19219
Правові висновки Верховного Суду
Огляд актуальної судової практики КЦС ВС за листопад 2023 року
До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за листопад 2023 року – https://cutt.ly/0wGnV7J2.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, у тому числі, такі:
✅ у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, акцентовано, що правовідносини, які виникли між позикодавцем і позичальником, після смерті останнього трансформуються в зобов’язальні правовідносини між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються в порядку, передбаченому положеннями ст. 1282 ЦК України;
✅ у спорах, що виникають з питань захисту права власності, зазначено, що проживання дитини з одним із батьків та існування в іншого заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку ст. 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно;
✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, звернено увагу на те, що втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» лише 22 листопада 2022 року не свідчить про правомірність її застосування до правовідносин щодо звільнення сумісника в період з 19 липня до 22 листопада 2022 року, оскільки КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, і не передбачає такої підстави для розірвання трудового договору, як звільнення з роботи за сумісництвом у зв’язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником;
✅ у спорах, що виникають із житлових правовідносин, наголошено, що вселення осіб разом з дітьми до квартири без згоди одного зі співвласників квартири є порушенням визначеного ст. 358 ЦК України порядку здійснення права спільної часткової власності. За встановленого порушення майнових прав співвласника внаслідок недотримання порядку вселення вказаних осіб до спірної квартири останніх може бути виселено за вимогою співвласника, що відновлює становище, яке було до такого порушення. Питання щодо законності вселення у квартиру має вирішуватися як підстава позову в спорі про виселення. Позовні вимоги про визнання незаконним вселення не відновлюють порушеного права співвласника, тому є неефективним способом захисту;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що непред’явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в разі поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не є підставою для відмови в позові про поділ спільного майна подружжя;
✅ у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що заява про встановлення факту вимушеного переселення особи з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров’ю, порушення свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме в результаті збройної агресії російської федерації, метою якої є визначення статусу заявника як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року з відповідними правовими наслідками, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Огляд актуальної судової практики ККС ВС за листопад 2023 року
Верховний Суд підготував огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі ВС за листопад 2023 року – https://is.gd/nisdNX .
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального та кримінального процесуального права, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Зокрема, у сфері кримінального права констатовано, що:
– зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов’язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням функцій представника влади;
– подвійне накладення державним виконавцем стягнення у виді штрафу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений строк судового рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі не виключає подальшої можливості притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення (ст. 382 КК України).
У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, встановлено, що:
– при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною в розумінні ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а зі сфери управління її діяльністю та організації державного контролю;
– долучення стороною обвинувачення до матеріалів досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на використання результатів НСРД з іншого кримінального провадження, під час проведення якої були виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується в цьому кримінальному провадженні, свідчить про виконання органом досудового розслідування в повному обсязі положень ч. 12 ст. 290 КПК України та є достатньою правовою підставою для використання результатів НСРД навіть за відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаної НСРД.
Упродовж листопада 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
У справах про визнання фізичної особи недієздатною не вимагається подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини – КЦС ВС
При зверненні із заявою про визнання фізичної особи недієздатною вимога про необхідність подавати разом із заявою докази, що підтверджують викладені в заяві обставини (ч. 2 ст. 83 ЦПК України), не має застосовуватися.
Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
У справі, яку переглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявник звернувся із заявою про визнання матері недієздатною та призначення його опікуном.
Суд першої інстанції залишив цю заяву без руху для виправлення недоліків: зазначення доказів, які підтверджують обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та долучення доказів, що підтверджують такі обставини.
Позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказом є, зокрема, висновок експерта. У заяві міститься клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи та зазначено, що висновок експерта і буде доказом, який підтвердить обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад у його матері, який виник у неї після перенесених п’яти інсультів і внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд першої інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 83 ЦПК України, вважав, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху, оскільки не долучив докази: виписки з історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо. Тобто заявник не надав жодних доказів. Апеляційний суд залишив ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви без змін.
КЦС ВС скасував попередні судові рішення, направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, зробивши такі правові висновки.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов’язані з розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (ст. 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у ч. 2 ст. 318 ЦПК України).
У ч. 3 ст. 297 ЦПК України не міститься вимоги разом із заявою про визнання фізичної особи недієздатною подати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115409101.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
ВС залишив без зміни реальне покарання жінці, яка розповсюджувала публікації щодо виправдовування збройної агресії рф проти України
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не знайшов підстав для пом’якшення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням жінці, яка була засуджена до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Як установили суди, з травня по липень 2022 року мешканка Івано-Франківська – прихильниця встановлення контролю рф над політичними та економічними процесами в Україні – поширювала в забороненій у нашій державі соцмережі матеріали, в яких містилося виправдовування та заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікувала осіб, які її здійснювали (ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України).
ККС ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що призначене засудженій покарання є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення.
На переконання колегії суддів касаційного суду, особа не могла не усвідомлювати тих подій, які відбувалися в Україні, зокрема, з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії рф проти України та українського народу в цілому, коли ЗМІ, соціальні мережі й мобільні месенджери були переповнені інформацією щодо численних злочинів країни-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ. Не проявляючи жодних сентиментів, емпатії та співчуття через масову загибель як військовослужбовців, що стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, жінка розповсюджувала публікації, зміст яких всіляко виправдовував збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу, та прославляв осіб, які її здійснювали.
Постанова ККС ВС від 15 листопада 2023 року у справі № 344/4586/23 (провадження № 51-5203км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031335.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.
Верховний Суд шукає цілеспрямованих і амбітних юристів, що прагнуть професійного розвитку, хотіли б стати частиною команди однодумців та зробити свій внесок у забезпечення здійснення правосуддя на посаді помічника судді ВС.
Тож якщо ви маєте відмінні аналітичні здібності, високий рівень самоорганізації і глибокі знання законодавства, здатні працювати в команді, оперувати великими масивами інформації та уважні до деталей – запрошуємо взяти участь у доборі на вакантні посади помічників в офісах суддів Верховного Суду.
Серед вимог до кандидатів – громадянство України, вільне володіння державною мовою і професійний стаж у сфері права не менше як три роки.
Резюме та мотиваційний лист надсилайте на електронну адресу: career@supreme.court.gov.ua.
Найкращі з кандидатів будуть запрошені на співбесіду.
Надсилаючи резюме, ви надаєте дозвіл на обробку своїх персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Чи може суд позбавити права керувати транспортними засобами особу, якій водійське посвідчення може знадобитися для евакуації з-під обстрілів – постанова ВС
Не є достатньою підставою для непризначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та обставина, що місто, в якому мешкає засуджений, перебуває під щоденними обстрілами, і це може вимагати вжиття ним заходів для збереження життя та здоров’я родини шляхом евакуації на транспортному засобі, а відсутність у нього вищевказаного права позбавляє його такої можливості.
У разі погіршення безпекової ситуації в місті, що вимагатиме від засудженого вжиття заходів для евакуації його родини, останній не буде позбавлений можливості керувати транспортним засобом навіть без наявності в нього посвідчення водія, оскільки такі його дії вчинятимуться у стані крайньої необхідності. А це, відповідно до вимог ст. 39 КК України щодо крайньої необхідності, не є кримінально караним діянням.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду, який розглянув кримінальне провадження щодо порушення правил безпеки дорожнього руху водієм (ч. 2 ст. 286 КК України).
Як установили суди, водій здійснив наїзд на дитину, яка перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу і мала перевагу в русі, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження. Місцевий суд призначив чоловікові покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Апеляційний суд скасував вирок у частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, зокрема, позбавивши водія права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У касаційних скаргах засуджений і його захисник вказали про те, що при призначенні особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд апеляційної інстанції не врахував, зокрема, те, що м. Запоріжжя, де мешкає засуджений, перебуває під щоденними обстрілами. Ці обставини можуть вимагати від засудженого вжиття заходів для збереження життя та здоров’я родини шляхом евакуації на транспортному засобі.
ККС ВС погодився з апеляційним судом у тому, що незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами буде недостатнім для виправлення та перевиховання.
Постанова ККС ВС від 7 листопада 2023 року у справі № 336/5442/19 (провадження
№ 51-4391км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114835163.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/.
Неподання суддею декларації в електронній формі з релігійних мотивів: ВС зробив висновок у справі
Подання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», у паперовій формі, з огляду на релігійні переконання та мотиви, а не в електронному виді шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, що визначається цим агентством, не свідчить про відсутність у діянні цієї особи прямого умислу на неподання вказаної декларації.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши кримінальне провадження щодо судді, яка через релігійні переконання подала до НАЗК декларацію в непередбаченій законом паперовій формі (ст. 366-3 КК України).
Зокрема, ОП ККС ВС вказала, що суддя добровільно бере на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків, а тому перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження, які вона приймає з власної волі, складаючи присягу судді.
З повним текстом постанови ОП ККС ВС від 4 грудня 2023 року у справі № 991/5479/22 (провадження № 51-3444кмо23) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115476543.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.
Верховний Суд і проєкт ЄС «Право-Justice» презентують онлайн-портал Supreme Observer та оновлення Бази правових позицій ВС
18 грудня 2023 року відбудеться презентація ІТ-продуктів, реалізованих проєктом ЄС «Право-Justice» для Верховного Суду.
Йдеться, зокрема, про новий онлайн-ресурс – Supreme Observer. Це портал сучасного права, котрий стане у пригоді всім представникам правничої спільноти: і юристам-практикам, і науковцям. На цьому вебсайті можна знайти актуальні новини на правову тематику, а також науково-практичні публікації та аналітичні статті, авторами яких є судді й співробітники Верховного Суду.
Другий ІТ-продукт – це База правових позицій – інноваційний інструмент, який оптимізує пошук релевантної практики ВС та ЄСПЛ і дає користувачеві змогу оцінити перспективи судового розгляду справи та зорієнтуватися в актуальних правових позиціях. Презентація Бази відбулася в липні 2021 року, а під час цього заходу буде представлено її оновлений функціонал.
Презентація розпочнеться об 11:00 та транслюватиметься на ютуб-каналі Верховного Суду – supremecourtua" rel="nofollow">https://www.youtube.com/@supremecourtua.
Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат підготував статтю «Спільність прав на торговельну марку крізь призму практики Верховного Суду»
Автор на основі судової практики проаналізував питання про:
спільність прав на ТМ;
– належність прав на ТМ до спільного майна подружжя;
– порядок здійснення спільних прав на ТМ і роль договору в такій реалізації;
– можливість розпорядження одним із суб’єктів своїми правами на ТМ без згоди іншого;
– способи захисту при розпорядженні одним із правовласників на ТМ без згоди іншого (видача ліцензії на використання ТМ одним із подружжя) тощо.
Зокрема, у статті зроблено висновки, що право на ТМ може належати до спільного майна подружжя, яке може або визначити свої відносини щодо спільних прав на ТМ в договорі або здійснювати їх спільно. Відсутність такого одностороннього правочину, як видача довіреності, у цій ситуації свідчитиме, що співсуб’єкт, який вчиняє правочин щодо розпорядження спільними правами на ТМ, діє за відсутності повноважень.
Отже, якщо право на ТМ зареєстровано за одним із співносіїв (наприклад, одним із подружжя), то має застосовуватися модель згоди. Правовий режим спільності прав на ТМ в цьому випадку «прихований» для учасників цивільного обороту, їм навіть може не бути відомо, хто є іншим співсуб’єктом. У такому разі логічно використовувати модель згоди. Тому одне з подружжя може оспорювати укладений другим із подружжя без її / його згоди, якщо контрагент іншого з подружжя діяв недобросовісно.
Стаття Василя Крата – /channel/glossema/1400.
Огляд актуальної судової практики КГС ВС за жовтень 2023 року
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики КГС ВС за жовтень 2023 року, в якому висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
✅Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
▪️ наслідки розгляду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства;
▪️ залучення нових (поточних) кредиторів при внесенні змін до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
▪️ розмір грошових вимог кредитора до майнового поручителя, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та про врахування курсової різниці під час розгляду таких кредиторських вимог.
✅У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки щодо:
▪️ визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи у спорі про визнання учасником юридичної особи, який вибув, укладених нею договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними з підстав порушення його корпоративних прав;
▪️ відсутності підстав для зобов’язання ТОВ надати документи, що виходять за межі обсягу аудиторської перевірки, а також електронні бази даних ТОВ, які не є документами;
▪️ недопустимості вжиття судом такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення загальних зборів ОСББ, що не передбачений ні ст. 137 ГПК України, ні іншими законами України або міжнародними договорами.
✅У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки про:
▪️ правомірність реалізації передбаченого договором оренди земельної ділянки права орендодавця на його розірвання в односторонньому порядку з підстав використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням;
▪️ особливості розгляду спорів про приватизацію об’єктів державної власності шляхом їх викупу орендарем;
▪️ право власності співвласників багатоквартирного житлового будинку на контейнерний майданчик, який побудований біля цього будинку та необхідний для задоволення побутових потреб його співвласників.
✅У постановах у справах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наведено правові висновки щодо:
▪️ правомірності застосування заборони здійснення банками валютних операцій, учасниками яких є суб’єкти з місцезнаходженням у рф або в рб, до операцій із зарахування коштів, що надійшли від таких суб’єктів на поточний рахунок клієнта в Україні як платіж за договором оренди. Відсутність у цьому разі порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
▪️ мети неустойки, яка полягає в стимулюванні боржника та не покликана на отримання кредитором невиправданих прибутків внаслідок стягнення штрафних санкцій.
З цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new\_folder\_for\_uploads/supreme/ogliady/Oglyad\_KGS\_10\_2023.pdf.
Огляд судової практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень
До вашої уваги – огляд судової практики Верховного Суду у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення, внесені до ЄДРСР, за 2022 рік) – https://is.gd/MJftXt.
Огляд судової практики Верховного Суду підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції на виконання підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозділу 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.
Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
До вашої уваги – дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (рішення, внесені до ЄДРСР станом на 1 листопада 2023 року) – https://is.gd/8YXfrY.
Дайджест дає змогу зрозуміти основні правові підходи ВП ВС щодо вирішення проблемних питань у справах за позовами щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності ВККС, пов’язаних із проведенням кваліфікаційного оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності працюючих суддів і кандидатів на посади суддів ВС та ВАКС, добором кандидатів на посади суддів місцевих судів, наданням рекомендацій про переведення суддів з одного суду до іншого, обчисленням строку повноважень члена ВККС на посаді, а також щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів ВККС.
У дайджесті відображено найважливіші правові висновки ВП ВС, сформульовані під час розгляду справ, пов’язаних з оскарженням:
- рішень, дій, бездіяльності ВККС з питань кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посади суддів);
- рішень, дій, бездіяльності ВККС з питань добору кандидатів на посади суддів місцевих судів;
- рішень, дій, бездіяльності ВККС з питань надання рекомендацій про переведення суддів з одного суду до іншого;
- інших рішень, дій, бездіяльності, які стосуються виконання повноважень ВККС.
Верховний Суд визначив, як кваліфікувати діяння народних депутатів, які протиправно використали гарантії, безпосередньо пов’язані зі здійсненням ними функцій представника влади
Зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов’язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням функцій представника влади.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зазначивши таке.
Держава гарантує народним депутатам забезпечення необхідними умовами для здійснення ними депутатських повноважень (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України»).
Правом на відшкодування вартості оренди чи винайму готельного номера наділений виключно народний депутат України, тобто це право є складовою правового статусу народного депутата і гарантією депутатської діяльності, яка забезпечує безперешкодну та ефективну участь народного депутата у здійсненні своїх функцій.
Положеннями ч. 2, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.
Якщо умови отримання житлової гарантії народним депутатом чітко визначені й народний депутат у випадку їх дотримання подає про це відповідну заяву, щоб реалізувати свою житлову гарантію, то, вочевидь, інформація про відсутність у потребі забезпечення його житлом також повинна бути повідомлена відповідному підрозділу ВРУ.
Адже в протилежному випадку відшкодування народному депутатові України вартості оренди чи винайму готельного номера в м. Києві вже не буде виконувати свого завдання щодо забезпечення виконання функцій народним депутатом.
Якщо в законодавстві визначений активний порядок дій для отримання певних гарантій, пільг, благ тощо шляхом повідомлення інформації про наявність іншого житла, сімейного статусу та ін., які є визначальними під час прийняття рішення про отримання відповідних благ, то вочевидь йому кореспондує обов’язок повідомлення уповноважених суб’єктів у разі втрати підстав, які є визначальними для отримання таких благ.
Об’єднана палата ККС вважає, що безпідставне отримання представником влади майнового права проживати в готелі було безпосередньо пов’язане з набуттям повноважень представника влади і здійсненням ним владних повноважень, із реалізацією прав, які зумовлені ними.
У цьому кримінальному провадженні право проживати в готелі і компенсація відповідних витрат зумовлені здійсненням функції представника влади, адже спрямовані на забезпечення нормальних умов для здійснення його повноважень.
З прив’язкою до цієї справи ОП ККС ВС взяла до уваги механізм використання житлової гарантії, за якого народний депутат безпосередньо коштів за проживання в готельному номері не отримував, оскільки вони одразу перераховувалися на рахунок готелю.
Отже, зміст зловживання владою, з огляду на викладене вище, становить безпідставне використання представником влади гарантії, наданої державою для здійснення ним своїх повноважень, безпідставне користування майновим благом, що безпосередньо пов’язано зі здійсненням владних функцій.
Кримінально-правова оцінка безпідставного отримання народним депутатом такого майнового блага, як проживання в готельному номері, становить собою зловживання владою, і таке діяння має кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.
З постановою ОП ККС у справі № 991/3966/20 (провадження № 51-3348кмо22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/115409272.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Огляд актуальної судової практики КАС ВС за жовтень 2023 року
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення, внесені до ЄДРСР, за жовтень 2023 року – https://is.gd/ZPZhNH.
В огляді наведено низку актуальних правових позицій КАС ВС, сформульованих за результатами касаційного перегляду адміністративних справ, зокрема, про:
✅ставку рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
✅підстави звільнення платника від виконання податкових обов’язків;
✅принцип презумпції правомірності рішень платника податків;
✅врахування доводів та наданих для їх підтвердження доказів під час розгляду справи в суді;
✅визначення ставки акцизного податку для товару, класифікованого імпортером у товарній позиції згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00;
✅правову природу наказів органів місцевого самоврядування про занесення об’єктів до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та наказів Мінкультури про занесення об'єктів культурної спадщини до Держреєстру нерухомих пам'яток України;
✅оскарження Кодексу газорозподільних систем;
✅обмеження ведення господарської діяльності в першій зоні округу санітарної охорони курортів;
✅повноваження обласних рад після введення в Україні воєнного стану та утворення військових адміністрацій;
✅неповажність обставини для відстрочки надання судом відповіді на інформаційний запит особи щодо судової справи.
Крім того, наведено правову позицію з процесуального питання, зокрема про спосіб реалізації особою права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
Верховний Суд публікував тематичний огляд практики Європейського суду з прав людини за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кримінальний процесуальний аспект: обшук)
Верховний Суд пропонує до вашої уваги тематичний огляд практики Європейського суду з прав людини за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кримінальний процесуальний аспект: обшук) – https://is.gd/8rjv5w.
В огляді подано вибірку практики ЄСПЛ за ст. 8 Конвенції щодо захисту права на повагу до приватного та сімейного життя, а також інших її вимог, які можуть бути порушені під час обшуку.
Коротко розкриваємо його зміст:
- розд. І стосується загальної оцінки права на повагу до приватного та сімейного життя в межах проведення обшуку з прикладами релевантної практики ЄСПЛ щодо: загальних висновків / вимог щодо обшуку; вимог до рішення про проведення обшуку (наявність такого рішення, його зміст, ретроспективна перевірка тощо); порядку / способу проведення обшуку (присутність особи, стосовно якої проводиться обшук, участь захисника інших учасників кримінального провадження, понятих під час обшуку; спосіб проникнення в житло; дії правоохоронних органів під час обшуку; розслідування неналежного обшуку тощо); застосування ст. 8 Конвенції в аналізованому аспекті з урахуванням загрози тероризму;
- у розд. ІІ наведено правові особливості проведення обшуків у адвокатів із прикладами релевантної практики ЄСПЛ;
- розд. ІІІ стосується правових особливостей проведення обшуків у журналістів та містить приклади релевантної практики ЄСПЛ;
- у розд. IV зазначено про взаємозв’язок ст. 8 Конвенції з іншими її статтями щодо проведення обшуків;
- розд. V містить загальний перелік рішень ЄСПЛ з питань обшуків.
Тематичний огляд буде корисний усім, хто цікавиться проблематикою захисту прав людини, зокрема в кримінальному процесуальному аспекті.
КЦС ВС роз’яснив, чи допускається призначення піклувальника для повнолітньої дієздатної особи, яка за станом здоров’я не може самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки
Коло осіб, яким може бути призначено піклувальника, визначено в ЦК України. Кодекс не допускає призначення піклувальника для повнолітньої дієздатної особи, яка за станом здоров’я не може самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки, як у судовому, так і в позасудовому порядку. Для таких випадків законодавець закріпив право особи на помічника (ст. 78 ЦК України).
Заява про встановлення піклування та призначення піклувальника для повнолітньої дієздатної особи, яка за станом здоров’я не може самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зокрема і в порядку окремого провадження.
На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі за заявою про встановлення піклування та призначення піклувальника.
Заявник вказував, що його брат має інвалідність другої групи, отримав травму й додаткові хвороби, тому потребує постійного догляду. Заявник постійно доглядав за братом та піклувався про нього. У кінці 2022 року заявника мобілізували до ЗСУ, з того часу за братом доглядали батьки, які через похилий вік і за станом здоров’я не можуть забезпечити постійним доглядом та піклуванням свого сина. Натомість заявник – єдина людина, що зайнята постійним доглядом за братом.
Для забезпечення постійного догляду за братом заявник звернувся до суду із заявою про встановлення піклування та призначення піклувальника, посилаючись на положення ст. 316 ЦПК України (розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення), тобто із заявою про розгляд справи в порядку окремого провадження.
Суд першої інстанції, ухвалу якого залишив у силі апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суди встановили, що брата заявника не визнано недієздатним чи обмежено дієздатним у передбаченому законом порядку; при відмові у відкритті провадження у справі суди вважали, що питання щодо встановлення піклування та призначення піклувальника вирішується в позасудовому порядку, правовідносини в цій справі регулюються Законом України «Про соціальні послуги».
КЦС ВС залишив резолютивну частину оскаржених судових рішень без змін, змінив мотивувальну частину судових рішень.
Докладніше – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1533657/ .
Постанова Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 686/15358/23 (провадження № 61-13105св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031136.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
КЦС ВС визначив юрисдикцію спору щодо стягнення грошових коштів за меморандумом, підписаним фізичними особами, які отримували гроші особисто, а не як представники юридичних осіб
Спір за позовом фізичних осіб про стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики, підписаними фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, яку переглядав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, між чотирма ТОВ в особі відповідачів – двох фізичних осіб з однієї сторони (Сторона 2) і позивачами з іншої сторони (Сторона 1) – було укладено меморандум. Відповідно до його умов Сторона 1 заборгувала гроші, які були направлені на сільськогосподарське виробництво та торгові операції для набуття автотранспорту і сушильного обладнання, його проєктування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт; сторони домовилися про умови погашення боргу. Позивачі просили суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів кошти, передбачені меморандумом.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, закрив провадження у справі, оскільки в меморандумі вказана заборгованість юридичних осіб, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.
КЦС ВС скасував судові рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зробивши такі правові висновки.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що заборгованість виникла між юридичними особами, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.
Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що меморандум підписано відповідачами як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб.
Отже, у цій справі суб’єктний склад – це фізичні особи, між якими наявний спір про цивільне право, а саме стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики.
Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.
Верховний Суд дійшов висновку, що, закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не встановили дійсну правову природу меморандуму і розписки, не врахували суб’єктний склад сторін спору та підстави заявленого позову, а тому дійшли помилкового висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.
Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 495/1703/22 (провадження № 61-12618св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114322861.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.
Огляд рішень ЄСПЛ за жовтень 2023 року
Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж жовтня 2023 року – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_10_2023.pdf.
У цьому виданні містяться, зокрема, такі рішення.
У справі INTERNATIONALE HUMANITÄRE HILFSORGANISATION E. V. v. Germany ЄСПЛ з’ясував, чи буде дотримано ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо заборонити, розпустити та конфіскувати активи асоціації, яка нібито займається наданням гуманітарної допомоги, проте фінансується терористичною організацією. ЄСПЛ зауважив, що повний розпуск організації (товариства) як крайній захід може вживатися лише в найсерйозніших випадках. В межах розгляду національні суди встановили, що асоціація-заявник ототожнювала себе з цілями терористичної організації, яку опосередковано підтримувала, і з огляду на поведінку в минулому існував реальний ризик того, що асоціація-заявник спробує оминути потенційні обмеження. ЄСПЛ в цій справі не констатував порушення ст. 11 Конвенції.
У справі STOIANOGLO v. The Republic of Moldova ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції, адже автоматичне відсторонення Генерального прокурора, якому пред’явлено обвинувачення, від посади без будь-якої форми судового перегляду такого заходу є порушенням права на доступ до суду.
У справі LOCASCIA AND OTHERS v. Italy ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції (матеріальний аспект) через невжиття італійською владою необхідних заходів для захисту права заявників на приватне життя внаслідок забруднення довкілля, спричиненого місцем захоронення відходів. Разом з тим ЄСПЛ не констатував порушення ст. 8 Конвенції (процесуальний аспект) за скаргою заявників на ненадання італійською владою інформації про забруднення довкілля, спричиненого місцем захоронення відходів.
Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/mign\_standart/.
Перепрошуємо за незручності, пов’язані з тим, що офіційний вебсайт Верховного Суду, який розміщений на вебпорталі «Судова влада України», тимчасово не працює.
За інформацією ДП «Інформаційні судові системи», зафіксовано технічні проблеми з роботою вебпорталу «Судова влада України» та судових сервісів. Фахівці ДП «ІСС» вже вирішують ці проблеми.
Справу щодо анулювання реєстрації політичної партії «Організація Українських Націоналістів» Верховний Суд направив на новий апеляційний розгляд
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Організація Українських Націоналістів» про анулювання реєстраційного свідоцтва цієї партії.
В касаційній скарзі «ОУН» просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, який частково задовольнив вимоги Мін’юсту та анулював реєстрацію партії.
Верховний Суд цю касаційну скаргу задовольнив частково: скасував оскаржувану постанову та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Із постановою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 (адміністративне провадження № К/990/6509/22) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/ та в Базі правових позицій ВС https://lpd.court.gov.ua.
Сьогодні, 18 грудня 2023 року, об 11:00 Верховний Суд і проєкт ЄС «Право-Justice» презентують портал сучасного права Supreme Observer та оновлення Бази правових позицій ВС.
Трансляція презентації відбудеться на ютуб-каналі Верховного Суду – supremecourtua" rel="nofollow">https://www.youtube.com/@supremecourtua.
Верховний Суд вказав на обов’язок комунального закладу охорони здоров’я з відшкодування вартості медичних послуг, фактично наданих приватним медичним закладом за направленням іншого комунального закладу охорони здоров’я
Обов'язок з відшкодування вартості фактично наданих медичним закладом приватної форми власності послуг з гемодіалізу чітко визначеної категорії пацієнтів за направленням комунального закладу охорони здоров’я в рамках виконання цільових державних чи регіональних програм, але поза межами процедур закупівлі, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», може покладатися на інші комунальні заклади охорони здоров’я на підставі законодавства України у сфері охорони здоров’я, а також безпосередньо на підставі державних цільових обласної та районної програм надання медичної допомоги хворим.
Про це йдеться в постанові ОП КГС ВС у справі за позовом ТОВ (приватний заклад охорони здоров’я) до двох комунальних закладів охорони здоров’я про стягнення заборгованості за надані медичні послуги гемодіалізу.
Детальніше за посиланням - https://is.gd/neMX00
Відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення – позиція ЄСПЛ
Відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умови дотримання об’єктивного та суб’єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таку позицію сформулював ЄСПЛ у справі «FIGURKA v. Ukraine» (№ 28232/22).
Стосовно заявника в цій справі поліція в листопаді 2020 року склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП через керування транспортним засобом з ознаками сп’яніння й відмову заявника пройти огляд на визначення стану сп’яніння.
Розглянувши справу за відсутності сторін, районний суд визнав заявника винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначив йому штраф у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування автомобілем на 1 рік.
Заявник оскаржив цю постанову до апеляційного суду.
Апеляційний суд, розглянувши справу за участю заявника та його адвоката і без участі сторони обвинувачення, допитавши заявника, дослідивши письмові матеріали справи й відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, залишив без змін постанову суду першої інстанції.
Заявник вважав, що відсутність сторони обвинувачення під час розгляду апеляційним судом його скарги на постанову районного суду ставила під сумнів безсторонність цього суду на порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
ЄСПЛ нагадав свою усталену практику, згідно з якою наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції визначається відповідно до суб’єктивного критерію, де враховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ’єктивності в певній справі, а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто чи забезпечував сам суд, зокрема його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів у його неупередженості.
ЄСПЛ наголосив, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні дійсно може порушити питання безсторонності суду та створити труднощі в реалізації обвинуваченим своїх прав.
Втім, ЄСПЛ не побачив ознак того, що апеляційний суд, за відсутності сторони обвинувачення, взяв на себе її функції. Окрім того, заявник не був позбавлений свободи, на власний розсуд обрав собі захисника та мав повну можливість підготувати свій захист.
ЄСПЛ також урахував предмет цієї справи, який стосувався незначного порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі – категорії правопорушень, до яких гарантії ст. 6 Конвенції в її кримінальному аспекті з повною суворістю не застосовуються. На думку ЄСПЛ, заявник не вказав на жодні конкретні обставини, які б змусили його засумніватися в неупередженості апеляційного суду.
З більш детальним описом цього рішення ви зможете ознайомитися в наступному огляді практики ЄСПЛ, а попередній огляд доступний за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new\_folder\_for\_uploads/supreme/ogliady/ogl\_ESPL\_obshuk.pdf.
Ознайомитися з офіційним текстом рішення FIGURKA v. Ukraine можна на вебсайті Європейського суду з прав людини за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-228845.
ВС вказав на відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності за придбання та зберігання пістолета і патронів
Якщо засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів тоді, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно їх зберігати, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії, то в такому разі він має нести кримінальну відповідальність за придбання та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України). Видача зброї та боєприпасів за таких умов не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, яка передбачає, що особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 263 КК України.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без зміни судові рішення щодо чоловіка, засудженого, зокрема, за придбання та зберігання пістолета і понад 50 патронів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України).
В касаційній скарзі засуджений стверджував, що він добровільно здав органам влади вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, оскільки надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду квартири, в якій він мешкає, що в розумінні ч. 3 ст. 263 КК України є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Верховний Суд дійшов висновку, що заява засудженого про надання згоди на огляд квартири є підставою для проникнення до житла за добровільною згодою особи, яка ними володіє, а не добровільною здачею органам влади зброї і бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК України.
Як зазначив ВС, добровільна здача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що й надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.
Постанова ККС ВС від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/15397/19 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114292175.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/.
Верховний Суд залишив без зміни вирок щодо засудженого за телефонне шахрайство, який обманом заволодів коштами особи похилого віку
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодився з вироком апеляційного суду, яким чоловік був засуджений за шахрайство, вчинене спільно з іншим співучасником (ч. 2 ст. 190 КК України), до покарання у виді штрафу в розмірі понад 80 тис. грн, тобто в розмірі матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій особі.
Вироком місцевого суду чоловіка було засуджено до покарання у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого в санкції ч. 2 ст. 190 КК України (51 тис. грн). Як установили суди, чоловік за попередньою домовленістю з невстановленою особою, яка повідомила особі похилого віку про необхідність передачі грошових коштів для лікування її дочки, яка буцімто потрапила в ДТП, безпосередньо отримав від жінки 40 тис. грн, 1 тис. доларів США та 100 євро, спричинивши їй шкоду в розмірі понад 80 тис. грн. Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначення покарання та постановив свій вирок.
Верховний Суд дійшов висновку, що покарання, яке призначив засудженому апеляційний суд, відповідає вимогам закону. Адже апеляційний суд, зокрема, врахувавши положення ч. 2 ст. 53 КК України, встановив, що чоловік виконував значну роль у вчиненні шахрайства, був активним виконавцем кримінального правопорушення. І саме завдяки його активним діям спільний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілої було доведено до кінця. Тому розмір призначеного штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, спричиненої шахрайством.
Постанова ККС ВС від 19 жовтня 2023 року у справі № 459/2988/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114390058.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/.
Роль судової влади у подоланні викликів війни: сьогодні розпочнеться міжнародна конференція
8 грудня 2023 року о 10:00 починає роботу Міжнародна конференція «Роль судової влади у подоланні викликів війни».
Захід, спільно організований Верховним Судом, Українським Католицьким Університетом, відділом програм співробітництва Ради Європи та програмою підтримки ОБСЄ, транслюватиметься на «Ютубі» Верховного Суду – supremecourtua" rel="nofollow">https://www.youtube.com/@supremecourtua.
Огляд актуальної судової практики ККС ВС за жовтень 2023 року
Пропонуємо ознайомитися з черговим щомісячним оглядом – https://is.gd/L3YAYu.
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, ухвалених у жовтні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
– зазначено, що якщо засуджений був активним виконавцем злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і саме завдяки його діям спільний злочинний умисел з невстановленою слідством особою на заволодіння грошовими коштами було доведено до кінця, то роль засудженого у вчиненні цього злочину є значною. З огляду на це обґрунтованим є вирок, яким розмір штрафу визначено в розмірі матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому;
– встановлено, що сам по собі факт вчинення протиправних дій у громадському місці не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Пошкодження майна шляхом підпалу приміщення магазину, хоча й мало місце в громадському місці, однак, за умовами його вчинення, посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на майно.
У сфері кримінального процесуального права:
– зазначено, що КПК України не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, в розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими;
– акцентовано на тому, що здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яка за оперативною інформацією постійно перебуває на тимчасово окупованій території, в Автономній Республіці Крим, без оголошення її в міжнародний розшук відповідає приписам п. 20-1 розд. XI «Перехідні положення» КПК України (в ред. Закону № 1355-VIII, чинній на час вчинення процесуальних дій) та не може свідчити про порушення гарантій щодо заборони дискримінації згідно з п. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Упродовж жовтня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Судове рішення про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про її неплатоспроможність не підлягає касаційному оскарженню – КГС ВС
Постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, постановлених у загальному порядку, визначеному кн. 4 КУзПБ, не підлягають касаційному оскарженню.
Водночас апеляційний і касаційний перегляд постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, постановлених у підготовчому засіданні в порядку абз. 4 п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ (за спрощеною процедурою), прямо передбачений положенням абз. 5 цього пункту.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.
У справі, що розглядалася, ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, було затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи у справі про її неплатоспроможність. Банк як кредитор боржника оскаржив зазначені судові рішення в касаційному порядку.
КГС ВС зазначив, що наведений у ч. 3 ст. 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Отже, положеннями КУзПБ не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи в межах основного провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Водночас у п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ виділено спрощений порядок звернення фізичною особою – боржником до господарського суду із заявою про його неплатоспроможність та, відповідно, спрощений порядок розгляду такої заяви судом, адже в підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
В абз. 5 п. 5 цього розділу передбачено, що зазначені ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку відповідно до ГПК України.
Таким чином, законодавець виокремив спрощений порядок звернення фізичною особою – боржником до суду із заявою про неплатоспроможність і розгляду цієї заяви, а також встановив можливість апеляційного та касаційного оскарження ухвали суду, прийнятої за результатом підготовчого засідання.
У цій справі касаційна скарга банку подана на постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції (про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи в загальному порядку), тобто на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ.
Положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи суд касаційної інстанції буде діяти не як «суд, встановлений законом» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
У зв’язку з цим касаційне провадження за касаційною скаргою банку на зазначені судові рішення підлягає закриттю.
Ухвала КГС ВС від 11 жовтня 2023 року у справі № 922/4460/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114678914.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
КЦС ВС роз’яснив, чи може суд закрити справу про аліменти у зв’язку з відсутністю предмета спору, якщо дитина досягла повноліття до ухвалення рішення судом першої інстанції
Сам по собі факт досягнення дітьми повноліття до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору щодо розміру аліментів не може бути підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмета спору.
На це вказав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом матері до батька дітей про збільшення розміру аліментів, які стягуються на користь дітей.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору, оскільки дітям, які народилися в один день, виповнилося 18 років.
КЦС ВС скасував судові рішення та передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому ВС вказав, що п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Звертаючись до суду, позивачка вважала, що розмір стягуваних з відповідача аліментів надто низький та не відповідає його доходам. Це питання не було врегульоване сторонами за час перебування справи у провадженні суду першої інстанції (близько року).
На момент подання позову дітям виповнилося 17 років, а на час постановлення місцевим судом ухвали про закриття провадження у справі – 18 років.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування.
Таким чином, сам по собі факт досягнення дітьми повноліття до ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті спору не може свідчити про те, що між сторонами був відсутній спір щодо розміру стягуваних на їх користь аліментів на час звернення позивача до суду із цим позовом, а також на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, а тому місцевий суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Суди не взяли до уваги, що на час відкриття провадження у справі і до моменту досягнення дітьми повноліття між сторонами існував спір щодо розміру аліментів, тому судам необхідно було з’ясувати, чи у зв’язку із цим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, та розглянути по суті заявлені позовні вимоги, а в разі їх необґрунтованості – відмовити в їх задоволенні через безпідставність чи недоведеність згідно з вимогами ЦПК України.
Постанова Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22 (провадження № 61-12919св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115126798.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
У Верховному Суді запроваджено нове голосове меню інформаційного центру
Громадяни, зателефонувавши на єдиний номер телефону інформаційного центру Верховного Суду (044) 591-10-00, мають змогу потрапити до нового голосового меню (IVR), за допомогою якого можна отримати інформацію про адреси Верховного Суду, сплату судового збору, ознайомлення з матеріалами справи, подачу документів до суду та ін.
Крім того, в меню є можливість зʼєднання з працівниками Верховного Суду, які допоможуть дізнатися про розгляд судової справи, реалізувати право на ознайомлення з її матеріалами тощо.
До голосового меню також можна потрапити, зателефонувавши до Єдиного контакт-центру судової влади України з офіційного вебсайту Верховного Суду (меню «Онлайн-допомога») або за номером (044) 207-35-46.
Звертаємо увагу, що для користування сервісом зі стаціонарного телефону він має бути переведений у тоновий режим.
Ми робимо все задля того, щоб інформаційні сервіси у Верховному Суді були зручними та ефективними.
