
ти побачиш 9 прикладів, коли відповідь була в площині, куди ніхто не дивився. Зрозумієш, чому «більше працювати» і «більше лідів» часто не вирішує нічого. І отримаєш інструмент, як перевірити, де саме твоя сліпа зона.
Реєстрація безкоштовна. Одразу після реєстрації дам Noesis Protocol — 28-денний протокол самопізнання і калібрування: визначиш свої токсичні петлі, збереш Personal Codex, побачиш, де рішення йдуть з емоцій, і отримаєш щоденний 15-хвилинний протокол виконання без операційної тягомотини. Місця обмежені.
Твої гроші ближче, ніж ти думаєш.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Я давно хотів написати цей пост, але не міг підібрати правильну форму. Це історія мого близького друга. Ім’я змінене. Назвемо його Вадим.
У Вадима більше десяти років був сильний, прибутковий бізнес. Він заробляв добре.
У нього був близький родич, якого він щиро любив. І в якийсь момент Вадим купив йому квартиру. Нормальну. Нову. В хорошому будинку. Це була допомога від серця, не з обов’язку.
Про це дізнається його молодший брат. Йому трохи за двадцять. І він образився. Чому йому не купили квартиру? Чому іншому купили, а йому ні.
Вадим довго це переварює. І через час вирішує “загладити” ситуацію. Купує брату квартиру.
Меншу. Скромнішу. Але квартиру. Щоб не було образи. Щоб було по-справедливості.
Потім починається війна. Бізнес Вадима спочатку зупиняється. Потім сиплеться далі. Інші проблеми. У підсумку — бізнес закритий. Джерела доходу немає. Паралельно розпадається шлюб. Життя валиться з усіх боків.
Що відбувається далі. Вадим чесно каже родичу, якому роками допомагав, що більше не може його тягнути фінансово. Не “не хочу”. Не “не буду”. А “не можу”. Родич просто відвертається. Зникає. Як ніби цієї людини ніколи не було.
Але найжорсткіше історія з братом. Я сам чув це голосове повідомлення. Двадцятирічний брат, якому купили квартиру, бажає Вадиму здохнути.
Прямо. Без метафор. Звісно я всього не знаю, але я більше 10 років знаю Вадима. Це надзвичайно чесна та смілива людина. Завжди проходить навчання, прокачує команду, всім хоче допомогти.
І коли я почув це голосове повідомлення мене реально знудило. Я мало не вирвав. Я зрозумів яке зло соціалізм. Навіть в родинних відносинах.
Деякі деталі я змінив. Але суть ні.
Люди дуже швидко звикають до допомоги. Допомога перестає бути подарунком. Вона стає “нормою”. А потім — “обов’язком”. А потім — “ти винен”.
У цьому і є фундаментальна проблема соціалізму.
Коли люди живуть на допомозі, виплатах, підтримці, вони поступово починають ненавидіти тих, хто цю допомогу створює. Продуктивних людей. Підприємців. Тих, хто ризикує. Хто будує. Хто тягне систему.
Я не буду розповідати свої особисті історії. Їх достатньо. І результат майже завжди один і той самий.
Ти винен. Неважливо скільки кому допоміг. Я наприклад на ЗСУ віддав Порш Каен, декілька мільйонів гривень і при цьому кожного дня мене хейтять ті хто сидить на допомозі і навіть тисячи гривень не задонатили. Так не буде. Ніякого соціалізму.
Я готовий давати можливісті заробити, але з допомогою я дуже обережний. І так незважаючи на все я буду жити повноцінно, щасливо, досягти цілей і якщо це комусь не подобається ну хай так і буде.
Я не роблю висновків. Не читаю моралей.
Я просто розповідаю досвід.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems/special-offer
Читать полностью…
Правильне іб@ло і депресія
Їду в машині з молодою парою, обом по 22. Серйозні обличчя, "правильних людей" і стіна з установок "не смійся голосно", "не веселися задарма", "що люди скажуть".
Я навмисно починаю розмову про колишніх. Про незручні ситуації. Про секс і факапи. Про те, що ніколи не обговорюють "правильні" люди.
І бачу, як змінюються обличчя. Спочатку шок. Потім сміх. Потім полегшення.
До повномасштабної війни 30% українців мали психічні розлади. Рівень депресії в 2019 році — 5,2% проти 4,6% у Європі. Самогубств 22 на 100 тисяч населення проти 11 у ЄС. Це вдвічі більше. Ще до війни.
Після 24 лютого 2022 року ситуація загострилась. Через рік після повномасштабного вторгнення: 44,2% українців мають ознаки депресії, 23,1% тривожного розладу, 14,4% посттравматичного стресового розладу (ПТСР), ще 8,9% складного ПТСР.
Серед студентів: 48,1% мають симптоми ПТСР, 34,1% - помірну або важку тривогу, 33,6% депресію.
(посилання на джерела я залишу в коментарях)
Чому?
Людині біологічно потрібні дві речі, які суперечать одна одній:
Потреба у Визначеності (Certainty). Це безпека, комфорт, стабільність, передбачуваність. Щоб дах не протікав і зарплата була вчасно.
Потреба у Невизначеності (Uncertainty/Variety). Це драйв, новизна, ризик, пристрасть, сюрприз. Це те відчуття, коли ви не знаєте, чим закінчиться вечір.
Парадокс у тому, що ми не можемо жити без першого, але ми помираємо без другого.
Якщо у вашому житті суцільна Невизначеність ви згораєте від стресу. Але якщо у вашому житті суцільна Визначеність ви помираєте від нудьги.
Нас виховували люди, для яких Визначеність була релігією. «Совок» це гігантська машина по виробництву однакових, передбачуваних, «зручних» людей.
«В совку ж має бути все стабільно. І багато людей... дуже цінять оцю потребу в Визначеності. І вони не приймають потребу в Невизначеності».
Нам прошили в мозок код: стабільність це добре. А пристрасть, вечірки, спонтанність, флірт це «небезпечно», «соромно» або «не на часі».
Ми виросли з переконанням, що «бути серйозним» = «бути успішним».
"піти на концерт і на дискотеку і там танцювати і випити, розслабитись, радіти, відірватися... Це от погано".
Суспільство, мами, бабусі роками вбивали в голову роль «хорошої дівчинки». Тиха, скромна, передбачувана. Сором за тіло, за свої бажання, за свою природу.
Але від того, що культура наклала "заборону" на закриття потреба в пристрасті та невизначеності не значить, що ця потреба зникла.
Результат? Ми носимо маски. Ми боїмося своєї Тіні. Ми блокуємо свою «темну сторону», де живе весь наш драйв та реальні ліки від депрессіі.
Сидимо з серйозними обличчями. Граємо ролі. Боїмося бути собою. Бо "що люди скажуть".
А потім дивуємося: чому я вигорів? Чому життя таке прісне? Чому немає сил? Чому стільки розлучень? Чому чоловіки «тусять» окремо без жінок?
Що робити?
Легалізуй свою потребу в різноманітті та пристрасті. Дозволь собі не бути "правильним". Дозволь собі танцювати, сміятися, флиртувати, ризикувати, пробувати нове.
Розірви шаблон совка, вимкни "правильне іб@ло", перестань моралізувати та засуджувати, знищи сором перед своїм тілом, визнай свої темні бажання, почни знімати маску "правильного"...
Бо інакше ти будеш жити прісне, безбарвне життя, витрачати купу грошей на ліки "від депресії" та не мати повного наповнення. І передати ці обмеження та страхи своїм дітям.
Гарвард, 1999 рік. Психологи Даніель Сімонс і Крістофер Чабріс проводять експеримент: просять людей рахувати паси баскетбольного м'яча на відео. Посеред гри на майданчик виходить людина в костюмі горили, б'є себе в груди і йде. Вона була в кадрі 5 секунд.
Результат: 50% учасників не побачили горилу взагалі. Вони були занадто зайняті рахуванням пасів. Учені назвали це «інаттенційною сліпотою».
Детектив, який «збрехав» під присягою
1995 рік, Бостон. Детектив Кенні Конлі переслідує злочинця вночі. Поряд із ним інші офіцери жорстоко б'ють колегу, переплутавши його з бандитом. Конлі пробігає в кількох метрах. На суді він присягається: «Я нічого не бачив».
Його засудили за лжесвідчення. Прокурори не вірили, що можна пройти повз бійку і не помітити її. Але Конлі не брехав. Він був настільки сфокусований на своїй цілі, що його мозок просто стер «неважливий» шум. Згодом психологи Chabris і Simons використали цей кейс як доказ того, що сліпота може знищити життя навіть найчеснішої людини.
Експерти сліпіші за новачків
Ви думаєте, що досвід рятує? Навпаки. У 2013 році в Harvard Medical School провели тест із досвідченими радіологами. Їм дали КТ-скани легень і попросили шукати ракові вузлики. В останній скан вставили зображення горили — у 48 разів більше за середній вузлик.
83% радіологів її не побачили. Трекер очей показав: вони дивилися прямо на неї. Очі бачили, але мозок, налаштований шукати «вузлики», відфільтрував горилу як сміття.
"Вони дивляться прямо на неї, але оскільки вони не шукають горилу, вони не бачать, що це горила".
Це іронічно: професіоналізм стає шорами. Ви так добре знаєте, що шукати, що стаєте незрячими до всього іншого.
Можливо, це пояснює, чому досвідчені бізнесмени часто пропускають революційні зміни на ринку — вони просто не вписуються в їхню «діагностичну карту».
Невидима горила у твоєму бізнесі
Коли власник бізнесу занурений в операційку, він перетворюється на того радіолога. Він шукає «вузлики» (проблеми з персоналом, касові розриви), але не бачить «горилу», яка жере його прибуток.
За даними аналізу Delta Labs AI, середній бізнес втрачає від 15% до 30% виручки через процеси, які стали «частиною пейзажу». Ви звикаєте до витоку грошей так само, як до тріщини на лобовому склі.
Найстрашніше в експерименті з горилою не те, що люди її пропустили. А те, що вони були впевнені: вони все контролюють. Жоден з учасників не відчував, що щось не так.
Сліпота — це не лінь. Це нейробіологія. Ваша залученість у кожну дрібницю — це не ознака контролю. Це ознака того, що ви рахуєте паси, поки горила ходить вашим офісом.
Бути всередині системи і намагатися її об'єктивно оцінити — це як намагатися побачити власні очі без дзеркала. Фізично неможливо.
Саме тому «зовнішній погляд» як AI-аналітика — має таку цінність. У них немає вашого «тунельного зору». Вони не знають, як у вас «прийнято», тому вони бачать те, що ви вже давно стерли з власної реальності.
Затра відкритий вебінар з Ігорем Івицьким як AI-тепловізор знаходить аномалії в даних і показує приховані точки втрат.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
21 березня виступаю у Варшаві на великій зустрічі Young Business Club. Також виступатиме моя дружина Оля 😍.
Про що буде мій виступ?
Про систему в бізнесі. Ти не масштабуємий.
Визнай це.
Твоя енергія обмежена. Час обмежений.
Нервова система обмежена.
Ти не герой як ти думаєш.
Цей виступ не для тих, хто думає, що можна перемогти свої обмеження просто більше працюючи, менше сплячи і крадучи час у здоров’я, дітей та родини.
Я буду говорити про тверезі, здраві речі без розуміння яких бізнес руйнує життя, а не наповнює його.
Про системи, процеси і рішення, які дозволяють масштабувати бізнес.
Покажу на прикладі «Стейків Карпат», як нам уже четвертий рік поспіль вдається збільшувати масштаб бізнесу у 2–3 рази щороку без мого геройства, вигорання, арбайтену 24/7
Без мотиваційних лозунгів.
Якщо ви підприємець і будете у Варшаві — приходьте.
21 березня. Буду радий побачитись.
Я довго думав, чому мене так сильно зачепила тема AI. Справа не в коді і не в автоматизації рутини. Справа в тому, що
підприємець живе в дивному парадоксі.
Чим більше він думає, що розуміє ситуацію, тим частіше виявляється, що рішення приймалися на базі дурниць та когнитивних викривлень.
Про себе. Про бізнес. Про людей навколо.
Я бачив це в десятках підприємців, яких коучив. І певний момент визнав, що бачу це в собі.
Колись я будував спільноту: привозив ідеї з Америки, проводив воркшопи, кемпи, коучинг.
Мене цікавило, як правильне середовище реально змінює якість мислення людини. Як оточення підсилює або руйнує здатність бачити реальність такою, як вона є.
Коли в моє життя зайшов AI, я спочатку дивився на нього скептично.
Ще один інструмент, ще один хайп.
Але потім я побачив, що AI не просто автоматизує процеси.
Він виявляє когнітивні викривлення. Там, де ти переконаний у правоті, він ставить незручне запитання. Там, де ти дивишся на проблему з одного боку, він показує три інші кути.
Є таке поняття в психології: "illusion of explanatory depth". Людина думає, що розуміє, як щось працює, поки її не попросять пояснити це детально.
Тоді виявляється, що розуміння було поверховим.
AI руйнує цю ілюзію. Не грубо, але методично.
У бізнесі перемагає не той, хто більше суєтиться. Перемагає той, хто приймає якісніші рішення. А якість рішення визначається якістю картини реальності, яка стоїть за ним.
Саме тому мене захопила ця тема. Не як технологія. Як інструмент ясності.
Приходь сьогодні на веб АІ СЕО Як робити менше і заробляти більше. https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Запрошуємо на вебінар "AI-CEO: ви приймаєте 40 рішень на день замість команди. Покажемо, як це зупинити за 7 днів"
📅 12 березня, 20:00 Київ
Вхід безкоштовний. Тривалість - 2 години.
Реєстрація тут
Але перед реєстрацією - три питання.
1. Скільки рішень за останній тиждень пройшло через вас особисто - і скільки з них дійсно вимагали вашої участі?
2. Скільки проектів зараз відкрито одночасно?
3. Скільки мають чіткий пріоритет, а не просто "важливо"?
Якщо відповіді некомфортні - це не про дисципліну. Це про архітектуру.
На вебінарі покажемо живий протокол, який визначає, де саме власник є вузьким місцем у своєму бізнесі - у яких рішеннях, процесах, комунікаціях.
Не відчуттями, а цифрами.
Розберемо:
- як знайти реальне вузьке місце - не очевидне, а дороге
- де власники найчастіше втрачають гроші на "правильних" рішеннях
- як виглядає діагностика в прямому ефірі на реальному прикладі
З вірою в тебе,
Іван Зимбицький
Вчора був вебінар по AI.
Я вирішив не тримати запис у закритому доступі і виклав повтор на YouTube, тому можете спокійно подивитись у зручний час.
👉 https://youtu.be/Q38SCMsrzPg
У вебінарі говоримо про дуже важливу річ —
як використовувати AI для аналізу ринку, конкурентів і пошуку точок росту бізнесу.
Якщо коротко — більшість підприємців дивляться на 10–20 конкурентів поруч. А AI дозволяє побачити ринок значно ширше і знайти можливості, які просто не видно без системного аналізу.
P.S. І ще — якщо ви пропустили наші попередні вебінари по AI, які ми проводили разом з Ігорем Івицьким, теж рекомендую їх подивитися. Там багато практичних речей про використання AI в бізнесі.
https://youtu.be/6steYuAXXsE?si=qeZ1zL3Bhr-GWKX1
https://youtu.be/-GscOwq82F4
https://www.youtube.com/watch?v=x9t8WZ__Z0A
Вже завтра о 20:00 проведемо вебінар «AI-Оракул: система, яка знає про ваш ринок більше, ніж ви».
Ігор Івицький покаже як за допомогою AI знаходити незайняті канали, бачити сигнали куди рухається ніша — і отримати карту ринку з конкретними точками росту.
А також покаже, як працює «Бізнес Оракул» і що з ним робити далі.
90 хвилин. Завтра, 3 березня о 20:00 (Київ).
🔗 Посилання тут
Веб про Аі співробітників через годину https://aisyndicat.com/freeweb-ai-worker
Читать полностью…
Коли ти просідаєш по стану, ти просідаєш по діях. Коли просідаєш по діях, просідають результати. Коли просідають результати, падає впевненість. І далі по спіралі вниз.
Класична терапія йде від травми. Є травма, її треба прожити, проговорити, відчути, інтегрувати. Я пробував пару років і зрозумів що це можна ходити роками. В мене немає на це терпіння та і часу. Я це чесно визнаю - традиційна система «проживання» травм мені не підходить.
Але і жити в станах тривоги, сорому, образи, вини, невпевненості не маю жодного бажання.
Я не питаю: “Яка в мене травма?” Я питаю: “Які стани я хочу відчувати щодня?”
Драйв. Голод. Ясність. Любов. Пристрасть. Хоробрість. Визначеність.
І друге питання: “Які стани я не хочу відчувати ?”
Сором. Образа. Відчуття відторгнення. Тривога. Самозвинувачення. Внутрішній колапс. Вина і тд
Травма не щось містичне. Це реакція нервової системи, яка активується через внутрішні правила.
Стимул один і той самий. Люди реагують по-різному. Одна людина бачить успіх іншого і в неї включається натхнення. Інша і в неї включається заздрість. Різниця не в події. Різниця в rules.
Недавно дружина згадала, що під час вагітності я не поїхав з нею на УЗД. Факт. Просто слова. А в мене включився стан: втекти. Закритися. Захиститися.
Я міг би сказати: “Ти мене тригериш.” Але це брехня. Вона має право говорити. Проблема не в її словах. Проблема в моїх правилах.
Я розкопав rule: “Якщо мені вказують на помилку, значить мене не люблять.” Переписав rule і запрограмував в підсвідомому, що наступного разу небажаний стан не включався
Ця система проста в логіці і складна в реалізації. Я створюю правила, які роблять позитивні стани легкими. І переписую правила, щоб небажані стани важко включалися.
Сором включається від одного слова. Образа від одного погляду. Злість від одного коментаря.
Більшість людей цього не робить. Не тому що не може. А тому що не прийняла рішення. Вони застрягають в сором, тривозі, жалості до себе, бо на якомусь рівні хочуть ці стани відчувати.
Вони залежні від них. Це звична хімія. Знайомий біль.
Стан стан потрібен для конкретних цілей і результатів у житті. І в мене особисто немає жодного бажання (вибір) відчувати сором, вину, злість, тривогу, жалість до себе. Я хочу інші стани. Ті які мені подобаються.
Будь-яка система проєктується від результату. Коли ти розумієш, який результат хочеш, ти проєктуєш систему, яка його дає. Без романтики, без містики, без нескінченних “сесій пропрацювання.”
Запис вчорашнього вебу. Якщо хочеш в корні вирішити проблеми з грошима і стати фінансово забезпеченим дивися 3 рази
https://youtu.be/kwlVehntj4k?si=8yzMkn9aeSgwhQcc
Підприємець має потребу, яку сам не усвідомлює. Потребу в новизні, в драйві, в першості. І він починає шукати бізнес-модель, яка цю потребу закриє.
Не ту модель, яка буде рости 10, 20, 50 років. А ту, яка йому цікава прямо зараз.
Штучний інтелект. Коучинг. Йога для вагітних. Крафтова кава. Щось блискуче, щось нове.
Він каже собі: “Це мій продукт, мені це цікаво, я буду горіти”. І він дійсно горить. Перший рік, може два.
А потім відбувається те, про що ніхто не попереджав.
Продукт стає рутиною. Стейки стають рутиною. Навчання стає рутиною. AI стає рутиною.
Все стає рутиною. Тому що будь-який бізнес на дистанції перетворюється на повторюваний процес. Це його природа.
І коли драйв зникає, підприємець відчуває порожнечу. Він думає: щось не так з бізнесом. Треба змінити модель. Треба знайти нове. І починає заново. Нова ніша ще більш екзотична, новий продукт, нова ідея.
Втрачаючи два-три роки, які міг інвестувати в масштабування того, що вже працює.
Я так робив.
А великі гроші приходять від великого бізнесу. А великий бізнес будується на одній, непопулярній здатності: прийняти нудьгу. А потреби закривати іншим способом (згадайте вовк з уол стріт)
Прийняти, що твоя робота як власника не горіти продуктом, а будувати систему, яка росте незалежно від емоцій. Навіть коли болить голова і хочеться просто лежати (як мені сьогодні).
Потребу в невизначеності, в адреналіні, в новизні можна закривати іншими способами. Спорт. Подорожі. Нові навички. Клуби. Але не новим бізнесом кожні два роки.
Скільки разів ти починав “щось нове”, замість того щоб дотиснути те, що вже працює?
На вебінарі “Де мої гроші?” я розберу 6-7 таких кейсів. Один підприємець втрачав $40 тис/міс через роль, яку сам собі придумав.
Інший був впевнений, що проблема в лідах. Проблема була зовсім в іншому місці.
Кожен кейс починається з “я точно знаю свою проблему” і закінчується зовсім не там, де очікуєш.
Реєстрація безкоштовна.
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Січень 2026 був дуже непростий місяць для бізнесу. Напевно один із найскладніших, що я памʼятаю.
Проте наша команда Стейки Карпат змогла виконати план на 95%, що стосується Sintegrum biz то план виконаний більше ніж на 100%.
Працювати в такій невизначеності вже стало нормою. Нашим ворогам я хочу сказати наступне - незважаючи на всі ваші спроби 2025 рік по бізнесу був дуже успішний, а 2026 буде феноменальним.
Я це знаю бо є конкретні плани як це зробити і сильний голод рухатися вперед.
В 2023 році я прийняв рішення, що якщо через путіна я не досягну цілей то він переміг. Тому я став ще більш голоднішим до того, щоб досягти результатів і розвивати як бізнес, себе і покращувати стосунки.
P.S. до речі завтра я проводжу безкоштовний вебінар для підприємців «де насправді твої гроші (9 кейсів які ломають шаблони). Це буде 🔥сильно, корисно, трансформаційно 👇
https://aisyndicat.com/freeweb-ai-systems
Подарую вам новий свіжий урок
https://www.youtube.com/watch?v=qbIFZj3HNF4
Засновник Revolut Нік Сторонський покинув UK і переїхав до ОАЕ. Бюджет Британії втратив £3 мільярди лише податку на приріст капіталу.
Враховуючи, що середній платник у Британії платить близько £7 000 – £7 500 на рік. щоб покрити £3 мільярди... приблизно 450 000 осіб.
Один підприємець вартий для бюджету цілого середнього міста. Але замість того, щоб утримувати таких людей лівий уряд обрав шлях самознищення.
Зараз у Британії таке як завжди було в Україні якщо багатий ти — зло.
Це іронічно: люди, які ніколи не створювали робочих місць, з телеекранів пояснюють тим, хто їх створює, чому вони «заборгували» суспільству ще більше.
Це як якщо б пасажири літака вирішили, що пілот занадто багато заробляє, і почали б вимагати від нього не лише вести літак, а й роздавати безкоштовні обіди за власний кошт. В якийсь момент пілот просто вистрибне з парашутом.
Константін Кіссін, який емігрував із СРСР до Британії, каже:
Топ-1% платників у Британії сплачують 30% усього прибуткового податку.
Топ-10% сплачують понад 60%.
Держава підвищує податки й додає до цього моральний тиск.
Результат? Люди їдуть туди, де їх цінують.
Якщо я прийду сьогодні додому і дружина скаже: «Так, ти заробляєш усі гроші, але ти придурок і ти мені не подобаєшся». Через деякий час ти скажеш: «Ну, якщо це не працює, я піду туди, де мене хочуть бачити».
Політики популісти святкують перемогу: «Ми оподаткували багатих!». Але насправді вони переклали тягар на плечі тих 450 000 звичайних людей, які залишаться закривати дірку в бюджеті.
Вітаю, ви оподаткували багатих. Тепер пів мільйона людей мають платити більше податків.
Я хочу, щоб кожен українець зрозумів якби це не було боляче (бо це критично для виживання країни)
капітал і мізки це найбільш мобільні ресурси у світі. Вони не мають кордонів. Вони йдуть туди, де є безпека, повага і здоровий глузд.
Країна, яка будує свою ідеологію на заздрощах приречена на бідність.
Контроль у стосунках це отрута.
Вчора ми з дружиною намагалися згадати пари підприємців, хто не розлучився з 2021 року. Змогли назвати буквально декілька прізвищ.
Більшість розлучилися. Включаючи тих, хто ідеально підходив один одному. Мали дітей. Були щасливі. Включаючи надзвичайно розумних людей. Успішних. Тих, хто ходить на тренінги й постійно навчається.
Чому?
Коли світ навколо горить (пандемія, війна, економічна турбулентність), мозок вмикає режим оптимізації. Ефективність. KPI. Скрипти. Цілі. Контроль.
У бізнесі все, що не піддається вимірюванню і контролю, треба або виправити, або оптимізувати. За інерцією ми тягнемо цю стратегію додому.
Починаємо дивитися на партнера через призму ROI (повернення інвестицій). “Я інвестував час у цю розмову, де мій результат?”.
Ще з мого першого Date with Destiny я закарбував фразу Роббінса:
“You can’t strategize relationships.” (Ви не можете стратегувати у стосунках).
Підприємець по звичці веде ментальну бухгалтерію. “Я сьогодні зробив це, де моя нагорода?”. “Я тобі купив сумку, чому ти не в гуморі?”.
Ти мені комфорт і секс, я тобі гроші і захист.
Ставимося до партнера як до несправного торгового автомата, який “з’їв” купюру і не видав шоколадку.
Роббінс називає це “horse-trading” (торгівля кіньми).
Стратегія це спроба контролювати результат. Зробити краще з меншими зусиллями.
Але єдиний спосіб зберегти стосунки це сприймати їх як місце, куди ти йдеш віддавати, а не брати.
Там працює віддавати, не контролювати. Бути наївним. Любити безумовно. Зовсім не так, як у бізнесі.
Оптимізація та ефективність у стосунках це розлучення.
Як тільки одна сторона перестає виконувати умови контракту, бізнесмен розриває угоду. Ми звільняємо партнера.
Я крутий, а ти недостатньо крута чи гарна. Або ти не даєш мені те, що я заслуговую.
Спроба “оптимізувати” дружину схожа на спробу змусити кота ходити строєм. Витратиш купу енергії, отримаєш подряпини, а кіт все одно піде спати там, де хоче.
Коли намагаєшся контролювати іншу людину, вбиваєш довіру. Контроль це страх. Любов це свобода.
Коли перестаєш вимагати від партнера відповідати твоєму бізнес-плану і починаєш ставитись до його потреб як до своїх, все змінюється.
Як тільки ведеш рахунок у стосунках, вбиваєш близькість. Без близькості жінка закривається. Чоловік відчуває холод і біжить.
Згадайте, чи вели ви бухгалтерію на старті? Ні. Ви хотіли віддавати. Здивувати. Були в серці, не в голові. Ніхто не думав про оптимізацію.
Зверніть увагу: якщо в розмові з’являються слова “правильно”, “треба”, “ефективніше”, “ти повинна”, значить вдома відкрився відділ контролю якості.
А якщо ви вже встановили відділ контролю якості, скрипти, KPI, правила, розлучення не за горами.
Київ, 2002 рік. Мені 17. Я не знаю жодної мови.
Українська у форматі глухого суржику. Англійська нуль. Російська дуже погано. Моєю «нормою» було плювати на тротуар.
Я був класичним «биком». Культурний рівень мінус один.
Це була моя ідентичність. Я не бачив у ній проблеми, бо система, в якій я виріс, вважала це нормою.
Потім з’явилась дівчина. У неї була дуже чиста російська, і вона без церемоній віддзеркалила мене. “Ти що робиш?” “Не плюй на вулиці.” “Говори нормально"
Це не було питання манер. Це було питання зміни ідентичності.
Моя ідентичність розширилась. Я побачив, що можна жити по-іншому, і що “я такий” це не вирок, а тимчасова версія.
Я часто жартую з дружиною, що коли ми познайомилися, вона зустріла Івана версії 5.0. Зараз я версія 9.2.
З того часу це повторювалось багато разів. І зараз, коли мені майже 40, я не зупиняю процес. Більше того, інколи мені реально соромно за Івана навіть п’ятирічної давності.
Вона за ці роки теж не “стала іншою людиною”. Іі ідентичність розширилась. Вище стандарти. Більше смаку. Більше витонченності.
Якщо ви озираєтеся на себе минулорічного і вам не трохи соромно ви недостатньо вчилися.
Зміна ідентичності це боляче. Адже треба визнати, що твоя попередня стратегія була помилковою або, як мінімум, обмеженою.
Я навчився виступати на сцені і вести вебінари. Я зараз говорю чистою українською, можу говорити чистою російською, і вільно володію англійською.
Той “бик”, яким я був у 17, був би в шоці, якби побачив, що я реально можу тримати зал і говорити впевнено, чітко, просто і глибоко.
У 2013 році я вперше поїхав в Італію і закохався в естетику брендів. Я почав модно і доречно вдягатися. Це здається дрібницею, але воно про стандарт. Про те, як ти себе несеш.
Я почав бігати регулярно, підтягнув дисципліну, підняв стандарти тіла. Зараз я в досить хорошій формі, але я дуже хочу іі ше покращити. І знаю що досягну цього бо це моя нова ідентичність.
І ще один перелом. Я перестав бути “шашличником” і почав будувати системний бізнес. Не разові ривки, не хаос, не героїзм. А структура, процеси, управління, стандарти. Це інша роль. Інша голова. Інша відповідальність.
А потім, найскладніше. Я в відносинах довго був холодний, закритий, грубий, агресивний. Я жив у голові, у задачах, у бізнесі. І я навчився опускатися в тіло і в серце.
Присутність не виглядає як подвиг, але вона змінює все. Останній місяць я спілкуюсь з дружиною без телефону в руках. Дивлюсь їй в очі. Відчуваю її. І ми можемо так годинами. Це теж розширення ідентичності.
Я бачу по багатьом знайомим і друзям одну стратегічну помилку: вони охороняють свою стару ідентичність, як фортецю. Ті самі слова. Ті самі звички. Ті самі реакції. Те саме тіло. Ті самі відносини. Ті самі виправдання.
Розширювати свою ідентичність чи ні це найбільш стратегічне рішення в житті.