19219
Правові висновки Верховного Суду
Розгляд кредиторських вимог окремого кредитора після закриття провадження у справі про банкрутство є процесуально неможливим
Відсутність провадження у справі про банкрутство боржника унеможливлює розгляд та задоволення заяви окремого кредитора поза межами провадження у справі про банкрутство такого боржника, оскільки визнання судом вимог кредитора приведе до наділення кредитора певним обсягом прав, які можуть бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство.
КУзПБ визначив порядок розгляду заяв із грошовими вимогами кредиторів до боржника, з якого випливає, що розгляд таких заяв здійснює суд виключно в межах відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
За приписами ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, які їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду господарським судом заяви з грошовими вимогами до боржника в порядку ст. 45 КУзПБ поза межами провадження у справі про банкрутство. Норми ГПК України також не передбачають можливості розгляду заяв з грошовими вимогами в господарській справі з вимогами до боржника після закриття провадження у справі.
У цій справі господарські суди встановили, що податковий орган звернувся із заявою про кредиторські вимоги до боржника після закриття провадження у справі про банкрутство щодо цього боржника, тобто з порушенням 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд дійшов висновку, що задоволення заяви податкового органу про визнання його грошових вимог до боржника після завершення щодо боржника комплексу процедур і механізмів, передбачених КУзПБ, та за відсутності провадження у справі про банкрутство боржника призведе до порушення принципу правової визначеності в контексті обсягу прав і обов’язків боржника та інших кредиторів у справі стосовно банкрутства. Отже, вимоги податкового органу вважаються погашеними.
Постанова КГС ВС від 1 червня 2023 року у справі № 908/73/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111384597.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #ТОВ #справа_про_банкрутство #боржник #кредитор #ДПС #грошові_вимоги
Спадкоємці можуть оскаржити батьківство спадкодавця щодо дитини, народженої після його смерті, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки – ОП КЦС ВС
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вирішила, що спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який після смерті записаний батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою перебував у шлюбі, згідно із ч. 3 ст. 137 СК України, що підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики, вказала, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який би визначав правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який записаний батьком після його смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою перебував у шлюбі.
Законодавець визначив порядок усунення прогалин у сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя – рухливе. У зв'язку із цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплене в законі безпосередньо. Тому у справі, яка переглядалася, ОП КЦС ВС застосувала вищезгадану норму (ч. 3 ст. 137 СК України) на підставі аналогії закону.
У цій справі колишня дружина спадкодавця як законний представник їхнього спільного сина, визнаного за рішенням суду недієздатним (а тому він має право на обов’язкову частку у спадщині), оспорювала в суді батьківство спадкодавця стосовно малолітньої дитини, яка народилася у другої дружини спадкодавця вже після його смерті й також має право на обов’язкову частку у спадщині.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, вважали, що неможливо застосувати ч. 3 ст. 137 СК України для оспорювання факту батьківства особи, що померла до народження дитини, за відсутності звернення зазначеної особи за життя до нотаріуса із заявою про невизнання свого батьківства. Посилання на цю норму можливе лише в разі вчинення актового запису щодо особи як батька дитини за життя особи.
ОП КЦС ВС зауважила, що можуть існувати випадки, коли чоловік, який записаний батьком після смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою перебував у шлюбі. У подібних випадках у спадкоємців чоловіка, який записаний батьком дитини після його смерті, виникає спір про те, чи є чоловік батьком новонародженої дитини. Позбавлення спадкоємців права оспорювати батьківство чоловіка, який записаний батьком дитини, що народилася вже після його смерті, суперечить принципу розумності та справедливості, а саме на таких засадах регулюються сімейні відносини.
Постанова Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112731316.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ВС #КЦС_ВС #ОП_КЦС_ВС #заповіт #спадщина
КГС ВС висловився щодо підстав покладення на позивача судових витрат у зв’язку із залишенням його позову без розгляду
Ухвалою місцевого господарського суду позов залишено без розгляду у зв’язку з неявкою повноважного представника позивача в судове засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
На підставі цієї норми відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертного дослідження, яку суд задовольнив частково.
За результатами нового апеляційного розгляду ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача залишено без змін. Позивачка оскаржила ці рішення в Касаційному господарському суді, який залишив скаргу без задоволення.
КГС ВС зауважив, що суд апеляційної інстанції надав оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, з покликанням на актуальні правові висновки Верховного Суду щодо цього питання, і зазначив, що неявка в судове засідання повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані в розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України, незалежно від того, чи визнавалась обов’язковою явка учасників судового процесу в судове засідання. У зв’язку з цим наявні підстави для вирішення питання про покладення відповідних судових витрат на позивача.
Постанова КГС ВС від 23 травня 2023 року у справі № 910/12184/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111249383.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #ТОВ #ЄСПЛ #Європейська_конвенція #відшкодування_витрат #правова_допомога #висновок_експерта
Малолітня дитина не може пред’являти самостійний позов у справі батьків про визначення її місця проживання – ОП КЦС ВС
У спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через свого законного представника не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами. Такі висновки зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (ОП КЦС ВС).
У справі, яка переглядалася ОП КЦС ВС з метою забезпечення єдності судової практики, батько подав позов про визначення місця проживання малолітнього сина з ним, а мати подала зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з нею. Малолітній син через свого законного представника – батька (як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) звернувся до суду з окремим позовом, у якому просив залишити своє місце проживання та постійного перебування з батьком.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті позовної заяви сина (третьої особи у справі), виходив із того, що спір виник між батьками щодо визначення місця проживання дитини, тому сама дитина не може бути позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки її права та інтереси захищаються іншим шляхом, а саме суд має заслухати думку дитини під час розгляду справи, тобто спору між батьками.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява подана батьком дитини як його законним представником у той самий час, коли відповідачем за первісним позовом є інший законний представник малолітньої дитини – його мати, яка заперечує проти прийняття позову третьої особи.
ОП КЦС ВС погодилася з такими висновками судів, вказала, що малолітня фізична особа не володіє цивільною процесуальною дієздатністю. Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим ст. 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді й захисту суб’єктивних прав та інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.
У спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом, не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами. Такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, яка може висловити свою думку, з урахуванням ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції про права дитини, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.
Разом з тим ОП КЦС ВС уточнила процесуальну підставу для відмови у прийнятті позову третьої особи (малолітньої дитини), що не вплинуло на правильне вирішення судами процесуального питання. Так, ВС зазначив, що правильною підставою є застосування п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, згідно з яким позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Постанова ОП КЦС ВС від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 (провадження № 61-2959сво23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112609430.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ВС #КЦС_ВС #ОП_КЦС_ВС #визначення_місця_проживання_дитини #цивільна_процесуальна_дієздатність
Верховний Суд опублікував огляд судової практики КЦС ВС за червень 2023 року
До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за червень 2023 року: https://is.gd/FKDJJE.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, звернено увагу на те, що тлумачення норм ч. 2 ст. 604, ст. 1053 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що не виключається за домовленістю сторін заміна первісного зобов’язання, яке виникло на підставі договору позики, новим позиковим зобов’язанням між тими ж сторонами;
– у справах, що виникають із трудових правовідносин, акцентовано, що з часу набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) у роботодавця відсутній обов’язок зберігати за особами, призваними на військову службу, середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі;
– у справах, що виникають із житлових правовідносин, зазначено, що положення національного законодавства, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, регулюють відносини, що виникають із приводу користування келією, яка вважається житлом у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому спір з приводу права користування житловим приміщенням, розташованим у будівлі, належній на праві власності релігійній організації, що виник між цією релігійною організацією та фізичною особою, підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що за наявності неприязних стосунків між батьками дитини визначення судом проведення зустрічей батька з сином виключно у присутності матері є необґрунтованим, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування;
– у спорах, що виникають із питань щодо відшкодування шкоди, зазначено, що компенсацією (відшкодуванням) особі за порушення державою позитивного обов’язку є стягнення моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов’язку може передбачати відшкодування як моральної, так і майнової шкоди, зокрема за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, акцентовано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого спадкодавцем права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у спадкодавця права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій він набув таке право, оскільки сама собою державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає
– у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що законодавець передбачив у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), тому довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника в суді.
Верховний Суд опублікував тематичний огляд КГС ВС
Верховний Суд продовжує публікувати тематичні огляди в новому форматі.
Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на тему «Розгляд в межах провадження у справі про банкрутство спорів, які виникають у трудових правовідносинах, а також щодо оплати праці, соціального захисту та пенсійного забезпечення працівників боржника» – https://is.gd/fIQ62F.
У цьому огляді наведені правові позиції щодо:
✅визначення юрисдикції справ у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника у справі про банкрутство;
✅звільнення керівника юридичної особи за різними підставами;
✅здійснення остаточного розрахунку між працівником та боржником;
✅звільнення в період перебування працівниці на лікарняному та в стані вагітності;
✅розгляду заяв Фонду соціального страхування України про визнання кредиторських вимог до боржника у вигляді капіталізованих платежів.
Щодо порядку дій господарського суду при розгляді заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство різних кредиторів до того самого боржника, поданих до різних господарських судів
Територіальна юрисдикція справи про банкрутство юридичних осіб за критерієм місцезнаходження боржника у випадку звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб має визначатися на дату подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за місцезнаходженням боржника відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
У разі звернення ініціюючих кредиторів до різних господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство має розглядатися заява, яка була календарно першою подана до суду (безпосередньо або через пошту чи інші засоби зв’язку), господарським судом за місцезнаходженням боржника, визначеним на підставі відомостей у ЄДР на день подання першої заяви.
Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження після подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
У випадку підтвердження правомірності відкриття однієї справи про банкрутство боржника інша справа про банкрутство того самого боржника закривається на підставі п. 3 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), про що суд постановляє відповідну ухвалу.
КУзПБ не містить спеціальної норми щодо передачі за підсудністю справи про банкрутство, тому передача справи про банкрутство за підсудністю здійснюється на підставі та в порядку, встановленому ст. 31 ГПК України.
Водночас якщо провадження в першій справі відкрито, то друга справа про банкрутство того самого боржника підлягає закриттю, а не передачі за підсудністю.
Справа передається за підсудністю, якщо вона не належить до юрисдикції вказаного суду, за умови, що немає іншої відкритої справи про банкрутство цього ж боржника. В іншому випадку ця справа підлягає закриттю, оскільки в разі передачі такої справи в одному суді будуть дві справи про банкрутство одного боржника, що неприпустимо з точки зору принципу концентрації, та з огляду на те, що немає процесуального механізму об’єднання двох справ про банкрутство того самого боржника.
У випадку прийняття заяви про визнання боржника банкрутом господарським судом за місцезнаходженням, визначеним відповідно до відомостей у ЄДР на дату подання заяви першою, та при зміні боржником свого місцезнаходження і надходження заяви про визнання боржника банкрутом до господарського суду за новим місцезнаходженням цей суд має повернути заяву без розгляду.
Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 26 квітня 2023 року у справі № 904/2154/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111121955.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #ТОВ #справа_про_банкрутство #боржник #кредитор #територіальна_юрисдикція #місцезнаходження_боржника
Відтерміновано початок відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області
До 1 вересня 2023 року відтерміновано початок відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області. Таке рішення ухвалила Вища рада правосуддя 31 липня 2023 року.
Крім того, як зазначено в рішенні, Херсонський міський суд Херсонської області продовжуватиме розгляд справ, які надійшли до нього до 31 серпня 2023 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо скасування постанови прокурора про доручення здійснювати досудове розслідування іншому органу підлягає апеляційному оскарженню – ВС
Ухвалою слідчого судді задоволено скаргу захисника та скасовано постанову заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування. Також цією ухвалою зобов’язано заступника Генерального прокурора прийняти протягом трьох днів з дня набрання ухвалою законної сили процесуальне рішення у формі постанови про повернення матеріалів досудового розслідування до Бюро економічної безпеки України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор оскаржив її в апеляційному порядку.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв’язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор покликався на те, що, задовольняючи скаргу захисника та скасовуючи постанову заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, фактично вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законодавством, оскільки оскарження та скасування таких постанов прокурора взагалі не передбачено нормами КПК України. Звернув увагу, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на зазначену вище ухвалу, допустив порушення загальних засад кримінального процесуального закону.
ККС погодився із цими доводами сторони обвинувачення і вказав таке.
У межах цього провадження слідчий суддя розглянув скаргу на рішення прокурора, яке з огляду на положення ст. 303 КПК України не може бути оскаржене під час досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді, постановлена за результатами перегляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, не підлягає апеляційному оскарженню, за винятком певних ухвал, передбачених ч. 3 ст. 307 КПК України.
Водночас, проаналізувавши вказану норму кримінального процесуального закону, колегія суддів зауважила, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України стосуються саме ухвал слідчих суддів, які були постановлені за результатом перегляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які визначені в ч. 1 ст. 303 КПК України.
На думку Суду, законодавець не може передбачити оскарження в апеляційному порядку рішень, постановлення яких, відповідно до положень України, не передбачено.
З урахуванням зазначеного, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повинен перевірити, чи постановив слідчий суддя рішення в межах його компетенції з огляду на положення, передбачені у гл. 26 КПК України.
Постанова ККС від 15 червня 2023 року у справі № 757/32009/22-к (провадження № 51-196 км 23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647901.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #КПК #кримінальне_провадження #слідчий_суддя #ухвала_слідчого_судді #апеляційне_оскарження #постанова_прокурора #досудове_розслідування
Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КАС ВС за червень 2023 року
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за червень 2023 року – https://rb.gy/3ya9o.
В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.
У рішеннях у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів містяться правові позиції колегій суддів, зокрема, про:
✅визначення критерію відмежування додаткового блага, наданого працівнику, від витрат платника – суб’єкта господарювання в межах його виробничої діяльності;
✅право застосування понижувального коефіцієнта;
✅принцип індивідуальної відповідальності платника податків;
✅ подання звіту про контрольовані операції до контролюючого органу;
✅нереальність господарських операцій, зокрема, з капітального ремонту поливального трубопроводу;
✅оподаткування податком на додану вартість операції з постачання медичних виробів на митній території України та їх ввезення на митну територію України;
✅визначення митної вартості товарів;
✅дані, які суд не може визнати документально підтвердженою інформацією, отриманою від уповноважених органів іноземних держав;
✅коригування митної вартості товарів;
✅здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України;
✅звільнення від обов’язку сплати митних платежів на період дії воєнного стану.
Заслуговують окремої уваги рішення з правовими позиціями щодо:
✅визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році;
✅права внутрішньо переміщеної особи на отримання допомоги на проживання;
✅визначення дня, з якого щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання призначається на наступні шість місяців;
✅ отримання згоди батьків як передумови для отримання дитиною віком від 14 до 18 років адміністративної послуги з реєстрації її місця проживання.
До актуальних судових рішень віднесено також ті, що містять правові позиції, зокрема, про:
✅обов’язкову умову для вирішення органом місцевого самоврядування земельного спору щодо меж земельних ділянок;
✅зміни в правовому регулюванні встановлення «зеленого» тарифу для суб’єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії;
✅позбавлення осіб, на яких поширюються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) або про яких наявна інформація щодо фінансування тероризму в Україні, права на отримання спеціального дозволу на користування надрами;
✅можливість встановлення адвокатським самоврядуванням плати за опрацювання внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) у базі даних Єдиного реєстру адвокатів України.
Роботу одного суду на Донеччині відновлено, а територіальну підсудність судових справ іншого – змінено
Розглянувши подання Голови Верховного Суду Станіслава Кравченка, Вища рада правосуддя відновила із 7 серпня 2023 року роботу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Також із цієї ж дати ВРП змінила територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Відповідні рішення ВРП ухвалила 25 липня 2023 року.
Водночас ВРП звернулася до Державної судової адміністрації України з метою вжиття невідкладних заходів щодо дострокового закінчення відрядження суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Крім того, як зазначено в рішенні ВРП, Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська, якому у квітні 2022 року була визначена територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, продовжить розглядати справи, які надійшли до нього до 6 серпня 2023 року включно.
Що стосується зміни територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області, то про доцільність такого кроку повідомила в листі до Верховного Суду голова Дніпровського апеляційного суду Наталія Деркач. Оскільки у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області здійснює правосуддя 9 суддів, які не заперечують проти передачі судових справ із Краматорського міського суду Донецької області, це дасть змогу визначати склад колегії суддів у випадках, передбачених чинним законодавством. Ураховуючи зазначені обставини, як вважає Голова ВС, зміна підсудності судових справ Краматорського районного суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області сприятиме реалізації права фізичних та юридичних осіб на доступ до суду.
Нагадаємо, що в березні 2022 року через неможливість здійснення правосуддя під час воєнного стану територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області визначено Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська. З огляду на це Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська продовжить розгляд справ, які надійдуть до нього до 6 серпня 2023 року включно.
Верховний Суд розглянув кримінальне провадження щодо військового злочину – непокори, вчиненої в умовах воєнного стану
Звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану (наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога) не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а, навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
З такими висновками апеляційного суду погодився Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглянувши кримінальне провадження стосовно військовослужбовця за контрактом, який відкрито відмовився виконати наказ начальника штабу і не прибув до місця тимчасової дислокації батальйону. У цьому провадженні військовослужбовцю інкримінували вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокору, вчинену в умовах воєнного стану.
Суд першої інстанції визнав військовослужбовця винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України скасовано і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Сторона захисту вважала, що в цьому провадженні є підстави для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
ККС не погодився з таким доводом сторони захисту.
Суд урахував, що військовослужбовець у цьому провадженні ще до початку повномасштабного вторгнення рф уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взяв на себе обов’язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.
Крім того, покликання сторони захисту на стан здоров’я батька та поганий стан здоров’я самого засудженого не були підтверджені жодними доказами.
Постанова ККС ВС від 11 липня 2023 року у справі № 726/78/23 (провадження № 51-1772км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112175808.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #КК #кримінальне_провадження #військовий_злочин #воєнний_стан #непокора #покарання #звільнення_від_відбування_покарання_з_випробуванням
КАС ВС зобов’язав Державну інспекцію архітектури та містобудування подати позов проти забудовника в Київській області
КАС ВС зобов’язав Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) звернутися до суду щодо знесення самочинно збудованого будинку в місті Обухові Київської області.
Про це йдеться в постанові КАС ВС у справі, у якій позивачка звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ – на момент подання позову ще працювала ДАБІ. 15 вересня 2021 року замість неї почала функціонувати ДІАМ), щоб та подала позов про знесення будинку, збудованого на земельній ділянці поряд із будинком позивачки. Як стверджувала позивачка, у 2014 році Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області встановила, що на місці забудови влаштовують котлован під будівництво багатоповерхівки без відповідних документів. Власника земельної ділянки тоді оштрафували за адміністративне правопорушення на 8500 грн та зобов’язали зупинити будівництво до усунення порушень. Згодом з’ясувалося, що будівельні роботи не зупинені.
У серпні 2015 року Департамент державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт, а потім – про готовність об’єкта до експлуатації, але після звернення позивачки до суду із цим позовом вони були скасовані.
Позивачка заявляла, що власник сусідньої земельної ділянки без відповідного дозволу провів реконструкцію житлового будинку під шестиповерховий багатоквартирний будинок із порушенням протипожежних відстаней до інших житлових будинків. А Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області свідомо не зверталася в суд і таким чином, на думку позивачки, давала можливість забудовнику продовжувати незаконне будівництво.
Заперечуючи проти позову, представники ДІАМ у суді посилалися на неможливість проведення перевірки виконання забудовником вимог припису через ухилення останнього від її проведення, що зафіксовано в їхніх зверненнях до Обухівського райвідділу ГУ МВС в Київській області. Вони просили поліцію сприяти проведенню перевірки виконання забудовником вимог приписів. Але правоохоронці не надавали відповіді, а тому для позову до суду не були виконані всі визначені законодавством передумови.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, аргументуючи це тим, що не був складений акт перевірки виконання приписів, тобто не був установлений факт невиконання припису протягом визначеного законодавством терміну.
КАС ВС не погодився з такими рішеннями судів, вказуючи на те, що об’єктивні обставини цієї справи свідчать, що ДІАМ достеменно знала про самочинне будівництво зі стадії зведення котловану, але не вжило заходів щодо його припинення і знесення. На думку КАС ВС, інспекція фактично самоусунулася від виконання своїх завдань, ховаючись за формальну причину – відсутність сприяння з боку правоохоронних органів у пошуку замовника будівництва.
КАС ВС також зазначив, що факти самочинного будівництва можуть бути виявлені й під час проведення перевірок, призначених і проведених у встановленому законом порядку, однак ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» не конкретизує, яким способом орган державного архітектурно-будівельного контролю повинен виявити факт самочинного будівництва, і не вимагають проведення таких перевірок як передумови для реалізації повноважень, визначених цією статтею, та знесення самочинно збудованих об’єктів.
Основне завдання ДІАМ полягає в тому, щоб вчасно припиняти самочинне будівництво, запобігати негативним наслідкам незаконного будівництва. А тому ВС визнав протиправною бездіяльність ДІАМ і зобов’язав її подати позов проти забудовника.
Постанова ВС від 14 червня 2023 року у справі № 826/22842/15 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111663091.
Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.
#ВерховнийСуд #ВС #КАС #правова_позиція #самочинне_будівництво #окрема_ухвала #будівництво
Електронне судочинство: обов’язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС
Сьогодні, 20 липня 2023 року, опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (від 29 червня 2023 року № 3200-IX).
Вже через 90 днів з дня його опублікування, відповідно до вимог ГПК, КАС та ЦПК України, електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) обов’язково повинні мати:
• адвокати;
• нотаріуси;
• державні та приватні виконавці;
• арбітражні керуючі;
• судові експерти;
• органи державної влади та інші державні органи;
• органи місцевого самоврядування;
• інші юридичні особи.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку.
Водночас для адміністративного та цивільного судочинства є виняток: норми про обов’язок реєстрації електронних кабінетів юридичними особами (приватної форми власності) вводяться в дію через сім місяців з дня опублікування Закону № 3200-IX.
Завдяки реєстрації електронного кабінету особа, яка пройшла електронну ідентифікацію, отримує доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів). Зокрема, у зареєстрованих користувачів є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо), що здійснюється між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи відбувається з використанням КЕП чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом та учасниками справи.
Справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності Законом № 3200-IX, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього нормативно-правового акта.
Зареєструвати електронний кабінет можна тут: https://id.court.gov.ua.
Захисник не може брати участь у засіданні за допомогою телефонного зв’язку – Верховний Суд
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував рішення апеляційного суду у справі про заволодіння майном, під час розгляду якої суд дозволив захиснику одного з обвинувачених взяти участь у засіданні за допомогою телефонного дзвінка.
За вироком місцевого суду троє обвинувачених у заволодінні майном були засуджені до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією їхнього майна. Рішення оскаржили в апеляційному суді, який залишив вирок у силі. Згодом це рішення було оскаржено до Касаційного кримінального суду у складі ВС. Колегія суддів ККС ВС постановила рішення, яким ухвалу апеляційного суду скасувала та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обґрунтувавши це тим, що апеляційний суд допустив процесуальні порушення.
Зокрема, апеляційний суд вирішив розглядати провадження за участю захисника в телефонному режимі, оскільки той не міг приєднатися за допомогою відеозв’язку. Проте проведення судового засідання за допомогою телефонного дзвінка не передбачено в КПК України, тому що суд у такому разі не може встановити особу та роз’яснити їй права. При цьому розгляд провадження без захисника, участь якого є обов’язковою, порушує право обвинуваченого на захист.
Крім того, апеляційний суд не прийняв ухвали щодо участі захисника в режимі відеоконференції, як того вимагає КПК України. Водночас у рішенні про залишення вироку без змін апеляційний суд зазначив, що захисник брав участь у режимі відеоконференції.
Касаційний кримінальний суд скасував рішення апеляційного суду та повернув справу на новий розгляд.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 13 червня 2023 року у справі № 225/127/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614175.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #КПК #кримінальне_провадження #дистанційне_провадження #відеоконференція #захисник #відеоконференцзвязок #ухвала_суду
Верховний Суд опублікував огляд судової практики КЦС ВС за перше півріччя 2023 року
До вашої уваги – огляд найважливіших правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за перше півріччя 2023 року, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ – https://is.gd/JK796a.
Видання містить лише короткий огляд правових позицій із посиланням на ЄДРСР для ознайомлення та може стати в пригоді всім представникам юридичних професій.
Верховний Суд опублікував огляд судової практики КГС ВС за червень 2023 року
Пропонуємо до вашої уваги огляд актуальної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР протягом червня 2023 року) – https://is.gd/rGUmkj.
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
▪️ наслідки застосування мораторію, встановленого постановою КМУ № 187, при вирішенні питання щодо грошових вимог кредитора – суб’єкта російської федерації;
▪️ підсудність спору щодо нерухомого майна боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у разі, якщо відповідачем у цьому спорі є центральний орган виконавчої влади.
У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, наведено висновки щодо:
▪️ кількості та послідовності проведення етапів визначення монопольного становища;
▪️ можливості використання Антимонопольним комітетом України відомостей, переданих Національним антикорупційним бюро України.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:
▪️ визначення підсудності спору, якщо він виник з одного правочину, яким сторони висловили намір щодо купівлі-продажу корпоративних прав у двох і більше юридичних осіб, місцезнаходження яких є різним;
▪️ помилковості ототожнення листа НКЦПФР, у якому роз’яснено порядок скасування реєстрації випуску облігацій, з рішенням Комісії про відмову у скасуванні реєстрації випуску цінних паперів.
У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки про:
▪️ припинення права користування земельними ділянками, які надавались орендарю для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу, у зв’язку із припиненням експлуатації та обслуговування цього комплексу;
▪️ розмежування випадків обов’язкової передачі районною чи обласною радою об’єктів спільної власності територіальних громад на користь конкретної територіальної громади району чи області.
У постановах об’єднаної палати КГС ВС зроблено висновки про:
▪️ відсутність порушеного права поручителя в разі укладення кредитних договорів та договорів поруки посадовими особами кредитора із стверджуваним поручителем перевищенням меж своїх повноважень;
▪️ належного боржника у правовідносинах щодо відшкодування витрат, здійснених унаслідок пільгового перевезення пасажирів.
Огляд судової практики ККС ВС за червень 2023 року: https://is.gd/gJjpDL.
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у червні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
✅ встановлено розмежувальні ознаки між суміжними складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 153 «Сексуальне насильство» та ст. 156 «Розбещення неповнолітніх» КК України;
✅ акцентовано на тому, що для настання кримінальної відповідальності керівника підприємства за порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці, якщо воно спричинило загибель людини (ч. 2 ст. 271 КК України), вирішальне значення має фактичне здійснення трудової функції працівником, а не юридичне оформлення трудових відносин з ним.
У сфері кримінального процесуального права:
✅ констатовано, що відсутність у протоколі затримання адвоката відомостей про повідомлення про це ради адвокатів регіону, номера кримінального провадження, анкетних даних та підписів осіб, які були присутні під час проведення затримання, не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом;
✅ встановлено, що в КПК України не передбачено необхідності звернення органу досудового розслідування до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку житла за наявності згоди особи, яка проживала в цьому житлі на підставі договору оренди;
✅ констатовано, що строк дізнання, який прямо не визначений у КПК України, не повинен перевищувати строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях про нетяжкі злочини, передбачений ч. 2 ст. 219 КПК України.
Упродовж червня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Про верховенство права та права людини: проєкт РЄ розпочав випуск інформаційного бюлетеня
Практика Європейського суду з прав людини у справах проти України та проти інших держав, питання функціонування європейської системи захисту прав людини – із цими та іншими питаннями можна ознайомитися в інформаційному виданні «Бюлетень: Верховенство права. Права людини», підготовленому проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду».
У першому випуску – короткий огляд рішень ЄСПЛ у 56 справах: 28 – проти України і 28 – проти інших держав (за період з 1 січня по 1 квітня 2023 року). Бюлетень також містить посилання на відеовиступи судді ЄСПЛ Миколи Гнатовського про практику Суду в контексті збройного конфлікту та судді ЄСПЛ у 2009–2022 роках Ганни Юдківської на тему «Два десятиліття під юрисдикцією Суду. Роздуми "національного" судді».
Перший випуск інформаційного видання «Бюлетень: Верховенство права. Права людини» розміщений за посиланням https://is.gd/5h4fi7.
Щодо призначення покарання за незаконне переправлення осіб через державний кордон України – рішення ВС
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував вирок апеляційного суду, яким за незаконне переправлення за кордон осіб, які намагалися ухилитися від мобілізації під час воєнного стану, особу засудили до 5 років позбавлення волі та звільнили від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. ККС ВС дійшов висновку, що в цьому разі звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості.
Суд першої інстанції розглянув справу мешканки Чернівецької області, яка спільно з двома іншими особами з корисливих мотивів організувала незаконне переправлення чоловіків через державний кордон України з Румунією поза пунктом пропуску. Після передачі 4500 доларів США за такі послуги у квітні 2022 року поліція затримала її спільників. Суд першої інстанції визнав обвинувачену винною і оштрафував її на 136 тис. грн (8 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Чернівецький апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції щодо призначеного покарання і засудив обвинувачену до 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням на 3 роки.
Прокурор подав касаційну скаргу, посилаючись на те, що, на його думку, суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду та безпідставно призначив обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Прокурор наполягав на тому, що обвинувачена вчинила тяжкий злочин проти недоторканності державного кордону України під час воєнного стану, переховувалася від органу досудового розслідування, у зв’язку з чим її оголосили в розшук, а свою вину визнала лише під час судового розгляду. Він просив відправити справу на новий розгляд в апеляційний суд.
Касаційний кримінальний суд задовольнив клопотання прокурора, зазначивши, що апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, звільнивши засуджену від відбування покарання з випробуванням, ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також те, що злочин вчинений з використанням умов воєнного стану.
Постанова ККС ВС від 5 липня 2023 року у справі № 727/6140/22 (провадження № 51-2266км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112117928.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #незаконне_переправлення_осіб_через_державний_кордон_України #призначення_покарання #неправильне_застосування_закону_України_про_кримінальну_відповідальність #воєнний_стан #звільнення_від_відбування_покарання_з_випробуванням #стаття_75_КК_України
ВП ВС визначила, чи може електронне листування бути доказом у справі
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
У цій справі ТОВ звернулося до суду про стягнення з іншого ТОВ передоплати за договором поставки. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю), однак відповідач, як зазначив позивач, не здійснив поставку товару та відмовився добровільно повернути отримані кошти.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що він здійснив поставку в повному обсязі всього оплаченого позивачем товару, а позивач прийняв цей товар. На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду, зокрема, роздруківку листування з директором позивача в мобільному додатку «WhatsApp».
Задовольняючи позов, апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували належну поставку товару, а роздруківки листування з додатку «WhatsApp» не можуть бути використані в цій справі як доказ належного виконання відповідачем своїх зобов’язань з поставки сплаченого позивачем товару.
Водночас Велика Палата ВС зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
У цій справі відповідач надав суду роздруківки електронного листування між директором позивача та свідком, який розвантажував товар за адресами, вказаними позивачем. При цьому свідок під час розгляду справи підтвердив, що здійснював зазначене. Директор позивача не заперечував обставин того, що він вів переписку подібного змісту, як зазначено в наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів подані відповідачем роздруківки електронного листування, а тому суди мали правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.
Постанова ВП ВС від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112088045.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #електронні_докази #електронне_листування #WhatsApp #сукупність_доказів #договір_поставки
У Верховному Суді відбудеться Пленум
4 серпня 2023 року о 10:00 у приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8 (Кловський палац), м. Київ розпочнеться засідання Пленуму Верховного Суду.
Проєкт порядку денного передбачає розгляд питання про звернення до Верховної Ради України щодо проєктів Закону України від 29 червня 2023 року № 9438 та від 14 липня 2023 року № 9438-1 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя».
Крім того, заплановано під час засідання розглянути питання стосовно звернення до Верховної Ради України щодо проєкту Закону України від 3 липня 2023 року № 9454 та від 11 липня 2023 року № 9454-1 «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"» щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади».
Засідання Пленуму транслюватиметься на каналі Верховного Суду в ютубі – supremecourtua" rel="nofollow">https://www.youtube.com/@supremecourtua.
Акредитація представників ЗМІ – до 16:00 3 серпня 2023 року за телефоном: (044) 253 06 48.
Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається на день пред’явлення позову (ухвалення рішення) з урахуванням ринкових цін – ОП КЦС ВС
Суд може визначити розмір збитків, які повинен відшкодувати продавець покупцеві у разі вилучення товару за рішенням суду, якщо на момент ухвалення рішення його вартість істотно зросла, порівняно з датою подання позову. Такі висновки про застосування ч. 3 ст. 623 ЦК України, забезпечуючи єдність судової практики, зробила 3 липня 2023 року ОП КЦС ВС у своїй постанові.
У справі, яка надійшла до касаційного суду, позивач просив стягнути приблизно 1 млн 911 тис. грн з відповідача, у якого він купив квартиру в липні 2017 року. Відповідач придбав квартиру у третьої особи, що стала власником житла після рішення суду на свою користь. Згодом це рішення суду було скасоване. А тому, зауважив суд апеляційної інстанції, на момент продажу квартири відповідач не мав права власності на неї і, відповідно, не міг її продати.
Суд першої інстанції відмовив позивачеві у стягненні коштів з відповідача, проте апеляційний суд скасував рішення суду і задовольнив позов. Відповідач оскаржив це рішення в Касаційному цивільному суді, який залишив скаргу без задоволення.
ОП КЦС ВС погодилася з апеляційним судом, що відповідальність за компенсацію коштів лежить на відповідачеві. А на доводи відповідача, що позивач купив квартиру за 150 тис. 353 грн, але просив відшкодувати більшу суму, ВС зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається з урахуванням ринкових цін, що існували в місці, де зобов'язання має бути виконане, на день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом, або на день ухвалення рішення суду, а не на день придбання майна.
Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни на день ухвалення рішення, якщо вартість такого товару істотно зросла, порівняно з датою подання позову. Це правило застосовується не за ініціативою суду (що було б порушенням принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).
Постанова КЦС ВС від 3 липня 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112058227.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ВС #КЦС_ВС #ОП_КЦС_ВС #витребування_майна #відшкодування_збитків
КГС ВС наголосив на необхідності дотримуватися вимог закону про повідомлення учасника ТОВ, який є директором цього ТОВ, про проведення загальних зборів, на яких розглядається питання щодо припинення повноважень директора
Верховний Суд виснував, що положення ст. 99 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо права учасників товариства припинити повноваження виконавчого органу в будь-який час не звільняють учасників товариства від дотримання порядку скликання загальних зборів та, відповідно, належного повідомлення всіх учасників товариства про проведення таких зборів.
У цій справі учасник ТОВ, який був його директором, звернувся до господарського суду з позовом до цього ТОВ, зокрема, про визнання недійсними рішень загальних зборів, на яких було прийнято рішення про припинення його повноважень як директора ТОВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача, частка якого у статутному капіталі ТОВ становить 25 %, не було належно та своєчасно повідомлено про скликання загальних зборів.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що дотримання приписів ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції та п. 8.8 статуту ТОВ порушило б передбачене в ч. 3 ст. 99 ЦК України право учасників відповідача припинити повноваження члена виконавчого органу в будь-який час.
Водночас апеляційний господарський суд не погодився з таким рішенням, задовольнив вимоги позивача і дійшов висновку, що позивача як учасника ТОВ, який перебував на посаді директора, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів учасників ТОВ із зазначенням порядку денного, у зв’язку з чим порушено право позивача як учасника ТОВ на участь у таких зборах.
КГС ВС зауважив, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі в загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства, а отже й на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів дотримання учасниками ТОВ порядку скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачених статтями 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що свідчить про те, що загальні збори були скликані з порушенням вимог цього Закону.
Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку, що положення ст. 99 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не звільняють учасників товариства від дотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства та, відповідно, належного повідомлення всіх учасників товариства про проведення таких зборів згідно зі статтями 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і статутом товариства.
Постанова КГС ВС від 04 липня 2023 року у справі № 910/1748/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112058122.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КГС_ВС #загальні_збори_товариства #ТОВ #статутний_капітал
У Верховному Суді відбудеться нарада з представниками органів судової влади щодо здійснення правосуддя в умовах воєнного стану
28 липня 2023 року у Верховному Суді відбудеться нарада щодо здійснення правосуддя в умовах воєнного стану за участю керівництва Верховного Суду, голів апеляційних судів України, голови Вищого антикорупційного суду.
До обговорення актуальних питань долучаться також голови Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України та інші представники органів державної влади.
Нарада триватиме з 11:00 до 14:00 в адмінбудівлі Верховного Суду (просп. Повітрофлотський, 28, м. Київ).
Акредитація представників ЗМІ – до 18:00 27 липня 2023 року за номером телефону: (044) 253-06-48.
ВП ВС визначила, чи може прокурор звертатися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування та комунального закладу (школи) при оскарженні договору на постачання природного газу
Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої попередні висновки, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб’єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб’єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради (далі – Рада) та комунального закладу (школи) до ТОВ про стягнення коштів на користь школи за договором постачання природного газу. Прокурор зазначав, зокрема, що школа та ТОВ всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав і з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали нікчемні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету.
ВП ВС дійшла висновку, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб’єкт владних повноважень, а як сторона в зобов’язальних правовідносинах. Тому немає підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі школи.
Водночас ВП ВС зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів великого кола осіб – мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна й інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.
Отже, оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов’язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, ВП ВС дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади як складника інтересів держави, пов’язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем.
ВП ВС визначила, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не має законних підстав на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Ради є необґрунтованими, оскільки зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також без установлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ради.
Постанова ВП ВС від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742765.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #представництво #прокурор #інтереси_держави
Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КГС ВС за травень 2023 року
Друзі, до вашої уваги – огляд актуальної судової практики КГС ВС за травень 2023 року. Він містить низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
✅Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовані правові висновки щодо:
▪️ ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав / інтересів, якщо позов про визнання недійсним аукціону в межах справи про банкрутство не спрямований на повторний продаж майна за більш високою ціною;
▪️ особливостей касаційного оскарження судових рішень про розподіл витрат у справах про банкрутство.
✅У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про:
▪️ключові, вагомі та визначальні питання, що підлягають з’ясуванню для розгляду справ за позовом особи, якій на підставі ліцензійного договору належить виключне право на використання твору, про припинення дій, що порушують авторське право;
▪️ обставини, які необхідно встановити для висновку про контрафактність твору.
✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки про
▪️ обов’язок обслуговуючого кооперативу повідомляти асоційованого члена кооперативу про проведення загальних зборів;
▪️ відповідальність директора товариства за правильність нарахування та виплату собі заробітної плати.
✅У постановах в інших спорах, що виникають із господарських правовідносин, викладено правові висновки про:
▪️ необхідність надання належної правової оцінки відповідності обставин, якими обґрунтовано позов, критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 652 ЦК України, для розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин за рішенням суду;
▪️ розгляд судом кредиторських вимог у разі ухилення ліквідаційної комісії від виконання цього обов'язку;
▪️ забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та встановлення заборони на здійснення виконавчих дій у справі за позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису.
✅У постанові ОП КГС зроблено висновок про те, що у разі звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного / частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Із цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://rb.gy/vi3o3.
Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж травня 2023 року – https://rb.gy/8sum0.
Упродовж цього періоду ЄСПЛ, серед іншого, постановив рішення у складі Великої Палати у справі SANCHEZ v. France, надавши оцінку питанню відповідальності окремих власників облікових записів у соціальних мережах за коментарі, опубліковані іншими особами на їхніх сторінках, яке не було до цього предметом розгляду державами – учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обставини цієї справи стосувалися покладення відповідальності за розпалювання ворожнечі проти осіб мусульманського віросповідання на заявника – політика – через те, що він вчасно не видалив явно протиправні коментарі інших авторів на своїй публічно доступній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук», використовуваній під час його передвиборчої кампанії.
Велика Палата ЄСПЛ, розглянувши зазначену справу, погодилась із висновком Палати в рішенні від 2 вересня 2021 року про відсутність порушення прав заявника за п. 2 ст. 10 Конвенції.
Справа SHIPS WASTE OIL COLLECTOR B.V. v. The Netherlands, розглянута ЄСПЛ у світлі ст. 8 Конвенції, стосувалася законності передачі та подальшого використання даних щодо компанії-заявника, отриманих правоохоронним органом у процесі розслідування діяльності іншої компанії, а саме санкціонованого прослуховування телефонних розмов її працівників, Управлінню з питань конкуренції Нідерландів.
Дослідивши, зокрема, національне законодавство держави – учасниці Конвенції, ЄСПЛ дійшов висновку про законність та передбачуваність втручання у право компанії-заявника, захищене ст. 8 Конвенції, а також наявність адекватних гарантій, які його супроводжували.
Питання ефективності засобу правового захисту, право на який закріплене ст. 13 Конвенції, було проаналізовано ЄСПЛ у справі PANJU v. Belgium (no. 2), згідно з обставинами якої кримінальне провадження щодо заявника було визнано неприйнятним з огляду на його надмірну тривалість, яка нівелювала можливість проведення справедливого суду щодо нього.
Держава, проте, відмовила в задоволенні позову заявника про відшкодування шкоди за таку надмірну тривалість.
ЄСПЛ не вбачив у цьому порушення, вказавши, серед іншого, на наявність певної дискреції держав – учасниць Конвенції у виборі та забезпеченні засобів правового захисту й погодившись із тим, що самі по собі визнання судового провадження проти особи неприйнятним та його остаточне припинення можуть слугувати одним із можливих варіантів ефективного засобу правового захисту в значенні ст. 13 Конвенції.
Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://rb.gy/d49hu.
ККС ВС зробив висновок щодо строку досудового розслідування для кримінальних проступків
Суд першої інстанції ухвалою, яку апеляційний суд залишив без змін, кримінальне провадження про вчинення проступку закрив, посилаючись на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (закриття кримінального провадження, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи).
У касаційній скарзі сторона обвинувачення стверджувала, що в КПК України передбачено строки дізнання для кримінальних проступків після повідомлення особі про підозру, а не до цього моменту, а тому вважала, що закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є неправильним.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не погодився з такими доводами сторони обвинувачення, констатувавши таке.
Частиною 2 ст. 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У ч. 2 ст. 298 гл. 25 КПК України «Особливості досудового розслідування кримінальних проступків» встановлено правило про те, що досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Тобто КПК України не визначає строк дізнання для кримінальних проступків з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Разом з тим кримінальні проступки за ст. 12 КК України є найменш суспільно небезпечними діяннями. На наступному щаблі градації за суспільною небезпекою – нетяжкі злочини.
У ч. 2 ст. 219 КПК України визначено строк досудового розслідування для нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів.
З огляду на те, що кримінальні проступки є менш суспільно небезпечними діяннями порівняно з нетяжкими злочинами, строк їх розслідування не повинен бути більшим, ніж для нетяжких злочинів.
Постанова ККС ВС від 6 червня 2023 року у справі № 461/9707/21 (провадження № 51-3012км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111431127.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #ККС_ВС #КПК #кримінальне_провадження #кримінальний_проступок #строк_досудового_розслідування #сторона_обвинувачення #суспільна_небезпека
У справах про звільнення працівника за систематичні порушення суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, незалежно від їх оскарження до суду
Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше), незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги.
У цій справі у травні 2020 року позивача було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором. На обґрунтування систематичного невиконання без поважних причин обов’язків зазначено накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17 вересня 2019 року та від 21 жовтня 2019 року. Позивач звернувся до суду з позовом, зокрема, про скасування наказів про догани та поновлення на роботі в липні 2020 року.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не довів вчинення позивачем дисциплінарних проступків, за які йому було оголошено догани, а тому накази роботодавця від 17 вересня 2019 року та від 21 жовтня 2019 року є незаконними та підлягають скасуванню, як і наказ від 6 травня 2020 року про звільнення позивача, оскільки немає системності невиконання ним без поважних причин обов’язків. При цьому суди вважали, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки йому не були вручені накази про оголошення доган.
Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач доводив, що позивач звернувся до суду з позовом про звільнення з пропуском місячного строку. Безпідставними є доводи позивача про те, що він не знав про накази про оголошення його догани, оскільки ухилявся від отримання відповідних наказів, а тому пропустив строк і на їх оскарження.
Верховний Суд виснував, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, звернувшись до суду з позовом під час дії карантину, позивач не пропустив місячний строк, оскільки вказаний строк продовжується на строк дії карантину.
Також Верховний Суд відхилив доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з оскарженням наказів про оголошення доган позивачу (які входили в систему для звільнення) та визначив, що, вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та ін.). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень. А тому помилкове дослідження судом строку звернення до суду з оскарженням наказів роботодавця, які увійшли в систему порушень, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871325.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
#Верховний_Суд #КЦС_ВС #трудові_спори #систематичні_порушення #строки
